Злоякісне новоутворення яєчка (ЗНЯ), або рак яєчка (РЯ) — це найпоширеніше виліковне новоутворення у чоловіків, яке діагностують у віці 15–45 років.
РЯ становить 1% усіх пухлин у чоловіків та 5% усіх злоякісних новоутворень в урології. Згідно з результатами дослідження, за останні 40 років захворюваність на РЯ підвищилася вдвічі (Gaddam S.J. et al., 2023).
Найбільшу частоту РЯ діагностують у Західній та Північній Європі. Найвищий рівень смерті від РЯ відмічають у країнах Західної Азії.
У США РЯ найчастіше виявляють серед чоловіків віком 20–34 років (51% усіх випадків). 22,9% всіх випадків РЯ діагностують в осіб віком 35–44 років, 12,9% — віком 45–54 років, а решту — в інших вікових групах.
Захворювання частіше фіксують у чоловіків європеоїдної раси з рівнем захворюваності на 7,1:100 000 осіб, порівняно з 5,4 серед латиноамериканців та 1,7 серед афроамериканців.
Частота РЯ вища в індустріально розвинених країнах. Синхронні контралатеральні пухлини, при яких уражуються обидва яєчка одночасно, діагностують у 0,6% усіх випадків, тоді як метахронні контралатеральні пухлини (уражається 2-ге яєчко через деякий час після 1-го) виявляють у 1,9% усіх випадків (Gaddam S.J. et al., 2023).
РЯ визначається, виходячи з типу клітин.
Відповідно до гістопатологічної класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), РЯ поділяють на:
Причини формування герміногенних новоутворень невідомі. Однак у хворих з РЯ діагностують внутрішньотубулярну герміногенну неоплазію, що формується з гоноцитів, які не диференціюються в сперматогонії.
Згідно з результатами дослідження, існує кілька генетичних локусів, які зумовлюють схильність до розвитку РЯ (Elzinga-Tinke J.E. et al., 2015).
Існують різні фактори ризику розвитку ЗНЯ, найпоширеніші з них:
В етіології РЯ виявлено генетичні зміни ізохромосоми 12p та мутації гена p53 у 66% усіх випадків GCNIS, а також поліморфізми в гені PTEN та порушення регуляції в плюрипотентній програмі ембріональних статевих клітин (ідентифіковане маркерами M2A, C-KIT та OCT4 / NANOG) (Gaddam S.J. et al., 2023).
При РЯ у пацієнтів можливі такі симптоми:
Для діагностики РЯ необхідно зібрати докладний анамнез та провести детальний фізичний огляд. Важливо запитати у пацієнта про крипторхізм, орхіопексію або пахвинну грижу в дитинстві. Слід з’ясувати наявність сімейного анамнезу РЯ у батька чи брата.
При фізичному огляді лікар може пальпувати інтратестикулярну тверду масу в мошонці.
Хворим рекомендовано призначити аналіз на пухлинні маркери (ПМ) у плазмі крові:
На рецидив герміногенної пухлини вказують значні та зростаючі рівні АФП та/або β-ХГЛ у плазмі крові. Однак підвищення рівня ПМ слід інтерпретувати з обережністю. Наприклад, хибнопозитивні рівні β-ХГЛ у плазмі крові можуть бути результатом перехресної реакції аналізу з лютеїнізувальним гормоном. У цьому випадку пацієнту рекомендовано внутрішньом’язову ін’єкцію тестостерону для нормалізації значень β-ХГЛ у плазмі крові.
Підвищені рівні ПМ у плазмі крові після видалення ракового яєчка часто є ранньою ознакою рецидиву.
Основний метод виявлення РЯ — трансскротальне ультразвукове дослідження (УЗД) яєчок, за допомогою якого лікар може діагностувати гіпоехогенне, щільне та васкуляризоване інтратестикулярне новоутворення.
Для виявлення метастазування в ретроперитонеальні лімфатичні вузли, що розвинулося з первинного РЯ, рекомендована комп’ютерна (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ).
Якщо у пацієнта діагностовані підвищені рівні ПМ у плазмі крові, також показано проведення КТ грудної клітки, черевної порожнини та таза для визначення стадії захворювання та виявлення можливих метастазів.
Згідно з результатами дослідження відомо, що хоріокарцинома поширюється гематогенним шляхом, і хворим з підвищеним рівнем β-ХГЛ у плазмі крові рекомендовано МРТ головного мозку (ГМ) для виявлення метастатичних уражень ГМ.
Також рекомендована радикальна пахова орхіектомія (є як терапевтичною, так і діагностичною процедурою).
Пацієнтам з РЯ не рекомендована трансскротальна біопсія. Згідно з результатами дослідження існує статистично значуще підвищення частоти локального рецидиву РЯ під час трансскротальної біопсії порівняно з орхіектомією (2,9% проти 0,4%) (Gaddam S.J. et al., 2023).
Для оцінки анатомічної поширеності захворювання рекомендована класифікація TNM (Tumour, Node, Metastasis) Міжнародного союзу боротьби з раком (International Union Against Cancer — UICC), 2016 р. Також існують прогностичні групи Міжнародного союзу боротьби з раком (Union for International Cancer Control prognostic groups) (Brierley J.E., 2016).
Усіх пацієнтів з РЯ залежно від стадії онкопатології (стадія 0, I, II, III) розподіляють на 4 групи, це відбувається після візуалізації та кількісної оцінки ПМ:
Існує 3 типи лікування РЯ: орхіектомія, променева терапія і хімієтерапія.
Залежно від стадії РЯ рекомендовано різні схеми хімієтерапії (табл. 1).
Режим хімієтерапії | Спосіб застосування та дози |
Семінома, пухлина із ЗК | |
Первинне лікування, стадія ІА, ІВ | |
Карбоплатин | Карбоплатин AUC=7 мг/мл/хв внутрішньовенно протягом 1 або 2 циклів терапії (пацієнту вводять препарат, після чого роблять перерву на 3–4 тиж — це і є тривалість циклу). |
Первинне лікування, стадії IIB і IIC, III (хворі зі сприятливим прогнозом) | |
Етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно + цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно. Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії. |
Блеоміцин + етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно;
дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно. Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 3 циклів терапії. У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні замість 1-го, 8-го та 15-го днів. |
Первинне лікування на стадіях ІІС, ІІІ | |
Блеоміцин + етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.
Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії. У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні замість 1-го, 8-го та 15-го днів. |
Несеміномна пухлина ЗК | |
Первинне лікування стадії ІВ | |
Блеоміцин + етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.
Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 2 циклів терапії. У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні. |
Первинне лікування на стадії IIA, IIB, IIC, IIIA (пацієнти зі сприятливим прогнозом) | |
Етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно + цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно. Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії. |
Блеоміцин + етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.
Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 3 циклів терапії. У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні. |
Первинне лікування на стадії IIC, III | |
Блеоміцин + етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.
Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 3 циклів терапії. У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні. |
Несеміномна пухлина ЗК | |
Первинне лікування стадії ІВ | |
Блеоміцин + етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.
Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 2 циклів терапії. У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні. |
Первинне лікування на стадії IIA, IIB, IIC, IIIA (пацієнти зі сприятливим прогнозом) | |
Етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно + цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно. Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії. |
Блеоміцин + етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.
Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 3 циклів терапії. У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні. Первинне лікування на стадії ІІІ (пацієнти з проміжним прогнозом) |
Первинне лікування на стадії III (пацієнти з проміжним прогнозом) | |
Блеоміцин + етопозид + цисплатин | Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.
Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії. У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні. |
Етопозид + іфосфамід + цисплатин + месна (для окремих пацієнтів) | Дні 1–5-й: етопозид 75 мг/м2 внутрішньовенно + іфосфамід 12000 мг/м2 внутрішньовенно (в 1-й день перед іфосфамідом рекомендовано ввести месну 120 мг/м2 + цисплатин 20 мг/м2 + месна 1200 мг/м2 безперервно внутрішньовенно.
Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії. |
Лікування другої лінії. Звичайне дозування хімієтерапії | |
Вінбластин + іфосфамід + цисплатин + месна | Дні 1–5-й: вінбластин 0,11 мг/кг маси тіла внутрішньовенно струминно, а також у дні 1–5-й: іфосфамід 1200 мг/м2 внутрішньовенно + цисплатин 20 мг/м2 + месна 1200 мг/м2 внутрішньовенно (400 мг/м2 кожні 8 год).
Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж. |
Паклітаксел + іфосфамід + месна + цисплатин | День 1: паклітаксел 250 мг/м2 внутрішньовенно, потім
дні 2–5-й: іфосфамід 1500 мг/м2 + цисплатин 25 мг/м2 внутрішньовенно щодня + месна 500 мг/м2 внутрішньовенно перед іфосфамідом, а потім через 4 та 8 год після кожної дози іфосфаміду. Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж. |
Лікування другої лінії. Високодозна хімієтерапія | |
Карбоплатин + етопозид | Дні 3-й, 4-й та 5-й: карбоплатин 700 мг/м2 внутрішньовенно + етопозид 750 мг/м2 внутрішньовенно 3 дні поспіль за 3 дні до інфузії периферичних стовбурових клітин крові.
Курс лікування складається із 2 циклів терапії. |
Паклітаксел + іфосфамід + карбоплатин + етопозид + месна | День 1-й: паклітаксел 200 мг/м2 внутрішньовенно у вигляді 24-годинної безперервної інфузії з периферичною інфузією стовбурових клітин, а також
у дні 1–3-й: карбоплатин AUC=7–8 мг/мл/хв внутрішньовенно + етопозид 400 мг/м2 внутрішньовенно протягом 60 хв, а також у дні 2–4-й: іфосфамід 2000 мг/м2 внутрішньовенно протягом 4 год (з месною 2000 мг/м2). Повторювати цикл терапії кожні 2 чи 3 тиж. Курс лікування складається із 3 циклів терапії. |
Схема паліативної хімієтерапії | |
Гемцитабін + оксаліплатин | Дні 1-й та 8-й: гемцитабін 1000 мг/м2 внутрішньовенно, а також у день 1-й: оксаліплатин 130 мг/м2 внутрішньовенно.
Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж або |
дні 1-й та 8-й: гемцитабін 1250 мг/м2 внутрішньовенно, а також у день 1-й: оксаліплатин 130 мг/м2 внутрішньовенно.
Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж. |
|
Гемцитабін + паклітаксел | Дні 1-й, 8-й та 15-й: гемцитабін 1000 мг/м2 внутрішньовенно протягом 30 хв + паклітаксел 100 мг/м2 внутрішньовенно протягом 1 год. Повторювати цикл терапії кожні 4 тиж.
Курс лікування складається із 6 циклів терапії. |
Гемцитабін + паклітаксел + оксаліплатин | Дні 1-й та 8-й: гемцитабін 800 мг/м2 внутрішньовенно + паклітаксел 80 мг/м2 внутрішньовенно.
День 1-й: оксаліплатин 130 мг/м2 внутрішньовенно. Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж. Курс лікування складається не менше ніж з 2 циклів терапії. |
Існують рекомендації щодо подальшого спостереження 3 різних груп, засновані на рекомендаціях, розроблених Європейським товариством з медичної онкології (European Society for Medical Oncology — ESMO):
Відповідно до цих рекомендацій лікар призначає хворому обстеження з певною періодичністю (визначення ПМ у плазмі крові, рентгенографію органів грудної клітки, МРТ/КТ черевної порожнини та таза в 1-й, 2-й, 3-й, 4–5-й роки та після 5 років спостереження) контролю захворювання.
У 1997 р. Група міжнародних вчених із співробітництва в галузі раку (International Germ Cell Cancer Collaborative Group — IGCCCG) визначила прогностичну систему факторів ризику для метастатичного GCT на основі ідентифікації клінічно незалежних несприятливих факторів.
Прогностична система ґрунтується на певних групах пацієнтів, типах пухлини, 5-річній безрецидивній виживаності та 5-річній виживаності хворих, а також на інших критеріях (таких як наявність метастазів, рівні АФП, β-ХГЛ та ЛДГ у плазмі крові) (Gillessen S. et al., 2021).