0
UA | RU

ТРИХОПОЛ® (TRICHOPOL®)

Виробник:
Польфарма

Склад і форма випуску

Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Метронідазол250 мг
Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, желатин, розчин глюкози, магнію стеарат.
№ UA/1306/01/01 від 13.06.2019
За рецептом
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Метронідазол500 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кросповідон, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний.
№ UA/1306/02/01 від 21.06.2018
За рецептом
Ціни в аптеках
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

сучасні принципи антибактеріальної терапії постійно змінюються: змінюється уявлення про необхідну тривалість курсу антибіотикотерапії, ефективне дозування, альтернативні режими (наприклад одноразове введення препарату замість курсу), чутливість найбільш поширених патогенних мікроорганізмів. Однак залишаються препарати, ефективність яких з роками не знижується, а спектр їх застосування розширюється завдяки особистим спостереженням лікарів та стандартизованим когортним дослідженням. Одним із таких препаратів є Трихопол.

Трихопол: показання до застосування і механізм дії

Діючою речовиною Трихополу є похідне нітро-5-імідазолу широкого спектра дії — метронідазол (інструкція МОЗ України).

Трихопол у таблетках для застосування всередину призначений для лікування:

— урогенітального трихомоніазу;

— неспецифічних вагінітів;

— лямбліозу;

— амебіазу;

— хірургічних інфекцій, що викликані анаеробними мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу.

Окрім того, Трихопол у формі таблеток може застосовуватися для деескалаційної терапії — переведення пацієнта з інфузійної форми препарату метронідазолу.

Метронідазол є проліками, тобто для перетворення на активну форму потребує низки ферментативних реакцій, що відбуваються виключно в анаеробних умовах. Основним шляхом активації є відщеплення нітрогрупи, що призводить до фрагментації імідазольного кільця (Dansdag S.A., 2018). Активований метронідазол ковалентно зв’язується з ДНК та викликає одно- та дволанцюгові розриви, що призводить до деградації молекули та загибелі патогена. Резистентність до препарату пов’язана або з порушенням реакцій його активації, або з оптимізацією процесів репарації ДНК. Резистентність деяких штамів Helicobacter pylori та Campylobacter spp. пов’язана з фередоксином та комплексом фередоксин/фередоксин — НАДФ-редуктаза. Bacteriodes fragilis містить ферменти, що відповідають за репарацію ДНК: опосердковану геном recA аутопептидазу та нітроімідазолредуктазу (Deng Z.L., 2018).

При прийомі всередину препарат швидко всмоктується практично повністю (не менше 80% за годину) та окиснюється в печінці з утворенням 2 метаболітів: «спиртового» (забезпечує близько 30% терапевтичної активності препарату) та «кислотного» (близько 5% антибактеріальної активності). Важливою фармакокінетичною характеристикою метронідазолу є його здатність проникати до всіх тканин, у тому числі й до нервової системи (Finegold S.M., 1980). Метронідазол швидко та рівномірно розподіляється у тканинах організму та біологічних рідинах, проникає крізь плацентарний бар’єр, а також секретується з грудним молоком. Це й зумовлює обмеження застосування Трихополу в період вагітності та годування грудьми: у І триместр препарат протипоказаний, у подальшому його призначення припустиме лише за умови врахування потенційних ризиків (інструкція МОЗ України).

Важливо знати, що у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, метронідазол та його метаболіти повністю виводяться з організму за 8 год процедури, так що за необхідності лікування Трихополом одразу після закінчення гемодіалізу слід ввести повторну дозу препарату (інструкція МОЗ України).

Вагінальні таблетки Трихопол розроблені для терапії вагініту трихомонадної чи неспецифічної етіології. При вагінальному введенні всмоктування метронідазолу в кров мінімальне, так що препарат переважно чинить місцеву дію (інструкція МОЗ України). Метронідазол як представник класу нітроімідазолів почали використовувати для лікування трихомоніазу в 1959 р., а починаючи з 1971 р. дослідники стали порівнювати результативність курсу лікування та одноразового його застосування (Howe K., 2017). Однак у разі терапії Трихополом слід враховувати можливість персистування гонококової інфекції у пацієнта (інструкція МОЗ України).

Для метронідазолу характерна активність щодо анаеробних бактерій, переважно грамнегативних (бактероїди, фузобактерії). До нього також чутливі такі грампозитивні анаероби, як клостридії та пептострептококи. Окрім цього, препарат активний щодо грамваріабельних плеоморфних гарднерел та найпростіших (амеби, гіардії, трихомонади) (Freedman C.D., 1997). Також до нього чутливий такий збудник, як Helicobacter pylori (інструкція МОЗ України).

Досвід клінічного застосування метронідазолу

Метронідазол є поширеним антипаразитарним препаратом, який застосовується для лікування лямбліозу — кишкової інфекції, що викликана Giardia duodenalis. Препарат порушує адгезію трофозоїту до слизової оболонки ШКТ, чим перериває цикл розвитку інфекційного захворювання (Barbosa J., 2014).

Під бактеріальним вагінозом зазвичай розуміють мультифакторне захворювання жінок репродуктивного віку, у разі наявності якого співвідношення між лактобацилярними (L. crispatus, L. gasseri, L. iners, L. jensenii) та анаеробними представниками вагінальної мікрофлори рухається в бік останніх. При бактеріальному вагінозі зазвичай виявляються такі збудники, як Gardnerella spp., Prevotella spp., Atopobium spp., Bacteroides spp., Mobiluncus spp., Peptostreptococcus spp., Sneathia spp., Leptotrichia spp., Mycoplasma spp. Найважливішим патогеном при бактеріальному вагінозі вважають Gardnerella vaginalis — збудник, сіалідазна активність якого зазвичай є показником чутливості до метронідазолу (Deng Z.L., 2018). У цілому бактеріальний вагіноз у різні періоди життя уражує 30–50% жінок, чим суттєво погіршує якість їх життя. При цьому короткострокове одужання асоціюється з частими побічними ефектами та 30% рівнем рецидивів (Armstrong-Buisseret L., 2019).

Трихомоніаз — одна з найбільш розповсюджених у світі та таких, що потребують лікування, інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), та викликається протозойним паразитом Trichomonas vaginalis. За даними ВООЗ, у 2008 р. було діагностовано більше 276 млн нових випадків трихомоніазу у представників обох статей. Інфікування трихомонадами асоціюється з такими захворюваннями, як вагініт, цервіцит, уретрит, запальні захворювання органів малого таза, а також такими ускладненнями вагітності, як передчасні пологи, розрив плідних оболонок, затримка внутрішньоутробного розвитку. Окрім того, трихомонади можуть сприяти зараженню та передачі ВІЛ (Howe K., 2017).

