Фуросемід: застосування при набряках та серцевій недостатності, терапевтична дія, безпека застосування

Що таке фуросемід?

Фуросемід — це сечогінний препарат, який допомагає організму позбутися надмірної кількості рідини та солі. Його призначають при набряках, серцевій недостатності, захворюваннях нирок та інших станах, пов’язаних із затримкою рідини¹.

Коротко про головне:

• фуросемід — це петльовий діуретик, який збільшує виведення натрію, хлору та води нирками, зменшуючи об’єм циркулюючої крові та набряки;
• приймають при набряковому синдромі різного походження, артеріальній гіпертензії (АГ), серцевої недостатності, а також при гострих станах для швидкого діуретичного ефекту;
• може викликати електролітні порушення (гіпокаліємію, гіпонатріємію), дегідратацію, гіпотонію, ототоксичність при високих дозах або швидкому внутрішньовенному введенні;
• протипоказаний при тяжкій нирковій недостатності з анурією, вираженій гіповолемії, гіпокаліємії та деяких інших станах;
• необхідна обережність у призначенні фуросеміду при прийомі у дітей, вагітних та в період годування грудьми;
• можливі лікарські взаємодії з антигіпертензивними засобами, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), аміноглікозидами та іншими ліками, що підвищують токсичність або змінюють ефект;
• передозування може призводити до вираженої дегідратації, електролітних порушень, колапсу.

Як діє фуросемід?

Основна дія фуросеміду полягає у швидкому виведенні надмірної кількості рідини та солі з організму, завдяки чому зменшується вираженість набряків, знижується тиск у кровоносних судинах та навантаження на серце.

Фуросемід зменшує всмоктування натрію (Na⁺) та хлору (Cl⁻) в нирках, в основному в петлі Генлі. Він блокує спеціальний переносник (Na⁺/K⁺/2Cl⁻ котранспортер), що призводить до зниження реабсорбції електролітів та подальшого підвищення екскреції натрію, хлору, води, магнію та кальцію. У результаті підвищується сечовиділення, зменшується кількість рідини в організмі та знижується навантаження на серце та судини.

Фуросемід в плазмі крові в основному зв’язується з білками плазми (>95%), найчастіше з альбуміном. Активною залишається лише невелика частина препарату — близько 2–4%. В організмі фуросемід частково перетворюється на метаболіт — фуросемід-глюкуронід, який також може чинити слабку сечогінну дію. Печінка бере участь у його переробці незначно, тому основний шлях виведення — через нирки².

Показання та підбір дози фуросеміду

В аптеках можна придбати такі форми фуросеміду, як:

• таблетки по 40 мг;
• розчин для ін’єкцій з концентрацією діючої речовини 10 мг/мл, 2 мл в ампулі³.

Фуросемід призначають для лікування станів, що супроводжуються затримкою рідини та підвищенням артеріального тиску (АТ), серед них:

• набряковий синдром різного генезу;
• периферичні набряки при хронічній серцевій недостатності;
• набряки при цирозі печінки та асциті;
• АГ (як препарат другої лінії, переважно при зниженій функції нирок);
• набряк легень при серцевій недостатності;
• набряковий синдром при захворюваннях нирок, включно з нефротичним синдромом⁴.

Доза та спосіб прийому фуросеміду залежать від клінічної ситуації, віку пацієнта, вираженості набряків та функції нирок³. Препарат зазвичай призначають 1–2 р/добу залежно від клінічної ситуації та необхідного діуретичного ефекту.

Після перорального прийому біодоступність фуросеміду становить у середньому близько 60%, проте швидкість абсорбції залежить від прийому їжі. Щоб уникнути нічної поліурії та порушення сну, рекомендується приймати препарат не пізніше ніж за 4 год до відходу до сну.

Дозу фуросеміду необхідно визначати індивідуально з урахуванням:

• основного захворювання;
• віку пацієнта;
• функції нирок;
• клінічної відповіді на лікування.

У дітей дозу розраховують залежно від маси тіла. У пацієнтів похилого віку починають терапію з нижчих доз для зниження ризику побічних ефектів, особливо дегідратації та електролітних порушень.

Для досягнення максимального терапевтичного ефекту слід приймати препарат:

• регулярно;
• в той самий час доби;
• суворо відповідно до призначеної схеми⁵.

Фуросемід: до чи після їди?

Пероральну форму фуросеміду призначають внутрішньо незалежно від їди відповідно до призначення лікаря.

Через скільки часу діє фуросемід? Фуросемід зазвичай починає діяти через 30–60 хв після прийому внутрішньо. Сечогінний ефект досягає максимуму протягом перших годин і може зберігатися до 6–8 год.

Як приймати фуросемід при лікуванні АГ?

Лікар може призначити фуросемід як препарат другої лінії у пацієнта з АГ, у якого розвинулася серцева недостатність, знижена функція нирок (швидкість клубочкової фільтрації <30 мл/хв), а також у випадках, при яких тіазидні діуретики виявляються менш ефективними.

Дорослим пацієнтам (віком 18–64 років) — рекомендована початкова доза фуросеміду становить 80 мг/добу, зазвичай розподілена на 2 прийоми по 40 мг 2 р/добу.

Скільки разів на добу слід приймати фуросемід при набряковому синдромі?

Дорослим пацієнтам рекомендована початкова доза фуросеміду становить 20–80 мг внутрішньо 1 раз на добу.

Як часто можна приймати фуросемід при набряковому синдромі?

Після підбору ефективної підтримувальної дози препарат можуть призначати 1 р/добу, 2 р/добу — за необхідності більш вираженого та стабільного діуретичного ефекту.

Дітям та підліткам (віком 0—17 років) при набряковому синдромі стандартна початкова доза становить 2 мг/кг маси тіла всередину 1 р/добу. Максимальна доза, що рекомендується, — не більше ніж 6 мг/кг маси тіла на добу⁴.

Чи можна приймати фуросемід у період вагітності?

Прийом фуросеміду у вагітних можливий лише за наявності суворих показань, наприклад, при серцевій недостатності, оскільки фуросемід проникає через плацентарний бар’єр. Також важливо провести індивідуальну оцінку співвідношення користь / ризик, моніторинг стану матері, росту та розвитку плода⁵.

Чи можна призначати фуросемід у період годування грудьми?

Дані щодо безпеки прийому фуросеміду в період годування грудьми обмежені. Слід враховувати можливе зниження лактації на тлі вираженого діуретичного ефекту та потенційний вплив на новонароджених, недоношених дітей⁴.

Чи можна приймати фуросемід з алкоголем?

Алкоголь під час прийому фуросеміду може збільшувати вираженість побічних ефектів.

Фуросемід виводить із організму багато рідини, через що зменшується об’єм крові. Алкоголь, своєю чергою, розширює судини і також може знижувати АТ. Водночас це підвищує ризик зневоднення та різкого зниження АТ. Унаслідок можуть виникнути слабкість, запаморочення і навіть непритомність.

Одночасне вживання алкоголю та фуросеміду може призводити до:

• вираженого зниження АТ при переході з положення сидячи або лежачи у вертикальне положення;
• запаморочення;
• загальної слабкості;
• підвищеного ризику падінь та травм, особливо у пацієнтів похилого віку⁵.

Як фуросемід впливає на рівень сечової кислоти та обмін речовин?

Низькі дози препарату призводять до затримки сечової кислоти (гіперурикемії), а високі внутрішньовенні дози — до транзиторної урикозурії.

На відміну від тіазидних діуретиків, фуросемід чинить менш виражений вплив на вуглеводний обмін, проте може:

• підвищувати рівень глюкози у плазмі крові;
• викликати глюкозурію;
• порушувати толерантність до глюкози (частково через гіпокаліємію)⁴.

Як приймати фуросемід дітям?

У недоношених та новонароджених фуросемід може підвищувати ризик білірубінової енцефалопатії (ядерної жовтяниці). У дітей віком молодше 4 років можливі порушення функції нирок та розвиток нефрокальцинозу.

У недоношених у перші тижні життя підвищується ризик порушень серцево-судинної та дихальної систем (у тому числі відкритої артеріальної протоки та нестабільності кровообігу).

У дітей раннього віку необхідний ретельний моніторинг рівня електролітів, функції нирок і гідратаційного статусу.

Чим небезпечний фуросемід у дітей?

При тривалому прийомі слід контролювати масу тіла, АТ та показники кислотно-основного стану. У поодиноких випадках можливі гематологічні ускладнення, зокрема пригнічення кровотворення.

Рекомендації щодо прийому фуросеміду у дітей:

• призначати мінімальну ефективну дозу;
• проводити регулярний лабораторний контроль;
• коригувати дозу залежно від маси тіла та клінічної відповіді⁴.

Які існують протипоказання до прийому фуросеміду?

• Алергічна реакція на препарат;
• відсутність сечовипускання (анурія);
• літній вік: вищий ризик гіпонатріємії та синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону;
• ризик зневоднення, зниження АТ та порушення рівня електролітів;
• можливі порушення слуху (ототоксичність), особливо при високих дозах та поєднанні з іншими ототоксичними препаратами;
• печінкова недостатність: ризик енцефалопатії та коми;
• тяжкі захворювання нирок;
• обструкція сечових шляхів: ризик затримки сечі;
• гіпокаліємія (зниження рівня калію), особливо в комбінації з іншими препаратами;
• при високих дозах фуросеміду (>80 мг на добу) може тимчасово підвищуватися рівень вільних тиреоїдних гормонів³.

Які побічні ефекти у фуросеміду?

Фуросемід може викликати широкий спектр небажаних реакцій (табл. 1)³.

Пацієнту, який приймає фуросемід, слід звернутися до лікаря, якщо він помітив різке зменшення кількості сечі, прискорене серцебиття або незвичайну втому, оскільки це може бути побічною реакцією препарату або ознакою зневоднення.

Передозування фуросеміду

Передозування фуросеміду проявляється надмірним посиленням його діуретичного ефекту, що призводить до виражених порушень водно-електролітного та кислотно-основного стану.

Клінічні прояви передозування:

• гіповолемія;
• зневоднення;
• артеріальна гіпотензія;
• електролітні порушення, насамперед гіпокаліємія;
• гіпохлоремічний метаболічний алкалоз;
• зниження ефективного об’єму циркулюючої крові.

Коли потрібно звернутися до лікаря?

Негайно зверніться до лікаря, якщо після прийому фуросеміду розвинулися:

• виражена слабкість чи запаморочення;
• судоми;
• прискорене серцебиття;
• різке зменшення кількості сечі;
• виражена спрага, сухість у роті, ознаки зневоднення;
• шум у вухах.

У тяжких випадках можливий розвиток:

• гострого пошкодження нирок;
• порушень серцевого ритму;
• сплутаності свідомості та неврологічних розладів.

Лікування передозування фуросеміду

Специфічного антидоту для фуросеміду немає. Основні лікувальні заходи:

• внутрішньовенне поповнення рідини;
• корекція дефіциту калію, натрію, хлору та інших електролітів;
• нормалізація кислотно-основного стану;
• моніторинг АТ;
• контроль діурезу та функції нирок⁴.

Коли потрібно звернутися до лікаря при прийомі фуросеміду?

Важливо негайно звернутися до лікаря після прийому фуросеміду, якщо з’являються ознаки можливих ускладнень або порушення водно-електролітного балансу, як-от:

• виражена слабкість;
• запаморочення;
• судоми;
• перебої в роботі серця;
• різке зменшення об’єму сечовиділення;
• виражена спрага та сухість у роті;
• ознаки зневоднення;
• шум у вухах чи зниження слуху.

Взаємодія фуросеміду з іншими препаратами

Фуросемід вступає у взаємодію з низкою лікарських засобів, що може змінювати його терапевтичний ефект або підвищувати ризик розвитку серйозних побічних реакцій (табл. 2)^{3, 4}.

Часті запитання

1. Як фуросемід впливає на нирки? — Фуросемід збільшує виведення рідини нирками, але при неправильному прийомі може порушувати водно-електролітний баланс та погіршувати функцію нирок.
2. Як фуросемід впливає на АТ? — Фуросемід знижує АТ завдяки зменшенню об’єму циркулюючої крові.
3. Як фуросемід впливає на серце? — Фуросемід знижує навантаження на серце завдяки зменшенню об’єму крові та венозного повернення. Це полегшує роботу серця та зменшує вираженість набряків, але при надмірній кількості може викликати електролітні порушення та ризик аритмій.
4. Чи можна приймати фуросемід при серцевій недостатності? — Так, фуросемід приймають при серцевій недостатності, але тільки за призначенням лікаря — для зменшення вираженості набряків, застою крові в легенях, задишки, зниження навантаження на серце (знижує переднавантаження).
5. Чи можна приймати фуросемід при нирковій недостатності? — Так, фуросемід можна застосовувати при нирковій недостатності, але лише за призначенням лікаря та під контролем рівня креатиніну, електролітів та діурезу.
6. Чи можна різко відмінити фуросемід? — Різко скасовувати фуросемід не рекомендується — можливе збільшення вираженості набряків та погіршення загального стану пацієнта. Скасування фуросеміду має проводитися поступово та під контролем лікаря.

Інформація у статті про фуросемід наведена виключно для ознайомлення та не є медичною консультацією. Будь-яке застосування препарату, підбір дози, зміна прийому або комбінація з іншими лікарськими засобами повинні здійснюватися лише під контролем лікаря. У разі виникнення побічних ефектів, ознак зневоднення, порушень електролітного балансу або погіршення самопочуття слід звернутися по медичну допомогу.

Матеріал підготувала: Роксолана Павлишин, лікарка з медицини невідкладних станів, авторка медичних статей

Медична рецензентка: Юлія Топузлієва, кандидатка фармацевтичних наук, провізорка, медична редакторка

¹Khan T.M. et al. (2023) Furosemide. National Library of Medicine.

²Huang X. et al. (2016) Everything we always wanted to know about furosemide but were afraid to ask», American Journal of Physiology. Am. J. Physiol. Renal Physiol., 310(10): Р958–71.

³Інструкція для медичного застосування Фуросеміду.

⁴Healio. Clinical-guidance. Furosemide (2025).