Що таке психоаналептики?
Психоаналептики - це кілька груп фармакотерапевтичних засобів, що призначають при депресії, синдромі дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), нарколепсії, деменції, а також для поліпшення когнітивних здібностей пацієнтів.
Коли застосовують психоаналептики?
СДУГ - це синдром неадекватної та соціально-деструктивної поведінки, початок якого спостерігається вже у дитячому віці та для якого характерними є гіперактивність, відсутність уваги та імпульсивність.
Діти із СДУГ легко відволікаються та їм складно виконати будь-яке завдання. Супутні ознаки СДУГ можуть включати: низьку толерантність до фрустрації, лабільність настрою та демонстративну неслухняність. У деяких осіб симптоми зберігаються в підлітковому віці та у дорослому житті.
Для лікування пацієнтів із СДУГ слід застосовувати як поведінкову психотерапію, так і фармакотерапевтичні засоби - психоаналептики.
Психоаналептики призначають для контролю симптомів СДУГ. При фармакотерапії психоаналептиками слід враховувати супутні захворювання (якщо є), такі як тики, синдром Туретта та епілепсія.
Центральний психостимулятор метилфенідат або селективний інгібітор зворотнього захоплення норепінефрину атомоксетин зазвичай є препаратами вибору. Дексамфетамін - альтернативний фармакотерапевтичний засіб для дітей з відсутністю реакції на фармакотерапію метилфенідатом або атомоксетином.
Багато фахівців вважають, що маленькі діти, особливо дошкільного віку, не повинні отримувати психоаналептики, хоча вони й мають позитивний вплив у разі збереження симптомів СДУГ у дорослому житті.
Трициклічні антидепресанти, такі як іміпрамін та дезипрамін,також застосовують для лікування як дітей, так і дорослих із СДУГ, та їх ефект, скоріше за все, не залежить від антидепресантної дії.
Трициклічні антидепресанти здатні проявляти позитивний ефект у пацієнтів із супутнім синдромом Туретта або наявністю в сімейному анамнезі зазначеного синдрому, оскільки деякі психостимулятори можуть посилювати наявні у пацієнтів тики.
Також трициклічні антидепресанти здатні чинити позитивний вплив при супутніх тривожності, депресії або енурезі, а також у разі зловживання наркотичними засобами в минулому (Swanson J.M., 1998; Jadad A.R. et al., 1999).
Нарколепсія - це патологія сну, для якої характерними є надмірна денна сонливість та непереборні напади сну, що продовжуються від кількох хвилин до кількох годин.
Нарколепсія часто включає: катаплексію, раптову короткочасну втрату м'язового тонусу та параліч скелетної мускулатури, що спричинений сильними емоціями. У деяких пацієнтів може спостерігатися колапс, але без втрати свідомості.
Сонний параліч складається з тимчасових епізодів повного паралічу під час засинання або у період неспання, у цей процес дихання не залучається.
У окремих пацієнтів також спостерігаються яскраві слухові або зорові галюцинації під час засинання чи порушення сну.
Як початкове нефармакологічне лікування при нарколепсії пацієнту рекомендують плановий регулярний нетривалий сон протягом дня, а також радять уникати стресових ситуацій, здатних провокувати виникнення нарколепсії.
При призначенні фармакотерапії центральні стимулятори є основними препаратами для лікування пацієнтів з нападами нарколепсії.
Водночас слід зазначити, що більшість із них є неефективними при катаплексії. Препарат, його дозу та час прийому необхідно підібрати для кожного пацієнта індивідуально.
Амфетаміни були першими лікарськими засобами для фармакотерапії пацієнтів з нарколепсією.
Альтернативні препарати, що застосовуються при нарколепсії - мазиндол, що є ефективним при катаплексії, а також модафініл та його R-енантіомер - армодафініл.
Трициклічні антидепресанти є основними засобами для лікування пацієнтів з катаплексією та сонним паралічем.
Іміпрамін та кломіпрамін (психоаналептики) широко застосовуються при нарколепсії. Також для фармакотерапії при цьому захворюванні призначають дезіпрамін та протриптилін.
При нарколепсії початок дії цих лікарських засобів є більш швидким, а дози нижчими, ніж при застосуванні їх у якості антидепресантів. Разом з тим слід зазначити, що розвиток толерантності до цих препаратів відбувається приблизно через 6–8 міс, що надалі може бути причиною підвищення дози.
Добова доза вказаних засобів має бути підібрана таким чином, щоб забезпечити максимальний захист саме в той час доби, коли виникає нарколепсія.
Пацієнтам, яким потрібна фармакотерапія як при нарколепсії, так і при катаплексії, можна призначати центральні стимулятори та трициклічні антидепресанти. Разом з тим при призначенні цієї комбінації за хворими слід ретельно спостерігати, оскільки вона може бути причиною серйозних небажаних явищ, таких як аритмія серця або артеріальна гіпертензія (Aldrich M.S., 1990; Mitler M.M., Hayduk R., 2002; Houghton W.C. et al., 2004).
Протипоказання
Повний перелік протипоказань та небажаних реакцій при застосуванні конкретного представника будь-якої групи фармакотерапевтичних засобів категорії «Психолептики та психоаналептики» дивіться у повній інструкції для медичного застосування лікарського засобу на сайті apteki.ua.
Де можна купити психоаналептики?
Придбати будь-який фармакотерапевтичний засіб із категорії «Психолептики та психоаналептики» можна за рецептом лікаря у аптечному закладі України.