Метронідазол є препаратом вибору в разі трихомоніазу, оскільки дослідники встановили низьку резистентність (<5%) збудника до цього препарату. Традиційно вважається, що курсове лікування трихомоніазу метронідазолом перевищує за ефективністю одноразове застосування препарату. Проте результати досліджень свідчать про необхідність курсового застосування метронідазолу лише у ВІЛ-позитивних жінок із супутнім бактеріальним вагінозом. У результаті метааналізу даних баз Embase та Medline встановлено, що одноразове застосування препарату може бути цілком зіставним із курсовим. Доведено, що при одноразовому застосуванні метронідазолу (у дозі 2 г) ризик незадовільного терапевтичного ефекту у 1,87 раза вищий, ніж при курсовій терапії, однак такий підхід є більш комфортним для пацієнтів. У разі вибору дози CDC та ВООЗ рекомендують приймати 2 г метронідазолу одноразово чи 500 мг 2 р/добу протягом 7 днів (Howe K., 2017).

Таблетований метронідазол разом із пантопразолом та амоксициліном (або кларитроміцином) входить до схеми потрійної терапії, що спрямована на ерадикацію H. pylori при виразковій хворобі чи гастроезофагеальній рефлюксній хворобі. Ступінь загоєння виразкового дефекту через 4 тиж вищезазначеної терапії становить 91%, а ерадикація досягається у 76–83% пацієнтів (Malfertheiner P., 2003).

Деякі автори рекомендують (van Rosendaal G.M., 1989) включати метронідазол до схеми лікування запальних захворювань кишечнику. Зокрема, був описаний досвід лікування хвороби Крона, ускладненої локалізованою перфорацією кишки (біль у животі, лихоманка, інфільтрат черевної порожнини, що визначається при пальпації) із призначенням метронідазолу в/в, а також для лікування періанальних форм хвороби Крона, які зазвичай потребують довготривалої терапії. Активність метронідазолу проти грамнегативної кишкової мікрофлори обумовлює його застосування не тільки для лікування загострень хвороби Крона, а й для їх профілактики (Freedman C.D., 1997).

Цікавий той факт, що метронідазол розцінюється як відносно недорога альтернатива ванкоміцину при лікуванні індукованого Clostridium difficile псевдомембранозного коліту (Hager W.D., 1992). Проблема псевдомембранозного коліту не втрачає своєї актуальності, оскільки за останній час відмічається підвищення частоти та тяжкості цього захворювання. Дані метааналізів свідчать, що монотерапія метронідазолом ефективна та безпечна, особливо з урахуванням того, що препарат представлений у формі таблеток (Li R., 2015).

У рандомізованому сліпому клінічному дослідженні було встановлено, що антибактеріальна терапія метронідазолом дозволяє достовірно скоротити кількість анальних нориць у пацієнтів після дренування періанальних абсцесів (Ghahramani L., 2017).

У літературі описаний досвід лікування ускладнень раку шийки матки метронідазолом. Поширений рак шийки матки з інвазією в прилеглі органи малого таза — сечовий міхур та пряму кишку — при розпаді супроводжується великою кількістю симптомів, що суттєво погіршують якість життя пацієнтки. У числі цих ускладнень: обструкція, нетримання та утворення урогенітальних та прямокишкових нориць. Метронідазол застосовується при раку шийки матки з 1980-х років для зменшення неприємного запаху від некротизованих тканин, причому застосовується він як всередину, так і місцево. За даними когортного 10-річного ретроспективного дослідження, встановлено, що у групі пацієнток, які приймали всередину метронідазол у низьких дозах, частота розвитку нориць становила 22,4% порівняно з 41,7% у контрольній групі, а середній час до утворення нориці збільшився в середньому з 14,1 до 42,9 міс. Оскільки розвиток прямокишкових чи урогенітальних нориць є тяжким ускладненням із швидким летальним наслідком, можна розцінювати результат як спосіб продовження життя (George R., 2019).

За даними дослідників (Stanas T., 2011), метронідазол можна розцінювати як антибактеріальний препарат, що дозволяє скоротити число ускладнень у онкологічних хворих. Виявлено, що призначення метронідазолу за 2 дні до операції та протягом 7 днів після ларингектомії дозволяє достовірно знизити кількість сформованих глотково-шкірних нориць.

Цікавий побічний ефект метронідазолу спостерігається в трансплантології. У літературі було описано терапію інфекції Clostridium difficile у пацієнтів після трансплантації органів: на тлі застосування метронідазолу змінюється рівень цитостатика такролімусу в крові. Однак ретроспективне дослідження не підтвердило цю тенденцію (Early C.R., 2016), так що у разі призначення метронідазолу на тлі цитостатичної терапії слід індивідуально підбирати дозу такролімусу.

У педіатричній практиці Трихопол застосовується, починаючи з 6-річного віку (інструкція МОЗ України). При його призначенні слід виходити з розрахунку 30 мг/кг маси тіла на 1 прийом препарату (Child J., 2019).

Висновки

Трихопол — антибактеріальний препарат, активний щодо анаеробних бактерій та найпростіших, причому резистентність збудників до нього є рідкісною. На відміну від багатьох інших антибактеріальних препаратів, метронідазол не викликає розвитку псевдомембранозного коліту, тому його широко застосовують в гастроентерологічній, хірургічній та онкологічній практиці.

Дата додавання: 12.06.2021 р.
© Компендіум 2019

Інструкція МОЗ

ТРИХОПОЛ® таблетки 250 мг, Polpharma (Польща)

Склад

діюча речовина: metronidazol;

1 таблетка містить метронідазолу 250 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, желатин, розчин глюкози, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору з жовтим відтінком таблетки, жовтіють під впливом світла, круглі, плоскі, з розподільчою рискою з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу.

Код ATХ J01X D01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Метронідазол належить до нітро-5-імідазолів і має широкий спектр дії. Граничними концентраціями, які дозволяють віддиференціювати чутливі штами (S) від штамів з помірною чутливістю, а штами з помірною чутливістю — від резистентних штамів (R), є такі: S ≤ 4 мг/л і R > 4 мг/л.

Поширеність набутої резистентності у певних видів мікроорганізмів може відрізнятися залежно від географічного положення та часу. У зв’язку з цим корисно мати інформацію про місцеву поширеність резистентності, особливо при лікуванні важких інфекцій. Ці дані є лише загальними орієнтирами, що вказують на імовірність чутливості певного бактеріального штаму до цього антибіотика.

До препарату чутливі: Peptostreptococcus spp., Clostridium spp., Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Porphyromonas, Bilophila, Helicobacter pylori, Prevotella spp., Veilonella. Метронідазол стримує розвиток найпростіших — Trichomonas vaginalis, Giardia intestinalis (Lamblia intestinalis), Entamoeba histolytica. До препарату непостійно чутливі: Bifidobacterium spp., Eubacterium spp. Нечутливі штами мікроорганізмів: Propionibacterium, Actinomyces, Mobiluncus.

Фармакокінетика.

Абсорбція. При пероральному прийомі метронідазол швидко і майже повністю всмоктується (мінімум 80% за годину). Максимальні концентрації у сироватці крові, які досягаються після перорального прийому препарату, подібні до тих, які досягаються після внутрішньовенного введення еквівалентних доз.

Біодоступність при пероральному прийомі становить 100%. Вона не знижується значно при одночасному прийомі їжі.

Розподіл. Приблизно через 1 годину після прийому одноразової дози 500 мг середня максимальна концентрація у плазмі дорівнює 10 мкг/мл. Через 3 години середня концентрація у плазмі крові становить 13,5 мкг/мл.

Період напіввиведення — 8–10 годин, зв’язування з білками крові незначне — не більше 20%. Уявний об’єм розподілу високий (приблизно 40 л, тобто 0,65 л/кг).

Розподіл швидкий та значний, із досягненням концентрацій, близьких до рівнів препарату у плазмі крові, у легенях, нирках, печінці, шкірі, жовчі, лікворі, слині, сім’яній рідині та вагінальному секреті.

Метронідазол проходить через плацентарний бар’єр та проникає у грудне молоко.

Біотрансформація. Метаболізм метронідазолу відбувається шляхом окислення у печінці. Утворюються два метаболіти:

головний «спиртовий» метаболіт, що забезпечує приблизно 30% антибактеріальної активності метронідазолу відносно анаеробних бактерій, період напіввиведення становить приблизно 11 годин;

— «кислотний» метаболіт, що присутній у меншій кількості та забезпечує приблизно 5% антибактеріальної активності метронідазолу.

Виведення. Значна концентрація у печінці та жовчі; мала концентрація в ободовій кишці; незначна елімінація з фекаліями. Виведення препарату здійснюється на 35–65% нирками (у вигляді метронідазолу та окислених метаболітів).

Клінічні характеристики

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: амебіаз; урогенітальний трихомоніаз; неспецифічні вагініти; лямбліоз; хірургічні інфекції, спричинені чутливими до метронідазолу анаеробними мікроорганізмами; заміна внутрішньовенного лікування інфекцій, спричинених чутливими до метронідазолу анаеробними мікроорганізмами.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до метронідазолу, похідних імідазолу або до інших компонентів лікарського засобу.

Перший триместр вагітності.

Одночасне застосовування препарату у комбінації з дисульфірамом чи алкоголем.

Дитячий вік до 6 років (що зумовлено лікарською формою).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, що не рекомендуються.

Алкоголь. Метронідазол підвищує токсичний вплив алкоголю. Вживання алкоголю під час застосування метронідазолу може спричинити такі побічні реакції, як припливи, пітливість, головний біль, нудоту, блювоту, біль у животі. Слід уникати вживання алкоголю під час лікування метронідазолом та протягом щонайменше 48 годин після закінчення лікування, оскільки можливий розвиток антабусного ефекту (припливи, еритема, блювання, тахікардія).

Дисульфірам. Існує ризик розвитку гострих психотичних епізодів або сплутаності свідомості у пацієнтів, які приймали одночасно метронідазол і дисульфірам. Не слід застосовувати метронідазол протягом 2 тижнів після відміни дисульфіраму.

Бусульфан. При застосуванні бусульфану у високих дозах: збільшення удвічі концентрацій бусульфану у пацієнтів, які отримують метронідазол, що може призвести до важкої бусульфанової токсичності.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Пероральна терапія антикоагулянтами. У пацієнтів, які отримували антибактеріальну терапію, реєстрували посилення ефектів пероральних антикоагулянтів та підвищення ризику геморагічних ускладнень через сповільнення їхнього метаболізму у печінці. Факторами ризику при цьому є тяжкість інфекції або запалення, вік пацієнта та загальний стан здоров’я. У цих обставинах складно визначити, у якій мірі на порушення рівноваги МНС впливає сама інфекція або її лікування. Проте деякі групи антибіотиків у більшій мірі причетні до цього ефекту, особливо фторхінолони, макроліди, цикліни, котримоксазол і деякі цефалоспорини. Необхідно частіше контролювати рівні протромбіну та здійснювати нагляд за рівнями МНС (міжнародного нормалізованого співвідношення). Рекомендується коригування дози перорального антикоагулянту під час прийому метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни.

Трихопол® не взаємодіє з гепарином.

Фторурацил (та, шляхом екстраполювання, тегафур і капецитабін). Збільшення токсичності фторурацилу через сповільнення його кліренсу.

Літій. Підвищення рівнів літію в крові, які можуть сягати токсичних, з ознаками передозування літію. Необхідно ретельно контролювати рівні літію в крові, може знадобитися коригування доз. Повідомлялося про випадки затримки літію, що супроводжувалося даними про можливе ураження нирок, у пацієнтів, які одночасно застосовували літій та метронідазол; лікування препаратами літію слід відмінити або зменшити перед застосуванням метронідазолу.

Циклоспорин. У пацієнтів, які отримують циклоспорин, існує ризик збільшення рівня циклоспорину в сироватці крові. Слід проводити моніторинг рівня циклоспорину та креатиніну в плазмі крові, якщо необхідно одночасне застосування циклоспорину та метронідазолу.

Фенітоїн та фенобарбітал. Лікарські засоби, що активують мікросомальні ферменти печінки, наприклад фенітоїн та фенобарбітал, прискорюють виведення метронідазолу шляхом зменшення періоду напіввиведення метронідазолу до 3 годин, що призводить до зниження його концентрації в сироватці крові.

Вплив на параклінічні тести. Слід пам'ятати, що метронідазол здатен іммобілізувати трепонеми, а це спричиняє помилковий позитивний результат тесту Нельсона.

Циметидин. Лікарські засоби, що знижують активність ферментів печінки (наприклад, циметидин), можуть подовжити період напіввиведення метронідазолу.

Терфенадин і астемізол. Метронідазол може взаємодіяти з терфенадином і астемізолом і викликати побічні реакції з боку серцево-судинної системи (подовження інтервалу QT на ЕКГ, аритмії тощо).

Антиконвульсанти, що індукують ферменти. Зниження концентрацій метронідазолу у плазмі крові через посилення його печінкового метаболізму індуктором ферментів. Показане клінічне спостереження, і може потребуватися коригування дози метронідазолу на тлі лікування індуктором та після нього.

