Синдром Фанконі: визначення

Синдром Фанконі — це вроджене або набуте генералізоване порушення функції проксимальних ниркових канальців, що призводить до мальабсорбції різних електролітів та інших хімічних речовин.

Також при синдромі Фанконі порушується метаболізм кісткової тканини.

Синдром Фанконі: класифікація та етіологічні фактори

У таблиці вказана класифікація синдрому Фанконі та перераховані етіологічні фактори його розвитку (Devuyst О., Igarashi Т., 2018).

Синдром Фанконі: патофізіологія

Встановлено, що генералізоване порушення абсорбції в ниркових канальцях та порушення трансцелюлярної абсорбції бікарбонату (HCO₃^–) зумовлені виснаженням внутрішньоклітинного аденозинтрифосфату (АТФ) та інгібуванням Na⁺/K⁺-АТФази.

Порушення активної абсорбції бікарбонату, амінокислот і розчинених речовин у проксимальних ниркових канальцях внаслідок виснаження внутрішньоклітинного АТФ та інгібування Na⁺/K⁺-АТФази також відзначалося в експериментальній моделі цистинозу.

Генералізоване порушення функції проксимальних ниркових канальців відбувається шляхом:

• підвищення парацелюлярної проникності, що призводить до зворотного току реабсорбованих розчинних речовин до просвіту канальців;
• виснаження внутрішньоклітинного АТФ;
• порушення активності клітинних натрієво-калієвих насосів (Na⁺/K⁺-АТФаз), що розташовуються в базолатеральних мембранах клітин ниркових канальців.

Найпоширенішим механізмом генералізованого порушення функції проксимальних ниркових канальців вважається другий із перерахованих вище механізмів (DuBose Jr.Th.D., Goode A.K., 2013).

Синдром Фанконі: симптоми та прояви

У дітей зазвичай діагностують такі симптоми та прояви вродженого синдрому Фанконі:

• гіпофосфатемічний рахіт;
• проксимальний тубулярний ацидоз;
• гіпокаліємія;
• поліурія;
• полідипсія;
• затримка росту та розвитку, якщо синдром Фанконі розвивається на тлі цистинозу;
• вогнищева депігментація сітківки;
• інтерстиціальний нефрит, наслідком якого є прогресуюча недостатність нирок, результатом якої може бути летальний кінець.

У дорослих зазвичай діагностують такі симптоми та прояви набутого синдрому Фанконі:

• остеомаляція;
• м’язова слабкість (Hechanova L.A., 2022).

Синдром Фанконі: діагностика

У пацієнтів зі синдромом Фанконі в сечі визначаються:

• підвищена фракційна екскреція сечової кислоти;
• глюкозурія, рівень якої неможливо пояснити наявною концентрацією глюкози в плазмі крові або станом нирок перед проведенням дослідження;
• підвищений рівень β₂-мікроглобуліну та N-ацетил-β-D-глюкозоамінідази;

Значно вища добова екскреція із сечею амінокислот, фосфатів, бікарбонату та глюкози також може вказувати на синдром Фанконі.

При проведенні біохімічного аналізу крові у пацієнтів зі синдромом Фанконі часто визначаються гіпокаліємія, гіпофосфатемія та гіперхлоремічний метаболічний ацидоз.

Визначення рівня ферментів у крові може допомогти лікарю виключити таке специфічне захворювання, як цистиноз, а визначення концентрації лікарських засобів та їх метаболітів, важких металів у крові або сечі може допомогти у пошуку причини набутого синдрому Фанконі (Keefe P., Bokhari S.R.A., 2023).

Синдром Фанконі: лікування

Лікування синдрому Фанконі полягає в усуненні основних причин цього стану та заміщенні екскретованих із сечею речовин.

Воду або різні кристалоїдні розчини пацієнти приймають всередину або їх вводять парентерально для усунення дегідратації, що розвивається внаслідок поліурії. Наявність поліурії фіксують у пацієнтів, наприклад із цистинозом, у яких об’єм розведеної сечі, яка виділяється, може перевищувати 2–6 л/добу.

Оскільки поява метаболічного ацидозу у пацієнтів із синдромом Фанконі зумовлена порушенням функції нирок, щоб реабсорбувати достатню кількість бікарбонату, в гострих випадках болюсне внутрішньовенне введення невисоких доз бікарбонату натрію є необхідним для підвищення водневого показника (pH) крові.

Ймовірно, наявність хронічного метаболічного ацидозу також зумовлює ураження кісткової тканини при синдромі Фальконі та легко коригується за допомогою перорального прийому бікарбонату натрію.

У деяких випадках застосування тіазидних діуретиків допомагає знизити екскрецію бікарбонату із сечею.

Інколи при синдромі Фанконі пацієнту слід приймати альфакальцидол або кальцитріол.

Пацієнтам зі спадковою галактоземією, непереносимістю фруктози та тирозинемією необхідно обмежити в раціоні харчування кількість галактози, фруктози та тирозину/фенілаланіну відповідно.

Пацієнтам із хворобою Вільсона — Коновалова слід рекомендувати дієту з низьким вмістом міді (наприклад завдяки обмеженню вживання м’ясних субпродуктів, молюсків та цільної пшениці) та прийом D-пеніциламіну, оскільки в дослідженнях виявлені позитивні зміни у разі його прийому.

У лікуванні пацієнтів із цистинозом застосовують цистеамін. Цистеамін реагує з цистином, який є «замкненим» у лізосомах, та сприяє його елімінації з клітин, таким чином знижуючи ризик їх пошкодження.

Початкова доза цистеаміну — ¹/₄–¹/₆ від підтримувальної дози та її слід титрувати до підтримувальної дози протягом 4–6 тиж.

Початкова підтримувальна доза цистеаміну:

• для дітей віком молодше 12 років або з масою тіла <50 кг — 1,3 г/м ² площі поверхні тіла/добу, розділена на 4 прийоми;
• для дітей віком 12 років та старше або з масою тіла ≥50 кг, а також дорослих — 500 мг 4 р/добу.

Дозу можна титрувати до максимальної підтримувальної дози для вказаних вище груп — 1,95 г/м² площі поверхні тіла/добу (Shivani R. et al., 2023).

Синдром Фанконі: прогноз

Прогноз результату синдрому Фанконі у конкретного пацієнта залежить від його етіології, а також тяжкості ураження як нирок, так й інших органів.

Вроджений синдром Фанконі складно лікувати. Він зазвичай пов’язаний з порушенням росту та залученням у патологічний процес різних органів.

Тим не менш проксимальні ниркові канальці мають дивовижну здатність до самовідновлення після пошкодження.

Значне поліпшення загального стану пацієнта може відзначатися при синдромі Фанконі, що викликаний дією екзогенних хімічних засобів, у тому числі лікарських засобів, у разі припинення їх дії.

Проте відновлення функції проксимальних ниркових канальців може зайняти кілька місяців та не завжди буває повним, тому в деяких пацієнтів залишаються залишкові вади канальців.