АЛЬФАРЕКІН® ліофілізат для розчину для ін’єкцій (ALFARECIN lyophilisate for solution for injection)

Склад і форма випуску

АЛЬФАРЕКІН®
ліофілізат для розчину для ін'єкцій 1000000 МО флакон, № 10
Інтерферон людський рекомбінантний альфа 2b
1000000 МО
№ UA/15135/01/01 від 23.03.2021
За рецептом
ліофілізат для розчину для ін'єкцій 3000000 МО флакон, № 10
Інтерферон людський рекомбінантний альфа 2b
3000000 МО
За рецептом
Дата додавання: 07.04.2021 р.
© Компендіум 2019

Інструкція МОЗ

АЛЬФАРЕКІН® ліофілізат для розчину для ін'єкцій 1000000 МО, ВАЛАРТІН ФАРМА ТОВ (Україна, Київ)

Склад

діюча речовина: інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини;

1 флакон містить інтерферону альфа-2b рекомбінантного людини 1 млн MO;

допоміжні речовини: натрію хлорид, декстран 70, калію дигідрофосфат, натрію гідрофосфат безводний.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок або пориста маса білого кольору, гігроскопічний.

Фармакотерапевтична група

Імуностимулятори. Інтерферон альфа-2b.

Код АТХ L03A В05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Альфарекін® — лікарська форма інтерферону альфа-2b рекомбінантного людини. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b — це високоочищений, розчинний у воді білок із молекулярною масою 19300 дальтон, синтезований клітинами кишкової палички на основі гена, що кодує продукт, ідентичний інтерферону альфа-2b людини, з використанням фагозалежної генно-інженерної біотехнології. Специфічна активність Альфарекіну® вимірюється у міжнародних одиницях. Випускають препарат у формі ліофілізату.

Альфарекін®, як і природний лейкоцитарний інтерферон, має три основні види біологічної активності: імуномодулюючу, антивірусну та протипухлинну.

Механізм дії Альфарекіну® ґрунтується на тому, що інтерферон, зв’язуючись з відповідними рецепторами клітин організму, індукує комплекс внутрішньоклітинних механізмів, що спричиняє появу ферментів, які запобігають реплікації вірусів, збільшують фагоцитарну активність макрофагів, специфічну цитотоксичність лімфоцитів до клітин-мішеней, інгібують проліферацію метастазуючих клітин.

Фармакокінетика.

Не вивчалась.

Клінічні характеристики

Показання

Альфарекін® застосовують у комплексній терапії при:

  • гострому і хронічному вірусному гепатиті В (середньої тяжкості і тяжкому);
  • хронічному гепатиті С;
  • гострих вірусних, бактеріальних і змішаних інфекціях (у тому числі при гострій респіраторній вірусній інфекції у дітей, у тому числі у новонароджених, гострому діарейному синдромі у новонароджених);
  • гострих і хронічних септичних захворюваннях вірусної і бактеріальної природи, включаючи дисеміновані форми гострого і хроніосепсису;
  • герпетичних інфекціях різної локалізації: оперізувальний лишай, множинні шкірні герпетичні висипання; генітальна герпетична інфекція; герпетичні кератокон’юнктивіти і кератоувеїти, гострий герпетичний стоматит у дітей;
  • хронічному урогенітальному хламідіозі;
  • ураженнях нервової системи з моно- та полірадикулярними больовими синдромами;
  • розсіяному склерозі;
  • папіломатозі гортані;
  • меланомі шкіри і ока; саркомі Капоші, мієломній хворобі; хронічній мієлоїдній лейкемії, волосатоклітинній лейкемії, неходжкінських злоякісних лімфомах, а саме при фолікулярній лімфомі.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до інтерферону альфа-2b або до інших компонентів лікарського засобу;
  • тяжкі захворювання серцево-судинної системи (у т. ч. серцева недостатність у стадії декомпенсації, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, тяжка аритмія);
  • тяжка дисфункція нирок або печінки, в т. ч. у зв’язку з метастазами;
  • епілепсія та/або інші порушення з боку центральної нервової системи (ЦНС) (у т. ч. функціональні);
  • хронічний гепатит з декомпенсованим цирозом печінки;
  • хронічний гепатит у пацієнтів, які проходять або нещодавно пройшли курс лікування імуносупресивними препаратами, крім короткого курсу кортикостероїдної терапії;
  • аутоімунний гепатит або аутоімунне захворювання в анамнезі; протипоказано застосування реципієнтам трансплантата після імуносупресивної терапії;
  • захворювання щитоподібної залози, яке не контролюється традиційними методами лікування;
  • наявність тяжких вісцеральних порушень у пацієнтів із саркомою Капоші;
  • псоріаз, саркоїдоз, якщо потенційна користь не перевищує потенційний ризик;
  • комбінація лікарського засобу Альфарекін® з телбівудином;
  • період вагітності (безпека застосування препарату в період вагітності не встановлена).

Діти та підлітки

Тяжкий психічний стан, особливо важка депресія, суїцидальні думки чи спроби суїциду, тепер або в анамнезі.

Комбінована терапія з рибавірином

При застосуванні лікарського засобу Альфарекін® та рибавірину у складі комбінованої терапії хронічного гепатиту С потрібно також враховувати протипоказання для застосування рибавірину.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Оскільки інтерферон альфа змінює клітинний метаболізм, існує потенційна можливість модифікації дії інших лікарських засобів. Можуть змінюватися окислювальні метаболічні процеси, що потрібно враховувати при одночасному призначенні ліків, які метаболізуються цим шляхом (циметидин, фенітоїн, варфарин, теофілін, амінофілін, діазепам, пропранолол). Концентрацію теофіліну в сироватці крові необхідно контролювати та у разі необхідності коригувати режим дозування.

З обережністю слід застосувати препарат одночасно з опіоїдними лікарськими засобами, анальгетиками, снодійними та седативними препаратами (потенційно спричиняють мієлосупресивний ефект).

Легеневі порушення, інфільтрати, пневмонія (у деяких випадках летальні) рідко спостерігались у пацієнтів, які отримували лікування інтерфероном альфа. Етіологія не була визначена. Про ці симптоми частіше повідомлялось на фоні застосування «шосайкото» (shosaikoto) (китайського трав’яного лікарського засобу) одночасно з інтерфероном альфа.

При застосуванні препарату в комбінації з хіміотерапевтичними препаратами (цитарабін, доксорубіцин, теніпозид, циклофосфамід) підвищується ризик розвитку загрозливих для життя токсичних ефектів (їхньої тяжкості та тривалості).

Синергізм побічних ефектів (відносно кількості лейкоцитів) описаний при сумісному застосуванні інтерферону альфа і зидовудину. У пацієнтів, які отримали ці препарати одночасно, частота розвитку нейтропенії була вищою, ніж у тих, хто лікувався тільки зидовудином.

Якщо Альфарекін® вводять в комбінації з рибавірином пацієнтам з хронічним гепатитом С, див. також інструкцію для медичного застосування рибавірину.

Клінічне дослідження комбінації телбівудину, 600 мг на добу, з пегільованим інтерфероном альфа-2а, 180 мкг один раз на тиждень шляхом підшкірного введення, показало, що ця комбінація пов’язана з підвищеним ризиком розвитку периферичної нейропатії. Механізм розвитку цієї реакції невідомий. До того ж, безпека і ефективність телбівудину в поєднанні з інтерферонами для лікування хронічного гепатиту В не були продемонстровані. Тому комбінація лікарського засобу Альфарекін® з телбівудином протипоказана.

Особливості застосування

Альфарекін® слід застосовувати під наглядом лікаря. Пацієнтів слід проінформувати про переваги такої терапії та можливі побічні реакції.

Якщо побічна дія не слабшає або посилюється, дозу лікарського засобу знижують до 50% або припиняють лікування. Залежно від індивідуальної чутливості та призначеної дози препарату у пацієнтів можливе уповільнення швидкості психомоторних реакцій, що проявляється сонливістю, слабкістю, підвищеною втомлюваністю.

Лихоманка

Оскільки лихоманка може спостерігатись в межах грипоподібного синдрому, який є звичайним явищем під час терапії інтерфероном, то слід виключити інші чинники постійної лихоманки. Рекомендується застосовувати лікарський засіб на тлі антигістамінної та жарознижувальної терапії.

Необхідність відповідної гідратації

При лікуванні препаратом необхідно забезпечити адекватну гідратацію організму, оскільки в деяких пацієнтів проявляється гіпотонія, пов’язана зі зневодненням організму.

Реакції гіперчутливості

При розвитку реакції гіперчутливості негайного типу (кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) лікарський засіб слід негайно відмінити та вжити відповідних заходів. Скороминучий висип не потребує відміни терапії.

Психічні порушення та порушення з боку центральної нервової системи (ЦНС)

У деяких пацієнтів під час терапії препаратами інтерферону альфа-2b і навіть після припинення курсу лікування, в основному протягом наступних 6 місяців, спостерігались тяжкі побічні реакції з боку ЦНС, особливо депресія, суїцидальні думки та спроба самогубства. У дітей та підлітків, які проходили курс лікування препаратами інтерферону альфа-2b у комбінації з рибавірином, суїцидальні думки та спроби самогубства спостерігались набагато частіше, ніж у дорослих (2,4% проти 1%), під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії. Як і в дорослих, у дітей та підлітків з’являлись і інші побічні реакції з боку психіки (наприклад депресія, емоціональна неврівноваженість та сонливість). Інші небажані реакції з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку (іноді спрямовану проти інших осіб, наприклад думки про вбивство), біполярні порушення, манію, сплутаність свідомості та зміни психічного стану, спостерігались при лікуванні інтерферонами альфа. За пацієнтами слід уважно спостерігати для виявлення будь-яких ознак або симптомів психічних розладів. Якщо такі симптоми з’являються, лікар повинен зважати на потенційну серйозність цих небажаних ефектів та прийняти рішення щодо необхідності адекватного лікування. Якщо симптоми психічних порушень тривають чи погіршуються або виникають суїцидальні думки чи спостерігається агресивна поведінка стосовно інших, рекомендується припинити лікування препаратом Альфарекін® та надати пацієнту відповідну психіатричну допомогу.

Пацієнти з тяжкими психічними станами, в тому числі в анамнезі

Якщо лікування інтерфероном альфа-2b призначено як необхідне дорослим з тяжкими психічними станами, в тому числі в анамнезі, то воно починається тільки після проведення відповідної індивідуальної діагностики та терапевтичного лікування психічного стану.

Застосування інтерферону альфа-2b дітям та підліткам з тяжкими психічними станами, в тому числі в анамнезі, протипоказане.

