Гепацеф^® (Gepacef) (260991) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Цефоперазон - 1 г

Фармакодинаміка.
Бактерицидна дія препарату Гепацеф зумовлена уповільненням синтезу стінки клітини бактерії.
Гепацеф активний in vitro щодо великої кількості клінічно значущих мікроорганізмів. Водночас він виявляє стійкість до дії багатьох β-лактамаз.
Зазначені нижче мікроорганізми чутливі до препарату Гепацеф.
Грампозитивні мікроорганізми:
Staphylococcus aureus (штами, що продукують та не продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (попередня назва — Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (β-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичні стрептококи групи B), Streptococcus faecalis (ентерокок), β-гемолітичні стрептококи.
Грамнегативні мікроорганізми:
Escherichia coli, рід Klebsiella, рід Enterobacter, рід Citrobacter, Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (раніше — Proteus morganii), Providencia rettgeri (раніше — Proteus rettgeri), рід Providenciа, рід Serratia (включаючи S. Marcescens), рід Salmonella та Shigella, Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази), Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica.
Анаеробні мікроорганізми:
грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи рід Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella);
грампозитивні палички (включаючи рід Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus);
грамнегативні палички (включаючи рід Fusobacterium, багато штамів Bacteroides fragilis та інших представників роду Bacteroides).
Фармакокінетика.
Високі рівні в крові, жовчі та сечі досягаються після разового введення препарату. У табл. 1 наведено концентрації препарату в плазмі крові дорослих здорових добровольців. Ці дані одержано після 15-хвилинного в/в введення 1; 2; 3 або 4 г препарату або після одноразового в/м введення 1 або 2 г препарату. Пробенецид не впливає на рівень концентрації цефоперазону в крові.
Таблиця 1
Середні концентрації цефоперазону в сироватці крові (мкг/мл)

*Час, що минув після введення препарату (відлік одразу після завершення інфузії).
**Результати, отримані через 15 хв після введення препарату.
Т_½ препарату Гепацеф із плазми крові становить приблизно 2 год незалежно від способу його введення.
Гепацеф досягає терапевтичних рівнів у всіх рідинах і тканинах організму, в тому числі в асцитичній та цереброспінальній (під час менінгіту) рідинах, сечі, жовчі та стінках жовчного міхура, мокротинні та легенях, піднебінних мигдаликах та слизовій оболонці синусів, передсерді, нирках, сечоводі, передміхуровій залозі, сім’яниках, матці та фаллопієвих трубах, кістках, пуповинній крові та амніотичній рідині.
Гепацеф виводиться із жовчю та сечею. Концентрація препарату в жовчі досягає дуже високих рівнів (зазвичай через 1–3 год після введення) та перевищує аналогічні концентрації в плазмі крові у 100 разів.
Було зареєстровано такі концентрації в жовчі: від 66 мкг/мл через 30 хв до 6000 мкг/мл через 3 год після в/в введення 2 г препарату пацієнтам, у яких відсутня обструкція жовчних проток.
Через 12 год після введення у різних дозах та різними способами підвищення концентрації цефоперазону в сечі пацієнтів із нормальною функцією нирок досягає у середньому 20–30%. Концентрацію препарату понад 2200 мкг/мл у сечі було одержано через 15 хв після в/в введення 2 г препарату Гепацеф. Після в/м введення 2 г препарату C_max у сечі становила приблизно 1000 мкг/мл.
Повторне введення препарату Гепацеф не призводить до кумуляції препарату у здорових добровольців.
Пацієнти із порушеннями функції печінки. У пацієнтів із порушеннями функції печінки Т_½ препарату із плазми крові зростає, але зростає і виведення із сечею. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю Гепацеф може кумулюватись у плазмі крові.
Пацієнти з порушеннями функції нирок. У хворих із нирковою недостатністю C_max препарату в плазмі крові, AUC, а також Т_½ із плазми крові такі ж, як і у здорових добровольців.

лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату Гепацеф^® мікроорганізмами:
- інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів;
- інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;
- перитоніт, холецистит, холангіт та інші інтраабдомінальні інфекції;
- септицемія;
- менінгіт;
- інфекції шкіри та м’яких тканин;
- інфекції кісток та суглобів;
- запальні захворювання тазових органів, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих шляхів.
Профілактика післяопераційних ускладнень під час абдомінальних, гінекологічних, серцево-судинних та ортопедичних операцій.

препарат застосовують в/в або в/м.
Дорослі.
Зазвичай доза для дорослих становить 2–4 г/добу, яку вводять кожні 12 год рівномірно розподіленими дозами. При особливо тяжких інфекціях дозу можна підвищити до 8 г/добу, яку вводять кожні 12 год рівномірно розподіленими дозами. При введенні препарату Гепацеф у добовій дозі 12–16 г, розподіленій на 3 рівні дози (з інтервалом введення 8 год), не виявлено жодних ускладнень. Лікування препаратом можна розпочати до отримання результатів дослідження чутливості мікроорганізмів.
Рекомендована доза при неускладненому гонококовому уретриті становить 500 мг одноразово (в/м).
Внутрішньом’язове введення здійснюється глибоко у великий сідничний м’яз або у передню поверхню стегна.
Комбінована терапія.
Широкий спектр дії препарату Гепацеф дає змогу здійснювати монотерапію більшості інфекцій. Однак препарат можна застосовувати і в складі комбінованого лікування з іншими антибіотиками, якщо таке показано. При одночасному лікуванні аміноглікозидами рекомендується контролювати функцію нирок. Слід враховувати офіційні рекомендації щодо застосування антибіотиків.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. Коригування дози може бути необхідним у разі обструкції жовчних проток, тяжких захворювань печінки або супутнього ураження нирок. Якщо концентрацію препарату в сироватці крові не контролюють, доза не повинна перевищувати 2 г/добу.
Пацієнти із порушеннями функції нирок. Оскільки нирки не є головним шляхом виведення препарату Гепацеф, хворим з ураженням нирок звичайну добову дозу (2–4 г) можна призначати без коригування. Для пацієнтів, у яких швидкість клубочкової фільтрації нижча за 18 мл/хв або рівень креатиніну в сироватці крові перевищує 3,5 мг/100 мл, максимальна добова доза становить 4 г.
Т_½ препарату Гепацеф із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Введення препарату слід здійснювати після закінчення процедури діалізу.
Пацієнти з порушеннями функції печінки і супутнім ураженням функції нирок. У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім ураженням нирок необхідно контролювати концентрацію препарату в сироватці крові та коригувати дозу в разі необхідності. Якщо концентрацію препарату в сироватці крові не контролюють, доза не повинна перевищувати 2 г/добу.
Діти. Для лікування дітей Гепацеф^® слід призначати у добових дозах від 50 до 200 мг на 1 кг маси тіла; дозу застосовують за 2 введення (кожні 8–12 год). Максимальна доза не повинна перевищувати 12 г на добу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Добові дози до 300 мг/кг застосовували для лікування дітей із тяжкими інфекціями, включаючи кількох пацієнтів із бактеріальним менінгітом, що не спричиняло ускладнень.
Новонароджені.
Новонародженим (до 8 днів) препарат слід вводити через кожні 12 год.
В/в застосування дітям та дорослим.
Для переривчастої в/в інфузії 1 г препарату Гепацеф (вміст 1 флакона) слід розчинити у 20–100 мл сумісного стерильного р-ну для в/в ін’єкцій і вводити протягом 15 хв–1 год. Якщо розчинником є стерильна вода, то у флакон із препаратом слід додати її не більше ніж 20 мл.
Для безперервної в/в інфузії 1 г препарату Гепацеф відновлюють або у 5 мл стерильної води для ін’єкцій, або у 5 мл бактеріостатичної води для ін’єкцій; цей р-н додають до відповідного розчинника для внутрішньовенного введення.
Для безпосередньої в/в ін’єкції максимальна разова доза препарату Гепацеф для дорослих пацієнтів становить 2 г, для дітей — 50 мг/кг. Препарат слід розчинити у відповідному розчиннику для досягнення кінцевої концентрації 100 мг/мл і вводити протягом не менше 3–5 хв.
Для антибактеріальної профілактики післяопераційних ускладнень призначають по 1 або 2 г препарату в/в за 30–90 хв до початку операції. Дозу можна повторювати через кожні 12 год, однак у більшості випадків — протягом не більше 24 год. При операціях із підвищеним ризиком інфікування (наприклад операції у колоректальній ділянці) та коли інфікування може супроводжуватися тяжкими ускладненнями (наприклад при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування препарату може тривати протягом 72 год після закінчення операції.
В/в введення.
Стерильний порошок Гепацеф можна спочатку розчинити за допомогою будь-якого сумісного розчинника (щонайменше 2,8 мл/г цефоперазону), прийнятного для в/в введення. З метою полегшення відновлення рекомендується застосовувати 5 мл розчинника на 1 г препарату Гепацеф.
Р-ни, рекомендовані для відновлення порошку цефоперазону натрію: 5% глюкоза для ін’єкцій; 10% глюкоза для ін’єкцій; 5% глюкоза та 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій; 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій; Нормосол-M та 5% глюкоза для ін’єкцій; 5% глюкоза та 0,2% натрію хлорид для ін’єкцій; Нормосол-R; стерильна вода для ін’єкцій.
Після відновлення одержаний р-н слід розвести одним зі стандартних розчинників для в/в введення: 5% глюкоза для ін’єкцій; 10% глюкоза для ін’єкцій; 5% глюкоза та р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій; р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій; 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій; 5% глюкоза та 0,9% натрію хлорид; Нормосол-M та 5% глюкоза для ін’єкцій; Нормосол-R; 5% глюкоза та 0,2% натрію хлорид для ін’єкцій.
В/м введення
Для приготування р-ну, призначеного для в/м введення, можна використовувати стерильну чи бактеріостатичну воду для ін’єкцій. Якщо передбачається введення р-ну з концентрацією ≥250 мг/мл , для приготування р-ну рекомендується використати р-н лідокаїну. Такий р-н можна приготувати, використовуючи комбінацію стерильної води для ін’єкцій та 2% р-ну лідокаїну гідрохлориду, що майже відповідає концентрації 0,5% р-ну лідокаїну гідрохлориду.
Рекомендується двохетапний спосіб розчинення: спочатку слід додати необхідну кількість стерильної води для ін’єкцій і збовтувати до повного розчинення порошку Гепацеф, після цього додати необхідну кількість 2% р-ну лідокаїну та змішати (табл. 2).
Таблиця 2
Приготування р-ну

