Облітеруючий бронхіоліт (ОБ), також відомий як констриктивний бронхіоліт, — це хронічне обструктивне захворювання легень, при якому уражуються бронхіоли (дрібні дихальні шляхи діаметром менше 2–3 мм). Це рідкісне захворювання, для якого характерні ознаки фіброзу термінальних та дистальних бронхіол — прогресуюча задишка та кашель за відсутності паренхіматозного ураження легень під час проведення рентгенологічного дослідження. При ОБ прогресуюче знижується функція легень (Krishna R. et al., 2023).
ОБ також має розмовний синонім «попкорнові легені», оскільки у працівників з виробництва попкорну, які вдихали діацетил (хімічна речовина, що використовується для ароматизації), розвивався облітеруючий бронхіоліт.
Діагноз ОБ зазвичай ґрунтується на поєднанні анамнезу, клінічних та радіологічних даних.
Виділяють 3 основні форми ОБ:
При алогенній трансплантації одним із найбільш серйозних респіраторних ускладнень є розвиток незворотного синдрому ОБ (СОБ). СОБ уражує реципієнтів алотрансплантатів легень, рідше діагностують в осіб, які перенесли трансплантацію кількох органів (серце — легені, серце — легені — печінка або легені — печінка).
СОБ відмічають у близько 10% реципієнтів трансплантату легень щороку і, отже, до 50% через 5 років після трансплантації, а також є основною причиною смерті після 1-го року після трансплантації (Daniel C. et al., 2019).
У близько 5–14% реципієнтів ТГСК також розвивається СОБ, який є реакцією «трансплантат проти хазяїна» і може проявитися через кілька місяців або років після трансплантації (Krishna R. et al., 2023).
Етіологічні фактори виникнення ОБ:
При ОБ виникають запалення субепітеліальних структур легень та порушення регуляції відновлення легень у відповідь на пошкодження інгаляційними токсинами внаслідок аутоімунних реакцій чи інфекції, що призводить до фібропроліферації та аномальної регенерації епітелію дрібних дихальних шляхів.
Гістопатологічно — ураження термінальних та респіраторних бронхіол (дистальних відділів дрібних дихальних шляхів), але без істотних змін в альвеолярних просторах та дистальній паренхімі легень. При ОБ можна діагностувати гіпертрофію гладких м’язів бронхіол, перибронхіолярні запальні інфільтрати, скупчення слизу у просвіті бронхіол, рубцювання бронхіол. Виявляється концентричне звуження просвіту бронхіол запальним фіброзом. У деяких випадках можлива повна оклюзія просвіту.
При трансплантації легень мікросудинна недостатність та алоімунні реакції на трансплантовану легеню можуть призвести до пошкодження дихальних шляхів та розвитку СОБ. Встановлено, що епізоди гострого клітинного відторгнення, HLA-антитіл та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з мікроаспірацією підвищують ризик розвитку СОБ після трансплантації.
При ОБ, пов’язаному з паранеопластичною пухирчаткою, аутоантитіла проти десмоглеїну та білка плакіну виявляють як у шкірному, так і в респіраторному епітелії (Krishna R. et al., 2023).
ОБ характеризується задишкою та постійним прогресуючим кашлем. У деяких пацієнтів можливі хрипи.
Симптоми зазвичай розвиваються протягом кількох тижнів чи місяців і є епізодичними, на відміну від бронхіальної астми. Лікар може виявити в ході збору анамнезу недавню дію токсичних парів або газів, нещодавно перенесені вірусні інфекції, симптоми ревматоїдного артриту, що передують трансплантації легень або гемопоетичних стовбурових клітин.
При фізичному огляді для пацієнтів з ОБ характерне зменшення вираженості дихальних шумів та подовження фази видиху з хрипами або без них. У деяких випадках можуть виявляти хрипи. При ОБ, пов’язаному з хворобою Кастлемана, можна діагностувати паранеопластичну пухирчатку, яка може виявлятися виразками в ротовій порожнині, а також лімфаденопатією.
Для діагностики ОБ необхідно провести діагностику функції легень:
Інструментальні дослідження:
Диференційну діагностику ОБ слід проводити із:
Після трансплантації легень пацієнтам із СОБ рекомендовано:
Також було зазначено, що комбінація інгаляційного флутиказону, перорального монтелукасту та азитроміцину — покращує функцію легень при СОБ після ТГСК.
На додаток до цих методів терапії також рекомендовано лікувати гастроезофагеальний рефлюкс для зменшення вираженості СОБ.
У випадках, коли СОБ прогресує до тяжкої форми, можуть бути показані ретрансплантація легені, екстракорпоральна фотоімунотерапія (фотоферез) — для уповільнення зниження функції легень при СОБ.
При ОБ, не пов’язаному з трансплантацією, рекомендована етіотропна терапія. Також слід проводити симптоматичне лікування протикашльовими препаратами, інгаляційними бронходилататорами (Krishna R. et al., 2023).
Прогноз облітеруючого бронхіоліту залежить від основної патології. У пацієнтів з констриктивним захворюванням зазвичай відмічають більш прогресуючий перебіг.
Функція легень часто погіршується з часом, тому пацієнтам із ОБ зазвичай необхідно проходити повторні дослідження легень протягом усього життя. У деяких випадках може знадобитися трансплантація легень.