ГЕПАМЕТІОН® (HEPAMETION)

Состав и форма выпуска

ліофілізат для розчину для ін'єкцій 400 мг флакон з розчинником 5 мл, № 5Ціни в аптеках
Адеметіонін
400 мг
№ UA/15978/01/01 від 12.05.2017 до 12.05.2022
B За рецептом

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. S-аденозил-L-метіонін (адеметіонін) — натуральна амінокислота, що міститься практично у всіх тканинах і рідких середовищах організму. Адеметіонін головним чином діє як коензим та донор метильної групи у реакціях трансметилювання, що є необхідним метаболічним процесом у людини та тварин. Перенесення метильних груп (трансметилювання) також є необхідним метаболічним процесом при будуванні подвійного фосфоліпідного шару у мембранах клітин та сприяє текучості мембран. Адеметіонін здатний проникати через ГЕБ. Процес трансметилювання за участю адеметіоніну є ключовим в утворенні нейромедіаторів ЦНС, включаючи катехоламіни (дофамін, норадреналін, адреналін), серотонін, мелатонін та гістамін.

Адеметіонін також є попередником в утворенні фізіологічних сульфурованих сполук (цистеїну, таурину, глутатіону, коензиму А та ін.) у реакціях транссульфурування. Глутатіон, найпотужніший антиоксидант у печінці, відіграє важливу роль у печінковій детоксикації. Адеметіонін підвищує рівень печінкового глутатіону у пацієнтів з ураженням печінки як алкогольного, так і неалкогольного ґенезу. Фолієва кислота (фолати) та вітамін В12 є необхідними конутрієнтами у процесах метаболізму та відновлення адеметіоніну.

Фармакокінетика

Абсорбція. У людини після в/в введення фармакокінетичний профіль адеметіоніну є біекспоненціальним та складається з фази швидкого вираженого розподілу у тканинах та кінцевої фази елімінації з Т½ близько 1,5 год. Абсорбція при в/м введенні є майже повною (96%), Cmax досягається приблизно через 45 хв після застосування. Після внутрішнього застосування кишково-розчинних таблеток адеметіоніну Cmax у плазмі крові є дозозалежною, становить 0,5–1 мг/л та досягається через 3–5 год після прийому разової дози 400–1000 мг. Плазмова концентрація знижується до початкового значення протягом 24 год. Біодоступність після перорального застосування підвищується, якщо адеметіонін застосовувати між прийомами їжі.

Розподіл. Об’єм розподілу становить 0,41 та 0,44 л/кг для доз адеметіоніну 100 та 500 мг відповідно. Зв’язування з білками сироватки крові незначне і становить ≤5%.

Метаболізм. Реакції, у результаті яких продукується, засвоюється та регенерується адеметіонін, називаються циклом адеметіоніну. На першому етапі цього циклу адеметіонінзалежна метилаза використовує адеметіонін як субстрат для продукування S-аденозил-гомоцистеїну, який потім гідролізується до гомоцистеїну та аденозину за допомогою S-аденозил-гомоцистеїн-гідролази. Гомоцистеїн, у свою чергу, піддається зворотній трансформації до метіоніну шляхом перенесення метильної групи від 5-метилтетрагідрофолату. Зрештою, метіонін може бути перетворений в адеметіонін, завершуючи цикл.

Виведення. У радіоізотопних дослідженнях при пероральному застосуванні радіоактивно міченого (метил14С) адеметіоніну у здорових добровольців виведення із сечею радіоактивної речовини становило 15,5±1,5% через 48 год та виведення із калом становило 23,5±3,5% через 72 год, при цьому у стійких пулах залишалось інкорпоровано близько 60% речовини.

Показання ГЕПАМЕТІОН

– внутрішньопечінковий холестаз у дорослих, у тому числі у хворих на хронічний гепатит різної етіології та цироз печінки.

— Внутрішньопечінковий холестаз у вагітних.

— Депресивні синдроми.

Застосування ГЕПАМЕТІОН

лікування може розпочинатися з парентерального введення препарату з подальшим застосуванням препарату у формі таблеток або одразу із застосування таблеток. Добову дозу таблеток можна розподілити на 2–3 прийоми. Готувати р-н для ін’єкцій слід безпосередньо перед застосуванням.

Початкова терапія

В/в або в/м: рекомендована доза становить 5–12 мг/кг маси тіла на добу. Звичайна початкова доза становить 400 мг/добу, загальна добова доза не має перевищувати 800 мг. Тривалість початкової парентеральної терапії становить 15–20 днів при лікуванні депресивних синдромів та 2 тиж при лікуванні захворювань печінки.

Перорально (внутрішньо): для прийому внутрішньо слід застосовувати препарат адеметіоніну у формі таблеток. Рекомендована доза становить 10–25 мг/кг маси тіла на добу. Звичайна початкова доза становить 800 мг/добу (2 таблетки), загальна добова доза не має перевищувати 1600 мг (4 таблетки).

Підтримуюча терапія. Застосовувати внутрішньо по 2–4 таблетки на добу (800–1600 мг/добу).

Тривалість терапії залежить від тяжкості та перебігу захворювання та визначається лікарем індивідуально.

Для в/м або в/в застосування ліофілізований порошок розчинити у спеціальному розчиннику, що додається, безпосередньо перед застосуванням. Для в/в введення необхідну дозу адеметіоніну потрібно далі розвести у 250 мл фізіологічного р-ну або 5% р-ну декстрози (глюкози) та проводити інфузію повільно упродовж 1–2 год. Невикористану частину р-ну слід викинути.

Адеметіонін не слід змішувати з лужними р-нами або р-нами, що містять іони кальцію. Якщо ліофілізований порошок має інший колір, крім від білого до жовтуватого (через наявність тріщин у флаконі або через вплив підвищеної температури), необхідно утриматися від його застосування.

Пацієнти літнього віку. Клінічні дослідження, що проводили з адеметіоніном, не включали достатню кількість пацієнтів літнього віку (тобто пацієнтів віком від 65 років), для того щоб можливо було визначити, чи є різниця у відповіді на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами. Проте наявний клінічний досвід свідчить, що відмінностей у реакціях на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами не виявлено. Загалом підбір дози для пацієнтів літнього віку необхідно здійснювати обережно, зазвичай розпочинаючи з найнижчої рекомендованої дози, зважаючи на підвищену частоту зниження печінкової, ниркової або серцевої функції, наявність супутніх патологічних станів та застосування інших лікарських засобів.

Діти. Безпека та ефективність застосування адеметіоніну у дітей не встановлені.

Протипоказання

генетичні вади, що впливають на метіоніновий цикл та/або спричиняють гомоцистинурію та/або гіпергомоцистеїнемію (наприклад недостатність цистатіонін β-синтази, вади метаболізму вітаміну В12).

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Побічна дія

небажаними реакціями, які найчастіше відмічали при застосуванні адеметіоніну, є головний біль, діарея та нудота.

Побічні реакції класифіковано за системами органів (згідно з MedDRA) та частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), поодинокі (≥1/10 000, <1/1000), рідкісні (<1/10 000).

З боку ШКТ: часто — біль у животі, діарея, нудота; нечасто — сухість у роті, диспепсія, метеоризм, шлунково-кишковий біль, шлунково–кишкова кровотеча, шлунково-кишкові розлади, блювання; поодинокі — здуття живота, езофагіт.

Загальні розлади та реакції у місці введення: нечасто — астенія, набряк, гіпертермія, озноб, реакції у місці введення, некроз у місці введення; поодинокі — нездужання.

З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість, анафілактоїдні або анафілактичні реакції (наприклад гіперемія, диспное, бронхоспазм, біль у спині, дискомфорт у грудній клітці, зміни АТ (гіпотензія, АГ) або частоти пульсу (тахікардія, брадикардія)).

Інфекції та інвазії: нечасто — інфекції сечовивідних шляхів.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: нечасто — артралгія, м’язові судоми.

З боку нервової системи: часто — головний біль; нечасто — запаморочення, парестезії, дисгевзія.

Психічні розлади: часто — тривожність, безсоння; нечасто — ажитація, сплутаність свідомості.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — набряк гортані.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — свербіж; нечасто — гіпергідроз, ангіоневротичний набряк, алергічні шкірні реакції (наприклад висип, свербіж, кропив’янка, еритема).

З боку судин: нечасто — припливи, гіпотензія, флебіт.

Рідко були повідомлення про суїцидальні думки/поведінку у пацієнтів з депресивними синдромами (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Особливості застосування

цей лікарський засіб містить <1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію. Одна доза лікарського засобу містить 6,61 мг натрію (еквівалентно вмісту натрію у 16,80 мг столової солі). Це становить 0,3% рекомендованого ВООЗ максимального добового прийому натрію для дорослих (5 г столової солі).

В/в введення необхідно проводити дуже повільно (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Слід контролювати рівні аміаку у пацієнтів з прециротичною або циротичною стадією гіперамоніємії, які застосовують таблетки адеметіоніну.

Оскільки недостатність вітаміну В12 та фолієвої кислоти (фолатів) може спричинити зниження концентрації адеметіоніну, пацієнтам з групи ризику (анемія, захворювання печінки, вагітність або можливість розвитку вітамінної недостатності через інші хвороби або спосіб харчування, такий як вегетаріанство) необхідно регулярно проводити аналіз крові для перевірки плазмових рівнів цих речовин. Якщо виявлено недостатність, рекомендується лікування вітаміном В12 та/або фолієвою кислотою (фолатами) до або під час застосування адеметіоніну. У разі неможливості проведення зазначених досліджень пацієнтам з групи ризику рекомендується застосування вітаміну В12 та/або фолієвої кислоти (фолатів) згідно з інструкціями для медичного застосування цих лікарських засобів (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Метаболізм).

Адеметіонін не рекомендується для застосування у пацієнтів із біполярними психозами. Повідомлялося про пацієнтів, у яких відбувся перехід від депресії до гіпоманії або манії при лікуванні адеметіоніном.

Опубліковано одне повідомлення про розвиток серотонінового синдрому у пацієнта, який застосовував адеметіонін на тлі прийому кломіпраміну. Хоча можливість взаємодії припускається теоретично, слід з обережністю застосовувати адеметіонін одночасно з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін), препаратами та рослинними засобами, що містять триптофан (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Ефективність застосування адеметіоніну для лікування депресії була продемонстрована в ході короткотривалих клінічних спостережень (3–6 тиж). Ефективність застосування адеметіоніну тривалістю більше 6 тиж для лікування депресії невідома. Існує багато способів лікування депресії, тому пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем для визначення оптимальної терапії. Пацієнтів слід попередити про необхідність інформування лікаря, якщо під час терапії адеметіоніном симптоми їх захворювання (депресії) не минають або вираженість їх збільшується.

Пацієнти з депресією зазвичай перебувають у групі підвищеного ризику щодо скоєння суїциду або інших серйозних вчинків, тому потребують ретельного нагляду та постійної психіатричної допомоги під час лікування адеметіоніном з метою контролю ефективності лікування симптомів депресії.

Були повідомлення про короткотривалу появу або посилення відчуття тривожності у пацієнтів, які приймають адеметіонін. У більшості випадків у перериванні терапії не було необхідності. Іноді відчуття тривожності зникало після зниження дози або припинення терапії.

Вплив на імунологічний аналіз гомоцистеїну. Адеметіонін впливає на імунологічний аналіз гомоцистеїну, результати якого можуть помилково вказувати на підвищений рівень гомоцистеїну у плазмі крові у пацієнтів, які приймають адеметіонін. У зв’язку з цим таким пацієнтам рекомендується застосовувати неімунологічні методи визначення рівня гомоцистеїну у плазмі крові.

Печінкова недостатність. Фармакокінетичні характеристики не відрізняються у здорових добровольців та пацієнтів із хронічним захворюванням печінки.

Ниркова недостатність. Існують обмежені клінічні дані щодо застосування адеметіоніну у пацієнтів з нирковою недостатністю. Таким пацієнтам адеметіонін слід приймати з обережністю.

Самогубство/суїцидальні думки. Депресія пов’язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, суїцидальної поведінки і самогубства (суїцидальних подій). Ризик зберігається до настання ремісії при лікуванні депресії. Суттєвого покращення може не відбутися протягом перших тижнів лікування або протягом кількох тижнів після початкового курсу терапії, тому за пацієнтами з депресією необхідний ретельний нагляд, поки не буде поліпшення стану.

Інші психічні захворювання, при яких призначається цей препарат, також можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі захворювання можуть бути пов’язані з тяжким депресивним розладом. При лікуванні пацієнтів з тяжким депресивним розладом слід дотримуватися особливої обережності і вживати таких самих заходів безпеки, що і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними захворюваннями.

Застосування у період вагітності та годування грудьми. У ході клінічних досліджень у жінок, яких лікували адеметіоніном у ІІІ триместр вагітності, не виявлено жодних побічних реакцій. Адеметіонін у І та ІІ триместр вагітності слід застосовувати лише після ретельної оцінки лікарем співвідношення користь для вагітної/ризик для плода.

У період годування грудьми адеметіонін можна застосовувати тільки тоді, коли потенційна користь від його застосування переважає потенційний ризик для немовляти.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. У деяких пацієнтів під час терапії адеметіоніном може виникнути запаморочення. У таких випадках слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами до повного зникнення симптомів, що можуть впливати на швидкість реакції при зазначених видах діяльності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

є інформація про розвиток серотонінового синдрому у пацієнта, який застосовував адеметіонін на тлі прийому кломіпраміну. Хоча роль адеметіоніну у цьому випадку припускається теоретично, слід з обережністю застосовувати адеметіонін одночасно з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін), препаратами та рослинними засобами, що містять триптофан.

Несумісність. Адеметіонін (р-н для ін’єкцій) не слід змішувати з лужними р-нами або р-нами, що містять іони кальцію.

Передозування

про випадки передозування адеметіоніну повідомлялося рідко. При передозуванні лікарі мають звертатися до місцевих токсикологічних центрів. Рекомендується спостереження за станом пацієнта та у разі потреби — застосування симптоматичного лікування.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

Діагнози, при яких застосовують ГЕПАМЕТІОН

Дата додавання: 08.07.2020 р.
© Компендиум 2019

Інструкція МОЗ

На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko