ДЕРМАТОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ D Класифікація
Що таке спазмолітики?
Під «спазмолітиками» зазвичай розуміють гетерогенну групу препаратів, таких як релаксанти гладкої мускулатури прямої дії (наприклад папаверин, мебеверин, м'ятна олія), антихолінергічні засоби (наприклад бутилскополамін, гіосцин, циметропіум бромід, пірензепін) і блокатори кальцієвих каналів (наприклад альверину цитрат, отілонію бромід, пінаверію бромід). Ці препарати зазвичай розглядаються як спазмолітики при захворюваннях кишечнику або як допоміжна терапія при панкреатиті (Annaházi A., 2014). Ці ж спазмолітики іноді приймають при головному болю, оскільки їх дія спрямована не тільки на гладку мускулатуру кишкової стінки або сечовивідних шляхів, але і на гладком’язові структури судинної стінки. Якщо головний біль спричинений судинним спазмом, то спазмолітики усувають больовий синдром. При інших причинах головного болю спазмолітики неефективні.
Окрема група — нейротропні спазмолітики. Основні спазмолітики центральної дії включають ГАМК-ергічні (баклофен та бензодіазепіни), α2-адренергічні (тизанідин та клонідин) та інші (карисопродол, циклобензаприн, метаксалон, метокарбамол) препарати. Механізм їх впливу радикально відрізняється від такого периферичних спазмолітичних препаратів, як і показання до їх застосування. Спастичність неврологічної етіології є одним із симптомів хвороби верхніх рухових нейронів, що характеризується перебільшеними рефлексами розтягування сухожиль і мимовільними м'язовими спазмами. Спастичність у тій чи іншій мірі спостерігається приблизно у 65% людей з травмою спинного мозку (ТСМ). Відновлення після гострої ТСМ та інших пошкоджень центральної нервової системи частково визначається нейронною пластичністю. У свою чергу, нейронна пластичність багато в чому залежить від нейронної активності. Спазмолітичні препарати чинять свою дію, знижуючи інтенсивність гальмівних нейронних сигналів (Theriault E.R., 2018).
Іноді спазмолітики застосовують як симптоматичне лікування при головному болю. Так званий головний біль напруги проявляється при спазмі церебральних судин унаслідок стресу. Однак, якщо підвищений тонус судинної стінки зберігається, рекомендується підбирати антигіпертензивні препарати для тривалої терапії.
Коли потрібно приймати спазмолітики
Спазмолітики призначаються для усунення гострого болю різної інтенсивності у разі, якщо цей біль викликаний спазмами гладком'язових структур внутрішніх органів. До таких станів належать:
- спастична дисменорея;
- ниркова колька;
- запальні захворювання сечовивідних шляхів у разі дизуричних розладів;
- спазми шлунка/кишечнику;
- печінкова коліка, дискінезія жовчовивідних шляхів.
У деяких випадках спазмолітики також ефективні при головному болю (так званий головний біль напруги). Ці препарати представлені в аптеках як у формі таблеток, так і у формі розчину для ін'єкцій в ампулах.
Групи спазмолітиків
Список спазмолітиків включає такі групи:
- папаверин та його похідні (зокрема дротаверин);
- спазмолітики на основі дицикловерину;
- похідні беладони;
- антихолінергічні препарати (зокрема містять пітофенон).
Протипоказання
Протипоказаннями до застосування спазмолітиків вважають:
- наявність тяжкої ниркової, печінкової або серцевої недостатності;
- період годування грудьми;
- одночасну терапію протипаркінсонічними препаратами.