АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Дротаверину гідрохлорид — міотропний спазмолітик. Цей препарат призначають для усунення чи попередження спазмів гладеньких м’язів, причому ефект не залежить від локалізації, функції та іннервації конкретного органу.

Дротаверин: механізм дії

Дротаверин за своєю хімічною структурою є похідним ізохіноліну. Спазмолітична дія розвивається за рахунок того, що дротаверин безпосередньо пригнічує фермент фосфодіестеразу (ФДЕ) IV типу. У результаті у клітинах накопичується цАМФ та цГМФ (Manish Narang, 2015), які, у свою чергу, інактивують легкі ланцюги кінази міозину і таким чином розслаблюють гладеньком’язові структури чи окремі клітини.
In vitro дротаверин інгібує ФДЕ ІV, але водночас не має значного модифікувального впливу на активність ФДЕ ІІІ та V типів. Препарат не викликає значних побічних ефектів з боку серцево-судинної системи, оскільки у гладеньком’язових клітинах міокарду та судинної стінки цАМФ гідролізується переважно ізоферментом ФДЕ ІІІ.
Дротаверин ефективний при спастичних скороченнях гладеньком’язових структур як нейрогенного, так і міогенного походження. Дія дротаверину проявляється в гладеньких м’язах травного, біліарного, сечостатевого тракту та серцево-судинної системи, незалежно від типу їх іннервації.
Дротаверин розширює судини і тим самим покращує периферичний кровотік.
Дротаверин на відміну від інших спазмолітиків (наприклад папаверину) при парентеральному введенні не має такої побічної дії, як стимуляція дихання (інструкція МОЗ України).

Дротаверин: форми випуску

Дротаверину гідрохлорид випускається у таких лікарських формах:

таблетки 40 мг;
таблетки 80 мг;
розчин для ін’єкцій 20 мг/мл (2 мл), вводять в/м, в/в чи п/ш;
супозиторії ректальні 40 мг.

Дротаверин у гастроентерології

Дротаверину гідрохлорид у гастроентерологічній практиці призначають для лікування (інструкція МОЗ України) пацієнтів з:

жовчною колікою;
гіпертонічно-гіперкінетичною дискінезією жовчних проток та жовчного міхура;
холециститом;
пілороспазмом;
кардіоспазмом;
кишковою колікою;
у складі комплексної терапії виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.

Дротаверин у терапії хворих із синдромом подразненого кишечнику (СРК)

СРК є поширеним функціональним розладом шлунково-кишкового тракту. Для СРК виділено 4 основних симптомокомплекси: діарея з переважанням СРК (СРК-Д), закреп з переважанням СРК (СРК-З), змішана діарея та закреп при СРК і діарея, що чергується із закрепом при СРК. Проте більшість пацієнтів із СРК звертаються за медичною допомогою через біль у животі — такий стан часто значною мірою впливає на якість їхнього життя.
Метою лікування при болю в животі є зменшення вираженості його симптомів. Терапія для пацієнтів із СРК у клініках переважно включає рекомендації лікаря щодо модифікації дієти (відмова від продуктів з високим вмістом клітковини, достатнє вживання рідини) та способу життя (регулярні фізичні навантаження, нормалізація сну), а також медикаментозну терапію. Існує досвід застосування спазмолітиків для лікування хворих на СРК.
Дротаверину гідрохлорид — один із таких спазмолітиків. Він має розслаблювальну дію на гладеньку мускулатуру кишечнику та усуває біль у животі без побічних ефектів, таких як антихолінергічні засоби. Ефективність застосування дротаверину гідрохлориду в дозі 80 мг 3 рази на добу підтверджена у рандомізованому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні (Xing-cun Xue, 2017). За даними інших дослідників (Ramesh R. Rai, 2014) встановлено, що на фоні прийому дротаверину гідрохлориду частота та інтенсивність больового синдрому при СРК зменшується в середньому на 31,4% через 2 тиж лікування та на 71,4% — через 4 тиж.

Дротаверин у педіатричній практиці

Рецидивуючий біль у животі (РБЖ) є однією з найпоширеніших скарг у педіатричній практиці. У 4–25% дітей шкільного віку відзначають больовий синдром такої інтенсивності, що заважає повсякденній діяльності. Найчастіше больовий синдром носить функціональний характер та викликаний змінами гомеостатичних рефлексів по осі «кишечник — мозок» — порушення регуляції кишкової секреції, перистальтики, кровопостачання та аферентної чутливості. Встановлено, що дротаверин як селективний інгібітор ізоферменту IV ФДЕ є ефективним при спастичних та моторних порушеннях гладенької мускулатури у дорослих. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні (Manish Narang, 2015) було встановлено, що також препарат можна застосовувати і в педіатричній практиці — після 4 тиж лікування кількість та вираженість нападів абдомінального болю достовірно зменшуються.
За даними Кокрановського огляду з оцінки ефективності методів лікування РБЖ (Angela A Huertas-Ceballos, 2008), не виявлено переконливих доказів на користь будь-якого одного методу лікування. Тому до терапії при функціональному абдомінальному болю в педіатричній популяції слід підходити індивідуалізовано, поєднуючи модифікацію дієти та способу життя з дротаверину гідрохлоридом або іншими лікарськими засобами.
Встановлено також, що лікування фіксованою комбінацією дротаверину гідрохлориду 80 мг та парацетамолу 500 мг 3 рази на добу протягом 3 днів є ефективним та безпечним при абдомінальному болю, пов’язаному з гострим інфекційним гастроентеритом (Shiva Narang, 2018).

Дротаверин в акушерстві та гінекології

Дротаверину гідрохлорид в акушерсько-гінекологічній практиці призначають при (інструкція МОЗ України):

альгодисменореї;
загрозі викидня і передчасних пологів;
проведенні деяких малоінвазивних ендоскопічних досліджень.

За даними Кокрановського огляду (Rohwer A.C., 2013), існують дані про те, що введення спазмолітиків під час активної фази пологів призводить до скорочення тривалості першого періоду пологів та підвищення швидкості розкриття шийки матки (хоча докази віднесені до категорії «низької якості»).
Введення спазмолітиків під час пологів може спряти більш швидкому та ефективному розкриттю шийки матки. Шийка матки складається зі сполучної тканини та гладеньких м’язів, що іннервуються парасимпатичними нервовими волокнами. Гладенькі м’язи становлять близько 15% шийки матки, і переважно знаходяться безпосередньо під внутрішнім зівом. Міотропні спазмолітики безпосередньо розслабляють гладеньку мускулатуру. Вони є інгібіторами ФДЕ IV типу, структурно подібні до папаверину, мають помірний ефект блокування кальцієвих каналів, не проявляють антихолінергічних властивостей і діють безпосередньо на гладеньком’язові клітини, інгібуючи спазм.
Спазмолітики зазвичай призначають під час пологів як у країнах, що розвиваються, так і в розвинених державах, хоча наукових звітів, що підтверджують доцільність цього, небагато. У деяких країнах, наприклад в Індії, дротаверину гідрохлорид, спазмолітичний препарат, що є частиною Протоколу програмних пологів для зменшення вираженості болю та тривалості пологів. Він застосовується разом з амніотомією, аугментацією окситоцином та введенням трамадолу для полегшення болю. Хоча точний механізм розкриття шийки матки та впливу на нього спазмолітиків залишається дещо незрозумілим, ефективніше розкриття може сприяти прискоренню першого періоду пологів. Спазмолітики не впливають на тривалість другого та третього періоду пологів.
Відзначено статистично значуще скорочення приблизно на 1 год тривалості першого періоду пологів, але клінічне значення цього поки не встановлено. Однак, враховуючи обмежені людські ресурси, переповнені пологові зали та обмежену доступність епідуральної анестезії в країнах з низьким та середнім рівнем доходу, скорочення на одну годину періоду пологів може мати позитивний вплив як на роботу пологового відділення, так і на стан породіллі.
Існують докази «помірної якості» щодо того, що спазмолітики є неефективними для зменшення частоти кесаревого розтину (Rohwer A.C., 2013).
За даними рандомізованого проспективного дослідження, внутрішньовенне введення 40 мг дротаверину гідрохлориду скорочує середню тривалість активної фази пологів з 331,6 хв до 148,9 хв у першороділь і з 227,9 хв до 99,5 хв у тих, хто народжує повторно (Roy A., 2007). При цьому тривалість першого періоду скорочується в середньому на 15%, а другого — в середньому на 19% (Singh K.C., 2004). Допустимий режим введення передбачає внутрішньовенну ін’єкцію дротаверину гідрохлориду в дозі 40 мг на початку активної фази пологів (розкриття шийки матки 3 см) з повторним введенням кожні 2 год (максимально 3 дози) (Moustafa I Ibrahim, 2014).
Описано досвід медикаментозної аналгезії у жінок, яким проводять офісну гістероскопію з ендометріоїдною біопсією. Для покращення ефекту від внутрішньовенної седації рекомендується застосовувати перорально дротаверину гідрохлорид у дозі 80 мг у поєднанні з мефенамовою кислотою 250 мг (Sharma J.B., 2009).

Дротаверин в урології

Дротаверину гідрохлорид в урологічній практиці призначають при (інструкція МОЗ України):

нирковій коліці;
спазмі сечовивідних шляхів при сечокам’яній хворобі;
уролітіазі;
пієліті;
циститі.

За даними мультицентрового рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження (Romics I., 2003), дротаверину гідрохлорид ефективно зменшує вираженість колікоподібного болю, викликаного наявністю конкрементів у нирках або сечовивідних шляхах. При сумісному застосуванні дротаверину гідрохлориду та диклофенаку натрію (у дозі 75 мг) значне зниження інтенсивності болю (в середньому на 52,4%) відзначається вже через 30 хв після введення та досягає 61,3% через 1 год (Amitabh Dash, 2012).

Інші сфери застосування дротаверину

В інструкції МОЗ України зазначено, що дротаверин також можна застосовувати:

при проведенні деяких ендоскопічних досліджень;
для усунення больового синдрому, спричиненого спазмом церебральних судин або периферичних артерій.

Встановлено також, що дротаверину гідрохлорид у деяких пацієнтів може інгібувати ФДЕ V типу. Рідкісним побічним ефектом застосування дротаверину у чоловіків може бути пролонгована ерекція чи пріапізм (Ajay Shyam Kanbur, 2021).
Описано досвід застосування дротаверину для лікування пацієнтів з післяопераційною затримкою сечі (ПОЗС). Частота ПОЗС у хірургічних хворих варіює в інтервалі 5–70%. Не лише хірургічне втручання, а й сама спинальна анестезія може впливати на функцію сечового міхура. ПОЗС збільшує тривалість перебування пацієнта у післяопераційному відділенні та частоту катетеризації сечового міхура. Водночас катетеризація сечового міхура є інвазивною процедурою, вона асоційована з такими ускладненнями, як травми, утворення абсцесів і сечових свищів, симптоматичні бактеріальні інфекції і уросепсис. За даними рандомізованого контрольованого дослідження, при застосуванні дротаверину гідрохлориду потреба в катетеризації сечового міхура знижується з 17,8 до 6,0% (Dariusz Tomaszewski, 2015).

Дротаверин: висновки

Дротаверин — це препарат, який може застосовуватися для усунення спазмів внутрішніх органів. Крім того, він полегшує виконання деяких медичних маніпуляцій та дозволяє знизити ризик розвитку ускладнень у післяопераційний період.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ:

Дротаверин таблетки 0.04 г, Червона зірка ВАТ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: дротаверину гідрохлорид;

1 таблетка містить: дротаверину гідрохлорид — 0,04 г;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат.

Лікарська форма.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми від світло-жовтого до темно-жовтого кольору, з двоопуклою поверхнею, допускається мармуровість.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, які застосовують при функціональних шлунково-кишкових розладах.

Код АТХ А03А D02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дротаверин — похідне ізохіноліну, чинить спазмолітичну дію безпосередньо на гладку мускулатуру шляхом пригнічення дії ферменту фосфодіестерази ІV (ФДЕ ІV), що спричиняє збільшення концентрації цАМФ і завдяки інактивації легкого ланцюжка кінази міозину (MLCK) призводить до розслаблення гладких м'язів.

In vitro дротаверин пригнічує дію ферменту ФДЕ ІV і не впливає на дію ізоферментів фосфодіестерази ІІІ (ФДЕ ІІІ) і фосфодіестерази V (ФДЕ V). ФДЕ ІV має велике функціональне значення для зниження скорочувальної активності гладких м'язів, тому вибіркові інгібітори цього ферменту можуть бути корисними для лікування хвороб, які супроводжуються гіперрухливістю, а також різних захворювань, під час яких виникають спазми шлунково-кишкового тракту.

У клітинах гладких м'язів міокарда та судин цАМФ гідролізується здебільшого ізоферментом ФДЕ ІІІ, тому дротаверин є ефективним спазмолітичним засобом, який не має значних побічних ефектів з боку серцево-судинної системи та сильної терапевтичної дії на цю систему.

Дротаверин ефективний при спазмах гладкої мускулатури як нервового, так і м'язового походження. Дротаверин діє на гладку мускулатуру шлунково-кишкової, біліарної, сечостатевої та судинної систем незалежно від типу їхньої автономної іннервації.

Він посилює кровообіг у тканинах завдяки своїй здатності розширювати судини.

Дія дротаверину є сильнішою за дію папаверину, абсорбція швидша та повніша, він менше зв'язується з білками сироватки крові. Перевагою дротаверину є також те, що на відміну від папаверину, після його парентерального введення не спостерігається такого побічного ефекту як стимуляція дихання.

Фармокінетика.

Дротаверин швидко та повністю абсорбується після перорального застосування. Він високою мірою (95–98%) зв'язується з альбумінами плазми, гама- та бета-глобулінами. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається протягом 45–60 хвилин після перорального застосування. Після первинного метаболізму 65% застосованої дози надходить до кровообігу у незміненому вигляді.

Метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить 8–10 годин.

За 72 години дротаверин практично повністю виводиться з організму, приблизно 50% виводиться із сечею та приблизно 30% — з калом. В основному дротаверин виводиться у формі метаболітів, у незміненій формі у сечі не виявляється.

Клінічні характеристики.

Показання.

З лікувальною метою при:

− спазмах гладкої мускулатури, пов'язаних із захворюваннями біліарного тракту: холецистолітіазі, холангіолітіазі, холециститі, перихолециститі, холангіті, папіліті;

− спазмах гладкої мускулатури при захворюваннях сечового тракту: нефролітіазі, уретролітіазі, пієліті, циститі, тенезмах сечового міхура.

Як допоміжне лікування при:

− спазмах гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастриті, кардіо- та/або пілороспазмі, ентериті, коліті, спастичному коліті із запором і синдромі подразненого кишечнику, що супроводжується метеоризмом;

− головному болю напруження;

− гінекологічних захворюваннях (дисменорея).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до дротаверину або до будь-якого компонента препарату. Тяжка печінкова, ниркова або серцева недостатність (синдром малого серцевого викиду).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори фосфодіестерази, такі як папаверин, знижують антипаркінсонічний ефект леводопи. Слід з обережністю застосовувати препарат Дротаверин одночасно з леводопою, оскільки антипаркінсонічний ефект останньої зменшується, а ригідність та тремор посилюються.

Особливості застосування.

Застосовувати з обережністю при артеріальній гіпотензії.

Препарат Дротаверин містить лактозу. Не застосовувати для лікування пацієнтів, які страждають на рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Через недостатність клінічних даних призначати препарат вагітним жінкам можна лише за умови, що переваги застосування перевищують ризики. Активна речовина проникає через плаценту. Препарат не можна застосовувати під час пологів через підвищений ризик кровотечі у післяпологовий період.

Годування груддю. Оскільки дротаверин екскретується у грудне молоко, у період годування груддю застосування препарату не рекомендується.

Фертильність. Даних щодо впливу на фертильність людини немає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Якщо після застосування препарату спостерігається запаморочення, слід уникати керування автомобілем і виконання робіт, що потребують підвищеної уваги.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі: звичайна середня доза становить 120−240 мг на добу за 2−3 прийоми.

Діти: застосування дротаверину дітям у клінічних дослідженнях не вивчали; якщо ж застосування дротаверину є необхідним, то:

дітям віком 6–12 років максимальна добова доза становить 80 мг (розподілена на 2 прийоми);
дітям віком від 12 років максимальна добова доза становить 160 мг (розподілена на 2−4 прийоми).

Даних щодо застосування препарату дітям віком до 6 років немає.

Діти.

Дітям віком до 6 років застосування препарату протипоказано.

Застосування дротаверину дітям не оцінювали у клінічних дослідженнях.

Передозування.

Симптоми: при значному передозуванні дротаверину спостерігалися порушення серцевого ритму та провідності, в тому числі повна блокада пучка Гіса та зупинка серця, які можуть бути летальними.

При передозуванні пацієнт повинен знаходитися під ретельним спостереженням лікаря та отримувати симптоматичне лікування, включаючи викликання блювання та/або промивання шлунка.

Побічні реакції.

Побічні реакції, що спостерігали під час клінічних досліджень і, можливо, були спричинені дротаверином, розподілені за системою органів та частотою виникнення: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота виникнення невідома: не може бути розрахована за наявними даними.

З боку імунної системи. Рідко: алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропи'янку, висипання, свербіж, гіперемію шкіри, пропасницю, озноб, підвищення температури тіла, слабкість.

З боку серцево-судинної системи. Рідко: прискорене серцебиття, артеріальна гіпотензія.

З боку нервової системи. Рідко: головний біль, запаморочення, безсоння.

З боку шлунково-кишкового тракту. Рідко: нудота, запор, блювання.

Термін придатності.

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери в пачці з картону.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник.

ПАТ «Хімфармзавод «Червона зірка».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

61010, Україна, м. Харків, вул. Гордієнківська, 1.