0
UA | RU

Тетурам (Teturam)

Борщагівський ХФЗ

Склад і форма випуску

таблетки 150 мг блістер № 10
таблетки 150 мг блістер № 50
РечовинаКількість
Дисульфірам150 мг
Допоміжні речовини: повідон, макрогол 6000, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.
№ UA/6325/01/01 від 19.05.2017
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Тетурам відповідно до АТС-класифікації — препарат для лікування алкогольної залежності. Діюча речовина Тетураму — дисульфірам. Дисульфірам є ефективним лікарським засобом для терапії хронічного алкоголізму за умови дотримання певних умов: пацієнт усвідомлює, що він хворий, пацієнт мотивований лікуватися та не вживати алкоголь протягом першого року після терапії, коли виникає періодичне бажання його вжити (Acke J., 1975). Дисульфірам — це схвалений FDA препарат, який застосовується для лікування алкоголізму більше 70 років (Hald J. Jacobsen E., 1948).

Актуальність проблеми

У більшості країн дорослі хоча б зрідка вживають алкоголь (WHO, 2018). У всьому світі надмірне вживання алкоголю є однією з основних причин летальних наслідків, та викликає близько 3 млн випадків смерті на рік. Тільки у США щорічно ця цифра становить близько 88 тис. Психічні та поведінкові розлади, пов’язані із вживанням алкоголю, є одними з найбільш розповсюджених розладів. Згідно зі статистичними даними майже у 1/3 дорослих американців у якийсь момент життя відмічають психічні та поведінкові розлади, зумовлені вживанням алкоголю. У зв’язку із цим тільки в США витрати на терапію становлять як мінімум 249 млрд дол. США на рік. Та, як результат, зловживання алкоголем є 5-м за значенням фактором ризику передчасного летального наслідку та інвалідності. Сучасні підходи у лікарській терапії та психотерапевтичні (поведінкові) методи лікування можуть допомогти пацієнтам зменшити вживання алкоголю або полегшити стан при утриманні.

У результаті опитування, проведеного в США, більше 55% респондентів віком 26 років та старше вживали алкоголь протягом попереднього опитуванню місяця, та кожен четвертий дорослий у цій віковій групі зловживав ним (Witkiewitz K. et al., 2019).

У діагностичній та статистичній настанові з психічних розладів, 5-те видання, дається характеристика психічних та поведінкових розладів, пов’язаних із вживанням алкоголю (Witkiewitz K. et al., 2019). Надмірне вживання алкоголю призводить до психічних розладів, у результаті чого формуються проблеми, охарактеризовані у 2 або більше з 11 пунктів опитувальника. Ці пункти включають надмірне вживання алкоголю, толерантність до алкоголю (звикання), синдром відміни, нездатність себе контролювати, зневагу до повсякденної діяльності, великий період, присвячений вживанню алкоголю та відновленню після його вживання, постійне відчуття спраги, надмірне вживання алкоголю, незважаючи на психологічні та фізичні проблеми, вживання алкоголю, незважаючи на міжособистісні або соціальні проблеми, невиконання своїх зобов’язань та вживання алкоголю в ситуаціях, що потребують особливої уваги. Вживання алкоголю пов’язане з підвищеним ризиком нещасних випадків, зниженням продуктивності праці, збільшенням витрат на медичне обслуговування, а також зростанням злочинності та насилля (WHO, 2018). Існує великий розрив між кількістю пацієнтів, що вживають алкоголь, які звернулися за медичною допомогою та на момент звернення мають психічні розлади, та загальною кількістю осіб з психічними розладами, пов’язаними з вживанням алкоголю. Це зумовлено тим, що багато осіб з психічними розладами, пов’язаними з вживанням алкоголю, не звертаються за медичною допомогою (Witkiewitz K. et al., 2019).

