0
UA | RU

ТИНГРЕКС® (TINGREX)

Виробник:

Склад і форма випуску

таблетки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг блістер № 30
Ціни в аптеках
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг блістер № 60
Ціни в аптеках
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг блістер № 90
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Мемантину гідрохлорид10 мг
Допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; тальк; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;
оболонка: Опадрай білий 33G28707 (гіпромелоза (Е464); титану діоксид (Е171); лактоза, моногідрат; макрогол 3000, триацетин), віск карнаубський..
№ UA/16571/01/01 від 07.02.2018 до 07.02.2023
За рецептом
Ціни в аптеках
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. У проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо за участю NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів.

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести до дисфункції нейронів.

Фармакокінетика. Абсорбція. Абсолютна біодоступність мемантину становить близько 100%, час досягнення піку концентрації у плазмі крові (Tmax) — 3–8 год. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Розподіл. Добова доза 20 мг зумовлює стабільну концентрацію мемантину у плазмі крові в межах 70–150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз 5–30 мг відношення вмісту препарату в цереброспінальній рідині та сироватці крові становить 0,52. Близько 45% мемантину зв’язується з протеїнами плазми крові.

Біотрансформація. В організмі людини близько 80% мемантину циркулює у вигляді початкової речовини, основні метаболіти не мають NMDA-антагоністичних властивостей. Участі цитохрому Р450 у метаболізмі in vitro не виявлено.

Виведення. Мемантин виводиться моноекспоненціальним чином з проміжком Т½ 60–100 год. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс становить 170 мл/хв/1,73м2. Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію.

Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися у 7–9 разів. Олужнення сечі може відбуватися в результаті глибоких змін дієти, наприклад заміни багатого м’ясними стравами раціону вегетаріанським чи внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність. Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10–40 мг.

Фармакодинамічний/фармакокінетичний зв’язок. При дозі мемантину 20 мг/добу рівень вмісту в цереброспінальній рідині відповідає величині ki (константа гальмування) мемантину, що становить 0,5 мкмоль у ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

Показання ТИНГРЕКС

хвороба Альцгеймера від легкого ступеня тяжкості до тяжких форм.

Застосування ТИНГРЕКС

лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря. Терапію слід розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролювати прийом препарату пацієнтом.

Таблетки слід приймати 1 раз на добу кожного дня в один і той самий час. Таблетки можна застосовувати разом з їжею або незалежно від прийому їжі.

Дорослі. Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримувальну дозу визначати шляхом поступового підвищення дози на 5 мг на тиждень протягом перших 3 тиж таким чином:

1-й тиждень (1–7-й день): приймати ½ таблетки (5 мг/добу) протягом тижня;

2-й тиждень (8–14-й день): приймати 1 таблетку (10 мг/добу) протягом тижня;

3-й тиждень (15–21-й день): приймати 1,5 таблетки (15 мг/добу) протягом тижня;

починаючи з 4-го тижня: приймати 2 таблетки (20 мг/добу) кожного дня.

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг/добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностування та лікування хвороби Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість та дозування мемантину, найкраще протягом 3 міс від початку лікування. У подальшому клінічний ефект мемантину і реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до діючих клінічних рекомендацій. Підтримувальне лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом — хорошою. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.

Пацієнти літнього віку. На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів віком від 65 років становить 20 мг/добу (2 таблетки по 10 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Порушення функції нирок. Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) зниження дози препарату не потрібне. Пацієнтам з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30–49 мл/хв) добову дозу слід знизити до 10 мг. Дозу можна підвищити до 20 мг/добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5–29 мл/хв) добову дозу слід знизити до 10 мг.

Порушення функції печінки. Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (клас А та B за класифікацією Чайлда — П’ю) корекція дози не потрібна. Застосування мемантину у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не рекомендується.

Діти. Препарат не застосовувати у дітей у зв’язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності.

Протипоказання

гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого компонента препарату.

Побічна дія

під час клінічних досліджень мемантину загальна частота небажаних явищ не відрізнялася від такої на тлі прийому плацебо, а негативні явища зазвичай мали легкий або середній ступінь тяжкості.

Наведені нижче в таблиці побічні реакції, що виявлені під час клінічних досліджень і медичного застосування, за частотою визначаються так: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (неможливо встановити за наявними даними).

Система, орган, клас Частота Побічні реакції
Інфекції Нечасто Грибкові захворювання
З боку імунної системи Часто Гіперчутливість
Психічні порушення Часто Сонливість
Нечасто Сплутаність свідомості
Нечасто Галюцинації1
Невідомо Психотичні реакції2
З боку нервової системи Часто Запаморочення
Часто Порушення рівноваги
Нечасто Порушення ходи
Дуже рідко Судомні напади
З боку серця Нечасто Серцева недостатність
З боку судин Часто АГ
Нечасто Венозний тромбоз/тромбоемболізм
З боку дихальної системи Часто Задишка
З боку ШКТ Часто Запор
Нечасто Блювання
Невідомо Панкреатит2
З боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Підвищення показників функції печінки
Невідомо Гепатит
Загальні порушення Часто Головний біль
Нечасто Підвищена втомлюваність

1Галюцинації переважно відмічали у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Альцгеймера.

