Герпевір^® порошок для розчину для ін'єкцій (Herpevir powder for solution for injection)

Ацикловіру натрієва сіль - 250 мг

фармакодинаміка. Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з високою активністю in vitro та in vivo щодо вірусів герпесу, що включають вірус простого герпесу І та ІІ типів, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна — Барр та цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір виявляє найбільшу активність відносно вірусу простого герпесу І типу, далі, за зниженням активності, відносно вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейна — Барр та цитомегаловірусу.
Інгібіторна активність ацикловіру відносно вірусу простого герпесу І типу, вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster та вірусу Епштейна — Барр високоселективна. Фермент тимідинкіназа в нормальній неінфікованій клітині не використовує ацикловір як субстрат, тому він має дуже низьку токсичність відносно клітин людини. Проте закодована у вищезазначених вірусах тимідинкіназа перетворює ацикловір на монофосфат ацикловіру, аналог нуклеозиду, що далі перетворюється на дифосфат, потім на трифосфат. Ацикловіру трифосфат взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та затримує реплікацію вірусної ДНК.
При тривалих чи повторних курсах лікування у тяжкохворих зі зниженим імунітетом можуть виникати випадки зниженої чутливості окремих штамів вірусу, які можуть не відповідати на лікування ацикловіром. Більшість клінічних випадків нечутливості пов’язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак є повідомлення про ушкодження тимідинкінази та ДНК-полімерази. In vitro взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів. Взаємозалежність між чутливістю окремих вірусів простого герпесу in vitro та клінічними результатами лікування ацикловіром до кінця не з’ясована.
Фармакокінетика. У дорослих кінцевий Т_½ при в/в введенні ацикловіру становить близько 2,9 год. Більша частина препарату виділяється в незміненому вигляді нирками. Нирковий кліренс ацикловіру істотно вищий за кліренс креатиніну, який вказує на те, що виділення препарату здійснюється нирками не лише шляхом гломерулярної фільтрації, а й тубулярної секреції.
9-карбоксиметоксиметилгуанін є єдиним важливим метаболітом ацикловіру і становить близько 10–15% кількості, що виводиться із сечею. Якщо ацикловір застосовують через 1 год після прийняття 1 г пробенециду, кінцевий Т_½ та AUC збільшуються на 18 та 40% відповідно.
У дорослих середні рівні C_max у плазмі крові в рівноважному стані ацикловіру (С_ssmax) після 1-годинної інфузії 2,5; 5; 10 та 15 мг/кг маси тіла становлять 22,7 мкмоль (5,1 мкг/мл), 43,6 мкмоль (9,8 мкг/мл), 92 мкмоль (20,7 мкг/мл) та 105 мкмоль (23,6 мкг/мл) відповідно. Відповідні рівні мінімальної концентрації у плазмі при рівноважному стані ацикловіру (C_ssmin) через 7 год становили 2,2 мкмоль (0,5 мкг/мл), 3,1 мкмоль (0,7 мкг/мл), 10,2 мкмоль (2,3 мкг/мл) та 8,8 мкмоль (2 мкг/мл). У дітей віком від 1 року аналогічні рівні С_ssmax та C_ssmin відмічали, коли дозу 250 мг/м² було замінено на 5 мг/кг маси тіла, а дозу 500 мг/м² замінено на 10 мг/кг маси тіла.
У новонароджених та немовлят віком до 3 міс, яких лікували в/в введенням препарату в дозі 10 мг/кг маси тіла протягом 1 год з інтервалом 8 год, С_ssmax становила 61,2 мкмоль (13,8 мкг/мл), а C_ssmin — 10,1 мкмоль (2,3 мкг/мл). Кінцевий Т_½ у цих пацієнтів — 3,8 год. У окремої групи новонароджених та немовлят віком до 3 міс, яких лікували введенням 15 мг/кг маси тіла кожні 8 год, були відзначені приблизно пропорційні підвищення дози з C_max — 83,5 мкмоль (18,8 мкг/мл) та C_min — 14,1 мкмоль (3,2 мкг/мл).
У пацієнтів літнього віку загальний кліренс знижувався відповідно до віку, що є наслідком зниження кліренсу креатиніну, а також невеликих змін у кінцевому Т_½.
У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю середній кінцевий Т_½ становить 19,5 год. Середній Т_½ ацикловіру під час гемодіалізу — 5,7 год. Рівень ацикловіру в плазмі крові під час діалізу знижується приблизно на 60%.
Концентрація препарату в цереброспінальній рідині становить близько 50% відповідної концентрації в плазмі крові. Рівень зв’язування з білками плазми крові відносно низький (9–33%) і не змінюється при взаємодії з іншими препаратами.

лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом та тяжкого генітального герпесу у пацієнтів без імунодефіциту.
Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом.
Лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster.
Лікування герпетичного енцефаліту.
Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у новонароджених та немовлят віком до 3 міс.

шляхом повільної в/в інфузії протягом не менше 1 год.
Курс лікування Герпевіром для в/в введення зазвичай триває 5 днів, але тривалість може бути змінена залежно від стану пацієнта та відповідної реакції на терапію. Лікування герпетичного енцефаліту триває зазвичай 10 днів. Лікування інфекцій у новонароджених, спричинених вірусом простого герпесу, триває зазвичай 14 днів при ураженні шкіри та слизових оболонок та 21 день — при дисемінації та ураженні ЦНС.
Тривалість профілактичного застосування Герпевіру для в/в введення визначається тривалістю періоду ризику інфікування.
Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, Герпевір для в/в введення слід призначати в дозі 5 мг/кг маси тіла кожні 8 год за умови нормальної функції нирок.
Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у пацієнтів з імунодефіцитом або з герпетичним енцефалітом Герпевір для в/в введення слід призначати в дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 год за умови нормальної функції нирок.
Пацієнтам з ожирінням слід призначати дозу з розрахунку на ідеальну, а не на реальну масу тіла.
Діти. Дози для дітей віком від 3 міс до 12 років розраховуються на одиницю поверхні тіла.
Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, Герпевір для в/в введення слід призначати в дозі 250 мг/м² поверхні тіла кожні 8 год за умови нормальної функції нирок.
Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у дітей з імунодефіцитом або герпетичним енцефалітом Герпевір для в/в введення призначають у дозі 500 мг/м² поверхні тіла кожні 8 год за умови нормальної функції нирок.
Доза Герпевіру для в/в введення новонародженим та немовлятам віком до 3 міс розраховується на основі маси тіла дитини.
Рекомендований режим лікування для новонароджених та немовлят віком до 3 міс з інфекцією, спричиненою вірусом простого герпесу, — 20 мг/кг/маси тіла кожні 8 год протягом 21 дня при дисемінованій формі та ураженні ЦНС або 14 днів при захворюванні, що обмежується шкірою та слизовими оболонками.
Дітям та немовлятам з порушенням функції нирок дозу слід коригувати відповідно до ступеня порушення цієї функції (див. Пацієнти з нирковою недостатністю нижче).
Пацієнти літнього віку. Слід мати на увазі можливість порушення функції нирок у пацієнтів літнього віку, і дозу препарату необхідно відповідно коригувати (див. Пацієнти з нирковою недостатністю нижче). Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.
Пацієнти з нирковою недостатністю. В/в Герпевір необхідно з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю. Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.
Нижчезазначені зміни в дозуванні необхідно зробити залежно від показників кліренсу креатиніну.
Дорослі:

Діти:

Спосіб введення. Необхідну дозу Герпевіру вводять шляхом повільної в/в інфузії протягом не менше 1 год незалежно від дози, що вводиться.
Спочатку вміст флакона Герпевіру для в/в введення потрібно розчинити у відповідному об’ємі води для ін’єкцій або в 0,9% р-ні натрію хлориду для ін’єкцій. Для одержання р-ну, 1 мл якого буде містити 25 мг ацикловіру, 250 мг препарату розчиняють у 10 мл рідини.
Після додавання рідини слід злегка струснути флакон, поки його вміст повністю не розчиниться.
Для отримання р-ну для в/в введення приготований як зазначено вище р-н далі розводять до одержання концентрації не більше ніж 5 мг/мл (0,5%): р-н, що утворився після розчинення 250 мг ацикловіру в 10 мл води для ін’єкцій (або 0,9% р-ні натрію хлориду), додається до обраного р-ну для інфузій, як буде зазначено нижче.
Для дітей та немовлят, коли необхідно звести до мінімуму об’єм рідини, що вводиться, рекомендується, щоб 4 мл розведеного р-ну (100 мг ацикловіру) додавали до 20 мл рідини для інфузій.
Для дорослих рекомендований об’єм рідини для інфузій повинен становити не менше 100 мл, навіть якщо концентрація ацикловіру буде нижчою за 0,5%. Тому 100 мл рідини для інфузій необхідно використати для введення Герпевіру в дозах 250 та 500 мг (10 або 20 мл розведеного р-ну). При необхідності застосування вищих доз препарату (500–1000 мг ацикловіру) об’єм рідини для інфузій слід збільшити до 200 мл.
Після розчинення, як рекомендовано вище, Герпевір для в/в введення сумісний з нижчезазначеними рідинами для приготування інфузійних р-нів та зберігає стабільність протягом 12 год при кімнатній температурі (15–25 °С):
– 0,45% або 0,9% р-н натрію хлориду;
– 0,18% р-н натрію хлориду та 4% р-н декстрози;
– 0,45% р-н натрію хлориду та 2,5% р-н декстрози;
– р-н Хартмана.
При приготуванні р-нів для в/в інфузій, як зазначено вище, утворюється концентрація ацикловіру не більше ніж 0,5%.
У зв’язку з тим, що Герпевір для в/в введення не містить жодних антимікробних консервантів, розчинення та розведення препарату необхідно проводити в асептичних умовах безпосередньо перед застосуванням, невикористані рештки р-ну слід утилізувати.
Якщо з’являється помутніння або кристалізація, такі р-ни непридатні для застосування і підлягають знищенню.
Діти. Застосовувати від народження.

гіперчутливість до ацикловіру, валацикловіру.

побічні реакції, наведені нижче, класифіковано за органами і системами та за частотою виникнення. Категорії за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100–<1/10), нечасто (≥1/1000–<1/100), рідко (≥1/10 000–<1/1000), дуже рідко (<1/10 000).
Кров і лімфатична система: нечасто — зниження гематологічних показників (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія).
Імунна система: дуже рідко — анафілаксія.
Психічні розлади та розлади з боку нервової системи: дуже рідко — головний біль, запаморочення, збудженість, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома.
Вищенаведені неврологічні реакції є загалом зворотними і зазвичай відмічаються при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю та з іншими факторами ризику (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Серцево-судинна система: часто — флебіт.
Респіраторна система та органи грудної клітки: дуже рідко — задишка.
ШКТ: часто — нудота, блювання; дуже рідко — діарея, біль у животі.
Гепатобіліарна система: часто — зворотне підвищення рівня печінкових ферментів; дуже рідко — зворотне підвищення рівня білірубіну, жовтяниця, гепатит.
Шкіра та підшкірні тканини: часто — свербіж, кропив’янка, висип (включаючи світлочутливість); нечасто — прискорене дифузне випадіння волосся. Оскільки випадіння волосся може бути пов’язано з великою кількістю хвороб і прийомом ліків, чіткого зв’язку з ацикловіром не виявлено; дуже рідко — ангіоневротичний набряк.
Нирки та сечовидільна система: часто — підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові.
Це може бути пов’язано з порушенням водно-електролітного обміну. Для того щоб уникнути цього ефекту, лікарський засіб не слід вводити шляхом в/в болюсу, а лише шляхом повільної інфузії тривалістю не менше 1 год; дуже рідко — порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, біль у нирках.
Необхідно підтримувати адекватну гідратацію цих пацієнтів. Порушення функції нирок, як правило, швидко минає після регідратаційної терапії та/або зниження дози або повної відміни лікарського засобу. Розвиток гострої ниркової недостатності, однак, може відмічатися у виняткових випадках.
Біль у нирках може бути асоційований з нирковою недостатністю та кристалурією.
Загальні розлади: дуже рідко — стомлюваність, лихоманка, місцеві запальні реакції.
Тяжкі місцеві запальні реакції, які інколи призводять до пошкодження шкіри, виявляють при в/в введенні ацикловіру, коли він через необережність потрапляє в навколосудинні тканини.

адекватний рівень гідратації необхідно підтримувати у пацієнтів, які отримують ацикловір в/в або високі дози ацикловіру перорально.
В/в дози слід вводити шляхом інфузії протягом 1 год, щоб уникнути осідання ацикловіру в нирках. Необхідно уникати швидкої або болюсної ін’єкції.
Ризик ураження нирок підвищується при застосуванні інших нефротоксичних препаратів. Необхідно бути пильними при застосуванні ацикловіру в/в разом з іншими нефротоксичними препаратами.
Пацієнти з нирковою недостатністю та пацієнти літнього віку. Ацикловір виводиться з організму головним чином нирками, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю слід знижувати дозу (див. ЗАСТОСУВАННЯ). У осіб літнього віку також висока ймовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів також можливе зниження дози. Обидві ці групи (пацієнти з нирковою недостатністю та пацієнти літнього віку) є групами ризику виникнення неврологічних побічних реакцій і тому повинні перебувати під пильним контролем. Такі реакції є загалом зворотними в разі припинення лікування препаратом (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром осіб з дуже ослабленим імунітетом можуть призвести до виділення вірусних штамів зі зниженою чутливістю, які можуть не відповідати на тривале лікування ацикловіром.
Якщо пацієнт отримує високі дози препарату в/в, наприклад для лікування герпетичного енцефаліту, слід брати до уваги показники функції нирок, особливо у випадках дегідратації або наявності ниркової недостатності.
Розведений Герпевір для в/в інфузій має рН приблизно 10,7–11,7 і не повинен призначатися для перорального прийому. Препарат містить натрій — 24,4 мг. Це слід враховувати, якщо пацієнт дотримується дієти з контрольованим вмістом натрію.
Застосування у період вагітності та годування грудьми. Інформація щодо впливу ацикловіру на жіночу фертильність відсутня.
У дослідженні за участю 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальним числом сперматозоїдів при пероральному застосуванні в дозі до 1 г/добу протягом 6 міс не виявлено клінічно значущого впливу на кількість сперматозоїдів, моторику або морфологію.
У післяреєстраційному реєстрі нагляду за вагітними задокументовано результати застосування у вагітних різних фармацевтичних форм ацикловіру. Не виявлено збільшення кількості вроджених вад у дітей, матері яких застосовували ацикловір під час вагітності, порівняно із загальною популяцією. Однак застосовувати ацикловір для інфузій потрібно лише у випадках, коли потенційна користь для матері від застосування препарату перевищує можливий ризик для плода.
При пероральному прийомі 200 мг ацикловіру 5 разів на добу ацикловір проникає у грудне молоко в концентраціях, що становлять 0,6–4,1 рівня ацикловіру у плазмі крові. Потенційно дитина, яку годують цим молоком, може засвоїти ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг маси тіла на добу. Слід з обережністю призначати ацикловір жінкам, які годують грудьми, з урахуванням співвідношення ризик/користь.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Герпевір для в/в введення головним чином застосовується для лікування пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, тому зазвичай інформація про вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не є необхідною. Досліджень з вивчення впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилося.

клінічно важливої взаємодії ацикловіру з іншими лікарськими засобами не виявлено.
Ацикловір головним чином виділяється в незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які ліки, що мають аналогічний механізм виділення, можуть підвищувати концентрацію ацикловіру в плазмі крові.
Пробенецид та циметидин подовжують Т_½ ацикловіру та збільшують AUC, але з огляду на широкий терапевтичний індекс ацикловіру корекції дози не потрібно.
У пацієнтів, які одночасно лікуються Герпевіром для в/в введення та іншими препаратами, що мають аналогічний механізм виділення, можливе підвищення в плазмі крові концентрації одного або обох препаратів чи їх метаболітів. При одночасному застосуванні ацикловіру з імуносупресантом, який застосовується при лікуванні пацієнтів після трансплантації органів, — мофетилу мікофенолатом — у плазмі крові також підвищується рівень ацикловіру та неактивного метаболіту мофетилу мікофенолату.
При застосуванні літію одночасно з високою дозою ацикловіру в/в необхідно ретельно контролювати концентрацію літію в плазмі крові через ризик токсичності літію.
Обережність (з контролем функції нирок) необхідна також при призначенні Герпевіру для в/в введення з препаратами, що впливають на функцію нирок (такими як циклоспорин, такролімус).
В експериментальному дослідженні за участю 5 чоловіків виявлено, що поєднана терапія ацикловіром збільшує AUC повністю введеного теофіліну приблизно на 50%. Рекомендується вимірювати концентрацію в плазмі крові при одночасній терапії ацикловіром.

при передозуванні ацикловіру шляхом в/в введення підвищується рівень сироваткового креатиніну, азоту сечовини крові й, таким чином, розвивається ниркова недостатність. Неврологічними проявами передозування можуть бути сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кома.
Ацикловір дуже добре елімінується з крові за допомогою гемодіалізу, тому цей метод можна успішно застосовувати при лікуванні передозування препарату.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.