Рифампіцин. Зниження концентрацій метронідазолу у плазмі крові через посилення його печінкового метаболізму рифампіцином. Показане клінічне спостереження, і може потребуватися коригування дози метронідазолу на тлі лікування рифампіцином та після нього.

Метронідазол належить до інгібіторів цитохрому Р 450 3А4 (CYP 3A4), тому він може знизити метаболізм препаратів, що метаболізуються цим ферментом.

Метронідазол може взаємодіяти з препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад: аміодарон, ципрофлоксацин, левофлоксацин, спарфлоксацин, еритроміцин, кларитроміцин, мефлохін, кетоконазол, цизаприд, тамоксифен, донепезил, галоперидол, пімозид, тіоридазин, мезиридазин.

Особливості застосування.

Гіперчутливість/розлади з боку шкіри та її похідних. Можуть виникнути алергічні реакції, в тому числі анафілактичний шок, які можуть бути небезпечними для життя (див. розділ «Побічні реакції»). У такому випадку необхідно відмінити лікування метронідазолом і розпочати належну терапію.

Якщо на початку лікування у пацієнта з’являється генералізована еритема та пустульозні висипи, які супроводжуються підвищенням температури тіла, слід запідозрити гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Побічні реакції»); у разі розвитку такої реакції лікування препаратом слід припинити, а надалі застосування метронідазолу як окремо, так і в комбінації з іншими препаратами протипоказане.

Повідомлялося про тяжкі шкірні реакції, деякі з них мали летальні наслідки, такі як синдром Стівенса — Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН або синдром Лайєлла) і гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), які виникали під час застосування метронідазолу. Необхідно проінформувати пацієнтів про ознаки і симптоми цих станів, а також слід ретельно контролювати будь-які зміни з боку шкіри.

При виникненні будь-яких ознак або симптомів ССД, ТЕН (наприклад, прогресуюче висипання на шкірі, часто з пухирями або ураженням слизових оболонок) або ГГЕП (див. розділ «Побічні реакції») лікування необхідно припинити, і надалі протипоказано будь-яке застосування метронідазолу як у монотерапії, так і в комбінації з іншими препаратами.

Розлади з боку центральної нервової системи. У разі появи симптомів, притаманних для енцефалопатії або мозочкового синдрому, лікування пацієнта потрібно негайно переглянути, а застосування метронідазолу припинити.

Про випадки розвитку енцефалопатії повідомлялось в рамках післяреєстраційного нагляду за препаратом. Крім цього, спостерігались випадки змін на МРТ, пов'язані з енцефалопатією (див. розділ «Побічні реакції»). Ділянки уражень найчастіше локалізуються в мозочку (особливо в зубчастому ядрі) та у валику мозолистого тіла. У більшості випадків енцефалопатія та зміни на МРТ зникали після припинення лікування препаратом. Дуже рідко були повідомлення про смертельні випадки.

Потрібно проводити моніторинг стану пацієнтів щодо можливих ознак енцефалопатії або щодо загострення симптомів у пацієнтів з розладами з боку центральної нервової системи.

У разі розвитку під час лікування препаратом асептичного менінгіту повторне призначення метронідазолу не рекомендується, а в пацієнтів з наявністю серйозного інфекційного захворювання потрібно провести оцінку співвідношення користь/ризик.

Розлади з боку периферичної нервової системи. Потрібно проводити моніторинг стану пацієнтів щодо можливих ознак периферичної нейропатії, особливо при довготривалому лікуванні препаратом або за наявності тяжких, хронічних або прогресуючих периферичних неврологічних розладів.

Розлади з боку психіки. Після отримання першої дози лікарського засобу у пацієнтів можуть виникати психотичні реакції, включаючи самодеструктивну поведінку (в окремих випадках можливі суїцидальні думки або спроби суїциду), особливо якщо у них в анамнезі є психічні розлади (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо таке трапиться, необхідно припинити прийом метронідазолу, повідомити про це лікаря та негайно вжити належних терапевтичних заходів.

Гематологічні ефекти.

Якщо в анамнезі є гематологічні розлади або лікування здійснюється великими дозами метронідазолу та/або протягом довготривалого часу, рекомендується регулярно проводити моніторинг кількості лейкоцитів.

Якщо розвивається лейкопенія, важливо ретельно зіставити очікувану користь від продовження лікування та можливий ризик. У випадку тривалого лікування слід спостерігати за появою ознак розвитку побічних ефектів, таких як центральна та периферична нейропатії (парестезія, атаксія, запаморочення або конвульсивний криз).

Пацієнти, у яких перед і після лікування метронідазолом відзначені зміни у показниках крові, при необхідності повторного застосування метронідазолу мають бути під наглядом лікаря.

Педіатричні пацієнти. Застосування таблеток протипоказане дітям віком до 6 років через ризик розвитку ядухи. Для дітей раннього віку доступні інші лікарські форми препаратів на основі метронідазолу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування метронідазолу і алкоголю протипоказане через можливість виникнення дисульфірамоподібної реакції (антабусний ефект) (гарячі припливи, еритема, блювання, тахікардія) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування метронідазолу і бусульфану не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування метронідазолу і дисульфіраму не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів. Метронідазол може іммобілізувати трепонеми, тим самим спричиняючи до хибно-позитивні результати тесту Нельсона.

Повідомлялося про випадки важкої гепатотоксичності/гострої печінкової недостатності, в тому числі з летальними наслідком, невдовзі після початку лікування у пацієнтів з синдромом Коккейна при застосуванні лікарських засобів, що містять метронідазол, призначених для системного застосування. З огляду на вищевикладене в цій популяції пацієнтів метронідазол слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь і тільки у випадку, коли немає альтернативного лікування. Безпосередньо перед початком, під час та після лікування потрібно робити печінкові проби, поки значення показників функції печінки не повернуться до нормального рівня або поки не будуть досягнуті їхні вихідні значення. Якщо під час лікування відбувається значне збільшення показників печінкових проб, цей лікарський засіб слід відмінити.

Пацієнтів з синдромом Коккейна слід інформувати про необхідність негайно повідомляти свого лікаря про будь-які симптоми, які потенційно можуть біти викликанні ураженням печінки, і про необхідність припинення прийому метронідазолу у такому випадку.

Метронідазол може змінювати деякі показники лабораторних досліджень (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (АСТ), лактатдегідрогеназа, тригліцериди, глюкоза).

Існує ймовірність персистування гонококової інфекції після елімінації Trichomonas vaginalis.

За наявності ниркової недостатності тривалість періоду напіввиведення метронідазолу не змінюється. Відповідно, не має потреби у зниженні дози метронідазолу. Водночас в організмі таких пацієнтів зберігаються метаболіти метронідазолу. Клінічне значення цього феномену наразі невідоме.

У пацієнтів, які проходять гемодіаліз, за 8 годин процедури відбувається ефективне видалення метронідазолу та його метаболітів з кровотоку. Відповідно, одразу після завершення процедури гемодіалізу необхідно повторно ввести дозу метронідазолу.

Пацієнтам з нирковою недостатністю, яким проводять фракційний перитонеальний діаліз або постійний амбулаторний перитонеальний діаліз, не потрібно змінювати дозу препарату.

Метаболізм метронідазолу здійснюється переважно за рахунок окислення у печінці. За наявності вираженої печінкової недостатності може спостерігатись значне зниження кліренсу метронідазолу. У пацієнтів з печінковою енцефалопатією можлива значна кумуляція метронідазолу. Високі концентрації метронідазолу в плазмі крові, які виникають внаслідок такої кумуляції, можуть частково забезпечувати симптоматику енцефалопатії. Тому Трихопол® слід з обережністю застосовувати пацієнтам з печінковою енцефалопатією. Добову дозу лікарського засобу слід знизити до третини від звичайної; цю знижену дозу можна приймати один раз на добу.

Вважається, що препарат не викликає будь-якого ризику канцерогенності у людини, хоча канцерогенний ефект спостерігався у деяких видів мишей. Однак цей ефект не спостерігався у пацюків та хом'яків.

Через неочевидні прояви ризику мутагенності слід проводити ретельну оцінку доцільності тривалого застосування метронідазолу.

Метронідазол слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймали кортикостероїди та схильні до появи набряків.

Після застосування метронідазолу може розвинутися кандидоз ротової порожнини, піхви і шлунково-кишкового тракту, що вимагає відповідного лікування.

Пацієнтів слід попередити, що метронідазол може забарвлювати сечу у темний колір (це зумовлено присутністю метаболітів метронідазолу).

Кожна таблетка містить 6,6 г глюкози. Слід з обережністю застосовують хворим на цукровий діабет.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дані щодо застосування метронідазолу обмежені. Метронідазол проникає через плацентарний бар'єр. Протипоказане застосування у І триметрі вагітності. Лікарський засіб можна призначати під час ІІ та ІІІ триметрів тільки у разі необхідності, коли користь від застосування препарату переважає потенційний ризик.

Годування груддю.

Метронідазол потрапляє у грудне молоко. Трихопол не слід застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Особам, які керують транспортними засобами та працюють з механізмами, слід пам’ятати про можливе виникнення сплутаності свідомості, запаморочень, галюцинацій, судом під час прийому даного препарату та утримуватись від керування транспортними засобами і роботи з механізмами у період лікування.

Спосіб застосування та дози.

При амебіазі Трихопол® приймати протягом 7 днів. Дорослим: 1,5 г на добу (за 3 прийоми); діти (з масою тіла ≥ 20 кг): 30–40 мг/кг на добу, розділені на 3 прийоми.

У випадку виникнення абсцесу печінки при амебіазі, дренування або аспірація гною здійснюються одночасно з терапією метронідазолом.

Лямбліоз лікувати протягом 5 днів. Дорослим призначати 750–1000 мг Трихополу® на добу; дітям віком 10–15 років — 500 мг на добу за два прийоми.

При трихомоніазі у жінок (уретрит і вагініт, зумовлені трихомонадами) Трихопол® призначати на курс лікування протягом 10 днів, комбінуючи по 1 таблетці 2 рази на добу та 1 вагінальний супозиторій (500 мг) на добу. Статевий партнер повинен лікуватись одночасно, незважаючи на наявність або відсутність у нього клінічних ознак трихомонадної інфекції, навіть якщо результат лабораторних тестів негативний.

При трихомоніазі у чоловіків (уретрит, зумовлений трихомонадами) Трихопол® призначати на курс лікування протягом 10 днів: по 1 таблетці 2 рази на добу.

У виняткових випадках може бути необхідно підвищити добову дозу до 0,750 г або 1 г.

При неспецифічних вагінітах призначати по 500 мг препарату Трихопол® 2 рази на добу протягом 7 днів. Партнер повинен лікуватись одночасно.

Для лікування анаеробних інфекцій (терапія першої лінії або замісне лікування) дорослим призначати 1,0–1,5 г препарату Трихопол® на добу, дітям віком від 6 років (з масою тіла ≥ 16 кг) — із розрахунку 20–30 мг/кг на добу).

Діти.

Препарат у вигляді таблеток по 250 мг можна застосовувати дітям віком від 6 років.

Передозування.

Летальна доза метронідазолу для людини невідома. У поодиноких випадках спостерігали симптоми нейротоксичності після перорального застосування метронідазолу у дозах 6–10,4 мг на добу протягом 5–7 днів, включаючи судомний стан та периферичну нейропатію.

Відомо про випадки прийому одноразової дози не більше 15 г під час суїцидальних спроб та випадкового передозування. Симптоми включали блювання, атаксію та легку дезорієнтацію.

Специфічного антидоту немає. У разі значного передозування слід здійснювати симптоматичну терапію.

Побічні реакції.

З боку шлунково-кишкового тракту:

  • біль в епігастрії, нудота, блювання, діарея;
  • запалення слизової оболонки ротової порожнини з відчуттям сухості, стоматит, смакові розлади, металевий присмак у роті, анорексія;
  • випадки панкреатиту, які мають оборотний характер;
  • зміна кольору або зміна зовнішнього вигляду язика (мікоз).

З боку шкіри та її похідних:

  • тривала гіперемія, свербіж шкіри, припливи, висипання (в поодиноких випадках — пустульозний висип); іноді — фебрильні прояви;
  • кропив’янка, ангіоневротичний набряк, виняткові випадки анафілактичного шоку (див. розділ «Особливості застосування»);
  • дуже рідкісні випадки гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (див. розділ «Особливості застосування»);
  • синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, фіксована токсикодермія.

З боку нервової системи:

  • периферична сенсорна нейропатія;
  • головний біль;
  • запаморочення;
  • сплутаність свідомості;
  • судоми;
  • транзиторні епілептичні напади;
  • атаксія, гарячка, сонливість.
  • підгострий мозочковий синдром (атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор), які можуть минати після припинення прийому препарату (див. розділ «Особливості застосування»);
  • енцефалопатія (наприклад, підвищення температури тіла, головний біль, підвищена чутливість до світла, ригідність потиличних м’язів, галюцинації, параліч, розлади зору та рухливості), що може супроводжуватись змінами на МРТ, які, як правило, зникають після припинення лікування препаратом. Дуже рідко повідомлялось про летальні випадки (див. розділ «Особливості застосування»);
  • асептичний менінгіт (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору:

  • тимчасові порушення зорових функцій, такі як диплопія, міопія, нечіткість зору, зниження гостроти зору, зміни кольорового зору;
  • невропатія/неврит зорового нерва.

З боку психіки:

  • галюцинації;
  • психотичні реакції з параноєю та/або делірієм, які в окремих випадках можуть супроводжуватися виникненням суїцидальних думок або спробами суїциду (див. розділ «Особливості застосування»);
  • пригнічений настрій.

З боку крові та лімфатичної системи:

  • у поодиноких випадках — агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, лейкопенія.

З боку гепатобіліарної системи:

  • підвищення активності печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза), холестатичний або змішаний гепатит та гепатоцелюлярне ураження печінки, іноді із жовтяницею;
  • повідомлялося про випадки печінкової недостатності, які вимагали проведення трансплантації печінки, у пацієнтів, які лікувалися метронідазолом у комбінації з іншими антибіотиками.

З боку опорно-рухової системи:

  • артралгія, міалгія.

З боку репродуктивної системи:

  • біль у піхві, кандидоз.

Інші. Під час лікування сеча може набувати червоно-коричневого забарвлення, що зумовлено присутністю розчинних у воді пігментів, які є продуктом метаболізму метронідазолу.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник

Фармацевтичний завод «Польфарма» С. А., Польща/Pharmaceutical Works «Polpharma» S.A., Poland.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Пельплиньска 19, 83–200, Старогард Гданьски, Польща/19, Pelplinska Str., 83–200 Starogard Gdanski, Poland.

ТРИХОПОЛ® таблетки вагінальні 500 мг, Polpharma (Польща)

Склад

діюча речовина: metronidazolum;

1 таблетка вагінальна містить 500 мг метронідазолу;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота стеаринова.

Лікарська форма

Таблетки вагінальні.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки продовгуваті двоопуклі білого або світло-жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні та антисептичні засоби, що застосовуються у гінекології. Похідні імідазолу.

Код АТХ G01A F01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Метронідазол належить до нітро-5-імідазолів і має широкий спектр дії. До препарату чутливі: Peptostreptococcus spp., Clostridium spp., Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Prevotella spp., Veilonella. Метронідазол стримує розвиток найпростіших — Trichomonas vaginalis, Giardia intestinalis (Lamblia intestinalis), Entamoeba histolytica.

До препарату непостійно чутливі: Bifidobacterium spp., Eubacterium spp. Нечутливі штами мікроорганізмів: Propionibacterium, Actinomyces, Mobiluncus.

Фармакокінетика.

Після вагінального введення системне проникнення є мінімальним.

Період напіввиведення з плазми крові становить 8–10 годин. Зв’язування з білками плазми незначне (менше 20%). Швидка і виражена дифузія у легені, нирки, печінку, жовч, спинномозкову рідину, шкіру, слину та вагінальний секрет. Проникає у плацентарний бар’єр та у грудне молоко.

Метаболізм відбувається головним чином у печінці: утворюються два некон'юговані окислені активні метаболіти (5–30% активності).

Екскреція — переважно нирками: 35–65% від отриманої дози виводиться із сечею у вигляді метронідазолу і його окислених метаболітів.

Клінічні характеристики

Показання

Місцеве лікування трихомонадного вагініту та неспецифічного вагініту.

Протипоказання

Підвищена чутливість до метронідазолу або до будь-якого іншого компонента препарату.

Гіперчутливість до похідних імідазолу.

Цей лікарський засіб не рекомендується призначати у комбінації з дисульфірамом або алкоголем (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Антабусний ефект. Існує багато лікарських засобів, які запускають антабусну реакцію на алкоголь, і їхнє одночасне застосування з алкоголем не рекомендується.

Комбінації що не рекомендуються.

Алкоголь: антабусний ефект (припливи, еритема, блювання, тахікардія). Необхідно уникати вживання алкогольних напоїв та прийому лікарських засобів, які містить спирт.

Дисульфірам: існує ризик розвитку психотичних епізодів або сплутаності свідомості, які є оборотними після відміни препарату.

Бусульфан: при застосуванні бусульфану у високих дозах: збільшення удвічі концентрацій бусульфану у пацієнтів, які отримують метронідазол.

Комбінації, які вимагають запобіжних заходів при застосуванні.

Пероральна терапія антикоагулянтами (варфариноподібні): посилення ефектів пероральних антикоагулянтів та підвищення ризику геморагічних ускладнень через сповільнення їхнього метаболізму у печінці. Необхідно частіше контролювати рівні протромбіну та здійснювати нагляд за рівнями МНВ (міжнародного нормалізованого відношення). Рекомендується коригування дози перорального антикоагулянта під час прийому метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни.

Протисудомні препарати, які є індукторами ферментів (карбамазепін, фосфенітоїн, фенобарбітал, фенітоїн, примідон). Зниження концентрацій метронідазолу в плазмі крові внаслідок стимуляції його метаболізму у печінці індуктором.

Під час та після лікування індуктором слід здійснювати клінічний моніторинг. Може бути необхідною корекція дозування метронідазолу.

Рифампіцин. Зниження концентрацій метронідазолу у плазмі крові внаслідок стимуляції його метаболізму у печінці рифампіцином.

Під час та після лікування рифампіцином слід здійснювати клінічний моніторинг. Може бути необхідною корекція дозування метронідазолу.

Літій: рівень літію у плазмі крові при прийомі метронідазолу може підвищуватися та досягати токсичного рівня. Потрібно здійснювати пильний моніторинг концентрацій літію у плазмі крові, креатиніну та електролітів у пацієнтів, які приймають літій та метронідазол одночасно; у разі необхідності слід провести корекцію дозування препарату літію.

Циклоспорин: існує ризик підвищення рівнів циклоспорину у плазмі крові. Якщо препарати необхідно приймати одночасно, слід ретельно контролювати рівні циклоспорину та креатиніну.

Комбінації, які потребують особливої уваги.

Фторурацил (а також тегафур та капецитацин): зниження кліренсу фторурацилу спричиняє підвищення токсичності 5-фторурацилу.

Порушення рівноваги МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).

У пацієнтів, які отримували антибактеріальну терапію, реєструвалися чисельні випадки посилення активності пероральних антикоагулянтів. При цьому факторами ризику, що зумовлюють схильність до такого ускладнення, виступають наявність інфекції або вираженого запалення, вік пацієнта і загальний стан його здоров’я. У цих обставинах складно визначити, якою мірою на порушення рівноваги МНС впливає сама інфекція або її лікування. Проте деякі класи антибіотиків відіграють при цьому більшу роль, зокрема: фторхінолони, макроліди, цикліни, котримоксазол і деякі цефалоспорини.

Результати лабораторних досліджень. Метронідазол здатний іммобілізувати трепонеми, що призводить до помилково-позитивного тесту Нельсона.

Особливості застосування

У пацієнтів з тяжкими, хронічними або прогресуючими захворюваннями периферичної або центральної нервової системи слід брати до уваги ризик загострення неврологічного статусу.

У пацієнтів, які мають в анамнезі гематологічні порушення або які отримують препарат у високих дозах та/або протягом тривалого терміну, необхідно регулярно робити аналіз крові, особливо визначення вмісту лейкоцитів.

У випадку тривалого лікування препаратом необхідно здійснювати нагляд за пацієнткою на предмет виникнення ознак побічних реакцій, таких як центральна або периферична нейропатія (парестезія, атаксія, запаморочення, судоми).

Пацієнтів слід повідомити, що метронідазол може забарвлювати сечу у темний колір (через активний метаболіт).

Застосування вагінальних супозиторіїв при використанні презервативів або діафрагм підвищує ризик розриву латексу.

Гіперчутливість/розлади з боку шкіри та її похідних. Можуть виникнути алергічні реакції, в тому числі анафілактичний шок, які можуть бути небезпечними для життя (див. розділ «Побічні реакції»). У такому випадку необхідно відмінити лікування метронідазолом і розпочати належну терапію.

Якщо на початку лікування у пацієнта з’являється генералізована еритема та пустульозні висипання, які супроводжуються підвищенням температури тіла, слід запідозрити гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Побічні реакції»); у разі розвитку такої реакції лікування препаратом потрібно припинити, і надалі застосування метронідазолу як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими препаратами протипоказане.

Розлади з боку центральної нервової системи. У разі появи симптомів, характерних для енцефалопатії або мозочкового синдрому, лікування пацієнта потрібно негайно переглянути, а лікування метронідазолом припинити.

Про випадки розвитку енцефалопатії повідомляли у рамках післяреєстраційного нагляду за препаратом. Крім цього, спостерігалися випадки змін на МРТ, пов’язаних з енцефалопатією (див. розділ «Побічні реакції»). Ділянки уражень найчастіше локалізуються у мозочку (особливо в зубчастому ядрі) та у валику мозолистого тіла. У більшості випадків енцефалопатія та зміни на МРТ зникали після припинення лікування препаратом. Дуже рідко були повідомлення про летальні випадки.

Слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів щодо можливих ознак енцефалопатії або щодо загострення симптомів у разі наявності розладів з боку центральної нервової системи.

У разі розвитку під час лікування препаратом асептичного менінгіту повторне призначення метронідазолу не рекомендується, а в пацієнтів з наявністю серйозного інфекційного захворювання потрібно провести повторну оцінку співвідношення користь/ризик.

Розлади з боку периферичної нервової системи. Слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів щодо можливих ознак периферичної нейропатії, особливо при довготривалому лікуванні препаратом або у разі наявності тяжкої, хронічної або прогресуючої периферичної нейропатії.

Розлади з боку психіки. Після застосування першої дози препарату у пацієнтів можуть виникнути психотичні реакції, в тому числі поведінка із завданням шкоди самому собі, особливо при наявності в анамнезі психічних розладів (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку потрібно припинити лікування метронідазолом, повідомити лікаря та негайно вжити відповідні лікувальні заходи.

Гематологічні ефекти. У пацієнтів з наявністю в анамнезі розладів з боку системи крові та у пацієнтів, які отримують препарат у високих дозах та/або впродовж тривалого періоду часу, потрібно регулярно проводити аналіз крові, особливо контроль кількості лейкоцитів.

Продовження лікування препаратом у пацієнтів з лейкопенією залежить від того, наскільки серйозним є інфекційне захворювання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування метронідазолу та алкоголю не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування метронідазолу та бусульфану не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування метронідазолу та дисульфіраму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метронідазол не чинить прямої дії на аеробні або факультативні анаеробні бактерії.

У пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, метронідазол і його метаболіти виводяться протягом 8 годин проведення гемодіалізу, тому метронідазол потрібно приймати одразу ж після проведення гемодіалізу.

Не потрібно змінювати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводять перитонеальний діаліз.

Метронідазол в основному метаболізується шляхом окислення у печінці. Може виникнути значне порушення кліренсу метронідазолу при наявності печінкової недостатності. Значна кумуляція може спостерігатися у пацієнтів з печінковою енцефалопатією, і внаслідок цього висока концентрація метронідазолу у плазмі крові може сприяти симптомам енцефалопатії. Таким чином, метронідазол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з печінковою енцефалопатією. Добову дозу необхідно зменшити на третину і можна застосовувати 1 раз на добу.

При застосуванні метронідазолу для системного застосування повідомляли про випадки важкої гепатотоксичності/гострої печінкової недостатності, у тому числі випадки з летальними наслідками та блискавичним розвитком після початку терапії пацієнтів з синдромом Коккейна. Тому таким пацієнтам слід застосовувати метронідазол тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь та у випадку відсутності альтернативного лікування. Функціональні печінкові проби слід проводити безпосередньо перед початком терапії та після закінчення лікування до повернення показників у норму або до початкових значень. Якщо під час лікування виявляється значне підвищення функціональних печінкових проб, лікарський засіб слід відмінити. Пацієнтів з синдромом Коккейна слід проінформувати про необхідність повідомляти лікарю про будь-які симптоми, що вказують на можливе пошкодження печінки, та припинити застосування препарату.

Пацієнтам з синдромом Коккейна слід рекомендувати негайно інформувати лікаря про будь-які симптоми потенційного пошкодження печінки та припинити прийом метронідазолу.

Існує можливість персистування гонококової інфекції після елімінації трихомонадної інфекції.

Період напіввиведення метронідазолу не змінюється при нирковій недостатності. Тому дозу не потрібно коригувати. Проте, у таких пацієнтів наявні метаболізи метронідазолу. Клінічне значення цього наразі не відоме.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дослідження на тваринах не продемонстрували тератогенного ефекту. Оскільки тератогенний ефект не спостерігається у тварин, не очікується виникнення мальформацій у людини. Згідно з даними, речовини, що призводять до утворення вад розвитку у людини, мають тератогенний ефект у тварин під час адекватно проведених досліджень на двох видах. Чисельні клінічні дані не продемонстрували жодних специфічних тератогенних або фетотоксичних ефектів, пов’язаних із призначенням метронідазолу у період вагітності. Проте відсутність такого ризику може бути підтверджена лише епідеміологічними дослідженнями. У зв’язку з цим у період вагітності метронідазол можна призначати лише у разі необхідності.

Годування груддю. Метронідазол екскретується у грудне молоко. У зв’язку з цим необхідно уникати застосування цього лікарського засобу у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтів слід попередити про ризик виникнення запаморочення, сплутаності свідомості, галюцинацій, судом та розладів зору. У разі появи таких симптомів пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дози

Препарат дозволяється застосовувати для лікування тільки дорослих пацієнтів.

Трихомонадний вагініт. Призначати по 1 вагінальній таблетці 1 раз на добу, протягом 10 днів. Перед введенням у піхву таблетку слід злегка змочити в охолодженій кип’яченій воді. Лікування слід проводити з одночасним пероральним прийомом таблеток Трихопол®. Не слід припиняти лікування у період менструації.

Неспецифічні вагініти. 1 вагінальну таблетку вводити глибоко у піхву, 1 раз на добу, протягом 7 днів. При необхідності можна призначати таблетки Трихопол® перорально.

Рекомендується одночасне лікування статевого партнера пацієнтки, навіть при відсутності у нього симптомів інфекції.

Максимальна тривалість лікування не повинна перевищувати 10 днів, кількість курсів лікування — 2–3 на рік.

Діти.

Препарат протипоказано застосовувати для лікування дітей.

Передозування

Зафіксовані випадки прийому одноразової дози до 12 г під час суїцидальних спроб та випадкового передозування. Може спостерігатися атаксія, блювання, легка дезорієнтація. Оскільки специфічний антидот метронідазолу невідомий, рекомендовано здійснювати симптоматичну терапію.

Побічні реакції

З боку системи крові та лімфатичної системи:

  • агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія;
  • лейкопенія.

З боку метаболізму та харчування:

  • анорексія.

З боку психіки:

  • галюцинації;
  • психотичні реакції з параноєю та/або делірієм, які у поодиноких випадках можуть супроводжуватися думками суїцидального характеру або спробами суїциду (див. розділ «Особливості застосування»);
  • депресивний настрій.

З боку нервової системи:

− периферична сенсорна нейропатія;

− головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, судоми;

  • асептичний менінгіт (див. розділ «Особливості застосування»);
  • енцефалопатія, що може супроводжуватися змінами на МРТ, як правило, оборотного характеру. Дуже рідко повідомляли про летальні випадки (див. розділ «Особливості застосування»);
  • підгострий мозочковий синдром (атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор) див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору:

  • тимчасові порушення зору, наприклад порушення чіткості зору, диплопія, міопія, зниження гостроти зору, зміни у сприйняті кольорів;
  • оптична нейропатія/неврит.

З боку органів слуху та рівноваги:

  • порушення слуху/втрата слуху (включаючи нейросенсорну), дзвін у вухах.

З боку шлунково-кишкового тракту:

− незначні розлади шлунково-кишкового тракту (біль в епігастрії, нудота, блювання, діарея);

− глосит з сухістю у роті, стоматит, смакові розлади;

  • випадки панкреатиту, які мають оборотний характер;
  • зміна кольору або зміна зовнішнього вигляду язика (мікоз).

Гепатобіліарні розлади:

  • підвищення рівнів печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза), дуже рідко повідомляли про випадки гострого холестатичного або змішаного гепатиту та гепатоцелюлярного ураження печінки, інколи з появою жовтяниці. Повідомляли про поодинокі випадки гепатоцелюлярної недостатності, при якій може виникати необхідність у трансплантації печінки.

З боку шкіри та її похідних:

− припливи з гіперемією, свербіж, висипи, які можуть супроводжуватися пропасницею;

− кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок (див. розділ «Особливості застосування»;

− дуже рідкісні випадки гострого генералізованого екзентематозного пустульозу (див. розділ «Особливості застосування»;

− токсичний епідермальний некроліз;

− фіксована токсикодермія;

− синдром Стівенса–Джонсона.

З боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини:

  • міалгія, артралгія.

З боку сечостатевої системи:

  • сеча може набувати червоно-коричневого забарвлення, що зумовлено присутністю розчинних у воді пігментів, які є продуктом метаболізму метронідазолу.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місті.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Фармацевтичний завод «ПОЛЬФАРМА» С.А./Pharmaceutical Works «POLPHARMA» S.A.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Пельплиньска 19, 83–200, Старогард Гданьски, Польща/19, Pelplinska Str., 83–200 Starogard Gdanski, Poland.

Діагнози, при яких застосовують ТРИХОПОЛ

Абсцес бартолінової залози МКХ N75.1
Вульвовагініт МКХ N77.1
Гострий вульвіт МКХ N76.2
Гострий сальпінгоофорит МКХ N70.0
Залозиста гіперплазія ендометрія МКХ N85.0
Захворювання, що передаються статевим шляхом МКХ A64
Інший вид розацеа МКХ L71.8
Кандидоз вульви і вагіни МКХ B37.3
Лейоміома матки МКХ D25.9
Медичний неповний аборт без ускладнень МКХ O04.4
Періоральний дерматит МКХ L71.0
Підгострий і хронічний вульвіт МКХ N76.3
Повний аборт без ускладнень МКХ O06.9
Поліп тіла матки МКХ N84.0
Посткоїтальні або контактні кровотечі МКХ N93.0
Розацеа МКХ L71.9
Трихомоніаз неуточнений МКХ A59.9
Урогенітальний трихомоніаз МКХ A59.0
Хронічна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки МКХ K26.7
Хронічний сальпінгоофорит МКХ N70.1

Рекомендовані аналоги ТРИХОПОЛ:

МЕТРОНІДАЗОЛ
Лубнифарм
Монфарм
Фарматрейд
Юрія-Фарм
Юрія-Фарм
Інфузія
МЕТРОНІДАЗОЛ-ДАРНИЦЯ
Дарниця ФФ
МЕТРОНІДАЗОЛ ДЕНТА
Гледекс
МЕТРОНІДАЗОЛ-ЗДОРОВ'Я
Здоров'я ФК
Здоров'я ФК
МЕТРОНІДАЗОЛ-НОВОФАРМ
Новофарм-Біосинтез
Новофарм-Біосинтез
МЕТРОНІДАЗОЛ-ФАРМЕКС
Фармекс Груп
МЕТРОНІДАЗОЛ ДЕНТА
Віола
МЕТРОНІДАЗОЛ ПЛЮС тм "АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО"
Віола
інші засоби по догляду за порожниною рота
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko