Протигрибкові препарати
Протигрибкові препарати - це велика група фармакотерапевтичних засобів, що випускаються у лікарських формах, які застосовують при системних мікозах (таблетки, розчини для ін'єкцій або інфузій), а також для топічного застосування у формі мазей, кремів, лосьйонів, шампунів при грибкових ураженнях волосистої частини голови (волосся), нігтів та інших дериватів шкіри.
У 40-х роках XX ст. Mayer та співавтори продемонстрували, що сульфаніламідні препарати, такі як сульфадіазин, виявляють як фунгістатичну, так і фунгіцидну активність проти Histoplasma capsulatum. Це відкриття стало причиною створення та застосування похідних сульфаніламіду для лікування пацієнтів із бластомікозом, нокардіозом та криптококозом.
Гризеофульвін - речовина, отримана з Penicillium griseofulvum, яку широко застосовують при поверхневих грибкових інфекціях з моменту його виділення у 1939 р. Вдалі спроби розробки нових та ефективних протигрибкових препаратів стимулювали подальше вивчення та відкриття лікарських засобів цієї фармакотерапевтичної групи.
Класифікація та механізм дії протигрибкових препаратів
У даний час виділяють такі групи протигрибкових препаратів:
- полієни;
- азоли;
- ехінокандини;
- похідні нуклеозидів;
- аліламіни.
Полієни - найстаріший клас системних протигрибкових препаратів. Існує понад 200 полієнових макролідів, що виявляють протигрибкову активність, та більшість з них виробляються ґрунтовим актиноміцетом Streptomyces.
Полієни зв'язуються з ергостеролом - основним компонентом стеролів мембрани гриба, викликаючи формування великих трансмембранних пор, що призводить до швидкого пошкодження клітин та загибелі гриба.
Представниками полієнів є амфотерицин В у різних формах випуску та ністатин.
Азоли - це протигрибкові препарати, в основі яких лежить п'ятичленне азольне кільце, які можна розділити на 2 групи за кількістю атомів азоту в азольному кільці: групу похідних імідазолу та групу похідних тріазолу з 2 та 3 атомами азоту відповідно.
Азоли пригнічують синтез ергостеролу із ланостеролу в клітинній мембрані гриба шляхом зв'язування вільного атома азоту азольного кільця з атомом заліза гемової групи ферменту гриба. Дія азолів спрямована на цитохром P450-залежну 14-α-деметилазу. У результаті її інгібування відбуваються зменшення кількості ергостеролу та накопичення метильованих стеролів у клітинній мембрані гриба. Метильовані стероли депонуються в клітинній мембрані та викликають або пригнічення росту клітин гриба, або їх загибель, залежно від конкретного класу азолів.
У даний час азоли - клас протигрибкових препаратів, що найбільш широко використовується. Представниками азолів є 4 похідні імідазолу - етоконазол, клотримазол, біфоназол, міконазол та 5 похідних тріазолу: флуконазол, ітраконазол - І покоління похідних тріазолу; вориконазол, посаконазол та ізавуконазол - II покоління зазначеної групи. Похідні тріазолу мають різну спорідненість до цитохрому P450-залежної 14-α-деметилази, що, у свою чергу, є причиною різної активності щодо грибкової інфекції, наявності тих чи інших небажаних явищ та лікарської взаємодії.
Ехінокандини є єдиним класом протигрибкових препаратів, що безпосередньо впливають на клітинну стінку гриба. Вони являють собою напівсинтетичні амфіфільні ліпопептиди, отримані під час ферментації деяких грибів, таких як Zalerion arboricola або Aspergillus nidulans var. echinulatus. Ехінокандини інгібують фермент β-1,3-D-глюкансинтазу, що є каталізатором біосинтезу глюкану - ключового компоненту клітинної стінки грибів.
Представниками ехінокандинів, що нині знаходяться на фармацевтичному ринку, є каспофунгін, мікафунгін та анідулафунгін.
Єдиним представником протигрибкових препаратів класу аналогів нуклеозидів є флуцитозин. Він був першим препаратом для лікування пацієнтів з інвазивними мікозами. Флуцитозин з'явився на фармацевтичному ринку в 1968 р.
Цей препарат є фторованим аналогом цитозину, його відкрили у 1957 р. як аналог 5-флуороурацилу, який застосовують при онкологічних захворюваннях.
Після проникнення в клітинну стінку гриба, яке забезпечується ферментом цитозинпермеазою, флуцитозин трансформується до 5-флуороурацилу й далі - до 5-фторуридину. Після трьох етапів фосфорилювання він включається до РНК замість урацилу, викликаючи припинення процесу синтезу білка у клітині гриба, а також пригнічуючи процес синтезу ДНК через скорочення доступного пулу нуклеотидів.
Тербінафін та нафтифін є представниками ще одного класу протигрибкових препаратів - аліламінів. Вони є представниками класу синтетичних протигрибкових лікарських засобів, для яких характерне потужне інгібування скваленепоксидази грибів у клітинній мембрані, внаслідок чого порушується синтез ергостеролу - важливого компонента мембрани, що призводить до пригнічення росту або загибелі гриба.
Протипоказання до призначення протигрибкових засобів
Усі групи протигрибкових препаратів протипоказані за наявності у пацієнта алергічних реакцій на них.
З метою уточнення наявності тих чи інших протипоказань у певної групи протигрибкових препаратів або її окремих представників перед застосуванням препарату слід ознайомитися з повною інструкцією для медичного застосування лікарського засобу та обов'язково проконсультуватися з лікарем.
Де можна придбати протигрибкові препарати?
Пацієнт може придбати вищезгадані протигрибкові препарати зарубіжного та українського виробництва в аптеках України. Інформацію про вказані лікарські засоби дивіться на сайті apteki.ua.