Соліцин (Solicin) (361472) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат;
плівкове покриття Opadry yellow 02F220022: гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол 8000, тальк, заліза оксид жовтий (Е172).

Соліфенацину сукцинат - 5 мг

фармакодинаміка. Соліфенацин є конкурентним, специфічним антагоністом холінергічних рецепторів. Сечовий міхур іннервується парасимпатичними холінергічними нервами. Ацетилхолін скорочує гладкі м’язи детрузора, впливаючи на мускаринові рецептори, що переважно представлені М3 підтипом.
У дослідженнях in vitro та in vivo було встановлено, що соліфенацин є конкурентним специфічним антагоністом холінергічних рецепторів переважно М3 підтипу. Також було встановлено, що соліфенацин має слабку спорідненість або відсутність спорідненості з іншими рецепторами і тестованими іонними каналами.
Ефективність препарату, яку вивчали у кількох подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях у чоловіків та жінок із синдромом гіперактивного сечового міхура, спостерігалася вже на 1-му тижні лікування та стабілізувалася протягом наступних 12 тижнів лікування. У відкритих дослідженнях при тривалому застосуванні показано, що ефективність підтримується протягом щонайменше 12 місяців.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Після прийому таблеток C_max соліфенацину у плазмі крові досягається через 3-8 год. C_max не залежить від дози препарату. C_max та AUC збільшуються пропорційно підвищенню дози від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 90%. Вживання їжі не впливає на значення C_max та AUC соліфенацину.
Розподіл. Соліфенацин значною мірою (приблизно 98%) зв’язується з білками плазми крові, головним чином з α₁-кислим глікопротеїном.
Метаболізм. Соліфенацин значною мірою метаболізується у печінці, головним чином цитохромом Р450 3А4 (CYP 3A4). Системний кліренс соліфенацину становить приблизно 9,5 л/год, а кінцевий Т_½ становить 45-68 год. Після перорального прийому препарату у плазмі крові, крім соліфенацину, був ідентифікований один фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивні метаболіти (N-глюкуронід, N-оксид і 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).
Екскреція. Після одноразового застосування 10 мг [¹⁴C-міченого]-соліфенацину приблизно 70% радіоактивної мітки було виявлено у сечі і 23% — у калі. У сечі приблизно 11% радіоактивної мітки виявлено у вигляді незміненої активної речовини, приблизно 18% – у вигляді метаболіту N-оксиду, 9% — у вигляді метаболіту 4R-гідрокси-N-оксиду та 8% — у вигляді 4R-гідроксиметаболіту (активний метаболіт).
Дозова залежність. У проміжку терапевтичних доз фармакокінетика препарату є лінійною.
Особливості фармакокінетики в окремих категоріях пацієнтів.
Вік. Немає необхідності коригувати дозу залежно від віку хворих. Дослідження показали, що AUC соліфенацину (5 і 10 мг) була подібною у здорових добровольців літнього віку (від 65 до 80 років) і у здорових добровольців молодого та зрілого віку (<55 років). Середня швидкість абсорбції, виражена у вигляді t_max, була дещо нижчою, а кінцевий Т_½ – приблизно на 20% триваліший у пацієнтів літнього віку. Ці незначні відмінності не є клінічно значущими.
Фармакокінетика соліфенацину не вивчалася у дітей та підлітків.
Стать. Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта.
Раса. Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину.
Ниркова недостатність. AUC та C_max соліфенацину у пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) AUC соліфенацину значно вища — збільшення C_max становить приблизно 30%, AUC — понад 100%, а Т_½ — понад 60%. Відзначений статистично значущий взаємозв`язок між кліренсом креатиніну і кліренсом соліфенацину. Фармакокінетика у пацієнтів, які піддаються гемодіалізу, не вивчалася.
Печінкова недостатність. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (показник Чайлда — П’ю від 7 до 9) значення C_max не змінюється, AUC зростає на 60%, Т_½ збільшується вдвічі. Фармакокінетика у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю не вивчалася.

симптоматичне лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі та/або частого сечовипускання, а також ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.

дорослі, включаючи осіб літнього віку: рекомендована доза — 5 мг препарату 1 раз на добу. Якщо необхідно, дозу можна підвищити до 10 мг 1 раз на добу.
Пацієнти з нирковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів з легким і середнім ступенем тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну >30 мл/хв). Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) соліфенацин слід призначати з обережністю і не більше 5 мг 1 раз на добу (див. Фармакокінетика).
Пацієнти з печінковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів з легкою печінковою недостатністю. Пацієнтам із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (показник Чайлда — П’ю від 7 до 9) слід приймати препарат з обережністю і не перевищувати дозування 5 мг 1 раз на добу (див. Фармакокінетика).
При застосуванні потужних інгібіторів цитохрому P450 3A4: максимальна доза препарату повинна бути обмежена 5 мг при одночасному прийомі з кетоконазолом або терапевтичними дозами інших сильних інгібіторів ізоферменту CYP 3A4, наприклад ритонавіру, нелфінавіру, ітраконазолу (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Лікарський засіб застосовувати перорально, ковтати цілі таблетки, запиваючи рідиною, незалежно від вживання їжі.
Діти. Безпека і ефективність застосування соліфенацину у дітей не вивчені, тому не слід застосовувати препарат дітям.

препарат протипоказаний пацієнтам із підвищеною чутливістю до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату; пацієнтам із затримкою сечовипускання; із тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями (включаючи токсичний мегаколон); із міастенією гравіс чи із закритокутовою глаукомою та пацієнтам із ризиком розвитку цих станів; при проведенні гемодіалізу (див. Фармакокінетика); із тяжкою печінковою недостатністю (див. Фармакокінетика); пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, які перебувають на лікуванні сильними інгібіторами цитохрому CYP 3A4, наприклад кетоконазолом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

препарат може викликати побічні ефекти, пов’язані з антихолінергічною дією соліфенацину, які зазвичай слабкі або помірні. Їх частота залежить від дози препарату.
Найчастіше побічне явище — сухість у роті. Вираженість сухості у роті зазвичай була слабкою і тільки у поодиноких випадках призводила до припинення лікування.
Для оцінки побічних реакцій була використана наступна частота їх проявів: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо визначити з наявних даних).
Інфекції та інвазії: нечасто — інфекції сечовивідних шляхів, цистит.
Імунна система: частота невідома — анафілактична реакція.
Метаболічні розлади та порушення трофіки: частота невідома — зниження апетиту, гіперкаліємія.
Психіка: дуже рідко — галюцинації, сплутаність свідомості; частота невідома — марення.
Нервова система: нечасто — сонливість, порушення смаку; рідко — запаморочення, головний біль.
Органи зору: часто — нечіткість зору; нечасто — сухість очей; частота невідома — глаукома.
Серцево-судинна система: частота невідома — torsade de pointes, подовження інтервалу Q–T на ЕКГ, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, тахікардія.
Дихальна система: нечасто — сухість слизової оболонки носової порожнини; частота невідома — дисфонія.
ШКТ: дуже часто — сухість у роті; часто — запор, нудота, диспепсія, біль у животі; нечасто — гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у глотці; рідко — непрохідність товстой кишки, копростаз, блювання; частота невідома — кишкова непрохідність, абдомінальний дискомфорт.
Гепатобіліарна система: частота невідома — порушення функцій печінки, порушення у даних лабораторних досліджень печінкових проб.
Шкіра та підшкірна клітковина: нечасто — сухість шкіри; рдко — свербіж, висипання; дуже рідко — мультиформна еритема, кропив’янка, набряк Квінке; частота невідома — ексфоліативний дерматит*.
Кістково-м’язова система та сполучна тканина: частота невідома — м’язова слабкість.
Нирки та сечовивідні шляхи: нечасто — утруднене сечовипускання; рідко — затримка сечовипускання; частота невідома — ниркова недостатність.
Загальні прояви та реакції у місці введення: нечасто — підвищена втомлюваність, периферичний набряк.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі та ризику при застосуванні лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я повинні подавати інформацію про будь-які підозрювані побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

перш ніж почати лікування соліфенацином, необхідно встановити ймовірність інших причин частого сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). Якщо виявлена інфекція сечовивідних шляхів, слід розпочати відповідну антибактеріальну терапію.
Препарат необхідно приймати з обережністю пацієнтам:
– із клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що призводить до ризику затримки сечовипускання;
– із шлунково-кишковими обструктивними захворюваннями;
– із ризиком зниження моторики ШКТ;
– із тяжкою нирковою (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) та печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (показник Чайлда — П’ю від 7 до 9) (див. Фармакокінетика та ЗАСТОСУВАННЯ); дози для цих пацієнтів не мають перевищувати 5 мг;
– при одночасному прийомі сильних інгібіторів CYP 3A4, наприклад кетоконазолу (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ та ЗАСТОСУВАННЯ);
– із грижею стравохідного отвору діафрагми та/або шлунково-стравохідним рефлюксом та/або тим, хто одночасно приймає лікарські засоби (такі як бісфосфонати), які можуть спричинити або посилити езофагіт;
– вегетативною нейропатією.
У пацієнтів із факторами ризику, такими як раніше зареєстрований синдром подовження інтервалу Q–T та гіпокаліємія, спостерігалося подовження інтервалу Q–T і тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes).
Безпека та ефективність застосування препарату не досліджені для хворих із підвищеною активністю сфінктера нейрогенного походження.
Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, Lapp-дефіцитом лактази або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати препарат.
Повідомлялося про декілька випадків ангіоневротичного набряку з обструкцією дихальних шляхів у пацієнтів, які приймали соліфенацин, тому, при виникненні ангіоневротичного набряку прийом соліфенацину слід припинити і вжити відповідних заходів або призначити необхідне лікування.
У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацину сукцинат, спостерігалися анафілактичні реакції. При виникненні анафілактичної реакції прийом соліфенацину слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.
Максимальний ефект препарату досягається не раніше ніж через 4 тижні.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Немає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час застосування соліфенацину. Досліди на тваринах не виявили прямої несприятливої дії на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Потенційний ризик невідомий. Слід дотримуватися обережності при призначенні даного препарату вагітним жінкам.
Період годування груддю. Немає даних щодо екскреції соліфенацину у грудне молоко. У мишей соліфенацин та/або його метаболіти проникають у молоко і спричиняють дозозалежну затримку росту у новонароджених мишей. Застосування препарату не рекомендується у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Оскільки соліфенацин, подібно до інших антихолінергічних препаратів, може викликати нечіткість зорового сприйняття, а також (рідко) сонливість і відчуття втоми (див. ПОБІЧНА ДІЯ), прийом препарату може негативно позначитися на здатності керувати автомобілем та іншими механізмами.

фармакологічні взаємодії.
Одночасний прийом інших лікарських засобів з антихолінергічними властивостями може призвести до більш виражених терапевтичних і небажаних ефектів. Після припинення прийому соліфенацину слід зробити приблизно тижневу перерву, перш ніж починати лікування іншим антихолінергічним препаратом. Терапевтичний ефект соліфенацину може бути знижений при одночасному прийомі агоністів холінергічних рецепторів. Соліфенацин може знижувати ефект лікарських засобів, які стимулюють моторику ШКТ, наприклад метоклопраміду і цизаприду.
Фармакокінетичні взаємодії.
Дослідження in vitro показали, що соліфенацин у терапевтичних концентраціях не пригнічує ізоферменти CYP 1A1/2, 2C9, 2C19, 2D6 або 3A4, виділені з мікросом печінки людини. Тому малоймовірно, що соліфенацин змінить кліренс лікарських засобів, що метаболізуються цими CYP-ферментами.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину.
Соліфенацин метаболізується ізоферментом CYP 3A4. Одночасне застосування кетоконазолу (200 мг на добу), сильного інгібітора ізоферменту CYP 3A4, викликало дворазове збільшення AUC соліфенацину, а в дозі 400 мг на добу — триразове збільшення. Тому максимальна доза соліфенацину не повинна перевищувати 5 мг при одночасному застосуванні з кетоконазолом або терапевтичними дозами інших сильних інгібіторів ізоферменту CYP 3A4, таких як ритонавір, нелфінавір, ітраконазол (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Одночасне застосування соліфенацину та сильного інгібітора ферменту CYP 3A4 протипоказане пацієнтам із тяжкою нирковою або помірно вираженою печінковою недостатністю.
Не досліджували вплив індукції ферментів на фармакокінетику соліфенацину та його метаболітів, а також вплив високоафінних субстратів ізоферменту CYP 3A4 на AUC соліфенацину. Оскільки соліфенацин метаболізується ізоферментом CYP 3A4, можливі фармакокінетичні взаємодії з іншими субстратами ізоферменту CYP 3A4 з більш високою спорідненістю (наприклад, верапамілом, дилтіаземом) та з індукторами ізоферменту CYP 3A4 (наприклад, рифампіцином, фенітоїном, карбамазепіном).
Вплив соліфенацину на фармакокінетику лікарських засобів.
Пероральні контрацептиви. Не виявлено фармакокінетичної взаємодії соліфенацину і комбінованих пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/левоноргестрел).
Варфарин. Прийом соліфенацину не викликає змін фармакокінетики R-варфарину чи S-варфарину або їх впливу на протромбіновий час.
Дигоксин. Прийом соліфенацину не впливає на фармакокінетику дигоксину.

симптоми. Передозування соліфенацину сукцинату може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину сукцинату, прийнята випадково одним пацієнтом, становила 280 мг протягом 5 год, що призвело до зміни психічного стану пацієнта, але не потребувало госпіталізації.
Лікування. У випадку передозування соліфенацину сукцинату пацієнту необхідно прийняти активоване вугілля. Промивання шлунка ефективно при виконанні протягом 1 год, але не слід викликати блювання.
Як і у випадках передозування іншими антихолінергічними засобами, симптоми слід лікувати таким чином
– при тяжких антихолінергічних ефектах центральної дії (галюцинації, виражена збудливість) — фізостигмін або карбахол;
– при судомах або вираженій збудливості — бензодіазепіни;
– при дихальній недостатності — штучна вентиляція легенів;
– при тахікардії — блокатори β-адренорецепторів;
– при гострій затримці сечі — катетеризація;
– при мідріазі — закапування в очі пілокарпіну та/або затемнення приміщення, де знаходиться хворий.
Як і у випадках передозування іншими антихолінергічними препаратами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам зі встановленим ризиком подовження інтервалу Q–T (тобто при гіпокаліємії, брадикардії і при одночасному прийомі препаратів, що викликають подовження інтервалу Q–T) і пацієнтам з раніше виявленими серцевими захворюваннями (ішемія міокарда, аритмії, застійна серцева недостатність).

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.