Що таке міорелаксанти?
Міорелаксанти — лікарські засоби, що знижують тонус скелетних м'язів. Препарати цієї групи широко застосовуються в терапії пацієнтів з різними захворюваннями нервової системи, що супроводжуються спастичністю (See S., Ginzburg R., 2008).
Чому міорелаксанти називають розслаблювальними препаратами?
Міорелаксанти справді викликають розслаблення скелетних м'язів — це загальна риса всіх препаратів цієї групи. Розслаблення скелетних м'язів може бути необхідним під час підготовки пацієнта до наркозу при порожнинних операціях, для репозиції уламків при переломах, для інтубації трахеї при проведенні інгаляційного наркозу, при болісному м'язовому спазмі і гострому болю в нижній частині спини.
Міорелаксанти: класифікація
Залежно від хімічної будови та механізму дії виділяють кілька різних груп міорелаксантів. Ці препарати представлені у різноманітних формах випуску: розчинах для ін'єкцій, таблетках, капсулах. Також для місцевого застосування випускають міорелаксант у формі крему — тіоколхікозид.
Міорелаксанти з периферичним механізмом дії:
- похідні холіну: суксаметоній. Суксаметоній є деполяризувальним міорелаксантом короткої дії. Він викликає порушення проведення нервово-м'язового імпульсу і повне розслаблення скелетної мускулатури. Важлива особливість — перед настанням м'язового розслаблення спостерігається фібриляція м'язів. Препарат застосовується у хірургії при проведенні оперативних втручань під загальним наркозом зі штучною вентиляцією легень, для полегшення введення бронхоскопа при бронхоскопії, при вправленні вивихів та репозиції уламків у разі оскольчатих переломів. Також лікарський засіб може застосовуватися у складі комплексної терапії при правці для усунення судом;
- інші сполуки четвертинного амонію (векуроній, атракурій, піпекуронію бромід, рокуроній). Піпекуронію бромід є недеполяризувальним міорелаксантом тривалої дії. Препарат блокує передачу нервових імпульсів від нервових закінчень до м'язових клітин. Важливою особливістю лікарського засобу є те, що він не викликає м'язової фібриляції. Інший препарат цієї групи — рокуроній — застосовується під час загального наркозу для полегшення проведення інтубації трахеї, а також забезпечення м'язового гіпотонусу під час хірургічних втручань. Це лікарський засіб середньої тривалості дії. Рокуроній блокує Н-холінорецептори скелетних м'язів і таким чином перешкоджає настанню деполяризації під дією ацетилхоліну. Атракуроній — також препарат середньої тривалості дії. Як і інші лікарські засоби цієї групи, пригнічує нервово-м'язову передачу лише на рівні постсинаптичної мембрани;
- інші міорелаксанти з периферичним механізмом дії. Токсин ботулінічний типу А пригнічує нервово-м'язову передачу. Препарат блокує виділення ацетилхоліну у пресинаптичних нервових закінченнях. Відновлення нервово-м'язової передачі у місці ін'єкції ботулотоксину типу А відбувається протягом 5–6 тиж, оскільки за цей час відновлюється зв'язок нервових закінчень із кінцевою пластинкою. Препарат застосовується з метою усунення спастичності при тонічному блефароспазмі, спазмі лицьових м'язів, цервікальній дистонії, у комплексній терапії при дитячому церебральному паралічі у пацієнтів віком від 2 років, при м'язовій спастичності після перенесеного інсульту, ідіопатичній гіперактивності сечового міхура, тяжкому перебігу хронічної мігрені, вираженому первинному гіпергідрозі аксилярних западин, у дерматокосметології — для усунення виражених мімічних зморшок.
Міорелаксанти з центральним механізмом дії:
- ефіри карбамінової кислоти: метокарбамол. Препарат має як розслаблювальну дію на скелетні м'язи, так і седативний ефект. Лікарський засіб найчастіше застосовують при переломі ребер для зменшення вираженості спазму міжреберних м'язів та симптоматичного лікування при больовому синдромі. Лікарський засіб можна комбінувати з різними нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП; напроксен, кетотифен, диклофенак, ібупрофен), ацетамінофеном, габапентином. Застосування метакарбамолу у складі комплексних схем знеболювання при переломах ребер дозволяє знизити потребу в прийомі опіоїдів (Deloney P.L. et al., 2021). Метокарбамол для лікування пацієнтів з гострим скелетно-м'язовим болем та м'язовим спазмом схвалений Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) у 1957 р. Так, препарат ефективний при м'язовій спастичності, пов'язаній з грижами міжхребцевих дисків, післяопераційному м'язовому спазмі. Важливо, що він має хороший профіль безпеки. Цікаво, що незважаючи на те що препарат застосовується вже більше 60 років, його точний механізм дії залишається не до кінця вивченим. Одним з передбачуваних механізмів є антихолінергічне пригнічення ретикулярної активувальної системи середнього мозку, що призводить до пригнічення полісинаптичних рефлексів та зниження м'язового тонусу. Метокарбамол не має прямої дії на волокно рухового нерва, кінцеву пластинку рухового нерва або на скорочувальну здатність скелетних м'язів (Sibrack J., Hammer R., 2022);
- інші міорелаксанти центральної дії: баклофен, тизанідин, толперизон, тіоколхікозид, циклобензапрін. Баклофен за хімічною будовою є похідним гамма-аміномасляної кислоти. Препарат виявляє дію на рівні спинного мозку та знижує патологічний м'язовий тонус, зумовлений ушкодженням спинного мозку. Баклофен показаний для лікування пацієнтів зі спастичними станами при розсіяному склерозі, пухлинах спинного мозку, травмах спинного мозку, мієліті, сирингомієлії та ін. У дослідженнях показано, що тизалуд ефективний у комплексній терапії при міофасціальному болю, регіонарних скелетно-м'язевих больових синдромах (біль у шиї, попереково-крижовому відділі), невропатичному болю, наприклад при невралгії трійчастого нерва. У дослідженнях також продемонстровано ефективність препарату в комплексному лікуванні пацієнтів з мігренню та головним болем, пов'язаним з відміною анальгетиків, а також безсонням (Ghanavatian S., Derian A., 2019). Комбінація тизанідину з НПЗП виявляє більш виражену знеболювальну дію, ніж монотерапія НПЗП (Pareek A. et al., 2009). Якщо необхідно вибрати міорелаксант у таблетках для усунення болю в нижній частині спини, слід розглянути можливість застосування тизанідину. Перевагами тіоколхікозиду є те, що препарат випускається у різних формах: капсули, розчин для ін'єкцій, крем.
Протипоказання до застосування міорелаксантів
Усі лікарські засоби з групи міорелаксантів протипоказані за наявності в анамнезі алергії на конкретний препарат або речовини, що входять до його складу.
Більшість міорелаксантів протипоказані при міастенії, міастенічному синдромі, міопатії, млявому паралічі. Не можна застосовувати міорелаксанти при загальному наркозі, якщо відсутня технічна можливість виконання штучної вентиляції легень.
Існують і протипоказання до застосування, характерні для конкретних лікарських засобів. Наприклад, баклофен протипоказаний при загостренні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, порфірії. Тизанідин не призначають при тяжких порушеннях функції печінки. Також його не приймають одночасно з деякими препаратами (наприклад флувоксамін, ципрофлоксацин). Тіоколхікозид виявляє тератогенну дію і тому категорично заборонений до застосування у вагітних, а також жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції. Не слід приймати препарат і жінкам у період грудного вигодовування. Існують дані про можливий негативний вплив препарату на фертильність людини.
Важливо при застосуванні міорелаксантів, навіть призначених лікарем з урахуванням показань/протипоказань, дотримуватися рекомендованої дози — передозування міорелаксантів може мати критичні наслідки для здоров'я.