Рожевий лишай

Содержание

Рожевий лишай (РЛ) — це гостре захворювання, яке зазвичай проходить самостійно та характеризується папуло-сквамозним висипом на шкірі. Інші назви хвороби: пітиріаз рожевий, кільцеподібна розеола, рожевий лишай Жибера.

Специфічною ознакою РЛ є материнські бляшки — поодинокі рожеві круглі або овальні, чітко окреслені ураження шкіри на грудях, шиї чи спині. Їх діаметр становить близько 2–5 см. Через декілька днів з бляшок утворюються лускаті овальні плями на шкірі тулуба та проксимальних відділів кінцівок. Період шкірного висипу зазвичай становить 6–8 тиж (Litchman G. et al., 2023).

РЛ — це поширене захворювання шкіри, яке розвивається і у здорових людей, найчастіше в молодому віці (15–30 років), а також у дітей. Захворюваність на РЛ становить 0,5–2% населення у світі (VanRavenstein K. et al., 2017). Хворобу частіше реєструють навесні та восени в зонах помірного клімату.

Як правило, для лікування РЛ застосовують лише симптоматичну терапію. Це захворювання в більшості випадків доброякісне зі сприятливим прогнозом та низькою частотою рецидивів (близько 2%) (Schwartz R.A. et al., 2022).

Етіологія та патофізіологічні механізми розвитку РЛ

Точна причина виникнення РЛ залишається невідомою. Але такі особливості, як сезонність та швидке поширення захворювання серед групи осіб, свідчать про те, що це інфекційна хвороба. Відомі інфекційні етіологічні фактори РЛ включають віруси, бактерії, спірохети, неінфекційні — аутоімунні реакції та атопічні захворювання в анамнезі.

Серед інфекцій верхніх дихальних шляхів, що передують РЛ, виділяють захворювання, зумовлені бактеріями роду Streptococcus. Реактивація латентного вірусу Human Herpesvirus 6 та Human betaherpesvirus 7 також є потенційною причиною розвитку РЛ (Litchman G. et al., 2022).

Також повідомлялося про виникнення елементів шкірного висипу, схожих на РЛ, після вакцинації проти вірусів грипу, H1N1, дифтерії, гепатиту B, пневмококової інфекції та туберкульозу (Бацила Кальметта — Герена — БЦЖ).

Висип також може розвинутися при застосуванні таких лікарських засобів, як ацетилсаліцилова кислота, барбітурати, вісмут, каптоприл, клонідин, препарати золота, кетотифен, метронідазол, омепразол, D-пеніциламін (Alame M.M. et al., 2018). Шкірну реакцію внаслідок застосування препаратів важко відрізнити від дерматологічних уражень іншої етіологічної природи. Також вважається, що вираженість симптомів РЛ збільшується у людей із високим рівнем стресу.

Відсутність активності NK-клітин (природних кілерів) та B-лімфоцитів у вогнищах ураження шкіри при РЛ передбачає переважаючу роль Т-клітинного імунітету в розвитку цього захворювання. Підвищена кількість Т-лімфоцитів-хелперів (CD4+) та клітин Лангерганса в дермі відображає процесинг та презентацію вірусного антигену (Schwartz R.A. et al., 2022).

Види РЛ та характерні ознаки

Існує кілька клінічних варіантів РЛ:

• інверсний: частіше діагностують у дітей та підлітків; ураження шкіри локалізуються в ділянках згину (пахви, пах), на обличчі, шиї та акральних ділянках кінцівок (долоні та підошви), з рідким залученням тулуба;
• папульозний: множинні дрібні папульозні утворення діаметром 1–3 мм на тулубі та проксимальних відділах кінцівок, по лініях Лангера. Зазвичай переважає у пацієнтів молодого віку;
• уртикарний: везикулярні або папуло-сквамозні ураження, що супроводжуються вираженим свербінням;
• пурпуровий/геморагічний: висип у вигляді пурпури без ознак васкуліту при біопсії шкіри;
• гігантський рожевий лишай Дар’є: рідкісна форма РЛ, що характеризується бляшками дуже великого розміру (до 7 см);
• подразнений: класичні ураження шкіри при РЛ, що супроводжуються сильним болем, печінням або свербінням, особливо при контакті з потом;
• односторонній/локалізований: при односторонній формі РЛ відзначається асиметрична концентрація уражень шкіри на одній стороні тіла. У той час як при локалізованій формі ураження переважають в одній ділянці тіла, на шиї або нижній частині живота (Chuh A. et al., 2005).

За перебігом захворювання розподіляють на:

• рецидивуючий РЛ: рецидив захворювання зазвичай розвивається протягом року після 1-го епізоду у 2,8–3,7% пацієнтів (Drago F. et al., 2016). Рецидиви характеризуються відсутністю материнської бляшки, а розмір та кількість вторинних вогнищ значно менші;
• персистуючий РЛ: триває понад 3 міс. У більшості пацієнтів (75%) розвиваються материнські бляшки. Хворі скаржаться на генералізовані симптоми (втома або головний біль, безсоння, дратівливість). Висип зберігається протягом 12–24 тиж. Часто виявляють ураження ротової порожнини (75%): малиновий язик, еритематозний макулярний висип, везикульозні ураження та петехії.

Симптоми РЛ

За винятком свербежу, захворювання зазвичай має безсимптомний перебіг. Іноді пацієнти скаржаться на продромальні симптоми: головний біль, загальне нездужання або грипозний стан.

У 50–90% випадків РЛ хвороба починається з виникнення материнської бляшки. Через кілька днів (5–15 днів) виникає вторинний висип, що проявляється аналогічними, але дрібнішими ураженнями шкіри, переважно розташованих на тулубі. Свербіж зазвичай незначно виражений або відсутній, але може варіювати за інтенсивністю.

У більшості випадків папули та бляшки проходять самостійно через 4–6 тиж. Але іноді захворювання може тривати кілька місяців. Постзапальна гіперпігментація є частим результатом РЛ у людей із темною пігментованою шкірою.

У дітей локалізація уражень на тілі часто атипова, що залучає шкіру голови та обличчя. Може уражатися шкіра обличчя та дистальних кінцівок, не залучаючи при цьому тулуб, або ж елементи висипу можуть концентруватися в лобковій, пахвинній та пахвовій зонах. Самі ураження також іноді бувають атиповими у дітей. Висип може бути фолікуло-папульозним, везикулярним, пустульозним, уртикарним або пурпурним. РЛ зазвичай має лише незначний вплив на якість життя дітей (Goldstein A.O. et al., 2023).

Діагностика РЛ

Діагноз РЛ встановлюють на підставі клінічних даних та локалізації висипу, в окремих випадках може знадобитися біопсія ураженої ділянки шкіри.

За допомогою дерматоскопії можна диференціювати РЛ від інших патологічних змін шкіри. Ураженням при РЛ характерні рожево-жовтуватий фон, тонкі лусочки, розташовані на периферії («мереживний комірець»), пунктирні судини (Litchman G. et al., 2023).

Біопсія шкіри проводиться в разі, якщо зовнішній вигляд висипу атиповий, неможливо встановити діагноз або пацієнт не одужав через 3–4 міс від початку епізоду (Schwartz R.A. et al., 2022).

На гістопатологічному дослідженні виявляють поверхневий периваскулярний дерматит. В епідермісі фіксують осередковий паракератоз у вигляді горбків, гіперплазію та осередковий спонгіоз. В епідермісі може бути екзоцитоз лімфоцитів, варіабельний спонгіоз, помірний акантоз і витончений зернистий шар (Neoh C.Y. et al., 2010).

Лікування РЛ

РЛ — це захворювання, що проходить самостійно, тому в більшості випадків немає необхідності в лікуванні. Висип зазвичай проходить протягом кількох тижнів без будь-яких наслідків.

Як правило, усе, що потрібно зробити, це поінформувати пацієнта про необхідність уникати впливу подразнювальних речовин (наприклад ароматизаторів, гарячої води, вовни та синтетичних тканин), тісного одягу.

Для зменшення вираженості свербежу застосовуються пероральні антигістамінні препарати: лоратадин, фексофенадин, цетиризин по 1 табл/добу (Ruiz J.C. et al., 2019).

Якщо висип значний, слід розглянути застосування стероїдів у формі мазі. Стероїди системної дії не рекомендовані, оскільки вони можуть погіршити перебіг захворювання. Застосовується преднізолон (0,5–1 мг/кг/добу протягом 7 днів) у окремих пацієнтів із вираженим свербежем та везикулярними ураженнями.

При терапії пацієнтів із резистентним захворюванням за допомогою фототерапії із впливом ультрафіолетового випромінювання хворі відзначали зменшення вираженості свербежу.

Ацикловір також є препаратом, який призначають при РЛ. Пероральне застосування 1 г ацикловіру 5 р/добу протягом 7 днів у дорослих скорочує тривалість захворювання, якщо розпочати лікування протягом 1-го тиж захворювання після появи симптомів (Schwartz R.A. et al., 2022).

Профілактика РЛ

На сьогодні не розроблено заходів специфічної профілактики РЛ. Випадки повторного розвитку симптомів захворювання рідкісні.