J01

АНТИБАКТЕРІАЛЬНІ ЗАСОБИ ДЛЯ СИСТЕМНОГО ЗАСТОСУВАННЯ J01 Класифікація

Цефазолін Комбі порошок для розчину для ін'єкцій, 1 г, флакон, № 1; Лекхім-Харків
Цефазолін Комбі порошок для розчину для ін'єкцій, 1 г, флакон, № 5; Лекхім-Харків
Цефазолін-БХФЗ порошок для розчину для ін'єкцій, 500 мг, флакон, № 1; Дарниця ФФ
Цефазолін-БХФЗ порошок для розчину для ін'єкцій, 1000 мг, флакон, № 1; Борщагівський ХФЗ
Цефазолін-БХФЗ порошок для розчину для ін'єкцій, 1000 мг, флакон, з розч. в амп. 10 мл, № 1; Борщагівський ХФЗ
Цефазолін-Дарниця порошок для розчину для ін'єкцій, 0,5 г, флакон, № 5; Дарниця ФФ
Цефазолін-Дарниця порошок для розчину для ін'єкцій, 1 г, флакон, № 5; Дарниця ФФ
Цефаксон порошок для  приготування ін'єкційного розчину, 1 г, флакон, № 1; Люпін
Цефалексин гранули для приготування суспензії, 250 мг/5 мл, флакон, 40 г, д/п 100 мл сусп., № 1; Хемофарм
Цефалексин капсули, 250 мг, блістер, № 20; Борщагівський ХФЗ
Цефалексин Капсули, 250 мг, блістер, № 20 Борщагівський ХФЗ
Немає в наявності
Цефалексин Алкалоїд® порошок для оральної суспензії, 250 мг/5 мл, флакон, 100 мл, № 1; Алкалоїд
Цефантрал порошок для  приготування ін'єкційного розчину, 1 г, флакон, № 1; Люпін
Цефепім порошок для  приготування ін'єкційного розчину, 1 г, флакон, № 1; ДЖІВДХАРА ФАРМА ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД
Цефепім Порошок для приготування ін'єкційного розчину, 1 г, флакон, № 1 ДЖІВДХАРА ФАРМА ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД
Немає в наявності
Цефепім порошок для  приготування ін'єкційного розчину, 1 г, флакон, № 1; Алембік Фармас'ютікалс Лімітед
Цефепім Порошок для приготування ін'єкційного розчину, 1 г, флакон, № 1 Алембік Фармас'ютікалс Лімітед
Немає в наявності
Цефепім порошок для  приготування ін'єкційного розчину, 1000 мг, флакон, № 1; Абрил Формулейшнз
Цефепім порошок для  приготування ін'єкційного розчину, 1000 мг, флакон, № 1; М.Біотек Лтд.
Цефепім порошок для розчину для ін'єкцій, 1 г, флакон, № 1; Лекхім-Харків

Групи та форми випуску антибіотиків

Антибіотики розрізняються за хімічною будовою, бактерицидним спектром, формою випуску та способом введення, тривалістю та механізмом дії (бактеріостатичні (пригнічують ріст та розмноження бактерій) та бактерицидні (що викликають загибель мікроорганізмів)).

Відповідно до АТС-класифікації виділяють такі групи антибіотиків:

  • тетрацикліни (тетрациклін, доксициклін);
  • амфеніколи (хлорамфенікол);
  • бета-лактамні антибіотики (пеніциліни: амоксицилін, ампіцилін, пеніцилін, у тому числі в комбінації з інгібіторами бета-лактамаз, наприклад амоксицилін/клавуланова кислота);
  • інші бета-лактамні антибіотики (включаючи цефалоспорини: цефтріаксон, цефподоксим, цефдинір, цефіксім, цефоперазон; монобактами: азтреонам; карбапенеми: меропенем, іміпенем/циластатин; інші);
  • сульфаніламіди та триметоприм (сульфаметоксазол та триметоприм, сульфадиметоксин, стрептоцид);
  • макроліди, лінкозаміди та стрептограміни (азитроміцин, кларитроміцин, еритроміцин, мідекаміцин, лінезолід);
  • аміноглікозиди (амікацин, тобраміцин);
  • фторхінолони (моксифлоксацин, ципрофлоксацин, левофлоксацин);
  • комбіновані антибактеріальні препарати (хлорамфенікол/орнідазол, офлоксацин/орнідазол);
    інші антибактеріальні засоби (метронідазол, тинідазол, фуразидин, ванкоміцин, тейкопланін та ін).

Однак у клінічному відношенні не менш важливою є інша класифікація антибіотиків. Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) з урахуванням ризику розвитку антибіотикорезистентності та з метою збереження ефективності антибактеріальних препаратів, що застосовуються при бактеріальних інфекціях, що загрожують життю, виділяє три категорії/групи антибіотиків:

  • доступу (access group);
  • спостереження (watch group);
  • резерву (reserve group) (WHO, 2019).

Так, ВООЗ рекомендує, щоб антибіотики групи доступу були широко доступними і в більшості випадків застосовувалися як терапія першої лінії при бактеріальних інфекціях. Так, до цієї категорії належать амоксицилін, гентаміцин, цефазолін, доксициклін, метронідазол.

До групи спостереження увійшли антибіотики, які також можуть застосовуватися при широкому спектрі захворювань як терапія першої лінії (наприклад ципрофлоксацин, цефтріаксон, цефуроксим, азитроміцин, ванкоміцин, меропенем), проте потрібне обмеження їх застосування для запобігання розвитку антибіотикорезистентності.
Антибіотики групи резерву (колістин, фаропенем, цефтазидим/авібактам, меропенем/ваборактам, лінезолід, поліміксин В) — застосування цих препаратів суворо обмежується випадками бактеріальних інфекцій, які викликають збудники з множинною резистентністю до антибіотиків.

Необхідно виважено ставитися до призначення антибактеріальних засобів, дотримання режиму дозування та тривалості курсу лікування (von Mollendorf C. et al., 2014). Порушення режиму застосування препарату, використання антибактеріальних препаратів не за показаннями призводять до зростання антибіотикорезистентності – основної причини неефективності терапії пацієнтів з інфекційними захворюваннями (Bengtsson-Palme J. et al., 2018).

Показання до застосування антибіотиків

Антибіотики застосовуються при інфекційних захворюваннях, спричинених чутливими мікроорганізмами. Так, антибактеріальні препарати показані при:

  • пневмонії;
  • ангіні;
  • пієлонефриті;
  • гострому холециститі;
  • бактеріальному ендокардиті;
  • циститі;
  • гаймориті;
  • остеомієліті та ін.

Також антибіотики можуть застосовуватися для профілактики розвитку бактеріальних ускладнень при проведенні хірургічних втручань, а також хвороби Лайма (кліщового бореліозу) при укусі потенційно зараженим бореліями іксодовим кліщем.

Під час вибору антибіотика лікар враховує як діагноз, передбачуваного збудника захворювання, тяжкість стану пацієнта, результати додаткових методів обстеження, так і всі вищевказані особливості препарату. За необхідності може бути визначена чутливість виділених у пацієнта мікроорганізмів до антибіотиків, проте таке дослідження займає час. Тому в більшості випадків антибактеріальний препарат призначають емпірично з урахуванням найбільш ймовірного збудника захворювання. При цьому ймовірного збудника визначають, орієнтуючись на клінічні симптоми, результати додаткових досліджень (лабораторних, рентгенологічних, ультразвукового), а також епідеміологічні дані (які збудники найчастіше відзначаються в конкретній місцевості зараз). Так, наприклад, на сьогодні при ангіні/гострому тонзиліті можуть бути рекомендовані такі антибактеріальні препарати як цефтріаксон, амоксицилін/клавуланова кислота, цефподоксим, левофлоксацин. Проте триметоприм/сульфаметоксазол при даній патології не показаний саме у зв'язку з тим, що згідно з епідеміологічними даними збудники ангіни на сьогодні у більшості випадків резистентні до дії цього препарату (Тонзиліт. Клінічна настанова, заснована на доказах. КН 2021-639).

Як визначити, що інфекційне захворювання має бактеріальну природу? Насамперед необхідно звернутися до лікаря. Так, наприклад, гострий бронхіт може мати вірусну етіологію (переважно) або бактеріальну. При бронхіті бактеріальної природи відзначаються висока температура тіла, виділення жовтого, зеленого, гнійного мокротиння, виражений інтоксикаційний синдром, хрипи при аускультації, зміни у картині периферичної крові (лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво). Таким чином, лише у частини хворих з бронхітом показане застосування антибіотиків (Сахарчук І.І. та співавт., 2005).

Коли не застосовувати антибіотики?

Антибактеріальні препарати неефективні в терапії пацієнтів із захворюваннями грибкової та вірусної етіології. Так, наприклад, не слід застосовувати антибіотики при гострих вірусних респіраторних інфекціях (ГРВІ). Лікування пацієнтів з ГРВІ симптоматичне, і тільки у разі розвитку бактеріальних ускладнень або у хворих з високим ризиком їх виникнення при ГРВІ (особи похилого віку, а також з тяжкими супутніми захворюваннями, наприклад, цукровим діабетом, серцево-судинною недостатністю) можуть бути рекомендовані антибіотики. Антибактеріальні препарати також не ефективні при інфекціях, спричинених патогенними та умовно-патогенними грибами.

Антибіотики для дорослих

Усі перелічені вище антибіотики можуть застосовуватися в терапії дорослих у відповідних формах випуску: таблетки, капсули, розчини для ін'єкцій та сухий порошок для приготування розчину для ін'єкцій. У формі суспензій для перорального застосування антибіотики зазвичай не використовують для лікування дорослих з бактеріальними інфекціями. Проте за необхідності амбулаторного застосування антибіотика перорально у пацієнта з труднощами із ковтанням таблеток/капсул може бути застосована суспензія, необхідно лише вирахувати необхідний об'єм для отримання дози для дорослого.

Антибіотики для дітей

Дітям антибіотики має призначати лише лікар. У педіатрії застосовують такі антибіотики:

  • амоксицилін — у дітей від народження у формі суспензії;
  • амоксицилін/клавуланат у формі суспензії — у дітей віком старше 2 міс, у формі порошку для приготування розчину для ін'єкцій — у віці старше 3 міс;
  • азитроміцин у формі суспензії — у дітей з масою тіла понад 5 кг;
  • кларитроміцин у формі суспензії застосовується в лікуванні дітей віком від 6 міс;
  • цефтріаксон — у дітей від народження;
  • доксициклін — у дітям віком від 12 років;
  • перед застосуванням будь-якого антибіотика у дитини необхідно уточнити інформацію про використання в педіатричній практиці в інструкції МОЗ України для медичного застосування лікарського засобу, оскільки багато антибіотиків не застосовують у терапії дітей (наприклад левофлоксацин, моксифлоксацин).

Ціни на антибіотики

Ціни на антибіотики суттєво відрізняються, як залежно від діючої речовини, форми випуску, так і від виробника. У разі необхідності вибору доступного за ціною антибіотика необхідно обговорити це з лікарем і в жодному разі не замінювати призначений препарат самостійно.