Новини медицини та фармаціїСеборейний дерматит: косметологічна проблема чи хвороба?

Себорейний дерматит: косметологічна проблема чи хвороба?

Що таке себорея?

Себорейний дерматит — поширене запальне захворювання шкіри, що має безпечні, але вкрай неприємні прояви, які призводять до розвитку психологічних та емоційних проблем у хворого. Іноді себорейний дерматит також називають «себорейною екземою». У немовлят себореєю називають «молочні скоринки».

Себорейний дерматит в основному уражує шкіру голови, при цьому відмічається рясна стійка лупа, скоринки. Себорея на тілі розвивається в зонах, багатих на сальні залози, особливо на грудях і в складках тіла. Папульозно-лускатий висип часто розвивається і на обличчі.

Перебіг характеризується наявністю періодів загострень та ремісій.

Себорея: причини

Себорейний дерматит — грибок на обличчі?

Розвиток себореї пов’язаний з грибком, але водночас — це неінфекційне та незаразне захворювання. Так, розвиток запальної реакції пов’язаний із порушенням імунної реакції на представника нормальної мікрофлори шкіри Malassezia spp. внаслідок зниження Т-клітинної відповіді та активації системи комплементу.

У патогенезі розвитку себорейного дерматиту відіграють роль аномальне відторгнення кератиноцитів та порушення епідермального бар’єра, пов’язані з генетичними факторами.

Існує безліч факторів, пов’язаних із розвитком себорейного дерматиту.

До факторів ризику розвитку себорейного дерматиту належать:

вік (немовлята, особи в період статевого дозрівання та молодого віку);
чоловіча стать;
підвищена активність сальних залоз;
імунодефіцит, ВІЛ-СНІД;
неврологічні та психіатричні захворювання (хвороби Паркінсона, Альцгеймера, тяжкий перебіг депресії);
вегетативна дисфункція;
вплив медикаментозного лікування (застосування антагоністів дофаміну, імунодепресантів, літію);
низька вологість та/або низька температура навколишнього середовища.

Себорейний дерматит: ознаки

Себорейний дерматит може розвиватися у немовлят (інфантильний варіант) та дорослих (дорослий варіант).

У немовлят себорейний дерматит проявляється у вигляді твердих жирних лусочок на маківці та лобових ділянках шкіри голови. Він розвивається в перші 3 міс життя, має легку форму, часто проходить самостійно і в більшості випадків розрішується спонтанно до 1-го року життя. Для себорейного дерматиту характерні фолікулоцентричні папули та бляшки лососевого кольору з дрібними білими лусочками та жовтими кірками, тобто для себорейного дерматиту характерні лущення, запалення шкіри та стійка лупа.

Поширення висипу є найважливішою клінічною особливістю себорейного дерматиту: це одна з ознак, важливих для диференційної діагностики із псоріазом і контактним дерматитом.

Себорейний дерматит не заразний, не спричинений поганою гігієною і не призводить до незворотного випадіння волосся.

Для ознак та симптомів себорейного дерматиту можуть бути характерні:

лущення шкіри (лупа) на шкірі голови, волоссі, бровах, бороді або вусах, скоринки на голові у дорослого;
розвиток лущіння, покритого білими або жовтими лусочками або скоринками ділянок на обличчі, бокових зонах носа, бровах, вухах, повіках;
ділянки лущення також можуть розвиватися на грудях, у пахвових западинах, пахвинній ділянці або під грудьми;
краї уражень зазвичай нечітко окреслені;
висип може виглядати темніше або світліше у осіб з темною шкірою;
можливий кільцеподібний (кільцевий) висип, тип якого називається «пелюстковим себорейним дерматитом»;
свербіж;
іноді — печіння.

На голові та шиї себорейний дерматит зазвичай має характерну симетричну форму і уражує центральну третину обличчя, зокрема вилицеву ділянку, центр чола, брови (особливо їх медіальну частину), завушну ділянку та зовнішній слуховий прохід. При себорейному дерматиті характерне ураження носогубних складок і складок біля крил носа, також можливий блефарит з ураженням передньої лінії.

Вираженість ознак та симптомів себорейного дерматиту можуть збільшуватися при стресі, втомі чи в період міжсезоння.

Себорея: лікування

Підхід варіюватиме залежно від віку пацієнта, а також поширення та тяжкості стану.

Зазвичай для підлітків та дорослих основними засобами лікування себорейного дерматиту є лікувальні шампуні, креми та лосьйони. Дуже важливо приділити увагу догляду за шкірою, зокрема використанню замінників мила і відповідного зволоження.

Себорейний дерматит волосистої частини голови: як лікувати?

Якщо препарати, що відпускаються без рецепта, і модифікація навичок догляду за собою не допомагають, ваш лікар може рекомендувати більш серйозну терапію.

Зазвичай рекомендуються:

місцеві протигрибкові засоби як лікування першої лінії;
топічні кортикостероїди та інгібітори кальциневрину при виражених симптомах та для лікування помірних та тяжких форм загострень.

Так, хворому з помірною клінічною картиною рекомендується наступна терапія цього патологічного стану:

місцеві протигрибкові препарати (1–2% кетоконазолу, 1% циклопіроксу);
місцеві кератолітичні засоби (1% піритіон цинку, має також протигрибкову та антибактеріальну дію).

За їх неефективності або при виражених симптомах — протисвербіжні та протизапальні засоби (місцеві кортикостероїди, наприклад, 1% гідрокортизон, флуоцинолон та інгібітори кальциневрину).

Також може бути рекомендовано періодичне застосування комбінації місцевого кортикостероїду та протигрибкового препарату імідазолу.

Шампуні при себореї зазвичай містять комбінації таких речовин, як сосновий або кам’яновугільний дьоготь (протисвербіжна/кератолітична дія), саліцилова кислота (кератолітична дія), сірка (протимікробна/кератолітична дія) і сульфацетамід (протизапальна/антибактеріальна дія).

Шампуні слід наносити на шкіру голови та прилеглі до неї ділянки та змивати через 5–10 хв. Шкірки на голові у дорослого при цьому не слід агресивно видаляти.

У лікуванні себорейного дерматиту у немовлят може бути рекомендоване місцеве застосування кетоконазолу, оскільки препарат характеризується мінімальною виявленою системною абсорбцією та його застосування є безпечним у цієї категорії пацієнтів.

Частота використання лікувального шампуню чи інших протигрибкових засобів визначається індивідуально. Лікувальні шампуні можна використовувати 1 раз на добу або 2–3 рази на тиждень протягом кількох тижнів.