Церукал^® розчин для ін'єкцій (Cerucal^® solution for injections)

Метоклопраміду гідрохлорид - 10 мг

фармакодинаміка. Метоклопрамід є центральним дофаміновим антагоністом, який також виявляє периферичну холінергічну активність.
Відзначають два основних ефекти: протиблювальнний і прискорення випорожнення шлунка та проходження через тонку кишку.
Протиблювальний ефект спричинений дією на центральну точку стовбурової частини головного мозку (хеморецептори — активуюча зона блювотного центру), імовірно через гальмування дофамінергічних нейронів. Посилення перистальтики також частково контролюється вищими центрами, але також може бути задіяний механізм периферичної дії разом із активацією постгангліонарних холінергічних рецепторів і, можливо, пригніченням дофамінергічних рецепторів шлунка та тонкої кишки. Через гіпоталамус і парасимпатичну нервову систему регулює та координує рухову активність верхнього відділу ШКТ. Підвищує тонус шлунка та кишечнику, прискорює випорожнення шлунка, зменшує гастростаз, перешкоджає пілоричному та езофагеальному рефлюксу, стимулює перистальтику кишечнику. Нормалізує виділення жовчі, зменшує спазм сфінктера Одді, не змінює його тонусу, усуває дискінезію жовчного міхура.
Небажані ефекти поширюються головним чином на екстрапірамідні симптоми, в основі яких лежить механізм дофамін-рецептор-блокуючої дії на ЦНС.
Тривале лікування метоклопрамідом може спричинити зростання концентрації пролактину в сироватці крові внаслідок відсутності дофамінергічного гальмування секреції пролактину. У жінок описувалися галакторея та порушення менструального циклу, у чоловіків — гінекомастія, однак ці симптоми зникали після припинення лікування.
Фармакокінетика. У разі в/в застосування відбувається швидкий розподіл метоклопраміду. Початок дії на ШКТ відзначається через 1–3 хв після в/в введення і через 10–15 хв після в/м введення. Антиеметична дія зберігається протягом 12 год. З білками плазми крові зв’язується 13–30% метоклопраміду. V_d коливається в межах 2,2–3,4 л/кг маси тіла. Метаболізується у печінці. Т_½ становить 2,6–4,6 год у здорових добровольців і близько 14 год у пацієнтів із нирковою недостатністю. Проникає крізь ГЕБ і плацентарний бар’єри, проникає у грудне молоко. Частина дози (близько 20%) виводиться у вихідній формі, а решта (близько 80%) після метаболічних перетворень печінкою виділяється нирками разом із сечею у сполуках із глюкуроновою або сірчаною кислотою.
Ниркова недостатність. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю кліренс метоклопраміду знижується до 70%, а Т_½ з плазми крові підвищується (близько 10 год при кліренсі креатиніну 10–50 мл/хв та 15 год при кліренсі креатиніну <10 мл/хв).
Печінкова недостатність. У пацієнтів із цирозом печінки відмічали накопичення метоклопраміду, що супроводжувалося зниженням кліренсу плазми крові на 50%.

дорослі. Запобігання післяопераційній нудоті і блюванню.
Симптоматичне лікування нудоти і блювання, в тому числі пов’язаних із гострою мігренню.
Запобігання нудоті та блюванню, спричиненим радіотерапією.
Діти. Як препарат другої лінії для запобігання відстроченій нудоті і блюванню, спричиненим хіміотерапією.
Як препарат другої лінії для лікування наявної післяопераційної нудоти і блювання.

р-н для ін’єкцій вводиться в/м або повільно в/в.
Метоклопрамід для в/в введення слід застосовувати як повільну болюсну ін’єкцію протягом щонайменше 3 хв.
Дорослі. Для запобігання післяопераційній нудоті та блюванню рекомендована разова доза метоклопраміду становить 10 мг.
Для симптоматичного лікування нудоти і блювання, у тому числі пов’язаних із гострою мігренню, а також для запобігання нудоті та блюванню, спричиненим радіотерапією, рекомендована разова доза метоклопраміду становить 10 мг до 3 разів на добу.
Максимальна рекомендована добова доза становить 30 мг або 0,5 мг/кг маси тіла.
Застосування ін’єкційних форм має відбуватися протягом якомога коротшого проміжку часу з якомога швидшим переходом на застосування пероральних або ректальних форм метоклопраміду.
Діти. При застосуванні для запобігання післяопераційній нудоті та блюванню метоклопрамід слід застосовувати після закінчення операції.
Рекомендована доза метоклопраміду становить 0,1–0,15 мг/кг маси тіла до 3 разів на добу. Максимальна добова доза становить 0,5 мг/кг маси тіла. Якщо необхідно продовжити застосування препарату, слід дотримуватися не менше ніж 6-годинних інтервалів.
Схема дозування

Максимальна тривалість застосування метоклопраміду для лікування встановленої післяопераційної нудоти і блювання становить 48 год.
Максимальна тривалість застосування метоклопраміду для запобігання відстроченій нудоті і блюванню, спричинених хіміотерапією, становить 5 діб.
Пацієнти літнього віку. Слід розглянути можливість зниження дози для хворих літнього віку у зв’язку зі зниженням функції нирок та печінки, зумовленим віком.
Порушення функції нирок. Хворим з термінальною стадією порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≤15 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно знизити на 75%.
Хворим з помірним та тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно знизити на 50%.
Печінкова недостатність. Хворим з тяжким порушенням функції печінки дозу метоклопраміду необхідно знизити на 50%.

– підвищена чутливість до метоклопраміду або будь-якої іншої складової препарату;
– шлунково-кишкова кровотеча;
– механічна кишкова непрохідність;
– шлунково-кишкова перфорація;
– підтверджена або запідозрена феохромоцитома, оскільки існує ризик тяжких нападів АГ;
– пізня дискінезія, зумовлена нейролептиками або метоклопрамідом, в анамнезі;
– епілепсія (підвищення частоти та інтенсивності нападів);
– хвороба Паркінсона;
– одночасне застосування з леводопою чи дофамінергічними агоністами (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
– встановлена метгемоглобінемія при застосуванні метоклопраміду або дефіциті NADH-цитохром-b5-редуктази в анамнезі;
– пролактинзалежні пухлини;
– підвищена судомна готовність (екстрапірамідні рухові розлади);
– дитячий вік до 1 року, оскільки існує ризик розвитку екстрапірамідних порушень (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Запобіжні заходи. У зв’язку із вмістом сульфіту натрію ін’єкційний р-н Церукалу не можна призначати хворим на БА з підвищеною чутливістю до сульфіту.

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок, особливо при застосуванні в/в).
З боку системи крові та лімфатичної системи: метгемоглобінемія, яка може бути пов’язана з дефіцитом NADH-цитохром-b5-редуктази, особливо у немовлят, сульфгемоглобінемія, яка пов’язана, головним чином, із одночасним застосуванням високих доз препаратів, що вивільняють сірку.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, особливо при в/в застосуванні, зупинка серця протягом короткого часу після ін’єкції, яка може бути наслідком брадикардії (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), AV-блокада, зупинка синусного вузла, особливо при в/в застосуванні, пролонгація інтервалу Q–T, шлуночкова тахікардія за типом пірует, артеріальна гіпотензія (переважно при в/в введенні), шок, синкопе при парентеральному застосуванні, гостра АГ у пацієнтів із феохромоцитомою, тимчасове підвищення АТ.
З боку ендокринної системи*: аменорея, гіперпролактинемія, галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу.
З боку ШКТ: нудота, сухість у роті, запор, діарея.
З боку нервової системи: злоякісний нейролептичний синдром (характерні симптоми: жар, ригідність м’язів, втрата свідомості, коливання АТ), судоми (переважно у пацієнтів із епілепсією), головний біль, запаморочення, сонливість, пригнічений рівень свідомості.
Екстрапірамідні розлади, які можуть виникнути навіть після застосування однієї дози переважно у дітей та підлітків та/або при перевищенні рекомендованої дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ): дискінетичний синдром (мимовільні спазматичні рухи, зокрема в ділянці голови, шиї та плечей, тонічний блефароспазм, спазм лицьових і жувальних м’язів, відхилення язика, спазм глоткових м’язів і м’язів язика, неправильне тримання голови і шиї, перенапруження хребта, спазматичне згинання рук, спазматичне розгинання ніг); паркінсонізм (тремор, ригідність, акінезія); гостра дистонія, дистонія (включаючи порушення зору та окулогірний криз); пізня дискінезія (може бути постійною під час або після тривалого лікування, особливо у пацієнтів літнього віку); акатизія.
З боку шкіри: висип, кропив’янка, гіперемія та свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк.
З боку психіки: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, тривожність, неспокій.
Лабораторні дослідження: підвищення рівня ензимів печінки.
Загальні розлади: астенія, підвищена втомлюваність.
*Ендокринні розлади під час тривалого лікування пов’язані з гіперпролактинемією (аменорея, галакторея, гінекомастія). У таких випадках застосування препарату необхідно припинити.
У підлітків та хворих із тяжкими порушеннями функції нирок (ниркова недостатність), внаслідок якої зменшується виведення метоклопраміду, слід особливо уважно слідкувати за розвитком побічних реакцій. У разі їх виникнення застосування лікарського засобу одразу ж припиняють.
Повідомлялося про розвиток тяжких серцево-судинних реакцій, зумовлених в/в застосуванням метоклопраміду (аритмія, наприклад у вигляді суправентрикулярної екстрасистолії, вентрикулярної екстрасистолії, тахікардії, починаючи з брадикардії до зупинки серця).
Існує ризик гострих (короткочасних) неврологічних розладів, що вищий у дітей, а пізньої дискінезії — у пацієнтів літнього віку. Ризик розвитку побічних реакцій з боку нервової системи зростає при застосуванні препарату у високих дозах та тривалому лікуванні.
При застосуванні високих доз перераховані нижче реакції виникають частіше (деколи одночасно):
− екстрапірамідні симптоми: гостра дистонія та дискінезія, синдром Паркінсона, акатизія, навіть після застосування одноразової дози лікарського засобу, особливо у дітей та підлітків;
− сонливість, пригнічений рівень свідомості, сплутаність свідомості, галюцинації.
Через вміст сульфіту натрію в ін’єкційному р-ні Церукалу в деяких випадках, особливо у пацієнтів з БА, може виникнути гіперчутливість, яка виявляється в формі нудоти, діареї, ускладненого дихання, гострого нападу БА, сплутаності свідомості або шоку. Ці реакції можуть мати різні форми та призвести до загрози для життя.

Церукал для ін’єкцій містить натрій. У 2 мл р-ну для ін’єкцій міститься менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто цей лікарський засіб практично вільний від натрію.
Взяті з упаковки ампули не можна залишати на сонці тривалий час.
Неврологічні порушення. Можуть відмічати екстрапірамідні порушення, особливо у дітей та/або при застосуванні у високих дозах. Ці реакції зазвичай виникають на початку лікування та можливі після одноразового застосування. У разі розвитку екстрапірамідних симптомів метоклопрамід потрібно негайно відмінити. Загалом ці ефекти після припинення лікування повністю зникають, але можуть потребувати симптоматичного лікування (бензодіазепіни у дітей та/або антихолінергічні протипаркінсонічні лікарські засоби у дорослих).
Між кожним введенням метоклопраміду, навіть у разі блювання і відторгнення дози, щоб уникнути передозування, необхідно дотримуватися щонайменше 6-годинного інтервалу.
Тривале лікування метоклопрамідом може призводити до пізньої дискінезії, що потенційно є незворотною, особливо в осіб літнього віку. Лікування не повинно тривати більше 3 міс через ризик розвитку пізньої дискінезії (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Лікування необхідно припинити, якщо з’являються клінічні ознаки пізньої дискінезії.
При застосуванні метоклопраміду в комбінації з нейролептиками, а також при монотерапії метоклопрамідом повідомлялося про розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). У разі виникнення симптомів злоякісного нейролептичного синдрому застосування метоклопраміду необхідно негайно припинити та почати відповідне лікування.
Пацієнтам із супутніми неврологічними захворюваннями та хворим, які отримують лікування іншими лікарськими препаратами, що діють на ЦНС, необхідно бути особливо обережними (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
При застосуванні метоклопраміду можуть також посилюватися симптоми хвороби Паркінсона.
Метгемоглобінемія. Повідомлялося про випадки метгемоглобінемії, які можуть бути пов’язані із дефіцитом NADH-цитохром-b5-редуктази. У такому разі слід негайно остаточно припинити прийом метоклопраміду та вжити відповідних заходів (наприклад прийом метиленового синього).
Серцеві розлади. Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи випадки гострої судинної недостатності, тяжкої брадикардії, зупинки серця та подовження інтервалу Q–T, які відмічали після прийому метоклопраміду в формі ін’єкцій, особливо після в/в введення (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).
З особливою уважністю слід застосовувати метоклопрамід в/в у пацієнтів літнього віку, хворих із порушенням серцевої провідності (включаючи подовження інтервалу Q–T), порушенням балансу електролітів, брадикардією, а також пацієнтів, які приймають препарати, що подовжують інтервал Q–T.
В/в препарат слід вводити шляхом повільної болюсної ін’єкції (мінімум протягом 3 хв), щоб знизити ризик побічних реакцій (наприклад гіпотензії, акатизії).
Порушення функції нирок та печінки. Пацієнтам із порушенням функції нирок або тяжким порушенням функції печінки рекомендується зниження дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Препарат не слід застосовувати для лікування хронічних захворювань, таких як гастропарез, диспепсія і гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, чи як додатковий засіб при проведенні хірургічних або радіологічних процедур.
Препарат містить сульфіт натрію, що в деяких випадках може спричинити тяжкі реакції гіперчутливості та бронхоспазм.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Велика кількість даних, отриманих з обстежень вагітних (більше 1000 результатів із застосуванням препарату), вказує на відсутність будь-якої токсичності, що призводить до мальформацій або фето-/неонатальної токсичності. Метоклопрамід можна застосовувати під час вагітності, якщо є клінічна потреба. Через фармакологічні властивості (як у інших нейролептиків) у разі застосування метоклопраміду на кінцевих термінах вагітності не можна виключати появи екстрапірамідного синдрому у новонародженого. Необхідно уникати застосування метоклопраміду на кінцевих термінах вагітності. При застосуванні метоклопраміду необхідно спостерігати за новонародженим.
Годування грудьми. Метоклопрамід у незначній кількості проникає у грудне молоко. Не виключено впливу метоклопраміду на немовля, що перебуває на грудному вигодовуванні. Тому не рекомендується застосовувати метоклопрамід під час годування грудьми. Необхідно розглянути можливість припинення застосування метоклопраміду у жінок, які годують грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Метоклопрамід може спричиняти сонливість, запаморочення, дискінезію та дистонію, що можуть впливати на зір, а також на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами.
Діти. Метоклопрамід протипоказаний дітям віком до 1 року (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

протипоказані комбінації. Леводопа або дофамінергічні агоністи та метоклопрамід характеризуються взаємним антагонізмом (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Комбінації, яких слід уникати. Алкоголь посилює седативну дію метоклопраміду.
Комбінації, на які слід звернути увагу. При одночасному застосуванні з пероральними лікарськими засобами, наприклад парацетамолом, Церукал може впливати на їх абсорбцію внаслідок впливу метоклопраміду на моторику шлунка.
Антихолінергічні засоби та похідні морфіну: антихолінергічні засоби та похідні морфіну характеризуються взаємним антагонізмом із метоклопрамідом стосовно впливу на моторну активність ШКТ.
Інгібітори ЦНС (похідні морфіну, анксіолітики, седативні антигістаміни — блокатори H₁-рецепторів, седативні антидепресанти, барбітурати, клонідин та споріднені препарати): потенціюють седативну дію метоклопраміду.
Нейролептики: у разі застосування метоклопраміду в комбінації з іншими нейролептиками можуть виникати кумулятивний ефект та екстрапірамідні розлади.
Серотонінергічні препарати: застосування метоклопраміду в комбінації із серотонінергічними препаратами, наприклад селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може підвищити ризик розвитку серотонінового синдрому.
Дигоксин: метоклопрамід може знижувати біодоступність дигоксину. Необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації дигоксину в плазмі крові.
Циклоспорин: метоклопрамід підвищує біодоступність циклоспорину (C_max на 46%, експозицію на 22%). Необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові. Клінічні наслідки цього явища остаточно не визначені.
Мівакурій та суксаметоній: ін’єкція метоклопраміду може подовжити тривалість нервово-м’язового блоку (через пригнічення холінестерази в плазмі крові). Церукал може подовжити дію сукцинілхоліну.
Потужні інгібітори CYP 2D6: рівні експозиції метоклопраміду підвищуються при одночасному його застосуванні з сильними інгібіторами CYP 2D6, наприклад з флуоксетином і пароксетином. Хоча клінічна значущість цього точно не визначена, за станом пацієнтів необхідно спостерігати щодо виникнення побічних реакцій.
Тіамін (вітамін В₁): сульфіт натрію є сполукою з високою здатністю до реакцій. Тому слід враховувати те, що тіамін (вітамін В₁) розкладається у разі його одночасного застосування з ін’єкційним р-ном Церукалу.

симптоми: сонливість, зниження рівня свідомості, сплутаність свідомості, дратівливість, неспокій та його посилення, судоми, екстрапірамідні розлади, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією і підвищенням чи зниженням АТ, галюцинації, зупинка дихання і серцевої діяльності, дистонічні реакції.
Лікування. У разі розвитку екстрапірамідних симптомів, пов’язаних або не пов’язаних із передозуванням, проводиться лише симптоматичне лікування (бензодіазепіни дітям та/або антихолінергічні протипаркінсонічні лікарські засоби дорослим).
Відповідно до клінічного стану необхідно проводити симптоматичне лікування та постійне спостереження за функціями серцево-судинної та дихальної систем.

в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 30 °C та в недоступному для дітей місці. Не заморожувати.