0
UA | RU

Нейромакс (Neuromax)

Здоров'я

Склад і форма випуску

розчин для ін'єкцій ампула 2 мл у блістері в коробці № 5
розчин для ін'єкцій ампула 2 мл у блістері в коробці № 10
РечовинаКількість
Піридоксину гідрохлорид50 мг/мл
Тіаміну гідрохлорид50 мг/мл
Ціанокобаламін0,5 мг/мл
№ UA/11453/01/01 від 16.01.2021
За рецептом
таблетки, вкриті плівковою оболонкою блістер № 30
таблетки, вкриті плівковою оболонкою блістер № 60
РечовинаКількість
Піридоксину гідрохлорид100 мг
Бенфотіамін100 мг
№ UA/14386/01/01 від 06.02.2020

Актуальна інформація

Нейромакс — комплексний препарат, до складу якого входять тіаміну гідрохлорид, піридоксину гідрохлорид, ціанокобаламін. Він є ефективною складовою комплексної терапії багатьох захворювань, серед яких різноманітного походження неврити та невралгії, наприклад, ретробульбарний неврит, неврит лицьового нерва. Препарат з успіхом застосовується в терапії корінцевого синдрому при остеохондрозі хребта, а також діабетичній та алкогольній полінейропатії.

Вітаміни нерідко призначаються неврологами та лікарями сімейної медицини у складі комплексної терапії (Jesse S., Ludolph A.C., 2012), а також часто застосовуються хворими самостійно. Вітаміни — це добре вивчені сполуки, їх фармакологічні та біологічні ефекти чітко визначені. Це дозволяє призначати дані лікарські засоби в клінічній практиці. Зупинемося детально на механізмах дії тіаміну гідрохлориду, піридоксину гідрохлориду та ціанокобаламіну, що входять до складу препарату Нейромакс, деяких питаннях дефіциту цих вітамінів, а також сучасних підходах до їх застосування в лікуванні різноманітних захворювань.

Роль нейротропних вітамінів тіаміну, піридоксину та ціанокобаламіну в організмі людини

Вітаміни — це група низькомолекулярних органічних сполук різноманітної хімічної будови. Вони відіграють важливу роль в організмі людини і їх дефіцит може зумовлювати розвиток різноманітних захворювань. Вітаміни групи В необхідні для правильного функціонування процесу метилювання, впливають на функції моноаміноксидази (при патологічних станах спостерігаються характерні зміни активності МАО в тканинах головного мозку, що використовуються в клінічній практиці для діагностики деяких захворювань ЦНС), синтезу ДНК. Дефіцит піридоксину може впливати на функцію пам’яті, призводити до розвитку когнітивних порушень та деменції. Зокрема, тіаміну гідрохлорид, нікотинова кислота, піридоксину гідрохлорид, фолієва кислота та ціанокобаламін необхідні для повноцінної роботи головного мозку (нейронів), а їх недостатність може викликати розвиток різноманітних захворювань (Mikkelsen K. et al., 2016).

Нейротропні вітаміни групи В застосовуються не лише для терапії дефіцитних станів. Доведено, що вони сприятливо впливають на перебіг запальних та дегенеративних захворювань нервової системи, а у високих дозах мають знеболювальний ефект. Нейротропні вітаміни групи В відносяться до вітамінів-коферментів, які беруть участь у низці біологічних процесів. Зокрема, тіамін, піридоксин та ціанокобаламін здійснюють суттєвий внесок у підтримання гомеостазу нервової системи. Вони беруть участь у клітинних енергетичних процесах, володіють антиоксидантними та нейропротекторними властивостями, а також є важливими для синтезу мієліну та нейротрансміттерів у периферичній нервовій системі. Існує низка неврологічних захворювань, розвиток яких напряму пов’язаний з дефіцитом вітамінів групи В. У той же час застосування тіаміну, піридоксину та ціанокобаламіну може покращити стан при деяких неврологічних захворюваннях навіть у разі відсутності доведеного дефіциту цих вітамінів. Також у деяких дослідженнях було продемонстровано і доведено синергізм тіаміну, піридоксину, ціанокобаламіну в багатьох патологічних процесах нервової системи, особливо периферичної, що підтверджується їх клінічним ефектом у лікуванні периферичної нейропатії (Calderón-Ospina C.A., Nava-Mesa M.J., 2019). Цей синергізм був врахований під час створення комплексного препарату Нейромакс.

Тіамін, історія вивчення та фізіологічна роль

Авітаміноз тіаміну (хвороба бері-бері) виникає внаслідок дефіциту даного вітаміну. Багато років це захворювання було відоме в Азії, але перше повідомлення про нього в Європі як про прогресуючу сенсомоторну полінейропатію датується XVII ст. У кінці XIX ст. поширеність авітамінозу тіаміну значно підвищилася в Азії, це було пов’язано з введенням процесу шліфовки рису при його заготівлі. У 1880-ті роки Т. Такакі (Takaki) продемонстрував переваги зміни раціону харчування у моряків (додавши в їх раціон хліб та м’ясо до білого рису), а потім ввів до раціону харчування японських військових моряків багатий тіаміном ячмінь, що дозволило до 1887 р. значною мірою викорінити захворювання бері-бері у моряків військово-морського флоту.

У 1889 р. голандський лікар Х. Ейкман (Eijkman) на о. Ява випадково виявив у курей причини цього захворювання, які були пов’язані з їх раціоном харчування. Він прийшов до висновку, що поліневрит можна вилікувати або попередити шляхом годування курчат або нешліфованим рисом, або лушпинням, що залишається після його шліфовки. У 1926 р. голандським хіміком Б. Янсеном (Jansen) та його колегою В. Донатом (Donath) тіамін був виділений у чистому вигляді. Та у 1936 р. вперше синтезований хімічним шляхом Р. Уільямсом (Williams) и Дж. Клайном (Cline).

Іншим захворюванням, що викликане недостатністю тіаміну, є синдром Верніке — Корсакова. Наприкінці 1970-х років Карл Верніке ідентифікував клініко-патологічний стан, що характеризувався офтальмопарезом, ністагмом, атаксією та енцефалопатією, пов’язаний з точковими крововиливами, симетрично розташованими в сірій речовині навколо третього та четвертого шлуночків та сильвієвого водопроводу. Наприкінці 1880-х років С.С. Корсаков описав спектр когнітивних розладів, включаючи амнестико-конфабулярний психоз, що виникають поєднано з периферичною полінейропатією. Починаючи приблизно з 1900 р., вчені встановили одну й ту ж причину, що призводила до розвитку психозу Корсакова та енцефалопатії Верніке. Проте лише через декілька десятиліть енцефалопатія Верніке, психоз Корсакова та хвороба бері-бері були пов’язані з дефіцитом тіаміну (Lanska D.J., 2010).

Тіамін в організмі людини піддається фосфорилюванню з утворенням тіаміндифосфату та тіамінтрифосфату. Тіаміндифосфат (какорбоксилаза) у якості коензиму бере участь не лише у вуглеводному обміні. Він відіграє роль в обмінних процесах у нервових клітинах, а також впливає на синаптичну передачу нервового імпульса. Одним із факторів розвитку патологічних змін, пов’язаних з недостатністю тіаміну, є накопичення в тканинах метаболітів, перш за все молочної та піровиноградної кислот.

Тіамін — один з важливих кофакторів АТФ. Його дефіцит при гіпо/авітамінозі й при синдромі Верніке — Корсакова вивчали протягом багатьох десятиліть. Тим не менш механізм його дії на клітинному та молекулярному рівнях досі залишається не повністю з’ясованим. Оскільки він діє як кофермент для дегідрогенази пірувату, кетокислот з розгалудженим ланцюгом та альфа-кетоглутарату, відсутність його надходження з їжею є частковою фенокопією вроджених порушень обміну речовин, серед яких хвороба «кленового сиропу». Дефіцит тіаміну викликає суттєві зміни енергетичного статусу всього організму. У доступному дослідженні при дефіциті тіаміну у мишей змінювалися деякі метаболічні параметри: рівень глюкози в крові був знижений, рівень лактату в сироватці — підвищений, а рівень інсуліну, тригліцеридів та холестерину, а також рівень глікогену в печінці — знизився. Оскільки багато ефектів, що є результатом порушення метаболізму та експресії генів у мишей, позбавлених тіаміну, схожі з такими при дефіциті біотину, вірогідно, вони є результатом більш загального порушення окисного фосфорилювання через недостатність кофакторів генерації АТФ (Hernandes-Vazquez A.D.J. et al., 2016).

Піридоксин

У 1934 р. Пауль Дьорджи (Paul György) продемонстрував, що речовина, за допомогою якої лікували акродинію щурів (особливу форму дерматиту у піддослідних щурів) — вітамін В6. У результаті досліджень було встановлено, що дефіцит вітаміну B6 викликає судоми у щурів, свиней та собак та мікроцитарну анемію у деяких тварин. Пізніше, у 1938 р., С. Лепковські (Samuel Lepkovsky) виділив та кристалізував вітамін В6. А у 1939 р. Леслі Харрисом (Leslie Harris) та Карлом Фолькерсом (Karl Folkers), а також Річардом Куном (Richard Kuhn) та його колегами незалежно один від одного була визначена структура цієї речовини, вони встановили, що вітамін В6 є похідним піридину (3-гідроксі-4,5-дигідроксі-метил-2-метил-піридин). П. Дьорджи запропонував термін «піридоксин» для цього похідного (Rosenberg I.H., 2012).

Вітамін В6, а саме його фосфорильована форма піридоксаль-5-фосфат, виступає коензимом цілого ряду ферментів амінокислотного метаболізму. Він бере участь в обміні адреналіну, гістаміну, серотоніну, дофаміну, а також гемоглобіну, ГАМК, триптофану та деяких трансаміназ.

Ціанокобаламін

Два здавна відомі клінічні стани, пов’язані з дефіцитом ціанокобаламіну, — це перніціозна анемія та підгостра комбінована дегенерація спинного мозку. Перніціозна анемія була вперше описана Т. Аддісоном у 1855 р., проте найбільш важкий неврологічний прояв дефіциту ціанокобаламіну — підгостра комбінована дегенерація спинного мозку — клінічно не розпізнавалася та її пов’язували з перніціозною анемією до кінця XIX ст. На початку ХХ ст. багато дослідників вважали, що перніціозна анемія та пов’язана з нею підгостра комбінована дегенерація спинного мозку викликані інфекційними чи токсичними причинами. У той же час були відсутні ефективні методи лікування цього тяжкого неврологічного захворювання. Починаючи з кінця 1920-х років, Уільям Касл продемонстрував, що речовина, що виробляється слизовою оболонкою шлунка («внутрішній фактор»), має важливе значення для поглинання харчового фактора («зовнішній фактор», котрий пізніше був визначений як ціанокобаламін), що є необхідним для попередження злоякісної анемії. І лише у 1947 р. ціанокобаламін був виділений Карлом Фолкерсом та його колегами і майже одночасно — Смітом. У 1955 р. Дороті Кроуфут-Ходжкін за допомогою рентгеноструктурного методу визначила молекулярну структуру даного вітаміну, за що в подальшому була нагороджена Нобелевською премією (і стала третьою жінкою, що отримала цю премію, в історії). Це відкриття дозволило у 1960 р. синтезувати штучний ціанокобаламін та почати його широке клінічне застосування (Lanska D.J., 2010).

Сучасні дослідження, присвячені застосуванню тіаміну, піридоксину та ціанокобаламіну в терапії неврологічних захворювань

Згідно з отриманими англійськими вченими даними, недостатність вітамінів групи В в організмі може впливати на когнітивні функції в будь-якому віці. Дефіцит вітамінів може впливати на функцію пам’яті та зумовлювати вікові когнітивні порушення та деменцію. Піридоксин бере участь у регуляції психічних функцій та настрою; є важливим кофактором повторного метилювання гомоцистеїну, та його дефіцит пов’язаний з підвищенням рівня гомоцистеїну в крові. Гомоцистеїн є фактором ризику цереброваскулярних захворювань та може також спричиняти безпосередній токсичний вплив на нейрони ЦНС. Епідеміологічні дослідження встановили, що дефіцит даного вітаміну є розповсюдженим серед осіб похилого віку. Гіпергомоцистеїнемія також є вірогідною ланкою механізму розвитку хвороби Альцгеймера та інших форм деменції. У даному дослідженні було встановлено, що додавання в комплексне лікування вітамінів групи В, включаючи піридоксин, знижує рівень гомоцистеїну в крові, а отже, знижує пов’язані з його підвищеним рівнем ризики (Malouf R., Grimley Evans J., 2003).

Вітаміни групи В відіграють важливу роль у попередженні мікросудинних ускладнень цукрового діабету. Відповідно до даних дослідження комплекс вітамінів групи В покращує глікемічний контроль та функцію нирок за рахунок зниження рівня гомоцистеїну та може бути безпечною та ефективною стратегією лікування нефропатії на ранній стадії при цукровому діабеті 1-го типу у дітей (Elbarbary N.S. еt al., 2019).

У результаті досліджень було встановлено, що ціанокобаламін, окрім його відомої ролі як кофактора в утворенні мієліну, володіє важливими імуномодулюючими та нейротрофічними ефектами. Через подібність клінічних проявів та результатів МРТ диференціювати діагноз між дефіцитом ціанокобаламіну та розсіяним склерозом (РС) може бути складно. Крім того, у клінічних дослідженнях у пацієнтів з РС були виявлені низькі чи знижені рівні даного вітаміну. РС та дефіцит ціанокобаламіну мають деякі загальні патофізіологічні механізми. Ці спостереження піднімають питання про можливість причинно-наслідкових зв’язків між двома розладами та передбачають подальші дослідження, а також свідчать про необхідність уважного моніторингу рівня вітаміну B12, а також потенційної необхідності додавання вітаміну B12 до імунотерапії пацієнтів з РС (Miller A. et al., 2005).

Висновки

Нейромакс — комплексний препарат, що містить вітаміни групи В, дія яких у даному препараті є синергічною. Він входить до складу комплексної терапії багатьох неврологічних захворювань та станів. Його застосування не обмежується тільки станами дефіциту відповідних вітамінів. Незважаючи на те, що вітаміни є добре вивченими сполуками, нові напрямки застосування вітамінних препаратів, серед яких і Нейромакс, у клінічній практиці продовжують вивчатися, і на сьогодні вітамінотерапія є перспективним напрямком у лікуванні неврологічних захворювань.

Інструкція МОЗ

Нейромакс розчин для ін'єкцій, Здоров'я ФК ТОВ (Україна, Харків)

Склад

діючі речовини: 1 мл розчину містить піридоксину гідрохлориду 50 мг, тіаміну гідрохлориду 50 мг, ціанокобаламіну 0,5 мг;

допоміжні речовини: лідокаїну гідрохлорид, калію гексаціаноферат, натрію поліфосфат, спирт бензиловий, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий червоний розчин.

Фармакотерапевтична група

Препарати вітаміну В1 у комбінації з вітаміном В6 та/або вітаміном В12. Код АТХ А11D В.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Нейротропні вітаміни групи В чинять сприятливу дію при запальних та дегенеративних захворюваннях нервів і рухового апарату. Застосовуються для усунення дефіцитних станів, а у великих дозах вони мають аналгетичні властивості, сприяють покращанню кровообігу та нормалізують роботу нервової системи і процес кровотворення.

Вітамін В1 (тіамін) є дуже важливою активною речовиною. В організмі вітамін В1 фосфорилюється з утворенням біологічно активних тіаміндифосфату (кокарбоксилаза) і тіамінтрифосфату (ТТР).

Тіаміндифосфат як коензим бере участь у важливих функціях вуглеводного обміну, які мають вирішальне значення в обмінних процесах нервової тканини, впливають на проведення нервового імпульсу у синапсах. При недостатності вітаміну В1 у тканинах відбувається накопичення метаболітів, у першу чергу молочної і піровиноградної кислот, що призводить до різних патологічних станів і розладів діяльності нервової системи.

Вітамін В6 (піридоксин) у своїй фосфорильованій формі (піридоксаль-5’-фосфат, PALP) є коензимом ряду ферментів, які взаємодіють у загальному неокисному метаболізмі амінокислот. Через декарбоксилювання вони залучаються до утворення фізіологічно активних амінів (адреналіну, гістаміну, серотоніну, допаміну, тираміну), через трансамінування — до анаболічних і катаболічних процесів обміну (наприклад, глутамат-оксалоацетаттрансаміназа, глутаматпіруваттрансаміназа, γ-аміномасляна кислота, a-кетоглютараттрансаміназа), а також до різних процесів розщеплення і синтезу амінокислот. Вітамін В6 діє на 4 різних ділянках метаболізму триптофану. У межах синтезу гемоглобіну вітамін В6 каталізує утворення a-аміно-β-кетоадинінової кислоти.

Вітамін В12 (ціанокобаламін) необхідний для процесів клітинного метаболізму. Він впливає на функцію кровотворення (зовнішній протианемічний фактор), бере участь в утворенні холіну, метіоніну, креатиніну, нуклеїнових кислот, має знеболювальну дію.

Фармакокінетика.

Після парентерального введення тіамін розподіляється в організмі. Приблизно 1 мг тіаміну розпадається щоденно. Метаболіти виводяться із сечею. Дефосфорилювання відбувається у нирках. Біологічний період напіврозпаду тіаміну становить 0,35 години. Накопичення тіаміну в організмі не відбувається завдяки обмеженому розчиненню в жирах.

Вітамін В6 фосфорилюється та окиснюється до піридоксаль-5-фосфату. У плазмі крові піридоксаль-5-фосфат і піридоксаль зв’язуються з альбуміном. Формою, яка транспортується, є піридоксаль. Для проходження через клітинну мембрану піридоксаль-5-фосфат, зв’язаний з альбуміном, гідролізується лужною фосфатазою у піридоксаль.

Вітамін В12 після парентерального введення утворює транспортні білкові комплекси, які швидко абсорбуються печінкою, кістковим мозком та іншими проліферативними органами. Вітамін В12 надходить у жовч і бере участь у кишково-печінковій циркуляції. Вітамін В12 проходить через плаценту.

Клінічні характеристики

Показання

Неврологічні захворювання різного походження: неврити, невралгії, полінейропатії (діабетична, алкогольна), корінцевий синдром, ретробульбарний неврит, ураження лицьового нерва.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу; гостре порушення серцевої провідності; гостра форма декомпенсованої серцевої недостатності.

Вітамін В1 протипоказаний при алергічних реакціях.

Вітамін В6 протипоказано застосовувати при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення (оскільки можливе підвищення кислотності шлункового соку).

Вітамін В12 протипоказано застосовувати при еритремії, еритроцитозі, тромбоемболії.

Лідокаїн. Підвищена індивідуальна чутливість до лідокаїну або до інших амідних місцевоанестезуючих засобів, наявність в анамнезі епілептиформних судом внаслідок дії лідокаїну, тяжка брадикардія, тяжка артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності (ІІ–ІІІ ступеня), синдром слабкості синусового вузла, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, синдром Адамса-Стокса, атріовентрикулярна (AV) блокада ІІ і ІІІ ступеня, гіповолемія, тяжкі порушення функції печінки/нирок, порфірія, міастенія.

Період вагітності та годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дія тіаміну інактивується 5-фторурацилом, оскільки останній конкурентно інгібує фосфорилювання тіаміну у тіамін-пірофосфат. Петльові діуретики, наприклад фуросемід, що гальмують канальцеву реабсорбцію, під час довготривалої терапії можуть спричинити підвищення екскреції тіаміну і таким чином зменшити рівень тіаміну.

Протипоказане одночасне застосування з леводопою, оскільки вітамін В6 може зменшувати протипаркінсонічну дію леводопи. Одночасний прийом з антагоністами піридоксину (наприклад, ізоніазид, гідралазин, пеніциламін або циклосерин), пероральними контрацептивами може підвищувати потребу у вітаміні В6.

Вживання напоїв, що містять сульфіти (наприклад, вино), підвищує деградацію тіаміну.

Лідокаїн підсилює пригнічувальну дію на дихальний центр засобів для наркозу (гексобарбітал, тіопентал натрію внутрішньовенно), снодійних та седативних засобів; послаблює кардіотонічний вплив дигітоксину. При одночасному застосуванні зі снодійними і седативними засобами можливе посилення пригнічувальної дії на центральну нервову систему (ЦНС).

Етанол підсилює пригнічувальну дію лідокаїну на функцію дихання.

Адреноблокатори (у т. ч. пропранолол, надолол) при комбінованому застосуванні уповільнюють метаболізм лідокаїну у печінці, посилюють ефекти лідокаїну (у т. ч. токсичні) і підвищують ризик розвитку брадикардії і гіпотензії. При одночасному застосуванні β-адреноблокаторів та лідокаїну необхідно зменшити дозу останнього.

Курареподібні препарати — можливе поглиблення міорелаксації (аж до паралічу дихальних м’язів).

Норепінефрин, мексилетин — посилюється токсичність лідокаїну (знижується кліренс лідокаїну).

Ізадрин і глюкагон — підвищується кліренс лідокаїну.

Циметидин, мідазолам — підвищується у плазмі концентрація лідокаїну. Циметидин витісняє зі зв’язку з білками крові та уповільнює інактивацію лідокаїну у печінці, що призводить до підвищення ризику посилення побічної дії лідокаїну. Мідазолам помірно підвищує концентрацію лідокаїну у крові.

Протисудомні засоби, барбітурати (у т. ч. фенобарбітал, фенітоїн) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном можливе прискорення метаболізму лідокаїну у печінці, зниження концентрації у крові, посилення кардіодепресивного ефекту.

Антиаритмічні засоби (аміодарон, верапаміл, хінідин, аймалін, дизопірамід), протисудомні засоби (похідні гідантоїну) — посилюється кардіодепресивна дія; одночасне застосування з аміодароном може призводити до розвитку судом.

Новокаїн, новокаїнамід (прокаїнамід) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном можливе збудження ЦНС, галюцинації.

Інгібітори моноаміноксидази, аміназин, бупівакаїн, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін — при комбінованому застосуванні з лідокаїном підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії та пролонгується місцевоанестезуюча дія останнього.

Наркотичні аналгетики (морфін) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном посилюється аналгезуючий ефект наркотичних аналгетиків, однак підсилюється і пригнічення дихання.

Преніламін — підвищується ризик розвитку шлуночкової аритмії типу «пірует».

Пропафенон — можливе збільшення тривалості і підвищення тяжкості побічних ефектів з боку ЦНС.

Рифампіцин — можливе зниження концентрації лідокаїну у крові.

Поліміксин В — слід контролювати функцію дихання.

Серцеві глікозиди — при комбінованому застосуванні з лідокаїном послаблюється кардіотонічний ефект серцевих глікозидів.

Глікозиди наперстянки — на тлі інтоксикації лідокаїн може посилювати тяжкість AV-блокади.

Вазоконстриктори (епінефрин, метоксамін, фенілефрин) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном сприяють уповільненню всмоктування лідокаїну і пролонгують дію останнього.

Гуанадрель, гуанетидин, мекаміламін, триметафан — при комбінованому застосуванні для спінальної та епідуральної анестезії підвищується ризик вираженої гіпотензії і брадикардії.

Ацетазоламід, тіазидні і петльові діуретики — при комбінованому застосуванні з лідокаїном, у результаті створення гіпокаліємії, зменшують ефект останнього.

Антикоагулянти (у т. ч. ардепарин, далтепарин, данапароїд, еноксапарин, гепарин, варфарин) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном збільшують ризик розвитку кровотеч.

Препарати, що зумовлюють блокаду нервово-м’язової передачі — при комбінованому застосуванні з лідокаїном посилюється дія препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-м’язової передачі, оскільки останні зменшують провідність нервових імпульсів.

Особливості застосування.

Лікарський засіб не слід вводити внутрішньовенно.

Внутрішньом’язові ін’єкції вітаміну В12 можуть спричиняти анафілактичні реакції у пацієнтів з підвищеною чутливістю.

Парентеральне введення вітаміну В12 може тимчасово впливати на діагностику фунікулярного мієлозу або перніціозної анемії.

Під час довготривалого застосування вітаміну В6 (понад 6–12 місяців) у дозах більш ніж 50 мг щоденно або у дозах більш ніж 1000 мг на добу (понад 2 місяці) може призвести до оборотної периферичної сенсорної нейропатії. У разі виникнення симптомів периферичної сенсорної нейропатії (парестезії) необхідно відкоригувати дозу препарату та, якщо необхідно, припинити лікування.

Препарат містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Препарат містить менше 1 ммоль (39 мг)/дозу калію, тобто практично вільний від калію.

Оскільки препарат містить вітамін В6, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам з пептичною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі, з вираженими порушеннями функції нирок і печінки.

Пацієнтам з новоутвореннями, крім випадків, що супроводжуються мегалобластною анемією та дефіцитом вітаміну В12, не слід застосовувати препарат.

Препарат не застосовувати при тяжкій формі декомпенсації серцевої діяльності та стенокардії.

Оскільки препарат містить лідокаїн, слід врахувати, що при обробці місця ін’єкції дезінфікуючими розчинами, що містять тяжкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді болючості і набряку.

Оскільки лідокаїн чинить виражену антиаритмічну дію і може сам виступати як аритмогенний фактор, з обережністю слід застосовувати препарат особам зі скаргами на аритмію у минулому.

З обережністю застосовувати пацієнтам із серцевою недостатністю помірного ступеня, артеріальною гіпотензією помірного ступеня, неповною АV-блокадою, порушенням внутрішньошлуночкової провідності, порушеннями функції печінки і нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну 10 мл/хв), порушенням функції дихання, епілепсією, після операцій на серці, при генетичній схильності до гіпертермії, ослабленим хворим і пацієнтам літнього віку.

Під час застосування лідокаїну обов’язковим є контроль ЕКГ. У випадку порушень діяльності синусового вузла, подовження інтервалу РQ, розширення QRS або при розвитку нової аритмії слід зменшити дозу/відмінити препарат.

Перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію у крові.

При внутрішньом’язовому введенні може підвищитися концентрація креатиніну, що може призвести до помилки при постановці діагнозу гострого інфаркту міокарда.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Під час вагітності та годування груддю рекомендовано щоденне споживання вітаміну В1 у дозах 1,4–1,6 мг, вітаміну В6 — 2,4–2,6 мг. Під час вагітності ці дози можуть бути вищими, якщо у пацієнтки є дефіцит В1 та В6.

Вітаміни В1 та В6 проникають у грудне молоко. Високі дози вітаміну В6 можуть зменшувати кількість молока.

Лікарський засіб містить 100 мг вітаміну В6 в ампулі, тому його не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Для внутрішньом’язового введення.

Шкірні тести з місцевими анестетиками потрібно проводити у осіб, що мали підтверджені реакції на ці препарати. Рекомендується проводити провокаційні проби в разі отримання негативних результатів шкірних проб. Тестування пацієнтів із доведеною алергічною реакцією на місцеві анестетики повинні проводити тільки алергологи, котрі мають досвід у галузі медикаментозної алергії.

У тяжких (гострих) випадках лікування розпочинати з 2 мл розчину внутрішньом’язово 1 раз на добу до зняття гострих симптомів. Для продовження лікування призначати по 2 мл (1 ін’єкцію) 2–3 рази на тиждень. Курс лікування триває не менше 1 місяця.

Внутрішньом’язову ін’єкцію слід виконувати у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза.

Для підтримання або продовження терапевтичного курсу ін’єкцій або для профілактики рецидиву рекомендується лікарський засіб Нейромакс, таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям.

Передозування

Вітамін В1 має широкий терапевтичний діапазон. Дуже високі дози (більше 10 г) проявляють курареподібний ефект, пригнічуючи провідність нервових імпульсів.

Вітамін В6 володіє дуже низькою токсичністю.

Надмірне застосування вітаміну В6 у дозах більш ніж 1 г на добу протягом кількох місяців може призвести до нейротоксичних ефектів.

Нейропатії з атаксією і розлади чутливості, церебральні конвульсії зі змінами на ЕЕГ, а також в окремих випадках гіпохромна анемія і себорейний дерматит були описані після введення більше 2 г на добу.

Вітамін В12: після парентерального введення (у рідкісних випадках — після перорального застосування) доз препарату вищих, ніж рекомендовані, спостерігались алергічні реакції, екзематозні шкірні порушення і доброякісна форма акне.

При тривалому застосуванні у високих дозах можливе порушення активності ферментів печінки, біль у ділянці серця, гіперкоагуляція.

Лікування: терапія симптоматична.

Лідокаїн.

Симптоми: психомоторне збудження, запаморочення, загальна слабкість, зниження артеріального тиску, тремор, порушення зору, тоніко-клонічні судоми, кома, колапс, можлива AV-блокада, пригнічення ЦНС, зупинка дихання. Перші симптоми передозування у здорових людей виникають при концентрації лідокаїну у крові більше 0,006 мг/кг, судоми — при 0,01 мг/кг.

Лікування: припинення введення препарату, оксигенотерапія, протисудомні засоби, вазоконстриктори (норадреналін, мезатон), при брадикардії — холінолітики (0,5–1 мг атропіну). Можливе проведення інтубації, штучної вентиляції легенів, реанімаційних заходів. Діаліз неефективний.

Побічні реакції

Довготривале застосування (понад 6–12 місяців) у дозах понад 50 мг вітаміну В6 щоденно може призвести до периферичної сенсорної нейропатії, нервового збудження, нездужання, запаморочення, головного болю.

З боку травного тракту: шлунково-кишкові розлади, у т. ч. нудота, блювання, діарея, біль у животі, підвищення кислотності шлункового соку.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (шкірні висипання, порушення дихання, анафілактичний шок, набряк Квінке), підвищена пітливість.

З боку шкіри: свербіж, кропив’янка, вугрові висипання, генералізований ексфоліативний дерматит.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмії, брадикардія, уповільнення провідності серця, поперечна блокада серця, зупинка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс, підвищення/зниження артеріального тиску, біль у серці.

З боку нервової системи: збудження ЦНС (при застосуванні у високих дозах), занепокоєння, головний біль, запаморочення, порушення сну, сплутаність свідомості, сонливість, втрата свідомості, кома; у пацієнтів із підвищеною чутливістю — ейфорія, тремор, тризм, руховий неспокій, парестезії, судоми.

З боку органів зору: ністагм, оборотна сліпота, диплопія, мигтіння «мушок» перед очима, світлобоязнь, кон’юнктивіт.

З боку органів слуху: слухові порушення, шум у вухах, гіперакузія.

З боку дихальної системи: задишка, риніт, пригнічення або зупинка дихання.

Інші: відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, набряки, слабкість, злоякісна гіпертермія, порушення чутливості, моторний блок.

Загальні розлади: реакції у місці введення.

У разі дуже швидкого парентерального введення можливий розвиток системних реакцій у вигляді судом.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 °С до 8 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Піридоксин несумісний з препаратами, які містять леводопу, оскільки при одночасному застосуванні посилюється периферичне декарбоксилювання леводопи і таким чином знижується її антипаркінсонічна дія.

Тіамін несумісний з окислювальними і редукуючими сполуками: хлоридом ртуті, йодидом, карбонатом, ацетатом, таніновою кислотою, залізо-амоній-цитратом, а також із фенобарбіталом натрію, рибофлавіном, бензилпеніциліном, глюкозою і метабісульфітом, оскільки інактивується в їх присутності. Мідь прискорює розпад тіаміну; крім того, тіамін втрачає свою дію при збільшенні значення рН препарату більше ніж на 3 (у бік олужнення) від вихідного рівня.

Ціанокобаламін несумісний із солями важких металів.

Упаковка

По 2 мл в ампулах № 5, № 10 у коробці; № 5, № 5×2, № 10 у блістері у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

Нейромакс таблетки, вкриті плівковою оболонкою, Здоров'я ФК ТОВ (Україна, Харків)

Склад

діючі речовини: піридоксину гідрохлорид, бенфотіамін;

1 таблетка містить піридоксину гідрохлориду 100 мг, бенфотіаміну 100 мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, тальк, повідон, кальцію стеарат, крохмаль кукурудзяний, суха суміш «Opadry II white», що містить титану діоксид (Е 171), тальк, поліетиленгліколь, спирт полівініловий.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглі, з двоопуклою поверхнею.

Фармакотерапевтична група

Препарати вітаміну В1 в комбінації з вітаміном В6.

Код АТХ А11D В.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Нейротропні вітаміни групи В чинять сприятливу дію на перебіг запальних та дегенеративних захворювань нервів і рухового апарату. Їх слід застосовувати для усунення дефіцитних станів, у великих дозах вітаміни мають аналгетичні властивості, сприяють покращанню кровообігу та нормалізують роботу нервової системи і процес кровотворення.

Фармакокінетика.

Вітамін В6 і його похідні більшою частиною швидко всмоктуються у верхньому відділі травного тракту шляхом пасивної дифузії та екскретуються в межах 2–5 годин.

Клінічні характеристики

Показання

Неврологічні захворювання, зумовлені доведеним дефіцитом вітамінів В1, В6.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Прийом вітаміну В1 протипоказаний при алергічних реакціях.

Прийом вітаміну В6 протипоказаний при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення (оскільки можливе підвищення кислотності шлункового соку).

Період вагітності або годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Піридоксин несумісний з препаратами, які містять леводопу, оскільки при одночасному застосуванні посилюється периферичне декарбоксилювання леводопи і таким чином знижується її антипаркінсонічна дія.

Бенфотіамін несумісний з окиснювальними і відновними сполуками: хлоридом ртуті, йодидом, карбонатом, ацетатом, таніновою кислотою, залізо-амоній-цитратом, а також із фенобарбіталом натрію, рибофлавіном, бензилпеніциліном, глюкозою і метабісульфітом, оскільки інактивується при їх наявності. Мідь прискорює розпад бенфотіаміну; крім того, тіамін втрачає свою дію при збільшенні значень рН (більше ніж 3).

Тіамін інактивується 5-фторурацилом, оскільки останній конкурентно інгібує фосфорилювання тіаміну у тіамінпірофосфат.

Антациди знижують всмоктування тіаміну.

Петльові діуретики (наприклад, фуросемід), що гальмують канальцеву реабсорбцію, під час довготривалої терапії можуть спричинити підвищення екскреції тіаміну і таким чином знизити рівень тіаміну.

Одночасне застосування антагоністів піридоксину (наприклад, ізоніазиду, гідралазину, D-пеніцилінаміну або циклосерину), алкоголю, а також тривале застосування пероральних контрацептивів, що містять естрогени, може призвести до недостатності вітаміну В6.

Вживання алкоголю та чорного чаю зменшує абсорбцію тіаміну.

Напої, що містять сульфіти (наприклад, вино), посилюють деградацію тіаміну.

Піридоксин може зменшити ефективність алтретаміну.

Особливості застосування.

Питання про застосування Нейромаксу для лікування пацієнтів з тяжкою та гострою формою декомпенсованої серцевої недостатності вирішує лікар індивідуально, враховуючи стан хворого.

При застосуванні вітаміну В12 клінічна картина, а також лабораторні аналізи при фунікулярному мієлозі або перніціозній анемії можуть втрачати свою специфічність.

Оскільки Нейромакс містить вітамін В6, необхідно з обережністю призначати цей лікарський засіб пацієнтам із виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки, серйозною печінковою та нирковою недостатністю в анамнезі.

Пацієнтам із новоутвореннями Нейромакс застосовувати не можна, за винятком випадків, пов’язаних із мегалобластною анемією і дефіцитом вітаміну В12. Препарат не застосовують при тяжкій або гострій формі декомпенсованої серцевої діяльності та стенокардії.

При появі ознак периферичної сенсорної нейропатії (парестезії) потрібно переглянути дозування та призупинити застосування Нейромаксу, якщо це необхідно. При тривалому прийомі (більше 6–12 місяців) добових доз, що перевищують 50 мг вітаміну В6, так само, як і при короткотривалому прийомі (більше 2 місяців) більше ніж 1 г вітаміну В6 на добу, спостерігалася нейропатія. У зв’язку з цим рекомендується постійний контроль при довготривалому прийомі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Добова потреба у вітаміні В6 під час вагітності та годування груддю становить до 2,5 мг.

У період вагітності або годування груддю рекомендовано щоденне застосування вітаміну В1 у дозі 1,4–1,6 мг і вітаміну В6 у дозі 2,4–2,6 мг.

Немає доказів щодо застосування більш високих доз, порівняно з рекомендованими добовими дозами.

Вітаміни В1 і В6 потрапляють у грудне молоко.

Високі дози вітаміну В6 можуть перешкоджати виробленню молока.

Препарат містить 100 мг вітаміну В6, тому його не слід застосовувати під час вагітності та годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки у деяких пацієнтів препарат може спричинити такі побічні явища, як запаморочення, головний біль і тахікардія, слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Застосовувати внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Рекомендована доза становить 1 таблетку на добу. В індивідуальних випадках дозу підвищують і застосовують по 1 таблетці 3 рази на добу.

Таблетки слід приймати цілими, запиваючи рідиною, після вживання їжі.

Тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально у кожному випадку. Після максимального періоду лікування (4 тижні) приймається рішення щодо коригування та зниження доз препарату.

Діти.

Ефективність і безпека застосування препарату дітям не встановлені, тому його не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Передозування

При передозуванні відбувається посилення симптомів побічної дії препарату.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Терапія симптоматична.

При хронічному застосуванні у високих дозах можливе погіршення активності печінкових ферментів, біль у серці і гіперкоагуляція.

Тіамін має широкий терапевтичний діапазон. Високі дози (більше 10 г) вітаміну В1 виявляють гангліоблокуючий курареподібний ефект та пригнічують проведення нервових імпульсів.

Безперервне застосування вітаміну В6 у дозах, що перевищують 1 г на добу, довше 2 місяців може призвести до нейротоксичних ефектів.

Довготривале застосування (понад 6–12 місяців) у дозах більше ніж 50 мг вітаміну В6 щоденно може призвести до периферичної сенсорної нейропатії.

При довготривалому застосуванні вітаміну В1 у дозі понад 2 г на добу була зафіксована нейропатія з атаксією і розлади чутливості, церебральні судоми зі змінами на ЕЕГ, а в окремих випадках — гіпохромна анемія і себорейний дерматит.

Побічні реакції

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, підвищення кислотності шлункового соку.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок; анафілаксія; кропив’янка.

З боку шкіри: шкірні висипання, свербіж.

У дуже рідких випадках — шоковий стан.

З боку нервової системи: довготривале застосування (понад 6–12 місяців) у дозах більше ніж 50 мг вітаміну В6 щоденно може призвести до периферичної сенсорної нейропатії, нервового збудження, запаморочення, головного болю.

З боку ендокринної системи: інгібується виділення пролактину.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, № 30 (10×3), № 60 (10×6) у блістерах у коробці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

Дата додавання: 19.10.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують Нейромакс

Акродерматит стійкий (Аллопо) МКХ L40.2
Дисемінований оперізуючий лишай МКХ B02.7
Інший первинний гонартроз МКХ M17.1
Інші ураження серединного нерва МКХ G56.1
Ішіас МКХ M54.3
Люмбоішіалгія МКХ M54.4
Невралгія трійчастого нерва МКХ G50.0
Оперізуючий лишай без ускладнень МКХ B02.9
Остеохондроз хребта неуточнений МКХ M42.9
Остеохондроз шийного відділу хребта МКХ M42.1
Перелом тіла (діафізу) плечової кістки МКХ S42.3
Ураження попереково-крижового сплетення МКХ G54.1
Юнацький остеохондроз хребта МКХ M42.0

Рекомендовані аналоги Нейромакс:

препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
препарати вітаміну в1, у тому числі в комбінації з вітамінами в6 та в12
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko