Київ
Нозологічний довідник лікаря

Чоловіче безпліддя

Содержание

Безпліддя — нездатність пари досягти вагітності після року регулярного статевого життя без використання будь-яких методів контрацепції. За статистикою, цю проблему діагностують у близько 10–20% усіх подружніх пар, які перебувають у репродуктивному віці, при цьому в половині випадків причиною відсутності вагітності є чоловічий фактор безпліддя.

Значне підвищення частоти чоловічого безпліддя зумовлено цілим комплексом факторів, безпосередньо пов’язаних із зміною способу життя сучасного чоловіка та впливом агресивних умов зовнішнього середовища:

  • збільшення тривалості часу, що проводиться у положенні сидячи;
  • постійне використання електронних пристроїв, що утворюють електромагнітне випромінювання;
  • загальне зниження фізичної активності;
  • пізніший вік одруження;
  • безконтрольне застосування лікарських засобів;
  • зростання кількості інфекційних захворювань сечостатевої системи;
  • генетичні порушення;
  • вплив різних шкідливих факторів довкілля (хімічних забруднювачів, радіаційного фону, ендокринних дизрапторів, що містяться в пластиці та інших матеріалах повсякденного використання, тощо).

У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду чоловіче безпліддя винесено в окрему нозологію та має код N46.

Причини чоловічого безпліддя

Основні фактори, при впливі яких на репродуктивну систему чоловіка можливий розвиток безпліддя, представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Ключові етіологічні чинники чоловічого безпліддя
Чинники Опис
Інфекційно-токсичні Ця група причин є найпоширенішою (до 36% усіх випадків чоловічого безпліддя):

  • запалення передміхурової залози — суттєво впливає на якість сперми та фертильність;
  • епідемічний паротит (так звана свинка) – викликає незворотні зміни у тканині яєчок, особливо якщо інфекція перенесена у дорослому віці;
  • гострий орхіт при різних інфекційних захворюваннях (черевний тиф, бруцельоз, грип та ін.);
  • хламідійна інфекція часто провокує олігоастенотератозооспермію — стан, при якому відзначається підвищення рівня сперматозоїдів, зниження їх рухливості та збільшення кількості патологічних форм;
  • уреаплазмова інфекція викликає аглютинацію сперматозоїдів, що суттєво порушує їх рухливість і унеможливлює нормальне запліднення;
  • вірус герпесу здатний впроваджуватися безпосередньо в структуру сперматозоїда.

Інфекційний фактор практично завжди поєднується з імунологічним, що ускладнює лікування.
Нервово-психічні До цієї групи входять різноманітні неврологічні та психологічні фактори:

  • тяжкі психічні травми — суттєво порушують гормональний баланс;
  • струси головного мозку — здатні порушити роботу гіпоталамо-гіпофізарної системи;
  • підгострі та гострі нейроінфекції — негативно впливають на регуляцію репродуктивної системи;
  • травматичні пошкодження спинного мозку — часто супроводжуються серйозними розладами функціонування репродуктивних органів, що зумовлено порушенням їхньої іннервації;
  • пошкодження здухвинно-пахвинного нерва — можливе під час хірургічного втручання через пахвинну грижу. У результаті розвивається атрофія яєчка на боці ушкодження.
Вроджені та генетичні Генетичні причини безпліддя виявляються приблизно у 4–5% усіх чоловіків:

  • синдром Дель Кастильо — характеризується повною відсутністю сперматогенезу при збереженні гормональної функції яєчок;
  • синдром Клайнфельтера — проявляється порушенням розвитку статевих залоз з подальшим безпліддям;
  • інші форми вродженого гіпогонадизму.
Екзогенні інтоксикації Вплив хімічних речовин на репродуктивну систему чоловіка становить серйозну загрозу для фертильності:

  • бензол як поширений промисловий розчинник здатний суттєво порушувати процес сперматогенезу навіть за відносно невисоких концентрацій;
  • гранозан, що використовується в сільському господарстві, чинить виражену токсичну дію;
  • органічні перекиси, що широко застосовуються в різних виробничих процесах, викликають оксидативний стрес у тканинах репродуктивних органів;
  • промисловий дим та вихлопні гази, що містять безліч токсичних компонентів, при тривалому впливі здатні суттєво знижувати якість сперми;
  • кадмій здатний накопичуватися в організмі та чинити тривалий токсичний вплив на репродуктивну систему;
  • етиленгліколь та вуглекислий дисульфіт часто використовуються як промислові розчинники, проникають через гематотестикулярний бар’єр та порушують процеси сперматогенезу;
  • закис азоту навіть при короткочасному впливі викликає зворотні порушення репродуктивної функції.
Лікарські засоби Основні групи препаратів, що впливають на чоловічу фертильність:

  • антибіотики — сульфаніламіди та нітрофурани здатні порушувати процеси дозрівання сперматозоїдів, аміноглікозиди збільшують кількість патологічних форм сперматозоїдів, тетрациклін та його похідні суттєво знижують рухливість сперматозоїдів, що критично важливо для успішного запліднення;
  • гормони — андрогени та естрогени, що застосовуються в некоректних дозах, порушують гормональний баланс організму, кортизон та його аналоги здатні пригнічувати сперматогенез;
  • цитостатики — чинять виражену шкідливу дію на клітини, що швидко діляться, до яких належать і клітини сперматогенного епітелію. З їх застосуванням пов’язаний розвиток чоловічого безпліддя після хімієтерапії;
  • блокатори α-адренорецепторів — викликають спазм ампул сім’яних бульбашок і сім’явипорскувальних проток, що супроводжується обструктивною аспермією.
Звичні інтоксикації Звичні інтоксикації асоційовані з наявністю шкідливих звичок:

  • регулярне вживання алкоголю чинить комплексний негативний вплив на репродуктивну систему, включаючи порушення гормонального балансу та пряму токсичну дію на тканини яєчок;
  • тютюнопаління, крім загального токсичного ефекту, знижує якість сперми, спричиняє пошкодження ДНК сперматозоїдів;
  • наркотичні речовини викликають незворотні зміни у репродуктивній системі.
Аліментарні Дефіцит поживних речовин, вітамінів, незамінних амінокислот негативно впливає на сперматогенез та знижує якість сперми.
Іонізуюче випромінювання Гамма-випромінювання, рентгенологічні та радіонуклідні дослідження можуть спричиняти як тимчасовий, так і незворотний вплив на сперматогенез. При дозі 250 рентген відновлення еякуляту можливе через рік. Незворотне безпліддя розвивається при локальному опроміненні дози 500 рентген.
Ендокринні Найбільший вплив на репродуктивну функцію чинять:

  • дисфункція щитоподібної залози — знижує якість сперми та рівень статевих гормонів;
  • порушення роботи епіфіза — дезорганізують циркадні ритми гормональної регуляції репродуктивної системи;
  • патологія гіпофіза — безпосередньо впливає на вироблення гонадотропних гормонів;
  • дисфункція надниркових залоз — викликає порушення синтезу стероїдних гормонів;
  • порушення роботи підшлункової залози, особливо при цукровому діабеті, викликають метаболічні розлади, що впливають на якість сперми.
Соматичні Серед захворювань внутрішніх органів виділяють:

  • інфекційний гепатит, цироз печінки та інша функціональна патологія органу — викликають порушення гормонального балансу організму;
  • хронічні захворювання легень (затяжні пневмонії, бронхоектатична хвороба) — супроводжуються гіпоксією тканин різних органів;
  • захворювання передміхурової залози (простатит, доброякісні та злоякісні новоутворення) — безпосередньо впливають на якість еякуляту та фертильність.
Судинні Порушення кровопостачання яєчок відіграють значну роль у розвитку безпліддя. Найчастіше вони виникають на тлі пахвинно-калиткової грижі та варикоцеле.
Травматичні Травма яєчка може мати серйозні наслідки:

  • стиснення судин гематомою викликає ішемію тканин;
  • подальший розвиток рубцевої тканини є причиною атрофії яєчка та облітерації сім’явипорскувальних проток.
Порушення гематотестикулярного бар’єру Гематотестикулярний бар’єр — це спеціалізована структура, сформована клітинами Сертолі, оболонкою сім’яного канальця, капілярними структурами. Він забезпечує ізоляцію сперматогенного епітелію від клітин імунної системи.

Пошкодження гематотестикулярного бар’єру викликають такі фактори:

  • локальне переохолодження чи перегрів;
  • ішемія;
  • системні інфекції;
  • травматичні пошкодження калитки.
Професійні шкідливості Професії, пов’язані з підвищеним ризиком розвитку безпліддя:

  • водії автотранспорту піддаються впливу вібрації та довго перебувають у положенні сидячи;
  • працівники хімічних підприємств;
  • особи, які працюють в умовах впливу НВЧ-випромінювання.
Оксидативний стрес Оксидативний стрес розвивається внаслідок дисбалансу між продукцією активних форм кисню та здатністю антиоксидантних систем організму нейтралізувати їх негативний вплив. Активні форми кисню є групою високореактивних сполук, які здатні викликати серйозні пошкодження сперматозоїдів, включаючи порушення структури ДНК.

Класифікація чоловічого безпліддя

Фахівці виділяють кілька основних патогенетичних форм чоловічого безпліддя, кожна з яких має свої характерні особливості, механізми розвитку та підходи до лікування:

  • секреторне чоловіче безпліддя — порушення процесу формування та дозрівання сперматозоїдів безпосередньо в тканині яєчок. Воно може бути зумовлено вродженою патологією (генетичними аномаліями, вадами розвитку репродуктивної системи), набутими захворюваннями, зовнішнім впливом на організм;
  • екскреторне — характеризується порушенням процесу транспортування сперматозоїдів сім’явипорскувальними шляхами. При цьому виді чоловічого безпліддя сама продукція сперматозоїдів може бути не порушена, але вони не можуть досягти місця запліднення внаслідок різних перешкод (вроджених аномалій розвитку, стриктур, атрезії різних відділів сім’явипорскувальних шляхів, рубців, сформованих на тлі травматичних пошкоджень, перенесених інфекцій, хірургічних втручань);
  • імунологічна — особлива форма патології, при якій імунна система чоловіка виробляє антитіла проти власних сперматозоїдів. Аутоімунний процес запускається різними факторами, ключовим із яких є порушення цілісності гематотестикулярного бар’єру;
  • ідіопатичне — діагноз-виключення встановлюють, коли всі відомі причини чоловічого безпліддя були виключені в процесі діагностичного пошуку. У осіб з ідіопатичним безпліддям можуть фіксуватися різні порушення параметрів спермограми, на які впливають:
    • субклінічні форми ендокринних та соматичних захворювань;
    • комбінація кількох незначних порушень;
    • фактори довкілля, вплив яких ще не доведено;
    • особливості способу життя та харчування;
    • інші фактори.

У сучасних дослідженнях виявлено, що значна частина випадків ідіопатичного безпліддя фактично зумовлена неідентифікованими генетичними порушеннями. Вони проявляються у вигляді точкових мутацій та поліморфізму безлічі генів.

Клінічна картина

Чоловіче безпліддя — це патологічний стан, який часто характеризується відсутністю явних клінічних симптомів. Більшість чоловіків можуть тривалий час не підозрювати про наявність цієї проблеми, оскільки вони здатні:

  • підтримувати нормальну статеву активність;
  • відчувати сексуальний потяг;
  • отримувати задоволення від інтимної близькості.

Незважаючи на часто прихований перебіг, при чоловічому безплідді може визначатися ряд симптомів, найбільш очевидний з яких — відсутність настання вагітності у партнерки при регулярному статевому житті без використання контрацепції протягом 1 року та більше. Інші групи симптомів представлені у табл. 2.

Таблиця 2. Клінічні ознаки, що виявляються при чоловічому безплідді
Симптоми Опис
Ендокринні
  • Зміна маси тіла (збільшення чи зменшення);
  • порушення зростання бороди та вусів;
  • порушення росту волосся у характерних для чоловіків зонах.
Сексуальні порушення Можуть виявлятися у вигляді незначного зниження лібідо або більш серйозних порушень еректильної функції.
Локальні Характеристика больового синдрому:

  • локалізація болю — нижня частина живота, ділянка попереку, калитка, промежина;
  • інтенсивність і характер — варіює від незначного періодичного дискомфорту до постійного гострого болю.

Утруднене та болісне сечовипускання часто свідчить про наявність запальних процесів у сечостатевій системі.
Неспецифічні
  • Загальна слабкість — варіює від незначного нездужання до значного зниження фізичної активності;
  • підвищена дратівливість часто стає помітною як для самого чоловіка, так і для його оточення, що негативно впливає на соціальні взаємини;
  • швидка стомлюваність зі значним зниженням працездатності та необхідністю більш частого відпочинку;
  • порушення сну — проблеми із засинанням, часті пробудження.

Діагностика чоловічого безпліддя

Спермограма — основний та найбільш інформативний метод оцінки репродуктивного потенціалу чоловіка. Аналіз дозволяє отримати комплексну характеристику якісних та кількісних показників еякуляту, що є критично важливим у діагностиці чоловічого безпліддя.

Для отримання достовірних результатів потрібне проведення як мінімум двох досліджень сперми. Тимчасовий інтервал між аналізами — не менше 2 тиж, що зумовлено фізіологічними особливостями процесу сперматогенезу. Такий підхід дає змогу виключити різні транзиторні порушення.

Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я сформулювали критерії оцінки якості еякуляту:

  • концентрація сперматозоїдів — не менше 15 млн/мл еякуляту;
  • прогресивна рухливість — не менше 32% сперматозоїдів;
  • нормальна морфологія в оцінці за критеріями Крюгера — мінімум 4% сперматозоїдів.

За результатами спермограми можна виділити кілька типів патологічних станів:

  • олігозооспермія — зниження концентрації сперматозоїдів нижче встановленої норми;
  • астенозооспермія — зменшення частки рухомих сперматозоїдів;
  • тератозооспермія — збільшення кількості морфологічно змінених форм сперматозоїдів;
  • комбіновані порушення (олігоастенотератозооспермія) — стан, при якому фіксується одночасне зниження концентрації, рухливості та частки морфологічно нормальних сперматозоїдів;
  • азооспермія — концентрація сперматозоїдів знижується <5 млн/мл або вони повністю відсутні в еякуляті.

Визначення рівня гонадотропінів та статевих стероїдів — використовується не тільки для уточнення причини безпліддя, але й для прогнозу ефективності передбачуваного лікування:

  • гіпогонадотропна форма — характеризується аномально низькою концентрацією гонадотропних гормонів (лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого). Основна причина розвитку — порушення секреторної функції гіпоталамо-гіпофізарної системи з недостатньою стимуляцією сперматогенезу. Гіпогонадотропна форма безпліддя коригується застосуванням замісної гормональної терапії, яка дозволяє відновити нормальний гормональний фон та стимулювати процес сперматогенезу;
  • гіпергонадотропна форма — рівень гонадотропних гормонів значно підвищується внаслідок первинного пошкодження тестикулярної тканини. Пошкодження мають незворотний характер, тому гормональний фон практично не піддається терапевтичній корекції;
  • нормогонадотропна форма — рівень гонадотропних гормонів знаходиться в межах вікових норм. Успішність лікування залежить від точності визначення конкретного механізму зниження фертильності.

Додаткові методи діагностики:

  • визначення антиспермальних антитіл — тест для виявлення аутоімунних причин чоловічого безпліддя. Наявність антитіл суттєво знижує рухливість та запліднювальну здатність сперматозоїдів;
  • дослідження активних форм кисню та антиоксидантної активності сперми — дозволяє оцінити ступінь оксидативного стресу. Баланс між прооксидантами та антиоксидантами відіграє критичну роль у підтримці нормальної фертильності;
  • оцінка акросомної реакції, що забезпечує проникнення сперматозоїда через оболонку яйцеклітини;
  • дослідження структури хроматину — включає оцінку фрагментації ДНК та ступінь протамінації. Підвищений рівень фрагментації ДНК спричинює порушення ембріонального розвитку та невиношування вагітності навіть при успішному заплідненні;
  • імуногістохімічне виявлення лейкоцитів з використанням маркерів пероксидази та CD45 — допомагає діагностувати запальні процеси в репродуктивному тракті;
  • тести взаємодії сперматозоїдів із цервікальним слизом дозволяють оцінити функціональну здатність сперматозоїдів до подолання природних бар’єрів на шляху до яйцеклітини та їх потенціал до запліднення;
  • мікробіологічна діагностика (ПЛР-дослідження — методом полімеразної ланцюгової реакції) — спрямована на виявлення інфекційно-запальних процесів у репродуктивному тракті;
  • ультразвукове дослідження калитки, передміхурової залози та сім’яних бульбашок — метод надає лікарю детальну інформацію про анатомічні особливості та можливі патологічні зміни (вроджені аномалії, набуті порушення структури репродуктивних органів);
  • дослідження посторгазменної сечі — застосовується для виявлення ретроградної еякуляції — стану, у якому сперма під час оргазму потрапляє в сечовий міхур замість нормального викиду назовні, що може бути причиною безпліддя при нормальному сперматогенезі;
  • біопсія яєчок — інвазивний діагностичний метод, що дозволяє безпосередньо досліджувати тканину яєчка для визначення причини та ступеня порушення сперматогенезу. Цей метод є важливим при азооспермії для вибору подальшої тактики лікування та оцінки можливості використання допоміжних репродуктивних технологій.

Лікування чоловічого безпліддя

Терапія чоловічого безпліддя є комплексним терапевтичним процесом, що ґрунтується на індивідуальному підході до кожного пацієнта з урахуванням виявлених причин порушення фертильності:

  • при чоловічому безплідді на фоні бактеріальної інфекції застосовують відповідну антибіотикотерапію. Залежно від збудника рекомендують:

Тривалість застосування антибактеріальних препаратів варіює від 7 днів (при уретриті) до 4–12 тиж при бактеріальному простатиті. При виявленні збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом, антибіотикотерапія рекомендована обом партнерам;

  • у разі гормональних порушень проводиться корекція ендокринного статусу з використанням замісної гормональної терапії або препаратів, що стимулюють вироблення власних гормонів:
    • хоріонічний гонадотропін — по 1000–2000 МО (стартова доза) 2–3 р/тиж внутрішньом’язово (в/м) з подальшим підвищенням за необхідності до 5000 МО 2 р/тиж в/м. Тривалість гормональної терапії становить 6–24 міс;
    • гонадотропін-рилізинг-гормон — вводиться підшкірно за допомогою зовнішнього мікронасоса в дозі 5–20 мкг за імпульс кожні 120 хв;
    • кломіфену цитрат — у добовій дозі 25–50 мг;
    • тамоксифен — 20–30 мг на добу;
  • антиоксиданти — група препаратів для лікування чоловічого безпліддя, асоційованого з оксидативним стресом сперматозоїдів:
  • препарати для оптимізації метаболічних процесів:
    • інозин — 1200 мг на добу;
    • α-ліпоєва кислота — 600 мг/добу;
  • хірургічне лікування показано при варикоцеле, обструктивній азооспермії, крипторхізмі та інших анатомічних порушеннях, що перешкоджають нормальному сперматогенезу або транспорту сперматозоїдів. Сучасні мікрохірургічні техніки дозволяють проводити максимально щадні операції з мінімальним ризиком розвитку ускладнень;
  • імунологічна корекція при виявленні антиспермальних антитіл та інших імунологічних порушень;
  • фізіотерапевтичні методи терапії — магнітотерапія, лазеротерапія, електрофорез з лікарськими препаратами та інші методики, спрямовані на покращення кровообігу в органах малого таза, зниження запальних процесів та стимуляцію сперматогенезу;
  • корекція раціону та способу життя — пацієнтам при лікуванні чоловічого безпліддя рекомендується дієта з включенням продуктів, багатих на необхідні для сперматогенезу мікроелементи (фісташки, бобові, морква, горіхи та ін.), нормалізація режиму праці та відпочинку, відмова від шкідливих звичок, регулярна помірна фізична активність. Особлива увага приділяється профілактиці перегріву калитки;
  • психотерапевтична підтримка — цей стан часто супроводжується вираженим психологічним стресом, який може посилювати порушення репродуктивної функції. Робота з психологом допомагає знизити рівень тривожності, покращити якість життя та підвищити ефективність основного лікування;
  • допоміжні репродуктивні технології застосовуються у випадках, коли відновлення природної фертильності неможливе чи малоефективне. Методи штучної інсемінації, екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) з інтрацитоплазматичною ін’єкцією сперматозоїда дозволяють подолати різні форми чоловічого безпліддя та досягти бажаної вагітності.

Слід пам’ятати, що чоловіче безпліддя — серйозна медична проблема, корекція якої має виконуватися на основі доказової медицини. Гомеопатія, гірудотерапія (лікування медичними п’явками), фітотерапія та інші альтернативні методи лікування чоловічого безпліддя не мають доведеної ефективності в рамках сучасних наукових досліджень.

Профілактика

Збереження репродуктивного здоров’я чоловіка та підтримка його здатності до зачаття дитини передбачає комплексний підхід та дотримання низки важливих профілактичних заходів, які мають виконуватися регулярно та послідовно незалежно від віку. Кожен аспект профілактики відіграє істотну роль у підтримці оптимальної фертильності та запобіганні розвитку безпліддя (табл. 3).

Таблиця 3. Рекомендації щодо профілактики чоловічого безпліддя
Рекомендації Опис
Спідня білизна Перевагу слід надавати вільній білизні з натуральних матеріалів, переважно бавовни, яка забезпечує необхідну вентиляцію та підтримує оптимальний температурний режим в ділянці калитки. Тісна синтетична білизна може створювати ефект термоса, викликаючи перегрів яєчок та порушення процесу сперматогенезу.
Інтимна гігієна Щоденний догляд за статевими органами має стати обов’язковою процедурою не лише для чоловіка, а й для його партнерки.
Підтримка оптимального температурного режиму органів малого таза Слід уникати як перегріву, так і переохолодження цієї ділянки. Необхідно обмежити тривале перебування у гарячих ваннах, саунах, джакузі, а також уникати тривалого сидіння на холодних поверхнях або перебування на морозі без відповідного теплого одягу.
Регулярна дозована фізична активність Помірні навантаження сприяють збільшенню кровообігу в органах малого таза, нормалізації гормонального фону та підтримці оптимальної маси тіла. Рекомендуються такі види активності, як плавання, ходьба, легкий біг, велосипедні прогулянки. При цьому слід уникати надмірних навантажень та травмонебезпечних для репродуктивних органів видів спорту.
Дієта Раціон повинен бути збалансованим і включати продукти, багаті на білки, корисні жири, вітаміни і мінерали, необхідні для нормального сперматогенезу. Особливу увагу слід приділяти продуктам, що містять цинк, селен, вітаміни Е та С, які сприяють підтримці нормального гормонального фону та якості сперми.
Відмова від шкідливих звичок Куріння, зловживання алкоголем і вживання наркотичних речовин дуже негативно впливають на якість сперми, знижують рівень тестостерону і можуть супроводжуватися незворотними змінами в репродуктивній системі. Навіть помірне вживання алкоголю може негативно позначатися на якості сперматозоїдів.
Відпочинок Повноцінний відпочинок та якісний сон необхідні для відновлення організму та підтримання нормального гормонального балансу. Рекомендується спати не менше 7–8 год на добу в приміщенні, що добре провітрюється. При хронічному недосипанні та порушенні циркадних ритмів знижується рівень тестостерону та порушується процес сперматогенезу.
Виробнича безпека При контакті з токсичними сполуками, радіацією чи іншими шкідливими виробничими факторами необхідно використовувати усі передбачені засоби захисту. Тривалий вплив навіть низьких доз шкідливих речовин може негативно позначитися на стані репродуктивної системи.
Своєчасна діагностика та лікування урологічних захворювань Один із ключових пунктів профілактики чоловічого безпліддя. Захворювання сечостатевої системи вимагають негайного звернення до фахівця та проведення відповідного лікування.
Постійна статева партнерка Часта зміна статевих партнерів підвищує ризик зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, які негативно впливають на репродуктивну функцію. Оптимальна частота статевих контактів індивідуальна для кожної пари і має відповідати природним потребам партнерів.
ГоловнаКошикОбране