Левоміцетин (Laevomycetin) (267617) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Хлорамфенікол - 500 мг

фармакодинаміка. Антибіотик широкого спектра дії. Ефективний щодо багатьох грампозитивних (стафілококів, стрептококів, пневмококів, ентерококів) і грамнегативних бактерій: кишкової та гемофільної паличок, сальмонел, шигел, клебсієл, серацій, ієрсинії, протея, гонококів, менінгококів, анаеробів, рикетсій, спірохет, хламідій, деяких великих вірусів (збудників трахоми, пситакоза, пахового лімфогранулематозу тощо); діє на штами бактерій, стійкі до пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідів; слабоактивний стосовно кислотостійких бактерій, синьогнійної палички, клостридій та найпростіших. У звичайних дозах діє бактеріостатично. Інгібує пептидилтрансферазу та порушує синтез білка у бактеріальній клітині.
Фармакокінетика. Добре і швидко всмоктується після застосування внутрішньо: C_max у крові досягається через 2–3 год, терапевтична концентрація у крові зберігається впродовж 4–5 год після застосування. Проникає в органи, тканини та рідини організму, проходить крізь ГЕБ, добре проникає у СМР (до 50% вмісту в крові). Препарат проходить крізь плаценту, виявляється у грудному молоці. Терапевтичні концентрації препарату при застосуванні його внутрішньо виявляються у скловидному тілі, рогівці, райдужній оболонці, водянистій волозі ока (у кришталик препарат не проникає). Виводиться в основному із сечею (головним чином у вигляді неактивних метаболітів), частково — з жовчю і калом. У кишечнику під впливом кишкових бактерій гідролізується з утворенням неактивних метаболітів.
При в/м та в/в введенні швидко досягається висока концентрація препарату у плазмі крові (через 5–10 хв після в/в, через 30–45 хв — після в/м введення). C_max в крові досягається через 1 год та зберігається в ефективних концентраціях у плазмі крові протягом 8–12 год. Значна частина (60–80%) зв’язується з альбумінами у плазмі крові. Легко проникає в органи та рідини організму, крізь ГЕБ, крізь плаценту, у грудне молоко.
Виділяється в основному нирками у вигляді неактивних метаболітів, частково — із жовчю.

Левоміцетин, таблетки
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: черевний тиф, паратифи, ієрсиніоз, бруцельоз, шигельоз, сальмонельоз, туляремія, рикетсіози, хламідіози, гнійний перитоніт, бактеріальний менінгіт, інфекції жовчовивідних шляхів.
Препарат показаний у разі неефективності інших протимікробних засобів з огляду на можливість розвитку виражених побічних ефектів.
Левоміцетин, порошок для ін’єкцій
Лікування у разі інфекцій, спричинених чутливими до хлорамфеніколу мікроорганізмами (черевний тиф, паратиф, генералізовані форми сальмонельозів, дизентерія, бруцельоз, туляремія, менінгіт, висипний тиф та інші рикетсіози, трахома). Інфекційні процеси, спричинені збудниками, чутливими до дії левоміцетину у разі неефективності інших хіміотерапевтичних препаратів або коли їх застосування неможливе.

Левоміцетин таблетки. Левоміцетин слід призначати внутрішньо за 30 хв до їди (у разі нудоти та блювання — через 1 год після їди).
Дорослим призначати по 250–500 мг 3–4 рази на добу; добова доза — 2 г. В особливо тяжких випадках (черевний тиф тощо) Левоміцетин слід призначати у дозі до 4 г/добу (максимальна добова доза для дорослих) під суворим контролем стану крові та функцій печінки і нирок; добову дозу розподіляють на 3–4 прийоми.
Разова доза препарату для дітей віком від 3 до 8 років — по 125 мг, для дітей віком від 8 років — по 250 мг; кратність прийому — 3–4 рази на добу.
Курс лікування Левоміцетином становить 7–10 днів. За показаннями, за умов доброї переносимості та відсутності змін у складі периферичної крові можливе продовження курсу лікування до 2 тиж.
Діти. Ця лікарська форма Левоміцетину не застосовується у дитячому віці до 3 років. Для лікування дітей віком від 3 років Левоміцетин необхідно призначати з особливою обережністю і лише при відсутності альтернативної терапії.
Левоміцетин, ін’єкції. Дозу, яка вводиться і концентрацію препарату використовувати залежно від тяжкості інфекції.
Дітям. Левоміцетин застосовувати в/м у добовій дозі: дітям віком до 1 року — 25–30 мг/кг маси тіла, від 1 року — 50 мг/кг маси тіла, розділивши на 2 прийоми з інтервалом 12 год.
Дорослим. Левоміцетин вводити в/м або в/в. Р-ни препарату готувати ex tempore.
Для в/м введення вміст флакона (0,5 г або 1 г) розчиняти у 2–3 мл стерильної води для ін’єкцій та вводити глибоко у м’яз. Як р-ну при в/м введенні можна використовувати 0,25% або 0,5% р-н прокаїну.
Для в/в струминного введення разову дозу препарату розчинити у 10 мл стерильної води для ін’єкцій або в 5% чи 40% р-ні глюкози та вводити в/в повільно протягом 3–5 хв. Хворим на цукровий діабет препарат розчиняти у 0,9% р-ні натрію хлориду.
Добова доза препарату для дорослих при загальних інфекціях становить від 1 до 3 г; вводити по 0,5–1,0 г 2–3 рази на добу з проміжком 8–12 год; у разі необхідності добову дозу підвищувати до 4 г.
В офтальмології препарат застосовувати для парабульбарних ін’єкцій та інстиляцій. Для ін’єкцій вводити 0,2–0,3 мл 20% р-ну 1–2 рази на добу; для інстиляцій закапувати у кон’юнктивальний мішок 5% р-н (1–2 краплі) 3–5 разів на добу, препарат розчиняти у стерильній воді для ін’єкцій або у р-ні натрію хлориду. Водний 5% р-н для інстиляцій зберігати не більше 2 діб.
Тривалість застосування — 5–15 днів.
Діти. Дозволено застосування дітям за умови дотримання дозування, зазначеного у розділі ЗАСТОСУВАННЯ. Призначати з обережністю і лише у разі відсутності альтернативної терапії.

підвищена чутливість до хлорамфеніколу, інших амфеніколів та/або до інших компонентів препарату; пригнічення кровотворення, захворювання крові; захворювання шкіри (псоріаз, екзема, грибкові ураження); виражені порушення функцій печінки і/або нирок; дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; порфірія.
Левоміцетин не слід призначати при ГРЗ, ангіні, а також з метою профілактики бактеріальної інфекції.

найтяжчими побічними реакціями є: апластична анемія, пригнічення діяльності кісткового мозку та «сірий синдром».
Можливі побічні реакції з боку таких органів і систем.
Неврологічні порушення: психомоторні розлади, депресія, делірій, сплутаність свідомості, периферичний неврит, неврит зорового нерва (в тому числі параліч очних яблук), зорові та слухові галюцинації, зниження гостроти зору і слуху, порушення смаку, головний біль, енцефалопатія. З боку ШКТ: диспепсія, здуття живота, нудота, блювання (імовірність розвитку яких знижується при прийомі через 1 год після їжі), діарея, подразнення слизової оболонки порожнини рота і зіва, дерматит (в тому числі періанальний дерматит), придушення мікрофлори кишечнику, дисбактеріоз, ентероколіт, стоматит, глосит. З боку гепатобіліарної системи: порушення функцій печінки.
З боку органів кровотворення: пригнічення кісткового мозку, ретикулоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну в крові, анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, еритроцитопенія, панцитопенія; рідко — апластична анемія, гіпопластична анемія, агранулоцитоз, цитоплазматична вакуолізація ранніх еритроцитарних форм.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи дерматози, свербіж, висипання на шкірі, лихоманку, ангіоневротичний набряк, кропив’янку, анафілаксію.
Інші: можливий розвиток суперінфекції, в тому числі грибкової, гіпертермія, реакція бактеріолізу (реакція Яриша — Герксгеймера), колапс (у дітей).

препарат слід застосовувати тільки під наглядом лікаря.
Враховуючи можливість розвитку тяжких уражень органів кровотворення в результаті токсичної дії препарату, в процесі лікування слід контролювати склад периферичної крові, а також стежити за станом печінки та нирок.
При появі лейкопенії, тромбоцитопенії, анемії або інших патологічних змін крові Левоміцетин слід негайно скасувати. Хоча постійний контроль складу периферичної крові під час лікування хлорамфеніколом може виявити ранні зміни з боку системи крові (лейкопенія, ретикулоцитопенія або гранулоцитопенія), перш ніж вони стануть незворотними, це не виключає можливості апластичної анемії внаслідок розвитку депресії кісткового мозку. Апластична анемія, тромбоцитопенія і гранулоцитопенія зазвичай проявляються після закінчення лікування. Тому такі симптоми, як блідість шкіри, біль у горлі та підвищена температура тіла, кровотечі, слабкість (якщо вони з’являються через кілька тижнів або місяців після відміни препарату), потребують невідкладної допомоги.
У пацієнтів із порушеннями функцій печінки або нирок можливе підвищення рівня Левоміцетину в плазмі крові і ризик розвитку токсичних реакцій на цей препарат може бути вищим, тому дозування повинно бути відповідним чином скориговано. Бажано періодично визначати концентрацію препарату в крові, перевіряючи функцію печінки і нирок. Клінічний досвід не виявив відмінностей у відповідях на лікування Левоміцетином між пацієнтами різних вікових категорій. Проте враховуючи вікові особливості функції нирок, печінки, серцево-судинної системи, наявність супутніх захворювань, застосування інших ліків, визначати дозу препарату для пацієнтів літнього віку необхідно обережно, починаючи, як правило, з нижньої межі діапазону дозування.
Лікування антибактеріальними препаратами призводить до порушення нормальної флори товстого кишечнику і може спричинити надмірний ріст Clostridium difficile, токсини яких є основною причиною виникнення псевдомембранозного коліту. Псевдомембранозний коліт може виникнути як безпосередньо під час застосування препарату, так і впродовж 2 міс після закінчення антибактеріальної терапії. Про випадки розвитку псевдомембранозного коліту від легкої форми до такої, що становить загрозу для життя, повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи хлорамфенікол. Тому важливо уточнити діагноз у пацієнтів з діареєю після застосування антибактеріальних препаратів.
За відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок. Необхідно враховувати, що розвиток коліту найбільш імовірний при тяжких захворюваннях у людей літнього віку, а також у ослаблених пацієнтів.
Застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, зокрема грибів. Якщо в процесі лікування розвиваються інфекції, спричинені нечутливими мікроорганізмами, необхідно вжити відповідних заходів.
При застосуванні препарату необхідно проводити контроль картини крові. Дані щодо будь-якого шкідливого впливу на елементи крові є сигналом для негайного припинення терапії препаратом.
У хворих, які раніше лікувалися цитостатичними препаратами або які застосовували променеву терапію, слід оцінити потенційні ризики і очікувану користь від лікування Левоміцетином, враховуючи можливість розвитку тяжких побічних ефектів.
Хлорамфенікол не можна застосовувати для лікування у разі легких форм інфекцій або з метою профілактики, а також при будь-яких інфекціях, для лікування яких доступні менш токсичні антибіотики. Також слід уникати повторних курсів і пролонгації лікування. З обережністю застосовувати при серцево-судинних захворюваннях і схильності до алергічних реакцій.
Одночасне застосування етанолу призводить до розвитку дисульфірамоподібної реакції (гіперемія шкіри, тахікардія, нудота, блювота, рефлекторний кашель, судоми).
Хлорамфенікол може впливати на розвиток імунної відповіді, його не можна призначати при проведенні активної імунізації.
Лікування повинно тривати не довше, ніж необхідно для отримання позитивних результатів без ризику розвитку ускладнень або рецидиву хвороби.
Застосування у період вагітності та годування грудьми. Застосування препарату Левоміцетин протипоказане в період вагітності або годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Слід з обережністю застосовувати препарат особам, які керують транспортними засобами чи працюють з іншими механізмами, у зв’язку з ризиком розвитку можливих небажаних реакцій з боку нервової системи.

тривале застосування Левоміцетину, який є інгібітором ферментів печінки в передопераційний період або під час операції, може зменшити кліренс і збільшити тривалість дії алфетанілу.
Хлорамфенікол інгібує ферментну систему цитохрому Р450, тому при одночасному застосуванні з протиепілептичними препаратами (фенобарбіталом, фенітоїном), непрямими антикоагулянтами (дикумарином, варфарином) відзначається ослаблення метаболізму цих препаратів, уповільнення виведення, підвищення їх концентрації у плазмі крові і підвищення їх токсичності.
При одночасному застосуванні Левоміцетину з толбутамідом (бутамідом) та хлорпропамідом їх гіпоглікемічний ефект може посилюватись (у зв’язку з пригніченням метаболізму в печінці і підвищенням їх концентрації), що вимагає корекції доз.
Фенобарбітал, рифампіцин, рифабутин знижують концентрацію хлорамфеніколу у плазмі крові шляхом прискорення його метаболізму в печінці.
При одночасному застосуванні з парацетамолом можливе подовження Т_½ хлорамфеніколу.
Фенітоїн. При одночасному застосуванні можливе як зниження, так і підвищення концентрації хлорамфеніколу у плазмі крові.
Циклоспорин. При одночасному застосуванні з хлорамфеніколом може виникати підвищення рівня циклоспорину у плазмі крові, необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину.
Циклофосфамід. Одночасне застосування подовжує Т_½ циклофосфаміду з 7,5 до 11,5 год.
Такролімус. При одночасному застосуванні з хлорамфеніколом може спостерігатися підвищення рівня такролімусу у плазмі крові. При одночасному застосуванні дозу такролімусу необхідно коригувати.
Левоміцетин знижує антибактеріальний ефект пеніцилінів і цефалоспоринів.
Макроліди (еритроміцин, олеандоміцин, кліндаміцин), лінкозаміди (лінкоміцин), полієнові антибіотики (ністатин, леворин). При одночасному застосуванні хлорамфеніколу з цими препаратами відзначається взаємне ослаблення протимікробної дії за рахунок того, що хлорамфенікол може витісняти ці препарати зі зв’язаного стану або перешкоджати їх зв’язуванню з 50S-субодиницею бактеріальних рибосом. Тому слід уникати їх одночасного застосування.
Циклосерин. Одночасне застосування посилює нейротоксичність хлорамфеніколу.
Лікарські засоби, що пригнічують кровотворення (сульфаніламіди, цитостатики, циметидин, ристомицин), або променева терапія при одночасному застосуванні з хлорамфеніколом можуть посилити їх гальмівну дію на кістковий мозок і тяжкість його проявів. При одночасному застосуванні з вітаміном В₁₂, препаратами заліза, фолієвою кислотою Левоміцетин може протидіяти стимуляції гемопоезу вітаміном В₁₂, знижуючи ефективність цих препаратів.
Тривале одночасне застосування Левоміцетину та естрогенвмісних пероральних контрацептивів може призвести до зниження надійності контрацепції та збільшення частоти проривних кровотеч.
Етанол. При одночасному застосуванні етанолу можливий розвиток дисульфірамоподібної реакції (гіперемія шкірних покривів, тахікардія, нудота, блювання, рефлекторний кашель, судоми).
Левоміцетин, ін’єкції. Несумісність. Не застосовувати розчинники, які не зазначені в розділі ЗАСТОСУВАННЯ. Левоміцетин не можна змішувати в одному шприці з вітамінами групи В та кислотою аскорбіновою. Левоміцетин несумісний у р-нах з ампіциліну натрієвою сіллю, гентаміцину сульфатом, канаміцину сульфатом та гідрокортизоном.

тяжкі ускладнення з боку системи кровотворення, як правило, пов’язані із застосуванням тривалий час препарату у високих дозах (>3 г/добу), — бліда шкіра, біль у горлі та підвищена температура тіла, кровотечі та крововиливи, втома або слабкість.
Симптомом передозування є «сірий синдром» (кардіоваскулярний синдром у дітей раннього віку), при відносному передозуванні (причиною розвитку є накопичення Левоміцетину, яке зумовлене незрілістю ферментів печінки, і його прямою токсичною дією на міокард) — блакитно-сірий колір шкіри, знижена температура тіла, здуття живота, блювання, неритмічне дихання, зниження нервових реакцій, серцево-судинна недостатність, циркуляторний колапс, ацидоз, пригнічення міокардіальної провідності, кома і летальний кінець. «Сірий синдром» також можливий у пацієнтів із порушенням функцій печінки і нирок та є наслідком кумуляції препарату. «Сірий синдром» проявляється при концентрації хлорамфеніколу в плазмі крові >50 мкг/мл.
Лікування. Промивання шлунка, застосування сольового проносного, активованого вугілля, висока очисна клізма. У тяжких випадках — симптоматична терапія, гемосорбція.

при температурі не вище 25 °C.