Пацієнти, які застосовують наркотичні речовини/ зловживають наркотичними речовинами

Пацієнти, інфіковані вірусом гепатиту С (ВГС), що вживають наркотичні речовини (алкоголь, канабіс та ін.), мають підвищений ризик розвитку психічних розладів або загострення вже наявних психічних розладів при лікуванні інтерфероном альфа. Якщо лікування з використанням інтерферону альфа є необхідним для цих пацієнтів, перед початком терапії потрібно визначити наявність супутніх психічних захворювань та оцінити можливість використання інших речовин. За необхідності, потрібно залучати лікаря-психіатра або нарколога, щоб оцінити та ретельно спостерігати за станом пацієнта під час терапії і навіть після припинення лікування та своєчасно призначати засоби для корекції відповідних станів. При лікуванні препаратом вживання алкоголю має бути виключено.

Коінфекція ВІЛ та вірусом гепатиту С

У пацієнтів, коінфікованих ВІЛ, які проходять курс високоактивної антиретровірусної терапії (ВААРТ), зростає ризик виникнення лактоацидозу. З обережністю слід додавати лікування препаратом Альфарекін® і рибавірином до ВААРТ. У пацієнтів, які отримують Альфарекін® та рибавірин у складі комбінованої терапії і зидовудин, підвищується ризик розвитку анемії.

У коінфікованих пацієнтів з цирозом, які отримують ВААРТ, зростає ризик виникнення печінкової декомпенсації та смерті. Додаткове застосування інтерферонів альфа, окремо або в комбінації з рибавірином, підвищує вищезазначений ризик у цієї категорії хворих.

Коінфекція вірусами гепатиту В і С

Виявлені випадки повторної активації гепатиту В (деякі з важкими наслідками) у пацієнтів, коінфікованих вірусами гепатиту В (ВГВ) і С (ВГС), які лікувалися препаратами інтерферону. Частота такої повторної активації була низькою. Всі пацієнти повинні проходити обстеження на гепатит В перед початком лікування інтерфероном гепатиту С. Надалі пацієнтів, коінфікованих гепатитами В і С, слід контролювати і лікувати відповідно до поточних клінічних рекомендацій.

Порушення щитоподібної залози

Нечасто у дорослих пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа-2b при вірусному гепатиті С, спостерігались порушення з боку щитоподібної залози, зокрема гіпотиреоз або гіпертиреоз (у 2,8% пацієнтів під час клінічних випробувань). Порушення функції щитоподібної залози контролювалося відповідною традиційною терапією. Механізм, за допомогою якого Альфарекін® може впливати на тиреоїдний статус, невідомий. Перед призначенням лікарського засобу на тривалий час у дозах 3 млн МО та вище рекомендовано дослідження функції щитоподібної залози. Препарат можна починати застосовувати за умови, що рівень тиреотропного гормону (ТТГ) знаходиться у межах норми. Якщо виявлено зміни рівня ТТГ, слід провести відповідну терапію. Починати лікування препаратом Альфарекін® можна за умови, що вміст ТТГ вдається підтримувати на нормальному рівні. У процесі лікування також доцільно контролювати рівень ТТГ. При появі симптомів порушення функції щитоподібної залози на фоні лікування препаратом Альфарекін® необхідно визначити рівень ТТГ. При наявності порушення функції щитоподібної залози лікування цим препаратом можна продовжувати, якщо показник ТТГ вдається підтримувати на нормальному рівні. Після припинення терапії функція щитоподібної залози, порушена в результаті введення лікарського засобу, не відновлюється.

Додаткове спостереження за станом щитоподібної залози у дітей та підлітків

У дітей та підлітків при тривалому лікуванні препаратами інтерферону слід контролювати функцію щитоподібної залози кожні 3 місяці (зокрема визначати рівень ТТГ).

Лабораторні дослідження

Усім пацієнтам перед початком та регулярно під час лікування необхідно проводити розгорнутий аналіз периферичної крові з обов’язковим якісним та кількісним дослідженням показників крові, а також біохімічний аналіз крові, включаючи визначення вмісту електролітів, кальцію, печінкових ферментів, білірубіну та креатиніну. У всіх пацієнтів, які отримують лікарський засіб, необхідно ретельно контролювати рівень альбуміну в сироватці крові та протромбіновий час.

Під час терапії пацієнтів із хронічним гепатитом В або С рекомендується така схема контролю лабораторних показників: 1, 2, 4, 8, 12, 16-й тиждень і потім 1 раз на два місяці впродовж усього курсу лікування. Якщо рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) підвищується вдвічі або більше порівняно з початком терапії, лікування препаратом Альфарекін® можна продовжити за умови відсутності ознак печінкової недостатності. У цьому випадку визначення рівня АЛТ, протромбінового часу, рівня лужної фосфатази, альбуміну та білірубіну потрібно проводити кожні 2 тижні.

У пацієнтів із злоякісною меланомою функцію печінки та кількість лейкоцитів (лейкоцитарну формулу) слід контролювати щотижня під час індукції ремісії і щомісяця при проведенні підтримувальної терапії.

При мієломному захворюванні необхідний періодичний контроль функції нирок.

Гіпертригліцеридемія

При лікуванні препаратами інтерферону альфа спостерігалась гіпертригліцеридемія та загострення гіпертригліцеридемії, іноді тяжке, тому рекомендується здійснювати контроль за рівнями ліпідів.

Побічні ефекти, в тому числі пролонгація коагуляційних маркерів та порушення функції печінки

Тяжкі та середньої тяжкості побічні ефекти можуть вимагати коригування схеми дозування або в деяких випадках припинення терапії лікарським засобом Альфарекін®. Препарати інтерферону альфа підвищують ризик декомпенсації печінкової функції і смерті у хворих на цироз печінки. Припинення лікування препаратом рекомендується пацієнтам з хронічним гепатитом, у яких відбувається пролонгація коагуляційних маркерів, що може свідчити про печінкову недостатність. За кожним пацієнтом, у якого розвиваються відхилення функцій печінки під час лікування препаратом Альфарекін®, необхідно уважно спостерігати, а у разі подальшого розвитку симптомів слід припинити терапію. Необхідно ретельно контролювати рівень печінкових ферментів та стан функції печінки у хворих з цирозом.

Комбінована терапія з рибавірином

При проведенні комбінованої терапії з рибавірином необхідно враховувати застереження щодо застосування рибавірину.

При застосуванні під час вагітності рибавірин викликає серйозні вроджені вади. Пацієнтам, які приймають Альфарекін® в комбінації з рибавірином, слід уникати вагітності. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення лікування. Пацієнти чоловічої статі та їхні партнерки повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення лікування.

Супутня хіміотерапія

Застосування інтерферону альфа у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами (наприклад, Ara-C, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид) збільшує ризик токсичності, що може становити загрозу життю. Найбільш частими побічними ефектами, які становлять загрозу життю, є запалення слизової оболонки, діарея, нейтропенія, ниркова недостатність та електролітні порушення. Через ризик збільшення токсичності потрібний ретельний підбір доз лікарського засобу Альфарекін® для супутнього застосування з хіміотерапевтичними засобами. Якщо Альфарекін® застосовують разом з гідроксисечовиною, можливе збільшення частоти та тяжкості шкірного васкуліту.

Аутоантитіла та аутоімунні розлади

При лікуванні інтерферонами альфа спостерігалось виникнення аутоантитіл та аутоімунних розладів. Пацієнти, схильні до виникнення аутоімунних розладів, належать до групи підвищеного ризику. Пацієнтам з ознаками аутоімунних розладів потрібен постійний нагляд, а також слід повторно проводити оцінку користі і ризику подальшого проведення терапії інтерфероном. У пацієнтів з хронічним гепатитом С, яких лікували інтерфероном, спостерігались випадки синдрому Фогта — Коянаги — Харада (ФКХ). Цей синдром є гранулематозним запальним порушенням, яке вражає очі, систему слуху, мозкові оболонки та шкіру. Якщо очікується поява синдрому ФКХ, то слід припинити противірусне лікування та розглянути можливість терапії кортикостероїдами.

Пацієнти з виснажливими захворюваннями

Альфарекін® слід обережно застосовувати пацієнтам з хронічними виснажливими захворюваннями, такими як легеневі захворювання в анамнезі (наприклад хронічні обструктивні легеневі захворювання), та пацієнтам з цукровим діабетом, схильним до кетоацидозу. Також слід уважно спостерігати за пацієнтами з коагуляційними порушеннями (наприклад, тромбофлебіт, тромбоемболія легеневої артерії) або тяжкою мієлосупресією.

Пацієнти з кардіологічними порушеннями

Свідчення прямої кардіотоксичності інтерферону відсутні, однак існує ймовірність, що гіпертермія та озноб, які часто супроводжують лікування, можуть спричиняти загострення наявних серцевих захворювань. При наявності в анамнезі хронічної серцевої недостатності, інфаркту міокарда та/або при аритміях, в тому числі в анамнезі, лікування інтерфероном альфа-2b слід проводити під суворим контролем лікаря. Пацієнтам із кардіологічними захворюваннями в анамнезі та/або з прогресуючою стадією раку рекомендується проводити ЕКГ до та під час курсу лікування. Порушення ритму серця (головним чином, суправентрикулярне) зазвичай відповідає на традиційну терапію, проте може вимагати припинення лікування препаратом. Даних щодо застосування комбінованої терапії дітям та підліткам з кардіологічними захворюваннями в анамнезі немає.

Гіпотонія

Гіпотонія може виникати під час курсу терапії препаратом та впродовж двох днів після проведення терапії і може вимагати додаткового лікування.

Порушення з боку органів дихання

Зрідка у пацієнтів, що отримували інтерферон альфа, в легенях розвивалися інфільтрати, пневмоніти та пневмонія, у тому числі з летальним наслідком. Етіологія цих явищ не визначена. Також ці симптоми спостерігались при застосуванні «шосайкото» (shosaikoto) (китайського трав’яного лікарського засобу) разом із інтерфероном альфа. З появою лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів у всіх пацієнтів варто проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за пацієнтами, а у разі необхідності — відміна інтерферону альфа. Незважаючи на те, що такі симптоми частіше спостерігались у пацієнтів з хронічним гепатитом С, які приймали інтерферон альфа, у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які проходили курс лікування інтерфероном альфа, також були зафіксовані ці симптоми. Негайне припинення прийому інтерферону альфа та лікування кортикостероїдами сприяє зникненню побічних явищ з боку легень.

Оглушення, кома та енцефалопатія

У деяких пацієнтів, в основному похилого віку, які приймали більш високі дози препарату, спостерігались випадки оглушення та коми, в тому числі випадки енцефалопатії. Ці ефекти, в основному, оборотні, повне позбавлення від них у деяких пацієнтів займає до трьох тижнів. При прийомі високих доз препарату напади трапляються дуже рідко.

Побічні явища з боку органів зору

В деяких випадках після лікування інтерферонами альфа спостерігались побічні явища з боку органів зору, в тому числі крововиливи в сітківку, «ватні» плями на сітківці, серозне відшарування сітківки, обструкція артерії або вени сітківки. Всі пацієнти до початку терапії повинні пройти офтальмологічне обстеження. У всіх пацієнтів, що скаржаться на зниження гостроти зору чи обмеження полів зору та мають інші офтальмологічні симптоми під час лікування препаратом Альфарекін®, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Періодичні офтальмологічні обстеження під час терапії лікарським засобом Альфарекін® особливо рекомендується проводити пацієнтам з порушеннями, які можуть бути пов’язані з ретинопатією, такими як цукровий діабет чи артеріальна гіпертензія. Слід припинити лікування препаратом у разі появи нових чи погіршення наявних офтальмологічних порушень.

Дентальні та періодонтальні порушення

Повідомлялося про розвиток дентальних та періодонтальних порушень, що можуть спричинювати втрату зубів, у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію препаратами інтерферону альфа та рибавірином. Сухість у роті під час довготривалої комбінованої терапії інтерфероном альфа та рибавірином може призводити до пошкодження зубів та слизової оболонки рота. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно чистити зуби 2 рази на день та регулярно проходити стоматологічне обстеження. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно споліскувати ротову порожнину після виникнення блювання.

Пацієнти з псоріазом та саркоїдозом

З огляду на дані про те, що інтерферон альфа загострює наявний псоріаз та саркоїдоз, пацієнтам з цими захворюваннями рекомендується застосовувати Альфарекін® лише у разі, якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.

Відторгнення трансплантата нирки та печінки

За попередніми даними, терапія інтерфероном альфа може бути пов’язана з підвищенням частоти відторгнення трансплантата нирки. Також були зафіксовані випадки відторгнення трансплантата печінки на фоні застосування препаратів інтерферону. У хворих після трансплантації органів або кісткового мозку медикаментозна імуносупресія може бути менш ефективною, оскільки інтерферони стимулюють імунну систему.

Вплив на фертильність

Інтерферон може знижувати фертильність. Повідомлялось про зниження концентрацій естрадіолу та прогестерону в сироватці крові жінок, які отримували людський лейкоцитарний інтерферон. Тому при застосуванні препарату жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції.

Застосування лікарського засобу потрібно припинити у разі: подовження часу згортання крові (у пацієнтів із хронічним гепатитом), проявів легеневого синдрому та рентгенологічного виявлення інфільтрату, появи або збільшення порушень зору, порушення функції щитоподібної залози (відхилення від норми ТТГ), зниження рівня альбуміну в сироватці крові та зниження протромбінового часу.

Засіб не містить консервантів, тому для уникнення бактеріального забруднення рекомендується застосовувати розчин для парентерального введення негайно, залишки розчину необхідно вилити.

Альфарекін® містить сполуки натрію — менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на 1 мл, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У період вагітності та годування груддю застосування лікарського засобу протипоказано (безпека застосування препарату в період вагітності не встановлена).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Залежно від дози, схеми та індивідуальної чутливості до інтерферону альфа лікування може супроводжуватися сонливістю, слабкістю, втомлюваністю та призводити до зниження швидкості психомоторних реакцій. У таких випадках слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Розчин Альфарекіну® вводять внутрішньом’язово, підшкірно, внутрішньовенно, ендолімфально, ректально, парабульбарно, інтраназально.

Гострий вірусний гепатит В:

  • вводити внутрішньом’язово по 1 млн МО (в тяжких випадках — по 2 млн МО) 2 рази на добу протягом 10 днів. Подібний курс може бути пролонгований до 2–3 тижнів залежно від клінічного статусу хворого або продовжений у дозі по 1 млн МО 2 рази на тиждень протягом декількох тижнів.

Хронічний вірусний гепатит В:

  • вводити внутрішньом’язово по 3–4 млн МО 3 рази на тиждень протягом 2 місяців.

Хронічний вірусний гепатит С:

  • вводити внутрішньом’язово по 3 млн МО 3 рази на тиждень протягом 6 місяців при застосуванні лікарського засобу як монотерапії або в комбінації з аналогами нуклеозидів. Через 3–4 місяці потрібно провести визначення РНК ВГС; далі лікування продовжувати тільки в тому випадку, якщо РНК ВГС не виявлена; при монотерапії курс лікування — від 12 до 18 місяців, у комбінації з рибавірином — 6 місяців; при генотипі 1 і високому вмісті РНК вірусу до початку терапії, у разі відсутності в сироватці крові РНК ВГС до кінця 6 місяців лікування, комбіновану терапію можна продовжувати ще 6 місяців, однак брати до уваги такі негативні фактори, як вік від 40 років, чоловіча стать, прогресуючий фіброз.

Гостра респіраторна вірусна інфекція у дітей, в тому числі у новонароджених:

  • вводити інтраназально по 2–3 краплі у кожний носовий хід 3–6 разів на добу протягом 3–5 днів; дозування лікарського засобу для новонароджених — 20–50 тис. МО/мл, для решти дітей — 100 тис. МО/мл. Допустиме введення у носові ходи (по черзі) ватних турунд, змочених Альфарекіном®, на 10–15 хвилин.

Гостра респіраторна вірусна інфекція (в тому числі грип) у дорослих:

  • вводити внутрішньом’язово по 1–3 млн МО, починаючи з 1–2 дня захворювання протягом 3 днів;
  • інтраназально по 4–6 крапель розчину Альфарекіну® (100 тис. МО/мл) у кожний носовий хід 6–8 разів на добу (перед застосуванням дозу Альфарекіну®, що заливають, слід підігріти в шприці (використовувати шприц без голки) до температури тіла, решту розчину зберігати в холодильнику, запобігаючи бактеріальному забрудненню).

Гостра та рецидивуюча пневмонія вірусної та вірусно-бактеріальної етіології:

  • Альфарекін® вводити внутрішньом’язово по 1 млн МО протягом 5–7 днів разом із комплексним лікуванням (антибактеріальним, дезінтоксикаційним, протизапальним тощо).

Гострий діарейний синдром у новонароджених:

  • ректально у вигляді щоденних мікроклізмочок, що містять по 100 тис. МО Альфарекіну®, протягом 3–7 днів.

Гнійно-септичні захворювання, перитоніт, множинні абсцеси черевної порожнини:

  • внутрішньовенно по 2–4 млн МО 1 раз на добу; загальна доза 12–16 млн МО на курс; не виключена доцільність одночасного ендолімфального введення препарату в тій же дозі 2–4 млн МО 1 раз на добу.

Герпетичні інфекції:

  • оперізувальний лишай: щоденно 1 млн МО внутрішньом’язово + 2 млн МО в 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду підшкірно в декілька точок навколо зони висипання. Тривалість лікування 5–7 днів;
  • шкірні герпетичні висипання: щоденне внутрішньом’язове або підшкірне (навколо осередку) введення препарату в дозі 2 млн МО; лікування можна поєднувати з місцевим застосуванням (аплікаціями) на герпетичні папули; тривалість лікування визначає лікар;
  • генітальна герпетична інфекція: щоденне внутрішньом’язове введення у дозі 2 млн МО в поєднанні з місцевим застосуванням препарату у вигляді аплікацій у ділянці висипів; тривалість лікування визначає лікар;
  • герпетичні кератокон’юнктивіти: введення розчину Альфарекіну® — 1 млн МО в 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду — під кон’юнктиву ока по 2–3 краплі через кожні 2 години протягом 7–10 днів; зі зникненням симптомів захворювання препарат можна вводити через кожні 4 години; тривалість лікування визначає лікар;
  • гострий герпетичний стоматит у дітей: по 250 тис. МО на прийом 4 рази на добу у вигляді аплікацій у комбінації з інтраназальним введенням. Альфарекін® 1 млн МО розвести в 4 мл води для ін’єкцій, застосовувати по 1 мл розчину на 1 аплікацію та інтраназальне введення: 2 краплі ввести інтраназально, решту — після гігієнічної обробки слизової оболонки порожнини рота нанести місцево у вигляді аплікацій. Курс лікування — 7–10 днів.

Хронічний урогенітальний хламідіоз:

лікування хворих на урогенітальний хламідіоз проводиться у 2 етапи:

  • 1-й етап — підготовчий, який включає використання ентеросорбенту, полівітамінних препаратів у терапевтичних дозах протягом 2 тижнів. З 10-го дня призначається імунотропний препарат тималін по 10 мг внутрішньом’язово ввечері через день, на курс — 5 ін’єкцій;
  • 2-й етап — основний, під час якого проводиться базисна терапія антибактеріальними засобами за такою схемою: перший антибіотик протягом 5 днів; після перерви, що тривала 7 днів, хворим призначається другий антибіотик протягом 10 днів. Під час перерви та після закінчення курсу антибактеріальної терапії призначається Альфарекін® по 1 млн МО внутрішньом’язово 1 раз на добу ввечері, всього 10 ін’єкцій на курс.

Під час прийому антибактеріальних засобів необхідно застосовувати протигрибкові препарати (ністатин, дифлюкан, клотримазол, нізорал) та гепатопротектори (карсил) у терапевтичних дозах.

Ураження нервової системи з моно- та полірадикулярними больовими синдромами:

  • внутрішньом’язово в дозі 1 млн МО курсом 5–10 днів у комплексному лікуванні.

Папіломатоз гортані:

  • по 3 млн МО/м2 підшкірно 3 рази на тиждень (через день) протягом 6 місяців та більше; дозу коригувати з урахуванням переносимості препарату. Лікування розпочинати після хірургічного (лазерного) видалення пухлинної тканини.

Розсіяний склероз:

  • внутрішньом’язово по 1 млн МО 2–3 рази на добу протягом 10–15 днів із наступним введенням по 1 млн МО 1 раз на тиждень протягом 6 місяців.

Меланома шкіри:

  • на доповнення до хірургічного лікування і для індукції ремісії внутрішньовенно по 20 млн МО/м2 (інфузія протягом 20 хвилин) 5 разів на тиждень протягом 4 тижнів; підтримуюча терапія — підшкірно по 10 млн МО/м2 3 рази на тиждень (через день) протягом 48 тижнів.

У разі розвитку тяжких побічних ефектів, а саме при зниженні кількості гранулоцитів (менше 500/мм3), підвищенні рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) (перевищення верхньої межі норми в 5 разів), застосування лікарського засобу припинити до нормалізації показників. Лікування відновити у половинній дозі. Якщо непереносимість зберігається, а кількість гранулоцитів знижується до 250/мм3 або активність АЛТ та/або АСТ зростає (перевищує верхню межу норми в 10 разів), препарат слід відмінити.

Увеальна меланома:

  • парабульбарно щодня по 1 млн МО протягом 10 днів; повторні 10-денні введення проводяться через 20 днів двічі; загальний курс лікування Альфарекіном® становить 48 тижнів. Не виключена необхідність повторних курсів через 45 днів; лікування Альфарекіном® поєднують із фотодеструкцією пухлини і бета-аплікацією.

Саркома Капоші: можливі такі схеми лікування:

  • внутрішньом’язово щодня протягом 10 днів по 3 млн МО на ін’єкцію; лікування поєднують з монохіміотерапією проспідином; повторні курси — 1 раз на місяць протягом 6 місяців;
  • внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин по 50 млн МО (30 млн МО/м2) щоденно протягом 5 днів або з інтервалом 1 день, після чого необхідно мінімум 9-денна перерва до початку нового 5-денного курсу; тривалість лікування визначає лікар.

Мієломна хвороба:

  • внутрішньом’язово щоденно протягом 10 днів по 3 млн МО на ін’єкцію, повторні курси — 1 раз на 1,5–3 місяці (4–6 разів протягом року).

Хронічна мієлоїдна лейкемія:

  • підшкірно по 3 млн МО/м2 на добу щоденно або 1 раз на 2 дні, поступово збільшуючи дозу до 5 млн МО/м2 на добу щоденно або 1 раз на 2 дні під наглядом лікаря до досягнення повної гематологічної ремісії (кількість лейкоцитів у периферичній крові не більше 10 × 109/л) або протягом 18 місяців.

Волосатоклітинна лейкемія:

  • внутрішньом’язово по 3 млн МО 3 рази на тиждень (через день) протягом 4–6 тижнів. При досягненні ремісії проводиться підтримуюча терапія: 3 млн МО через день до 12 місяців.

Неходжкінські злоякісні лімфоми, а саме фолікулярна лімфома:

  • внутрішньом’язово по 3 млн МО 3 рази на тиждень протягом 12–18 місяців як підтримуюча терапія при досягненні ремісії, отриманої внаслідок застосування хіміотерапії. У період часткової ремісії показано використання інших протоколів хіміотерапії з подальшою терапією Альфарекіном® по 3 млн МО внутрішньом’язово 3 рази на тиждень протягом 18 місяців.

Приготування розчину препарату.

Розчин препарату готують безпосередньо перед його застосуванням. Як розчинник використовувати воду для ін’єкцій (якщо розчин готують для підшкірного, внутрішньошкірного або внутрішньом’язового введення). Для приготування розчину вміст флакона розчиняють у 1 мл води для ін’єкцій.

Приготування та проведення внутрішньовенної інфузії препарату.

За 30 хвилин до початку інфузії Альфарекіну® починати інфузію 0,9% розчину натрію хлориду (зі швидкістю 200 мл/год) і закінчувати її безпосередньо перед введенням препарату. Для приготування інфузійного розчину Альфарекін® спочатку розчинити у воді для ін’єкцій (із розрахунку 1 мл води для ін’єкцій на дозу препарату, що вводиться), потім потрібну кількість препарату відібрати і додати до 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду; приготовлений розчин вводити внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин. Після завершення введення Альфарекіну® слід продовжувати інфузію 0,9% розчину натрію хлориду зі швидкістю 200 мл/год протягом 10 хвилин.

Розчин препарату для ін’єкцій застосовувати негайно. Для інтраназального застосування розчин використовують протягом 1 доби за умови зберігання при температурі від 2 до 8 °С.

Діти

Застосовувати у педіатричній практиці при гострій респіраторній вірусній інфекції у дітей, у тому числі у новонароджених, гострому діарейному синдромі у новонароджених, гострому герпетичному стоматиті у дітей (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування

Дотепер не описано випадків передозування лікарського засобу Альфарекін®. Однак, як і при передозуванні будь-якої лікарської речовини, рекомендована симптоматична терапія зі спостереженням за функціями життєво важливих органів і ретельним наглядом за станом пацієнта.

Побічні реакції

Якщо лікарський засіб Альфарекін® застосовують в комбінації з рибавірином для лікування пацієнтів з хронічним гепатитом С, слід дивитись інструкцію для медичного застосування рибавірину стосовно небажаних ефектів, пов’язаних з прийомом рибавірину.

Побічними ефектами, що найчастіше відмічалися при волосатоклітинній лейкемії, були лихоманка, втомлюваність, головний біль та міалгія. Лихоманка та втомлюваність проходили через 72 години після відміни або тимчасового припинення застосування препарату.

Ін’єкційне введення лікарського засобу Альфарекін®, як і всіх інших препаратів інтерферону альфа, у більшості випадків супроводжується грипоподібним синдромом, що характеризується підвищенням температури тіла, ознобом, головним і м’язовим болем, болем у суглобах, млявістю. Ці побічні ефекти легкої або середньої тяжкості, дозозалежні і, як правило, спостерігаються тільки в перші дні лікування, потім слабшають і проходять. Ці симптоми можуть бути купірувані або значно зменшені застосуванням парацетамолу в дозі 0,5–1 г за 30–40 хвилин до ін’єкції. Рідко можуть спостерігатися блювання, запаморочення, припливи.

Інфекції та інвазії, в тому числі фарингіт*, вірусна інфекція*, бронхіт, синусит, простий герпес, риніт, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, легенева інфекція, отит середнього вуха, абсцес зуба, простий герпес, інфекції сечовивідних шляхів, вагініт, гастроентерит, пневмонія**, сепсис, реактивація гепатиту В у осіб з коінфікуванням ВГС/ВГВ.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи), в тому числі новоутворення (неуточнені).

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи, в тому числі анемія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, що усуваються зменшенням дози; лімфаденопатія, лімфопенія, апластична анемія, істинна еритроцитарна аплазія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, тромботична тромбоцитопенічна пурпура.

Порушення з боку імунної системи**, включаючи саркоїдоз, загострення саркоїдозу, системний червоний вовчак, геморагічна та тромботична тромбоцитопенічна пурпура, васкуліт, ревматоїдний артрит (вперше виявлений або його загострення)**, синдром Фогта — Коянаги — Харада, гострі реакції підвищеної чутливості (в тому числі кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактична реакція**).

Порушення з боку ендокринної системи, в тому числі гіпотиреоз**, гіпертиреоз**, вірилізм, цукровий діабет, загострення цукрового діабету.

Порушення з боку метаболізму та харчування, в тому числі анорексія, гіпокальціємія, зневоднення, гіперурикемія, спрага, гіперглікемія, гіпертригліцеридемія**, підвищений апетит, порушення електролітного балансу.

Психічні порушення**, в тому числі депресія, безсоння, страх, емоційна лабільність*, розлади поведінки, збудження, сомнамбулізм, відчуття тривоги, нервозність, розлади сну, порушення сновидіння, апатія, сплутаність свідомості, порушення сну, зниження лібідо, суїцидальні думки, суїцид, спроби самогубства, агресивна поведінка (іноді направлена на інших осіб), психоз, в тому числі галюцинаторний, думки про вбивство людини, зміна психічного стану**, манія, біполярний розлад.

Порушення з боку нервової системи**, в тому числі запаморочення, головний біль, порушення концентрації, сухість в роті, гіперкінез, тремор, дисфонія, атаксія, парестезії, гіпестезія, гіперестезія, мігрень, припливи, сонливість, порушення смаку, периферична невропатія, цереброваскулярні крововиливи, цереброваскулярна ішемія, судоми, синдром порушення свідомості, енцефалопатія, мононевропатія, кома**.

Порушення з боку органів зору, в тому числі зниження гостроти зору, кон’юнктивіт, патології зору, порушення з боку слізних залоз, біль в очних яблуках, крововилив в сітківку ока**, ретинопатія (в тому числі макулярний набряк), обструкція вени чи артерії сітківки**, неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, втрата гостроти зору або полів зору, «ватні» плями на сітківці**, серозне відшарування сітківки.

Порушення з боку органів слуху та рівноваги, в тому числі запаморочення, шум у вухах, погіршення або втрата слуху.

Порушення з боку серця, в тому числі відчуття серцебиття, тахікардія, перикардит, кардіоміопатія, інфаркт міокарда, серцева ішемія, застійна серцева недостатність, перикардіальний випіт, аритмія.

Порушення з боку судинної системи, в тому числі артеріальна гіпертензія, периферична ішемія, гіпотензія**, гіперемія, блідість.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення, в тому числі задишка*, тахіпное, епістаксис, кашель*, носова кровотеча, респіраторні порушення, закладеність носа, подразнення слизової носа, ринорея, чхання, сухий непродуктивний кашель, легеневі інфільтрати**, пневмонія**, фіброз легенів, легенева артеріальна гіпертензія***.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту, в тому числі нудота/блювання, абдомінальний біль, стоматит, диспепсія, виразковий та виразково-гангренозний стоматит, біль у правому верхньому квадранті живота, диспепсія, глосит, гастроезофагеальний рефлюкс, гінгівіт, запор, діарея, панкреатит, ішемічний коліт, виразковий коліт, кровоточивість ясен, неуточнені періодонтальні порушення, зубний біль, неуточнені дентальні порушення, пігментація язика**.

Порушення з боку гепатобіліарної системи, в тому числі порушення функції печінки, гепатомегалія, гепатотоксичність (в тому числі з летальним наслідком).

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин, в тому числі, алопеція, висип*, реакція фоточутливості, макулопапульозний висип, еритематозний висип, екзема, акне, ураження шкіри, ураження нігтів, порушення пігментації, свербіж*, сухість шкіри, еритема, шкірні розлади, гематома, підвищене потовиділення, псоріаз (вперше виявлений або його загострення)**, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

Порушення з боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини, в тому числі міалгія, артралгія, м’язово-скелетний біль, артрит, рабдоміоліз, міозит, судоми м’язів ніг, біль у спині.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів, в тому числі часті сечовипускання, енурез, порушення сечовипускання, нетримання сечі, ниркова недостатність, нефротичний синдром.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз, в тому числі жінки: аменорея, біль у молочних залозах, дисменорея, менорагія, порушення менструального циклу, вагінальні розлади; чоловіки: тестикулярний біль.

Загальні порушення та порушення умов введення, в тому числі запалення у місці введення, алергічна реакція у місці введення*, втома, озноб, лихоманка**, грипоподібні симптоми**, астенія, роздратованість, біль у грудях, нездужання, біль у місці введення, некроз у місці введення, набряк обличчя.

Розлади з боку лабораторних показників, в тому числі зниження маси тіла, зменшення коефіцієнтів росту (зменшення росту та/або маси тіла, характерних для певного віку).

Травми та отруєння, в тому числі розрив шкіри.

*Ці побічні ефекти є частими тільки при монотерапії інтерфероном альфа-2b.

**Дивись розділ «Особливості застосування».

***Характерно для класу препаратів інтерферону, див. нижче «Легенева артеріальна гіпертензія».

Небажані реакції, які спостерігались у хворих на гепатит С, є характерними для випадків застосування інтерферону альфа-2b за іншими показаннями зі збільшенням частоти виникнення при збільшенні дози. Наприклад, під час застосування високих доз інтерферону альфа-2b при ад’ювантній терапії пацієнтів з меланомою такі побічні реакції, як втома, лихоманка, міалгія, нейтропенія, анемія, анорексія, нудота та блювання, діарея, озноб, грипоподібні симптоми, депресія, алопеція, погіршення смаку та запаморочення, були більш частими, ніж побічні реакції в ході досліджень хворих на гепатит С. Тяжкість побічних ефектів також збільшується при терапії високими дозами (3 і 4 ступеня за класифікацією ВООЗ у 66% і 14% пацієнтів відповідно), у порівнянні з легким або середнім ступенем тяжкості при застосуванні нижчих доз. Побічні ефекти зазвичай контролюються завдяки коригуванню доз.

Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи, особливо аритмія, в основному пов’язані із уже наявним захворюванням серцево-судинної системи та виникають після терапії кардіотоксичними препаратами. Кардіоміопатія, яка є оборотною при припиненні лікування інтерфероном альфа, рідко спостерігається у пацієнтів без попередніх симптомів серцевого захворювання.

Виявлено випадки легеневої артеріальної гіпертензії (ЛАГ), пов’язані з препаратами інтерферону альфа, особливо у пацієнтів з факторами ризику ЛАГ (наприклад, портальна гіпертензія, ВІЛ-інфекція, цироз печінки). Такі явища спостерігалися в різні моменти часу, зазвичай через кілька місяців після початку лікування інтерфероном альфа.

Широкий ряд аутоімунних та імуноопосередкованих захворювань спостерігається при застосуванні інтерферонів альфа, включаючи порушення функції щитоподібної залози, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит (вперше виявлений або його загострення), геморагічну та тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру, васкуліт, невропатію, в тому числі мононевропатію.

Клінічно значимі лабораторні відхилення, які більш часто виникають при дозі понад 10 млн МО на добу, включають зменшення числа гранулоцитів та лейкоцитів; зниження рівня гемоглобіну та числа тромбоцитів; збільшення рівнів лужної фосфатази, ЛДГ, креатиніну сироватки крові та азоту сечовини. Також спостерігалась панцитопенія середньої тяжкості, зазвичай оборотна. Підвищення рівнів АЛТ/АСТ як відхилення від норми спостерігалось у деяких пацієнтів, не хворих на гепатит С, а також у деяких пацієнтів з хронічним гепатитом В, збігаючись з кліренсом ДНК-полімерази вірусу.

Профіль побічних реакцій у дітей та підлітків зазвичай є аналогічним профілю побічних реакцій у дорослих, хоча є специфічна педіатрична проблема щодо пригнічення росту. Більш того, суїцидальні думки або спроби самогубства виникають частіше у дітей та підлітків порівняно з дорослими пацієнтами. Як і у дорослих, у дітей та підлітків також спостерігались інші психічні розлади (наприклад депресія, емоційна лабільність та сонливість). Крім того, розлади в місці ін’єкції, лихоманка, анорексія, блювання та емоційна лабільність частіше спостерігаються у дітей та підлітків в порівнянні із дорослими пацієнтами.

Термін придатності

3 роки з дати виробництва препарату у формі «in bulk».

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 до 8 ºС у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 флаконів з ліофілізатом в пластиковій касеті; по 1 касеті в картонній коробці.

По 5 флаконів з ліофілізатом у комплекті з 5 ампулами розчинника по 2 мл (вода для ін’єкцій) в пластиковій касеті; по 1 касеті в картонній коробці.

По 1 флакону з ліофілізатом у комплекті з 1 ампулою розчинника по 2 мл (вода для ін’єкцій) в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «ВАЛАРТІН ФАРМА» (виробництво з форми «in bulk» фірми-виробника ТОВ «Науково-виробнича компанія «Інтерфармбіотек», Україна).

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Чайки, вул. Грушевського, буд. 60.

Діагнози, при яких застосовують АЛЬФАРЕКІН ліофілізат для розчину для ін’єкцій

Атрезія цервікального каналу МКХ N87.9
Слабовиражена дисплазія шийки матки МКХ N87.0

Рекомендовані аналоги АЛЬФАРЕКІН ліофілізат для розчину для ін’єкцій:

БІОФЕРОН
Bio Sidus
ліофілізат для розчину для ін'єкцій 3000000 МО флакон, № 1
ліофілізат для розчину для ін'єкцій 5000000 МО флакон, № 1
імуностимулятори
ЛАФЕРОН-ФАРМБІОТЕК
Інтерфармбіотек НВК
ЛАФЕРОН-ФАРМБІОТЕК
ліофілізат для розчину для ін'єкцій 1000000 МО флакон, № 10
ліофілізат для розчину для ін'єкцій 3000000 МО флакон, № 10
імуностимулятори

Коментарі

АЛЬФАРЕКІН ліофілізат для розчину для ін’єкцій
03.04.2021 12:00

В справочнику «Компендіум» 2017 року по препарату АЛЬФАРЕКІН® ліофілізат для розчину для ін’єкцій (ALFARECIN lyophilisate for solution for injection) була представлена наступна інформація

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Альфарекін — лікарська форма інтерферону альфа-2b рекомбінантного людини, синтезованого клітинами кишкової палички на основі гену, що кодує продукт, ідентичний альфа-2b інтерферону людини, з використанням фагозалежної генно-інженерної біотехнології. Специфічна активність Альфарекіну вимірюється в міжнародних одиницях. Випускають препарат у ліофілізованому стані.
Альфарекін, як і природний лейкоцитарний інтерферон, має три основні види біологічної активності: імуномодулюючу, противірусну та протипухлинну.
Механізм дії Альфарекіну ґрунтується на тому, що інтерферон, зв’язуючись з відповідними рецепторами клітин організму, індукує комплекс внутрішньоклітинних механізмів, що призводить до появи ферментів, які запобігають реплікації вірусів, підвищують фагоцитарну активність макрофагів, специфічну цитотоксичність лімфоцитів до клітин-мішеней, інгібують проліферацію метастазуючих клітин.
Фармакокінетика. Не вивчалась.

ПОКАЗАННЯ:

Альфарекін застосовують у комплексній терапії при:
– гострому і хронічному вірусному гепатиті В (середньотяжкі та тяжкі форми);
– хронічному гепатиті С;
– гострих вірусних, бактеріальних і змішаних інфекціях (у тому числі при гострій респіраторній вірусній інфекції у дітей, зокрема у новонароджених, гострому діарейному синдромі у новонароджених);
– гострих і хронічних септичних захворюваннях вірусної та бактеріальної природи, включаючи дисеміновані форми гострого і хроніосепсису;
– герпетичних інфекціях різної локалізації: оперізувальний лишай, множинні шкірні герпетичні висипи; генітальна герпетична інфекція; герпетичні кератокон’юнктивіти і кератоувеїти, гострий герпетичний стоматит у дітей;
– хронічному урогенітальному хламідіозі;
– ураженнях нервової системи з моно- та полірадикулярними больовими синдромами;
– розсіяному склерозі;
– папіломатозі гортані;
– меланомі шкіри й ока; саркомі Капоші, мієломній хворобі; хронічній мієлоїдній лейкемії, волосатоклітинній лейкемії, неходжкінських злоякісних лімфомах, а саме фолікулярній лімфомі.

ЗАСТОСУВАННЯ:

р-н Альфарекіну вводять в/м, п/ш, в/в, ендолімфально, ректально, парабульбарно, інтраназально.
Гострий вірусний гепатит В:
– вводити в/м по 1 млн МО (у тяжких випадках — по 2 млн МО) 2 рази на добу протягом 10 днів. Подібний курс може бути пролонгований до 2–3 тиж залежно від клінічного статусу хворого або продовжений по 1 млн МО 2 рази на тиждень протягом декількох тижнів.
Хронічний вірусний гепатит В:
– вводити в/м по 3–4 млн МО 3 рази на тиждень протягом 2 міс.
Хронічний вірусний гепатит С:
– вводити в/м по 3 млн МО 3 рази на тиждень протягом 6 міс у вигляді монотерапії або в комбінації з аналогами нуклеозидів. Препарат застосовувати протягом 3–4 міс, після чого проводити визначення РНК HCV; далі лікування продовжувати тільки в тому випадку, якщо РНК HCV не виявлена; при монотерапії курс лікування — 12–18 міс, у комбінації з рибавірином — 6 міс; при генотипі 1 і високому вмісті РНК вірусу до початку терапії, у разі відсутності в сироватці крові РНК HCV до кінця 6 міс лікування, комбіновану терапію можна продовжувати ще 6 міс, однак брати до уваги такі негативні фактори, як вік старше 40 років, чоловіча стать, прогресуючий фіброз.
ГРВІ у дітей, у тому числі у новонароджених:
– вводити інтраназально по 2–3 краплі у кожний носовий хід 3–6 разів на добу протягом 3–5 днів; дозування препарату для новонароджених — 20–50 тис. МО/мл, для решти дітей — 100 тис. МО/мл. Допустиме введення в носові ходи (по черзі) ватних турунд, змочених Альфарекіном, на 10–15 хв.
ГРВІ (у тому числі грип) у дорослих:
– вводити в/м по 1–3 млн МО, починаючи з 1–2-го дня захворювання протягом 3 днів;
– інтраназально по 4–6 крапель р-ну Альфарекіну (100 тис. МО/мл) у кожний носовий хід 6–8 разів на добу (перед застосуванням дозу Альфарекіну, що заливають, слід підігріти в шприці (використовувати шприц без голки) до температури тіла, решту р-ну зберігати в холодильнику, запобігаючи бактеріальному забрудненню).
Гостра та рецидивуюча пневмонія вірусної та вірусно-бактеріальної етіології:
– Альфарекін вводити в/м по 1 млн МО протягом 5–7 днів разом з комплексним лікуванням (антибактеріальним, дезінтоксикаційним, протизапальним тощо).
Гострий діарейний синдром у новонароджених:
– ректально у вигляді щоденних мікроклізмочок, що містять по 100 тис. МО Альфарекіну, протягом 3–7 днів.
Гнійно-септичні захворювання, перитоніт, множинні абсцеси черевної порожнини:
– в/в по 2–4 млн МО 1 раз на добу; загальна доза 12–16 млн МО на курс; не виключена доцільність одночасного ендолімфального введення препарату в тій же дозі: 2–4 млн МО 1 раз на добу.
Герпетичні інфекції:
– оперізувальний лишай: щоденно 1 млн МО в/м + 2 млн МО в 5 мл 0,9% р-ну натрію хлориду п/ш в декілька точок навколо зони висипу. Тривалість лікування 5–7 днів;
– шкірні герпетичні висипи: щоденне в/м або п/ш (навколо осередку) введення препарату в дозі 2 млн МО; лікування можна поєднувати з місцевим застосуванням (аплікаціями) на герпетичні папули; тривалість лікування визначає лікар;
– генітальна герпетична інфекція: щоденне в/м введення у дозі 2 млн МО в поєднанні з локальним застосуванням препарату у вигляді аплікацій у ділянці висипу; тривалість лікування визначає лікар;
– герпетичні кератокон’юнктивіти: введення р-ну Альфарекіну — 1 млн МО в 5 мл 0,9% р-ну натрію хлориду — під кон’юнктиву ока по 2–3 краплі через кожні 2 год протягом 7–10 днів; після зникнення симптомів захворювання препарат можна вводити через кожні 4 год; тривалість лікування визначає лікар;
– гострий герпетичний стоматит у дітей: по 250 тис. МО на прийом 4 рази на добу у вигляді аплікацій у комбінації з інтраназальним введенням. Альфарекін 1 млн МО розвести в 4 мл води для ін’єкцій, застосовувати по 1 мл р-ну на 1 аплікацію та інтраназальне введення: 2 краплі ввести інтраназально, решту — після гігієнічної обробки слизової оболонки порожнини рота нанести місцево у вигляді аплікацій. Курс лікування — 7–10 днів.
Хронічний урогенітальний хламідіоз:
лікування хворих на урогенітальний хламідіоз проводиться у 2 етапи:
– 1-й етап — підготовчий, який включає використання ентеросорбенту, полівітамінних препаратів у терапевтичних дозах протягом 2 тиж. З 10-го дня призначається імунотропний препарат тималін по 10 мг в/м ввечері через день, на курс — 5 ін’єкцій;
– 2-й етап — основний, під час якого проводиться базисна терапія антибактеріальними засобами за такою схемою: перший антибіотик протягом 5 днів; після перерви, що тривала 7 днів, хворим призначається другий антибіотик протягом 10 днів. Під час перерви та після закінчення курсу антибактеріальної терапії призначається Альфарекін по 1 млн МО в/м 1 раз на добу ввечері, усього 10 ін’єкцій на курс.
Під час прийому антибактеріальних засобів необхідно застосовувати протигрибкові препарати (ністатин, дифлюкан, клотримазол, нізорал) та гепатопротектори (карсил) у терапевтичних дозах.
Ураження нервової системи з моно- та полірадикулярними больовими синдромами:
– в/м у дозі 1 млн МО курсом 5–10 днів у комплексному лікуванні.
Папіломатоз гортані:
– по 3 млн МО/м2 п/ш 3 рази на тиждень (через день) протягом 6 міс та більше; дозу коригувати з урахуванням переносимості препарату. Лікування розпочинати після хірургічного (лазерного) видалення пухлинної тканини.
Розсіяний склероз:
– в/м по 1 млн МО 2–3 рази на добу протягом 10–15 днів з наступним введенням по 1 млн МО 1 раз на тиждень протягом 6 міс.
Меланома шкіри:
– на доповнення до хірургічного лікування і для індукції ремісії в/в по 20 млн МО/м2 (інфузія протягом 20 хв), 5 разів на тиждень протягом 4 тиж; підтримувальна терапія — п/ш по 10 млн МО/м2 3 рази на тиждень (через день) протягом 48 тиж.
При розвитку тяжких побічних ефектів, а саме при зниженні кількості гранулоцитів (менше 500/мм3), підвищення АлАТ/АсАТ (перевищення верхньої межі норми в 5 разів), застосування препарату припинити до нормалізації показників. Лікування відновити в половинній дозі. Якщо непереносимість зберігається, а кількість гранулоцитів знижується до 250/мм3 або активність АлАТ та/або АсАТ зростає (перевищує верхню межу норми в 10 разів), препарат слід відмінити.
Увеальна меланома:
– парабульбарно щодня по 1 млн МО протягом 10 днів; повторні 10-денні введення проводяться через 20 днів двічі; загальний курс Альфарекіну становить 48 тиж. Не виключена необхідність повторних курсів через 45 днів; лікування Альфарекіном поєднують із фотодеструкцією пухлини і бета-аплікацією.
Саркома Капоші: можливі наступні схеми лікування:
– в/м щодня протягом 10 днів по 3 млн МО на ін’єкцію; лікування поєднують з монохіміотерапією проспідином; повторні курси — 1 раз на місяць протягом 6 міс;
– в/в крапельно протягом 30 хв по 50 млн МО (30 млн МО/м2) щоденно протягом 5 днів або з інтервалом 1 день, після чого необхідна мінімум 9-денна перерва до початку нового 5-денного курсу; тривалість лікування визначає лікар.
Мієломна хвороба:
– в/м щоденно протягом 10 днів по 3 млн МО на ін’єкцію, повторні курси — 1 раз на 1,5–3 міс (4–6 разів протягом року).
Хронічна мієлоїдна лейкемія:
– п/ш по 3 млн МО/м2 на добу щоденно або 1 раз на 2 дні, поступово підвищуючи дозу до 5 млн МО/м2 на добу щоденно або 1 раз на 2 дні під наглядом лікаря до досягнення повної гематологічної ремісії (кількість лейкоцитів у периферічній крові не більше 10·109/л) або протягом 18 міс.
Волосатоклітинна лейкемія:
– в/м по 3 млн МО 3 рази на тиждень (через день) протягом 4–6 тиж. При досягненні ремісії проводиться підтримувальна терапія: 3 млн МО через день до 12 міс.
Неходжкінські злоякісні лімфоми, а саме фолікулярна лімфома:
– в/м по 3 млн МО 3 рази на тиждень протягом 12–18 міс як підтримувальна терапія при досягненні ремісії, отриманої внаслідок застосування хіміотерапії. У період часткової ремісії показано використання інших протоколів хіміотерапії з подальшою терапією Альфарекіном по 3 млн МО в/м 3 рази на тиждень протягом 18 міс.
Приготування р-ну препарату
Р-н препарату готують безпосередньо перед його застосуванням. Як розчинник використовувати воду для ін’єкцій (якщо р-н готують для п/ш, внутрішньошкірного або в/м введення). Для приготування р-ну вміст флакона розчиняють у 1 мл води для ін’єкцій.
Приготування та проведення в/в інфузії препарату
За 30 хв до початку інфузії Альфарекіну починати інфузію 0,9% р-ну натрію хлориду (зі швидкістю 200 мл/год) і закінчувати її безпосередньо перед введенням препарату. Для приготування інфузійного р-ну Альфарекіну спочатку розчинити у воді для ін’єкцій (із розрахунку 1 мл води для ін’єкцій на дозу препарату, що вводиться), потім потрібну кількість препарату відібрати і додати до 50 мл 0,9% р-ну натрію хлориду; приготовлений р-н вводити в/в крапельно протягом 30 хв. Після завершення введення Альфарекіну слід продовжувати інфузію 0,9% р-ну натрію хлориду зі швидкістю 200 мл/год протягом 10 хв.
Р-н препарату для ін’єкцій застосовувати негайно. Для інтраназального застосування р-н використовують протягом 1 доби за умови зберігання при температурі 2–8 °С.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

– підвищена чутливість до інтерферону альфа-2b або інших компонентів препарату;
– тяжкі захворювання серцево-судинної системи (у тому числі серцева недостатність у стадії декомпенсації, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, тяжка аритмія);
– виражені порушення функції нирок та/або печінки;
– епілепсія та/або інші захворювання ЦНС (у тому числі функціональні);
– хронічний гепатит на тлі прогресуючого або декомпенсованого цирозу печінки;
– хронічний гепатит у пацієнтів, які отримують або нещодавно отримали терапію імунодепресантами (крім короткого курсу ГКС-терапії);
– аутоімунний гепатит або інші аутоімунні захворювання в анамнезі;
– наявність у пацієнта дисфункції щитовидної залози;
– наявність тяжких вісцеральних порушень у пацієнтів із саркомою Капоші;
– псоріаз;
– період вагітності (загроза зриву).

ПОБІЧНА ДІЯ:

ін’єкційне введення Альфарекіну, як і всіх інших препаратів альфа-інтерферону, у більшості випадків супроводжується грипоподібним синдромом, що характеризується підвищенням температури тіла, ознобом, головним і м’язовим болем, болем у суглобах, млявістю, відчуттям підвищеної стомлюваності. Ці побічні ефекти є дозозалежними і, як правило, мають місце тільки в перші дні лікування, потім слабшають і минають. Ці симптоми можуть бути купірувані або значно зменшені призначенням парацетамолу в дозі 0,5–1 г за 30–40 хв до ін’єкції. Рідко можуть відмічатися блювання, запаморочення, припливи.
З боку серцево-судинної системи: АГ та артеріальна гіпотензія, тахікардія.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: зміни в місці введення, алопеція.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі висипи на шкірі (включаючи герпетичні), свербіж, гіперемію, кропив’янку, анафілактичний шок.
З боку ендокринної системи: порушення функції щитовидної залози.
Можливий розвиток порушень зору; електролітного балансу, функції печінки та нирок.
При тривалих курсах можуть спостерігатися лейко- і тромбоцитопенія, що усуваються зниженням дози, носові кровотечі; психічні порушення — сплутаність свідомості, тривожні та депресивні стани, підвищена збудливість, сонливість; порушення ЦНС та периферичної нервової системи — атаксія, парестезії; порушення дихальної системи — кашель.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

Альфарекін слід застосовувати під наглядом лікаря. Пацієнтів необхідно поінформувати про переваги даної терапії та можливі побічні реакції.
Якщо побічна дія не слабшає або посилюється, дозу препарату слід знижувати до 50% або лікування припинити. Залежно від індивідуальної чутливості та призначеної дози препарату у пацієнтів може відмічатися уповільнена швидкість психомоторних реакцій — сонливість, слабкість, підвищена втомлюваність.
При лікуванні препаратом вживання алкоголю має бути виключено.
Перед призначенням препарату на тривалий час у дозах 3 млн МО та вище рекомендовано дослідження функції щитовидної залози. Препарат можна починати застосовувати за умови, що рівень ТТГ знаходиться в межах норми. Якщо виявлено зміни рівня ТТГ, слід провести відповідну терапію та розпочинати лікування Альфарекіном за умови, що вміст ТТГ вдається підтримувати на нормальному рівні. У процесі лікування також доцільно контролювати рівень ТТГ.
Після припинення терапії функція щитовидної залози, яка порушена в результаті введення препарату, не відновлюється.
Усім пацієнтам перед початком та регулярно під час лікування необхідно проводити розгорнутий аналіз периферичної крові, з обов’язковим якісним та кількісним дослідженням показників крові, а також біохімічний аналіз крові, включаючи визначення вмісту електролітів, кальцію, печінкових ензимів та креатиніну.
При мієломному захворюванні необхідний періодичний контроль функції нирок.
У всіх пацієнтів, які отримують препарат, необхідно ретельно контролювати рівень альбуміну в сироватці крові та протромбіновий час.
У хворих після трансплантації органів або кісткового мозку медикаментозна імуносупресія може бути менш ефективною, оскільки інтерферони чинять стимулюючий вплив на імунну систему.
З обережністю слід призначати препарат за наявності в анамнезі таких захворювань, як цукровий діабет з епізодами кетоацидозу та хронічні обструктивні захворювання легень, при порушеннях згортання крові, вираженій мієлосупресії.
При лікуванні препаратом необхідно забезпечити адекватну гідратацію організму; при проявах лихоманки слід виключити інші причини її виникнення.
Рекомендується застосовувати препарат на тлі антигістамінної та жарознижувальної терапії.
Вказівки на пряму кардіотоксичність інтерферону відсутні, однак існує імовірність, що наявність гіпертермії та ознобу, які часто супроводжують лікування, можуть спричиняти загострення наявних серцевих захворювань. У разі наявності в анамнезі ХСН, інфаркту міокарда та/або попередні або наявні аритмії лікування інтерфероном альфа-2b слід проводити під суворим контролем лікаря.
При проведенні комбінованої терапії з рибавірином необхідно враховувати запобіжні заходи для рибавірину.
При розвитку реакції гіперчутливості негайного типу (кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) препарат слід негайно відмінити та вжити відповідні заходи.
Розвиток тяжких та середньої тяжкості побічних ефектів потребує корекції дози, а в деяких випадках — відміни лікування препаратом.
Застосування препарату припинити у таких випадках: подовження часу згортання крові (у пацієнтів із хронічним гепатитом), прояви легеневого синдрому та рентгенологічне виявлення інфільтрату, поява або збільшення вираженості порушень зору, порушення функції щитовидної залози (відхилення від норми ТТГ), зниження рівня альбуміну в сироватці крові та зниження показників протромбінового часу.
Не застосовувати препарат у флаконах з порушеною цілісністю, маркуванням, при закінченні терміну придатності, неправильному зберіганні. Готовий р-н необхідно оглянути перед введенням. Р-н повинен бути прозорим, безбарвним та не містити сторонніх включень.
Засіб не містить консервантів, тому для уникнення бактеріального забруднення рекомендується застосовувати р-н для парентерального введення негайно, залишки р-ну необхідно вилити.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. У період вагітності або годування грудьми застосування препарату протипоказано.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Залежно від дози, схеми та індивідуальної чутливості до інтерферону альфа лікування може супроводжуватися сонливістю, слабкістю, втомлюваністю та призводити до зниження швидкості психомоторних реакцій. У таких випадках слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.
Діти. Застосовувати в педіатричній практиці при ГРВІ у дітей, у тому числі у новонароджених, гострому діарейному синдромі у новонароджених, гострому герпетичному стоматиті у дітей (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

оскільки інтерферон альфа змінює клітинний метаболізм, існує потенційна можливість модифікації дії інших лікарських засобів. Може змінювати окиснювальні метаболічні процеси, це слід враховувати при одночасному призначенні ліків, які метаболізуються даним шляхом (циметидин, фенітоїн, варфарин, теофілін, амінофілін, діазепам, пропранолол). Концентрацію теофіліну в плазмі крові необхідно контролювати та при необхідності коригувати режим дозування.
З обережністю слід застосувати препарат одночасно з опіоїдними лікарськими засобами, анальгетиками, снодійними та седативними (потенційно спричиняють мієлосупресивний ефект).
При застосуванні препарату в комбінації з хіміотерапевтичними препаратами (цитарабін, доксорубіцин, теніпозид, циклофосфамід) підвищується ризик розвитку загрозливих для життя токсичних ефектів (їх тяжкості та тривалості).
Синергізм побічних ефектів (відносно кількості лейкоцитів) описаний при поєднаному призначенні інтерферону альфа і зидовудину. У пацієнтів, які отримали ці препарати одночасно, частота розвитку нейтропенії була вищою, ніж у тих, хто лікувався тільки зидовудином.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

дотепер не описано випадків передозування Альфарекіну. Однак як і при передозуванні будь-якою лікарською речовиною, рекомендована симптоматична терапія зі спостереженням за функціями життєво важливих органів і ретельним наглядом за станом пацієнта.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі 2–8 °С у недоступному для дітей місці.

АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Альфарекін (INN ― інтерферон альфа) ― лікарський препарат, який містить у якості діючої речовини інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини. Він синтезується клітинами кишкової палички за допомогою фагозалежної генно-інженерної біотехнології та є ідентичним людському. Випускається препарат у вигляді ліофілізованого порошку для приготування розчину для ін’єкцій, супозиторіїв ректальних.
Історична довідка
Інтерферони (ІФН) типу I були відкриті у 1957 г. А. Айзексом (A. Isaacs) та Дж. Лінденманном (J. Lindenmann), які повідомили, що клітини, інфіковані інактивованим вірусом, вивільняють розчинний фактор, що виявляє противірусну дію (Isaacs A., Lindenmann J., 1957). У подальшому стало зрозуміло, що ІФН є одним з ключових цитокінів імунної відповіді (Tomasello E. еt al., 2014).

Властивості та механізм дії

ІФН типу I здатні впливати практично на всі клітини організму. Дія ІФН типу I поширюється не лише на вроджений імунітет, але й майже на всі аспекти клітинного та гуморального адаптивного імунітету.
При екзогенному введенні ІФН у якості лікарського засобу дорослим мишам було зафіксовано, що він виявляє сильний протипухлинний ефект (Gresser L., 2007). Існує величезний досвід його клінічного застосування для лікування багатьох видів раку, у тому числі деяких гематологічних пухлин та солідних пухлин (Antonelli et al., 2015). За останні декілька років було продемонстровано, що ІФН I типу відіграють важливу роль у системі імунологічного нагляду, прискореному відторгненні імуногенної пухлини та попередженні розповсюдження пухлинних клітин (метастазів) (Diamond M.S. et al., 2011; Fuertes M.B. et al., 2011). Більше того, було встановлено, що ІФН підвищують ефективність класичного протипухлинного лікування, такого як променева терапія, хіміотерапія та терапія на основі моноклональних антитіл (Burnette B.C. et al., 2011; Schiavoni G. et al., 2011; Stagg J. et al., 2011).
Таким чином, Альфарекін завдяки своїм імуномодулювальним, противірусним та протипухлинним властивостям має широкий спектр показань до застосування

Клінічне застосування інтерферону альфа-2b рекомбінантного людини

Інфікування вірусом гепатиту С у 80% випадків призводить до хронічного носійства цього вірусу, тому на даний час ним уражено більше ніж 170 млн осіб у всьому світі (Mohd Hanafiah К. et al., 2013). У близько 20% інфікованих, як наслідок, розвивається цироз печінки або гепатоцелюлярна карцинома, що призводить до летального кінця (Cortez K.J., Kottilil S., 2013). Позитивний результат лікування гепатиту С називають стійкою вірусологічною відповіддю. Остання асоціюється зі зниженням смертності від цирозу та гепатоцелюлярної карциноми. На сьогодні гепатит С є найбільш частою причиною потреби в пересадці печінки у США та Західній Європі (Cortez K.J., Kottilil S., 2013).
У період 1998–2001 рр. було вивчено вплив тепарії інтерфероном альфа-2b на хронічне носійство цього вірусу. Рівні РНК вірусу гепатиту С (HCV) у сироватці крові вимірювали до, під час та після завершення 4-тижневого курсу терапії та через 24 тиж після його завершення. Середній вік 44 пацієнтів (25 жінок, 19 чоловіків) становив 36 років. 9 інфікувалися гепатитом С внаслідок в/в вживання наркотичних речовин, 14 — у результаті уколу голкою інфікованого шприца, 7 — при проведенні медичних маніпуляцій та 10 — при статевому контакті з інфікованим партнером; у 4 пацієнтів не вдалося визначити спосіб зараження. Середній час від зараження до перших ознак або симптомів гепатиту становив 54 дні, а середній час від моменту зараження до початку терапії — 89 днів. До кінця терапії у 43 пацієнтів (98%) у сироватці крові було виявлено невизначні рівні РНК HCV та нормальні показники АлАТ. Рівні РНК HCV стали невизначеними у середньому через 3,2 тиж лікування. Терапія добре переносилася більшістю пацієнтів, 1 хворий припинив терапію через 12 тиж у зв’язку з виникненням побічних ефектів. Відповідно до отриманих даних дійшли висновку, що лікування гострого гепатиту С інтерфероном альфа-2b попереджає хронізацію процесу (Jaeckel E. et al., 2001).
За даними деяких авторів, лише 15–20% пацієнтів із хронічним гепатитом С мають стійку вірусологічну відповідь на монотерапію інтерфероном (визначається як відсутність РНК HCV у сироватці крові через 24 тиж після завершення лікування). У дослідженні, у якому взяли участь 912 хворих, було проведено порівняння ефективності та безпеки монотерапії рекомбінантним інтерфероном альфа-2b та його комбінації з рибавірином у терапії пацієнтів із хронічним гепатитом С. Відповідно до отриманих результатів ефективність монотерапії була нижчою. При цьому комбінована терапія протягом 24 тиж є менш ефективною (відсутність РНК вірусу у сироватці крові відмічали у 31% пацієнтів), ніж протягом 48 тиж (ефективна у 38% хворих). Для порівняння, монотерапія інтерфероном альфа-2b протягом 24 тиж була ефективною у 6% учасників, а тривалістю 48 тиж ― відповідно у 13%. Покращення, виходячи з результатів гістології, частіше відмічали у пацієнтів, яких лікували з використанням комбінованої терапії протягом 24 тиж (57% учасників) або 48 тиж (61%), ніж у тих, хто отримував лише інтерферон протягом 24 тиж (44%) або 48 тиж (41%). Також було відмічено, що при лікуванні поєднано з рибавірином слід застосовувати більш низькі дози інтерферону альфа-2b (McHutchison J.G., 1998).
Важливо зазначити, що при лікуванні інтерферонами пацієнтів із хронічним гепатитом С можуть відмічати побічні реакції з боку психіки. Так, була проведена проспективна оцінка частоти, спектру та ступеня психіатричних симптомів у хворих (n=104), що отримували терапію інтерфероном альфа. 1-ша група (n=84) отримувала інтерферон альфа-2b у дозі 3–5 млн МО 3 р/тиж протягом періоду до 12 міс, а 2-га група (контрольна) (n=20) не отримувала лікування. Вираженість депресії та тривоги оцінювалася за допомогою Госпітальної шкали депресії та тривоги (The Hospital Anxiety and Depression Scale ― HADS) у діапазоні 0–21 бал за кожним із двох розділів, а оцінку ворожості/гніву оцінювали відповідно до опитувальника вираженості психопатологічної симптоматики (переглянутий перелік симптомів — 90). У 1-й групі було виявлено значне підвищення показників депресії, гніву та ворожості. Сукупна частота клінічно значущих емоційних розладів (депресія, неспокій або гнів/ворожість) під час терапії інтерфероном альфа становила 57,7% порівняно з 22,5% до терапії. Однак терапію інтерфероном альфа довелося припинити передчасно у 8,3% пацієнтів у зв’язку з розвитком психіатричних симптомів, які не піддавалися корекції. Через високу частоту та ступінь вираженості психіатричних симптомів при терапії інтерфероном альфа рекомендується ретельне спостереження за станом пацієнтів, що отримують дану терапію, стосовно можливих змін настрою та розвитку патологічних симптомів з боку психіки (Kraus M.R. еt al., 2003). У дослідженні in vivo, проведеному на кроликах, продемонстровано, що інтравітреальне введення інтерферону альфа-2b ефективне у лікуванні індукованого ендотоксином увеїту (Afarid M. et al., 2016).
Деякі новоутворення, у тому числі Т-клітинні лімфоми шкіри, мієломна хвороба, саркома Капоші можуть успішно лікуватися за допомогою інтерферонів, при їх введенні системно або топічно у пухлину. Останнім часом інтерферон альфа також застосовується у терапії базально-клітинного раку (БКР). У дослідженні за участю 140 пацієнтів із БКР, які отримували внутрішньоочеревинні ін’єкції рекомбінантного інтерферону альфа-2b у дозі 1,5–3 (6) млн МО 3 р/тиждень протягом 4–8 тиж, були отримані наступні результати. Повна відповідь (регрес пухлини) була досягнута у 94 пацієнтів (67,1%), часткова відповідь — у 33 пацієнтів (23,6%), у 13 пацієнтів (9,3%) пухлина виявилася нечутливою до проведеного курсу лікування. Побічні ефекти включали лихоманку, головний біль, втому, нудоту; їх купірували за допомогою додаткового прийому парацетамолу. Жоден із пацієнтів не припинив терапію через побічні явища. Протягом періоду спостереження (12–54 міс, у середньому 36 міс) у пацієнтів не зафіксовані рецидиви БКР. Виходячи із вищесказаного, можна припустити, що інтерферон альфа-2b може бути альтернативою у терапії БКР (Chimenti S. et al., 1995)
Однак при вивченні економічної складової такого лікування було зроблено висновок, що інтерферон альфа-2b є ефективним, проте дороговартісним способом лікування БКР. У той же час цей метод терапії дозволяє досягнути позитивних результатів терапії у сферах, де важливим є косметичний результат та мають місце поширені ураження (Shiell A., 1994).
Два основних підтипи меланоми включають меланому шкіри та меланому слизових оболонок. Було встановлено, що високі дози інтерферону альфа-2b є ефективними при лікуванні меланоми шкіри. Було проведено дослідження з метою проаналізувати терапевтичний ефект високих доз інтерферону альфа-2b для пацієнтів із меланомою слизової оболонки порожнини рота, які раніше проходили хіміотерапію (кількість пацієнтів 117). Загальна виживаність та виживаність без рецидиву порівнювали між пацієнтами, які отримували хіміотерапію з/без включення до схеми лікування високої дози інтерферону. У результаті в групі, що отримувала додатково препарат інтерферону альфа-2b, було зафіксовано більш високий показник виживаності без рецидиву порівняно з контрольною групою. Однак загальна виживаність не мала суттєвих відмінностей між двома групами, за винятком хворих зі стадією IVa, у яких загальна виживаність збільшилося на 20 міс. Побічні реакції, що відмічали у хворих під час терапії, включали грипоподібний синдром, порушення з боку ШКТ, мієлосупресію та гепатотоксичність. Побічні реакції переважно були виражені незначною мірою та мали зворотний характер. Таким чином, включення до схеми лікування пацієнтів із резерцованою меланомою слизової оболонки порожнини рота високих доз інтерферону альфа-2b може бути ефективним (Wang R. et al., 2015).
Гігантські гемангіоми становлять серйозну терапевтичну проблему через їх розміри та можливі ускладнення. Інтерферон альфа-2b успішно застосовується для лікування гемангіом, що загрожують життю, можливо, завдяки його антиангіогенній активності. Інтерферон альфа-2b є одним із варіантів лікування пацієнтів із гігантськими гемангіомами, стійкими до стероїдів, наявність яких є загрозою для життя пацієнта. У дослідженні продемонстрована ефективність такого лікування при тимчасових і незначних побічних реакціях, які не потребували припинення лікування (Tamayo L. et al., 1997).
Інтерферон альфа-2b завдяки своїм антиангіогенним властивостям також може застосовуватися для лікування гемангіом орбіти та повік, стійких до терапії стероїдами. Також відмічено, що ефективність тим вища, чим у більш ранньому віці пацієнта розпочата терапія захворювання. У цілому клінічне дослідження, у якому взяли участь 15 пацієнтів, продемонструвало, що лікування інтерфероном альфа-2b зумовило виражений регрес гемангіом при хорошій переносимості препарату та відсутності серйозних побічних реакцій (Hastings M.M. еt al., 1997).

Висновки

Інтерферон альфа-2b, що міститься у препараті Альфарекін, зв’язується із специфічними рецепторами клітин організму і таким чином запускає каскад специфічних реакцій, що призводять до пригнічення реплікації вірусів, підвищення цитотоксичної активності лімфоцитів, фагоцитозу макрофагами, пригнічення проліферації пухлинних клітин. Виходячи з цього, Альфарекін застосовується у лікуванні гострих інфекцій, як вірусних, так і бактеріальних, у тому числі ГРВІ, герпетичної інфекції, хронічного урогенітального хламідіозу, септичних станів. Особливе місце він займає у лікуванні гепатитів В і С, попередженні хронізації гострого гепатиту С. Препарат широко застосовується в онкології, наприклад у терапії таких новоутворень, як меланома, саркома Капоші, папіломатоз гортані, мієломна хвороба, гемобластози. Застосовують Альфарекін і в неврологічній практиці при різноманітній патології нервової системи, у тому числі при розсіяному склерозі.

Додати свій

Ціни на АЛЬФАРЕКІН ліофілізат для розчину для ін’єкцій в містах України

Вінниця 2576.43 грн./уп.

«РЕЦЕПТІКА» Вінниця, вул. Пирогова, 46, тел.: +3806752330772,242.40 грн./уп.

Дніпро 2488.09 грн./уп.

«АПТЕКА КОПІЙКА» Дніпро, вул. Харківська, 7А, тел.: +3806302685752,246.59 грн./уп.

Житомир 2516.9 грн./уп.

«АПТЕКА НИЗЬКІ ЦІНИ №1» Житомир, вул. Київська, 91, тел.: +3808005059112,411.90 грн./уп.

Запоріжжя 2462.86 грн./уп.

«АПТЕКА ШАР@» Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 2, тел.: +3805045025632,246.59 грн./уп.

Івано-Франківск 2457.1 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 1, тел.: +3806737247612,302.61 грн./уп.

Київ 2565.61 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Київ, вул. Ревуцького, 12А, тел.: +3809816998782,198.99 грн./уп.

Кропивницький 2386.57 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Кропивницький, вул. Преображенська, 84, тел.: +3805222425972,242.90 грн./уп.

Луцьк 2427.16 грн./уп.

«ВОЛИНЬФАРМ» Луцьк, просп. Грушевського, 21, тел.: +3805037559062,274.96 грн./уп.

Львів 2492.64 грн./уп.

«D.S.» Львів, вул. Патона, 4/1, тел.: +3808003020602,227.07 грн./уп.

Миколаїв 2468.15 грн./уп.

«АПТЕКА КОПІЙКА» Миколаїв, вул. Макарова Адмірала, 58А, тел.: +3805125919132,246.59 грн./уп.

Одеса 2433.38 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Одеса, вул. Ніжинська, 25, тел.: +3804872825302,156.90 грн./уп.

Полтава 2456.17 грн./уп.

«АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» Полтава, вул. Соборності, 64Е, тел.: +3805326970422,246.59 грн./уп.

Рівне 2555.76 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Рівне, вул. Князя Романа, 9, тел.: +3806721331952,198.99 грн./уп.

Суми 2456.67 грн./уп.

«АПТЕКА КОПІЙКА» Суми, вул. Харитоненка Івана, 6/1, тел.: +3805427910922,246.59 грн./уп.

Тернопіль 2390.34 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Тернопіль, вул. Шептицького, 15, тел.: +3806356080492,242.90 грн./уп.

Ужгород 2299.34 грн./уп.

«D.S.» Ужгород, пл. Корятовича, 8/1, тел.: +3808003020602,227.07 грн./уп.

Харків 2441.8 грн./уп.

«АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» Харків, просп. Московський, 256, тел.: +3806335078292,246.59 грн./уп.

Херсон 2409.66 грн./уп.

«МЕДПРЕПАРАТИ» Херсон, вул. Патона, 8, тел.: +3805524705512,227.80 грн./уп.

Хмельницький 2549.7 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Хмельницький, вул. Шевченка Тараса, 64, тел.: +3809816998672,394.73 грн./уп.

Черкаси 2327.83 грн./уп.

«АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» Черкаси, вул. Грушевського Михайла, 95, тел.: +3806329932442,237.20 грн./уп.

Чернігів 2472.97 грн./уп.

«АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» Чернігів, вул. 1-го Травня, 167, тел.: +3804626015242,245.66 грн./уп.

Чернівці 2415.35 грн./уп.

«D.S.» Чернівці, просп. Незалежності, 113, тел.: +3808003020602,227.07 грн./уп.

geoapteka.ua
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko