Новини медицини та фармації

Як розпізнати симптоми хламідіозу?

Хламідіоз — поширене захворювання, що передається статевим шляхом.

Хламідії — що це?

Хламідіоз викликають бактерії Chlamydia trachomatis.

Як передається хламідіоз?

Причини розвитку хламідіозу — це передача хламідій при оральному, вагінальному чи анальному сексі. Також можливе інфікування хламідіями немовляти при вагінальних пологах від хворої на хламідіоз матері.

Хламідіоз переважно діагностують у молодих жінок, але його можна виявити як у чоловіків, так і жінок у всіх вікових групах.

Як довго хламідіоз може мати безсимптомний перебіг?

Найчастіше перебіг хламідіозу тривалий час є безсимптомним. Його розвиток залежить від наявності коінфекції, стану імунної системи організму та інших факторів.

До факторів ризику хламідіозу належать:

невикористання презервативів або неправильне їх використання.
Незвернення по медичну допомогу для профілактики та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
Новий сексуальний партнер чи кілька сексуальних партнерів.
Зміна статевого партнера до того, як діагностовано хламідійну інфекцію.
Іншими маркерами підвищеного ризику є поточне зараження іншою ІПСШ і можливий контакт із нею через інфікованого партнера.

Ознаки хламідіозу у жінок та чоловіків

На ранніх стадіях перебіг хламідіозу зазвичай із маловираженими симптомами. Експерти рекомендують сексуально активним особам проходити регулярний скринінг для виявлення ІПСШ, зокрема хламідіозу.

Залежно від сексуальної активності людини Chlamydia trachomatis може інфікувати очі, горло або пряму кишку, а також викликати інфекцію очей під назвою «трахома», яка є основною інфекційною причиною сліпоти в усьому світі.

У жінок шийка матки є анатомічною ділянкою, яка найчастіше інфікується. У жінок хламідійна інфекція здебільшого протікає у формі цервіциту, уретриту, запального захворювання органів малого тазу, перигепатиту чи проктиту. Хламідійна інфекція у жінок, особливо за відсутності терапії, підвищує ризик безпліддя та позаматкової вагітності.

У чоловіків зараження Chlamydia trachomatis може призвести до уретриту, епідидиміту, простатиту, проктиту або реактивного артриту.

І у чоловіків, і у жінок, інфікованих C. trachomatis, можуть також спостерігатися кон’юнктивіт, фарингіт (хламідіоз у горлі) та венеричні лімфогранульоми. Венерична лімфогранульома, яку викликають окремі серовари Chlamydia trachomatis, є менш поширеним захворюванням, що характеризується збільшенням лімфатичних вузлів або тяжкою формою проктоколіту.

Симптоми хламідіозу характеризуються:

болісним сечовипусканням;
виділеннями з піхви;
виділеннями із статевого члена;
болісністю та дискомфортом при вагінальному статевому акті;
вагінальними кровотечами між менструаціями та після статевого акту;
болем у яєчках.

Клінічні ознаки залежать від локалізації інфекції.

Особливості різних форм хламідіозу

Цервіцит: у близько 70% жінок захворювання протікає безсимптомно або фіксуються виділення з піхви, кровотеча, біль у животі та дизурія. У меншості жінок спостерігається класична картина слизово-гнійного цервіциту зі значними виділеннями і ендоцервікальними кровотечами, що легко провокуються. Ознаки хламідіозу у жінок можуть включати посткоїтальні або міжменструальні кровотечі.
Запальне захворювання органів малого тазу: розвивається біль у животі чи тазу з ознаками та симптомами цервіциту або без них. Інші можливі симптоми включають нудоту, блювання, лихоманку, озноб, біль у попереку або при статевому акті, дизурію або посткоїтальну кровотечу.
Уретрит: найчастіше його діагностують у чоловіків. Виявляється дизурією та виділеннями з уретри (білого, сірого кольору, а іноді й прозорі, можуть з’являтися тільки після «роздягання» статевого члена або вранці). У жінок може спостерігатися прискорене сечовипускання, дизурія.
Перігепатит. Цей синдром, також званий синдромом Фітца — Х’ю — Куртіса, розвивається, коли хламідійна інфекція призводить до запалення капсули печінки та прилеглих поверхонь очеревини, і фіксується частіше у пацієнтів із запальними захворюваннями органів малого тазу. Проявляється болем у правому верхньому квадранті живота або плевритним болем.
Епідидиміт: як правило, у чоловіків відмічають односторонній біль і болісність яєчок, можливі гідроцеле, пальпований набряк придатка яєчка та гарячка.
Проктит: ректальна інфекція хламідіозу може протікати безсимптомно або пацієнти можуть скаржитися на біль у прямій кишці, виділення та кровотечу під час рецептивного анального статевого акту. У пацієнтів також може спостерігатися підвищена температура тіла або нездужання. Вони фіксуються переважно у чоловіків гомосексуальної орієнтації.
Простатит: до симптомів належать дизурія, дисфункція сечовипускання, біль у ділянці тазу та при еякуляції.
Реактивний артрит. У близько 1% чоловіків з уретритом внаслідок хламідійної інфекції також розвивається реактивний артрит, а у близько 30% виявляють синдром Рейтера (артрит, уретрит і увеїт).
Кон’юнктивіт — зазвичай негнійний, характерна гіперемія кон’юнктиви та симптом «бруківки». Кон’юнктивіт є найчастішим проявом хламідійної інфекції у новонароджених.
Пневмонія. Ризик розвитку хламідійної пневмонії у немовлят, народжених від матерів з інфікуванням шийки матки Chlamydia trachomatis, становить 5–30%. Характерні закладеність носа, можуть відмічатися густі виділення з носа, зазвичай немає гарячки або спостерігається лише мінімальне підвищення температури тіла, прискорене дихання та характерний приступоподібний уривчастий кашель. У недоношених дітей можна відмічати напади апное. При аускультації легень можуть вислуховуватися хрипи, але свистяче дихання виявляють рідко.
Фарингіт може протікати безсимптомно або проявлятися болем у горлі.
Венерична лімфогранульома: у пацієнтів розвиваються безболісні виразки на статевих органах. Вони зазвичай мають невеликий зірчастий вигляд. Характерний розвиток пахової лімфаденопатії.

Коли звернутися до лікаря?

Зверніться до свого лікаря, якщо у вас з’явилися виділення з піхви, статевого члена або прямої кишки або якщо ви відчули біль під час сечовипускання. Пам’ятайте, що виділення при хламідіозі спостерігаються не завжди! Зверніться до лікаря, якщо ви дізнаєтеся, що ваш сексуальний партнер має хламідіоз. Лікар, швидше за все, призначить антибіотик, навіть якщо у вас немає симптомів.

Хламідіоз: як виявити?

Лікар проведе низку аналізів: урогенітальні мазки, аналізи крові та сечі, крім того, може бути рекомендоване ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого тазу.

Хламідійна інфекція часто співіснує з гонококовою та іншими ІПСШ. При підозрі на хламідійну інфекцію у пацієнта слід провести обстеження на наявність інших ІПСШ. Також слід розглянути можливість тестування на ВІЛ, гонорею та сифіліс.

Необхідно провести тест на вагітність, оскільки це є протипоказанням до терапії доксицикліном.

Ускладнення

Одними з найсерйозніших ускладнень хламідіозу є безпліддя, позаматкова вагітність, інфекції у новонароджених, синдром Рейтера.

Профілактика

Найнадійніший спосіб запобігти зараженню хламідіозом — утримуватися від безладних статевих контактів.
Використовуйте презервативи. Використовуйте чоловічий латексний або жіночий поліуретановий презервативи під час кожного статевого контакту. Їх правильне використання під час кожного статевого контакту знижує, але не усуває ризик зараження.
Обмежте кількість сексуальних партнерів. Наявність кількох статевих партнерів піддає вас підвищеному ризику зараження хламідіозом та іншими ІПСШ.
Проходьте регулярні обстеження на хламідіоз та інші ІПСШ. Так, наприклад, сексуально активним жінкам віком 25 років та молодше рекомендується щорічно проходити скринінговий тест. Навіть якщо ви проходили тестування торік, пройдіть його повторно, якщо у вас з’явиться новий сексуальний партнер. Скринінг рекомендується вагітним, а також чоловікам, які мають статеві контакти з чоловіками.

Як лікувати хламідіоз?

Chlamydia trachomatis лікують антибіотиками, активними щодо цього патогену.

Терапію неускладненої урогенітальної хламідіозної інфекції проводять азитроміцином. Альтернативним препаратом є доксициклін, також можна застосовувати еритроміцин, левофлоксацин та офлоксацин. Якими лікарськими засобами лікувати хламідіоз, визначить лікар індивідуально в кожному конкретному випадку.

Також обстеження та терапію слід пройти сексуальному партнеру або партнерам за останні 60 днів. Слід обов’язково уникати сексуальних контактів до тих пір, поки партнери, що зазнали ризику зараження, не пройдуть лікування, інакше можливе повторне зараження хламідіозом.