2Окремі повідомлення при медичному застосуванні.

Хвороба Альцгеймера пов’язана з депресією, суїцидальними ідеями та суїцидом. Такі випадки відомі при медичному застосуванні мемантину.

Особливості застосування

слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування з такими N-метил-D-аспартат(NMDA)-антагоністами, як амантадин, кетамін чи декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну й ту саму систему рецепторів, що й мемантин, тому побічні ефекти (переважно пов’язані з ЦНС) можуть бути частішими або більш вираженими.

Деякі фактори, що спричиняють збільшення рН сечі, можуть зумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Вказані фактори включають глибокі зміни дієти, наприклад заміну багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський або ж інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стани тубулярного ниркового ацидозу або тяжкі інфекції сечового тракту, спричинені Proteus bacteria.

Під час більшості клінічних досліджень пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, та пацієнти з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III–IV ступеня згідно з класифікацією NYHA), а також неконтрольованою АГ, виключалися з числа учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповідні дані, а за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. Даних щодо впливу мемантину при застосуванні його в період вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій, ідентичних або дещо вищих ніж ті, що застосовуються у людини. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків, зумовлених чіткою та явною необхідністю.

Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину у грудне молоко, що, однак, може мати місце, враховуючи ліпофільність субстанції. Жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування грудьми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до тяжких форм зазвичай зумовлює погіршення можливості керувати автомобілем та порушення здатності працювати з іншими механізмами. Більше того, мемантин чинить незначний або помірний вплив на швидкість реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні транспортними засобами або роботі з обладнанням.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

слід уникати одночасного застосування мемантину та амантадину через ризик фармакотоксичного психозу. Обидві сполуки є хімічно пов’язаними NMDA-антагоністами. Те ж саме може бути правильним для кетаміну і декстрометорфану. В одному опублікованому звіті зазначалося про можливий ризик комбінації мемантину та фенітоїну.

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів L-допи, дофамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів, як мемантин. Можливим є зниження ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Одночасне призначення мемантину та спазмолітичних засобів, дантролену або баклофену може модифікувати їх ефекти, що може зумовити необхідність корекції дози.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту у плазмі крові.

При поєднаному призначенні мемантину з гідрохлоротіазидом або будь-якою комбінацією з гідрохлоротіазидом можливе зниження рівня гідрохлоротіазиду в сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого відношення при застосуванні мемантину у пацієнтів, які приймають варфарин. Хоча причинний зв’язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

У ході фармакокінетичних досліджень серед здорових пацієнтів суттєвих ефектів взаємодії мемантину з глібуридом/метформіном, донепезилом або галантаміном не виявили.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінвмісної монооксигенази, епоксидгідролази або сульфатіону.

Передозування

досвід обмежений.

Симптоми. Відносно значні передозування (200 і 105 мг/добу протягом 3 днів відповідно) були або пов’язані із симптомами підвищеної втомлюваності, слабкості та/або діареєю, або мали безсимптомний перебіг. При передозуванні до 140 мг або невстановленою дозою спостерігали симптоми порушення ЦНС (сплутаність, в’ялість, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації, розлади ходи) та/або шлунково-кишкові порушення (блювання та діарея).

Після прийому 2000 мг мемантину у пацієнта розвинулася кома впродовж 10 днів, пізніше — диплопія та збудження. Після симптоматичного лікування та плазмаферезу пацієнт одужав без наслідків.

Лікування. Симптоматичне, специфічного антидота не існує. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для виведення діючої речовини з організму, наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля, методи підкислення реакції сечі, форсований діурез.

У випадку надмірної загальної стимуляції ЦНС симптоматичні лікувальні заходи слід застосовувати з обережністю.

Умови зберігання

не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Дата додавання: 13.09.2021 р.
© Компендіум 2021

Інструкція МОЗ

Діагнози, при яких застосовують ТИНГРЕКС

Деменція МКХ F03
Деменція при інших уточнених хворобах, класифікованих в інших рубриках МКХ F02.8
Деменція при хворобі Альцгеймера з раннім початком МКХ F00.0
Деменція при хворобі Альцгеймера неуточнена (G30.9 +) МКХ F00.9
Дитячий аутизм (ранній дитячий аутизм) МКХ F84.0
Мультиінфарктна деменція МКХ F01.1
Наслідки інсульту МКХ I69.4
Органічні ураження ЦНС МКХ F07.9
Пізня хвороба Альцгеймера МКХ G30.1
Прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія МКХ I67.3
Рання хвороба Альцгеймера МКХ G30.0
Хвороба Паркінсона МКХ G20
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko