Реніаль^® (Renial) (265193) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Еплеренон - 50 мг

фармакодинаміка. Еплеренон має відносну селективність у зв’язуванні з рекомбінантними рецепторами людини до мінералокортикоїдів порівняно з його взаємодією з рекомбінантними рецепторами людини до глюкокортикоїдів, прогестерону та андрогенів. Еплеренон перешкоджає зв’язуванню рецепторів з альдостероном — важливим гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), що бере участь у регулюванні АТ та задіяний у патофізіологічних механізмах розвитку серцево-судинних захворювань.
Застосування еплеренону призводить до стійкого підвищення рівня реніну та альдостерону у сироватці крові, що збігається з пригніченням шляху негативного зворотного впливу альдостерону на секрецію реніну. Підвищення активності реніну у плазмі та рівнів альдостерону у крові, що виникають у результаті, не призводить до пригнічення дії еплеренону.
Наявні дані, що додавання еплеренону до стандартної схеми лікування у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (клас II–IV за класифікацією NYHA) призводить до очікуваного дозозалежного підвищення рівнів альдостерону. Аналогічно й інші дані підтверджують підвищення рівнів альдостерону та блокування рецепторів до мінералокортикоїдів.
Є інформація, що еплеренон знижує ризик летального наслідку переважно за рахунок зниження смертності внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи. Відсутні дані щодо впливу еплеренону на ЧСС, тривалість комплексу QRS або інтервалів PR та Q–T.
Фармакокінетика
Поглинання та розподіл. Абсолютна біодоступність еплеренону невідома. C_max препарату у плазмі крові досягається приблизно через 2 год. C_max та AUC змінюються пропорційно дозі у діапазоні 10–100 мг та менш пропорційно при застосуванні доз >100 мг. Рівноважний стан настає протягом 2 днів від початку лікування. Їжа не впливає на абсорбцію препарату. Еплеренон зв’язується з білками плазми крові приблизно на 50% та головним чином зв’язується з α₁-кислими глікопротеїнами. Уявний об’єм розподілу еплеренону у рівноважному стані розцінюють як такий, що дорівнює 50±7 л. Еплеренон не схильний до зв’язування з еритроцитами.
Метаболізм та виведення. Метаболізм еплеренону переважно здійснюється за рахунок ферменту CYP 3A4. У плазмі крові людини не виявлено жодних активних метаболітів еплеренону. Менше ніж 5% дози еплеренону виводиться з сечею і калом у незміненому вигляді. Після перорального прийому разової дози радіоактивно міченого препарату близько 32% дози виведено з організму з калом та близько 67% — з сечею. Т_½ еплеренону становить близько 3–5 год. Уявний кліренс з плазми крові становить близько 10 л/год.
Застосування в особливих групах пацієнтів
Вік, стать та раса. Значних відмінностей у фармакокінетиці еплеренону при прийомі в дозі 100 мг у чоловіків та жінок не виявлено. У пацієнтів літнього віку у рівноважному стані виявлено підвищення рівнів C_max (22%) та AUC (45%) порівняно з більш молодими пацієнтами (18–45 років). У пацієнтів негроїдної раси у рівноважному стані C_max нижча на 19%, а AUC — на 26% (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Ниркова недостатність. У пацієнтів з тяжкою формою ниркової недостатності AUC та C_max у рівноважному стані підвищуються на 38 та 24% відповідно. У пацієнтів, які знаходилися на гемодіалізі, ці показники нижчі на 26 та 3% відповідно. Кореляції між кліренсом еплеренону в плазмі крові та кліренсом креатиніну не встановлено. Еплеренон не виводиться при гемодіалізі (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Печінкова недостатність. При застосуванні еплеренону в дозі 400 мг у пацієнтів з помірними ураженнями печінки (клас В за класифікацією Чайлда — П’ю) C_max та AUC еплеренону у рівноважному стані підвищуються на 3,6 та 42% відповідно (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Серцева недостатність. У пацієнтів з серцевою недостатністю (класи II–IV за класифікацією NYHA) значення C_max та AUC у рівноважному стані на 38 та 30% вищі, ніж у здорових добровольців відповідного віку, маси тіла та статі. Є дані, що кліренс еплеренону у пацієнтів з серцевою недостатністю не відрізняється від кліренсу цього препарату у здорових добровольців літнього віку.

доповнення до стандартного лікування із застосуванням блокаторів β-адренорецепторів з метою зниження ризику захворюваності та смертності, пов’язаних із серцево-судинними захворюваннями, у стабільних пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤40%) та клінічними ознаками серцевої недостатності після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда.
Доповнення до стандартної оптимальної терапії з метою зниження ризику захворюваності та смертності, пов’язаної із серцево-судинними захворюваннями, у дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю II класу (хронічною) за класифікацією NYHA та дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤30%).

препарат випускається у дозах 25 та 50 мг. Максимальна добова доза препарату становить 50 мг.
Еплеренон можна приймати як з їжею, так і незалежно від прийому їжі (див. Фармакокінетика).
Пацієнти з серцевою недостатністю після перенесеного інфаркту міокарда. Рекомендована підтримувальна доза еплеренону становить 50 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тиж, враховуючи рівень калію у плазмі крові (див. таблицю). Лікування еплереноном зазвичай необхідно розпочинати через 3–14 діб після гострого інфаркту міокарда.
Пацієнти з серцевою недостатністю II класу (хронічною) за класифікацією NYHA. Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю II класу за класифікацією NYHA слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тиж, враховуючи рівень калію у сироватці крові (див. таблицю та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Пацієнтам, у яких рівень калію у плазмі крові перевищує 5 ммоль/л, не слід розпочинати лікування еплереноном (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Рівень калію у сироватці слід визначати до початку лікування еплереноном, під час 1-го тижня лікування та через 1 міс після початку лікування або корекції дози. За необхідності слід періодично визначати рівень калію у сироватці крові пізніше протягом лікування.
Після початку лікування дозу препарату слід коригувати з урахуванням концентрації калію у сироватці крові, як вказано у таблиці.
Корекція дози після початку лікування

Після тимчасової відміни еплеренону через підвищення рівня калію до ≥6 ммоль/л відновлення лікування можливе у дозі 25 мг 1 раз на 2 дні після зниження концентрації калію до рівня <5 ммоль/л.
Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку немає потреби у корекції початкової дози препарату. У зв’язку з віковим зниженням інтенсивності функції нирок ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнтів літнього віку підвищується. Ризик може додатково зростати у разі наявності супутнього захворювання, що супроводжується підвищенням системної експозиції препарату, зокрема порушення функцій печінки легкого та помірного ступеня. Рекомендовано проводити періодичний контроль рівня калію у плазмі крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції нирок. Пацієнти із легким порушенням функції нирок не потребують корекції початкової дози. Рекомендовано проводити періодичний контроль рівня калію у сироватці крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ) та коригувати дозу препарату відповідно до таблиці.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну 30–60 мг/мл) слід починати лікування з дози 25 мг 1 раз на 2 дні та коригувати дозу препарату залежно від концентрації калію (див. таблицю). Рекомендовано проводити періодичний контроль рівня калію у сироватці крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Досвід щодо застосування препарату у пацієнтів із кліренсом креатиніну <50 мл/хв та серцевою недостатністю після інфаркту міокарда відсутній. Для лікування таких пацієнтів еплеренон слід застосовувати з обережністю.
Застосування доз, що перевищують 25 мг/добу, у пацієнтів із кліренсом креатиніну <50 мл/хв, не досліджували.
Еплеренон протипоказаний пацієнтам з тяжкими ураженнями нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Еплеренон не виводиться з організму за допомогою діалізу.
Порушення функції печінки. Пацієнти із легким або помірним порушенням функції печінки не потребують корекції початкової дози, проте внаслідок підвищення рівня системної експозиції еплеренону цій категорії пацієнтів, особливо літнього віку, рекомендовано проводити частий та регулярний контроль концентрації калію у сироватці крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Комбіноване застосування. У разі одночасного застосування зі слабкими або помірними інгібіторами CYP 3A4 (наприклад аміодароном, дилтіаземом та верапамілом) можна починати лікування еплереноном з початкової дози 25 мг 1 раз на добу. Доза препарату не повинна перевищувати 25 мг 1 раз на добу (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Діти. Немає даних щодо застосування еплеренону у дітей, тому застосування лікарського засобу в цій групі пацієнтів не рекомендоване.

- гіперчутливість до еплеренону або будь-якої з допоміжних речовин;
- рівень калію у сироватці крові >5 ммоль/л на момент початку лікування;
- ниркова недостатність тяжкого ступеня (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації <30 мл/хв/1,73 м²);
- печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлда — П’ю);
- лікування калійзберігаючими сечогінними препаратами, калієвмісними добавками або потужними інгібіторами CYP 3A4 (наприклад ітраконазолом, кетоконазолом, ритонавіром, нелфінавіром, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном) (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
- одночасне застосування еплеренону у потрійній комбінації разом з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину.

побічні реакції класифіковано за системами органів та частотою виникнення.
Інфекції та інвазії: часто — інфекція; нечасто — пієлонефрит, фарингіт.
Розлади системи крові та лімфатичної системи: нечасто — еозинофілія.
Розлади ендокринної системи: нечасто — гіпотиреоз.
Розлади метаболізму та травлення: часто — гіперкаліємія (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); нечасто — гіпонатріємія, зневоднення, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія.
Розлади з боку психіки: нечасто — безсоння.
Розлади нервової системи: часто — запаморочення, непритомність; нечасто — головний біль, гіпоестезія.
Розлади з боку серця: часто — інфаркт міокарда; нечасто — лівошлуночкова недостатність, фібриляція передсердь, тахікардія.
Розлади з боку судинної системи: часто — гіпотензія; нечасто — тромбоз артерій кінцівок, ортостатична гіпотензія.
Розлади дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — кашель.
Розлади ШКТ: часто — діарея, нудота, запор; нечасто — блювання, здуття живота.
Розлади шкіри та підшкірних тканин: часто — висип, свербіж; часто — гіпергідроз; частота невідома — ангіоневротичний набряк.
Розлади кістково-м’язової системи та сполучних тканин: часто — м’язові спазми, біль у кістково-м’язовій системі; нечасто — біль у спині.
Розлади у роботі нирок та сечовивідних шляхів: часто — порушення функції нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто — холецистит.
Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — гінекомастія.
Загальні розлади та розлади у місці введення препарату: нечасто — астенія, нездужання.
Лабораторні дослідження: часто — підвищення рівня сечовини в крові; нечасто — підвищення рівня креатиніну, зниження кількості рецепторів епідермального фактора росту, підвищення рівня глюкози крові.

гіперкаліємія. Під час лікування еплереноном, відповідно до його механізму дії, можливий розвиток гіперкаліємії. У всіх пацієнтів на початку лікування та під час зміни дози препарату слід контролювати рівні калію у сироватці крові. У подальшому рекомендовано проводити періодичний контроль, особливо у пацієнтів, які входять у групу ризику виникнення гіперкаліємії (особи літнього віку, хворі з нирковою недостатністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ) та пацієнти з цукровим діабетом). Після початку лікування еплереноном не рекомендовано вживати калієвмісні добавки через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Зниження дози еплеренону призводить до зниження концентрації калію у плазмі крові. Існують дані, що додаткове призначення гідрохлоротіазиду під час лікування еплереноном компенсує підвищення концентрації калію у плазмі крові.
При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії може підвищуватися.
Еплеренон не слід застосовувати одночасно у потрійній комбінації разом з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (у тому числі з діабетичною мікроальбумінурією) слід регулярно контролювати рівень калію. Зниження функції нирок супроводжується підвищенням ризику гіперкаліемії. Еплеренон не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлда — П’ю) підвищення рівня калію сироватки крові >5,5 ммоль/л не виявлено. Такі пацієнти потребують контролю рівня електролітів. Застосування еплеренону для лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функцій нирок не вивчали, тому еплеренон протипоказаний до застосування у таких пацієнтів (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Індуктори CYP 3A4. Одночасне призначення еплеренону та потужних індукторів CYP 3A4 не рекомендовано (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Літій, циклоспорин, такролімус не слід призначати під час лікування еплереноном (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Лактоза. До складу препарату входить лактоза, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими розладами (непереносимістю галактози, вродженою недостатністю лактази Лаппа або синдромом порушення всмоктування глюкози та галактози).
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Адекватних даних щодо застосування еплеренону у вагітних немає. Призначати еплеренон вагітним слід з обережністю.
Годування грудьми. Невідомо, чи проникає еплеренон в грудне молоко людини після перорального застосування. Оскільки потенціал виникнення побічних ефектів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не досліджений, слід прийняти клінічне рішення щодо припинення годування грудьми або припинення застосування препарату залежно від важливості препарату для матері.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень впливу еплеренону на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами не проводили. Еплеренон не спричиняє сонливості або порушення когнітивних функцій, але під час керування транспортними засобами або при роботі з іншими механізмами слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення під час лікування препаратом.

фармакодинамічна взаємодія
Калійзберігаючі сечогінні препарати та калієвмісні добавки. Еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі сечогінні препарати та калієвмісні добавки через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Під впливом калійзберігаючих сечогінних препаратів також може посилюватися дія гіпотензивних препаратів та інших сечогінних засобів.
Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину. При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії може підвищуватися. Рекомендовано здійснювати ретельний контроль за рівнем калію у сироватці крові та показниками функції нирок, особливо у пацієнтів з ризиком порушення ниркових функцій, наприклад у пацієнтів літнього віку. Еплеренон не слід застосовувати одночасно у потрійній комбінації разом з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Літій. Досліджень взаємодії еплеренону з літієм не проводили. Водночас наявні дані, що у пацієнтів, які отримують літій одночасно з інгібіторами АПФ та сечогінними препаратами, виявлено випадки токсичної дії літію (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Слід уникати одночасного застосування еплеренону та препаратів літію. Якщо немає можливості уникнути застосування цієї комбінації, необхідно контролювати рівень літію у плазмі крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Циклоспорин, такролімус. Циклоспорин і такролімус можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. За необхідності призначення циклоспорину та такролімусу під час лікування еплереноном рекомендовано ретельно контролювати рівень калію у сироватці крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
НПЗП. За рахунок безпосереднього впливу на клубочкову фільтрацію лікування НПЗП може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів, які входять у групу високого ризику (літній вік та/або зневоднення). Пацієнтам, які отримують еплеренон та НПЗП, до початку лікування слід забезпечити адекватний водний режим та контролювати їх функцію нирок.
Триметоприм. Одночасне призначення триметоприму та еплеренону підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію у сироватці крові та показники функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку та пацієнтів з порушенням функцій нирок.
Блокатори α₁-адренорецепторів (наприклад празозин, альфузозин). При комбінуванні блокаторів α₁-адренорецепторів та еплеренону існує можливість збільшення вираженості гіпотензивної дії та/або виникнення ортостатичної гіпотензії. У разі одночасного застосування блокаторів α₁-адренорецепторів слід контролювати клінічний стан пацієнтів щодо ортостатичної гіпотензії.
Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. Одночасне призначення цих лікарських засобів та еплеренону потенційно може підсилювати гіпотензивну дію та підвищувати ризик ортостатичної гіпотензії.
Глюкокортикоїди, тетракозактид. При одночасному призначенні цих лікарських засобів та еплеренону існує можливість зниження гіпотензивної дії внаслідок затримки рідини та натрію.
Фармакокінетичні взаємодії. Еплеренон не є інгібітором ізоферментів CYP 1A2, CYP 2C19, CYP 2C9, CYP 2D6 або CYP 3A4, а також субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну.
Дигоксин. Рівень системної експозиції (AUC) дигоксину при одночасному застосуванні з еплереноном зростає на 16% (90% ДІ 4–30). Слід з обережністю призначати дигоксин в дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.
Варфарин. Клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій з варфарином не описано. Слід з обережністю призначати варфарин у дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.
Субстрати CYP 3A4. Результати фармакокінетичних досліджень зі зразками-субстратами CYP 3A4 (тобто мідазоламом та цизапридом) не виявили ознак вираженої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні цих препаратів та еплеренону.
Інгібітори CYP 3A4. Потужні інгібітори CYP 3A4: при одночасному застосуванні еплеренону та препаратів, що пригнічують активність ферменту CYP 3A4, можливий розвиток вираженої фармакокінетичної взаємодії. Під впливом потужного інгібітора CYP 3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази на добу) AUC еплеренону збільшується на 441% (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Протипоказане одночасне застосування еплеренону та потужних інгібіторів CYP 3A4 (кетоконазолу, ітраконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телітроміцину та нефазадону) (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Слабкі та помірні інгібітори CYP 3A4. Застосування одночасно з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом та флуконазолом призводить до вираженої фармакокінетичної взаємодії з підвищенням рівнів AUC на 98–187%. Відповідно, при одночасному призначенні еплеренону та слабких або помірних інгібіторів CYP 3A4 доза еплеренону не повинна перевищувати 25 мг (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Індуктори CYP 3A4. Одночасне застосування еплеренону та звіробою (потужний індуктор CYP 3A4) призводить до зниження AUC еплеренону на 30%. Застосування більш потужних індукторів CYP 3A4 (таких як рифампіцин) може призводити до більш вираженого зниження AUC еплеренону. Через ризик зниження ефективності еплеренону не рекомендовано застосовувати одночасно з цим препаратом потужні індуктори CYP 3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Антациди. Виходячи з результатів клінічного фармакокінетичного дослідження, при одночасному застосуванні еплеренону та антацидних препаратів вираженої взаємодії не передбачається.

повідомлень про побічні реакції, пов’язані з передозуванням еплеренону у людей, не отримано. Очікується, що найбільш імовірними проявами передозування препарату у людини будуть артеріальна гіпотензія або гіперкаліємія. Еплеренон неможливо вивести з організму за допомогою гемодіалізу. Еплеренон ефективно зв’язується з активованим вугіллям. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід розпочинати підтримувальне лікування. При розвитку гіперкаліємії слід починати лікування згідно зі стандартами.

при температурі не вище 25 °С.