Гастрит, або запалення слизової оболонки шлунка — поліетіологічне захворювання, однією з причин якого є значний психоемоційний стрес. До нього особливо схильні люди, які працюють в умовах високої відповідальності та емоційного напруження, а також ті, хто схильний до тривожності та має труднощі з управлінням стресом. У сучасній гастроентерології такий стан сприймається як яскравий приклад психосоматичної патології, при якій емоційний стан безпосередньо впливає на фізичне здоров’я.

Гастрит на тлі стресу може розвиватися як гостро — після сильного емоційного потрясіння, так і поступово — на тлі хронічного впливу стресових факторів, на роботі, у сім’ї чи інших сферах життя.

Чому виникає стрес-індукований гастрит?

Розвиток стрес-індукованого гастриту тісно пов’язаний з реакцією нервової системи на емоційну напругу. Коли на людину впливають стресові чинники, активується симпатична нервова система. Відбувається викид гормонів стресу — адреналіну, норадреналіну та кортизолу. Вони підвищують секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами слизової оболонки шлунка.

У нормі слизова оболонка шлунка захищена спеціальним шаром слизу. До його складу входять бікарбонати, що нейтралізують соляну кислоту. При стресі активність поверхневого епітелію, що продукує слиз, знижується, регенерація клітин сповільнюється, що створює умови для розвитку запального процесу у стінці шлунка.

Також порушується кровопостачання шлунка внаслідок спазму судин, які живлять його стінки. Недостатнє кровопостачання викликає кисневе голодування тканин, роблячи їх більш вразливими до шкідливої дії кислоти і травних ферментів. Крім того, під час стресу змінюється склад захисної мікрофлори шлунково-кишкового тракту, що додатково знижує місцевий імунітет.

Постійна емоційна напруга супроводжується тривалим порушенням захисних механізмів шлунка. При цьому організм не встигає відновлювати ушкоджені ділянки слизової оболонки, що створює сприятливі умови для розвитку хронічного запалення. У результаті формується порочне коло: стрес збільшує вираженість запалення, а запалення, своєю чергою, стає додатковим джерелом стресу для організму.

Симптоми захворювання

Для клінічної картини гастриту характерні такі прояви:

  • біль у верхній частині живота (епігастральній ділянці) — проявляється по-різному у кожного пацієнта. Деякі описують його як пекучий і гострий, інші — як тупий і ниючий. На ступінь тяжкості больового синдрому впливає їжа, емоційний стан, час доби та інші фактори. Часто пацієнти відмічають, що вираженість болісних відчуттів збільшується саме в моменти підвищеного рівня стресу або тривоги;
  • печія — виникає внаслідок надмірного вироблення шлункового соку та його проникнення в стравохід. Пацієнти описують це відчуття як печіння чи горіння, яке піднімається від шлунка до горла. Особливо часто печія проявляється після прийому гострої, кислої чи жирної їжі;
  • порушення травлення — виявляються у вигляді відчуття тяжкості після їди, здуття живота, переповненості навіть після невеликих порцій їжі та ін. Симптоми розвиваються внаслідок запального процесу, що зачіпає як шлунок, так і дванадцятипалу кишку — це суттєво порушує процес перетравлення та засвоєння їжі;
  • зниження апетиту — у стані емоційного напруження організм перенаправляє свої ресурси на боротьбу зі стресом, при цьому почуття голоду пригнічується. Багато пацієнтів відзначають повну відсутність бажання їсти або навіть огиду до їжі, яка раніше здавалася привабливою. Зниження апетиту супроводжується зменшенням маси тіла;
  • нудота та блювання — можуть виникати як на голодний шлунок, так і після їжі. Вираженість нудоти зазвичай збільшується у моменти підвищеної тривожності. Блювання може приносити тимчасове полегшення. Ступінь тяжкості симптомів варіює від незначного неприємного відчуття до тяжкої форми нудоти з частими позивами до блювання.

Ускладнення стрес-індукованого гастриту

Найбільш небезпечні ускладнення запалення слизової оболонки шлунка:

  • перфорація виразки шлунка — якщо запальний процес руйнує всі оболонки стінки шлунка, у ній формується наскрізний отвір. Клінічна картина характеризується раптовим гострим болем у верхній частині живота, який швидко поширюється по всьому животу. Пацієнти описують цей біль як «кинджальний». При перфорації показано негайне хірургічне втручання, оскільки вміст шлунка, потрапляючи в черевну порожнину, спричиняє тяжке запалення — перитоніт;
  • шлунково-кишкова кровотеча — виникає при розриві кровоносних судин у стінці шлунка. Воно може виявлятися як явним блюванням з кров’ю або чорним дьогтьоподібним калом, так і приховано поступовим розвитком анемії. При значній крововтраті розвивається слабкість, запаморочення, прискорене серцебиття та блідість шкірних покривів;
  • зневоднення при гастриті — поступово розвивається внаслідок частого блювання і порушення всмоктування рідини в шлунково-кишковому тракті. Характерні симптоми: сухість у роті, темна концентрована сеча, зниження еластичності шкіри, запаморочення під час вставання. У тяжких випадках зневоднення супроводжується порушенням роботи нирок, згущенням крові та розвитком тромбозів.

Немедикаментозні методи лікування

Основні напрямки немедикаментозного лікування гастриту, асоційованого зі стресом:

  • дієтичне харчування — основа раціону — нежирні сорти м’яса, приготовані на пару або відварені, каші на воді, відварені овочі та запечені фрукти. З раціону слід повністю виключити смажені страви, копченості, маринади, гострі спеції та соуси, газовані напої та міцну каву. Прийом їжі має бути дробовим — невеликими порціями 5–6 разів на добу, що допомагає знизити навантаження на запалену слизову оболонку шлунка та сприяє більшому засвоєнню поживних речовин;
  • фізична активність — регулярні помірні навантаження стимулюють вироблення ендорфінів, які знижують рівень стресу. Найкориснішими вважаються аеробні вправи середньої інтенсивності: ходьба, плавання, велосипедні прогулянки, легкий біг. Важливо займатися систематично, починаючи з низьких навантажень і поступово підвищуючи їхню інтенсивність. Оптимальна тривалість тренувань — 30–40 хв 3–4 рази на тиждень;
  • когнітивна психотерапія — допомагає виявити та змінити деструктивні думки та поведінкові патерни, які провокують стресові реакції;
  • техніка розкриття інтервенцій — дозволяє усвідомити глибинні причини тривоги і знайти більш ефективні способи впоратися зі стресом;
  • сімейна психотерапія — ефективна, коли джерелом стресу є конфлікти у ній. Вона допомагає покращити комунікацію між членами сім’ї та створити підтримувальну сприятливу атмосферу;
  • групова психотерапія надає можливість обміну досвідом з людьми, які мають схожі проблеми, що зменшує вираженість почуття ізоляції та допомагає виробити нові стратегії подолання емоційної напруги.

Фармакотерапія

Медикаментозне лікування стресового гастриту включає:

  • антисекреторні препарати, насамперед інгібітори протонної помпи — зменшують вироблення соляної кислоти в шлунку. Вони ефективно знижують кислотність шлункового соку, що сприяє загоєнню запаленої слизової оболонки;
  • антациди — застосовують для швидкого усунення симптомів, вони діють локально, нейтралізуючи вже вироблену соляну кислоту і створюючи захисний бар’єр на поверхні слизової оболонки шлунка;
  • препарат вісмуту — формує захисну плівку на поверхні слизової оболонки шлунка та сприяє регенерації ушкоджених епітеліальних клітин;
  • анксіолітики — призначаються при вираженій тривозі та занепокоєнні. Вони допомагають розірвати хибне коло, коли тривога збільшує вираженість симптомів гастриту, а симптоми, зі свого боку, збільшують вираженість тривоги;
  • прокинетики — застосовують при порушеннях моторики шлунка. Препарати нормалізують рухову активність шлунково-кишкового тракту, знижують ступінь тяжкості нудоти та відчуття переповнення після їди;
  • спазмолітики — знімають спазм гладкої мускулатури шлунка і зменшують вираженість больових відчуттів.