0
UA | RU

МУКОГЕН (MUCOGEN)

Macleods Pharmaceuticals Ltd

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Ребаміпід100 мг
№ UA/5547/01/01 від 24.11.2016
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Мукоген (INN — ребаміпід) ― згідно з АТС-класифікацією належить до групи інших препаратів для лікування виразки шлунка та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Діюча речовина ребаміпід за хімічною структурою являє собою 2-(4-хлорбензоіламіно)-3-[2(1Н))-хинолон-4-іл]пропіонову кислоту. Уперше препарат синтезовано в Японії фармацевтичною компанією «Otsuka Pharmaceutical» (Федів О.І., Багрій В.М., 2008). Чинить противиразкову і протизапальну дію. Форма випуску ― таблетки для перорального застосування.

Сфера застосування

Ребаміпід ― єдиний лікарський засіб, який відібрали серед 500 гастроцитопротекторів, що досліджувалися в період з 1980 до 2005 р. з метою промислового виробництва (Федів О.B., Багрій В.М., 2008).

Ребаміпід спочатку планувалося постачати на фармацевтичний ринок як лікарський засіб для лікування захворювань верхніх відділів травної системи, тому препарати на його основі на даний момент офіційно показані при захворюваннях шлунка.

Мукоген застосовують при наступних перерахованих нижче захворюваннях

Загострення хронічного гастриту з підвищеною кислотністю

Хронічний гастрит ― це хронічне запалення у слизовій оболонці шлунка. Сучасна класифікація виділяє три типи хронічного гастриту: бактеріальний (асоційований з Helicobacter pylori), аутоімунний та рефлюкс-гастрит, пов’язаний з потраплянням жовчі в порожнину шлунка. При гастритах може відзначатися підвищений вміст кислоти в шлунковому соку, яка додатково чинить пошкоджувальну дію на слизову оболонку шлунка.

При гастриті пацієнта турбують відчуття тяжкості, біль в епігастральній ділянці, відрижка, печія. Також через гіперсекрецію можуть виникати порушення випорожнень. При загостреннях усі симптоми стають більш вираженими. Стимулюючи синтез простагландинів і захисного слизу, Мукоген підсилює захисні властивості шлунка, у результаті чого симптоми запалення усуваються.

Ерозивний гастрит

Ерозивний гастрит ― запалення слизової оболонки шлунка, що супроводжується утворенням на її поверхні ерозій. Наявність ерозій найчастіше свідчить про гостре запалення, але вони також можуть бути проявом підгострих і хронічних станів. Симптоматика може бути незначною або вираженою. Пацієнта турбують такі симптоми, як нудота, біль в епігастрії, відрижка, у рідкісних випадках ― кровотеча з поверхні ерозій. Призначення Мукогену допоможе усунути гострі прояви хвороби і підвищити захисні властивості слизової оболонки при потраплянні інфекцій та за умови впливу інших пошкоджуючих факторів.

Невиразкова диспепсія

Невиразкова диспепсія ― це функціональний розлад, коли візуальна органічна причина розладу відсутня. Значення у виникненні симптомів диспепсії мають психоемоціний стан людини, наявність стресових чинників. Пацієнт скаржиться на симптоми гастриту: біль, нудота, відчуття тяжкості, відрижка, здуття. Важливо виключити всі можливі розлади з боку шлунка і кишечнику, перш ніж встановити остаточний діагноз.

Призначення Мукогену при функціональній диспепсії ― це більшою мірою симптоматична терапія. Підвищення вироблення слизу, простагландинів нормалізує стан слизової оболонки шлунка й усуває неприємні симптоми.

Механізм дії

Головний ефект препарату, завдяки якому він застосовується в гастроентерології ― гастроцитопротекторний. Він досягається через збільшення вираженості синтезу слизу і простагландинів PgE1 і PgE2, які відіграють важливу роль у формуванні захисного бар’єру. Застосування ребаміпіду призводить до підвищення експресії гена ЕР4, який стимулює вироблення слизу, а також синтез ЦОГ-2, яка, у свою чергу, збільшує синтез захисних простагландинів. Ребаміпід здатний поглинати вільні радикали, які є потенційно небезпечними для слизової оболонки. Препарат послаблює вплив цитокінів, вироблення яких стимулює Helicobacter pylori (Arakawa T. et al., 1998).

Наукові дослідження

Останні дослідження, пов’язані з вивченням властивостей ребаміпіду, присвячені його ефектам у гастроентерологічній практиці при ураженні слизової оболонки шлунка, асоційованому з Helicobacter pylori. Також достатня кількість досліджень пов’язана із застосуванням ребаміпіду в офтальмологічній практиці.

Ребаміпід додатково до потрійної терапії при лікуванні бактеріального гастриту

Було проведено проспективне рандомізоване порівняльне дослідження з метою застосування ребаміпіду у схемі потрійної ерадикаційної терапії інфекції, спричиненої Helicobacter pylori. У дослідженні взяли участь 94 пацієнти з неускладненою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, пов’язаної з Helicobacter pylori.

Усі пацієнти були розділені на три групи. До 1-ї, контрольної групи, увійшли 36 пацієнтів. Вони отримували стандартну потрійну терапію із застосуванням омепразолу ― 20 мг 2 р/добу, амоксициліну ― 1000 мг 2 р/добу, кларитроміцину ― 500 мг 2 р/добу. Лікування тривало 10 днів.

До 2-ї групи увійшли 33 пацієнти. Вони також отримували стандартну потрійну схему ерадикаційної терапії: омепразол ― 20 мг 2 р/добу, амоксицилін ― 1000 мг 2 р/добу, кларитроміцин ― 500 мг 2 р/добу, але додатково ― ребаміпід ― 100 мг 3 р/добу. Тривалість лікування становила 10 днів.

До 3-ї групи включили 25 пацієнтів, які отримували стандартне потрійне лікування: омепразол ― 20 мг 2 р/добу, амоксицилін ― 1000 мг 2 р/добу, кларитроміцин ― 500 мг 2 р/добу, а також ребаміпід ― 100 мг 3 р/добу. Ця група пацієнтів також приймала ребаміпід протягом наступних 20 днів після лікування.

Для оцінки результатів терапії застосовувався респіраторний тест через 1,5 міс після пройденого курсу. Усі побічні ефекти пацієнти записували у спеціальний щоденник.

Через 1,5 міс після лікування у всіх пацієнтів із виразковою хворобою шлунка було взято зразки тканин для гістологічного дослідження біоптатів з антрального відділу і тіла шлунка. Прогресування запального процесу оцінювали за оновленою Сіднейської шкалою.

У результаті дослідження були встановлені більш ефективна ерадикація Helicobacter pylori, більш висока швидкість епітелізації виразок у разі доповнення потрійної терапії ребаміпідом. Також пролонгування прийому ребаміпіду додатково покращує показники регенерації слизової оболонки. Призначення ребаміпіду не збільшило кількості побічних реакцій, що продемонструвало безпеку препарату (Андрєєв Д.Н. та співавт., 2018).

Ефективність ребаміпіду у складі комплексної терапії

Ще одна група вчених з Китаю порівняла ефективність лікування виразок після проведення ендоскопічної дисекції підслизового шару шлунка комбінованою терапією ребаміпіду і лансопразолу й ефективність монотерапії лансопразолом.

Для цього дослідження відібрали 300 пацієнтів і розділили на дві групи ― експериментальну й контрольну. У кожну групу увійшли по 150 хворих. Усім пацієнтам було проведено ендоскопічну дисекцію підслизового шару. Показаннями до хірургічного лікування стали: аденома шлунка з інтраепітеліальною неоплазією від низького до високого ступеня; добре диференційована або помірно диференційована інтрамукозна карцинома; добре диференційована або помірно диференційована поверхнева карцинома шлунка без виразки або з виразками (діаметр <3 см); недиференційована карцинома <2 см без виразки.

1-ша контрольна група пацієнтів отримувала в перші 3 доби після операції 30 мг пантопразолу в/в кожні 12 год і плацебо 3 р/добу. Починаючи з 4-ї доби і по 56-ту добу лікування, пацієнтам призначали перорально лансопразол по 30 мг/добу і плацебо 3 р/добу. 2-га, експериментальна група, отримувала перші 3 дні після хірургічного втручання 30 мг пантопразолу в/в кожні 12 год і 100 мг ребаміпіду 3 р/добу. А на 4-ту добу пацієнтам призначали перорально 30 мг лансопразолу на добу і 100 мг ребаміпіду по 3 р/добу. Ефективність лікування оцінювали шляхом ендоскопічного обстеження пацієнтів через 4 і 8 тиж після операції.

Результати показали, що ефективність комбінованої терапії та монотерапії були приблизно однаковими через 4 тиж (показники загоєння були однаково низькими). Через 8 тиж показники загоєння в експериментальній групі були значно кращими, ніж у контрольній (Bin Yan et al., 2019).

Здатність ребаміпіду зупиняти лізис кістки

Перепрофілювання лікарських засобів останнім часом набуває все більшого значення. Перепрофілювання має значну перевагу порівняно з розробкою традиційних ліків, тому що препарат з новими виявленими властивостями вже пройшов дослідження на токсичність; його безпека з’ясована, і ризик потенційно небезпечних побічних ефектів нижчий. У 2016 р. було опубліковано результати дослідження, у якому вивчався вплив ребаміпіду на остеокластогенез у людини (остеобласти — клітини, що беруть участь у розсмоктуванні кісткової тканини).

Дослідження було проведене in vitro. Для цього взяли зразки периферичної крові в добровольців. Шляхом центрифугування були виділені з крові мононуклеари ― попередники остеокластів. Остеокласти культивувалися за наявності макрофагального колонієстимулюючого фактора і людських цитокінів з групи факторів некрозу пухлин. Ці речовини стимулюють збільшення кількості остеокластів. До частини зразків остеокластів додавали ребаміпід. Зміни кількості остеокластів оцінювали за допомогою покадрової фотографії та формування актинових кілець.

Під час дослідження було зафіксовано, що під впливом ребаміпіду зростання культури остеокластів сповільнювалося. Цю нову властивість можна використати в майбутньому для лікування деяких захворювань, що супроводжуються лізисом в кістки, зокрема для боротьби з остеопорозом і наслідками ревматоїдного артриту (Yuki Nanke et al., 2016).

Терапія ребаміпідом пошкоджень товстої кишки, викликаних променевим навантаженням

Було виявлено ефективність ребаміпіду щодо радіаційно-індукованого ушкодження товстого кишечнику. Під час даного експерименту 30 лабораторних мишей опромінювали в зоні черевної порожнини. Доза становила 13 Гр. Потім тваринам вводили ребаміпід у дозі 200–400 мг/кг/добу протягом 6 днів. Контрольна група не приймала препарат. Після цього у тварин були взяті зразки тканин кишечнику для гістологічного дослідження.

Результати показали, що стан тканин кишечнику мишей, яким давали ребаміпід, був значно кращим. Припускається, що була прискорена регенерація. Таким чином, вчені прогнозують, що застосування ребаміпіду може бути актуальним при радіаційних ураженнях товстого кишечнику. Актуальність цього дослідження пов’язана з побічними ефектами променевої терапії у пацієнтів з онкологічними захворюваннями (Hyosun Jang et al., 2017).

Ребаміпід в офтальмологічній практиці

Отримано інформацію щодо застосування ребаміпіду в офтальмологічній практиці. Вивчалися властивості 2% розчину для офтальмологічного застосування у пацієнтів із симптомами сухого ока. В експерименті взяли участь 20 осіб. Вік пацієнтів перевищував 20 років. Протягом 3 міс вони крапали в очі розчин за запропонованою схемою, заповнювали спеціальні анкети, у яких вказували наявність симптомів. Ефективність лікування оцінювали шляхом офтальмологічного огляду й проведення специфічних тестів (час розриву очної плівки, тест Ширмера без анестезії, фарбування поверхні рогівки флуоресцеїновим барвником і бенгальським рожевим). Результати терапії показали значне зменшення вираженості симптомів і поліпшення показників тестів (Shrivastava S. et al. 2017).

Висновки

Мукоген має виражені гастропротекторні властивості, підтверджені багатьма дослідженнями. На даний момент ефекти препарату Мукоген пов’язують з такими механізмами, як активація генів, що кодують ЦОГ-2, генів, що відповідають за вироблення слизу, й інактивація вільних радикалів.

Результати застосування Мукогену при захворюваннях шлунка — прискорення процесів регенерації тканин слизової оболонки, прискорення загоєння ерозивно-виразкових ушкоджень.

Виявлено перспективи застосування ребаміпіду в онкологічній практиці, він виявляє властивості гастропротектора в умовах ушкоджень кишечнику радіаційного походження. Встановлено здатність ребаміпіду впливати на процеси проліферації остеокластів. На даний момент відомі тільки результати експерименту in vitro.

Тривають дослідження застосування розчину ребаміпіду при лікуванні офтальмологічних захворювань.

Ребаміпід ― речовина, здатна впливати на організм в різних напрямках. Оскільки з економічної точки зору перепрофілювання препарату є більш вигідним, ніж винахід нового лікарського засобу, пошуки застосування його в нових медичних напрямках активно здійснюються і вважаються перспективними.

Інструкція МОЗ

Склад

діюча речовина: rebamipide;

1 таблетка містить ребаміпіду 100 мг;

допоміжні речовини: маніт (E 421), натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натрію лаурилсульфат, кислота лимонна безводна, тальк, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (E 171), пропіленгліколь.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, гладенькі з обох боків.

Фармакотерапевтична група

Засоби для лікування кислотозалежних захворювань. Код АТХ А02Х.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ребаміпід підвищує ендогенний вміст простагландинів E2 та I2 (PGE2 та PGI2), які містяться у шлунковому соку, а також підвищує рівень простагландину Е2 (PGE2) у слизовій оболонці шлунка, що сприяє її захисту від ушкоджуючих факторів. Ребаміпід чинить цитопротекторний ефект, доведений у дослідженнях in vitro, покращує кровообіг у слизовій оболонці шлунка і стимулює проліферацію клітин. Завдяки прискоренню активності ферментів, що стимулюють біосинтез високомолекулярних глікопротеїнів, ребаміпід збільшує кількість поверхневого шлункового слизу. Ребаміпід не впливає на базальну і стимульовану шлункову секрецію.

Фармакокінетика.

Після одноразового перорального застосування 100 мг ребаміпіду максимальна концентрація у плазмі крові (210 нг/мл) спостерігалася через 2 години. В експериментах in vitro з білками плазми зв’язувалося приблизно 90% препарату, проте у багаторазових дослідженнях доведено, що препарат не кумулюється в організмі. Препарат піддається незначному метаболізму в організмі людини, проте здебільшого виділяється у незміненому вигляді. Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1,5 години.

При застосуванні ребаміпіду у дозі 100 мг у пацієнтів з нирковою недостатністю не було істотних розходжень у показниках концентрації препарату у плазмі крові і періоду напіввиведення між здоровими і хворими пацієнтами.

Клінічні характеристики

Показання

У складі комплексного лікування хронічного гастриту з підвищеною кислотоутворювальною функцією шлунка у стадії загострення, ерозивного гастриту, функціональної диспепсії.

Запобігання виникненню ушкоджень слизової оболонки на тлі прийому нестероїдних протизапальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до ребаміпіду або до будь-якого іншого компонента препарату. Злоякісні захворювання шлунка.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При застосуванні ребаміпіду у складі традиційних антихелікобактерних схем ефективність ерадикаційної терапії, вірогідно, зростає.

Взаємодія з іншими препаратами не досліджена.

Особливості застосування.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам літнього віку для зменшення ризику розвитку порушень з боку травного тракту, оскільки дана категорія пацієнтів більш чутлива до лікарських засобів, ніж молодші пацієнти.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Протипоказаний у період вагітності або годування груддю, оскільки безпека застосування ребаміпіду у вагітних жінок не доведена.

Оскільки ребаміпід проникає у грудне молоко, під час застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтів, які приймають Мукоген, необхідно попередити про те, що у них можуть виникати запаморочення, сонливість і що у таких випадках їм слід відмовитися від керування автотранспортом, роботи з механізмами, а також від занять іншими видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкої реакції.

Спосіб застосування та дози

Таблетки приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю рідини, по 1 таблетці (100 мг) 3 рази на добу.

Курс лікування становить 2–4 тижні, у разі необхідності може бути подовжений до 8 тижнів.

Діти.

Препарат не призначати дітям, оскільки дослідження щодо застосування препарату у цій віковій групі не проводилися.

Передозування

Дотепер не спостерігалося випадків передозування ребаміпіду.

Можливі нудота, блювання, біль у животі, діарея або запор, головний біль, посилення проявів побічних реакцій.

У разі передозування слід промити шлунок і призначити симптоматичну терапію. Специфічного антидоту не існує.

Побічні реакції

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛФ, гамаглутамілтрансфераза).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, кропив’янка, екземоподібні висипання на шкірі, свербіж, набряки.

Неврологічні розлади: оніміння, запаморочення, сонливість.

З боку травного тракту: запори, здуття живота, діарея, нудота, блювання, печія, біль та відчуття тяжкості у животі, відрижка, порушення смакових відчуттів.

Репродуктивні розлади: порушення менструального циклу у жінок, набряклість та біль у молочних залозах, гінекомастія, індукція лактації, відчуття серцебиття, гарячка, припливи, оніміння язика, кашель, респіраторний дистрес.

Інші: реакції гіперчутливості, підвищення рівня сечовини, відчуття клубка у горлі.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у стрипі, по 3 стрипи в картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Маклеодс Фармасьютикалc Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Віледж Тхеда, ПО Лодхімайра, Техсіл Бадді, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш — 174101 (Блок №1), Індія.

Дата додавання: 19.10.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують МУКОГЕН

Виразкова хвороба МКХ K27.9
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки МКХ K26.9
Виразкова хвороба шлунка МКХ K25.9
Гастрит МКХ K29.7
Гастроезофагеальний рефлюкс без езофагіту МКХ K21.9
Гастроезофагеальний рефлюкс з езофагітом МКХ K21.0
Гостра виразка дванадцятипалої кишки МКХ K26.3
Гостра виразка шлунка МКХ K25.3
Гострий алергічний бронхіт МКХ J20.9
Диспепсія (порушення травлення) МКХ K30
Інші виразкові коліти МКХ K51.8
Інші гастрити МКХ K29.6
Інші гострі гастрити МКХ K29.1
Хвороба Крона товстої кишки МКХ K50.1
Хвороба Крона тонкої кишки МКХ K50.0
Хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки МКХ K29.9
Хронічна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки МКХ K26.7
Хронічна виразкова хвороба шлунка МКХ K25.7
Хронічний поверхневий гастрит МКХ K29.3
Язвений коліт МКХ K51.9
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko