Київ

Злоякісне новоутворення яєчка

Содержание

Злоякісне новоутворення яєчка (ЗНЯ), або рак яєчка (РЯ) — це найпоширеніше виліковне новоутворення у чоловіків, яке діагностують у віці 15–45 років.

РЯ становить 1% усіх пухлин у чоловіків та 5% усіх злоякісних новоутворень в урології. Згідно з результатами дослідження, за останні 40 років захворюваність на РЯ підвищилася вдвічі (Gaddam S.J. et al., 2023).

Епідеміологія ЗНЯ

Найбільшу частоту РЯ діагностують у Західній та Північній Європі. Найвищий рівень смерті від РЯ відмічають у країнах Західної Азії.

У США РЯ найчастіше виявляють серед чоловіків віком 20–34 років (51% усіх випадків). 22,9% всіх випадків РЯ діагностують в осіб віком 35–44 років, 12,9% — віком 45–54 років, а решту — в інших вікових групах.

Захворювання частіше фіксують у чоловіків європеоїдної раси з рівнем захворюваності на 7,1:100 000 осіб, порівняно з 5,4 серед латиноамериканців та 1,7 серед афроамериканців.

Частота РЯ вища в індустріально розвинених країнах. Синхронні контралатеральні пухлини, при яких уражуються обидва яєчка одночасно, діагностують у 0,6% усіх випадків, тоді як метахронні контралатеральні пухлини (уражається 2-ге яєчко через деякий час після 1-го) виявляють у 1,9% усіх випадків (Gaddam S.J. et al., 2023).

Гістопатологія ЗНЯ

РЯ визначається, виходячи з типу клітин.

Відповідно до гістопатологічної класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), РЯ поділяють на:

  1. Новоутворення герміногенних клітин (Germ Cell Tumors — GCT):
    • неоплазію герміногенних клітин in situ (Germ cell neoplasia in situ — GCNIS).
  1. Похідні неоплазії герміногенних клітин in situ (GCNIS):
    • семіному;
    • ембріональну карциному;
    • новоутворення жовткового мішка, постпубертальний тип;
    • трофобластичну пухлину;
    • тератому;
    • змішані пухлини герміногенних клітин.
  2. Новоутворення герміногенних клітин, не пов’язані з GCNIS:
    • сперматоцитарну пухлину;
    • новоутворення жовткового мішка, препубертальний тип;
    • змішану пухлину герміногенних клітин, препубертальний тип.
  3. Пухлини статевого тяжу / стромальних клітин:
    • новоутворення з клітин Лейдіга чи Сертолі;
    • гранульозоклітинну пухлину — дорослий тип; ювенільний тип;
    • текому / фіброму;
    • інші новоутворення статевого тяжу / строми гонад — змішані; некласифіковані;
    • пухлини, що містять зародкові клітини (ЗК) та клітини статевого тяжу / строми гонад — гонадобластому.
  4. Неспецифічні пухлини зі стромальних клітин:
    • новоутворення епітелію яєчників; збиральних трубочок яєчок; паратестикулярних структур;
    • цистаденому придатку яєчка;
    • папілярну цистаденому;
    • аденокарциному епідидимісу;
    • мезенхімальні новоутворення насіннєвого канатика та придатків яєчок (Gaddam S.J. et al., 2023).

Патофізіологія ЗНЯ

Причини формування герміногенних новоутворень невідомі. Однак у хворих з РЯ діагностують внутрішньотубулярну герміногенну неоплазію, що формується з гоноцитів, які не диференціюються в сперматогонії.

Згідно з результатами дослідження, існує кілька генетичних локусів, які зумовлюють схильність до розвитку РЯ (Elzinga-Tinke J.E. et al., 2015).

Причини розвитку ЗНЯ

Існують різні фактори ризику розвитку ЗНЯ, найпоширеніші з них:

  • крипторхізм — підвищує ризик розвитку РЯ у 2–4 рази;
  • зниження сперматогенезу, безплідність;
  • порушення статевого розвитку;
  • сімейний анамнез — відносний ризик підвищується у 6–10 разів у братів або синів ураженого чоловіка;
  • інфекції — вірус папіломи людини (ВПЛ), вірус Епштейна — Барр (ВЕБ), цитомегаловірус (ЦМВ), парвовірус B-19 та вірус імунодефіциту людини (ВІЛ);
  • травма яєчок;
  • підвищений рівень естрогену у плазмі крові у матері в період виношування дитини;
  • карцинома in situ (інтратубулярна неоплазія ЗК);
  • попередній анамнез РЯ чи позагонадної пухлини ЗК.

Генетичні фактори ризику РЯ

В етіології РЯ виявлено генетичні зміни ізохромосоми 12p та мутації гена p53 у 66% усіх випадків GCNIS, а також поліморфізми в гені PTEN та порушення регуляції в плюрипотентній програмі ембріональних статевих клітин (ідентифіковане маркерами M2A, C-KIT та OCT4 / NANOG) (Gaddam S.J. et al., 2023).

Симптоми розвитку ЗНЯ

При РЯ у пацієнтів можливі такі симптоми:

  • безболісне збільшення чи припухлість у зоні яєчка;
  • зміна відчуттів чи структури яєчка;
  • тупий біль унизу живота або в ділянці паху;
  • раптове скупчення рідини в мошонці;
  • біль чи дискомфорт у ділянці яєчка чи мошонки;
  • різке зменшення маси тіла.

Діагностика ЗНЯ

Для діагностики РЯ необхідно зібрати докладний анамнез та провести детальний фізичний огляд. Важливо запитати у пацієнта про крипторхізм, орхіопексію або пахвинну грижу в дитинстві. Слід з’ясувати наявність сімейного анамнезу РЯ у батька чи брата.

При фізичному огляді лікар може пальпувати інтратестикулярну тверду масу в мошонці.

Лабораторні дослідження

Хворим рекомендовано призначити аналіз на пухлинні маркери (ПМ) у плазмі крові:

  • альфа-фетопротеїн (АФП). Підвищення АФП у плазмі крові діагностують у 40–60% усіх чоловіків з несеміномами, оскільки семіноми не виробляють АФП. АФП може бути суттєво підвищений при захворюванні гепатобіліарної системи;
  • бета-хоріонічний гонадотропін людини (β-ХГЛ) — підвищення рівня β-ХГЛ діагностують у 14% усіх хворих з чистими семіномами І стадії до орхіектомії та близько 50% хворих з метастатичними семіномами. Також підвищений рівень β-ХГЛ виявляють у 40–60% усіх чоловіків із несеміномними пухлинами. Згідно з результатами дослідження до підвищення рівня β-ХГЛ у плазмі крові призводить вживання марихуани;
  • лактатдегідрогеназу (ЛДГ) — при семіномі та несеміномі може підвищуватися рівень ЛДГ у плазмі крові, але ЛДГ може бути підвищений при багатьох станах, не пов’язаних з онкопатологією.

На рецидив герміногенної пухлини вказують значні та зростаючі рівні АФП та/або β-ХГЛ у плазмі крові. Однак підвищення рівня ПМ слід інтерпретувати з обережністю. Наприклад, хибнопозитивні рівні β-ХГЛ у плазмі крові можуть бути результатом перехресної реакції аналізу з лютеїнізувальним гормоном. У цьому випадку пацієнту рекомендовано внутрішньом’язову ін’єкцію тестостерону для нормалізації значень β-ХГЛ у плазмі крові.

Підвищені рівні ПМ у плазмі крові після видалення ракового яєчка часто є ранньою ознакою рецидиву.

Інструментальне дослідження

Основний метод виявлення РЯ — трансскротальне ультразвукове дослідження (УЗД) яєчок, за допомогою якого лікар може діагностувати гіпоехогенне, щільне та васкуляризоване інтратестикулярне новоутворення.

Для виявлення метастазування в ретроперитонеальні лімфатичні вузли, що розвинулося з первинного РЯ, рекомендована комп’ютерна (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Якщо у пацієнта діагностовані підвищені рівні ПМ у плазмі крові, також показано проведення КТ грудної клітки, черевної порожнини та таза для визначення стадії захворювання та виявлення можливих метастазів.

Згідно з результатами дослідження відомо, що хоріокарцинома поширюється гематогенним шляхом, і хворим з підвищеним рівнем β-ХГЛ у плазмі крові рекомендовано МРТ головного мозку (ГМ) для виявлення метастатичних уражень ГМ.

Також рекомендована радикальна пахова орхіектомія (є як терапевтичною, так і діагностичною процедурою).

Пацієнтам з РЯ не рекомендована трансскротальна біопсія. Згідно з результатами дослідження існує статистично значуще підвищення частоти локального рецидиву РЯ під час трансскротальної біопсії порівняно з орхіектомією (2,9% проти 0,4%) (Gaddam S.J. et al., 2023).

Стадії ЗНЯ

Для оцінки анатомічної поширеності захворювання рекомендована класифікація TNM (Tumour, Node, Metastasis) Міжнародного союзу боротьби з раком (International Union Against Cancer — UICC), 2016 р. Також існують прогностичні групи Міжнародного союзу боротьби з раком (Union for International Cancer Control prognostic groups) (Brierley J.E., 2016).

Лікування ЗНЯ

Усіх пацієнтів з РЯ залежно від стадії онкопатології (стадія 0, I, II, III) розподіляють на 4 групи, це відбувається після візуалізації та кількісної оцінки ПМ:

  • стадія 0 — неоплазія in situ;
  • стадія I — новоутворення, обмежене яєчками;
  • стадія II — ураження лімфатичних вузлів;
  • стадія III — наявність віддалених метастазів.

Існує 3 типи лікування РЯ: орхіектомія, променева терапія і хімієтерапія.

Залежно від стадії РЯ рекомендовано різні схеми хімієтерапії (табл. 1).

Таблиця 1. Схеми хімієтерапії при РЯ
Режим хімієтерапії Спосіб застосування та дози
Семінома, пухлина із ЗК
Первинне лікування, стадія ІА, ІВ
Карбоплатин Карбоплатин AUC=7 мг/мл/хв внутрішньовенно протягом 1 або 2 циклів терапії (пацієнту вводять препарат, після чого роблять перерву на 3–4 тиж — це і є тривалість циклу).
Первинне лікування, стадії IIB і IIC, III (хворі зі сприятливим прогнозом)
Етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно + цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно. Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії.
Блеоміцин + етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно;

дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 3 циклів терапії.

У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні замість 1-го, 8-го та 15-го днів.

Первинне лікування на стадіях ІІС, ІІІ
Блеоміцин + етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії.

У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні замість 1-го, 8-го та 15-го днів.

Несеміномна пухлина ЗК
Первинне лікування стадії ІВ
Блеоміцин + етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 2 циклів терапії.

У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні.

Первинне лікування на стадії IIA, IIB, IIC, IIIA (пацієнти зі сприятливим прогнозом)
Етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно + цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно. Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії.
Блеоміцин + етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 3 циклів терапії.

У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні.

Первинне лікування на стадії IIC, III
Блеоміцин + етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 3 циклів терапії.

У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні.

Несеміномна пухлина ЗК
Первинне лікування стадії ІВ
Блеоміцин + етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 2 циклів терапії.

У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні.

Первинне лікування на стадії IIA, IIB, IIC, IIIA (пацієнти зі сприятливим прогнозом)
Етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно + цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно. Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії.
Блеоміцин + етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 3 циклів терапії.

У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні.

Первинне лікування на стадії ІІІ (пацієнти з проміжним прогнозом)

Первинне лікування на стадії III (пацієнти з проміжним прогнозом)
Блеоміцин + етопозид + цисплатин Дні 1–5-й: цисплатин 20 мг/м2 внутрішньовенно, а також у дні 1-й, 8-й та 15-й: блеоміцин 30 ОД внутрішньовенно + етопозид 100 мг/м2 внутрішньовенно.

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії.

У деяких медичних закладах призначають блеоміцин на 2-й, 9-й та 16-й дні.

Етопозид + іфосфамід + цисплатин + месна (для окремих пацієнтів) Дні 1–5-й: етопозид 75 мг/м2 внутрішньовенно + іфосфамід 12000 мг/м2 внутрішньовенно (в 1-й день перед іфосфамідом рекомендовано ввести месну 120 мг/м2 + цисплатин 20 мг/м2 + месна 1200 мг/м2 безперервно внутрішньовенно.

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж, курс лікування складається з 4 циклів терапії.

Лікування другої лінії. Звичайне дозування хімієтерапії
Вінбластин + іфосфамід + цисплатин + месна Дні 1–5-й: вінбластин 0,11 мг/кг маси тіла внутрішньовенно струминно, а також у дні 1–5-й: іфосфамід 1200 мг/м2 внутрішньовенно + цисплатин 20 мг/м2 + месна 1200 мг/м2 внутрішньовенно (400 мг/м2 кожні 8 год).

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж.

Паклітаксел + іфосфамід + месна + цисплатин День 1: паклітаксел 250 мг/м2 внутрішньовенно, потім

дні 2–5-й: іфосфамід 1500 мг/м2 + цисплатин 25 мг/м2 внутрішньовенно щодня + месна 500 мг/м2 внутрішньовенно перед іфосфамідом, а потім через 4 та 8 год після кожної дози іфосфаміду.

Цикл терапії необхідно повторювати кожні 3 тиж.

Лікування другої лінії. Високодозна хімієтерапія
Карбоплатин + етопозид Дні 3-й, 4-й та 5-й: карбоплатин 700 мг/м2 внутрішньовенно + етопозид 750 мг/м2 внутрішньовенно 3 дні поспіль за 3 дні до інфузії периферичних стовбурових клітин крові.

Курс лікування складається із 2 циклів терапії.

Паклітаксел + іфосфамід + карбоплатин + етопозид + месна День 1-й: паклітаксел 200 мг/м2 внутрішньовенно у вигляді 24-годинної безперервної інфузії з периферичною інфузією стовбурових клітин, а також

у дні 1–3-й: карбоплатин AUC=7–8 мг/мл/хв внутрішньовенно + етопозид 400 мг/м2 внутрішньовенно протягом 60 хв, а також

у дні 2–4-й: іфосфамід 2000 мг/м2 внутрішньовенно протягом 4 год (з месною 2000 мг/м2). Повторювати цикл терапії кожні 2 чи 3 тиж.

Курс лікування складається із 3 циклів терапії.

Схема паліативної хімієтерапії
Гемцитабін + оксаліплатин Дні 1-й та 8-й: гемцитабін 1000 мг/м2 внутрішньовенно, а також у день 1-й: оксаліплатин 130 мг/м2 внутрішньовенно.

Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж або

дні 1-й та 8-й: гемцитабін 1250 мг/м2 внутрішньовенно, а також у день 1-й: оксаліплатин 130 мг/м2 внутрішньовенно.

Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж.

Гемцитабін + паклітаксел Дні 1-й, 8-й та 15-й: гемцитабін 1000 мг/м2 внутрішньовенно протягом 30 хв + паклітаксел 100 мг/м2 внутрішньовенно протягом 1 год. Повторювати цикл терапії кожні 4 тиж.

Курс лікування складається із 6 циклів терапії.

Гемцитабін + паклітаксел + оксаліплатин Дні 1-й та 8-й: гемцитабін 800 мг/м2 внутрішньовенно + паклітаксел 80 мг/м2 внутрішньовенно.

День 1-й: оксаліплатин 130 мг/м2 внутрішньовенно. Повторювати цикл терапії кожні 3 тиж. Курс лікування складається не менше ніж з 2 циклів терапії.

Існують рекомендації щодо подальшого спостереження 3 різних груп, засновані на рекомендаціях, розроблених Європейським товариством з медичної онкології (European Society for Medical Oncology — ESMO):

  • рекомендований мінімальний нагляд пацієнтів із семіномою І клінічної стадії при активному спостереженні або після ад’ювантного лікування;
  • мінімальне спостереження хворих, що рекомендується, з несеміномною клінічною стадією I при активному спостереженні;
  • мінімальне рекомендоване подальше спостереження пацієнта після ад’ювантного лікування або повної ремісії при запущеному захворюванні (виключено: несприятливий прогноз і відсутність ремісії).

Відповідно до цих рекомендацій лікар призначає хворому обстеження з певною періодичністю (визначення ПМ у плазмі крові, рентгенографію органів грудної клітки, МРТ/КТ черевної порожнини та таза в 1-й, 2-й, 3-й, 4–5-й роки та після 5 років спостереження) контролю захворювання.

Прогноз ЗНЯ

У 1997 р. Група міжнародних вчених із співробітництва в галузі раку (International Germ Cell Cancer Collaborative Group — IGCCCG) визначила прогностичну систему факторів ризику для метастатичного GCT на основі ідентифікації клінічно незалежних несприятливих факторів.

Прогностична система ґрунтується на певних групах пацієнтів, типах пухлини, 5-річній безрецидивній виживаності та 5-річній виживаності хворих, а також на інших критеріях (таких як наявність метастазів, рівні АФП, β-ХГЛ та ЛДГ у плазмі крові) (Gillessen S. et al., 2021).