*Наявний надлишок дозволяє відібрати та ввести зазначені об’єми.
В/м введення здійснюється глибоко у великий сідничний м’яз або у передню поверхню стегна.
Зберігання р-нів
Стабільність
Хімічна та фізична стабільність р-нів цефоперазону, приготовлених із використанням нижченаведених парентеральних розчинників із зазначеними приблизними концентраціями цефоперазону, забезпечує стійкість р-ну за умови дотримання вказаних температурних режимів та термінів зберігання. Після закінчення зазначеного терміну невикористаний р-н підлягає знищенню.
За стабільної кімнатної температури (15–25 °С) протягом 24 год можна зберігати р-ни цефоперазону в таких розчинниках (у дужках наведені приблизні концентрації цефоперазону): бактеріостатична вода для ін’єкцій (300 мг/мл); 5% декстроза для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 5% декстроза для ін’єкцій та р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 5% декстроза та 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 5% декстроза та 0,2% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 10 % глюкоза для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій (2 мг/мл); 0,5% лідокаїну гідрохлорид для ін’єкцій (300 мг/мл); 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 300 мг/мл); Нормосол-M та 5% декстроза для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); Нормосол-R (2 мг до 50 мг/мл); стерильна вода для ін’єкцій (300 мг/мл). Відновлені р-ни препарату Гепацеф можна зберігати у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових ємностях, що призначені для парентеральних р-нів.
Протягом 5 днів у холодильнику (2–8 °С), у таких розчинниках (у дужках наведені приблизні концентрації цефоперазону): бактеріостатична вода для ін’єкцій (300 мг/мл); 5% декстроза для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 5% декстроза та 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 5% декстроза та 0,2% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій (2 мг/мл); 0,5% лідокаїну гідрохлорид для ін’єкцій (300 мг/мл); 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 300 мг/мл); Нормосол-M та 5% декстроза для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); Нормосол-R (2 мг до 50 мг/мл); стерильна вода для ін’єкцій (300 мг/мл) можна зберігати відновлені р-ни препарату Гепацеф у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових ємкостях, призначених для парентеральних р-нів.
Р-ни цефоперазону в нижчезазначених розчинниках (у дужках наведені приблизні концентрації цефоперазону) можна зберігати у морозильній камері (від –20 до –10 °С) протягом 3 тиж: 5% декстроза для ін’єкцій (50 мг/мл); 5% декстроза та 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг/мл); 5% декстроза та 0,2% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг/мл), або протягом 5 тиж: 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (300 мг/мл); стерильна вода для ін’єкцій (300 мг/мл). Відновлені р-ни можна зберігати у пластмасових шприцах або гнучких пластмасових ємностях, що призначені для парентеральних р-нів.
Розморожувати препарат перед застосуванням потрібно при кімнатній температурі. Після розморожування невикористаний р-н підлягає знищенню. Р-н не можна повторно заморожувати.
З мікробіологічної точки зору препарат слід використати негайно. Якщо не використати одразу, час зберігання та дотримання умов перед застосуванням препарату є відповідальністю користувачів і зазвичай не може перевищувати 24 год при температурі 2–8 °С, якщо тільки відновлення/розведення не відбулося в контрольованих і перевірених асептичних умовах.
Діти. Див. ЗАСТОСУВАННЯ.
Цефоперазон ефективно застосовують у дітей від народження. Масштабні дослідження за участю недоношених немовлят і новонароджених не проводилися. Тому перед призначенням цефоперазону недоношеним немовлятам і новонародженим слід ретельно зважити потенційні переваги та можливі ризики терапії цим препаратом.
У новонароджених з ядерною жовтяницею цефоперазон не витісняє білірубін із ділянок його зв’язування з білками у плазмі крові.

гіперчутливість до цефоперазону або до будь-якого з антибіотиків цефалоспоринового ряду.

нижченаведено побічні реакції, що були виявлені та про які повідомлялося протягом терапії цефоперазоном. Частота побічних реакцій зазначена згідно з класифікацією Ради міжнародних науково-медичних організацій (CIOMS III): дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1 000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1 000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (частоту не можна встановити за наявними даними).
З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто — зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту; часто — нейтропенія, позитивна пряма антиглобулінова проба Кумбса, тромбоцитопенія, еозинофілія; частота невідома — гіпопротромбінемія; коагулопатія.
З боку імунної системи: частота невідома — анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція (включаючи шок), гіперчутливість.
З боку судин: часто — флебіт у місці під’єднання катетера; рідко — геморагія.
З боку ШКТ: часто — діарея; нечасто — блювання; частота невідома — псевдомембранозний коліт.
Гепатобіліарні розлади: часто — підвищення рівня АлАТ, АсАТ, підвищення рівня ЛФ у крові, жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — свербіж, кропив’янка, макулопапульозні висипання; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, ексфоліативний дерматит.
Загальні розлади та реакції в місці введення препарату: нечасто — біль у місці введення, лихоманка.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення ризик/користь лікарського засобу. Прохання до медичних працівників повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

гіперчутливість. Серйозні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції), інколи з летальним кінцем, були зареєстровані в пацієнтів, які отримують бета-лактамні препарати або препарати цефалоспорину, включаючи цефоперазон. Ці реакції частіше виникали у пацієнтів, в анамнезі яких наявні реакції гіперчутливості до декількох алергенів.
Перед призначенням цефоперазону слід ретельно зібрати анамнез, щоб з’ясувати, чи виникали у хворого раніше реакції гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або до інших лікарських засобів. Необхідно з обережністю призначати цей препарат пацієнтам, чутливим до пеніциліну.
Антибіотики слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких раніше були прояви будь-якої форми алергії, особливо алергії на лікарські засоби.
Якщо виникає алергічна реакція, слід відмінити препарат і призначити належне лікування. Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного невідкладного введення адреналіну. За необхідності слід застосовувати кисень, в/в кортикостероїди, а також підтримувати прохідність дихальних шляхів, у тому числі й за допомогою інтубації.
Зафіксовано випадки розвитку шкірних реакцій тяжкого ступеня, інколи з летальним кінцем, таких як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона та ексфоліативний дерматит, у пацієнтів, які застосовували цефоперазон. У разі виникнення шкірної реакції тяжкого ступеня терапію цефоперазоном слід припинити та розпочати відповідне лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Застосування у хворих із порушеннями функції печінки
Цефоперазон значною мірою екскретується з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів подовжується Т_½ цефоперазону із сироватки крові і збільшується ниркова екскреція препарату із сечею. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі досягаються терапевтичні концентрації цефоперазону, а Т_½ зростає лише у 2–4 рази.
Загальні застереження
Повідомлялося про випадки серйозних крововиливів, включаючи випадки з летальним кінцем, при застосуванні цефоперазону.
До групи ризику належать пацієнти з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією та особи, які тривалий час перебувають на парентеральному (в/в) харчуванні. Слід здійснювати спостереження таких пацієнтів щодо ознак кровотечі, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії. У разі розвитку тривалої кровотечі без виявлення інших причин цього явища слід припинити застосування цефоперазону.
Як і інші антибіотики, при тривалому застосуванні цефоперазон може призводити до посиленого росту резистентної мікрофлори, у зв’язку з чим під час лікування пацієнти потребують ретельного спостереження. Як і при лікуванні будь-яким потужним системним препаратом, під час тривалої терапії цефоперазоном рекомендовано проводити періодичні обстеження з метою виявлення можливих функціональних порушень з боку систем організму, зокрема нирок, печінки і системи кровотворення. Особливо важливі такі обстеження у новонароджених, зокрема у недоношених та інших немовлят.
Під час застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон, повідомлялося про випадки діареї, спричиненої Clostridium difficile [Clostridium difficile associated diarrhea] (CDAD), які за ступенем тяжкості варіювали від легкої діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору товстого кишечнику, що призводить до посиленого росту C. difficile.
C. difficile синтезує токсини A і B, що спричинюють розвиток CDAD. Штами C. difficile із гіперпродукуванням токсинів зумовлюють підвищену захворюваність і смертність, оскільки інфекції, які вони спричинюють, можуть бути стійкими до терапії антимікробними препаратами і можуть потребувати колектомії. Розвиток CDAD слід запідозрювати в усіх пацієнтів, у яких спостерігалися прояви діареї після застосування антибіотиків. Необхідне ретельне вивчення анамнезу, оскільки повідомлялося, що CDAD виникала більше ніж через 2 міс після застосування антибактеріальних препаратів.
Якщо пацієнт дотримується дієти з низьким вмістом натрію, слід врахувати, що препарат Гепацеф містить 34 мг натрію.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми.
Вагітність. Дослідження впливу препарату на репродуктивну функцію, що проводили на тваринах у дозах, що у 10 разів перевищували дозу для людини, не виявили доказів погіршення фертильності, а також тератогенного впливу. Однак адекватних і належним чином контрольованих досліджень у людей за участю вагітних не проводили. Зважаючи на те що у дослідженнях впливу препарату на репродуктивну функцію у тварин не завжди передбачають реакцію людини, препарат слід застосовувати у період вагітності лише за наявності чітких показань.
Період годування грудьми. Лише невеликі кількості цефоперазону проникають у грудне молоко. Хоча цефоперазон погано проникає у грудне молоко, слід з обережністю призначати препарат у період годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Досвід клінічного застосування цефоперазону свідчить про те, що вплив препарату на здатність пацієнта керувати транспортними засобами чи працювати з іншими механізмами малоймовірний.

алкоголь. Повідомлялося, що при вживанні алкоголю під час лікування препаратом і навіть через 5 діб після останнього введення цефоперазону виникала дисульфірамоподібна реакція, що характеризувалася припливами, підвищеною пітливістю, головним болем і тахікардією. Подібні реакції виникали і після прийому інших цефалоспоринів, тому слід застерігати пацієнтів від вживання алкогольних напоїв у період лікування цефоперазоном. Пацієнтам, які потребують перорального чи парентерального штучного годування, слід уникати вживання р-нів, що містять етанол.
Взаємодії, що впливають на результати лабораторних досліджень. Може виникати хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу при проведенні тестів із р-нами Бенедикта або Фелінга.
Несумісність. Р-ни препарату Гепацеф та аміноглікозидів не слід змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо передбачається проведення комбінованого лікування препаратом Гепацеф та аміноглікозидом, то це можна зробити шляхом чергування в/в інфузій за умови використання окремої вторинної системи для в/в введення та промивання первинної системи для в/в введення відповідним р-ном між інфузіями. Рекомендується вводити Гепацеф перед аміноглікозидами.

дані щодо гострої токсичності натрію цефоперазону обмежені. Очікуваними проявами передозування лікарським засобом є передусім посилення характерних для препарату побічних реакцій. Слід враховувати той факт, що високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричинити неврологічні ефекти і судоми. Оскільки цефоперазон виводиться з організму при гемодіалізі, ця процедура може прискорити виведення лікарського засобу, якщо передозування трапиться у пацієнтів із порушеннями функції нирок.

при температурі від 2—8 °С.