Всі аптеки України
Київ (адресу не вказано)
Новини медицини та фармаціїЗапалення уретри: причини, клінічний перебіг, діагностика та терапія

Запалення уретри: причини, клінічний перебіг, діагностика та терапія

Уретрит — це запалення уретри, що є м’язово-фіброзною трубкою, через яку з організму виходить сеча у жінок; сеча та сперма — у чоловіків.

Найбільш частими симптомами уретриту є виділення з уретри, дизурія, еритема уретрального проходу, печіння та відчуття дискомфорту в уретрі.

Класифікація захворювання

Уретрит поділяють на:

  • гонококовий (викликає Neisseria gonorrhoeae);
  • негонококовий (може бути викликаний Chlamydia trachomatis, Mycoplasma genitalium та Trichomonas vaginalis) (Sell J. et al., 2021);
  • неспецифічний (етіологія не встановлена).

N. gonorrhoeae — найбільш поширена причина виникнення уретриту. Це грамнегативний диплокок, майже завжди передається статевим шляхом. Після вагінального контакту ймовірність передачі від жінок чоловікам становить близько 20%.

C. trachomatis викликає близько 50% випадків уретриту.

M. genitalium зумовлює 15–20% випадків негонококового уретриту. Поширеність ізолятів M. genitalium становить 1,3% серед населення загалом і 3,2% серед чоловіків, які мають сексуальні контакти з чоловіками. Його частіше виявляють у молодих чоловіків, які палять та мають кілька партнерів.

T. vaginalis є менш поширеною причиною уретриту. Інфекції, спричинені T. vaginalis, частіше спостерігаються серед людей похилого віку або осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі; людей, які мають кількох партнерів.

Негонококовий уретрит також можуть викликати Ureaplasma urealyticum, вірус простого герпесу, аденовірус та гемофільна паличка. Neisseria gonorrhea та Chlamydia trachomatis є найбільш поширеними збудниками інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) (Sell J. et al., 2021).

Причини появи захворювання

Запалення уретри найчастіше має інфекційну етіологію, найпоширенішою причиною є ІПСШ:

  • Neisseria gonorrhea — інкубаційний період становить 2–5 днів;
  • Chlamydia trachomatis — інкубаційний період — 7–14 днів;
  • Mycoplasma genitalium — часта причина рецидивного уретриту;
  • Trichomonas vaginalis є поширеною інфекцією, яка вражає сечостатевий тракт, інкубаційний період становить 4–28 днів.

Найменш поширеними причинами уретриту є:

  • вірус простого герпесу (Herpes simplex virus);
  • аденовірус (Adenoviridae);
  • бліда трепонема (Treponema pallidum);
  • Haemophilus influenzae (передається при оральному сексі з виділеннями з дихальних шляхів);
  • Neisseria meningitides — грамнегативний диплокок, що колонізує носоглотку. Передача цього мікроорганізму відбувається при оральному сексі;
  • уреаплазма — Ureaplasma urealyticum та Ureaplasma parvum;
  • деякі види роду Candida.

До неінфекційних причин уретриту відносять:

  • травму (запалення та подразнення під час катетеризації сечового міхура, після інструментальної обробки уретри);
  • тертя чи тиск (внаслідок носіння тісного одягу чи сексуального контакту);
  • фізичну активність;
  • подразники (мило, гелі для тіла та сперміциди).

Шляхи зараження уретритом

Уретрит сам по собі не передається від людини до людини, але збудники, які його викликають, можуть передаватися статевим шляхом. Якщо у пацієнта виявлено уретрит, зумовлений ІПСШ, слід проводити лікування саме з приводу такої інфекції.

Симптоми уретриту

При уретриті можливі такі прояви:

  • дизурія (більше 50% пацієнтів);
  • еритема статевого члена у чоловіків;
  • еритема уретрального проходу у жінок;
  • печіння та відчуття дискомфорту в уретрі;
  • пахова ліфмаденопатія;
  • виділення з уретри.

У близько 30–50% чоловіків з ознаками уретриту при мікроскопічному дослідженні не спостерігається симптоматичних проявів.

Ускладнення уретриту

Ускладнення уретриту у чоловіків, викликані Neisseria gonorrhea:

  • набряк статевого члена;
  • періуретральні абсцеси;
  • післязапальні стриктури уретри;
  • лімфангіт статевого члена.

Ускладнення уретриту у чоловіків, спричинені Chlamydia trachomatis:

  • гострий епідидиміт;
  • орхіт;
  • простатит;
  • реактивний артрит.

Ускладнення уретриту у чоловіків, спричинені Trichomonas vaginalis:

  • епідидиміт;
  • баланопостит;
  • фімоз та парафімоз;
  • стриктура уретри (патологічне звуження сечівника).

Ускладнення уретриту в чоловіків, спричинені Ureaplasma urealyticum:

  • простатит;
  • зниження рухливості сперматозоїдів.

Нелікований уретрит у чоловіків — одна з основних причин безпліддя (Leos-Alvarado C. et al., 2020).

Ускладнення уретриту у жінок, спричинені Chlamydia trachomatis:

  • запальні захворювання органів малого тазу;
  • безпліддя;
  • позаматкова вагітність;
  • синдром Фітца — Х’ю — Куртіса;
  • запалення прямої кишки;
  • артрит (Young A. et al., 2022).

Ускладнення уретриту у жінок, спричинені Mycoplasma genitalium:

  • запальні захворювання органів малого тазу;
  • трубне безпліддя;
  • урогенний реактивний артрит.

Ускладнення уретриту у жінок, викликані Ureaplasma urealyticum:

  • безпліддя;
  • ендометрит;
  • хронічний тазовий біль.

Діагностика захворювання

Для діагностики уретриту лікар може призначити:

  • мікроскопічне та бактеріоскопічне дослідження зіскрібків з уретри (нативних та забарвлених за Грамом або за Романовським — Гімзе). Дослідження дозволяє провести кількісну та якісну оцінку клітинних елементів (лейкоцитів, епітелію), а також виявити різні мікробні асоціації;
  • бактеріологічне дослідження (посів на живильні середовища) — дозволяє ідентифікувати мікробні організми, оцінити їхню чутливість до антибактеріальних препаратів;
  • клінічні дослідження: дослідження методом імуноферментного аналізу, методом флуоресціюючих антитіл та полімеразної ланцюгової реакції (для виключення хламідійної, уреаплазмової, вірусної та інших інфекцій), тристаканна проба сечі, аналіз секрету передміхурової залози, загальний аналіз крові, аналіз на визначення рівня глюкози.

Для уретритів характерним є збільшення кількості лейкоцитів у зіскрібках з уретри, поява епітеліальних клітин. У загальному аналізі крові, як правило, змін не виявляють. У тристаканній пробі сечі (лікар отримує 3 порції сечі для локалізації патологічного процесу: перша порція сечі відповідає стану уретри, друга — нирок і сечоводу, третя — ідентифікує патологію передміхурової залози у чоловіків) визначаються зміни в перших порціях, що характеризуються збільшеною кількістю лейкоцитів. При ускладненні уретриту простатитом виявляють характерні зміни в аналізі простатичного секрету (Протокол ведення хворих. Неспецифічний уретрит).

Діагноз «уретрит» встановлюють на підставі однієї з таких ознак або лабораторних тестів:

  • слизові або гнійні виділення з уретри;
  • фарбування за Грамом уретрального секрету, що показує підвищення лейкоцитів у 2 рази на полі масляної імерсії при проведенні імерсійної мікроскопії;
  • позитивний тест на лейкоцитарну естеразу у першій порції сечі або мікроскопічне дослідження осаду першої порції сечі, що показує більше 10 лейкоцитів у полі зору при великому збільшенні (Young A. et al., 2022).

Лікування при уретриті

При гонококовому уретриті рекомендована одноразова доза цефтріаксону 500 мг внутрішньом’язово. У разі виявлення додатково Chlamydia trachomatis або Neisseria meningitides слід додати доксициклін по 100 мг двічі на добу протягом тижня. При виявленні Mycoplasma genitalium — доксициклін по 100 мг 2 рази на добу протягом тижня або азитроміцин одноразово 500 мг перорально. При виявленні Trichomonas vaginalis — тинідазол або метронідазол 2 г перорально 1 раз на добу протягом 5 днів.

Терапія при негонококовому уретриті:

  • при діагностуванні хламідіозного уретриту рекомендовано пероральний прийом азитроміцину по 500 мг 2 рази на добу або доксицикліну по 100 мг 2 рази на добу протягом тижня;
  • альтернатива — офлоксацин (500 мг перорально 1 раз на добу протягом тижня) або левофлоксацин (по 500 мг перорально 1 раз на добу протягом тижня);
  • при коінфекції гонореєю — цефтріаксон 500 мг внутрішньом’язово та азитроміцин по 500 мг 2 рази на добу перорально протягом тижня;
  • вагітним рекомендовано перорально приймати азитроміцин по 500 мг двічі на добу протягом тижня. Вагітним та жінкам у період годування грудьми протипоказано призначати такі препарати при цьому захворюванні: левофлоксацин, офлоксацин та доксициклін;
  • при інфікуванні Mycoplasma genitalium — азитроміцин по 500 мг двічі на добу одноразово; при діагностуванні вагінального трихомонадного уретриту, зокрема у вагітних, рекомендовано призначати метронідазол по 1 г на добу протягом тижня. Переносимість терапії при вагітності може бути знижена через виражену нудоту або блювання, тому тривалість лікування може становити 5–7 днів;
  • при уретриті, викликаному подразненням внаслідок контакту з одягом, терапія може включати заміну мила та зменшення тертя за допомогою носіння менш тісного одягу (Young A. et al., 2022).

Профілактика уретриту

Для профілактики уретриту важливо займатися безпечним сексом з використанням презервативів чи інших бар’єрних методів. Також слід регулярно проходити діагностику на виявлення ІПСШ. Якщо виявлено таку інфекцію, важливо якнайшвидше розпочати терапію. Крім того, слід регулярно щодня мити ділянку геніталій теплою водою з м’яким милом і уникати використання ароматизованих засобів або спринцювання, які можуть подразнювати уретру; дотримуватися питного режиму.

Прогноз захворюваності на уретрит

При інфекційному уретриті важливою є терапія статевих партнерів. На жаль, сексуально активні люди часто повторно заражаються від нелікованих партнерів. При персистуючому уретриті після терапії важливо провести обстеження на коінфекції та інші менш поширені збудники. Це важливо для швидкого визначення та проведення лікування, оскільки деякі збудники можуть викликати ускладнення (Young A. et al., 2022).

Новини медицини

Всі новини