У нормі залози в носі та глотці постійно виробляють слиз. Він виконує безліч функцій, наприклад, сприяє зволоженню та очищенню слизової оболонки носа, повітря, що вдихається, задіяний у створенні неспецифічного імунного бар’єра.
Синдром постназального затікання розвивається, коли через гіперпродукцію слизу він стікає задньою стінкою глотки. Постназальний синдром є однією з найпоширеніших причин постійного кашлю, осиплості голосу, болю в горлі та інших подразнювальних симптомів.
Симптоми синдрому постназального затікання
- першіння в горлі;
- відчуття дискомфорту, клубка в горлі;
- відчуття стікання слизу задньою стінкою глотки;
- кашель, вираженість якого збільшується в нічний час доби;
- часте ковтання;
- охриплість голосу;
- позиви прочистити горло, відкашлятися;
- неприємний запах із рота (галітоз);
- нудота і блювання через надмірну кількість слизу, що потрапляє в шлунок;
- біль у вусі внаслідок закупорки євстахієвої труби слизом.
Що викликає постназальний синдром?
Різні причини можуть призводити до розвитку синдрому постназального затікання, такі як:
- алергічний риніт;
- викривлення носової перегородки;
- гострі респіраторні інфекції та грип;
- бактеріальні інфекції;
- синусит;
- сухість повітря;
- несприятливі умови довкілля;
- гостра їжа;
- вагітність;
- низка лікарських засобів (антигіпертензивні, наприклад телмісартан, гормональні контрацептиви);
- гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.
Чи заразне постназальне затікання?
Саме постназальне затікання не заразне. Але його причина може бути заразною. Наприклад, якщо причиною постназального затікання є вірусна інфекція, можлива передача вірусу.
Як діагностують синдром постназального затікання?
Основа діагностики синдрому постназального затікання — ЛОР-огляд вух, носа та горла.
Також може знадобитися ендоскопічне обстеження порожнини носа та рентгенографія придаткових пазух носа.
Як лікується синдром постназального затікання?
Лікування залежить від причини захворювання.
При застуді та грипі рекомендуються:
- рясне пиття / вживання рідини (теплого чаю, відварів трав, супу, бульйону) для підтримки водного балансу та розрідження слизу;
- сольові назальні спреї для зволоження слизової оболонки та розрідження виділень;
- симптоматичне лікування.
При алергії
Найважливішим кроком у лікуванні постназального затікання, викликаного алергією, є елімінація причинного алергену, тобто виключення контакту з речовинами / речами / продуктами, на які є алергія.
Зазвичай рекомендується частіше провітрювати приміщення, проводити регулярне вологе прибирання, використовувати змінні чохли для матраців та м’яких меблів.
Для терапії синдрому постназального затікання алергічного походження можуть бути рекомендовані:
- антигістамінні препарати (наприклад лоратадин, левоцетиризин, фексофенадин);
- деконгестанти (наприклад оксиметазолін, ксилометазолін), які звужують кровоносні судини в носових ходах; це призводить до зниження секреції. Їх не слід приймати довше за кілька днів; більш тривале застосування може завдати більше шкоди, ніж користі;
- кромогліцієва кислота;
- назальні глюкокортикостероїди (мометазон, флутіказон, беклометазон);
- глюкокортикостероїди для системного застосування в тяжких резистентних випадках;
- алергенспецифічна імунотерапія.
Скривлена носова перегородка
У тяжких випадках може бути рекомендована септопластика — оперативне втручання з випрямлення перегородки, що нормалізує потік повітря та відтік слизу.
Бактеріальні інфекції
При синдромі постназального затікання, який розвинувся у зв’язку з бактеріальною інфекцією, лікар може рекомендувати:
- антибіотики (наприклад амоксицилін);
- деконгестанти;
- промивання носа сольовим розчином;
- оперативне лікування при синуситі — відновлення дренажу заблокованих пазух.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та синусит
Лікування може включати модифікацію способу життя:
- уникнення прийому їжі та напоїв як мінімум за 3 год до сну;
- сон на високій подушці;
- зменшення надмірної маси тіла;
- виключення кофеїну та алкоголю.
Також може бути рекомендоване медикаментозне лікування: застосування інгібіторів протонної помпи (омепразолу, пантопразолу), прокінетиків (ітоприду) та антацидів.