Гостре запалення глотки та мигдаликів

Содержание

Етіологія та патогенез

Фарингіт — це запальний стан слизової оболонки глотки, який може виникати разом із тонзилітом (ангіною) — запаленням піднебінних мигдаликів. Це захворювання може бути викликане як інфекцією, так і зовнішніми подразниками.

Основні причини гострого запалення глотки та мигдаликів відрізняються залежно від вікової категорії пацієнта. У дорослих переважно (90–95% випадків) захворювання спричинене вірусними інфекціями, які також часто призводять до застудних захворювань. У той час як бактеріальні інфекції, такі як викликані Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний стрептокок групи А), діагностуються рідше — близько 5–10% випадків. У дітей бактеріальні причини фарингіту частіше пов’язані саме з цим збудником, у той час як у дорослих також можуть фіксуватися інфекції, викликані Fusobacterium necrophorum, і ще рідше стрептококами груп С та G.

Що стосується джерел інфекції та шляхів її передачі, то хворий (або рідше безсимптомний носій) є основним резервуаром для β-гемолітичних стрептококів групи А та інших патогенів. Передача збудників зазвичай відбувається повітряно-краплинним шляхом або через прямий контакт, включаючи контакт із виділеннями з верхніх дихальних шляхів. Виявляється також безсимптомне носійство, що може зумовлювати поширення інфекції серед населення.

Епідеміологія гострого запалення глотки та мигдаликів підкреслює сезонні сплески захворюваності, особливо пізно восени, взимку та на початку весни. Ці тимчасові періоди часто пов’язані зі збільшенням кількості випадків респіраторних інфекцій через тісніший контакт людей у закритих приміщеннях.

Фактори ризику

Фактори ризику захворювання відрізняються залежно від віку та конкретних збудників:

• контакт з інфікованою людиною: основним фактором ризику є безпосередній контакт з особами, інфікованими β-гемолітичним стрептококом групи А (БГСА), що особливо актуально для батьків школярів або тих, хто працює з дітьми;
• вікові особливості:

• • діти та підлітки віком 5–15 років найбільш схильні до інфекцій, викликаних БГСА;
  • у молодих людей часто діагностують інфекційний мононуклеоз, який викликається вірусом Епштейна — Барр (EBV);
  • дорослі більш сприйнятливі до інфекцій, викликаних бактерією Fusobacterium necrophorum;
• оральні контакти: оральний секс може бути фактором ризику передачі Neisseria gonorrhoeae, що викликає гонорею, що може призвести до розвитку фарингіту;
• імунодефіцит: люди з ослабленим імунітетом більш схильні до різних інфекцій, включаючи ті, які викликають запалення горла.

Поінформованість про ці фактори ризику може допомогти у профілактиці та своєчасній діагностиці захворювання, знижуючи ризик його поширення та ускладнень.

Інкубаційний період

Інкубаційний період та період заразності захворювань горла відрізняються залежно від типу збудника:

1. Вірусне запалення горла:

• • інкубаційний період зазвичай становить 1–6 днів;
  • період заразливості починається за 1–2 дні до появи симптомів і може тривати до 3 тиж після їх зникнення, залежно від конкретного вірусу;
  • імовірність зараження у домашніх умовах становить близько ²/₃ серед тих, хто контактував з інфікованим.

2. Стрептококове запалення (БГСА):

• • інкубаційний період варіює від 12 год до 4 днів;
  • період заразності: людина вважається заразною до 24 год після початку ефективної антибіотикотерапії або протягом 7 днів після зникнення симптомів, якщо антибіотики не застосовувалися;
  • імовірність зараження серед домочадців становить близько 25%.

3. Запалення, спричинене F. necrophorum:

• • інкубаційний період досі не встановлено точно;
  • період заразності також не уточнений через брак даних щодо цього типу бактерій.

Розуміння цих часових рамок важливе для правильного управління інфекцією, включаючи ізоляцію хворих, вибір моменту початку лікування та вжиття профілактичних заходів для запобігання подальшому поширенню інфекції.

Клінічна картина

Стрептококове запалення горла, викликане БГСА, є одним із найпоширеніших видів бактеріальної ангіни, особливо серед дітей віком 5–15 років. Клінічна картина такого запалення характеризується низкою виражених симптомів:

• раптовий початок хвороби із вираженими симптомами;
• сильний біль у горлі, що посилюється при ковтанні;
• головний біль, а у дітей іноді відмічаються біль у животі, нудота та блювання;
• лихоманка вище 38 °С;
• візуальні ознаки запалення на піднебінних мигдаликах, включаючи яскраво-червоний або криваво-червоний колір слизової оболонки, набряк та чітко обмежені скупчення нальоту;
• зміни у зовнішньому вигляді язика: спочатку обкладений, потім набуває малинового кольору;
• петехії на слизовій оболонці піднебіння;
• збільшення та болючість передніх шийних лімфатичних вузлів. Збільшення задніх шийних вузлів найчастіше вказує на вірусну етіологію захворювання;
• відсутність кашлю та риніту, що також може допомогти відрізнити стрептококову інфекцію від вірусних інфекцій.

Етіологічні фактори

Етіологічні фактори, що підвищують ймовірність розвитку стрептококового запалення:

• контакт з інфікованою людиною чи носієм БГСА;
• сезонні фактори: захворюваність підвищується в зимовий період та навесні через більш часті контакти в закритих приміщеннях та загальне зниження імунітету.

Подібна детальна клінічна картина допомагає лікарям у діагностиці та виборі адекватної терапії, включаючи антибіотики, для боротьби з інфекцією.

Гостре запалення глотки та мигдаликів, спричинене іншими бактеріями, відрізняється деякими особливостями залежно від збудника:

1. Arcanobacterium haemolyticum:

• • цільова вікова група: частіше діагностується у підлітків та молодих людей;
  • симптоми: схожі з симптомами БГСА, включаючи сильний біль у горлі, лихоманку та головний біль. Відмінною особливістю є скарлатиноподібний висип, при якому, на відміну від справжньої скарлатини, не відмічають лущення епідермісу після його зникнення;
  • лікування: цей збудник може бути резистентним до β-лактамних антибіотиків, тому потрібна корекція антибіотикотерапії при неефективності стандартного лікування.

2. Fusobacterium necrophorum:

• • характер захворювання: гострий фарингіт, який може мати затяжний перебіг та з рецидивами;
  • симптоми: подібність симптомів з БГСА, включаючи запалення та біль у горлі, лихоманку та збільшені шийні лімфатичні вузли;
  • ангіна Симановського — Плаута — Венсана: особлива форма фарингіту, викликана коінфекцією спірохетами і Fusobacterium necrophorum, характеризується зазвичай одностороннім нальотом на мигдалині і під нальотом виразкою, що формується, викликаючи гострий біль на одному боці горла.

Рання діагностика та адекватне лікування важливі для запобігання ускладненням при запаленні глотки та мигдалика, спричиненому цими бактеріями. Лікарі повинні враховувати можливість наявності цих інфекцій при неефективності стандартного лікування та характерних клінічних ознаках.

Вірусне та бактеріальне гостре запалення глотки та мигдаликів

Вірусне запалення горла зумовлено різними вірусними агентами і має свої характерні особливості та симптоми, за допомогою яких можна відрізнити його від бактеріального запалення:

• загальні симптоми: біль у горлі при вірусному запаленні зазвичай менш інтенсивний порівняно з бактеріальним запаленням. Супутні симптоми включають головний біль, міалгію (біль у м’язах), артралгію (біль у суглобах), а також незначну лихоманку чи нормальну температуру тіла;
• респіраторні та додаткові симптоми: риніт, кашель та захриплість часто фіксуються при вірусних інфекціях. Аденовіруси можуть викликати кон’юнктивіт. Іноді утворюються виразки на слизовій оболонці ротової порожнини, особливо при інфекції ентеровірусами або вірусом простого герпесу (HSV-1);
• специфічні симптоми для певних вірусів:
  • ентеровіруси та HSV-1 можуть сприяти утворенню чітко обмежених виразок у ротовій порожнині;
  • HSV-1 також асоційований з болючим збільшенням лімфатичних вузлів у передньому трикутнику шиї;
  • інфекційний мононуклеоз, викликаний вірусом Епштейна — Барр (EBV), характеризується генералізованою лімфоаденопатією та спленомегалією (збільшенням селезінки).

Діагностика вірусного гострого запалення глотки та мигдаликів часто ґрунтується на клінічних ознаках та симптомах, а також на історії хвороби пацієнта. На відміну від бактеріальних інфекцій, при вірусних зазвичай не потрібна терапія антибіотиками та призначається симптоматичне лікування, спрямоване на зменшення вираженості симптомів та підтримання загального стану пацієнта.

Гострий перебіг запалення горла може змінюватися залежно від його причини, але більшість випадків минають без серйозного медичного втручання:

• вірусні інфекції: зазвичай розрішуються протягом 3–7 днів. Лікування в основному спрямоване на зменшення вираженості симптомів, таких як біль у горлі, лихоманка, головний біль та втома. Ефективними можуть бути вживання великої кількості рідини, відпочинок, зволожувачі повітря та безрецептурні знеболювальні лікарські засоби;
• бактеріальні запалення, спричинені БГСА: хоча багато випадків зникають самостійно протягом 3–4 днів навіть без антибіотикотерапії, застосування антибіотиків рекомендується для скорочення тривалості та зменшення вираженості симптомів, запобігання поширенню інфекції та зниження ризику ускладнень. Нелікована інфекція БГСА може призвести до гнійних ускладнень, таких як абсцес горла або погіршення загального стану, і вкрай рідко до ревматичної лихоманки у дорослих;
• ризик нелікованої бактеріальної інфекції: важливо зазначити, що нелікована інфекція, спричинена БГСА, може призвести до серйозних ускладнень. Зокрема, ревматична лихоманка, хоч і рідко діагностується у дорослих, становить серйозний ризик для дітей та підлітків і може спричинити довгострокові серцеві захворювання.

Таким чином, хоча багато випадків запалення глотки та мигдаликів зникають самі по собі, визначення причини захворювання та відповідне лікування можуть допомогти прискорити одужання, знизити дискомфорт і запобігти серйознішим ускладненням.

Діагностика

Допоміжні дослідження

Для діагностики запалення горла, викликаного БГСА, використовуються різні діагностичні підходи, у тому числі експрес-тести, що мають низку важливих характеристик:

• матеріал для дослідження: зазвичай проводиться взяття мазка із горла пацієнта. Це дозволяє безпосередньо визначити наявність антигену БГСА у зразку;
• чутливість та специфічність: експрес-тести мають помірну чутливість, що означає, що вони можуть не виявити деяких випадків інфекції. Однак вони мають високу специфічність, що означає, що позитивний результат тесту з високою ймовірністю вказує на наявність інфекції БГСА;
• інтерпретація результатів:

• • позитивний результат: підтверджує наявність інфекції БГСА, що дозволяє розпочати цілеспрямоване лікування, наприклад антибіотикотерапію;
  • негативний результат: у дорослих пацієнтів негативний результат зазвичай достатній для виключення інфекції БГСА. Однак у дітей негативний результат слід підтверджувати додатковим бакпосівом мазка з горла, тому що діти більш сприйнятливі до стрептококових інфекцій і можуть мати серйозніші ускладнення;
• обмеження проведення тесту: не рекомендується проводити тест на БГСА у пацієнтів з явними симптомами вірусної респіраторної інфекції, такими як кашель, риніт та кон’юнктивіт, через високу ймовірність вірусної етіології захворювання та низьку ймовірність стрептококової інфекції.

Такий підхід у діагностиці дозволяє точно ідентифікувати збудника захворювання, що важливо для вибору адекватної терапії та запобігання непотрібному застосуванню антибіотиків.

Бакпосів мазка з горла та мигдаликів є важливою діагностичною процедурою для визначення наявності певних бактеріальних інфекцій, особливо коли не можна використовувати експрес-тести. Ось подробиці цієї процедури:

1. Мета бакпосіву: використовується для діагностики інфекцій, викликаних бактеріями, такими як БГСА, Neisseria gonorrhoeae (збудник гонореї) та Corynebacterium diphtheriae (збудник дифтерії). Однак стандартний мазок не є ефективним для виявлення таких бактерій, як Fusobacterium necrophorum і Arcanobacterium haemolyticum.
2. Техніка взяття мазка: важливо правильно взяти мазок, щоб уникнути контамінації зразка:

• • мазок береться спеціальним стерильним тампоном з готового набору з живильним середовищем транспортування або звичайним тампоном, зволоженим у стерильному розчині;
  • необхідно акуратно взяти мазки з обох мигдалин та задньої стінки глотки, уникаючи дотиків до язика та щік, оскільки слина містить речовини, які можуть гальмувати зростання БГСА.

3. Транспортування зразка: матеріал після забору вміщується в стерильну пробірку з пробкою та повинен бути доставлений до мікробіологічної лабораторії:

• • якщо використовується живильне середовище транспортування (агаровий гель), це дозволяє зберегти життєздатність бактерій на більш тривалий період;
  • без живильного середовища зразок повинен бути доставлений до лабораторії протягом 4 год, оскільки відсутність живильного середовища скорочує час, протягом якого зразок може бути проаналізований.

Ці кроки є критичними для забезпечення точності та надійності результатів посіву, що важливо для подальшого ефективного лікування інфекцій.

Діагностичні критерії

Для визначення ймовірності інфекції, викликаної БГСА, та доцільності призначення антибіотиків використовуються діагностичні критерії, що ґрунтуються на клінічних та епідеміологічних даних. Один із найпоширеніших підходів — це використання шкали Сентора.

Шкала Сентора

Шкала Сентора включає наступні критерії для оцінки ймовірності стрептококової інфекції:

• температура тіла > 38 °C;
• наявність гнійного ексудату на мигдаликах;
• відсутність кашлю;
• збільшення та болючість шийних лімфатичних вузлів.

За кожну ознаку нараховується один бал. Інтерпретація шкали така:

• 0–1 бал: ймовірність БГСА низька; антибіотики зазвичай не рекомендуються;
• 2 бали: ймовірність БГСА помірна; рекомендується проведення експрес-тесту або бакпосіву;
• 3–4 бали: висока ймовірність БГСА; розглядаються початок антибіотикотерапії без подальшого тестування чи після отримання результатів тестування.

Застосування у клінічній практиці

Якщо бактеріологічні дослідження недоступні, але клінічні симптоми яскраво виражені та відповідають критеріям високої ймовірності інфекції за шкалою Сентора, доцільно призначити антибіотики, активні проти БГСА. Це може бути виправдано для запобігання ускладненням, особливо у випадках, коли ймовірність стрептококової інфекції висока.

Особливі ситуації

У разі скарлатини, де інфекція завжди пов’язана з БГСА, призначення антибіотиків необхідне без додаткового підтвердження, оскільки цей стан може призвести до серйозних ускладнень, якщо не лікувати його адекватно.

Таким чином, правильне використання клінічних та епідеміологічних критеріїв допомагає лікарям ухвалювати обґрунтовані рішення щодо призначення антибіотиків, враховуючи поточну клінічну картину та доступність діагностичних інструментів.

Результати експрес-антигенного тесту та відповідне управління лікуванням при підозрі на інфекцію, спричинену БГСА, відіграють ключову роль у клінічній практиці:

Результати та дії на основі експрес-антигенного тесту

1. Негативний результат:

• • дія: призначення симптоматичного лікування. Це може включати знеболювальні засоби, жарознижувальні препарати, вживання достатньої кількості рідини та відпочинок. Антибіотики не рекомендуються, оскільки немає підтвердження бактеріальної інфекції.

2. Позитивний результат:

• • дія: призначення антибіотиків, активних щодо БГСА. Це необхідно навіть у разі наявності симптомів вірусної інфекції, якщо тест підтверджує наявність стрептококової інфекції, за винятком випадків, коли симптоми вірусної інфекції однозначно вказують на вірусну етіологію (кашель, риніт, кон’юнктивіт) та можливе безсимптомне носійство БГСА.

Посів із горла та антибіотикотерапія

Підозра на стрептококову ангіну із значними симптомами:

• дія до отримання результатів посіву: розглянути призначення антибіотиків, особливо якщо клінічна картина сильно виражена. Це може допомогти запобігти можливим ускладненням і поліпшити самопочуття пацієнта;
• після отримання результатів бакпосіву: якщо бакпосів показує негативний результат, слід припинити антибіотикотерапію, щоб уникнути непотрібного застосування антибіотиків та розвитку резистентності до них.

Чутливість БГСА до антибіотиків

• БГСА традиційно чутливий до пеніциліну, тому пеніцилін чи амоксицилін залишаються першим вибором для лікування.
• Призначення макролідів (наприклад азитроміцину або кларитроміцину) слід розглядати з обережністю через зростаючу резистентність БГСА до цієї групи антибіотиків.

При такому підході можна оптимізувати лікування, знижуючи ризики ускладнень та сприяючи раціональному застосуванню антибіотиків.

Диференційна діагностика

Важливо вміти відрізняти стрептококове запалення горла, спричинене БГСА, від вірусних інфекцій, оскільки підходи до лікування суттєво відрізняються. Ось основні аспекти, на які варто звернути увагу.

Відмінність стрептококового запалення від вірусних інфекцій:

1. Прояви вірусної інфекції:

• • вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів (застуда) часто супроводжуються симптомами, такими як кашель, риніт та кон’юнктивіт, які зазвичай відсутні при стрептококовому запаленні;
  • вірусні інфекції можуть викликати наліт на мигдаликах, подібний до того, що виникає при стрептококовій інфекції, що ускладнює діагностику.

2. Носійство БГСА:

• • деякі люди можуть бути асимптомними носіями БГСА, що іноді призводить до помилкової діагностики рецидивів стрептококової ангіни за наявності вірусної інфекції.

3. Диференційні симптоми та причини нальоту на мигдаликах:

• • БГСА: характеризується гнійним ексудатом на мигдаликах;
  • вірус Епштейна — Барр (EBV) та аденовіруси: також можуть викликати наліт на мигдаликах;
  • Arcanobacterium haemolyticum та ангіна Симановського — Плаута — Венсана: мають характерні, але відмінні від БГСА, клінічні прояви;
  • герпангіна (ентеровіруси): наявність змін на піднебінних дужках та язичці;
  • HSV-1: везикули, ерозії та виразки у передньому відділі порожнини рота.

Лікування

• Стрептококове запалення: необхідне призначення антибіотиків, оскільки БГСА є бактеріальним агентом.
• Вірусні інфекції: антибіотикотерапія не потрібна, оскільки неефективна проти вірусів. Лікування спрямоване на зменшення вираженості симптомів — антипіретики, знеболювальні, відпочинок та рясне пиття.

Таким чином, важливо проводити ретельну діагностику, ґрунтуючись на клінічних проявах та, за необхідності, підтверджувати діагноз за допомогою лабораторних тестів, щоб визначити найефективніший план лікування.

Ось кілька захворювань, які можуть виявлятися симптомами, схожими на гостре запалення глотки і мигдалин, що підкреслює важливість точної діагностики для визначення правильного лікування. Давайте розберемо кожен із цих станів.

1. Мононуклеоз:

• • найчастіше викликається вірусом Епштейна — Барр (EBV). Симптоми включають лихоманку, збільшення шийних лімфовузлів, втому, а також гнійний наліт на мигдаликах, що робить його схожим на стрептококову ангіну;
  • рідше збудники можуть бути цитомегаловірусом або токсоплазмою.

2. Риніт із постназальним синдромом:

• • затікання секрету по задній стінці горла може викликати першіння, кашель та дискомфорт у горлі.

3. Епіглотит та заглотковий абсцес:

• • епіглотит — серйозне запалення, яке може викликати утруднення дихання, і тому потрібна негайна медична допомога;
  • заглотковий абсцес може проявлятися сильним болем у горлі, підвищеною температурою тіла та утрудненням ковтання.

4. Ангіна іншої етіології:

• • бактеріальні ангіни іншої етіології можуть бути викликані різними мікроорганізмами. За допомогою бакпосіву горла можна визначити збудника і призначити адекватне лікування;
  • грибкова ангіна — дуже рідкісне захворювання, і тому потрібне специфічне лікування.

5. Гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕРХ):

• • кислотний рефлюкс може викликати хронічне подразнення та запалення горла.

6. Тиреоїдит та пухлини горла:

• • тиреоїдит може викликати дискомфорт або біль у горлі через запалення щитоподібної залози;
  • пухлини горла також можуть проявлятися постійним болем у горлі, утрудненням ковтання та змінами голосу.

Диференційна діагностика важлива для визначення причини запалення глотки і мигдаликів, оскільки лікування залежить від етіології захворювання. При бактеріальних інфекціях потрібна антибіотикотерапія, тоді як вірусні інфекції та інші стани лікуються симптоматично або специфічними методами залежно від діагнозу.

Лікування

Антибіотикотерапія є ключовим елементом у лікуванні бактеріальних інфекцій глотки та мигдаликів, особливо коли справа стосується стрептококової ангіни та інфекцій, викликаних Fusobacterium necrophorum. Важливо пам’ятати, що антибіотики є неефективними проти вірусних інфекцій та їх застосування в таких випадках не тільки марне, а й може призводити до розвитку резистентності до них. Ось основні схеми антибіотикотерапії для терапії гострого запалення глотки та мигдаликів, коли причиною є бактеріальна інфекція:

1. Феноксиметилпеніцилін:

• • доза 1 млн МО (500 мг) кожні 12 год;
  • тривалість курсу 10 днів;
  • особливості: цей антибіотик залишається ефективним проти БГСА, оскільки резистентність до пеніциліну цього збудника досі не виявлена.

2. Цефалоспорини:

• • приклади: цефадроксил (1 г кожні 24 год), цефалексин (750 мг кожні 12 год);
  • тривалість курсу 7–10 днів;
  • показання: терапію цефалоспоринами можна розглядати для пацієнтів з алергічною реакцією на пеніцилін, що не стосується І типу гіперчутливості (анафілактичної).

3. Бензилпеніцилін:

• • доза 1,2 млн ОД внутрішньом’язово (в/м) одноразово;
  • особливості: це хороша альтернатива для пацієнтів, які мають сумніви щодо дотримання режиму прийому антибіотиків протягом 10 днів. Одноразове введення забезпечує достатню терапевтичну концентрацію препарату на лікування інфекції.

Підхід до лікування

При призначенні антибіотикотерапії важливо враховувати як історію алергічних реакцій пацієнта, так і ймовірність дотримання ним запропонованого режиму лікування. У кожному випадку рішення про вибір антибіотика має базуватися на цих параметрах, а також на місцевих протоколах лікування та стійкості збудника до антибіотиків. Правильно обраний антибіотик прискорює одужання, зменшує вираженість симптомів та запобігає можливим ускладненням.

Для пацієнтів з алергією на пеніциліни, зокрема тих, у кого фіксуються анафілактичні реакції (гіперчутливість І типу), необхідно обирати альтернативні антибіотики. Ось кілька варіантів та додаткові рекомендації.

Макроліди

Макроліди — це клас антибіотиків, який можна застосовувати як альтернативу у людей з алергією на пеніцилін, проте необхідно враховувати потенційну проблему з резистентністю:

• еритроміцин: 500 мг кожні 12 год протягом 10 днів;
• кларитроміцин: 250 мг кожні 12 год протягом 10 днів або 500 мг у формі таблетки з модифікованим вивільненням кожні 24 год протягом 5 днів;
• азитроміцин: 500 мг у перший день, потім 250 мг кожні 24 год протягом наступних 4 днів.

Ці препарати не рекомендуються як перший вибір через швидко зростаючу резистентність БГСА.

Кліндаміцин

Якщо є підозра на інфекцію, спричинену резистентними штамами, або якщо лікування макролідами є неефективним (що може вказувати на інфекцію, спричинену іншими бактеріями, наприклад Arcanobacterium haemolyticum):

• кліндаміцин: 150 мг кожні 6 год або 300 мг кожні 12 год протягом 10 днів.

Протипоказання для інших антибіотиків

• Котримоксазол, тетрацикліни та аміноглікозиди не рекомендуються через високий рівень резистентності серед штамів БГСА.

Лікування вірусної інфекції HSV-1

Якщо підозрюється герпетична інфекція (HSV-1), застосовуються противірусні препарати:

• ацикловір: 200 мг 5 разів на добу.

Вибір антибіотика та противірусного засобу має ґрунтуватися на точній діагностиці, клінічній картині та історії алергічних реакцій пацієнта, щоб забезпечити максимально ефективне та безпечне лікування.

Симптоматичне лікування

Симптоматичне лікування є важливим аспектом управління захворюваннями горла, особливо коли виявлена їх вірусна причина, а також для зменшення вираженості симптомів у період очікування дії антибіотиків при бактеріальних інфекціях. Ось кілька ключових моментів симптоматичного лікування:

1. Загальні заходи:

• • спокій: відпочинок допомагає тілу зосередити ресурси боротьби з інфекцією;
  • гідратація: вживання великої кількості рідини сприяє зволоженню горла, полегшенню ковтання та запобіганню зневодненню, особливо при лихоманці.

2. Знеболювальні та жарознижувальні засоби:

• • парацетамол та нестероїдні протизапальні препарати (наприклад ібупрофен): ефективні для зменшення вираженості болю та зниження температури тіла. При виборі між ними слід враховувати індивідуальну переносимість та існуючі медичні умови (наприклад застосування нестероїдних протизапальних препаратів слід уникати при порушеннях роботи шлунка або нирок);
  • дексаметазон: один разовий пероральний прийом дексаметазону (0,6 мг/кг маси тіла, максимум 10 мг) може бути розглянутий для прискорення зменшення вираженості болю в горлі. Це особливо важливо при сильному болю у горлі і може бути розглянуто у випадках, коли інші знеболювальні засоби є неефективними.

3. Місцеві антисептики та анальгетики:

• • таблетки для розсмоктування: містять місцеві антисептики та анальгетики, такі як бензидамін, лідокаїн або саліцилат холіну. Ці лікарські засоби допомагають зменшити вираженість болю і дискомфорт у горлі, а також мають протизапальні властивості;
  • спреї та аерозолі для горла: також можуть містити антисептики та анальгетики, забезпечуючи швидке зменшення вираженості болю.

Додаткові поради

• Зволожувачі повітря необхідні, якщо повітря в приміщенні сухе, особливо в зимовий час або в приміщеннях, що кондиціонуються.
• Теплі напої: такі як трав’яний чай або бульйон знижують дискомфорт у горлі.

Використання цих заходів сприяє зменшенню вираженості симптомів, а сам процес одужання стає більш комфортним, незалежно від основної причини запалення горла.

Моніторинг

Моніторинг та управління після лікування інфекції, спричиненої БГСА, важливі для запобігання рецидивам та ускладненням. Ось основні моменти, на які варто звернути увагу:

1. Моніторинг після лікування:

• • рутинні контрольні бакпосіви: зазвичай не потрібні після завершення курсу лікування БГСА, за винятком особливих випадків. Такі винятки включають пацієнтів, які перенесли ревматичну лихоманку, оскільки мають високий ризик розвитку серйозних серцевих ускладнень при реінфекції;
  • спостереження за симптомами: важливо стежити за будь-якими ознаками погіршення стану або повернення симптомів після завершення курсу лікування.

2. Причини неефективності лікування чи рецидивів:

• • доза препарату та дотримання режиму прийому: переконатися, що пацієнт отримав правильну дозу антибіотика та дотримувався рекомендованого режиму прийому. Недотримання може спричинити неефективність лікування;
  • проблеми з адгезією до лікування: іноді пацієнти не приймають антибіотики належним чином через побічні ефекти або нерозуміння інструкцій. Перевірити, чи немає у пацієнта питань чи проблем із прийомом препарату;
  • резистентність до антибіотиків: хоча резистентність БГСА до пеніциліну залишається вкрай рідкісною, можливий розвиток резистентності до інших антибіотиків, особливо якщо застосовувалися макроліди.

3. Додаткові дії при рецидивах:

• • повторне тестування: якщо симптоми відновилися або лікування виявляється неефективним, може знадобитися повторне бактеріологічне дослідження для підтвердження наявності БГСА та перевірки на чутливість до антибіотиків;
  • розгляд альтернативних діагнозів: якщо симптоми продовжуються, слід розглянути можливість інших причин їх продовження/відновлення, включаючи інші інфекції або захворювання, які можуть імітувати симптоми гострого запалення глотки та мигдаликів.

Правильний моніторинг та уважне спостереження за реакцією пацієнта на лікування сприяють своєчасному виявленню та запобіганню можливим ускладненням.

Ускладнення

Ускладнення, пов’язані зі стрептококовим запаленням горла, можуть бути як гострими (гнійними), так і пізніми (імунологічними), і навіть рідкісними, але серйозними. Ось детальне роз’яснення кожного типу ускладнень:

1. Гнійні ускладнення (ранні). Ці ускладнення розвиваються відносно швидко після початку інфекції та можуть включати:

• парафарингеальний абсцес (флегмона): інфекція, що поширюється на тканини навколо глотки, що призводить до утворення гною;
• гнійний лімфаденіт шийних лімфовузлів: зараження лімфатичних вузлів, що спричиняє їх запалення та накопичення гною;
• гнійний середній отит та/або мастоїдит: інфекція середнього вуха або мастоїдального відростка, часто пов’язана з поширенням інфекції через євстахієву трубу;
• гнійний синусит: інфекція пазух носа, що призводить до накопичення гною.

2. Пізні імунологічні ускладнення. Ці ускладнення розвиваються як результат імунної відповіді на інфекцію, і вони можуть виявитися через кілька тижнів після початку захворювання:

• ревматична лихоманка: серйозне захворювання, яке може уражувати серце, суглоби, шкіру та головний мозок;
• гострий гломерулонефрит: запалення ниркових клубочків, що може спричинити порушення функції нирок.

3. Інші ускладнення (дуже рідкісні). Ці рідкісні ускладнення можуть включати:

• бактеріємію: наявність бактерій у крові, що сприяє поширенню інфекції на інші органи;
• пневмонію: запалення легень, спричинене поширенням інфекції;
• менінгіт: запалення оболонок головного та спинного мозку.

4. Ускладнення, пов’язані з інфекцією Fusobacterium necrophorum:

• • синдром Лем’єра: особливо серйозне ускладнення, що включає паратонзилярний абсцес з тромбофлебітом яремної вени та можливим сепсисом з абсцедуванням різних органів.

Запобіжні заходи

Для управління ускладненнями потрібні швидка діагностика та адекватне лікування. Раннє втручання важливе для запобігання переходу інфекції в більш серйозні форми. У разі тяжких ускладнень необхідні госпіталізація та інтенсивна терапія, можливо, включаючи хірургічне втручання для дренування абсцесів. При підозрі на пізні імунологічні ускладнення потрібна консультація фахівців, таких як ревматолог та нефролог.

Прогноз зазвичай справді сприятливий, особливо коли захворювання адекватно діагностоване та лікується вчасно. Ось ключові моменти щодо прогнозу:

1. Природний перебіг захворювання:

• • гостре запалення глотки та мигдалин часто минає само по собі навіть без антибіотикотерапії, хоча лікування антибіотиками рекомендується для зменшення вираженості симптомів, скорочення тривалості хвороби та запобігання ускладненням;
  • правильне лікування зазвичай призводить до значного зменшення вираженості симптомів протягом декількох днів.

2. Ризик розвитку ускладнень:

• • у дорослих ускладнення розвиваються рідко, особливо якщо захворювання лікується адекватно та вчасно. Ускладнення можуть включати гнійні інфекції (наприклад парафарингеальний абсцес) і, в дуже рідкісних випадках, імунологічні реакції, такі як ревматична лихоманка або гострий гломерулонефрит;
  • ризики розвитку ускладнень вищі у дітей та дорослих з ослабленим імунітетом або іншими захворюваннями, які можуть посилити інфекцію.

3. Значення антибіотикотерапії:

• • хоча багато випадків захворювання можуть розрішитися самостійно, застосування антибіотиків сприяє запобіганню можливих ускладнень та зниженню ймовірності поширення інфекції на інших людей;
  • антибіотики, такі як пеніцилін або амоксицилін, залишаються ефективними в терапії гострого запалення глотки та мигдалин і рідко викликають резистентність у БГСА.

4. Загальні рекомендації:

• • пацієнтам рекомендують дотримуватися режиму спокою, вживати рясне пиття та застосовувати симптоматичні лікарські засоби для зменшення вираженості болю та дискомфорту для прискорення процесу одужання;
  • важливо стежити за тим, щоб курс антибіотикотерапії був повністю завершений, навіть якщо симптоми зникли, щоб мінімізувати ризик рецидивів та розвитку резистентності до антибіотиків.

Таким чином, адекватне та своєчасне медичне втручання вкрай важливе для запобігання ускладненням та забезпечення швидкого одужання.