Гострий синдром відміни опіоїдів є клінічним станом, що виникає внаслідок припинення або значного зниження застосування опіоїдів, до яких організм розвинув залежність. Клінічна картина та діагностика цього синдрому залежать від ряду факторів:

1. Час виникнення симптомів: симптоми зазвичай виникають у різні часові проміжки залежно від фармакокінетики опіоїду. Для препаратів короткої дії симптоми можуть з’явитися через 6–12 год після останнього прийому, тоді як для метадону цей період може становити 24–48 год. Якщо введено антагоніст опіоїдів, наприклад, налоксон, симптоми можуть виникнути негайно.
2. Тривалість синдрому: зазвичай синдром триває від кількох днів до кількох тижнів, для метадону може тривати довше.
3. Симптоми:

• • часті симптоми включають занепокоєння, безсоння, схильність до позіхання, мідріаз (розширення зіниць), посилене потовиділення, носові виділення, чхання, сльозотечу, гусячу шкіру, агресивність;
  • при тяжкому перебігу синдрому можуть виникати спазми м’язів, біль у спині, кишкова коліка, блювання, діарея, прискорене дихання, артеріальна гіпертензія або значна артеріальна гіпотензія, а також небезпечні порушення серцевого ритму.

При гострому синдромі відміни опіоїдів потрібні медичне втручання та підтримка, оскільки симптоми можуть бути інтенсивними та фізично неприємними, а в деяких випадках і життєзагрозливими. Лікування зазвичай включає симптоматичну підтримку та поступове зниження дози опіоїдів, щоб мінімізувати симптоми відміни.

Лікування

Метадон є препаратом вибору при замісній терапії та лікуванні гострого абстинентного синдрому, що виникає внаслідок припинення застосування опіоїдів. Однак важливо відзначити, що метадон не застосовується при абстинентних синдромах, викликаних застосуванням антагоністів опіоїдів. При проведенні терапії метадоном:

• початкова доза: зазвичай становить 20 мг перорально або 10 мг/мл. Ця доза зазвичай є достатньою для усунення симптомів абстиненції, мінімізуючи при цьому ризик інтоксикації;
• поступове підвищення дози: доза метадону може бути поступово підвищена, доки симптоми відміни опіоїдів не зникнуть повністю. У деяких випадках, особливо при тяжкому перебігу абстинентного синдрому, доза може бути значно підвищена, іноді навіть понад 200 мг.

Метадон ефективний при лікуванні абстинентного синдрому, оскільки він діє як довготривалий опіоїд, зменшуючи вираженість симптомів відміни та запобігаючи рецидивам. Однак його застосування має здійснюватися під суворим медичним контролем через ризик залежності та можливі побічні ефекти.

При боротьбі із симптомами відміни опіоїдів після введення антагоністів опіоїдів, таких як налоксон, застосовуються різні терапевтичні методи:

1. Тахікардія та підвищення артеріального тиску:

• • клонідин 0,1–0,3 мг щогодини до зникнення симптомів;
  • додатково можуть бути застосовані бензодіазепіни, зазвичай діазепам у дозі 10–20 мг внутрішньовенно кожні 5–10 хв до заспокоєння пацієнта та стабілізації гемодинаміки.

2. Блювання, неспокій і безсоння:

• • прометазин 25 мг внутрішньом’язово або внутрішньовенно;
  • дифенгідрамін 50 мг внутрішньом’язово або перорально;
  • гідроксизин 50–100 мг внутрішньом’язово або перорально.

3. Діарея:

• • лоперамід 4 мг перорально;
  • октреотид 50 мкг підшкірно.

4. М’язові спазми:

• • бензодіазепіни або баклофен 5–10 мг перорально.

5. Біль у м’язах:

• • парацетамол або ібупрофен перорально.

Ці методи лікування спрямовані на зменшення вираженості симптомів, пов’язаних з відміною опіоїдів, і можуть допомогти керувати станом пацієнта в період гострого синдрому відміни. Важливо, що таке лікування має проводитися під контролем медичних фахівців, оскільки неправильне застосування чи доза цих препаратів можуть призвести до додаткових ускладнень.

Ультрашвидка опіоїдна детоксикація є одним із методів лікування залежності від опіоїдів, який передбачає індукцію гострого абстинентного синдрому у пацієнта у стані загального наркозу або глибокої седації. Процедура проходить так:

• введення антагоніста опіоїдів у стані загальної анестезії: пацієнту, який перебуває під загальним наркозом або в глибокій седації, вводиться антагоніст опіоїдів, зазвичай налоксон;
• мета процедури: основна мета ультрашвидкої опіоїдної детоксикації полягає в тому, щоб викликати гострий абстинентний синдром і пройти через основні симптоми відміни протягом кількох годин, тоді як пацієнт перебуває у стані знеболювання, яке забезпечується загальною анестезією;
• ризики та обмеження: незважаючи на привабливість цього методу, він не широко рекомендований через значні ризики та потенційні ускладнення. До таких ризиків можуть належати тяжкі кардіоваскулярні реакції, психічні ускладнення та ризик рецидиву залежності після процедури.

У зв’язку з цими ризиками важливо ретельно зважити всі «за» і «проти», перш ніж зважитися на проведення ультрашвидкої опіоїдної детоксикації, та розглянути інші, більш традиційні та безпечні методи лікування опіоїдної залежності. Цей метод має застосовуватися лише у спеціалізованих медичних закладах під суворим наглядом кваліфікованих спеціалістів.