КЛОПІКСОЛ (CLOPIXOL®)

Склад і форма випуску

КЛОПІКСОЛ
таблетки, вкриті оболонкою 2 мг контейнер у картонній коробці, № 100Ціни в аптеках
Зуклопентиксол
2 мг
Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, коповідон, гліцерин, тальк, олія рицинова гідрогенізована, магнію стеарат, гіпромеллоза, макрогол, титану діокис, заліза оксид червоний.
№ UA/2205/01/01 від 02.04.2020
A За рецептом
таблетки, вкриті оболонкою 10 мг контейнер у картонній коробці, № 100Ціни в аптеках
Зуклопентиксол
10 мг
Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, коповідон, гліцерин, тальк, олія рицинова гідрогенізована, магнію стеарат, гіпромеллоза, макрогол, титану діокис, заліза оксид червоний.
№ UA/2205/01/02 від 02.04.2020
A За рецептом
таблетки, вкриті оболонкою 25 мг контейнер, № 100Ціни в аптеках
A За рецептом
КЛОПІКСОЛ-АКУФАЗ
розчин для ін'єкцій 50 мг/мл ампула 1 мл, № 10Ціни в аптеках
Зуклопентиксолу ацетат
50 мг/мл
Допоміжні речовини: тригліцериди середнього ланцюга, аргон rm1137.
№ UA/2206/01/01 від 06.03.2020
A За рецептом
КЛОПІКСОЛ ДЕПО
розчин для ін'єкцій 200 мг/мл ампула 1 мл, № 10Ціни в аптеках
Зуклопентиксолу деканоат
200 мг/мл
Допоміжні речовини: тригліцериди середнього ланцюга, аргон rm1137.
№ UA/2278/01/01 від 25.03.2020
A За рецептом

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КЛОПІКСОЛ

(CLOPIXOL®)

Склад:

діюча речовина: zuclopenthixol;

1 таблетка містить зуклопентиксолу дигідрохлориду еквівалентно 2 або 10 мг зуклопентиксолу;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний; лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; коповідон; гліцерин (85%); тальк; олія рицинова гідрогенізована; магнію стеарат; гіпромелоза; макрогол 6000; титану діоксид (Е 171); заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої форми, вкриті плівковою оболонкою, блідо-червоного (2 мг) та світлого червоно-коричневого (10 мг) кольору.

Фармакотерапевтична група.

Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Похідні тіоксантену. Зуклопентиксол.

Код АТХ N05A F05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Зуклопентиксол є нейролептиком з групи тіоксантену.

Антипсихотичний ефект нейролептиків пов’язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також можливим залученням блокади 5НТ-рецепторів. In vitro зуклопентиксол має високу спорідненість з обома дофаміновими D1 і D2-рецепторами, α1-адренорецепторами і 5НТ2 рецепторами, але не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами. Він має слабку спорідненість з гістаміновими (Н1) рецепторами і не чинить блокуючої дії на α2-адренорецептори.

In vivo афінність до D2 сайтів зв’язування домінує над афінністю до D1-рецепторів. Зуклопентиксол є сильнодіючим нейролептиком, що доведено всіма поведінковими дослідженнями нейролептичної активності (здатності блокувати дофамінові рецептори). При середньому добовому дозуванні та пероральному використанні з метою антипсихотичного лікування, спостерігається спорідненість до блокуючих ділянок, що зв’язують дофаміновий D2-рецептор в моделях in vitro та in vivo.

Пригнічення локомоторної активності та подовження часу сну, індукованого алкоголем та барбітуратами свідчать про седативну дію зуклопентиксолу.

Як і більшість інших нейролептиків, зуклопентиксол підвищує сироватковий рівень пролактину.

Клінічна ефективність та безпека

Зуклопентиксол слід призначати для лікування гострих і хронічних психозів, а також для терапії пацієнтів з розумовими вадами з гіперактивною та руйнівною поведінкою.

Крім вираженої редукції або повної елімінації ядерних симптомів шизофренії, таких як галюцинації, манія та порушене мислення, зуклопентиксол ефективно зменшує супутні симптоми, такі як ворожість, підозрілість, тривожність та агресивність.

Зуклопентиксол спричиняє транзиторний дозозалежний седативний ефект. Однак така первинна седація зазвичай є перевагою у початковій фазі захворювання. Толерантність до неспецифічного седативного ефекту розвивається швидко.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 4 години. Зуклопентиксол слід застосовувати незалежно від прийому їжі. Біодоступність при внутрішньому прийомі становить близько 44%.

Розподіл

Очевидний об’єм розподілу (Vd)β становить приблизно 20 л /кг.

Зв’язування з протеїнами плазми — приблизно 98–99%.

Метоболізм

Метаболізм зуклопентиксолу відбувається трьома основними шляхами: сульфоксидацією, N-деалкілуванням бокового ланцюга та кон’югацією з глюкуроновою кислотою. Метаболіти позбавлені психофармакологічної активності. Зуклопентиксол переважає над метаболітами в мозку та інших тканинах.

Біотрансформація

Період напіввиведення (Т1/2β) становить приблизно 20 годин і системний кліренс (Cls) — приблизно 0,86 л/хв. Зуклопентиксол елімінується головним чином з калом і частково (приблизно 10%) — з сечею. Лише близько 0,1% дози виводиться з сечею в незміненому вигляді, це означає, що навантаження препарату на нирки незначне.

Зуклопентиксол у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У жінок, які отримували препарат перорально або з деконоатом, постійне співвідношення концентрації у грудному молоці та сироваткової концентрації перед введенням чергової дози становило приблизно 0,29.

Лінійність

Кінетика лінійна. Рівноважні концентрації встановлюються через 3–5 днів. При застосуванні 20 мг зуклопентиксолу перорально один раз на добу середній мінімальний постійний рівень становив близько 25 нмоль/л.

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетичні параметри істотно залежать від віку пацієнтів.

Зниження функції нирок

З огляду на вищенаведені характеристики стосовно виведення препарату, можна припустити, що зниження функції нирок, ймовірно, не матиме великого впливу на сироватковий рівень лікарського засобу.

Зниження функції печінки

Немає даних.

Поліморфізм

Дослідження in vivo показало, що деяка частина метаболічних шляхів є предметом генетичного поліморфізму окислення спартеїну/дебризохіну (CYP2D6).

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємодії

Мінімальна (тобто концентрація, виміряна перед введенням дози) концентрація в сироватці крові на рівні 2,8–12 нг/мл (7–30 нмоль/л) рекомендується для підтримуючого лікування пацієнтів з низьким та середнім ступенем шизофренії.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гостра та хронічна шизофренія та інші психози, особливо з такими симптомами як галюцинації, манії та порушення мислення зі збудженням, невгамовністю, ворожістю та агресивністю.

Маніакальна фаза маніакально-депресивного психозу.

Збудження або інші поведінкові розлади у пацієнтів з розумовою відсталістю.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, циркуляторний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (наприклад, в наслідок дії алкоголю, барбітуратної чи опіоїдної інтоксикації), кома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, які потребують застережень при застосуванні

Зуклопентиксол може потенціювати ефекти засобів для загального наркозу і антикоагулянтів та подовжувати тривалість дії блокаторів нервово-м’язової передачі.

Можуть посилюватися антихолінергічні ефекти атропіну або інших лікарських засобів з антихолінергічними властивостями.

Зуклопентиксол може посилювати седативну дію алкоголю, барбітуратів та інгібіторів центральної нервової системи.

Нейролептики можуть посилювати або зменшувати ефект антигіпертензивних засобів; гіпотензивний ефект гуанетидину та аналогічно діючих засобів послаблюється.

Сумісне застосування нейролептиків і літію або сибутраміну підвищує ризик нейротоксичності.

Антипсихотики можуть посилювати кардіодепресантні ефекти хінідину і всмоктування кортикостероїдів і дигоксину.

Може посилюватися гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів групи вазодилататорів, таких як гідралазин, і α-блокаторів (наприклад, доксазозину) або метилдопи.

Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного і може погіршуватися контроль цукрового діабету.

Зуклопентиксол може знижувати ефективність леводопи, адренергічних та протисудомних засобів, а комбінація з метоклопрамідом, піперазином та протипаркінсонічними препаратами підвищує ризик розвитку екстрапірамідних розладів таких як пізня дискінезія.

Оскільки зуклопентиксол частково метаболізується CYP2D6, сумісне застосування препаратів, здатних пригнічувати цей фермент, може гальмувати виведення зуклопентиксолу.

Збільшення інтервалу QT, пов’язане з використанням антипсихотичних засобів, може посилитися під час сумісного застосування з іншими засобами, здатними значно подовжувати QT-інтервал. Слід уникати комбінації з такими засобами, як:

  • клас Іа і ІІІ антиаритмічних засобів (наприклад хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід);
  • деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин);
  • деякі антибіотики-макроліди (наприклад еритроміцин);
  • деякі антигістамінні засоби (наприклад терфенадин, астемізол);
  • деякі антибіотики-хінолони (наприклад гатифлоксацин, моксифлоксацин).

Перелік, наведений вище, неповний, слід уникати комбінації з іншими окремими препаратами, які здатні значно подовжувати QT-інтервал (такими як цисаприд, літій).

Засоби, які змінюють електролітний баланс, наприклад тіазидні діуретики (гіпокаліємія), і засоби, які підвищують концентрацію зуклопентиксолу, також необхідно застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик пролонгації інтервалу QT і злоякісних аритмій.

