• Кабинет
  • СУЛЬПІРИД-ЗН (SULPIRID-ZN)

    Здоров'я народу

    Склад і форма випуску

    таблетки 50 мг блістер, № 30Ціни в аптеках
    Сульпірид
    50 мг
    № UA/11476/01/02 від 01.09.2016 до 01.09.2021
    B За рецептом
    таблетки 200 мг блістер, № 10Ціни в аптеках
    Сульпірид
    200 мг
    № UA/11476/01/01 від 01.09.2016 до 01.09.2021
    B За рецептом
    розчин для ін'єкцій 50 мг/мл ампула 2 мл у блістері в коробці, № 10Ціни в аптеках
    Сульпірид
    50 мг/мл
    № UA/11476/02/01 від 04.10.2016 до 04.10.2021
    B За рецептом

    Інструкція

    СУЛЬПІРИД-ЗН (SULPIRID-ZN)

    ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

    Затверджено МОЗ Украiни від 2016-09-01 р. № 919. Р.п. № UA/11476/01/01, UA/11476/01/02

    Склад

    діюча речовина: сульпірид;

    1 таблетка містить сульпіриду 50 мг або 200 мг;

    допоміжні речовини: целактоза 80 (суміш лактози моногідрату та целюлози порошкоподібної (75:25)), целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат.

    Лікарська форма

    Таблетки.

    Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору круглої циліндричної форми з опуклими поверхнями, фасками та рискою з одного боку.

    Фармакотерапевтична група

    Антипсихотичні засоби.

    Код АТХ

    N05A L01.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка. Сульпірид впливає на допамінергічну нервову передачу в головному мозку як допаміноміметик, завдяки чому справляє активуючу дію. У високих дозах сульпірид також пригнічує плідну здатність.

    Фармакокінетика. Після перорального введення однієї таблетки 200 мг пікові концентра-ції сульпіриду у плазмі крові (0,73 мг/л) досягаються через 3–6 годин.

    Біодоступність пероральних лікарських форм становить 25–35%, з широкими індивідуальними коливаннями; сульпірид має лінійний фармакокінетичний профіль після введення у дозах від 50 до 300 мг. Швидко розподіляється у тканинах організму: видимий об’єм розподілу у стаціонарному стані складає 0,94 л/кг. Зв’язування з протеїнами плазми становить 40%.

    У незначних кількостях проникає у грудне молоко та здатен проникати через плацентарний бар’єр. Сульпірид практично не метаболізується в організмі людини.

    Виводиться в основному нирками шляхом клубочкової фільтрації. Його нирковий кліренс становить 126 мл/хв. Період напіввиведення з плазми — 7 годин.

    Клінічні характеристики

    Показання 

    Гострі психічні розлади. Хронічні психічні розлади (шизофренія, хронічні порушення нешизофренічного характеру: параноїдальні стани, хронічний галюцинаторний психоз).

    Протипоказання

    • Підвищена чутливість до сульпіриду або будь-якої з допоміжних речовин препарату.
    • Пролактинозалежні пухлини (наприклад пролактиносекретуюча аденома гіпофіза (пролактинома) та рак молочної залози).
    • Відомий або підозрюваний діагноз феохромоцитоми.
    • Гостра порфірія.
    • Комбінації з неантипаркінсонічними агоністами допаміну (каберголін, ротиготин та кінаголід), комбінації з леводопою або антипаркінсонічними лікарськими засобами (включаючи ропінорол), комбінації з мехітазином, циталопрамом та есциталопрамом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

    Особливі заходи безпеки

    Для осіб, які хворіють на діабет або мають фактори ризику розвитку діабету, на початку лікування Сульпіридом-ЗН слід проводити належний моніторинг рівня глюкози в крові.

    Окрім особливих випадків, цей лікарський засіб не слід призначати особам із хворобою Паркінсона.

    Для пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендуються зменшені дози та посилений моніторинг; у випадку серйозної ниркової недостатності бажано проводити переривчасті курси лікування.

    Під час лікування Сульпіридом-ЗН необхідне більш ретельне спостереження за:

    • хворими на епілепсію, оскільки сульпірид може знижувати судомний поріг; були повідомлення про випадки виникнення судом у пацієнтів, які лікувалися сульпіридом (див. розділ «Побічні реакції»);
    • пацієнтами літнього віку, які схильні до розвитку постуральної гіпотензії, а також більш сприйнятливі до седативного та екстрапірамідного ефектів препарату.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

    Седативні засоби

    Слід пам’ятати, що багато лікарських засобів можуть проявляти адитивний гальмівний вплив на центральну нервову систему та призводити до зменшення розумової активності. Ці засоби включають похідні морфіну (аналгетики, засоби від кашлю та замісну терапію), нейролептичні засоби, барбітурати, бензодіазепіни, небензодіазепінові анксіолітики (такі як мепробамат), гіпнотичні засоби, седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні H1-антигістамінні, антигіпертензивні препарати з центральною дією, баклофен і талідомід.

    Препарати, які можуть спричиняти розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes)

    До цього серйозного порушення серцевого ритму може призводити ряд лікарських засобів, які мають або не мають антиаритмічної активності. Провокуючими факторами є гіпокаліємія (див. «Калійнезберігаючі препарати») та брадикардія (див. «Засоби, що спричиняють брадикардію») або наявність вродженого або набутого подовження інтервалу QT.

    До таких засобів належать, зокрема, антиаритмічні препарати класів Ia та III і деякі нейролептичні засоби.

    У таку взаємодію вступають доласетрон, еритроміцин, спіраміцин та вінкамін тільки у лікарських формах для внутрішньовенного введення.

    Супутнє введення двох «торсадогенних» (тих, що викликають torsades de pointes) препаратів загалом протипоказане. Проте виняток становлять метадон та деякі інші речовини:

    протипаразитарні засоби (галофантрин, люмефантрин, пентамідин) небажано комбінувати з іншими препаратами, які можуть викликати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes);

    нейролептики, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes), також не рекомендуються, але не протипоказані для застосування в комбінації з іншими препаратами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes).

    Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»).

    Циталопрам, есциталопрам

    Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії.

    Агоністи дофамінових рецепторів не для лікування хвороби Паркінсона (каберголін, хінаголід, ротиготин)

    Між агоністами дофаміну та нейролептиками існує взаємний антагонізм.

    Леводопа та антипаркінсонічні препарати (включаючи ропінорол)

    Між леводопою, антипаркінсонічними препаратами (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінорол, разагілін, селегілін) та нейролептиками існує взаємний антагонізм.

    Агоністи допаміну можуть спричинити або посилювати психічні розлади. Якщо пацієнтам з хворобою Паркінсона, які отримують лікування агоністами допаміну, необхідне призначення нейролептиків, дози агоністів допаміну слід поступово зменшити (різка їх відміна піддає пацієнта ризику злоякісного нейролептичного синдрому), оскільки одночасне застосування препаратів протипоказане.

    Мехітазин

    Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії.

    Небажані комбінації (див. розділ «Особливості застосування»).

    З протипаразитарними препаратами, які можуть викликати розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes) (галофантрин, люмефантрин, пентамідин)

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). Якщо можливо, лікування протигрибковими азолами слід припинити.

    Якщо одночасного лікування уникнути не можна, перед його початком потрібно перевірити QT-інтервал та в його ході контролювати показники ЕКГ.

    З антипаркінсонічними агоністами допаміну (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінорол, разагілін, селегілін)

    Між агоністами допаміну та нейролептиками існує взаємний антагонізм.

    Агоністи допаміну можуть викликати або посилювати психічні розлади. Якщо пацієнтам з хворобою Паркінсона, які отримують лікування агоністами допаміну, необхідне призначення нейролептиків, дози агоністів допаміну слід поступово знизити (різка їх відміна піддає пацієнта ризику злоякісного нейролептичного синдрому).

    З іншими препаратами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes) (антиаритмічні препарати класу Іa (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) і класу III (аміодарон, дронедарон, соталол, дофетилід, ібутилід) та інші препарати, такі як бепридил, цизаприд, дифеманіл, доласетрон, еритроміцин для внутрішньовенного введення, левофлоксацин, мізоластин, прукалоприд, вінкамін для внутрішньовенного введення, моксифлоксацин, спіраміцин для внутрішньовенного введення та тораміфен)

    Високий ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

    З іншими нейролептиками, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes) (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флупентиксол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпотіазид, сертиндол, сультоприд, тіаприд, вераліприд, зуклопентиксол)

    Високий ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

    З етанолом

    Потенціювання седативних ефектів нейролептичних засобів.

    Пацієнти повинні уникати вживання алкогольних напоїв або застосування лікарських засобів, які містять спирт.

    З метадоном

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

    Комбінації, призначення яких вимагає обережності

    Азитроміцин

    Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії. У період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.

    З бета-блокаторами, які застосовують при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол)

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ.

    Засоби, що спричиняють брадикардію (такими як антиаритмічні препарати класу Іa, бета-блокатори, деякі антиаритмічні препарати класу III, деякі блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем, верапаміл, клонідин, гуанфацин), глікозиди дигіталісу, пілокарпін, антихолінестеразні засоби)

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ.

    Кларитроміцин

    Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії. У період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.

    Калійнезберігаючі препарати (калійнезберігаючі діуретики, самостійно або в комбінації, стимулювальні проносні засоби, глюкокортикоїди, тетракозактид і амфотерицин В для внутрішньовенного застосування)

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

    Перед введенням слід провести корекцію наявної гіпокаліємії та здійснювати клінічний моніторинг і контроль електролітів та ЕКГ.

    Препарати літію

    Ризик появи нейропсихіатричних ознак, які вказують на злоякісний нейролептичний синдром або отруєння літієм.

    Необхідно регулярно контролювати клінічну картину та результати лабораторних аналізів, особливо на початку одночасного застосування.

    Застосування літію підвищує ризик виникнення екстрапірамідних побічних реакцій.

    Рокситроміцин

    Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії. У період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.

    З сукралфатом

    Зменшення абсорбції сульпіриду у шлунково-кишковому тракті.

    Між введенням сукралфату та сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше 2 годин, якщо це можливо).

    Зі шлунково-кишковими засобами місцевої дії, антацидами та активованим вугіллям

    Зменшення абсорбції сульпіриду в шлунково-кишковому тракті.

    Між введенням цих агентів і сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше 2 годин, якщо це можливо).

    Комбінації, які слід взяти до уваги

    Інші седативні засоби

    Більш виражене пригнічення функції центральної нервової системи. Через погіршення здатності до концентрації уваги керування транспортними засобами та робота з іншими механізмами можуть бути небезпечними.

    Антигіпертензивні засоби

    Підвищення ризику артеріальної гіпотензії, особливо ортостатичної.

    З бета-блокаторами (крім есмололу, соталолу та бета-блокаторів, що використовуються при серцевій недостатності)

    Судинорозширювальна дія і ризик гіпотензії, зокрема постуральної (адитивний ефект).

    З нітратами, нітритами та спорідненими препаратами

    Підвищений ризик гіпотензії, зокрема постуральної.

    Сульпірид може знижувати ефективність ропіноролу.

    Особливості застосування

    У пацієнтів, які хворіють на цукровий діабет або мають фактори ризику розвитку цукрового діабету, на початку терапії сульпіридом слід виконувати належний контроль рівня глюкози в крові.

    Окрім особливих випадків, цей лікарський засіб не слід призначати пацієнтам з хворобою Паркінсона.

    Для пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується зменшене дозування та посилений моніторинг; у разі серйозної ниркової недостатності бажано проводити переривчасті курси лікування.

    Під час лікування сульпіридом необхідне ретельніше спостереження для:

    хворих на епілепсію, оскільки сульпірид може знижувати судомний поріг; були повідомлення про випадки виникнення судом у пацієнтів, які лікувалися сульпіридом (див. розділ «Побічні реакції»), пацієнтів літнього віку, які є сприйнятливішими до розвитку постуральної гіпотензії, седативного впливу та екстрапірамідних ефектів препарату.

    Для пацієнтів з агресивною поведінкою або ажитацією з імпульсивністю сульпірид слід призначати разом із седативними засобами.

    Повідомлялося, що на фоні застосування антипсихотиків, у тому числі препарату Сульпірид-ЗН, виникали лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Інфекції невстановленої етіології або підвищення температури тіла невстановленої етіології можуть бути ознаками лейкопенії (див. розділ «Побічні реакції»): в таких випадках слід негайно виконати аналіз крові.

    Потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром. У разі підвищення температури тіла нез’ясованої етіології лікування необхідно негайно припинити, оскільки це може бути одним із симптомів злоякісного синдрому, який може розвиватися під час застосування нейролептиків (блідість, гіпертермія, автономні розлади, порушення свідомості, ригідність м’язів).

    Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як посилена пітливість і зміни артеріального тиску, можуть розвиватися до появи гіпертермії, у зв’язку з чим їх потрібно розглядати як ранні тривожні симптоми.

    Хоча цей ефект нейролептиків може мати ідіосинкратичну природу, можуть бути присутні фактори ризику, такі як зневоднення та органічне ушкодження мозку.

    Подовження інтервалу QT. Сульпірид може призводити до дозозалежного подовження інтервалу QT. Цей ефект, який, як відомо, підвищує ризик розвитку серйозних вентрикулярних аритмій, зокрема двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії, частіше спостерігається у пацієнтів з брадикардією, гіпокаліємією та вродженим або набутим подовженням інтервалу QT (якщо сульпірид приймати одночасно з лікарським засобом, який призводить до подовження інтервалу QT) (див. розділ «Побічні реакції»).

    Зважаючи на це, перш ніж вводити препарат і якщо дозволяє клінічна ситуація, слід перевірити наявність у пацієнтів факторів ризику, які можуть сприяти розвитку цього типу аритмії: брадикардія менше 55 ударів за хвилину, гіпокаліємія, вроджене подовження інтервалу QT, отримання лікування лікарським засобом, який може спричиняти виражену брадикардію (менше 55 ударів за хвилину), гіпокаліємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності або подовження QT-інтервалу (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

    За винятком невідкладних випадків, рекомендується провести ЕКГ-дослідження під час початкового обстеження пацієнтів, які повинні отримувати лікування нейролептичним препаратом.

    Інсульт

    Під час рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися деякими атиповими антипсихотиками, спостерігали підвищений ризик інсульту порівняно з тими, хто отримував плацебо. Механізм цього підвищення ризику невідомий. Не можна виключати існування підвищеного ризику при застосуванні інших антипсихотичних агентів або в інших популяціях пацієнтів. Пацієнтам, які мають фактори ризику інсульту, цей лікарський засіб слід призначати з обережністю.

    Пацієнти літнього віку з деменцією

    Ризик летального наслідку підвищується серед пацієнтів літнього віку, які страждають на психоз, викликаний деменцією, та отримують лікування антипсихотичними засобами.

    Аналіз даних 17 плацебо-контрольованих досліджень (із середньою тривалістю

    10 тижнів), які проводили з участю пацієнтів, які загалом приймали атипові антипсихотичні засоби, показав, що ризик летального наслідку збільшився у 1,6 — 1,7 раза серед пацієнтів, які приймали ці препарати, порівняно з плацебо.

    Після завершення середнього терміну лікування, що тривав 10 тижнів, ризик летального наслідку становив 4,5% у групі пацієнтів, які отримували лікування, порівняно з 2,6% у групі плацебо.

    Хоча причини летального наслідку під час клінічних досліджень із застосуванням атипових антипсихотичних засобів були різними, більшість летальних наслідків наставала внаслідок або серцево-судинних (таких як серцева недостатність, раптовий летальний наслідок), або інфекційних захворювань (наприклад пневмонії).

    Епідеміологічні дослідження свідчать про те, що лікування стандартними антипсихотичними засобами може збільшувати летальність так само, як і у разі застосування атипових антипсихотичних засобів.

    Відповідна роль антипсихотичного засобу та характеристик пацієнта у підвищенні рівня летальності в епідеміологічних дослідженнях залишається невизначеною.

    Венозна тромбоемболія. Під час застосування антипсихотичних засобів повідомлялось про іноді летальні випадки венозної тромбоемболії (ВТ). Оскільки хворі, які приймають антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори ризику розвитку ВТ, до та під час лікування препаратом Сульпірид-ЗН необхідно визначити усі потенційні фактори ризику розвитку ВТ та вжити попереджувальних заходів (див. розділ «Побічні реакції»).

    Не рекомендується приймати цей лікарський засіб одночасно з алкоголем, леводопою, агоністами допамінових рецепторів, протипаразитичними засобами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes), з метадоном, іншими нейролептиками та лікарськими засобами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes) (див. розділ «Побічні реакції»).

    У разі застосування препарату навіть у низьких дозах слід зважати на ризик розвитку пізньої дискінезії, зокрема серед хворих літнього віку.

    Сульпірид-ЗН має антихолінергічний ефект, тому його з обережністю слід застосовувати пацієнтам з глаукомою, кишковою непрохідністю, вродженим стенозом ШКТ, затримкою сечі та гіперплазією простати в анамнезі.

    Сульпірид-ЗН потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам зі схильністю до гіпертензії, особливо пацієнтам літнього віку, через ризик виникнення гіпертонічного кризу.

    Цей лікарський засіб містить лактозу, тому його застосовувати не рекомендується пацієнтам з непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом недостатності всмоктування глюкози та галактози (рідкісне спадкове захворювання).

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Вагітність. У тварин спостерігалося зниження фертильності, пов’язане з фармакологічними властивостями лікарського засобу (пролактин опосередкований ефект). Результати дослідження на тваринах не вказують на безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріонів/плодів і/або постнатальний розвиток. Щодо людей доступна дуже обмежена кількість даних про вплив на перебіг вагітності. Майже в усіх випадках порушення розвитку плоду або новонароджених, про які повідомлялося в контексті застосування сульпіриду під час вагітності, допускаються альтернативні пояснення, які здаються більш вірогідними. Таким чином, через обмежений досвід застосування сульпіриду під час вагітності його застосування не рекомендується. Новонароджені, матері яких отримували антипсихотики під час третього триместру вагітності, після народження мають ризик виникнення небажаних ефектів, в тому числі екстрапірамідних симптомів та/або симптомів відміни препарату, з різним ступенем тяжкості та різною тривалістю. Повідомлялося про такі небажані реакції: збудження, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, розлад дихання та проблеми з харчуванням. У зв’язку з цим стан новонароджених необхідно ретельно контролювати.

    Період годування груддю. Оскільки сульпірид проникає у грудне молоко, годування груддю під час лікування не рекомендується.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Слід попередити пацієнтів, особливо тих, хто керує транспортними засобами або працює з механізмами, про те, що застосування цього лікарського засобу може призводити до розвитку сонливості (див. розділ «Побічні реакції»). Під час застосування препарату протипоказано керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

    Спосіб застосування та дози

    Для перорального застосування.

    У цій лікарській формі призначати лише дорослим пацієнтам.

    Слід завжди призначати мінімальну ефективну дозу. Якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування розпочинати з низької дози, після чого можливе поступове титрування дози.

    Добова доза становить 200–1000 мг.

    Діти. Препарат у цій лікарській формі призначати лише для дорослих пацієнтів.

    Передозування. Досвід щодо передозування сульпіриду обмежений. Можуть спостерігатися дискінетичні прояви зі спазматичною кривошиєю, протрузією язика та тризмом. У деяких хворих можуть розвинутися прояви паркінсонізму, що є небезпечними для життя, або навіть кома.

    Сульпірид частково виводиться при гемодіалізі. Специфічний антидот для сульпіриду відсутній.

    Лікування повинно бути симптоматичне, в умовах інтенсивної терапії потрібен ретельний контроль серцевої діяльності та дихальної функції (ризик пролонгації інтервалу QT та шлуночкових аритмій), який слід продовжувати до повного одужання хворого. У разі розвитку тяжкого екстрапірамідного синдрому слід вводити антихолінергічні препарати.

    Побічні реакції

    Небажані реакції, пов’язані із застосуванням препарату, що спостерігалися під час клінічних досліджень, наводяться нижче за класами органів та систем у порядку зменшення частости виникнення.

    Нервові розлади.

    Рання дискінезія (спастична кривошия, окулогірні кризи, тризм), що зменшується при застосуванні антихолінергічних антипаркінсонічних препаратів.

    Екстрапірамідні симптоми та пов’язані з цим порушення:

    • паркінсонізм та пов’язані з цим симптоми: тремор, гіпертонус, гіпокінезія, гіперсалівація;
    • акінетичні симптоми, що супроводжуються або не супроводжуються гіпертонусом, які частково зменшуються при застосуванні антихолінергічних антипаркінсонічних агентів;
    • гіперкінетична-гіпертонічна, збудлива рухова активність;
    • акатизія.

    Пізня дискінезія, для якої характерні мимовільні ритмічні рухи, зокрема язика та/або обличчя та яка може спостерігатись у ході тривалих курсів лікування всіма нейролептиками; у цьому випадку антихолінергічні антипаркінсонічні препарати неефективні та можуть погіршувати клінічні прояви.

    Заспокійливий ефект або сонливість.

    Надходили повідомлення про безсоння та збентеженість.

    Судоми (див. розділ «Особливості застосування»).

    Потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Особливості застосування»).

    Загальні порушення.

    Збільшення маси тіла.

    Порушення імунної системи.

    Анафілактичні реакції, задишка та анафілактичний шок.

    Ендокринні порушення.

    Короткочасна гіперпролактинемія, що зникає після відміни лікування та яка може призводити до аменореї, галактореї, гінекомастії, імпотенції, фригідності, збільшення молочних залоз та болі у молочних залозах.

    Кардіологічні розлади.

    Подовження QT-інтервалу, шлуночкові аритмії, зокрема пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes) та шлуночкова тахікардія, яка може призвести до фібриляції шлуночків або зупинки серця, раптовий летальний наслідок (див. розділ «Особливості застосування»).

    Судинні порушення.

    Ортостатична артеріальна гіпотензія, підвищення артеріального тиску.

    Під час застосування антипсихотичних засобів повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії, включаючи іноді летальні випадки емболії легеневої артерії та тромбоз глибоких вен — частота випадків не встановлена.

    З боку системи крові та лімфатичної системи.

    Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз — частота виникнення невідома.

    З боку гепатобіліарної системи.

    Збільшення активності ферментів печінки.

    Патологія шкіри та підшкірної тканини.

    Макулопапулярний висип, кропив’янка.

    Загальні розлади.

    Реакції гіперчутливості.

    Стани у період вагітності, у післяпологовому та перинатальному періоді.

    Синдром відміни у новонароджених — частота виникнення невідома.

    Термін придатності

    3 роки.

    Умови зберігання

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

    Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери у коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

    Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності/місцезна-ходження заявника та/або представника заявника

    Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Мельникова, будинок 41.

    СУЛЬПІРИД-ЗН (SULPIRID-ZN)

    ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату 

    Склад

    діюча речовина: сульпірид;

    1 мл розчину містить сульпіриду 50 мг;

    допоміжні речовини: кислота сірчана, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

    Лікарська форма

    Розчин для ін’єкцій.

    Фармакотерапевтична група

    Антипсихотичні засоби.

    Код АТС

    N05A L01.

    Клінічні характеристики

    Показання

    Короткотривале лікування станів ажитації та агресивності у пацієнтів з гострими та хронічними психічними розладами (шизофренія, хронічні порушення нешизофренічного характеру: параноїдальні стани, хронічний галюцинаторний психоз).

    Протипоказання

    Підвищена чутливість до сульпіриду або до будь-якої з допоміжних речовин препарату; пролактинозалежні пухлини (наприклад, пролактиносекретуюча аденома гіпофіза (пролактинома) та рак молочної залози), відомий або підозрюваний діагноз феохромоцитоми, в комбінації з неантипаркінсонічними агоністами допаміну (каберголін та кінаголід) та в комбінації з леводопою.

    Дитячий вік.

    Спосіб застосування та дози

    Препарат вводять внутрішньом’язово. Призначений лише для дорослих хворих. Слід завжди призначати мінімальну ефективну дозу. Якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування має розпочинатися з низької дози (100 мг), після чого можливе поступове титрування дози. Доза становить від 400 до 800 мг на добу протягом 2 тижнів.

    Побічні реакції

    Нервові розлади:

    • рання дискінезія (спастична кривошия, окулогірний криз, тризм), що зменшується при застосуванні антихолінергічних антипаркінсонічних препаратів;
    • екстрапірамідні симптоми та пов’язані порушення:

    — паркінсонізм та пов’язані симптоми: тремор, гіпертонія, гіпокінезія, гіперсалівація;

    — акінетичні симптоми, що супроводжуються або не супроводжуються гіпертонусом і послаблюються при застосуванні антихолінергічних антипаркінсонічних агентів; гіперкінетична-гіпертонічна, збудлива рухова активність; акатизія, пізня дискінезія, для якої характерні мимовільні ритмічні рухи, зокрема язика і/або обличчя, яка може спостерігатись у ході тривалих курсів лікування всіма нейролептиками; в цьому випадку антихолінергічні антипаркінсонічні препарати неефективні та можуть посилювати клінічні прояви, заспокійливий ефект або сонливість, надходили повідомлення про безсоння, судоми (див. розділ «Особливості застосування»), потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Особливості застосування»).

    Ендокринні порушення: короткочасна гіперпролактинемія, що зникає після відміни лікування, яка може призводити до аменореї, галактореї, гінекомастії, імпотенції або фригідності.

    З боку метаболізму та харчування: збільшення маси тіла.

    З боку серцево-судинної системи: подовження QT-інтервалу, шлуночкові аритмії, зокрема двонаправлена веретеноподібна шлуночкова тахікардія та шлуночкова тахікардія, яка може призвести до фібриляції шлуночків або зупинки серця, раптова смерть (див. розділ «Особливості застосування»); постуральна гіпотонія.

    Під час застосування антипсихотичних засобів повідомлялось про випадки венозної тромбоемболії, включаючи випадки емболії легеневої артерії та тромбоз глибоких вен.

    З боку печінки та жовчовивідних шляхів: збільшення активності ферментів печінки.

    З боку шкіри та її похідних: макулопапульозні висипання.

    З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз — частота виникнення невідома.

    Стани при вагітності, у післяпологовому та перинатальному періоді: синдром відміни у новонароджених — частота виникнення невідома.

    У постмаркетинговий період повідомлялося про рідкісні випадки анафілактичного шоку, включаючи падіння артеріального тиску, серцебиття, відчуття нестачі повітря, задишку, судомний синдром, почервоніння та краплинні крововиливи у місці введення.

    Передозування

    Досвід щодо передозування сульпіриду обмежений. Можуть спостерігатися дискінетичні прояви зі спазматичною кривошиєю, протрузією язика та тризмом. У деяких хворих можуть розвинутися прояви паркінсонізму, що є небезпечним для життя, або навіть кома.

    Сульпірид частково виводиться при гемодіалізі. Специфічний антидот для сульпіриду відсутній.

    Лікування має бути симптоматичне, реанімація при ретельному контролі серцевої діяльності та дихальної функції (ризик пролонгації інтервалу QT та шлуночкових аритмій), який повинен продовжуватися до повного одужання хворого. У разі розвитку тяжкого екстрапірамідного синдрому слід вводити антихолінергічні препарати.

    Особливості застосування 

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Через обмежений досвід застосування препарату під час вагітності не рекомендується. При застосуванні антипсихотиків, включаючи Сульпірид-ЗН, впродовж III-го триместру вагітності існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідний синдром та синдром відміни, при яких можуть змінюватись тяжкість та тривалість побічних реакцій у новонароджених. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, дихального дистрес-синдрому, порушень при годуванні. Якщо сульпірид застосовується під час вагітності, то, з урахуванням профілю безпеки сульпіриду, слід розглянути можливість проведення належного моніторингу стану новонароджених.

    Період годування груддю.

    Оскільки сульпірид виявляється в грудному молоці, годування груддю під час лікування не рекомендується.

    Діти. У даній лікарській формі препарат призначений лише для дорослих хворих. 

    Оскільки повідомлялося про випадки розвитку гіперглікемії у пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні засоби, у осіб, які хворіють на діабет або мають фактори ризику розвитку діабету, на початку лікування сульпіридом слід проводити належний моніторинг рівня глюкози в крові.

    Окрім особливих випадків, цей лікарський засіб не слід призначати особам із хворобою Паркінсона.

    Для пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендуються зменшені дози та посилений моніторинг; у разі серйозної ниркової недостатності бажано проводити переривчасті курси лікування.

    Під час лікування сульпіридом необхідне більш ретельне спостереження для:

    • хворих на епілепсію, оскільки сульпірид може знижувати судомний поріг; були повідомлення про випадки виникнення судом у пацієнтів, які лікувалися сульпіридом (див. розділ «Побічні реакції»);
    • пацієнтів літнього віку, які схильні до розвитку постуральної гіпотензії, а також більш сприйнятливі до седативного та екстрапірамідних ефектів препарату.

    Пацієнтам з агресивною поведінкою або ажитацією з імпульсивністю сульпірид слід призначати разом із седативними засобами.

    При застосуванні антипсихотиків, включаючи Сульпірид-ЗН, повідомлялось про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Інфекції нез’ясованого походження чи лихоманка можуть вказувати на дискразію крові, що потребує негайного лабораторного аналізу крові.

    Рекомендовано уникати застосування препарату Сульпірид-ЗН хворим з гострою порфірією.

    Потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром: у разі підвищення температури тіла нез’ясованої етіології лікування необхідно негайно припинити, оскільки це може бути одним із симптомів злоякісного синдрому, який може розвиватися під час приймання нейролептичних засобів (блідість, гіпертермія, автономні розлади, порушення свідомості, ригідність м’язів).

    Ознаки автономної дисфункції, такі як потіння і зміни артеріального тиску, можуть розвиватися до появи гіпертермії та є ранніми тривожними симптомами.

    Хоча цей ефект нейролептичних засобів може мати ідіосинкратичну природу, можуть бути присутні фактори ризику, такі як зневоднення та органічне ушкодження мозку.

    Подовження інтервалу QT: сульпірид може призводити до залежного від дози подовження інтервалу QT. Цей ефект, який, як відомо, підвищує ризик розвитку серйозних вентрикулярних аритмій, зокрема шлуночкової пароксизмальної тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes), частіше має місце у пацієнтів з брадикардією, гіпокаліємією та вродженим або набутим подовженням QT (коли сульпірид приймають одночасно з лікарським засобом, який призводить до подовження інтервалу QT), див. розділ «Побічні реакції».

    Отже, перш ніж вводити цей препарат, якщо дозволяє клінічна ситуація, слід перевірити наявність у пацієнтів факторів ризику розвитку цього типу аритмії: брадикардія менш ніж 55 ударів за хвилину, гіпокаліємія, вроджене подовження інтервалу QT, супутнє лікування лікарським засобом, який може спричиняти виражену брадикардію (менш ніж 55 ударів за хвилину), гіпокаліємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності або подовження QT-інтервалу (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

    За винятком невідкладних випадків, рекомендується провести ЕКГ-дослідження під час початкового обстеження пацієнтів, які повинні отримувати лікування нейролептичним препаратом.

    Інсульт

    Під час рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень у літніх пацієнтів зі старечим слабоумством, які лікувалися атиповими антипсихотичними засобами, спостерігали підвищений ризик інсульту, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Причина цього підвищення ризику невідома. Не можна виключати існування підвищеного ризику при застосуванні інших антипсихічних препаратів або в інших популяціях пацієнтів. Пацієнтам, які мають фактори ризику інсульту, цей лікарський засіб призначають з обережністю.

    Пацієнти літнього віку з деменцією

    Ризик смерті підвищується серед пацієнтів літнього віку з психозом, спричиненим деменцією, які отримують лікування антипсихотичними засобами.

    Аналіз даних з 17 плацебо-контрольованих досліджень (з середньою тривалістю 10 тижнів), які проводились за участю пацієнтів, що приймали атипові антипсихотичні засоби, показав, що ризик смерті збільшився у 1,6–1,7 разу порівняно з плацебо.

    Після завершення середнього терміну лікування, що становив 10 тижнів, ризик смерті становив 4,5% в групі пацієнтів, які отримували лікування, порівняно з 2,6% в групі плацебо.

    Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях із застосуванням атипових антипсихотичних засобів були різними, більшість смертей наступали внаслідок або серцево-судинних (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть), або інфекційних захворювань (наприклад, пневмонія).

    Епідеміологічні дослідження свідчать про те, що лікування стандартними антипсихотичними засобами може збільшувати смертність, так само, як і у випадку з атиповими антипсихотичними засобами.

    Роль антипсихотичного засобу та індивідуальних особливостей пацієнта у підвищенні рівня смертності в епідеміологічних дослідженнях залишається невизначеною.

    Венозна тромбоемболія: під час застосування антипсихотичних засобів іноді повідомлялось про летальні випадки венозної тромбоемболії (ВТ). Оскільки хворі, які приймають антипсихотичні засоби, часто мають надбані фактори ризику розвитку ВТ, до та під час лікування препаратом Сульпірид-ЗН необхідно визначити усі фактори ризику розвитку ВТ та вжити запобіжних заходів (див. розділ «Побічні реакції»).

    Не рекомендується застосовувати цей лікарський засіб одночасно з алкоголем, леводопою, агоністами допамінових рецепторів, протипаразитарними засобами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes), з метадоном, іншими нейролептиками та лікарськими засобами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

    Слід попередити пацієнтів, особливо тих, хто керує транспортними засобами чи працює з механізмами, що приймання цього лікарського засобу може призводити до розвитку сонливості (див. розділ «Побічні реакції»). Під час застосування препарату протипоказано керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

    Седативні засоби

    Слід пам’ятати, що багато лікарських засобів або речовин можуть виявляти адитивний гальмівний вплив на центральну нервову систему та призводити до зменшення розумової активності. Ці засоби включають похідні морфіну (аналгетики, засоби від кашлю та замісну терапію), нейролептики, барбітурати, бензодіазепіни, небензодіазепінові анксіолітики (такі як мепробамат), гіпнотики, седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні H1-антигістаміни, антигіпертензивні засоби з центральною дією, баклофен і талідомід.

    Препарати, які можуть викликати розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes) типу «пірует»

    До цього серйозного порушення серцевого ритму може призводити низка лікарських засобів, які мають або не мають антиаритмічну активність. Провокуючими факторами є гіпокаліємія та брадикардія, наявність вродженого або набутого подовження інтервалу QT.

    До таких засобів належать, зокрема, антиаритмічні агенти класів Іa та III і деякі нейролептики.

    У таку взаємодію вступають еритроміцин, спіраміцин та вінкамін, але тільки у лікарських формах для внутрішньовенного введення.

    Супутнє введення двох «торсадогенних» (тих, що викликають torsades de pointes) препаратів загалом протипоказане. Але винятки становлять метадон та деякі інші речовини:

    • протипаразитарні засоби (галофантрин, люмефантрин, пентамідин) небажано комбінувати з іншими препаратами, які можуть зумовити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes);
  • нейролептики, які можуть викликати розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії, також не бажано, але не протипоказано комбінувати з іншими препаратами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes).
  • Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»)

    • Неантипаркінсонічні агоністи допаміну (каберголін, кінаголід).

    Між леводопою та нейролептиками існує взаємний антагонізм.

    Небажані комбінації (див. розділ «Протипоказання»)

    • Протипаразитарні препарати, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes) (галофантрин, люмефантрин, пентамідин).

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). Якщо можливо, лікування протигрибковими азолами слід припинити.

    Якщо одночасного лікування уникнути не можна, перед його початком потрібно перевірити QT-інтервал, а в ході лікування контролювати показники ЕКГ.

    • Антипаркінсонічні агоністи допаміну (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін).

    Між агоністами допаміну та нейролептиками існує взаємний антагонізм.

    Агоністи допаміну можуть викликати або посилювати психічні розлади. Якщо пацієнтам із хворобою Паркінсона, які отримують лікування агоністами допаміну, необхідне призначення нейролептиків, дози агоністів допаміну слід поступово знизити (різка їх відміна спричиняє ризик появи злоякісного нейролептичного синдрому).

    • Інші препарати, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes): антиаритмічні препарати класу Іa (кінідин, гідрокінідин, дизопірамід) і класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід) та інші препарати, такі як бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, мізоластин, вінкамін для внутрішньовенного введення, моксифлоксацин, спіраміцин для внутрішньовенного введення.

    Високий ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

    • Інші нейролептики, які можуть викликати розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes) (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпотіазид, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, вераліприд).

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

    • Алкоголь.

    Потенціювання седативних ефектів нейролептичних засобів.

    Погіршення здатності до концентрації уваги може бути небезпечним під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

    Пацієнти повинні уникати вживання алкогольних напоїв або застосування лікарських засобів, які містять спирт.

    • Леводопа.

    Між агоністами допаміну та нейролептиками існує взаємний антагонізм. Пацієнтам із хворобою Паркінсона слід призначати мінімальні ефективні дози кожного з цих препаратів.

    • Метадон.

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

    Комбінації, призначення яких вимагає обережності

    • Бета-блокатори, які застосовуються при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол).

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

    Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ.

    • Препарати, які викликають брадикардію (зокрема антиаритмічні препарати класу Іa, бета-блокатори, деякі антиаритмічні препарати класу III, деякі блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем, верапаміл, клонідин, гуанфацин), глікозиди дигіталісу, пілокарпін, антихолінестеразні засоби).

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії. Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ.

    • Калійнезберігаючі препарати (калійнезберігаючі діуретики, окремо або в комбінації, стимулювальні проносні засоби, глюкокортикоїди, тетракозактид і амфотерицин В IV).

    Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

    Перед введенням слід провести корекцію наявної гіпокаліємії і здійснювати клінічний контроль електролітів та ЕКГ.

    • Сукралфат.

    Зменшення абсорбції сульпіриду в шлунково-кишковому тракті.

    Між введенням сукралфату та сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше 2 годин, якщо це можливо).

    • Шлунково-кишкові засоби місцевої дії, антациди та активоване вугілля.

    Зменшення абсорбції сульпіриду в шлунково-кишковому тракті.

    Між введенням цих агентів і сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше 2 годин, якщо це можливо).

    • Гіпотензивні засоби.

    Підвищений ризик артеріальної гіпотензії, зокрема постуральної.

    • Бета-блокатори (крім есмололу, соталолу та бета-блокаторів, що застосовуються при серцевій недостатності).

    Судинорозширювальна дія і ризик артеріальної гіпотензії, зокрема постуральної (адитивний ефект).

    • Нітрати, нітрити та споріднені препарати.

    Підвищений ризик артеріальної гіпотензії, зокрема постуральної.

    Застосування літію підвищує ризик виникнення екстрапірамідних побічних ефектів.

    Сульпірид може знижувати ефективність ропіноролу.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка. Сульпірид впливає на допамінергічну нервову передачу в головному мозку як допаміноміметик, завдяки чому чинить активуючу дію. У високих дозах сульпірид також чинить антирепродуктивну дію.

    Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення дози 100 мг максимальна концентрація сульпіриду в плазмі крові досягається через 30 хвилин і становить 2,2 мг/л.

    Сульпірид швидко розподіляється в тканинах організму: видимий об’єм розподілу у стаціонарному стані становить 0,94 л/кг. Зв’язування з протеїнами плазми становить 40%.

    У незначних кількостях виявляється в грудному молоці та здатен долати плацентарний бар’єр. Сульпірид практично не метаболізується в організмі людини; 92% від введеної дози сульпіриду шляхом внутрішньовенної ін’єкції виводиться у незміненому вигляді із сечею.

    Виводиться в основному нирками шляхом клубочкової фільтрації. Його нирковий кліренс становить 126 мл/хв. Період напіввиведення з плазми — 7 годин.

    Фармацевтичні характеристики

    Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або майже безбарвна рідина без запаху або зі слабким специфічним запахом.

    Термін придатності

    3 роки.

    Умови зберігання

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

    Упаковка

    № 5, №5 (5х1); №10, №10 (5х2), по 2 мл в ампулі у картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

    Місцезнаходження

    Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.

    Діагнози, при яких застосовують СУЛЬПІРИД-ЗН

    Дата додавання: 08.07.2020 р.
    © Компендиум 2019

    Ціни на СУЛЬПІРИД-ЗН в містах України

    Вінниця 136.07 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Вінниця, вул. Київська, 126, тел.: +380432664213107.99 грн./уп.

    Дніпро 128.7 грн./уп.

    «АПТЕКА НА ТІТОВА» Дніпро, вул. Тітова, 27, тел.: +380965010562123.73 грн./уп.

    Житомир 127.36 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Велика Бердичівська, 95, тел.: +380412430045106.50 грн./уп.

    Запоріжжя 126.2 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Запоріжжя, просп. Соборний, 6, тел.: +380632276128100.95 грн./уп.

    Івано-Франківск 133.32 грн./уп.

    «1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, 100116.84 грн./уп.

    Київ 128.73 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Київ, вул. Ревуцького, 12/1, тел.: +380442905303109.50 грн./уп.

    Кропивницький 128.09 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Кропивницький, вул. Попова Космонавта, 9, тел.: +380630346068120.95 грн./уп.

    Луцьк 126.81 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Луцьк, просп. Відродження, 26А, тел.: +380676532022119.99 грн./уп.

    Львів 141.39 грн./уп.

    «ПУЛЬС» Львів, вул. Патона, 2/7, тел.: +380674772355117.81 грн./уп.

    Миколаїв 142.69 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Миколаїв, вул. Рюміна, 21/1, тел.: +380677538427139.50 грн./уп.

    Одеса 142.99 грн./уп.

    «МЕД-СЕРВІС» Одеса, вул. Корольова Академіка, 33132.18 грн./уп.

    Рівне 140.41 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Рівне, вул. Бандери, 49, тел.: +380677713953121.50 грн./уп.

    Суми 122.31 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Суми, вул. Троїцька, 51, тел.: +380542775005109.50 грн./уп.

    Тернопіль 134.66 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Тернопіль, просп. Злуки, 4, тел.: +380352423685105.95 грн./уп.

    Ужгород 136.68 грн./уп.

    «D.S.» Ужгород, вул. Минайська, 35А, тел.: +380800302060128.25 грн./уп.

    Харків 130.72 грн./уп.

    «1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Харків, проїзд Стадіонний, 5, тел.: +380634887678116.84 грн./уп.

    Херсон 133.95 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Херсон, просп. Святих Кирила і Мефодія, 19, тел.: +380552380948126.95 грн./уп.

    Хмельницький 136.75 грн./уп.

    «ПІЛЮЛЬКА ПЛЮС» Хмельницький, пров. Проскурівський, 1, тел.: +380673848545121.07 грн./уп.

    Черкаси 141.75 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Черкаси, вул. Сумгаїтська, 24, тел.: +380472663513126.95 грн./уп.

    Чернігів 129.82 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернігів, просп. Перемоги, 18, тел.: +380462641094123.95 грн./уп.

    Чернівці 143.62 грн./уп.

    «D.S.» Чернівці, просп. Незалежності, 48, тел.: +380800302060131.75 грн./уп.

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko