Чому розвивається гіперацидність та як її лікувати?

Підвищена кислотність шлунка, також відома як «гіперацидність», характеризується надмірною продукцією шлункового соку. Така патологія — досить поширений стан, який може виявлятися у людей різного віку та статі. Вона може виявлятися як тимчасовий стан, спричинений стресом або неправильним харчуванням, так і призвести до хронічних захворювань, що потребують постійного контролю та лікування.

Часто гіперацидність може бути супутнім симптомом при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, наприклад, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастриті або рефлюксному езофагіті.

Чому розвивається підвищена кислотність шлунка?

Шлунковий сік утворюється у спеціальних залізистих клітинах слизової оболонки шлунка. Вони виробляють необхідні компоненти соку у відповідь на подразники (наявність їжі у шлунку, гормональні сигнали чи нервові імпульси). Основні складові шлункового соку:

• соляна кислота (HCl) — головний компонент, що забезпечує кислотність шлункового вмісту. Її функція включає активацію ферменту пепсину та знищення бактерій, що потрапляють у шлунок з їжею;
• пепсин — це фермент, який розщеплює білки, полегшуючи їхнє подальше засвоєння організмом;
• слиз — захищає стінку шлунка від дії соляної кислоти, запобігаючи розвитку виразок та інших ушкоджень.

У нормі pH шлункового соку зазвичай перебуває в діапазоні 1,5–3,5. Це вкрай кисле середовище, що забезпечує ефективне травлення та пригнічує розмноження патогенних мікроорганізмів.

Однак у деяких випадках відбувається збій у регуляції кислотоутворення, і шлунок починає виробляти надмірну кількість соляної кислоти. Надлишок кислоти становить серйозну небезпеку для слизової оболонки шлунка і стравоходу, тому що чинить на неї сильну подразнювальну дію.

Існує кілька поширених причин підвищеної кислотності шлунка, за наявності яких у шлунку може продукуватися надмірна кількість кислоти:

• стрес і тривожні розлади можуть стимулювати вироблення соляної кислоти, призводячи до підвищення кислотності шлунка;
• інфекція Helicobacter pylori призводить до запалення слизової оболонки шлунка, підвищуючи кислотність;
• деякі лікарські засоби, наприклад ацетилсаліцилова кислота, можуть подразнювати слизову оболонку шлунка та підвищувати кислотоутворення;
• вживання гострої, жирної, смаженої їжі, алкоголю, кави та інших продуктів, що стимулюють підвищену кислотність;
• куріння пригнічує роботу стравохідного сфінктера, збільшуючи вираженість симптомів;
• захворювання травної системи — гастрит, виразкова хвороба шлунка, рак шлунка.

Гіперацидність може викликати низку неприємних диспептичних розладів, серед яких:

• метеоризм, відчуття переповненості після їди;
• печія, відрижка з кислим та/або гірким присмаком;
• нудота, іноді блювання;
• біль в епігастрії;
• розлади травлення — запори чи діарея.

Якщо симптоми підвищеної кислотності ігнорувати, це може призвести до розвитку гастриту, виразки шлунка чи стравоходу. Тому важливо своєчасно виявити проблему та розпочати лікування.

Як усунути гіперацидність?

Підвищена кислотність шлунка може стати причиною безлічі неприємних симптомів, таких як печія, біль у животі, нудота та ін.

Немедикаментозні методи терапії відіграють важливу роль у комплексному підході до усунення підвищеної кислотності та пов’язаних із нею симптомів. Вони спрямовані на корекцію способу життя, режиму харчування та усунення факторів, що провокують надмірне вироблення соляної кислоти у шлунку.

Загальні рекомендації

Одним із ключових аспектів є дієта при підвищеній кислотності. Рекомендується:

• виключити подразнювальні продукти — жирне, смажене, гостре, кисле, каву, алкоголь, газовані напої;
• харчуватися дрібно, невеликими порціями 5–6 р/добу, не переїдати;
• збільшити споживання продуктів, що огортають слизову оболонку шлунка, — вівсяної каші, рисового відвару, молочних продуктів;
• вживати достатньо клітковини — цільнозернових продуктів, овочів, фруктів;
• пити більше рідини — мінеральної води, трав’яного чаю.

Необхідно повністю відмовитися від куріння, оскільки нікотин послаблює сфінктер між шлунком та стравоходом, а також обмежити вживання алкоголю та міцних напоїв.

Режим дня:

• не приймати горизонтальне положення відразу після їди, робити перерву не менше 2–3 год;
• уникати нахилів та підняття важких речей після прийому їжі;
• спати з піднятим узголів’ям ліжка;
• регулярно виконувати розслаблювальні вправи, медитувати для зниження стресу;
• регулярні помірні фізичні навантаження покращують моторику травного тракту, проте слід уникати інтенсивних вправ відразу після їди.

Дуже важливо підтримувати нормальну масу тіла та уникати розвитку ожиріння. У деяких випадках може знадобитися психологічна корекція стресу, тривожності.

Дотримання немедикаментозних рекомендацій дозволяє знизити навантаження на шлунок, усунути подразнювальні фактори та створити оптимальні умови для регенерації пошкодженої слизової оболонки. Ведення здорового способу життя часто сприяє повному позбавленню від печії та інших симптомів без прийому лікарських засобів.

Медикаментозне лікування

Медикаментозна терапія є невід’ємною частиною лікування підвищеної кислотності та пов’язаних із нею захворювань шлунково-кишкового тракту. Різні групи препаратів дозволяють усунути симптоми, нейтралізувати надмірну кількість кислоти і зменшити її продукцію в шлунку:

• антациди — препарати, що нейтралізують соляну кислоту у просвіті шлунка. Чинять швидку, але короткочасну дію. Застосовують для усунення періодичних симптомів печії, відрижки, болю (препарати алюмінію);
• антагоністи H₂-гістамінових рецепторів — блокують дію гістаміну, який стимулює вироблення соляної кислоти. Знижують кислотопродукцію на 60–70% (ранітидин, фамотидин);
• інгібітори протонної помпи (ІПП) — найефективніші для тривалого контролю кислотності. Пригнічують активність ферменту Н+/К+ АТФ-ази, що бере участь у виробленні соляної кислоти. Знижують кислотоутворення на 95% (омепразол, езомепразол, пантопразол).

Важливу роль відіграє лікування основного захворювання, що спричинило підвищену кислотність (гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), виразки шлунка, гастриту тощо). У разі виявлення інфекції H. pylori призначаються антибіотики.

Також можливе поєднане застосування кількох груп препаратів для досягнення більш швидкого та стійкого ефекту. Тривалість медикаментозної терапії підбирається індивідуально залежно від ступеня ураження та відповіді на лікування.

Додаткову інформацію на цю тему ви можете прочитати на сайті Apteka.ua.