Ремавір (Remavir) (281797) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Римантадину гідрохлорид - 50 мг

фармакодинаміка. Римантадину гідрохлорид — похідне амантадину, має виражену противірусну активність. Ефективний по відношенню до різних вірусів грипу типу А, також проявляє антитоксичну дію при грипі, спричиненому вірусом типу В. Ремавір інгібує реплікацію вірусу на ранніх стадіях циклу за рахунок порушення формування вірусної оболонки. Генетичні досліди показали, що велике значення у противірусній дії римантадину щодо вірусу грипу А має специфічний білок гену М2 віріона. In vitro римантадин інгібує реплікацію всіх трьох виявлених у людини антигенних підтипів (H1N1, H2N2, H3N3) вірусу грипу А. Ремавір не впливає на імуногенні властивості інактивованої вакцини грипу А.
Фармакокінетика. Після одноразового і багаторазового прийому препарату пацієнтами різних вікових груп кореляція між концентрацією римантадину у плазмі крові та його антивірусною активністю не встановлена.
Абсорбція. Після прийому внутрішньо препарат майже повністю всмоктується в кишечнику та забезпечує високу біодоступність.
Розповсюдження. Після одноразового перорального застосування Ремавіру в дозі 100 мг C_max у плазмі крові — 74 нг/мл (діапазон від 45 до 138 нг/мл) — у здорових пацієнтів віком 20‒44 роки досягається через 5‒7 год.
Приблизно 40% Ремавіру зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбумінами. T_½ одноразової дози в цій досліджуваній групі становить у середньому 25 год, а у пацієнтів віком 71‒79 років — у середньому 32 год.
Об’єм розподілу: діти — 289 л/кг. Концентрація в секреті носової порожнини на 50% вища, ніж у плазмі крові.
Метаболізм. Ремавір інтенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, кон’югації і глюкуронізації.
Екскреція. У плазмі крові виявлені три гідроксильовані метаболіти. Ці та інші метаболіти становлять до 74±10% від однієї дози 200 мг. Виводиться в метаболізованому вигляді із сечею протягом 72 год. Менше 25% лікарського засобу виводиться із сечею в незміненому вигляді.
При нирковій недостатності концентрація метаболітів Ремавіру в плазмі крові підвищується.
Фармакокінетика лікарського засобу у дітей близька до фармакокінетики дорослих.

Ремавір, таблетки або капсули
Раннє лікування захворювання, викликаного вірусами грипу типу А у дорослих та дітей віком від 10 років.
Профілактика грипу типу А під час епідемії у дорослих і дітей віком від 10 років.
Ремавір 20 мг, порошок дозований
Лікування грипу А на ранній стадії захворювання у дітей віком старше 1 року.
Перед застосуванням препарату слід обов’язково проконсультуватися з лікарем.

застосування Ремавіру необхідно починати якомога раніше, відразу після появи перших симптомів грипу (підвищена температура тіла, біль у м’язах, головний біль, біль в очах). Терапевтичний ефект більш виражений, якщо прийом препарату розпочато протягом перших 48 год після появи перших симптомів грипу.
Ремавір, таблетки або капсули
Приймати внутрішньо після їди, запиваючи водою.
Лікування при грипі: дорослим та дітям віком від 10 років: по 100 мг (2 таблетки або 1 капсула) 2 рази на добу.
Перед застосуванням препарату у дітей обов’язково слід проконсультуватися з лікарем.
Пацієнтам похилого віку (понад 65 років) — 100 мг (2 таблетки або 1 капсула) 1 раз на добу.
Тривалість курсу лікування — 5 днів.
Профілактика грипу: дорослим та дітям віком від 10 років по 100 мг (2 таблетки або 1 капсула) 2 рази на добу.
Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з високим ризиком ускладнень — 100 мг (2 таблетки або 1 капсула) 1 раз на добу.
Прийом препарату слід розпочати на початку епідемії грипу та приймати під час епідемії, але не довше 2 тиж.
Для пацієнтів з порушеннями функції печінки та/або нирок легкого або середнього ступеня тяжкості, якщо необхідно, дозу коригують: 100 мг 1 раз на добу. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами.
Діти. Препарат можна застосовувати у дітей віком від 10 років.
Ремавір 20 мг, порошок дозований
Вміст пакетика розчинити у ½ склянки теплої води і приймати внутрішньо після їди.
Лікування. Дітям віком 1–10 років призначають по 5 мг/кг маси тіла на добу у 2–3 прийоми, але не більше 100 мг Ремавіру 20 мг (5 пакетиків) на добу.
Дітям 11–14 років — 140–160 мг препарату (7–8 пакетиків) на добу за кілька прийомів.
Дітям віком старше 14 років призначають дози для дорослих (застосовують препарат Ремавір, таблетки, у дозуванні 50 мг).
Тривалість курсу лікування — 5 днів.
Діти. Ефективність та безпека застосування препарату у дітей до 1 року не встановлена.
Препарат у даній лікарській формі застосовують у дітей віком 1–14 років.

підвищена чутливість до римантадину, похідних групи адамантану або допоміжних речовин лікарського засобу.
Гострі та хронічні захворювання печінки та нирок.
Тиреотоксикоз.
Вагітність та годування грудьми.
До складу Ремавір 20 мг, порошок дозований, входить аспартам, джерело фенілаланину. Його застосування протипоказане хворим на фенілкетонурію.

зазвичай препарат добре переноситься.
Класифікація побічних реакцій за частотою розвитку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000).
У клінічному дослідженні за участю 1027 хворих, які отримували добову дозу римантадину 200 мг, найчастішими були скарги на порушення з боку ШКТ і нервової системи.
З боку травної системи: часто — нудота, блювання; нечасто — анорексія, сухість у роті, біль у животі, діарея, диспепсія.
З боку нервової системи: часто — безсоння; нечасто — порушення концентрації уваги, запаморочення, головний біль, тремор, судоми, сплутаність свідомості, атаксія (порушення координації рухів), сонливість, підвищене збудження, гіперкінез (спонтанні рухи), зміна/втрата смаку, паросмія.
З боку психіки: нечасто — галюцинації, депресія, ейфорія.
З боку серцево-судинної системи: нечасто — серцебиття, АГ, серцева недостатність, порушення провідності серця (блокади), тахікардія, синкопе (непритомність), церебросудинні розлади.
З боку статевих органів і молочних залоз: нечасто — галакторея.
З боку вестибулярного апарату та органа слуху: нечасто — шум/дзвін у вухах.
З боку дихальної системи: нечасто — кашель, диспное (задишка), бронхоспазм.
З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто — блідість шкірних покривів; частота невідома — свербіж, папульозні висипи, генералізовані висипи, кропив’янка.
Загальні розлади: нечасто — астенія (слабкість), набряки, втома.
Частота побічних ефектів, особливо з боку травної і нервової системи, збільшується у разі перевищення рекомендованої дози.
В окремих випадках, після перевищення рекомендованих доз, спостерігається сльозоточивість, часте сечовипускання, озноб, запор, потовиділення, стоматит, гіпестезія, біль в очах.
Зазвичай побічні реакції зникають після закінчення прийому препарату.
Є різні дані про побічну дію римантадину у людей похилого віку. У клінічному дослідженні під час епідемії грипу 1997–1998 рр., у якому брали участь 156 хворих похилого віку, побічні дії спостерігалися тільки у 1,9% пацієнтів, головним чином — порушення свідомості.
В іншому контрольованому дослідженні за участю 83 хворих похилого віку, які потребували догляду вдома, у групі плацебо побічні ефекти з боку ЦНС були відзначені у 8,3% хворих, а в групі застосовування римантадину — у 10,6%. Спостерігалися такі явища: безсоння, підвищена збудливість, порушення концентрації уваги, запаморочення.
При виникненні будь-яких небажаних явищ слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.
Якщо під час лікування виявилися будь-які побічні реакції, які не вказані в даній інструкції або будь-яка із згаданих побічних реакцій виражена особливо сильно, слід звернутися до лікаря.

з обережністю призначають Ремавір пацієнтам із захворюваннями ШКТ, порушеннями функції печінки та/або нирок легкого та середнього ступеня тяжкості, тяжкими захворюваннями серця, у тому числі з порушеннями серцевого ритму, Ремавір, капсули або таблетки, також — особам літнього віку. У цих випадках рекомендоване зниження дози препарату.
У хворих на епілепсію та у пацієнтів, які приймають протисудомну терапію на фоні застосування Ремавіру, підвищується ризик розвитку епілептичного нападу. У цих випадках знижують дозу Ремавіру (Ремавір, капсули або таблетки, — до 100 мг/добу).
Якщо розвивається напад, прийом препарату припиняють.
Можлива поява резистентних до препарату вірусів.
Пацієнти з порушеннями функції печінки та/або нирок. Обсяг доступних даних про застосування Ремавіру у пацієнтів з гострими або хронічними порушеннями функції печінки та/або нирок обмежений. Перед призначенням Ремавіру необхідно коригувати дозу, оцінивши очікувану користь та потенційний ризик. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, тому що Ремавір інтенсивно метаболізується в печінці і через кумуляцію його метаболітів після багаторазового застосування препарату можуть виникнути побічні реакції.
Щоб запобігти розвитку резистентності до препарату, лікування грипу слід припинити якомога швидше, зазвичай приблизно через 5 днів або протягом 24–48 год після зникнення симптомів захворювання.
Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.
До складу Ремавір, капсули, входить барвник «Жовтий захід FCF» (Е110), який може спричинити алергію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Ремавір проникає через плацентарний бар’єр, у грудне молоко, тому застосування лікарського засобу в період вагітності і годування грудьми протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. При застосуванні препарату слід утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами, оскільки можливі запаморочення, головний біль або інші побічні ефекти з боку ЦНС.

парацетамол та ацетилсаліцилова кислота знижують ефективність Ремавіру.
Ремавір знижує ефективність протиепілептичних засобів.
Ремавір підсилює збуджувальний ефект кофеїну.
Циметидин може підсилювати дію Ремавіру.
У період лікування слід утримуватися від вживання напоїв, що містять алкоголь, оскільки при цьому можуть виникнути небажані реакції з боку ЦНС.

у разі передозування — симптоматична терапія для підтримки життєво важливих функцій організму.
Відомо про випадок отруєння хімічним аналогом — амантадином.
Симптоми: збудження, галюцинації, порушення ритму серця, гарячка, озноб, підвищене потовиділення, аритмія, гіпестезія, підвищення сльозовиділення, дисфалгія, запор, почастішання сечовипускання, стоматит, біль в очах.
Лікування: відміна лікарського засобу, промивання шлунка, в/в введення фізостигміну: дорослим — 1‒2 мг, дітям — 0,5 мг, якщо необхідне повторне введення, але не більше 2 мг на годину. Римантадин і амантадин не виводяться при гемодіалізі.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.