Бічний аміотрофічний склероз (БАС; хвороба Лу Геріга) — це найпоширеніше захворювання мотонейронів із групи захворювань, що зачіпають як верхні мотонейрони (ВМН), так і нижні (НМН). БАС є прогресуючим нейродегенеративним розладом, який спричиняє дегенерацію та загибель мотонейронів, що призводить до слабкості м’язів і дихальної недостатності. Назва «хвороба Лу Геріга» походить від імені американського бейсболіста Лу Геріга, який помер від цього захворювання в 1941 р.
Захворювання зазвичай починається з ураження НМН, що проявляється у вигляді слабкості в одній із верхніх кінцівок (наприклад слабкість у руці). Із розвитком захворювання проявляються симптоми, пов’язані з ураженням ВМН і НМН, включно з порушенням ковтання (бульбарні симптоми) і паралічем дихальних м’язів.
Зрештою всі пацієнти з БАС стикаються з дихальною недостатністю, яка неминуче призводить до летального результату.
БАС розподіляється на 2 основні форми:
Довічний ризик розвитку БАС становить 1:350 для чоловіків і 1:400 для жінок. Середній вік початку захворювання — 64 роки. Найвищий ризик припадає на вік близько 75 років.
У 2020 р. у 22 європейських країнах зареєстровано 121 028 випадків БАС. У США на той самий період припадало 800 000 випадків. За прогнозами, до 2040 р. загальна кількість хворих на БАС у світі досягне 380 000 осіб.
Захворюваність на БАС становить 1–2,6 випадку на 100 000 осіб на рік. Поширеність — 4–5 випадків на 100 000 населення.
Мінімальна захворюваність на БАС зареєстрована в Еквадорі — 0,26:100 000 на рік. Максимальна — в Японії — 23,46:100 000 на рік (Brotman R.G. et al., 2024).
На сьогодні єдина і точна причина БАС не встановлена. Вважається, що розвиток захворювання зумовлений взаємодією генетичних і зовнішніх факторів. Серед найімовірніших патогенетичних механізмів, описаних у науковій літературі, виділяють:
На сьогодні в розвитку БАС задіяно понад 120 генів. Одним з основних патогенетичних механізмів вважається накопичення аномальних білків унаслідок порушеної обробки РНК.
Основні гени, асоційовані з БАС:
Основні патоморфологічні ознаки БАС включають:
На місці загиблих нейронів розвивається гліоз, що призводить до атрофії спинного мозку і відповідних скелетних м’язів.
У дегенеруючих нейронах характерна наявність різних внутрішньоклітинних включень, таких як:
До ймовірних факторів ризику розвитку БАС належать:
Порушення на рівні нейром’язового з’єднання можуть бути діагностовані за ≥6 тиж до клінічної маніфестації моторних симптомів (Brotman R.G. et al., 2024).
Ознаки ураження ВМН при БАС:
Ознаки ураження НМН при БАС:
Початок захворювання визначає характер його подальшого прогресування і має прогностичне значення. У більшості пацієнтів захворювання починається з асиметричних симптомів НМН, зазвичай у руці або нозі. Часті симптоми — слабкість кисті, плечового пояса, «відвисла стопа».
У 25% випадків захворювання починається з бульбарної форми — дизартрії, дисфагії, гугнявості, ларингоспазму, мимовільного прикушування язика / щік, сіалореї. У міру прогресування приєднується слабкість у кінцівках.
У рідкісних випадках БАС дебютує з дихальної недостатності або генералізованої м’язової слабкості, у тому числі з бульбарними проявами (таблиця) (Vidovic M. et al., 2023).
У 30–50% пацієнтів із БАС діагностують когнітивні порушення різного ступеня тяжкості. У 15–20% розвивається фронтотемпоральна деменція. Можливі порушення виконавчої функції, швидкості мовлення, апатія, розгальмування. Характерний псевдобульбарний параліч (напади невмотивованого сміху, плачу, позіхання) — наслідок ураження фронтомостових трактів.
Додаткові симптоми БАС:
Фенотип | Основні ознаки | Ураження ВНМ / ННМ | Перебіг та прогноз |
Спінальний початок (класична форма) | Асиметрична слабкість у дистальних відділах рук / ніг, синдром «розщепленої кисті» (тенар > гіпотенар), «рука, що тримає ручку» | Обидва (ВНМ і ННМ) | Найпоширеніший тип (82%), повільне прогресування, часто починається з домінантної руки |
Бульбарна форма | Порушення мовлення, ковтання, слинотеча, фасцикуляції язика, псевдобульбарний афект | Обидва (ВНМ і НМН) | Швидке залучення інших відділів, гірший прогноз, часто потрібна рання нутритивна підтримка, штучна вентиляція легень (ШВЛ) |
Прогресуюча м’язова атрофія | Ізольоване ураження ННМ (атрофія, фасцикуляції), повільний початок | Тільки НМН | Може перейти в класичний БАС у 20–30% випадків протягом 5–10 років, повільне прогресування |
Первинний латеральний склероз | Ізольовані ВНМ-симптоми в ≥2 ділянках тіла, зберігаються ≥2 роки, без клінічних ознак ураження НМН | Тільки ВНМ (± субклінічне ураження НМН) | Дуже повільне прогресування, часто доброякісний перебіг, проте можливий перехід у БАС |
Синдром звисаючої руки | Симетрична, проксимальна слабкість обох рук, домінує ураження НМН | Переважно ННМ (± ВНМ у ногах) | Повільний перебіг, залучення інших відділів через 12–20 міс, виживаність вища за середню (медіана — 4 роки, 10-річна — 17%) |
Синдром звисаючої ноги | Симетрична слабкість дистальних відділів обох ніг, домінує ураження НМН | Переважно НМН (± ВНМ) | Залучення інших відділів через ~16 міс, схожий прогноз із класичним БАС (медіана — 3 роки, 10-річна виживаність — 13%) |
Аксіальна / респіраторна форма | Слабкість паравертебральних м’язів, порушення постави, синдром «звислої голови»; диспное і ортопное через слабкість діафрагми та міжреберних м’язів | Важко оцінити, можливі ознаки ВНМ | Невтішний прогноз при дихальному дебюті, рання дихальна недостатність, ризик пневмонії, показана рання неінвазивна вентиляція (НІВ) або ШВЛ |
Геміплегічна форма (синдром Міллса) | Повільно прогресуюча одностороння м’язова слабкість, асиметрія рефлексів, пірамідні прояви | Переважно ВНМ | Рідкісний фенотип, можливе повільне прогресування, розглядається як варіант БАС або окрема форма |
БАС прогресує лінійно без ремісій і загострень. Швидкість прогресування індивідуальна, але патерн типовий:
БАС зазвичай діагностують на основі клінічних даних.
Критерії ґрунтуються на ураженні ВМН (у ГМ) та НМН (у спинному мозку та стовбурі ГМ) у різних ділянках тіла: бульбарній (голова / горло), шийній, грудній та поперековій:
Критерії Аваджі — це оновлення до класичних критеріїв Ель — Ескоріала:
На відміну від Ель — Ескоріала, критерії Аваджі дають змогу включати ЕМГ-дані для підвищення категорії (наприклад від «можливого» до «імовірного» БАС). Згідно з результатами дослідження, за допомогою критеріїв Аваджі можна діагностувати до 10–15% більше випадків БАС на ранніх стадіях порівняно з критеріями Ель — Ескоріала (Vidovic M. et al., 2023).
За допомогою ЕМГ можна підтвердити діагноз до 90% випадків. Очікувані результати ЕМГ при БАС:
Параметри для встановлення діагнозу БАС:
У більшості випадків МРТ при БАС буде нормальним. Однак іноді можливі зміни:
Додатково пацієнтам із БАС рекомендовано МР-спектроскопію зі зменшенням співвідношення N-ацетиласпартату та інозитолу.
Для моніторингу прогресування БАС розроблено систему стадіювання Кінга. Вона включає такі стадії:
Для ранньої діагностики БАС можна використовувати інструменти «thinkALS» і «MND Red Flag».
У зв’язку з розвитком генотипоспецифічної терапії БАС пацієнтам рекомендовано проводити генетичне тестування під час встановлення діагнозу, особливо для генів SOD1 і C9ORF72.
Генетичне тестування можна використовувати як скринінговий інструмент для пацієнтів із сімейним анамнезом захворювання, а також для оцінки ступеня пенетрантності та прогностичної значущості (Brotman R.G. et al., 2024).
Ураження нижніх рухових нейронів можуть імітувати:
Ураження верхніх рухових нейронів можуть імітувати:
Ураження верхніх і нижніх рухових нейронів можуть імітувати цервікальна радикуломієлопатія і гіпертиреоз (Brotman R.G. et al., 2024).
Основний підхід до лікування БАС — симптоматична терапія, спрямована на підвищення якості життя та уповільнення прогресування захворювання.
На сьогодні схвалено 3 препарати для лікування БАС:
Оскільки БАС супроводжується прогресуючою дихальною недостатністю через слабкість діафрагми і міжреберних м’язів, важливо контролювати функцію легень кожні 3 міс і своєчасно перевести пацієнта на НВЛ. Середня виживаність пацієнта з БАС після початку НВЛ — близько 30 міс.
Також усім пацієнтам із БАС рекомендовано вакцинацію від грипу і пневмококової інфекції.
На фоні дисфагії та зменшення маси тіла (особливо в перші 2 роки) прогноз погіршується , тому рекомендовано вживання калорійно щільної їжі. У разі зменшення маси тіла >10%, індексу маси тіла (ІМТ) <18,5 кг/м², порушення ковтання або ЖЄЛ <50% — ентеральне харчування через гастростому. Гастростому слід встановлювати до зменшення ЖЄЛ <50% для зниження ризику ускладнень.
При порушенні мовлення і комунікації необхідно налагодити альтернативні способи спілкування — письмові дошки, алфавітні панелі, електронні пристрої.
Симптоматична терапія м’язових судом — мексилетин (150 мг 2 р/добу), леветирацетам, габапентин, баклофен, тизанідин. За неефективності — ботулотоксин у спастичні м’язи.
У разі сіалореї — атропін, гіосціамін, амітриптилін, глікопірролат, ботулотоксин у слинні залози.
У разі псевдобульбарного синдрому — AVP-923 (декстрометорфан + хінідин), амітриптилін, флувоксамін.
У разі болю — нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), парацетамол, кортикостероїди внутрішньосуглобово, лідокаїн. У разі невропатичного болю — габапентин, прегабалін, трициклічні антидепресанти, морфін.
Для рухової підтримки — ходунки, ортези, інвалідні візки, підголівники, адаптовані столові прилади, протипролежневі матраци (Brotman R.G. et al., 2024).
БАС прогресує до летального результату. Середня тривалість життя пацієнтів із БАС становить 3–5 років після встановлення діагнозу. При цьому близько 30% пацієнтів виживають 5 років і 10% — 10 років.
Застосування рилузолу подовжує виживаність в середньому на 3 міс. Згідно з результатами дослідження, едаравон сприяє 33% зниженню прогресування БАС за шкалою функціональної оцінки БАС (ALSFRS-R) через 6 міс лікування.
Фактори, що впливають на підвищення виживаності:
Прогностичні маркери БАС:
Фактори, що вказують на агресивний перебіг патології:
За умови ранньої діагностики та своєчасного лікування можливо сповільнити прогресування захворювання і підвищити якість життя пацієнта, проте так само прогноз залишається несприятливим (Brotman R.G. et al., 2024).