АЗИТРОМІЦИН 500 (AZITHROMYCINUM 500)

Сучасні антибактеріальні препарати призначені не лише для лікування в умовах стаціонару, а й для амбулаторного застосування. Але при цьому часто спостерігається недотримання пацієнтами режиму прийому препарату чи загальної тривалості курсу лікування. У свою чергу, це може призводити до хронізації бактеріального запалення або ж до вироблення у бактерій резистентності до антибіотиків. Саме тому перевага віддається препаратам із простим режимом застосування (1 р/добу) із тривалим Т_½, завдяки чому скорочується тривалість курсу лікування. Такі препарати дозволяють досягти повноцінної елімінації бактеріального збудника і навіть здатні попереджувати загострення хронічних захворювань. Усім цим вимогам відповідає Азитроміцин 500.

Механізм дії препарату Азитроміцин 500

У препараті Азитроміцин 500 діючою речовиною є однойменний антибіотик азитроміцин. Це препарат азалідного ряду, який, у свою чергу, є підкласом категорії макролідних антибіотиків. За своєю хімічною структурою азитроміцин ― похідне еритроміцину із 15-членним лактонним кільцем, у яке вбудований метильований азот. Препарат чинить переважно бактеріостатичну дію шляхом порушення синтезу бактеріальних білків. Молекула препарату зв’язується із 50S-субодиницею бактеріальної рибосоми та інгібує трансляцію мРНК (Bakheit A., 2014). У той же час азитроміцин не впливає на процеси синтезу полінуклеотидів (інструкція МОЗ України).

Порівняно з іншими макролідними препаратами азитроміцин має низку переваг у питаннях фармакокінетики, фармакодинаміки, а також безпеки та переносимості як у дорослій, так і в педіатричній практиці. Він демонструє часозалежну бактеріостатичну чи бактерицидну активність, і при цьому виявляє залежну від концентрації бактерицидну активність та виражений постантибактеріальний ефект (Matzneller P., 2013). Після прийому всередину препарат розподіляється во всьому організму, причому С_max досягається через 2–3 год, а тканинна концентрація перевищує сироваткову в 50 разів (інструкція МОЗ України). При цьому азитроміцин накопичується переважно у позаклітинному просторі м’язової тканини та підшкірної жирової клітковини, а також у фібробластах та тканинних фагоцитах. Концентрацію азитроміцину в легеневій тканині можна охарактеризувати як високу чи дуже високу, що забезпечує ефективність препарату відносно більшості респіраторних бактеріальних інфекцій (Leophonte P., 1995). Постантибактеріальний ефект азитроміцину полягає в тому, що його молекули міцно зв’язуються із тканинними білками, а T_½ становить 5 днів після завершення курсу лікування, а в окремих пацієнтів ― досягав 10 днів (Matzneller P., 2013).

Спектр антибактеріальної активності азитроміцину охоплює метицилінчутливі штами стафілококу, пеніцилінчутливі штами стрептококу, гемофільну інфекцію, мораксели та пастерели, а також такі внутрішньоклітинні патогени, як хламідії та легіонели (Neu H.C., 1991). Окрім цього, азитроміцин активний відносно таких анаеробних бактерій, як клостридії та фузобактерії.

Група резистентних до азитроміцину бактерій представлена пеніцилінрезистентними стрептококами, метицилінрезистентним золотистим стафілококом, бактероїдами та переважною більшістю грамнегативних бактерій. Перехресна резистентність до азитроміцину виявлена у патогенів, резистентних до еритроміцину, інших макролідів та лінкозамідів (інструкція МОЗ України).

Показання до застосування Азитроміцину 500

Азитроміцин 500 широко застосовується у різноманітних клінічних ситуаціях (інструкція МОЗ України). Його включають у схеми лікування інфекцій дихальних шляхів у пульмонологічній та отоларингологічній практиці. Він дозволяє досягти повноцінної реконвалесценції при фарингітах, тонзилітах, синуситах, середніх отитах, бронхітах та негоспітальній пневмонії при бактеріальній етіології цих захворювань. Препарат показаний для лікування неускладнених урогенітальних інфекцій хламідійної етіології. Окрім того, Азитроміцин 500 показаний для застосування в дерматології: ним лікують акне вульгаріс (середній ступінь тяжкості) та вторинні піодерматози. Препарат показаний також для лікування специфічних інфекцій шкіри, таких як бешиха чи мігруюча еритема (як прояв початкової стадії хвороби Лайма).

Клінічний досвід застосування азитроміцину

Антибактеріальна терапія азитроміцином широко застосовується у сучасній медичній практиці: препарат ефективний при інфекціях середнього вуха, ангіні, пневмонії, тифоїді, бронхіті та синуситах. Окрім того, він ефективний у відношенні деяких ЗПСШ ― його включають у схеми терапії негонококового уретриту, цервіциту та хламідіозу (Bakheit A., 2014). Азитроміцин успішно застосовується у терапії хламідійного цервіциту та уретриту, причому однократний його прийом за ефективністю зіставний із 7-денним курсом лікування доксицикліном (Katanani M.S., 1994).

За даними проспективного дослідження, було встановлено, що 5-денний курс азитроміцину може вважатися цілком достатнім для терапії мігруючої еритеми при кліщовому бореліозі (Arnez M., 2015).

Цікаво, що, за даними 5 клінічних досліджень, була встановлена ефективність азитроміцину при висипному тифі, причому його активність зіставна з ефективністю інших протирикетсіозних препаратів. Азитроміцин є ефективною альтернативою доксицикліну, який протипоказаний, наприклад, вагітним або маленьким дітям (Lee S.C., 2017).

Азитроміцин рекомендований для лікування обструктивного бронхіоліту ― обструктивного пошкодження дихальних шляхів, пов’язаного із трансплантацією легень чи алогенних стовбурових клітин. Дані метааналізу свідчать, що при включенні його у схему лікування спостерігається невелике, але статистично значуще підвищення такого показника, як об’єм форсованого видиху за першу секунду. Терапевтичний ефект пов’язують із тим, що під впливом азитроміцину знижується секреція інтерлейкіну-8 альвеолярними макрофагами, знижується активність металопротеаз матриксу фібробластів, знижується виживаність нейтрофілів та загальна мікробна контамінація легень (Yadav H., 2016). Окрім того, у дослідженнях in vitro та на тваринах встановлено, що азитроміцин діє подібно до інгібітора ядерного фактора κβ та пригнічує дозрівання дендритних клітин, завдяки чому знижується вираженість реакції «трансплантат проти хазяїна» (Iwamoto S., 2013).

При проведенні рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження (термін проведення 3 роки) було встановлено, що застосування азитроміцину в якості засобу антибіотикопрофілактики сприяє зменшенню числа хронічних інфекційних захворювань легень у пацієнтів із первинним дефіцитом антитіл (Milito C., 2019).

Азитроміцин також рекомендований для профілактики загострень у пацієнтів із фіброзними бронхоектазами ― його систематичне застосування сприяє покращенню життя у пацієнтів, у яких без терапії спостерігалося як мінімум одне загострення на рік (Wong C., 2012).

Доведена (Devasia R., 2009) ефективність азитроміцину для лікування та профілактики кашлюку ― він рекомендований як альтернативний препарат першої лінії. Також встановлена висока ефективність азитроміцину в лікуванні легіонельозної пневмонії ― доведена не тільки на тваринних моделях, а й у клінічних дослідженнях (Plouffe J.F., 2003).

За даними систематичного огляду, було встановлено, що азитроміцин можна призначати недоношеним дітям ― антибіотик суттєво знижує ризик розвитку в них бронхопульмональної дисплазії (Smith C., 2015). Доведена здатність азитроміцину перешкоджати розвитку хронічної легеневої патології при внутрішньоутробному інфікуванні уреаплазмою (Turner M.A., 2012). Також азитроміцин застосовується у педіатричній практиці для лікування мікоплазмової пневмонії (Wang J., 2018). Вельми важливим є той факт, що терапія азитроміцином добре поєднується із пробіотичними препаратами на основі Saccharomyces boulardii ― при такій комбінації прискорюється виліковування від мікоплазмової пневмонії та знижується частота кишкового дисбактеріозу (Chen Q.F., 2018).

Азитроміцин добре зарекомендував себе у дерматологічній практиці. Для лікування хронічного фурункульозу ― рецидивуючих стафілококових абсцесів волосяних фолікулів ― рекомендовано застосовувати препарат 12-тижневим курсом у дозуванні 500 мг/тиж. Така схема лікування дозволяє досягнути стійкої ремісії через 3 міс у 79,2% пацієнтів (Amynzadeh A., 2007).

У літературі описаний досвід успішного лікування шкірного лейшманіозу із застосуванням азитроміцину. При цьому препарат призначався у режимі 500 мг/добу протягом 10 днів (Minodier P., 2008).

Дані метааналізу свідчать про можливість включення азитроміцину в схему потрійної терапії при виразковій хворобі. Азитроміцин після одноразового прийому акумулюється у слизовій оболонці шлунка, секретується зі шлунковим соком та досягає достатньої концентрації для ерадикації Helicobacter pylori (Dong J., 2009).

Особливості застосування азитроміцину

Азитроміцин, як і інші макролідні препарати, характеризується прокінетичними властивостями ― він стимулює перистальтику та прискорює евакуацію шлункового вмісту (Potter T.G., 2013).

Азитроміцин є безпечним для дітей антибактеріальним препаратом ― дослідження продемонстрували (Smith C., 2015) можливість застосування його у новонароджених та навіть недоношених дітей. Однак Азитроміцин 500 у таблетованій формі призначений для дітей із масою тіла >45 кг (інструкція МОЗ України). У випадку меншої маси тіла для точного дозування рекомендовано обирати іншу форму препарату, наприклад суспензію.

Азитроміцин, як і інші макролідні антибіотики, характеризується проаритмічною дією. Це означає, що його прийом може супроводжуватися подовженням інтервалу Q–T, поліморфною шлуночковою тахікардією та torsades de pointes (Ray W.A., 2012). Цю інформацію слід враховувати при комбінації азитроміцину з іншими кардіотропними препаратами, зокрема тими, які сприяють подовженню інтервалу Q–T. До них належать деякі антиаритмічні засоби, нейролептики та антидепресанти. Окрім того, аналогічний ефект може спостерігатися при вираженій гіпомагніємії та гіпокаліємії, аритмії чи тяжкій серцевій недостатності. У здорових людей цей побічний ефект може проявлятися у вигляді вираженого серцебиття (інструкція МОЗ України), брадикардії та гіпотермії (Benn K., 2017).

Азитроміцин може призводити до підвищення МНВ у пацієнтів, які систематично приймають варфарин. За даними дослідників (Mergenhagen K.A., 2013), це не призводить до підвищення ризику кровотечі, однак необхідно враховувати при підборі індивідуальної дози кумаринових антикоагулянтів (інструкція МОЗ України).

Виробник вказує, що препарат припустимо застосовувати в період вагітності, оскільки у доступних дослідженнях не доведений тератогенний вплив на плід (інструкція МОЗ України). У результаті досліджень було зафіксовано (Ramsey P.S., 2003), що азитроміцин добре проникає у міометрій та тканини плаценти, а також визначається у пуповинній крові та амніотичній рідині, що демонструє його потенціальне застосування у терапії перинатальних інфекцій.

Висновок

Азитроміцин 500 займає своє місце в арсеналі практикуючого лікаря як ефективний лікарський засіб для лікування бактеріальних інфекцій респіраторного тракту та шкіри. Однак перелік показань до його застосування постійно розширюється, і все більше число дослідників пропонують препарати азитроміцину в якості альтернативи іншим антибактеріальним засобам.