Антипсихотики можуть виявляти антагонізм до ефектів адреналіну та інших симпатоміметиків і нейтралізувати антигіпертензивні ефекти гуанетидину і подібних адреноблокуючих засобів.

Особливості застосування.

Необхідно дотримуватися обережності у пацієнтів з наступними станами: захворювання печінки; захворювання серця або аритмії; важке респіраторне захворювання; ниркова недостатність; епілепсія (і стани, що сприяють виникненню епілепсії, такі як алкогольна абстиненція або ушкодження головного мозку); хвороба Паркінсона; вузькокутова глаукома; гіпертрофія передміхурової залози; гіпотиреоз; гіпертиреоз; міастенія гравіс; феохромоцитома і пацієнти, у яких спостерігається гіперчутливість до тіоксантенів або інших антипсихотиків.

Було описане виникнення гострих симптомів відміни, в тому числі нудоти, блювання, пітливості та безсоння, після різкого припинення застосування антипсихотиків. Крім того, можуть виникати рецидиви психотичних симптомів, а також повідомлялося про випадки виникнення мимовільних рухових розладів (таких як акатизія, дистонія та дискінезія). З огляду на це рекомендовано здійснювати відміну препарату поступово.

Імовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м’язова ригідність, порушення свідомості, дисфункція вегетативної нервової системи) існує при застосуванні будь-якого нейролептика. Ризик потенційно вищий при застосуванні кількох засобів. Летальні випадки виникали переважно у пацієнтів із наявним органічним синдромом, розумовою загальмованістю, зловживанням опіатами та алкоголем.

Лікування: припинення застосування нейролептиків, симптоматичні та загальні підтримуючі заходи. Можна застосовувати дантролен і бромокриптин.

Симптоми можуть існувати протягом тижня або більше після припинення прийому пероральних форм та дещо довше після застосування депонованих форм препаратів.

Як інші нейролептики, зуклопентиксол слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з органічним мозковим синдромом, судомами та прогресуючим захворюванням печінки.

Повідомлялося про рідкісні випадки патологічних змін показників крові. У разі виникнення у пацієнта ознак персистуючої інфекції необхідно виконувати загальні аналізи крові.

Як і інші антипсихотичні препарати, зуклопентиксол може змінювати потребу в інсуліні та толерантність до глюкози, що потребує корекції антидіабетичної терапії у хворих на цукровий діабет.

Протягом підтримуючої терапії, особливо при застосуванні високих доз, слід ретельно контролювати стан пацієнтів і періодично оцінювати можливість зменшення підтримуючої дози.

Як і інші засоби, що належать до терапевтичного класу антипсихотичних препаратів, зуклопентиксол може призвести до подовження інтервалу QT. Існуюча пролонгація інтервалу QT може підвищити ризик злоякісних аритмій. Тому зуклопентиксол необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з підозрою на гіпокаліємію, гіпомагніємію або з генетичною схильністю до таких станів, а також пацієнтам із серцево-судинними хворобами в анамнезі, наприклад подовженим інтервалом QT, значною брадикардією (<50 уд/хв), нещодавнім інфарктом міокарда, декомпенсованою серцевою недостатністю або серцевою аритмією. Слід уникати одночасного лікування з іншими антипсихотиками.

При застосуванні антипсихотичних засобів повідомлялося про випадки венозного тромбоемболізму (ВТЕ). Оскільки пацієнти, які застосовують антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори ризику ВТЕ, всі імовірні фактори ризику ВТЕ необхідно ідентифікувати до початку та протягом лікування зуклопентиксолом та вжити профілактичних заходів.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку потребують ретельного нагляду, оскільки вони особливо схильні до виникнення таких небажаних ефектів, як седація, артеріальна гіпотензія, сплутаність свідомості та зміни температури тіла.

Цереброваскулярні захворювання

При застосуванні деяких атипових антипсихотичних препаратів у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів із деменцією спостерігалися підвищення ризику цереброваскулярних порушень приблизно втричі. Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений при застосуванні інших антипсихотичних препаратів та при застосуванні іншим групам пацієнтів. Зуклопентиксол необхідно застосовувати із обережністю у пацієнтів з факторами ризику розвитку інсульту.

Підвищена смертність у пацієнтах літнього віку із деменцією

Дані двох великих клінічних досліджень свідчать, що пацієнти літнього віку з деменцією, які застосовують антипсихотичні засоби, мають дещо вищий ризик летального наслідку, ніж пацієнти, які не застосовують ці засоби. Даних для точного визначення цього ризику недостатньо, і причина підвищеного ризику невідома.

Зуклопентиксол не призначений для лікування поведінкових розладів, пов’язаних із деменцією.

Допоміжні речовини

Таблетки містять моногідрат лактози. Пацієнтам із рідкісним спадковим порушенням толерантності галактози, недостатністю лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід призначати цей препарат.

Таблетки містять олію рицинову гідрогенізовану, тому можуть спричинити шлункові розлади, діарею.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Зуклопентиксол не слід призначати у період вагітності, якщо тільки очікувана користь для пацієнтки не перевищує теоретичного ризику для плода.

Новонароджені, матері яких приймали антипсихотичні засоби (у т. ч. зуклопентиксол) в останньому триместрі вагітності, можуть мати ризик розвитку побічних явищ, у т. ч. екстрапірамідних симптомів або симптомів відміни, які можуть різнитися за тяжкістю та тривалістю після пологів. Повідомлялося про випадки збудливості, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистресу або труднощів з вигодовуванням. Отже, новонароджені потребують ретельного догляду.

Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Зуклопентиксол виявляється у грудному молоці у низьких концентраціях, його вплив на немовля при застосуванні терапевтичних доз є малоймовірним. Доза, яку отримує немовля з грудним молоком, становить менше ніж 1% материнської щоденної дози, і залежить від маси тіла матері (мг/кг). Грудне годування може тривати у період лікування зуклопентиксолом, якщо це є клінічно важливим, але рекомендується нагляд лікаря за немовлям, особливо у перші 4 тижні після народження.

Фертильність

Повідомлялося про такі побічні ефекти, як гіперпролактинемія, галакторея, аменорея, еректильна дисфункція і відсутність еякуляції. Ці випадки можуть негативно впливати на жіночу або чоловічу статеву функцію та здатність до запліднення.

Якщо виникає клінічно суттєва гіперпролактинемія, галакторея, аменорея або статева дисфункція, слід розглянути зниження дози (якщо можливо) або припинення застосування. Ефекти після припинення прийому препарату є оборотними.

Введення зуклопентиксолу самцям і самкам щурів було пов’язано з деякою затримкою спаровування. В експерименті, де зуклопентиксол вводили з їжею, відмічалось погіршення показників спаровування та зниження запліднювальної здатності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Клопіксол є седативним засобом. Пацієнти, яким призначені психотропні лікарські засоби або після вживання алкоголю, можуть відчувати деяке зниження загальної уваги та концентрації. Їх необхідно попередити про можливість впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Пацієнтам не слід керувати автотранспортом, якщо у них спостерігається нечіткість зору.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Дози препарату підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта. Як правило, на початку лікування слід застосовувати невеликі дози, які потім якнайшвидше збільшувати до оптимального ефективного рівня залежно від клінічного ефекту. Підтримуючу дозу зазвичай приймати один раз на день у вечірній час. Таблетки ковтати, запиваючи водою.

Гостра шизофренія та інші гострі психози. Виражені гострі стани збудження. Манія

Призначати зазвичай 10–50 мг на добу. При виражених розладах і станах помірної тяжкості початкову дозу 20 мг на добу можна при необхідності збільшувати на 10–20 мг кожні 2–3 дні до 80 мг на добу і більше. Максимальна доза на один прийом 40 мг і 150 мг на добу.

Хронічна шизофренія та інші хронічні психози

Підтримуюча доза становить 20–40 мг на добу.

Ажитація у пацієнтів із розумовою відсталістю

Призначати зазвичай 10–20 мг на добу, при необхідності дозу можна збільшити до 30–40 мг на добу.

Пацієнти літнього віку. Необхідно призначати нижні терапевтичні дози.

Порушення функцій нирок. Пацієнтам з порушеннями функцій нирок зуклопентиксол призначати у звичайних дозах.

Порушення функцій печінки. Рекомендується обережне добирання дози, та, якщо можливо, визначення рівня препарату у сироватці крові.

Діти.

Не рекомендується застосування дітям та підліткам через відсутність клінічних даних.

Передозування.

Симптоми: сонливість, кома, екстрапірамідні розлади, судоми, артеріальна гіпотензія, шок, гіпо- або гіпертермія.

При одночасному передозуванні разом із засобами, здатними впливати на серцеву діяльність, були випадки змін на ЕКГ, пролонгації QT, піруетної тахікардії, шлуночкових аритмій та зупинки серця.

Лікування симптоматичне та підтримуюче. Слід вжити заходів щодо підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної систем.

Не слід застосовувати епінефрин, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можуть лікуватись діазепамом, а симптоми порушень руху– з біпериденом.

За необхідності можуть бути вжиті наступні спеціальні заходи:

  • застосування антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів у разі виникнення екстрапірамідної симптоматики;
  • седація (бензодіазепінами) у малоймовірному випадку виникнення нервового збудження або емоційної схвильованості або судом;
  • введення норадреналіну внутрішньовенно інфузійно у сольовому розчині, якщо у пацієнта виник шок. Адреналін призначати не можна;
  • необхідно зважити доцільність промивання шлунку.

Побічні реакції.

Небажані ефекти у більшості випадків є дозозалежними. Їхня частота і тяжкість більш виражені на початку терапії та зменшуються при подальшому лікуванні.

Можливий розвиток екстрапірамідних розладів, особливо у початковій фазі терапії. У більшості випадків вони коригуються зниженням дозувань та/або протипаркінсонічними препаратами. Регулярне профілактичне застосування останніх не рекомендується. Протипаркінсонічні препарати не полегшують пізню дискінезію, а можуть посилити. Рекомендується зниження дози або, якщо можливо, припинення терапії зуклопентиксолом. У разі стійкої акатизії рекомендується застосування бензодіазепіну або пропранололу.

Частота побічних реакцій, наведених нижче у таблиці, визначається як:

дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідкісні (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000) або невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Розлади з боку системи крові

та лімфатичної системи

Рідкісні Тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз.
Розлади з боку імунної системи Рідкісні Гіперчутливість, анафілактична реакція.
Ендокринні розлади Рідкісні Гіперпролактинемія.
Розлади метаболізму Часто Посилення апетиту, збільшення маси тіла.
Нечасто Зниження апетиту, зниження маси тіла.
Рідкісні Гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози, гіперліпідемія.
Психічні розлади Часто Безсоння, депресія, тривожність, нервозність, патологічні сновидіння, збудження, зниження лібідо.
Нечасто Апатія, нічні кошмари, посилене лібідо, сплутаність свідомості.
Розлади з боку нервової системи Дуже часто Сонливість, акатизія, гіперкінезія, гіпокінезія.
Часто Тремор, дистонія, гіпертонус, запаморочення, головний біль, парестезія, порушення уваги, амнезія, порушення ходи.
Нечасто Пізня дискінезія, гіперрефлексія, дискінезія, паркінсонізм, синкопе, атаксія, розлади мовлення, гіпотонус, судоми, мігрень.
Дуже рідкісні Злоякісний нейролептичний синдром.
Зорові порушення Часто Порушення акомодації, зору.
Нечасто Обертальні рухи очей, мідріаз.
Розлади з боку органів слуху та лабіринту Часто Запаморочення.
Нечасто Гіперакузія, дзвін у вухах.
Серцеві розлади Часто Тахікардія, посилене серцебиття.
Рідкісні Подовження інтервалу QT на ЕКГ.
Судинні розлади Нечасто Артеріальна гіпотензія, припливи.
Дуже рідкісні Венозний тробмоемболізм.
Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Часто Закладення носа, задишка.
Шлунково-кишкові порушення Дуже часто Сухість у роті.
Часто Гіперсекреція слини, запор, блювання, диспепсія, діарея.
Нечасто Абдомінальний біль, нудота, метеоризм.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто Порушення функціональних тестів.
Дуже рідкісні Холестатичний гепатит, жовтяниця.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Часто Гіпергідроз, свербіж.
Нечасто Висип, реакції світлочутливості, порушення пігментації, себорея, дерматит, пурпура.
Скелетно-м’язові порушення Часто Міалгія.
Нечасто М’язова ригідність, тризм, кривошия.
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто Розлади сечовипускання, затримка сечі, поліурія.
Вагітність, пологи, перинатальний період Невідома Синдром відміни у новонароджених.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз Нечасто Відсутність еякуляції, еректильна дисфункція, оргастичні розлади у жінок, сухість вульвовагінальної ділянки.
Рідкісні Гінекомастія, галакторея, аменорея, пріапізм.
Загальні розлади Часто Астенія, втомлюваність, нездужання, біль.
Нечасто Спрага, гіпотермія, пірексія.

Існують повідомлення про рідкісні випадки пролонгації QT, шлуночкових аритмій: фібриляції шлуночків, шлуночкової тахікардії, піруетної тахікардії, зупинки серця і раптового летального наслідку при застосуванні лікарських засобів, що належать до терапевтичного класу антипсихотиків, у тому числі зуклопентиксолу.

Раптове припинення застосування зуклопентиксолу може супроводжуватися симптомами відміни, найчастішими з яких є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгії, парестезії, безсоння, неспокій, тривожність та збудження. Пацієнти також можуть відчувати запаморочення, перемінні відчуття тепла або холоду та тремор. Симптоми зазвичай виникають протягом 1–4 днів після припинення застосування та зменшуються протягом 7–14 днів.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання.

Упаковка.

100 таблеток у пластиковому контейнері в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Х. Лундбек А/С (H. Lundbeck A/S).

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Оттіліавей 9, 2500 Валбі, Данія (Ottiliavej 9, 2500 Valby, Denmark).

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КЛОПІКСОЛ-АКУФАЗ

(CLOPIXOL-ACUPHASE®)

Склад:

діюча речовина: zuclopenthixol;

1 мл розчину містить 50 мг зуклопентиксолу ацетату;

допоміжні речовини: тригліцериди середнього ланцюга.

Лікарська форма.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, жовтуватого кольору олійний розчин майже вільний від механічних включень.

Фармакотерапевтична група.

Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Похідні тіоксантену. Зуклопентиксол.

Код АТХ N05A F05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Зуклопентиксол є нейролептиком з групи тіоксантену.

Антипсихотичний ефект нейролептиків пов’язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також з можливим залученням блокади 5НТ-рецепторів (5-гідрокситриптамін). In vitro зуклопентиксол має високу спорідненість з обома дофаміновими D1— і D2-рецепторами, α1-адренорецепторами і 5НТ2-рецепторами, але не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами. Він має слабку спорідненість з гістаміновими (Н1) рецепторами і не чинить блокуючої дії на α2-адренорецептори.

In vivo афінність до D2 сайтів зв’язування домінує над афінністю до D1-рецепторів. Зуклопентиксол є сильнодіючим нейролептиком, що доведено всіма поведінковими дослідженнями нейролептичної активності (здатності блокувати дофамінові рецептори). При середньому добовому дозуванні та пероральному використанні з метою антипсихотичного лікування, спостерігається спорідненість до блокуючих ділянок, що зв’язують дофаміновий D2-рецептор в моделях in vitro та in vivo.

Як і більшість інших нейролептиків, зуклопентиксол підвищує сироватковий рівень пролактину.

Виражений ефект настає на 4-й годині після парентерального застосування олійного розчину зуклопентиксолу ацетату. Дещо більш значний ефект спостерігається у період від однієї до трьох діб після ін’єкції. Протягом наступних днів ефект стрімко зменшується.

Клінічна ефективність та безпека

Зуклопентиксолу ацетат застосовують для початкового лікування гострих психозів, манії та загострень хронічних психозів. Одноразова ін’єкція зуклопентиксолу ацетату забезпечує виражене та швидке послаблення психотичних симптомів. Дія препарату триває від 2 до 3 днів і зазвичай достатньо однієї чи двох ін’єкцій для досягнення бажаного ефекту, після чого можливий перехід на лікування пероральними або депонованими формами. Крім вираженої редукції або повної елімінації ядерних симптомів шизофренії, таких як галюцинації, манія та порушене мислення, зуклопентиксол ефективно зменшує супутні симптоми, такі як ворожість, підозрілість, тривожність і агресивність.

Зуклопентиксол виявляє транзиторний дозозалежний седативний ефект. Така початкова седація зазвичай сприятлива у початковій фазі психозу, оскільки заспокоює пацієнта до того, як встановлюється антипсихотичний ефект. Неспецифічна седація розвивається швидко після ін’єкції, стає вираженою за 2 години, досягає максимуму через 8 годин, після чого значно зменшується і залишається слабкою, незважаючи на повторні ін’єкції.

Зуклопентиксолу ацетат призначений для лікування психотичних хворих з ажитацією, неспокоєм, ворожістю або агресією.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Шляхом етерифікації зуклопентиксолу з оцтовою кислотою зуклопентиксол перетворюється на більш ліпофільну речовину — зуклопентиксолу ацетат.

Після ін’єкції зуклопентиксолу ацетат зазнає ферментативного розщеплення на активний компонент зуклопентиксол і оцтову кислоту.

Період напіввиведення становить приблизно 32 години (відображає вивільнення з депо). Максимальна концентрація зуклопентиксолу в сироватці крові досягається через 24–48 годин (у середньому через 36 годин) після ін’єкції.

Розподіл

Очевидний об’єм розподілу (Vd) β становить приблизно 20 л/кг.

Зв’язування з протеїнами плазми — приблизно 98–99%.

Біотрансформація

Метаболізм зуклопентиксолу відбувається трьома основними шляхами: сульфоксидацією, N-деалкілуванням бокового ланцюга та кон’югацією з глюкуроновою кислотою.

Метаболіти не мають нейролептичної активності та виводяться головним чином з калом і частково із сечею (10%). Період напіввиведення (t1/2β) зуклопентиксолу становить приблизно 20 годин і системний кліренс (Cls) — приблизно 0,86 л/хв.

Зуклопентиксол виводиться переважно з калом, а також певною мірою і з сечею (приблизно 10%). Лише приблизно 0,1% дози виводиться з сечею в незміненому вигляді, це означає, що навантаження препарату на нирки незначне.

Зуклопентиксол у незначних кількостях проникає через плацентарний бар’єр і у невеликих кількостях — у грудне молоко. Середнє співвідношення концентрації діючої речовини в грудному молоці жінок до концентрації діючої речовини в сироватці крові у жінок становила близько 0,29 напередодні чергової дози в сталому режимі постійної терапії зуклопентиксолом перорально або внутрішньом’язово в формі деканоату.

Лінійність

Кінетика лінійна. Середній максимальний рівень зуклопентиксолу у сироватці крові у разі застосування 100 мг зуклопентиксолу ацетату становить 102 нмоль/л (41 нг/мл). Через три дні після ін’єкції рівень у сироватці становить приблизно третину від максимального, тобто 35 нмоль/л (14 нг/мл).

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетичні параметри істотно залежать від віку пацієнта.

Зниження функції нирок

З огляду на вищенаведені характеристики виведення можна припустити, що зниження функції нирок, ймовірно, не матиме великого впливу на сироватковий рівень препарату.

Зниження функції печінки

Немає даних.

Поліморфізм

Дослідження in vivo показало, що деяка частина метаболічних шляхів піддається генетичному поліморфізму окислення спартеїн/дебризохін (CYP2D6).

Клінічні характеристики.

Показання.

Початкове лікування гострих психозів, маніакальних станів і хронічних психозів у фазі загострення.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента лікарського засобу.

Циркуляторний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (наприклад, в наслідок дії алкоголю, барбітуратної чи опіоїдної інтоксикації), кома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, які потребують застережень при застосуванні

Зуклопентиксолу ацетат може підсилювати седативну дію алкоголю, барбітуратів та інших інгібіторів центральної нервової системи.

Зуклопентиксол може потенціювати ефекти засобів для загального наркозу і антикоагулянтів та подовжувати тривалість дії блокаторів нервово-м’язової передачі.

Можуть посилюватися антихолінергічні ефекти атропіну або інших лікарських засобів з антихолінергічними властивостями.

Нейролептики можуть посилювати або зменшувати ефект антигіпертензивних засобів; антигіпертензивний ефект гуанетидину і подібних препаратів зменшується.

Сумісне застосування нейролептиків та літію або сибутраміну збільшує ризик нейротоксичності.

Трициклічні антидепресанти і нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного і може погіршуватися контроль цукрового діабету.

Зуклопентиксолу ацетат може знижувати ефект леводопи, адренергічних та протисудомних засобів.

Комбінація з метоклопрамідом, піперазином або протипаркінсонічними препаратами підвищує ризик розвитку екстрапірамідних розладів таких як пізня дискінезія.

Антипсихотики можуть посилювати кардіодепресантні ефекти хінідину і всмоктування кортикостероїдів і дигоксину.

Може посилюватися гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів групи вазодилататорів, таких як гідралазин, і α-блокаторів (наприклад, доксазозину) або метилдопи.

Оскільки зуклопентиксол частково метаболізується CYP2D6, сумісне застосування препаратів, здатних пригнічувати цей фермент, може гальмувати виведення зуклопентиксолу.

Збільшення інтервалу QT, пов’язане із застосуванням антипсихотичних засобів, може посилюватися під час сумісного застосування з іншими засобами, здатними значно подовжувати QT інтервал. Слід уникати комбінації з такими засобами, як:

  • Клас Іа і ІІІ антиаритмічних засобів (наприклад хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід).
  • Деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин).
  • Деякі антибіотики-макроліди (наприклад еритроміцин).
  • Деякі антигістамінні засоби (наприклад терфенадин, астемізол).
  • Деякі антибіотики-хінолони (наприклад гатифлоксацин, моксифлоксацин).

Перелік, наведений вище, неповний; слід уникати комбінації з іншими окремими препаратами, які здатні значно подовжувати QT-інтервал (таких як цисаприд, літій).

Антипсихотики можуть виявляти антагонізм до ефектів адреналіну та інших симпатоміметиків і нейтралізувати антигіпертензивні ефекти гуанетидину і подібних адреноблокуючих засобів.

Засоби, які змінюють електролітний баланс, наприклад тіазидні діуретики (гіпокаліємія), і засоби, які підвищують концентрацію зуклопентиксолу ацетату, також необхідно застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик пролонгації інтервалу QT і злоякісних аритмій.

Особливості застосування.

Необхідно дотримуватися обережності у пацієнтів з наступними станами: захворювання печінки; захворювання серця або аритмії; важке респіраторне захворювання; ниркова недостатність; епілепсія (і стани, що сприяють виникненню епілепсії, такі як алкогольна абстиненція або ушкодження головного мозку); хвороба Паркінсона; вузькокутова глаукома; гіпертрофія передміхурової залози; гіпотиреоз; гіпертиреоз; міастенія гравіс; феохромоцитома і пацієнти, у яких спостерігається гіперчутливість до тіоксантенів або інших антипсихотиків.

Імовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м’язова ригідність, порушення свідомості, дисфункція вегетативної нервової системи) існує при застосуванні будь-якого нейролептика. Ризик потенційно вищий при застосуванні кількох засобів. Летальні випадки виникали переважно у пацієнтів з наявним органічним синдромом, розумовою загальмованістю, зловживанням опіатами та алкоголем.

Лікування: припинення застосування нейролептиків, симптоматичні та загальні підтримуючі заходи. Можна застосовувати дантролен і бромокриптин.

Симптоми можуть спостерігатися протягом тижня або більше після припинення застосування пероральних форм та дещо довше після застосування депонованих форм препаратів.

Як і інші нейролептики, зуклопентиксолу ацетат слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з органічними ураженнями мозку, судомами або прогресуючим захворюванням печінки, нирок або серцево-судинної системи.

Повідомлялося про рідкісні випадки патологічних змін показників крові. У разі виникнення у пацієнта ознак персистуючої інфекції необхідно виконувати загальні аналізи крові.

Як і інші антипсихотичні препарати, зуклопентиксолу ацетат може змінювати потребу в інсуліні та толерантність до глюкози, що потребує корекції антидіабетичної терапії у хворих на цукровий діабет.

Як і інші засоби, що належать до терапевтичного класу антипсихотичних препаратів, зуклопентиксолу ацетат може призвести до подовження інтервалу QT. Існуюча пролонгація інтервалу QT може підвищити ризик злоякісних аритмій. Тому зуклопентиксолу ацетат необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з підозрою на гіпокаліємію, гіпомагніємію або з генетичною схильністю до таких станів, а також пацієнтам з серцево-судинними хворобами в анамнезі, наприклад подовженим інтервалом QT, значною брадикардією (<50 уд/хв), нещодавнім інфарктом міокарда, декомпенсованою серцевою недостатністю або серцевою аритмією. Слід уникати одночасного лікування іншими антипсихотичними препаратами.

При застосуванні антипсихотичних засобів повідомлялося про випадки венозного тромбоемболізму (ВТЕ). Оскільки пацієнти, які застосовують антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори ризику ВТЕ, всі імовірні фактори ризику ВТЕ необхідно ідентифікувати до початку та протягом лікування зуклопентиксолу ацетатом та вжити профілактичних заходів.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку потребують ретельного нагляду, оскільки вони особливо схильні до виникнення таких небажаних ефектів, як седація, артеріальна гіпотензія, сплутаність свідомості та зміни температури тіла.

Цереброваскулярні захворювання

При застосуванні деяких атипових антипсихотичних препаратів у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з деменцією спостерігали підвищення ризику цереброваскулярних порушень приблизно втричі. Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений при застосуванні іниших антипсихотичних препаратів та при застосуванні іншим групам пацієнтів. Зуклопентиксолу ацетат необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із факторами ризику інсульту.

Підвищена смертність пацієнтів літнього віку з деменцією

Дані клінічних досліджень свідчать, що пацієнти літнього віку з деменцією, які застосовують антипсихотичні засоби, мають дещо вищий ризик летального наслідку, ніж пацієнти, які не застосовують ці засоби. Даних для точного визначення цього ризику недостатньо, і причина підвищеного ризику невідома.

Зуклопентиксолу ацетат не призначений для лікування поведінкових розладів, пов’язаних з деменцією.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Зуклопентиксолу ацетат не слід призначати у період вагітності. За призначенням лікаря застосовувати тільки у випадках, якщо очікувана користь для пацієнтки не перевищує теоретичного ризику для плода.

Новонароджені, матері яких приймали антипсихотичні засоби (в т. ч. зуклопентиксолу ацетат) в останньому триместрі вагітності, можуть мати ризик розвитку побічних явищ, у т. ч. екстрапірамідних розладів або симптомів відміни, які можуть різнитися за тяжкістю та тривалістю після пологів. Повідомлялося про випадки збудливості, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистресу або труднощів з вигодовуванням. Отже, новонароджені потребують ретельного догляду.

Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Лактація

Зуклопентиксол виявляється у грудному молоці у низьких концентраціях, його вплив на немовля при застосуванні терапевтичних доз є малоймовірним. Доза, яку отримує немовля з грудним молоком, становить менше ніж 1% материнської щоденної дози, і залежить від маси тіла матері (мг/кг). Годувати груддю можна у період лікування зуклопентиксолом, якщо це є клінічно важливим, але рекомендується нагляд лікаря за немовлям, особливо у перші 4 тижні після народження.

Фертильність

Повідомлялося про випадки гіперпролактинемії, галактореї, аменореї, еректильної дисфункції та відсутності еякуляції (див. розділ «Побічні реакції»). Такі випадки можуть негативно впливати на статеву функцію жінок та/або чоловіків та фертильність.

Якщо можливо, слід зменшити дозу або відмінити засіб при розвитку клінічно значимої гіперпролактинемії, галактореї, аменореї або статевої дисфункції. Ці розлади минають після припинення застосування препарату.

Введення зуклопентиксолу самцям і самкам щурів було пов’язано з деякою затримкою спаровування. В експерименті, де зуклопентиксол вводили з їжею, відмічалось погіршення показників спаровування та зниження запліднювальної здатності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Клопіксол-Акуфаз є седативним засобом. Пацієнти, яким призначені психотропні лікарські засоби або після вживання алкоголю, можуть відчувати деяке зниження загальної уваги та концентрації. Їх необхідно попередити про можливість впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Пацієнтам не слід керувати автотранспортом, якщо у них спостерігається нечіткість зору.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Дози препарату визначають індивідуально, відповідно до стану пацієнта.

Зазвичай дорослим рекомендуються дози у межах 50–150 мг (1–3 мл) у вигляді внутрішньом’язової ін’єкції, ін’єкцію повторюють, якщо необхідно, переважно з інтервалом 2–3 дні. Деяким пацієнтам додаткова ін’єкція може бути призначена через 24–48 годин після першої ін’єкції.

Зуклопентиксолу ацетат не призначений для тривалого застосування і тривалість терапії не повинна перевищувати 2 тижні. Максимальна сумарна доза за весь курс терапії — не більше 400 мг, а кількість ін’єкцій — не більше 4.

Підтримуючу терапію слід продовжувати пероральним зуклопентиксолом або зуклопентиксолу деканоатом, керуючись нижченаведеною схемою.

1) Перехід на лікування пероральним зуклопентиксолом

Через 2–3 дні після останньої ін’єкції зуклопентиксолу ацетату (100 мг) пацієнту слід призначити перорально щоденну дозу 40 мг; по можливості за декілька прийомів. При необхідності дозу можна збільшити на 10–20 мг через кожні 2–3 дні до 75 мг на добу або більше.

2) Перехід на лікування зуклопентиксолу деканоатом

Одночасно із останньою ін’єкцією зуклопентиксолу ацетату (100 мг) слід ввести 200–400 мг (1–2 мл) зуклопентиксолу деканоату 200 мг/мл і повторювати внутрішньом’язові ін’єкції останнього кожен 2-й тиждень. Можна застосовувати вищі дози або коротші інтервали між ін’єкціями.

Зуклопентиксолу ацетат і зуклопентиксолу деканоат можна змішувати в одному шприці та призначати як одну ін’єкцію (коін’єкція). Наступні дози зуклопентиксолу деканоату та інтервали між ін’єкціями слід встановлювати залежно від стану пацієнта.

Пацієнти літнього віку. Може виникнути необхідність зниження звичайних доз. Максимальна доза на одну ін’єкцію не повинна перевищувати 100 мг.

Порушення функцій нирок. Пацієнтам із порушеннями функцій нирок Клопіксол-Акуфаз можна призначати у звичайних дозах.

Порушення функцій печінки. Пацієнтам із порушеннями функцій печінки необхідно призначати половину від звичайної дози, а також, якщо можливо, визначати рівень препарату у сироватці крові.

Спосіб застосування

Клопіксол-Акуфаз призначають у вигляді внутрішньом’язової ін’єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці. Ін’єкцію об’ємом понад 2 мл слід робити за два введення в різні місця. Місцева переносимість добра.

Діти.

Не рекомендується застосовувати дітям та підліткам через відсутність клінічних даних.

Передозування.

Завдяки лікарській формі випадки передозування малоймовірні.

Симптоми: сонливість, кома, гіпо- або гіпертермія, екстрапірамідні розлади, судоми, артеріальна гіпотензія, шок, гіпертермія/гіпотермія. Повідомляється про зміни на ЕКГ, QT-пролонгації, випадки піруетної тахікардії, шлуночкових аритмій, зупинки серця у разі призначення надвисоких доз препарату одночасно з препаратами, що впливають на роботу серця.

Лікування cимптоматичне та підтримуюче. Слід вживати заходів щодо підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної систем. Не слід застосовувати епінефрин, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна лікувати діазепамом, а симптоми порушень руху— біпериденом.

Побічні реакції.

Небажані ефекти у більшості випадків є дозозалежними. Їхня частота і тяжкість більш виражені на початку терапії та зменшуються при подальшому лікуванні.

Можливий розвиток екстрапірамідних розладів, особливо в перші кілька днів після ін’єкції та у початковій фазі терапії. У більшості випадків вони коригуються зниженням дозувань і/або протипаркінсонічними препаратами. Регулярне профілактичне застосування останніх не рекомендується. Протипаркінсонічні препарати не полегшують пізню дискінезію, а можуть посилити. Рекомендується зниження дози або, якщо можливо, припинення лікування зуклопентиксолом. У разі стійкої акатизії рекомендується застосування бензодіазепіну або пропранололу.

Частота побічних реакцій, наведених нижче у таблиці, визначається як: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідкісні (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000) або невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Серцеві розлади Часто Тахікардія, посилене серцебиття.
Рідкісні Подовження інтервалу QT на ЕКГ.
Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи Рідкісні Тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз.
Розлади з боку нервової системи Дуже часто Сонливість, акатизія, гіперкінезія, гіпокінезія.
Часто Тремор, дистонія, гіпертонус, запаморочення, головний біль, парестезія, порушення уваги, амнезія, порушення ходи.
Нечасто або рідкісні Пізня дискінезія, гіперрефлексія, дискінезія, паркінсонізм, синкопе, атаксія, розлади мовлення, гіпотонус, судоми, мігрень.
Дуже рідкісні Злоякісний нейролептичний синдром.
Зорові порушення Часто Порушення акомодації, зору.
Нечасто Обертальні рухи очей, мідріаз.
Розлади з боку органів слуху та лабіринту Часто Запаморочення.
Нечасто Гіперакузія, дзвін у вухах.
Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Часто Закладення носа, задишка.
Шлунково-кишкові порушення Дуже часто Сухість у роті.
Часто Гіперсекреція слини, запор, блювання, диспепсія, діарея.
Нечасто Абдомінальний біль, нудота, метеоризм.
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто Розлади сечовипускання, затримка сечі, поліурія.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Часто Гіпергідроз, свербіж.
Нечасто Висип, реакції фоточутливості, порушення пігментації, себорея, дерматит, пурпура.
Скелетно-м’язові порушення Часто Міалгія.
Нечасто М’язова ригідність, тризм, кривошия.
Ендокринні розлади Рідкісні Гіперпролактинемія.
Розлади метаболізму Часто Посилення апетиту, збільшення маси тіла.
Нечасто Зниження апетиту, зниження маси тіла.
Рідкісні Гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози, гіперліпідемія.
Судинні розлади Нечасто Артеріальна гіпотензія, припливи.
Дуже рідкісні Венозний тромбоемболізм.
Загальні розлади та порушення в місці введення Часто Астенія, втомлюваність, загальне нездужання, біль.
Нечасто Спрага, реакція у місці ін’єкції, гіпотермія, пірексія.
Розлади з боку імунної системи Рідкісні Гіперчутливість, анафілактична реакція.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто Порушення функціональних тестів.
Дуже рідкісні Холестатичний гепатит, жовтяниця.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз Нечасто Відсутність еякуляції, еректильна дисфункція, оргастичні розлади у жінок, сухість вульвовагінальної ділянки.
Рідкісні Гінекомастія, галакторея, аменорея, пріапізм.
Психічні розлади Часто Безсоння, депресія, тривожність, нервозність, патологічні сновидіння, збудження, зниження лібідо.
Нечасто Апатія, нічні кошмари, посилене лібідо, стани сплутаності свідомості.
Вагітність, пологи, перинатальний період Невідома Синдром відміни у новонароджених.

Існують повідомлення про рідкісні випадки пролонгації QT, шлуночкових аритмій: фібриляції шлуночків, шлуночкової тахікардії, піруетної тахікардії, зупинки серця і раптового летального наслідку при застосуванні лікарських засобів, що належать до терапевтичного класу антипсихотиків, у тому числі зуклопентиксолу ацетату.

Раптове припинення застосування зуклопентиксолу ацетату може спричинити симптоми відміни, найчастішими з яких є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгії, парестезії, безсоння, неспокій, тривожність та збудження. Пацієнти також можуть відчувати запаморочення, перемінні відчуття тепла або холоду та тремор. Симптоми зазвичай виникають протягом 1–4 днів після припинення застосування та зменшуються протягом 7–14 днів.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла, у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Несумісність.

Зуклопентиксолу ацетат слід змішувати лише із зуклопентиксолу деканоатом, який також розчиняється в тригліцеридах середнього ланцюга (Європейська Фармакопея).

Зуклопентиксолу ацетат не можна змішувати з депонованими формами, які містять кунжутну олію, оскільки їх суміш змінює фармакокінетичні властивості цих засобів.

Упаковка.

10 ампул по 1 мл у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Х. Лундбек А/С /H. Lundbeck A/S.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Оттіліавей 9, 2500 Валбі, Данія/Ottiliavej 9, 2500 Valby, Denmark.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КЛОПІКСОЛ ДЕПО

(CLOPIXOL® DEPOT)

Склад:

діюча речовина: zuclopenthixol;

1 мл розчину містить зуклопентиксолу деканоату 200 мг;

допоміжні речовини: тригліцериди середнього ланцюга.

Лікарська форма.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, жовтуватого кольору олійний розчин, практично вільний від механічних включень.

Фармакотерапевтична група.

Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Похідні тіоксантену. Зуклопентиксол.

Код АТХ N05A F05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Зуклопентиксол є нейролептиком з групи тіоксантену.

Антипсихотичний ефект нейролептиків пов’язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також з можливим залученням блокади 5НТ-рецепторів. In vitro зуклопентиксол має високу спорідненість з обома дофаміновими D1— і D2-рецепторами, α1-адренорецепторами і 5НТ2-рецепторами (5-гідрокситриптамін), але не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами. Він має слабку спорідненість з гістаміновими (Н1) рецепторів і не чинить блокуючої дії на α2-адренорецептори.

In vivo афінність до D2 сайтів зв’язування домінує над афінністю до D1-рецепторів. Зуклопентиксол є сильнодіючим нейролептиком, що доведено всіма поведінковими дослідженнями нейролептичної активності (здатності блокувати дофамінові рецептори). При середньому добовому дозуванні та пероральному використанні з метою антипсихотичного лікування, спостерігається спорідненість до блокуючих ділянок, що зв’язують дофаміновий D2-рецептор в моделях in vitro та in vivo.

Як і більшість інших нейролептиків, зуклопентиксол підвищує сироватковий рівень пролактину.

Фармакологічні дослідження чітко продемонстрували, що олійний розчин зуклопентиксолу деканоату виявляє тривалий нейролептичний ефект, а кількість препарату, необхідна для підтримання постійного ефекту протягом тривалого періоду, є значно меншою при застосуванні депо-препарату, ніж щоденному пероральному застосуванні зуклопентиксолу. З точки зору клінічного застосування дані фармакологічних досліджень можуть свідчити про те, що тривалий нейролептичний ефект без явної седації може бути досягнутий за допомогою застосування депонованої форми препарату. Більше того, можна очікувати, що ризик взаємодії з анестетиками буде низьким.

Клінічна ефективність та безпека

У клінічному застосуванні зуклопентиксолу деканоат показаний для підтримуючого лікування пацієнтів з хронічними психотичними порушеннями. Також отримано позитивні результати при лікуванні гіперактивних та агресивних пацієнтів з розумовою відсталістю.

Специфічна гальмуюча дія зуклопентиксолу деканоату зумовлює його застосування при лікуванні психотичних пацієнтів із симптомами збудження, неспокою, ворожості та агресивності.

Зуклопентиксолу деканоат виявляє транзиторний дозозалежний седативний ефект. Однак, якщо пацієнт змінює підтримуючу терапію на зуклопентиксолу деканоат з перорального зуклопентиксолу або з ін’єкцій зуклопентиксолу ацетату, ризик седації знижений. Толерантність до неспецифічного седативного ефекту розвивається швидко.

Зуклопентиксолу деканоат особливо ефективний при лікуванні ажитованих, неспокійних, вороже або агресивно налаштованих пацієнтів.

Зуклопентиксолу деканоат забезпечує можливість безперервного лікування, що надзвичайно важливо для пацієнтів, які не виконують призначення лікаря щодо прийому зуклопентиксолу перорально. Зуклопентиксолу деканоат запобігає розвитку частих рецидивів, які пов’язують із перериванням пацієнтами застосування пероральних лікарських засобів.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Шляхом етерифікації зуклопентиксолу деканоєвою кислотою зуклопентиксол перетворюється на високоліпофільну речовину — зуклопентиксолу деканоат. При розчиненні в олії та введенні внутрішньом’язово ефір доволі повільно дифундує від олії до водної фази тіла, після чого він швидко гідролізується, вивільняючи активний зуклопентиксол.

Максимальна концентрація у сироватці крові досягається після 3–7 днів після ін’єкції.

Період напіввиведення після внутрішньом’язової ін’єкції — 3 тижні (відображає вивільнення з депо), рівноважні концентрації встановлюються при повторному застосуванні протягом 3 місяців.

Розподіл

Очевидний об’єм розподілу (Vd) β становить приблизно 20 л/кг.

Зв’язування з протеїнами плазми — приблизно 98–99%.

Біотрансформація

Метаболізм зуклопентиксолу відбувається трьома основними шляхами: сульфоксидацією, N-деалкілуванням бокового ланцюга та кон’югацією з глюкуроновою кислотою. Метаболіти не мають психофармакологічної активності. Фармакологічна дія неметаболізованого зуклопентиксолу превалює над впливом його метаболітів на мозок та інші тканини завдяки тому, що метаболіти зуклопентиксолу не мають нейролептичної активності.

Виділення

Період напіввиведення (t1/2β) зуклопентиксолу становить приблизно 20 годин, системний кліренс (Cls) — приблизно 0,86 л/хв.

Метаболіти не мають нейролептичної активності та виводяться головним чином з калом і частково — із сечею (10%).

Лише близько 0,1% дози виводиться з сечею в незміненому вигляді, це означає, що навантаження препарату на нирки незначне.

Середнє співвідношення концентрації діючої речовини в грудному молоці жінок до концентрації діючої речовини в сироватці крові у жінок становила близько 0,29 напередодні чергової дози в сталому режимі постійної терапії зуклопентиксолом перорально або внутрішньом’язово в формі деканоату.

Лінійність

Кінетика лінійна. При застосуванні 200 мг зуклопентиксолу деканоату 1 раз на 2 тижні середній мінімальний постійний рівень становив близько 10 нг/мл (25 нмоль/л).

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетичні параметри істотно залежать від віку пацієнта.

Порушення функції нирок

З огляду на вищенаведені характеристики виведення, можна припустити, що зниження функції нирок, ймовірно, не матиме великого впливу на сироватковий рівень препарату.

Порушення функції печінки

Немає даних.

Поліморфізм

Дослідження in vivo показало, що деяка частина метаболічних шляхів піддається генетичному поліморфізму окислення спартеїн/дебризохін (CYP2D6).

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємодії

Концентрація в сироватці (плазмі) крові перед черговим введенням на рівні 2,8–12 нг/мл (7–30 нмоль/л) з максимально-мінімальним коливанням менше 2,5 рекомендується для підтримуючого лікування пацієнтів з шизофренією середнього ступеня тяжкості.

Фармакокінетично доза зуклопентиксолу деканоату 200 мг 1 раз на 2 тижні або 400 мг 1 раз на 4 тижні еквівалентна щоденній пероральній дозі 25 мг Клопіксолу .

Клінічні характеристики.

Показання.

Підтримуюча терапія шизофренії та інших психозів, особливо з такими симптомами як галюцинації, манії та порушення мислення зі збудженням, невгамовністю, ворожістю та агресивністю.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Циркуляторний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (наприклад, в наслідок дії алкоголю, барбітуратної чи опіоїдної інтоксикації), кома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, які потребують застережень при застосуванні

Зуклопентиксолу деканоат може посилювати седативну дію алкоголю, барбітуратів та інгібіторів центральної нервової системи.

Нейролептики можуть посилювати або зменшувати ефект антигіпертензивних засобів; гіпотензивний ефект гуанетидину та аналогічно діючих засобів послаблюється.

Зуклопентиксол може потенціювати ефекти засобів для загального наркозу і антикоагулянтів та подовжувати тривалість дії блокаторів нервово-м’язової передачі.

Можуть посилюватися антихолінергічні ефекти атропіну або інших лікарських засобів з антихолінергічними властивостями.

Сумісне застосування нейролептиків, літію або сибутраміну підвищує ризик нейротоксичності.

Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного і може погіршуватися контроль цукрового діабету.

Зуклопентиксолу деканоат може знижувати ефективність леводопи, адренергічних та протисудомних засобів, а комбінація з метоклопрамідом, піперазином та протипаркінсонічними препаратами підвищує ризик розвитку екстрапірамідних розладів таких як пізня дискінезія.

Антипсихотики можуть посилювати кардіодепресантні ефекти хінідину і всмоктування кортикостероїдів і дигоксину.

Може посилюватися гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів групи вазодилататорів, таких як гідралазин, і α-блокаторів (наприклад, доксазозину) або метилдопи.

Необхідно уникати одночасного застосування зуклопентиксолу і лікарських засобів, для яких відома здатність подовжувати інтервал QT або викликати серцеві аритмії, таких як трициклічні антидепресанти або інші антипсихотики.

Оскільки зуклопентиксол частково метаболізується CYP2D6, сумісне застосування препаратів, здатних пригнічувати цей фермент, може гальмувати виведення зуклопентиксолу.

Збільшення інтервалу QT, пов’язане із застосуванням антипсихотичних засобів, може посилюватися під час сумісного застосування з іншими засобами, здатними значно подовжувати QT-інтервал. Слід уникати комбінації з такими лікарськими засобами як:

  • Клас Іа і ІІІ антиаритмічних засобів (наприклад хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід).
  • Деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин).
  • Деякі антибіотики-макроліди (наприклад еритроміцин).
  • Деякі антигістамінні засоби (наприклад терфенадин, астемізол).
  • Деякі антибіотики-хінолони (наприклад гатифлоксацин, моксифлоксацин).

Перелік, наведений вище, неповний, слід уникати комбінації з іншими окремими препаратами, які здатні значно подовжувати QT-інтервал (такими як цизаприд, літій).

Засоби, які змінюють електролітний баланс, наприклад тіазидні діуретики (гіпокаліємія), і засоби, які підвищують концентрацію зуклопентиксолу, також необхідно застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик пролонгації інтервалу QT і злоякісних аритмій.

Антипсихотики можуть виявляти антагонізм до ефектів адреналіну та інших симпатоміметиків і нейтралізувати антигіпертензивні ефекти гуанетидину і подібних адреноблокуючих засобів.

Особливості застосування.

Необхідно дотримуватися обережності у пацієнтів з наступними станами: захворювання печінки; захворювання серця або аритмії; важке респіраторне захворювання; ниркова недостатність; епілепсія (і стани, що сприяють виникненню епілепсії, такі як алкогольна абстиненція або ушкодження головного мозку); хвороба Паркінсона; вузькокутова глаукома; гіпертрофія передміхурової залози; гіпотиреоз; гіпертиреоз; міастенія гравіс; феохромоцитома і пацієнти, у яких спостерігається гіперчутливість до тіоксантенів або інших антипсихотиків.

Було описане виникнення гострих симптомів відміни, в тому числі нудоти, блювання, пітливості та безсоння, після різкого припинення застосування антипсихотиків. Крім того, можуть виникати рецидиви психотичних симптомів, а також повідомлялося про випадки виникнення мимовільних рухових розладів (таких як акатизія, дистонія та дискінезія).

Концентрації зуклопентиксолу деканоату в плазмі крові поступово знижуються упродовж кількох тижнів, що робить поступову відміну препарату з покроковим зниженням дози не потрібною.

При переведенні пацієнтів з пероральних антипсихотиків на депо-форми антипсихотиків пероральний препарат не можна відміняти різко; він має відмінятися поступово упродовж кількох днів після введення першої ін’єкції депо-форми.

Імовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м’язова ригідність, порушення свідомості, дисфункція вегетативної нервової системи) існує при застосуванні будь-якого нейролептика. Ризик потенційно вищий при застосуванні кількох засобів. Летальні випадки виникають переважно у пацієнтів із наявним органічним синдромом, розумовою загальмованістю, зловживанням опіатами та алкоголем.

Лікування: припинення застосування нейролептиків, симптоматичні та загальні підтримуючі заходи. Можна застосовувати дантролен і бромокриптин.

Симптоми можуть існувати протягом тижня або більше після припинення прийому пероральних форм та дещо довше після застосування депонованих форм препаратів.

Як і інші нейролептики, зуклопентиксолу деканоат слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з органічним мозковим синдромом, судомами та прогресуючим захворюванням печінки.

Повідомлялося про рідкісні випадки патологічних змін показників крові. У разі виникнення у пацієнта ознак персистуючої інфекції необхідно виконувати загальні аналізи крові.

Як і інші антипсихотичні препарати, зуклопентиксолу деканоат може змінювати потребу в інсуліні та толерантність до глюкози, що потребує корекції антидіабетичної терапії у хворих на цукровий діабет.

Протягом підтримуючої терапії, особливо при застосуванні високих доз, слід ретельно контролювати стан пацієнтів і періодично оцінювати можливість зменшення підтримуючої дози.

Як інші засоби, що належать до терапевтичного класу антипсихотиків, зуклопентиксолу деканоат може призвести до подовження інтервалу QT. Існуюча пролонгація інтервалу QT може підвищити ризик злоякісних аритмій. Тому зуклопентиксолу деканоат необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з підозрою на гіпокаліємію, гіпомагніємію або з генетичною схильністю до таких станів, а також пацієнтам із серцево-судинними хворобами в анамнезі, наприклад подовженим інтервалом QT, значною брадикардією (<50 уд/хв), нещодавнім інфарктом міокарда, декомпенсованою серцевою недостатністю або серцевою аритмією. Слід уникати одночасного лікування з іншими антипсихотиками.

При застосуванні антипсихотичних засобів повідомлялося про випадки венозного тромбоемболізму (ВТЕ). Оскільки пацієнти, які застосовують антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори ризику ВТЕ, всі імовірні фактори ризику ВТЕ необхідно ідентифікувати до початку та протягом лікування зуклопентиксолу деканоатом та вжити профілактичних заходів.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку потребують ретельного нагляду, оскільки вони особливо схильні до виникнення таких небажаних ефектів, як седація, артеріальна гіпотензія, сплутаність свідомості та зміни температури тіла.

Цереброваскулярні події

При застосуванні деяких атипових антипсихотичних препаратів у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях серед груп пацієнтів із деменцією спостерігали підвищення ризику цереброваскулярних порушень приблизно втричі. Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків та інших популяцій пацієнтів. Зуклопентиксолу деканоат необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику інсульту.

Підвищена смертність пацієнтів літнього віку з деменцією

Дані клінічних досліджень свідчать, що пацієнти літнього віку з деменцією, які застосовують антипсихотичні засоби, мають дещо вищий ризик летального наслідку, ніж пацієнти, які не застосовують ці засоби. Даних для точного визначення цього ризику недостатньо, і причина підвищеного ризику невідома.

Зуклопентиксолу деканоат не призначений для лікування поведінкових розладів, пов’язаних із деменцією.

При застосуванні антипсихотичних засобів, у т.ч. зуклопентиксолу деканоату, повідомлялося про випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Депоновані форми антипсихотичних засобів тривалої дії слід обережно застосовувати у комбінації з іншими засобами, з мієлосупресивним потенціалом, оскільки ці форми не можуть бути швидко виведені з організму у разі такої необхідності.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Зуклопентиксолу деканоат не слід призначати у період вагітності, якщо тільки очікувана користь для пацієнтки не перевищує теоретичного ризику для плода.

Новонароджені, матері яких приймали антипсихотичні засоби (у т. ч. зуклопентиксолу деканоат) в останньому триместрі вагітності, можуть мати ризик розвитку побічних явищ, у т. ч. екстрапірамідних симптомів або симптомів відміни, які можуть різнитися за тяжкістю та тривалістю після пологів. Повідомлялося про випадки збудливості, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистресу або труднощів з вигодовуванням. Отже, новонароджені потребують ретельного догляду.

Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Годування груддю

Препарат виявляється у грудному молоці в низьких концентраціях, його вплив на немовля при застосуванні терапевтичних доз є малоймовірним. Доза, яку отримує немовля з грудним молоком, становить менше ніж 1% материнської щоденної дози і залежить від маси тіла матері (мг/кг). Грудне годування може тривати у період лікування зуклопентиксолу деканоатом, якщо це є клінічно важливим, але рекомендується нагляд лікаря за немовлям, особливо у перші чотири тижні після народження.

Фертильність

Повідомлялося про випадки гіперпролактинемії, галактореї, аменореї, зниження лібідо, еректильної дисфункції та відсутності еякуляції (див. розділ «Побічні реакції»). Такі випадки можуть негативно впливати на статеву функцію жінок та/або чоловіків та фертильність.

Якщо можливо, слід зменшити дозу або відмінити засіб при розвитку клінічно значимої гіперпролактинемії, галактореї, аменореї або статевої дисфункції. Ці розлади минають після припинення застосування препарату.

Введення зуклопентиксолу самцям і самкам щурів було пов’язано з деякою затримкою спаровування. В експерименті, де зуклопентиксол вводили з їжею, відмічалось погіршення показників спаровування та зниження запліднювальної здатності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Клопіксол Депо є седативним засобом. Пацієнти, яким призначені психотропні лікарські засоби або після вживання алкоголю, можуть відчувати деяке зниження загальної уваги та концентрації. Їх необхідно попередити про можливість впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Пацієнтам не слід керувати автотранспортом, якщо у них спостерігається нечіткість зору.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Дози препарату та інтервал між ін’єкціями визначають індивідуально, відповідно до стану пацієнта з метою досягнення максимального стримування психотичних симптомів з мінімумом небажаних ефектів.

При підтримуючому лікуванні діапазон дозувань зазвичай становить 200–400 мг (1–2 мл) кожні 2–4 тижні.

Деяким пацієнтам можуть бути необхідними більш високі дози або коротші інтервали між ін’єкціями. Ін’єкції об’ємом понад 2 мл слід розподілити між двома введеннями в різні місця.

Якщо об’єм перевищує 2–3 мл розчину концентрацією 200 мг/мл, слід віддавати перевагу більш концентрованому розчину.

При переході з лікування пероральним зуклопентиксолом або зуклопентиксолу ацетатом на підтримуюче лікування зуклопентиксолу деканоатом слід керуватися нижчезазначеною схемою.

1) Перехід із перорального зуклопентиксолу на зуклопентиксолу деканоат.

Пероральна добова доза (мг) ×8 = доза зуклопентиксолу деканоату (мг) кожні 2 тижні.

Пероральна добова доза (мг) ×16 = доза зуклопентиксолу деканоату (мг) кожні 4 тижні.

Пацієнтам слід продовжувати застосовувати зуклопентиксол перорально протягом першого тижня після першої ін’єкції, але у зменшеній дозі.

2) Перехід із зуклопентиксолу ацетату на зуклопентиксолу деканоат.

Одночасно з останньою ін’єкцією зуклопентиксолу ацетату (100 мг) слід призначати зуклопентиксолу деканоат внутрішньом’язово 200–400 мг (1–2 мл). Повторні ін’єкції зуклопентиксолу деканоату проводити 1 раз на 2 тижні. При необхідності можна призначати більш високі дози або робити коротші інтервали між ін’єкціями.

Зуклопентиксолу ацетат та зуклопентиксолу деканоат можна змішувати у шприці та вводити у вигляді однієї ін’єкції (спільна ін’єкція).

При переході з лікування іншими депонованими формами на 200 мг зуклопентиксолу деканоату слід керуватись еквівалентними співвідношеннями з 25 мг флуфеназину деканоату, 40 мг циз(Z)-флюпентиксолу деканоату або 50 мг галоперидолу деканоату.

Дози зуклопентиксолу деканоату та інтервали між ін’єкціями слід встановлювати відповідно до реакції пацієнта.

Пацієнти літнього віку. Необхідно призначати нижні терапевтичні дози.

Порушення функцій нирок. Пацієнтам із порушеннями функцій нирок препарат призначати у звичайних дозах.

Порушення функцій печінки. Рекомендується обережне добирання дози, та, якщо можливо, визначення рівня препарату у сироватці крові.

Клопіксол Депо вводити внутрішньом’язово у верхній зовнішній квадрант сідниці. Об’єм ін’єкції, що перевищує 2 мл, слід розподілити між двома введеннями в різні місця. Місцева переносимість добра.

Діти.

Не рекомендується застосування дітям та підліткам через відсутність клінічних даних.

Передозування.

Завдяки лікарській формі випадки передозування малоймовірні.

Симптоми: сонливість, кома, екстрапірамідні розлади, судоми, артеріальна гіпотензія, шок, гіпо- або гіпертермія.

При одночасному передозуванні разом із засобами, здатними впливати на серцеву діяльність, були випадки змін на ЕКГ, пролонгації QT, піруетної тахікардії і шлуночкових аритмій, зупинки серця.

Лікування

Симптоматичне та підтримуюче. Слід вжити заходів для підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної систем. Не слід застосовувати епінефрин, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна лікувати діазепамом, а симптоми порушень руху– біпериденом.

Побічні реакції.

Небажані ефекти у більшості випадків є дозозалежними. Їхня частота і тяжкість більш виражені на початку терапії та зменшуються при подальшому лікуванні.

Можливий розвиток екстрапірамідних розладів, особливо у перші кілька днів після ін’єкції та у початковій фазі терапії. У більшості випадків вони коригуються зниженням дозувань і/або протипаркінсонічними препаратами. Регулярне профілактичне застосування останніх не рекомендується. Протипаркінсонічні препарати не полегшують пізню дискінезію, а можуть посилити. Рекомендується зниження дози або, якщо можливо, припинення лікування зуклопентиксолом. У разі стійкої акатизії рекомендується застосування бензодіазепіну або пропранололу.

Частота побічних реакцій, наведених нижче у таблиці, визначається як:

дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідкісні (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000) або невідомі.

Серцеві розлади Часто Тахікардія, посилене серцебиття.
Рідкісні Подовження інтервалу QT на ЕКГ.
Розлади з боку кровоносної

та лімфатичної системи

Рідкісні Тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз.
Розлади з боку нервової системи Дуже часто Сонливість, акатизія, гіперкінезія, гіпокінезія.
Часто Тремор, дистонія, гіпертонус, запаморочення, головний біль, парестезія, порушення уваги, амнезія, порушення ходи.
Нечасто Пізня дискінезія, гіперрефлексія, дискінезія, паркінсонізм, синкопе, атаксія, розлади мовлення, гіпотонус, судоми, мігрень.
Дуже рідкісні Злоякісний нейролептичний синдром.
Зорові порушення Часто Порушення акомодації, зору.
Нечасто Обертальні рухи очей, мідріаз.
Розлади з боку органів слуху та лабіринту Часто Запаморочення.
Нечасто Гіперакузія, дзвін у вухах.
Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Часто Закладення носа, задишка.
Шлунково-кишкові порушення Дуже часто Сухість у роті.
Часто Гіперсекреція слини, запор, блювання, диспепсія, діарея.
Нечасто Абдомінальний біль, нудота, метеоризм.
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто Розлади сечовипускання, затримка сечі, поліурія.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Часто Гіпергідроз, свербіж.
Нечасто Висип, реакції фоточутливості, порушення пігментації, себорея, дерматит, пурпура.
Скелетно-

м’язові порушення

Часто Міалгія.
Нечасто М’язова ригідність, тризм, кривошия.
Ендокринні розлади Рідкісні Гіперпролактинемія.
Розлади метаболізму Часто Посилений апетит, збільшення маси тіла.
Нечасто Знижений апетит, зниження маси тіла.
Рідкісні Гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози, гіперліпідемія.
Судинні розлади Нечасто Артеріальна гіпотензія, припливи.
Дуже рідкісні Венозний тромбоемболізм.
Загальні розлади та порушення в місці введення Часто Астенія, втома, нездужання, біль.
Нечасто Спрага, реакція у місці ін’єкції, гіпотермія, пірексія.
Розлади з боку імунної системи Рідкісні Гіперчутливість, анафілактична реакція.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто Порушення функціональних тестів.
Дуже рідкісні Холестатичний гепатит, жовтяниця.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз Нечасто Відсутність еякуляції, еректильна дисфункція, оргастичні розлади у жінок, сухість вульвовагінальної ділянки.
Рідкісні Гінекомастія, галакторея, аменорея, пріапізм.
Психічні розлади Часто Безсоння, депресія, тривожність, нервозність, патологічні сновидіння, зниження лібідо.
Нечасто Апатія, нічні кошмари, посилене лібідо, сплутаність свідомості.
Вагітність, пологи, перинатальний період Невідомі Синдром відміни у новонароджених.

Існують повідомлення про рідкісні випадки пролонгації QT, шлуночкових аритмій: фібриляції шлуночків, шлуночкової тахікардії, зупинки серця, піруетної тахікардії і раптового летального наслідку при застосуванні лікарських засобів, що належать до терапевтичного класу антипсихотичних засобів, у тому числі зуклопентиксолу деканоату.

Раптове припинення застосування зуклопентиксолу деканоату може спричинити симптоми відміни, найчастішими з яких є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгії, парестезії, безсоння, неспокій, тривожність та збудження. Пацієнти також можуть відчувати запаморочення, перемінні відчуття тепла або холоду та тремор. Симптоми зазвичай виникають протягом 1–4 днів після припинення застосування та зменшуються протягом 7–14 днів.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Зуклопентиксолу деканоат слід змішувати лише з зуклопентиксолу ацетатом, який також розчиняється в тригліцеридах середнього ланцюга (Європейська Фармакопея).

Зуклопентиксолу деканоат не можна змішувати з депонованими формами, які містять кунжутну олію, оскільки їх суміш змінює фармакокінетичні властивості цих засобів.

Упаковка.

10 ампул по 1 мл у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Х. Лундбек А/С (H. Lundbeck A/S).

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Оттіліавей 9, 2500 Валбі, Данія (Ottiliavej 9, 2500 Valby, Denmark).

Діагнози, при яких застосовують КЛОПІКСОЛ

Дата додавання: 08.07.2020 р.
© Компендиум 2019

Ціни на КЛОПІКСОЛ в містах України

Вінниця 1577.77 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Вінниця, пл. Привокзальна, 1, тел.: +3809816915921,480.99 грн./уп.

Дніпро 1576.59 грн./уп.

«1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Дніпро, вул. Шмідта, 2, тел.: +3806346019561,382.53 грн./уп.

Житомир 1575.74 грн./уп.

«МЕД-СЕРВІС» Житомир, вул. Небесної Сотні, 16, тел.: +3804124216361,420.50 грн./уп.

Запоріжжя 1520.3 грн./уп.

«1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Запоріжжя, шосе Оріховське, 10Г1,382.53 грн./уп.

Івано-Франківск 1548.72 грн./уп.

«1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Івано-Франківськ, вул. Галицька, 112Д, тел.: +3809309028541,382.53 грн./уп.

Київ 1590.95 грн./уп.

«МЕД-СЕРВІС» Київ, вул. Симиренка, 51,314.10 грн./уп.

Кропивницький 1606.99 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Кропивницький, перехр. Великовисківський / Вокзальна, 1/103, тел.: +3806782511241,530.99 грн./уп.

Луцьк 1645 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Луцьк, просп. Волі, 5/1, тел.: +3808005059111,645.00 грн./уп.

Львів 1589.5 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Львів, вул. Городоцька, 82, тел.: +3809816253051,325.99 грн./уп.

Одеса 1698.99 грн./уп.

«АПТЕКА TAS» Одеса, просп. Глушка Академіка, 151,427.98 грн./уп.

Полтава 1625.69 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Полтава, вул. Гоголя, 26, тел.: +3806777136341,532.99 грн./уп.

Рівне 1591.99 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Рівне, вул. Бандери, 49, тел.: +3806777139531,406.99 грн./уп.

Суми 1575.66 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Суми, вул. Леваневського, 10/1, тел.: +3806777137091,436.99 грн./уп.

Тернопіль 1517.49 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Тернопіль, вул. Руська, 19, тел.: +3806742925801,437.99 грн./уп.

Ужгород 1609.69 грн./уп.

«D.S.» Ужгород, вул. Легоцького, 52, тел.: +3808003020601,511.25 грн./уп.

Харків 1639.54 грн./уп.

«МАГНОЛІЯ» Харків, вул. Балакірєва, 17А, тел.: +3809931081041,528.50 грн./уп.

Херсон 1549.74 грн./уп.

«АПТЕКА ТВОГО МІСТА» Херсон, просп. Ушакова, 79, тел.: +3806341680341,509.50 грн./уп.

Хмельницький 1544.21 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Хмельницький, шосе Старокостянтинівське, 17/1, тел.: +3809816979331,474.99 грн./уп.

Черкаси 1645 грн./уп.

«АПТЕКА НИЗЬКІ ЦІНИ №1» Черкаси, вул. Смілянська, 40, тел.: +3808005059111,645.00 грн./уп.

Чернівці 1568 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Чернівці, просп. Незалежності, 91, тел.: +3806769447311,441.99 грн./уп.

geoapteka.ua
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko