Новини медицини та фармації

Мігрень: не просто головний біль

Що таке мігрень?

Мігрень — це захворювання, що проявляється нападами головного болю, який має пульсуючий характер та односторонню локалізацію. Головний біль при мігрені часто супроводжується нудотою, блюванням та крайньою чутливістю до світла та звуку. Напади мігрені можуть тривати від кількох годин до кількох днів, а біль може бути настільки вираженим, що заважає повсякденній діяльності.

Причини розвитку мігрені станом на сьогодні до кінця не вивчені, відмічається важлива роль спадкових факторів.

Що ж не можна робити при мігрені? Напади мігрені можуть бути пов’язані з впливом різних факторів, зокрема таких, як:

стресові ситуації;
сильні емоції;
недостатня тривалість сну;
пропуск прийому їжі;
незвична фізична активність;
зміна погоди;
вживання алкоголю;
вживання харчових добавок (наприклад аспартаму, глутамату);
період менструації/овуляції у жінок та ін.

Так, пацієнтам рекомендується спостерігати, які фактори провокують розвиток нападів та уникати їхнього впливу.

Частина пацієнтів з мігренню має ауру, яка може виникати до приступу головного болю або супроводжувати його. Аура мігрені може включати зорові порушення, такі як спалахи світла або сліпі плями, а також інші порушення, такі як поколювання на одній стороні обличчя, у руці або нозі та порушення мови. Мігрень з аурою також називається класичною мігренню.

Мігрень можна зафіксувати у дітей, підлітків та дорослих.

Виділяють 4 стадії мігрені:

продромальна — за 1–2 доби до мігрені можуть відмічатися зміни, що передують розвитку нападу: запор, зміни настрою від занепаду до ейфорії, підвищений апетит, скутість шиї, прискорене/збільшене сечовипускання, затримка рідини, часте позіхання;
аура — зорові явища, такі як бачення різних форм, яскравих плям або спалахів світла. Втрата зору. Поколювання в руці чи нозі. Слабкість чи оніміння обличчя або однієї сторони тіла. Порушення мови;
напад — у разі відсутності лікування напад мігрені зазвичай триває 4–72 год. Частота розвитку нападів мігрені варіює: вони можуть розвиватися рідко або кілька разів на місяць;
постдромальна — відчуття млявості, виснаження, розгубленості, спустошення чи навпаки — піднесеного настрою. У цей період раптовий рух головою може на короткий час знову спричинити біль.

Але необов’язково у кожного пацієнта з мігренню виявляють усі 4 стадії.

Симптоми мігрені:

біль зазвичай з одного боку голови, але буває і з обох.
Головний біль пульсуючого характеру.
Головний біль, вираженість якого збільшується при фізичних навантаженнях.
Підвищена чутливість до світла, звуку, інколи ж і запаху, дотику.
Нудота та блювання.

Симптоми мігрені у жінок аналогічні таким у чоловіків, але можуть розвиватися циклічно у певні фази менструального циклу.

Мігрень: що робити?

Зазначається гіподіагностика мігрені. Багато людей вважають мігрень звичайним головним болем і не отримують адекватної терапії.

Як зрозуміти, що у вас є мігрень? Якщо у вас виявляються симптоми та ознаки мігрені, подібні до описаних вище, зверніться до невролога. Також рекомендується вести щоденник — фіксувати, коли розвиваються напади, їх характеристики, тривалість та які препарати усунули головний біль.

Важливо звертатися до лікаря, якщо змінився характер чи частота розвитку нападів головного болю.

Слід негайно звернутися до лікаря або у відділення невідкладної допомоги за наявності будь-якої з таких ознак:

раптовий, значно виражений, пронизливий головний біль;
головний біль з лихоманкою, ригідність м’язів шиї;
сплутаність свідомості, судоми, двоїння в очах, оніміння або слабкість у будь-якій частині тіла, що може бути ознакою інсульту;
головний біль після черепно-мозкової травми;
хронічний головний біль, вираженість якого збільшується після кашлю, напруження або різкого руху;
головний біль, що розвинувся вперше, у осіб віком старше 50 років.

Мігрень діагностують на підставі історії хвороби, симптомів, неврологічного обстеження та сімейного анамнезу.

Методи візуалізації (комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія головного мозку) показані при клінічній підозрі на інші неврологічні захворювання (інсульт, менінгіт, об’ємне новоутворення та ін.).

У лікуванні мігрені застосовують:

знеболювальні препарати — гостре або абортивне лікування, їх приймають під час нападів мігрені, вони призначені для усунення симптомів;
профілактичні ліки. Ці препарати приймають регулярно, часто щодня, щоб знизити ступінь тяжкості або частоту нападів мігрені.

Лікар порекомендує варіант лікування з урахуванням частоти розвитку та вираженості нападів.

Мігрень: як зняти напад? Найчастіше для купірування болю під час нападу мігрені застосовують парацетамол, ібупрофен, ацетилсаліцилову кислоту, а також комбіновані препарати, до складу яких входять кофеїн, парацетамол та ацетилсаліцилова кислота.

Триптани (суматриптан, ризатриптан) швидко купують напади мігрені, їх застосовують при неефективності парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів. Їх слід з обережністю приймати особам із підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань.

Дигідроерготамін найбільш ефективний при застосуванні незабаром після початку розвитку симптомів мігрені. Його приймають для усунення тривалих тяжких форм нападів мігрені. Особам з ішемічною хворобою серця, підвищеним артеріальним тиском, захворюваннями нирок або печінки слід уникати прийому дигідроерготаміну.

Нові препарати для терапії мігрені включають ласмідитан, пероральні антагоністи пептидів, пов’язаних із геном кальцитоніну (гепанти — уброгепант та римегепант). Вони купірують такі симптоми мігрені, як головний біль, нудота та чутливість до світла та звуку.

Якщо напад мігрені супроводжується вираженою нудотою та блюванням, можна застосовувати лікарські засоби для їх усунення (хлорпромазин, метоклопрамід, прохлорперазин).

Профілактичне лікування спрямоване на зниження частоти нападів мігрені, їх тяжкості та тривалості. Для профілактики мігрені застосовують блокатори бета-адренорецепторів (пропранолол, метопролол), антагоністи кальцієвих каналів (верапаміл), антидепресанти, протисудомні препарати, ін’єкції ботулотоксину, моноклональні антитіла до пептидів, пов’язаних з геном кальцитоніну.