ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ЗАСОБИ

Туберкульоз - інфекційне захворювання, яке вражає переважно легені. Хворобу викликають різні види мікобактерій групи Mycobacterium tuberculosis comlex. Туберкульоз вважається виліковною патологією, проте збільшення кількості пацієнтів з лікарсько-стійкою формою захворювання (форма туберкульозу, яку викликають бактерії, що не чутливі до ізоніазиду та рифампіцину) та хворих з коінфекцією туберкульоз/ВІЛ є головним ускладненням на шляху до досягнення нульового рівня летальних наслідків, різкого скорочення кількості випадків зараження.

До протитуберкульозних препаратів відносять:

• аміносаліцилову кислоту та її похідні:
  • натрій аміносаліцилат - у формі гранул кишково-розчинних 80 г/100 г по 100 г у пакетику з алюмінієвої фольги;
• антибіотики:
  • циклосерин - у формі капсул по 125 мг або 250 мг, по 10 капсул у блістері або стрипі;
  • рифампіцин - у формі капсул по 150 мг або 300 мг, по 10 капсул у блістері або по 100, 1000 капсул у банках, ліофілізованого порошку для приготування р-ну для інфузій по 600 мг у флаконах;
  • рифабутин - у формі капсул по 150 мг, по 10 капсул у блістері;
  • капреоміцин - у формі порошку для р-ну для ін'єкцій по 1 г у флаконі;
• гідразиди:
  • ізоніазид - у формі таблеток по 100, 200, 300 мг, сиропу 100 мг/5 мл по 100, 200 або 500 мл у флаконі, р-ну для ін'єкцій 100 мг/мл, по 5 мл в ампулі або флаконі);
• похідні тіокарбаміду:
  • протіонамід - у формі таблеток по 250 мг, по 10 таблеток у блістері або стрипі;
  • етіонамід - у формі таблеток по 250 мг, по 10 таблеток у стрипі, таблеток, що диспергуються, по 125 мг, по 10 таблеток у блістері або стрипі;
• інші протитуберкульозні препарати:
  • піразинамід - у формі таблеток по 500 мг по 10 таблеток у блістері або в контурній комірчастій упаковці, або по 100/1000 таблеток у банках, по 28 таблеток у блістері; у формі таблеток, що диспергуються, по 150 мг, по 10 таблеток в алюмінієвому стрипі;
  • етамбутол - у формі концентрату для р-ну для інфузій, 100 мг/мл по 10 мл у скляних флаконах, таблеток по 400 мг або таблеток, що диспергуються, по 100 мг по 10 таблеток у блістері або в контурній комірчастій упаковці; у формі р-ну для ін'єкцій, 100 мг/мл по 10 мл або 20 мл у флаконах;
• комбіновані протитуберкульозні препарати:
  • комбінація рифампіцину та ізоніазиду - у формі таблеток по 150 мг/75 мг або 75 мг/50 мг по 28 або 6 таблеток у стрипі; у формі таблеток, що диспергуються, по 75 мг/50 мг по 10 таблеток у стрипі;
  • комбінація натрію аміносаліцилату та ізоніазиду - у формі гранул кишково-розчинних, по 100 г гранул у пакеті, по 1 пакету разом з мірною склянкою в контейнері;
  • комбінація рифампіцину, ізоніазиду, етамбутолу та піразинаміду - у формі таблеток по 150 мг/75 мг/400 мг/275 мг по 28 таблеток у блістері;
  • комбінація рифампіцину, ізоніазиду, етамбутолу - у формі таблеток по 150 мг/75 мг/275 мг по 28 таблеток у блістері;
  • комбінація рифампіцину, ізоніазиду та піразинаміду - у формі таблеток по 150 мг/75 мг/400 мг по 6 таблеток у стрипі; у формі таблеток, що диспергуються, по 75 мг/50 мг/150 мг, по 10 таблеток у стрипі;
  • ломефлоксацин, протіонамід, піразинамід, етамбутол - у формі таблеток по 200 мг/188 мг/400 мг/360 мг, по 10 таблеток у стрипі (Державний реєстр лікарських засобів України).

Лікар призначає схему лікування залежно від виділеного штаму мікобактерій туберкульозу та його чутливості до протитуберкульозних препаратів, стійкості до рифампіцину, множинної чи широкої медикаментозної стійкості.

Як підібрати лікарський засіб при туберкульозі

Схема лікування пацієнтів з туберкульозом основними препаратами: рифампіцин, ізоніазид, піразинамід, етамбутол у 95–98% випадків є найбільш ефективною.

Протитуберкульозні лікарські засоби поділяють на препарати першої та другої лінії. До першої лінії відносять ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, стрептоміцин та етамбутол. Їх застосовують у терапії пацієнтів із вперше діагностованим туберкульозом. Препарати першої лінії проявляють високу активність щодо мікобактерій та помірну токсичність на організм пацієнта.

До другої лінії препаратів відносять офлоксацин, ципрофлоксацин, левофлоксацин, канаміцин, тіоцетазон, кислоту пара-аміносаліцилову, циклосерин, рифабутин. Застосовують у разі неефективності чи непереносимості хворим основних протитуберкульозних лікарських засобів.

Безуспішне лікування протитуберкульозними препаратами першої лінії може призвести до розвитку туберкульозу з множинною та широкою лікарською стійкістю. Внутрішня міжіндивідуальна варіабельність фармакокінетики протитуберкульозних препаратів першої лінії посилюється супутніми захворюваннями, такими як ВІЛ-інфекція та цукровий діабет (Verbeeck R.K. et al., 2016).

Призначення протитуберкульозних препаратів:

• натрій аміносаліцилат - при активному фіброзно-кавернозному туберкульозі легень для підвищення терапевтичного ефекту хіміотерапії при туберкульозі;
• циклосерин - при активному туберкульозі;
• натрій аміносаліцилат, циклосерин - при позалегеневому туберкульозі різної локалізації;
• рифампіцин - при туберкульозі легень та інших органів, у комплексній терапії при туберкульозному менінгіті;
• рифабутин - при легеневій формі туберкульозу в комбінації з одним з протитуберкульозних препаратів;
• капреоміцин - при легеневій формі туберкульозу;
• ізоніазид, протіонамід - при туберкульозі різної локалізації;
• етамбутол, етіонамід, піразинамід - при туберкульозі різної локалізації у комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами;
• піразинамід - при деструктивному туберкульозі.

Побічні ефекти протитуберкульозних препаратів

До побічних ефектів прийому протитуберкульозних препаратів відносять:

• порушення апетиту, нудоту, блювання, біль у животі, діарею чи закреп, печію;
• гепатомегалію, підвищення печінкових ферментів у крові, жовтяницю, гепатит, печінкову енцефалопатію;
• запаморочення;
• бронхоспазм;
• гіпертермію, синдром Леффлера;
• зниження рівнів лейкоцитів, тромбоцитів у плазмі крові, еозинофілію, розвиток гемолітичної анемії;
• кристалурію;
• кропив'янку, пурпуру, екзантему, флебіт;
• гіпотиреоз;
• гіпокаліємію;
• біль у суглобах.

Під час лікування пацієнтів із туберкульозом часто розвивається такий побічний ефект, як гепатит (Kargar M. et al., 2014).

Побічні ефекти менш виражені при правильному триразовому режимі харчування.

Своєчасний початок терапії протитуберкульозними препаратами та дотримання режиму лікування сприяють зниженню ризику розвитку туберкульозу з множинною лікарською стійкістю, що важко піддається терапії.

Побічні реакції та реакції гіперчутливості на протитуберкульозні препарати виникають у більш ніж 60% пацієнтів, що є перешкодою для дотримання режиму лікування та визнаними факторами ризику розвитку туберкульозу з множинною лікарською стійкістю.

Реакції гіперчутливості до протитуберкульозних лікарських засобів виникають протягом декількох тижнів після початку терапії та опосередковані Т-клітинами. Т-клітинно-опосередковані реакції гіперчутливості частіше спостерігаються у пацієнтів із супутньою ВІЛ-інфекцією (Bermingham W.H. et al., 2022).

Протипоказання до призначення протитуберкульозних препаратів

Протитуберкульозні лікарські засоби протипоказані:

• аміносаліцилат - при атеросклерозі, тромбофлебіті, порушенні зсідання крові, епілепсії, ентероколіті у фазі загострення, мікседемі;
• аміносаліцилат, протіонамід - при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки,
• циклосерин - при органічних захворюваннях центральної нервової системи, порушенні з боку психіки, епілепсії, судомах, психічних захворюваннях в анамнезі, алкоголізмі;
• аміносаліцилат, циклосерин, рифампіцин, капреоміцин, ізоніазид, протіонамід, етіонамід, піразинамід, етамбутол - при дисфункції печінки та нирок, серцевій недостатності у стадії декомпенсації, у період вагітності та годування грудьми;
• рифампіцин - при жовтяниці, інфекційному гепатиті в анамнезі, дітям віком до 6 років;
• рифабутин - дітям віком до 12 років;
• капреоміцин - дітям віком до 15 років;
• ізоніазид - при епілепсії, судомах, психозах, бронхіальній астмі, псоріазі, цирозі печінки, флебіті, поліомієліті в анамнезі, гіпертонічній хворобі ІІ–ІІІ стадії, ішемічній хворобі серця, мікседемі, атеросклерозі;
• протіонамід - при хронічному алкоголізмі, дітям віком до 2 років;
• протіонамід, етіонамід - при цукровому діабеті;
• етіонамід - при епілепсії, дітям віком до 14 років;
• піразинамід - при подагрі, гіперурикемії;
• етамбутол - при невриті зорового нерва, катаракті, діабетичній ретинопатії, запальних захворюваннях очей, при подагрі, дітям віком до 5 років.