Нейробіологія розладів, спричинених вживанням алкоголю

Нові дослідження розширили розуміння психічних розладів, пов’язаних із вживанням алкоголю, проте необхідні додаткові дослідження задля виявлення нейробіологічних, генетичних та епігенетичних, психологічних, соціальних факторів та факторів навколишнього середовища, найбільш важливих в етіології та лікуванні цього захворювання. Психічні розлади, пов’язані з вживанням алкоголю, характеризуються втратою контролю над кількістю вжитого алкоголю, що, у свою чергу, супроводжується змінами в ділянках головного мозку, відповідальних за мотивовану поведінку та контроль над стресом та емоціями (наприклад середній мозок, лімбічна система, префронтальна звивина та мигдалик). Тривалий вплив алкоголю викликає адаптивні зміни концентрації декількох нейротрансмітерів, включаючи ГАМК, глутамат, норадреналін та інші (Witkiewitz K. et al., 2019).

Тетурам (дисульфірам) у лікуванні алкогольної залежності

Дисульфірам успішно застосовується в терапії алкогольної залежності (хронічний алкоголізм) у пацієнтів з високим ступенем виконання рекомендацій лікаря (Wright C., Moore R.D., 1990). Механізм дії препарату для профілактики рецидивів (Wilson A. et al., 1984) пов’язаний із порушенням Тетурамом метаболізму алкоголю. Дисульфірам блокує фермент алкогольдегідрогеназу (АЛДГ). Таким чином, після вживання алкоголю накопичується ацетальдегід, що зазвичай призводить до неприємної дисульфірам-етанолової реакції, яка виявляється тахікардією, припливами, розвитком нудоти та блювання (Swift R.M., 1999). Очікування пацієнтом негативних наслідків прийому алкоголю стає стримувальним фактором та пояснює ефективність препарату.

З іншого боку, різноманітні фармакодинамічні механізми дії були запропоновані для пояснення успіху дисульфіраму при кокаїновій залежності (Weinshenker D., 2010) та в одній дослідницькій роботі, присвяченій захопленості азартними іграми (ігроманії) (Mutschler J. et al., 2010).

Був проведений метааналіз, присвячений аналізу ефективності дисульфіраму для лікування розладів, пов’язаних із вживанням алкоголю (Jørgensen C.H. et al., 2011). Дослідження, відібрані для цього метааналізу, були опубліковані в період 1973–2010 рр. Більшість із них були виконані в наступних країнах: США (10), Індія (5), Італія (2), Великобританія (1), Фінляндія (1), Австрія (1), Данія (1), Швейцарія (1). Загальна кількість пацієнтів, що взяли участь у 22 дослідженнях, становила 2414. Автори даного огляду дійшли висновку, що застосування дисульфіраму викликало позитивний ефект, який виявлявся в утриманні від прийому алкоголю або зменшенні вживання алкоголю порівняно з плацебо або іншими видами лікування. Була зафіксована більша кількість днів до виникнення рецидиву. Також не виявлено відмінностей між групою, що приймала дисульфірам, та контрольною групою у кількості випадків з летальними наслідками та серйозними побічними реакціями, що потребували госпіталізації (Skinner M.D., 2014). Ще в одному систематичному огляді автори дійшли до висновку (Alharbi Ffae-G., 2013), що дисульфірам має прийнятний профіль ризику та в цілому при застосуванні відповідно до рекомендацій є безпечним. Дисульфірам, вірогідно, є безпечним препаратом. Порівняно з токсичністю алкоголю токсичність дисульфіраму є тривіальною (Skinner M.D., 2014).

Таким чином, терапевтичні та побічні ефекти препарату Тетурам тісно пов’язані: з одного боку, виникнення реакції дисульфірам-етанол може підтримувати стан абстиненції у пацієнтів з алкогольною залежністю, у той же час, з іншого боку, це призводить до розвитку побічних ефектів, якщо пацієнт, незважаючи на проведене лікування, нездатен повністю відмовитися від вживання алкоголю. Комбінація дисульфіраму з етиловим спиртом викликає розвиток колапсу, порушень серцевого ритму, нападів стенокардії, інфаркту міокарда, набряку головного мозку, геморагічного інсульту (інструкція МОЗ України).

Під час курсу терапії було проведено дослідження впливу дисульфіраму на рівень тестостерону та сперміогенез у 20 пацієнтів з хронічним алкоголізмом. Рівень тестостерону досліджували до та через 15 і 30 днів після лікування дисульфірамом, препарат приймали у добовій дозі 0,5 г. 16 пацієнтів контрольної групи отримували транквілізатори. Зразки еякуляту вивчалися до та через 30 днів після початку терапевтичного курсу. Було встановлено, що терапія дисульфірамом викликає зниження рівня тестостерону порівняно з його базальним рівнем та погіршує показники сперміогенезу порівняно з пацієнтами контрольної групи, що отримували транквілізатори. Цю особливість слід враховувати при призначенні тривалих терапевтичних курсів (Garber M.R. et al., 1988).

Дослідники із Техасу підкреслюють важливість бажання пацієнта позбавитися алкогольної залежності. На їхню думку, препарат є ефективним, коли він застосовується як частина комплексної програми для лікування пацієнтів з хронічним алкоголізмом, які повністю усвідомлюють необхідність терапії дисульфірамом (Mc Nichol R.W. et al., 1991).

Нові грані застосування: дисульфірам — потенційний протипухлинний препарат?

У ряді досліджень було продемонстровано значну кількість доказів важливості дитіокарбаматів, особливо дисульфіраму, у якості протипухлинних препаратів (Viola-Rhenals M. et al., 2018). Група дослідників з Колумбії, США та Китаю провела огляд, метою якого було узагальнення хімічних властивостей та металозв’язувальної активності дисульфіраму та його метаболіту, а також обговорення різноманітних механізмів дії дисульфіраму та їх впливу на протиракову активність препарату. У цьому огляді підтверджується можливість застосування дисульфіраму у якості потенційного протиракового агенту. Результати даного огляду демонструють, що дисульфірам може бути застосований у терапії тричі негативного раку молочної залози (ТНРМЗ) у комбінації з доксорубіцином. ТНРМЗ є агресивним підтипом, для якого променева терапія та хіміотерапія є єдиними ефективними варіантами лікування. Комбіноване лікування 4 різноманітними препаратами, що зазвичай застосовуються для терапії ТНРМЗ, показало, що дисульфірам має найбільш ефективний синергізм з доксорубіцином для інгібування росту клітин ТНРМЗ. Дисульфірам та доксорубіцин посилювали терапевтичний ефект один одного, викликаючи загибель ракових клітин (Robinson T.J.W. et al., 2013).

У останні десятиліття численні дослідження продемонстрували, що дисульфірам має величезний потенціал для лікування раку (Chen D. et al., 2006; Cvek B., 2012). Виявлено, що дисульфірам інгібує ріст пухлини, ангіогенез, інвазію та метастазування (Shiah S.G. et al., 2003; Brar S.S. et al., 2004). Окрім того, у результаті дослідження було встановлено, що дисульфірам знижує лікарську стійкість ракових клітин, пригнічуючи транспортну активність Р-глікопротеїну (Loo T.W., Clarke D.M., 2000; Loo T.W. et al., 2004). Детальний протипухлинний механізм дії дисульфіраму до кінця не вивчений, передбачається, що його цитотоксичність пов’язана з внутрішньоклітинним утворенням комплексів метаболіт — мідь.

Як хелатор іонів двовалентного металу (міді) дисульфірам може проникати в ракові клітини, потім розпадатися там до диетилдитіокарбамату (ДДТК) та внутрішньоклітинно утворювати комплекс мідь — диетилдитіокарбамат (Cu(ДДТК)2) (Liu P. et al., 2014). Cu(ДДТК)2 індукує підвищений рівень активних форм кисню (АФК), який перевищує антиоксидантну здатність ракових клітин та в подальшому призводить до апоптозу ракових клітин (Lopez-Lazaro M., 2007). Cu(ДДКТ)2 також може регулювати внутрішньоклітинну передачу сигналів, активність ферментів (таких як ацетальдегіддегідрогеназа — ААДГ) та інгубувати функцію протеасом (Huacheng He et al., 2017). Оскільки в багатьох пухлинах концентрація міді у 2–3 рази вища порівняно з нормальними тканинами, дисульфірам потенційно може стати чудовим препаратом для лікування раку. Відповідно, застосування дисульфіраму може вибірково вбивати ракові клітини, зберігаючи при цьому нормальні клітини.

Хоча комбінація дисульфіраму та глюконату міді для лікування раку була використана в багатьох поточних клінічних дослідженнях, системне застосування дисульфіраму обмежене, що пов’язано з його гідрофобністю. Окрім того, дисульфірам у кровотоку та кислому середовищі шлунка легко метаболізується у менш ефективні молекули, що призводить до неадекватної концентрації дисульфіраму в пухлині (Wang W.G., Darling J.L., 2013). Як наслідок, гине лише частина ракових клітин, що, вірогідно, є основною причиною невдачі декількох клінічних досліджень з вивчення застосування дисульфіраму в онкології. Для вирішення цих проблем було розроблено декілька наночасток, навантажених дисульфірамом, щоб доставити його до пухлини таргетно (Hoda M. et al., 2015).

Тому для цільової терапії раку розроблено окисно-відновлювальний кон’югат дисульфіраму, ДДТК-полімер. Виявлено, що кон’югат ДДТК-полімер, модифікований лігандом, спрямованим на рецептор β-D-галактози, може самостійно збиратися в наночастку із цим рецептором та ефективно проникати у ракові клітини за рахунок опосередкованого рецептором ендоцитозу.

Рецептор β-D-галактози являє собою поверхневий лектин, який надекспресується у різних типах ракових клітин, таких як рак печінки та яєчників. Для створення таргетно діючої похідної дисульфіраму лактобіонову кислоту кон’югували з ДДТК-полімером за допомогою реакції зв’язування з карбодиімідом. Після ланки додаткових кон’югацій з допоміжними речовинами утворювався активний кон’югат, що утворює наночастку з рецептором β-D-галактози.

При поглинанні клітинами наночастки розкладаються та вивільняють ДДТК внаслідок розщеплення дисульфідних зв’язків та в подальшому утворюють комплекс Cu(ДДКТ)2, який і знищує широкий спектр ракових клітин. У дослідженнях на тривимірній клітинній культурі було встановлено, що ця наночастка має набагато більш сильну проникну здатність відносно пухлинної маси. Окрім того, наночастки, що містять дисульфірам, виявляли набагато вищу ефективність в інгібуванні росту пухлини в моделі метастатичної пухлини яєчника (Huacheng He et al., 2017).

Висновки

Дисульфірам займає виняткове місце у терапевтичній профілактиці рецидивів алкогольної залежності (Mutschler J. et al., 2016). Тетурам (дисульфірам) не моделює нейробіологічні механізми залежності. Вживання алкоголю на фоні дії дисульфіраму дозволяє викликати стійкий негативний умовний рефлекс на вживання алкоголю та при тривалому лікуванні досягти часткової або повної непереносимості алкоголю (інструкція МОЗ України). Тетурам протягом багатьох років залишається ефективним препаратом для терапії хронічного алкоголізму. Протягом же останніх десятиліть активно вивчаються протипухлинні властивості дисульфіраму, які, можливо, стануть новою віхою в історії даного препарату.

Інструкція МОЗ

Склад

діюча речовина: дисульфірам;

1 таблетка містить дисульфіраму (у перерахунку на 100% і суху речовину) — 150 мг;

допоміжні речовини: гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого зі злегка жовтувато-зеленуватим відтінком кольору, круглої форми, з плоскою поверхнею зі скошеними краями (фаскою) і рискою.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються при алкогольній залежності. Код АТХ N07B B01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Тетурам — специфічний засіб для лікування хронічного алкоголізму. Дія дисульфіраму зумовлена здатністю порушувати метаболізм алкоголю. В організмі дисульфірам перетворюється на N,N-діетилдитіокарбамінову кислоту та інші метаболіти, що блокують іони металів, та сульфгідрильні групи ферментів, які беруть участь у знешкодженні алкоголю. Етанол в організмі піддається окисним перетворенням через фазу ацетальдегіду та оцтової кислоти. Блокуючи ферментну біотрансформацію алкоголю алкогольдегідрогеназою, дисульфірам сприяє накопиченню ацетальдегіду в крові після прийому алкоголю з розвитком характерних токсичних ефектів (нудота, блювання, гіперемія шкіри, відчуття жару обличчя та верхньої частини тулуба, біль у грудях, утруднення дихання, шум у голові, відчуття серцебиття, запаморочення, відчуття страху, озноб, зниження артеріального тиску). Призначення алкоголю на фоні дії дисульфіраму дозволяє виробити стійкий негативний умовний рефлекс на смак та запах алкоголю та при тривалому лікуванні досягти часткової або повної непереносимості алкоголю.

Фармакокінетика.

Після прийому всередину швидко, але не повністю (70–90%) абсорбується в травному тракті. Тривалість дії становить 48 годин. Дисульфірам швидко метаболізується шляхом відновлення в діетилдитіокарбамат, який виділяється у вигляді кон’югатів, або в діетиламін та сірковуглець (від 4% до 53%). Сірковуглець виділяється через легені.

Клінічні характеристики

Показання

Ад’ювантна терапія для попередження рецидиву алкогольної залежності.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до дисульфіраму або до будь-якого компонента препарату та до тіурамових сполук;
  • серцево-судинні розлади;
  • цукровий діабет;
  • розлади психіки та поведінки: тяжкі розлади особистості, суїцидальний ризик, психози;
  • епілепсія та епілептиформні синдроми (за винятком алкогольної епілепсії);
  • тяжка дихальна недостатність;
  • тяжка печінкова та/або ниркова недостатність;
  • вживання напоїв або застосування лікарських засобів, що містять алкоголь, впродовж останніх 24 годин до прийому дисульфіраму.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Нерекомендовані комбінації Тетураму:

  • з алкоголем (у якості напою або допоміжної речовини) − розвиток дисульфірамової реакції (відчуття жару, почервоніння, блювання, тахікардія). Необхідно уникати алкогольних напоїв або лікарських засобів, харчових продуктів, парфюмерно-косметичних засобів, що містять спирт до повного виведення препарату з організму. З цією метою слід керуватися даними про період напіввиведення. Також слід уникати застосування лікарських засобів, що містять велику кількість пропіленгліколю;
  • з ізоніазидом, паральдегідом — можливі гострі порушення поведінки та координації рухів;
  • з нітроімідазолами (метронідазол, орнідазол, секнідазол, тинідазол, омепразол) — можливі гострий токсичний психоз (біла гарячка), порушення свідомості, кататонії, які є зворотними після відміни препарату; застосування метронідазолу слід уникати впродовж 14 днів після припинення лікування з дисульфірамом;
  • з гідантоїнами (фенітоїном і, шляхом екстраполяції, фосфенітоїном) — можливе істотне та швидке підвищення рівня гідантоїнів, у т.ч. фенітоїну, в плазмі крові (внаслідок пригнічення метаболізму) з токсичними проявами; якщо застосування комбінації не можна уникнути, показані клінічний нагляд та контроль рівня фенітоїну в плазмі крові під час і після припинення лікування дисульфірамом;
  • з гепатотоксичними препаратами — ймовірність токсичного ураження печінки, тому необхідно уникати їх одночасного застосування з дисульфірамом.

Комбінації, що вимагають застосування з обережністю:

  • з вазодилататорами, альфа- і бета-адреноблокаторами, симпатоміметиками — слід очікувати фармакодинамічних взаємодій з можливими серйозними клінічними наслідками;
  • з варфарином та іншими пероральними антикоагулянтами − через зниження метаболізму у печінці можливе підвищення плазмових концентрацій антикоагулянтів та збільшення антикоагулянтного ефекту (небезпека кровотеч). Слід частіше контролювати протромбіновий час або міжнародне нормалізоване відношення (INR), коригувати дози антикоагулянтів у процесі лікування дисульфірамом та ще впродовж 8 днів після відміни дисульфіраму;
  • з теофіліном — можливе зниження метаболізму теофіліну та підвищення його концентрації в плазмі крові. Дозу теофіліну слід відкоригувати, орієнтуючись на клінічні ознаки та рівні препарату у плазмі крові;
  • з бензодіазепінами – можливе потенціювання седативного ефекту, побічних реакцій з боку ЦНС через інгібування окисного метаболізму бензодіазепінів (особливо хлордіазепоксиду та діазепаму). Під впливом діазепаму можливе зменшення інтенсивності реакції дисульфірам-алкоголь. Потенційно можливе посилення токсичності темазепаму. Дозування бензодіазепінів слід коригувати, орієнтуючись на клінічні ознаки;
  • з барбітуратами, морфіном, пентидином — посилюються терапевтичний ефект та побічні реакції вказаних речовин внаслідок підвищення їх концентрацій в плазмі крові, розвиваються токсичні реакції;
  • з буспіроном − потенційно можливе виникнення психічних розладів (манії);
  • з трициклічними антидепресантами (дезипрамін, іміпрамін, амітриптилін) — можливе посилення непереносимості алкоголю, потенціювання антабусної реакції, розвиток гострого органічного мозкового синдрому; рекомендується моніторинг психічного стану пацієнта;
  • з пімозидом — можливе потенціювання органічного мозкового синдрому і хореоатетозу;
  • з похідними фенотиазину (в т.ч. перфеназин, хлорпромазин), інгібіторами МАО − ризик розвитку серйозних побічних реакцій (в т.ч. психотичних реакцій, посилення артеріальної гіпотензії), пов’язаних з лікарською взаємодією.
  • з хлорзоксазоном − підвищується ризик розвитку його побічних реакцій з боку ЦНС;
  • з кокаїном − дисульфірам може пригнічувати його метаболізм, що може привести до значного збільшення концентрації кокаїну в крові та до підвищення ризику кардіоваскулярних побічних реакцій кокаїну, в т.ч. подовження інтервалу QT;
  • з кофеїном − застосування дисульфіраму і високих доз кофеїну збільшує ризик серцево-судинних реакцій і збудження. Слід контролювати застосування кофеїнвмісних препаратів та продуктів;
  • з аскорбіновою кислотою — застосування високих доз аскорбінової кислоти може завадити реакції дисульфірам-алкоголь;
  • з рифампіцином — дисульфірам пригнічує окиснення та ниркову екскрецію рифампіцину.

Одночасне застосування антацидів, що містять двовалентні катіони, може знижувати абсорбцію дисульфіраму. Аналогічним чином високі дози солей заліза блокують абсорбцію.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

Дисульфірам може завадити визначенню рівня холестерину в крові (збільшення значень).

Дисульфірам дещо знижує екскрецію з сечею ванілілмигдалевої кислоти, але не настільки, щоб завадити діагностиці феохромоцитоми.

Дисульфірам може збільшити концентрацію гомованілінової кислоти в сечі внаслідок інгібування бета-дофамінгідроксилази.

Особливості застосування.

Особливості застосування, пов’язані тільки з дисульфірамом.

Повідомлялося про випадки тяжкої гепатотоксичності, що призводили до трансплантації печінки або летального наслідку.

У разі виникнення астенії, анорексії, нудоти, блювання, абдомінального болю або жовтяниці, потемніння сечі слід негайно припинити прийом препарату та провести клінічне обстеження пацієнта, включаючи оцінку лабораторних показників функції печінки (див. розділ «Побічні реакції»).

Особливості застосування, пов’язані з комбінацією дисульфірам-алкоголь.

Пацієнта необхідно попередити про ризик розвитку дисульфірамової реакції різного ступеня тяжкості, у поодиноких випадках − з летальним наслідком, у разі одночасного застосування препарату та алкогольних напоїв, навіть у незначній кількості, та при порушенні режиму тверезості до 2 тижнів після закінчення лікування (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»).

Пацієнти повинні бути уважними щодо вмісту спирту в деяких інших лікарських засобах (особливо у пероральних розчинах) або в харчових продуктах, а також при використанні парфюмерно-косметичних засобів, таких як лосьйони після гоління, рідина для полоскання рота, парфуми.

Дисульфірамова реакція (симптоми: припливи, еритема, нудота, блювання, відчуття загального нездужання, тахікардія та артеріальна гіпотензія) розвивається впродовж 10 хвилин після вживання алкогольвмісних продуктів і може тривати від 30 хвилин до кількох годин.

Реакції при застосуванні алкоголю можуть виникати впродовж 2 тижнів після припинення лікування дисульфірамом. Були зареєстровані більш тяжкі реакції: серцеві аритмії, напади стенокардії, серцево-судинний колапс, інфаркт міокарда, пригнічення дихальної функції, неврологічні явища (сплутаність свідомості, енцефалопатія, судоми), раптовий летальний наслідок.

Не рекомендується застосування дисульфіраму з наступними речовинами:

  • спиртними напоями і лікарськими засобами, до складу яких входить спирт;
  • ізоніазидом;
  • метронідазолом;
  • фенітоїном, фосфенітоїном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Запобіжні заходи при застосуванні.

Застосування препарату можливе лише в умовах спеціалізованої установи (стаціонару, медичного центру, поліклініки), де є кваліфікований персонал з досвідом роботи з препаратом.

Застосування дисульфіраму може супроводжуватися вираженими побічними ефектами, тому вдаватися до нього слід тільки при недоступності або неефективності альтернативних методів лікування.

Лікування дисульфірамом слід проводити під наглядом лікаря тільки після поглибленого медичного обстеження пацієнта (загального медичного огляду та лабораторних аналізів) та за відсутності у нього протипоказань до терапії. Пацієнту слід обов’язково роз’яснити суть терапії та заборонити вживати алкоголь у період лікування.

Препарат ніколи не можна застосовувати пацієнтам без їхнього відома, недостатньо поінформованим пацієнтам та пацієнтам у стані алкогольного сп’яніння.

Перед застосуванням препарату необхідно повністю ліквідувати абстинентні явища, провести курс дезинтоксикаційної, загальнозміцнювальної, симптоматичної терапії. Бажано провести раціональну психотерапію.

За 1–3 дні до введення препарату рекомендовано повністю відмінити прийом снодійних препаратів, транквілізаторів, антидепресантів і нейролептиків.

Функціональні проби печінки, в тому числі визначення рівня трансаміназ у сироватці крові, слід здійснювати до початку лікування дисульфірамом (див. розділ «Протипоказання») та в подальшому через регулярні інтервали часу, принаймні один раз на місяць, особливо впродовж перших 3 місяців лікування. Перевищення в три рази верхньої межі норми рівня трансаміназ у сироватці крові потребує негайного припинення лікування дисульфірамом без подальшого його поновлення. Слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів до нормалізації показників функції печінки.

З обрежністю слід застосовувати дисульфірам пацієнтам з нікелевим дерматитом/екземою через підвищений ризик виникнення гепатиту.

При прийомі дисульфіраму пацієнтам з артеріальною гіпертензією слід ретельно контролювати артеріальний тиск, рекомендується зниження дози.

Дисульфірам слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок, з гіпотиреоїдизмом через можливість розвитку випадкової дисульфірамової реакції.

Застосування дисульфіраму не рекомендується у період вагітності, незалежно від стадії, та жінкам репродуктивного віку, які не користуються протизаплідними засобами (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження на тваринах не дали переконливих результатів, а даних клінічних досліджень недостатньо. Тому дисульфірам не рекомендується застосовувати як у період вагітності, незалежно від її терміну, так і жінкам репродуктивного віку, які не застосовують протизаплідні засоби.

Розвиток дисульфірамової реакції при одночасному застосуванні препарату з алкоголем може мати серйозні наслідки для плода.

Застосовувати препарат у період годування груддю не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися порушення зору, сплутаність свідомості, сонливість.

Спосіб застосування та дози

Рекомендується лікування розпочинати після утримання від вживання алкоголю принаймні протягом 24 годин у спеціалізованій установі лікарями з досвідом його застосування.

Препарат призначений для перорального прийому. Застосовувати дорослим вранці, під час сніданку, у дозах 150–450 мг на добу 7–10 днів.

Через 7–10 днів від початку лікування проводити першу дисульфірам-алкогольну пробу: після прийому препарату вранці у дозі 450–750 мг пацієнт випиває 20–30 мл 40% розчину спирту етилового або горілки, або іншого відповідного алкогольного напою. При слабкій реакції дозу алкоголю при проведенні наступних проб підвищувати на 10–20 мл, максимальна доза — 100–120 мл. Повторні проби здійснювати в умовах стаціонару через 1–2 дні, в амбулаторних умовах — через 3–5 днів.

Тривалість курсу лікування встановлює лікар індивідуально.

Діти.

Досвіду застосування препарату для лікування дітей немає.

Передозування

Симптоми: передозування дисульфіраму може призвести до серйозних неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, розлади свідомості, такі як сплутаність свідомості, кома, конвульсії, можливі екстрапірамідні симптоми.

Передозування дисульфіраму у комбінації з алкоголем може призвести до коми або синдрому сплутаності свідомості, серцево-судинної недостатності, іноді з неврологічними ускладненнями.

Лікування: симптоматичне.

Побічні реакції

Побічні реакції, пов’язані з дисульфірамом.

Нервова система та психічні розлади: периферичні нейропатії, неврити, у тому числі неврит зорового нерва, поліневрити, зазвичай нижніх кінцівок; психоневрологічні розлади (в т.ч. погіршення/втрата пам’яті, сплутаність свідомості, дезорієнтація, параноя), астенія; головний біль, сонливість, відчуття підвищеної втомлюваності (зазвичай на початку лікування). Інколи можуть розвиватися енцефалопатія, судоми/епілептиформні напади, кататонія, як правило, зворотні при припиненні лікування.

Психоневрологічні реакції зазвичай виникали на тлі високих дозувань (більше 500 мг/добу), застосування з метронідазолом або ізоніазідом (потенціювання токсичності), у пацієнтів з синдромом відміни алкоголю.

Травний тракт: металічний або часниковий присмак у роті, неприємний запах з рота (галітоз), неприємний запах у пацієнтів з колостомою, втрата апетиту, гастралгія, нудота, блювання, діарея. Зазвичай ці реакції виникають протягом перших двох тижнів, зникають спонтанно з продовженням терапії або зі зменшенням дози.

Гепатобіліарна система: підвищення рівня трансаміназ, білірубіну, повідомлялося про випадки жовтяниці, гепатиту (переважно цитолітичного), іноді з еозінофілією, шкірним висипом; тяжкі випадки були пов’язані з фульмінантним гепатитом, некрозом печінки, печінковою недостатністю, що іноді вимагали трансплантації печінки або призводили до летального наслідку. Деякі випадки гепатиту виникали у пацієнтів з нікелевою екземою. Застосування дисульфіраму слід негайно припинити при погіршенні функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).

Шкіра та підшкірні тканини: алергічні дерматити, свербіж, шкірні висипання, в тому числі акнеподібні, макулопапульозні. У пацієнтів із сенсибілізацією до дисульфіду тетраметилтіураму, присутньому в гумових виробах, можлива перехресна чутливість до дисульфіраму. Повідомлялося про випадки мультиформної еритеми, токсичного епідермального некролізу, синдрому Стівенса-Джонсона.

Статева система: зниження лібідо, потенції, еректильна дисфункція.

Імунна система: реакції гіперчутливості.

Побічні реакції, пов’язані з поєднанням дисульфіраму та алкоголю (дисульфірам-алкогольні реакції).

Можуть виникати до двох тижнів після припинення прийому дисульфіраму та характеризуються:

  • інтенсивною вазодилатацією зони обличчя та шиї, спричиняючи еритему, припливи, відчуття пульсації в голові та шиї; гіпертермією, пітливістю, нудотою, блюванням, відчуттям спраги, свербежем шкіри, кропив’янкою, тривожністю, відчуттям нездужання, запамороченням, головним болем, нечіткістю зору, диспное, пальпітацією, тахікардією, артеріальною гіпотонією, гіпервентиляцією;
  • у більш тяжких випадках — пригніченням дихання, болем у грудях, пролонгацією інтервалу QT, депресією сегмента ST, аритміями, нападами стенокардії, синкопе, ціанозом губ, нігтів, інфарктом міокарда, серцево-судинною недостатністю, серцево-судинним колапсом, неврологічними ускладненнями (сплутаність свідомості, втрата свідомості, набряк головного мозку, крововиливи у мозкові оболонки, геморагічний інсульт, енцефалопатія, судоми/епілептиформні напади), комою, раптовим летальним наслідком. Рідкісні ускладнення включають артеріальну гіпертензію, бронхоспазм, метгемоглобінемію.

Термін придатності.

4 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 1 або 5 блістерів у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження діяльності

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

Дата додавання: 19.10.2021 р.
© Компендіум 2019

Рекомендовані аналоги Тетурам:

Еспераль
таблетки 500 мг флакон, № 20
Sanofi
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko