Для підтримання роботи серцево-судинної системи існують різні кардіологічні лікарські засоби. Препарати, що застосовуються при захворюваннях серця та судин, випускають у різних лікарських формах: таблетки, капсули, р-ни для ін'єкцій, настоянки, краплі, у формі лікарської рослинної сировини. Основна функція кардіологічних препаратів — відновити та нормалізувати роботу серця та кровоносної системи.
Які існують групи кардіологічних препаратів?
Кардіологічні препарати:
- серцеві глікозиди;
- антиаритмічні засоби І та ІІІ класів;
- неглікозидні кардіотонічні засоби;
- вазодилататори, що застосовуються в кардіології;
- інші кардіологічні препарати.
Серцеві глікозиди
Серцеві глікозиди застосовують при миготливій аритмії та тріпотінні передсердь. Ці лікарські засоби можуть призначати при застійній серцевій недостатності (СН), коли застосування інших ліків є неефективним.
Механізм дії серцевих глікозидів: пригнічення ферменту Na+/K+-АТФази (натрій-калієвий насос). Na+ накопичується всередині клітин міокарда, зменшуючи вихід Ca2+ з клітин, що призводить до накопичення Ca2+ у саркоплазматичному ретикулумі. У кардіоміоцитах це призводить до підвищення скоротливості (позитивний інотропний ефект), зниження швидкості електропровідності (негативний дромотропний ефект) за рахунок депресії АВ-вузла, зниження частоти серцевих скорочень (ЧСС) (негативний хронотропний ефект) шляхом депресії синоатріального вузла. Також знижується ЧСС завдяки підвищенню тонусу блукаючого нерва та рефлекторному зниженню симпатичної передачі.
Антиаритмічні засоби І та ІІІ класів
Антиаритмічні препарати ефективні для профілактики рецидивів аритмій та відновлення синусового ритму у пацієнтів з аритміями.
Антиаритмічні препарати І класу блокують швидкі натрієві канали, зменшують або блокують провідність (негативна дромотропія). Чим вищою є ЧСС (тахікардія), тим сильніший ефект препаратів.
Розділяють на 3 класи (Іa, Ib, Ic) залежно від їх впливу на Na+-канал та тривалості потенціалу дії.
До антиаритмічних препаратів Іа класу відносять прокаїнамід. Препарат збільшує потенціал дії клітин міокарда (КМ).
Прокаїнамід застосовують при:
- пароксизмальній надшлуночковій тахікардії;
- надшлуночковій тахікардії;
- ектопічній суправентрикулярній тахікардії;
- антидромній атріовентрикулярній реципрокній тахікардії та синдромі WPW;
- миготливій аритмії;
- тріпотінні передсердь;
- шлуночкових аритміях.
До антиаритмічних препаратів Іb класу відносять лідокаїн та мексилетин. Ці лікарські засоби зменшують потенціал дії КМ. Лідокаїн не впливає на ЧСС, синоатріальну провідність. У терапевтичних дозах не викликає негативного інотропного ефекту. Мексилетин незначною мірою впливає на ЧСС та синоатріальну провідність. Призначають при: шлуночкових аритміях (особливо після інфаркту міокарда), дигіталіс-індукованих серцевих аритміях.
До антиаритмічних препаратів Ic класу відносять пропафенон, флекаїнід, етацизин. Препарати не впливають на тривалість потенціалу дії КМ, але знижують швидкість деполяризації та провідність серця. Препарати призначають при: пароксизмальній надшлуночковій тахікардії, миготливій аритмії, рефрактерній шлуночковій тахікардії.
До антиаритмічних препаратів ІІІ класу відносять аміодарон та дронедарон. Ці лікарські засоби — блокатори K+-каналів, які збільшують тривалість потенціалу дії КМ. Препарати призначають при надшлуночкових та шлуночкових тахікардіях.
Неглікозидні кардіотонічні засоби
До неглікозидних кардіотонічних лікарських засобів відносять адренергічні та допамінергічні препарати (норепінефрин, допамін, фенілефрин, добутамін, епінефрин) та левосимедан.
Адренергічні препарати є великим класом лікарських засобів, які зв'язуються з адренергічними рецепторами по всьому тілу. До таких рецепторів належать: альфа1, альфа2, бета1, бета2, бета3. Адренергічні препарати зв'язуються безпосередньо з одним або декількома із цих рецепторів, викликаючи різні фізіологічні ефекти.
Ці препарати стимулюють скорочення гладких м'язів кровоносних судин, кровоносні судини звужуються, підвищується артеріальний тиск. Адренергічні та допамінергічні препарати показані для невідкладної терапії при гострій артеріальній гіпотензії.
Вазодилататори, що застосовуються в кардіології
Основна група вазодилататорів — органічні нітрати: гліцерилу нітрат, пентаеритритилу нітрат, ізосорбіду динітрат та мононітрат. Інші вазодилататори — молсидомін і нікорандил. Вони ефективні при нападах стенокардії, гострому коронарному синдромі, набряку легень, гіпертонічному кризі, стабільній ішемічній хворобі серця або хронічній СН. Вони діють шляхом вивільнення оксиду азоту (NO) або споріднених до NO сполук (нітрозотіолів). Активують шляхи, що залежать від розчинної гуанілатциклази — циклічного гуанозинмонофосфату, і призводять до антиагрегації та венодилатації, що зумовлює венозне депонування, зниження переднавантаження та постнавантаження, зниження тиску наповнення та потреби міокарда в кисні.
Додаткові кардіологічні препарати
До інших кардіологічних препаратів відносять:
- простагландини (алпростадил);
- різні комбіновані кардіологічні препарати;
- камфору;
- глікозиди глоду;
- фосфокреатин;
- мельдоній;
- фруктози 1,6-дифосфат;
- аденозин;
- триметазидин;
- івабрадин;
- ранолазин;
- тіазотну кислоту;
- інозин;
- цитохром С.
Протипоказання до прийому кардіологічних препаратів
Протипоказано призначати кардіологічні препарати пацієнтам із сенсибілізацією до препаратів або їх компонентів, якщо у хворого спостерігається гіповолемія, ниркова або печінкова дисфункція.
Серцеві глікозиди протипоказані при:
- мерехтінні шлуночків;
- порушенні електролітного та водного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія та/або гіперкальціємія);
- гострий коронарний синдром;
- AВ-блокаді;
- синдромі WPW;
- гіпертрофічній кардіоміопатії;
- синдромі слабкості синусового вузла;
- нирковій недостатності (може призвести до передозування дигоксину) і, навпаки, дигоксин також може спричинити/погіршити ниркову недостатність).
Антиаритмічні препарати І та ІІІ (Іa, Ib, Ic, III) класів протипоказані:
- лідокаїн — при підвищеній сенсибілізації до анестетиків амідного типу в анамнезі;
- мексилетин, пропафенон, етацизин — перші 3 міс після інфаркту міокарда, при фракції викиду лівого шлуночка менше 35%;
- пропафенон — при артеріальній гіпотензії та брадикардії, міастенії, бронхоспазмі, обструктивних захворюваннях легень;
- флекаїнід — при синдромі Бругада;
- етацизин та дронедарон — дітям віком до 18 років;
- пропафенон та етацизин — у період вагітності та годування грудьми;
- аміодарон — при гіперчутливості до йоду, у комбінації з протиаритмічними лікарськими засобами Іа та ІІІ класу діагностується пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «torsades de pointes»;
- пацієнтам з кардіогенним шоком або АВ-блокадою ІІ та ІІІ ступеня без кардіостимулятора, що функціонує;
- при синдромі WPW, слабкості синусового вузла, синдромі Адамса — Стокса;
- при порфірії.
Неглікозидні кардіотонічні препарати протипоказані при:
- тахіаритміях, фібриляції шлуночків;
- левосимедан — при невідкладній гіпотензії;
- дофамін — при феохромоцитомі, тиреотоксикозі, закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози із затримкою сечі.
Вазодилататори протипоказані при:
- кардіогенному шоці;
- артеріальній гіпотензії;
- гіповолемії;
- гіпертрофічній кардіоміопатії;
- перикардиті або тампонаді серця;
- анемії, кровотечі.
Як вибрати препарати при захворюваннях серця?
Перед тим, як приймати кардіологічні лікарські засоби, слід звернутися до лікаря. Після огляду пацієнта лікар встановить діагноз та призначить лікування (препарат у потрібній лікарській формі), враховуючи показання та протипоказання. При правильному застосуванні кардіологічних препаратів покращується якість життя, нижчою є вірогідність серцевих нападів та інсультів.