Амброксол-Дарниця (Ambroxolum-Darnitsa)

Амброксолу гідрохлорид - 30 мг

Амброксол належить до лікарських засобів, що діють на респіраторну систему, муколітичних препаратів. Отже, показання амброксолу ― секретолітична терапія при гострих і хронічних бронхолегеневих захворюваннях, пов’язаних з порушенням секреції й транспорту слизу. Встановлено, що амброксол володіє кількома терапевтичними ефектами: 1) секретолітичною активністю (полегшує відкашлювання і зменшує вираженість продуктивного кашлю); 2) протизапальною та антиоксидантною активністю; 3) місцевим анестезувальним ефектом через блокування натрієвих каналів на рівні клітинної мембрани; 4) зменшенням кількості загострень ХОЗЛ; 5) знеболювальним ефектом — це нова фармакологічна дія, яка може бути важлива в терапії гострих інфекцій дихальних шляхів; 6) при одночасному призначенні з антибіотиками підвищує їх концентрацію в бронхіальному секреті та мокротинні. Ефективність та безпека амброксолу добре відомі (Malerba М. et al., 2008).

Амброксол ― терапія захворювань дихальних шляхів

Амброксол ― активний метаболіт бромгексину, який, у свою чергу, є синтетичним похідним алкалоїду вазицину. Тому дія його є аналогічною бромгексину, хоча він перевершує його і за швидкістю настання терапевтичного ефекту, і в аспекті відсутності негативних властивостей, притаманних останньому (здатність викликати бронхіальну обструкцію і виражений протикашльовий ефект) (Klyachkina I.L., 2015).
Дихальні шляхи людини вислані епітелієм, який є спеціально пристосованими клітинами, які виконують багато важливих функцій, а саме: секреція слизу, захист, виведення подразнювальних речовин. Одним з основних факторів цієї системи захисту є секрет, який покриває поверхню мембрани. Щоб видалити мікробів і забруднювальні речовини з дихальних шляхів, секрет постійно і стабільно, як по ескалатору, переміщається вдень і вночі. Здорові люди зазвичай не помічають цього транспорту. Інфекція дихальних шляхів, що супроводжується кашлем, порушує його. Мета терапії — відновлення транспорту, а не непомітне стримування утворення слизу. Тому необхідно відновити склад бронхіального секрету і реологічні властивості (в’язкість, еластичність, адгезія). Амброксол впливає на цю систему з кількох сторін (Wunderer Н. et al., 2009).
Препарат Амброксол створює сприятливі умови для відділення і виведення слизу з дихальних шляхів, а також зменшення вираженості кашлю. Зазвичай призначається секретолітична терапія при гострих і хронічних бронхолегеневих захворюваннях, пов’язаних з порушенням бронхіальної секреції та ослабленням просування слизу (інструкція МОЗ України).
На даний час муколітичні лікарські засоби застосовуються для очищення дихальних шляхів, які, впливаючи на в’язко-еластичні властивості й адгезивність бронхіального секрету (БС), полегшують його експекторацію. Препарати, синтезовані спеціально для впливу на БС, очищення дихальних шляхів від патологічного вмісту, називають мукоактивними. Відповідно до переважного механізму дії їх можна класифікувати як відхаркувальні (експекторанти), мукорегулятори, муколітики і мукокінетики (Klyachkina I.L., 2015). Однак, крім здатності виконувати певні функції із секреції з дихальних шляхів, ці сполуки мають здатність модулювати інші механізми, які беруть участь в аномальних виділеннях. Немукоактивні функції, притаманні препарату, можуть мати сприятливий вплив на структуру і функції дихальних шляхів. Крім мукокінетичного і секретогенного ефектів, амброксол продемонстрував відмінну антиоксидантну, протизапальну, місцеву анестезувальну активність, а також стимулював синтез і вивільнення сурфактанта. Крім того, були виявлені деякі противірусні та бактерицидні властивості препарату. Ці ефекти можуть краще пояснити клінічні результати, які спостерігаються при різних захворюваннях дихальних шляхів, і мають додатковий терапевтичний потенціал. Однак необхідні подальші дослідження для визначення клінічної значущості цих немуколітичних ефектів (Paleari D. et al., 2011).

Невралгія трійчастого нерва. Експериментальні препарати при нейропатичному болю

Невралгія трійчастого нерва важко піддається лікуванню. Муколітичний лікарський засіб амброксол діє як сильний місцевий анестетик, є приблизно в 40 разів сильнішим, ніж лідокаїн. Він переважно інгібує канал підтипу Nav1.8. Тому прийшли до висновків, що буде розумним застосувати амброксол для лікування нейропатичного болю (невралгія лицьового нерва), що не відповідає на інші стандартні варіанти терапії. У результаті дослідження вперше повідомлялося про клінічно значуще знеболення після застосування 20% крему, діючою речовиною якого є амброксол, у пацієнтів з невралгією трійчастого нерва. Таким чином, з огляду на позитивний профіль безпеки необхідно провести додаткові дослідження амброксолу для зовнішнього застосування (Kern K.U. et al., 2019).
Вплив амброксолу на біоплівку Haemophilus influenzae, його бактерицидна дія
В одному з досліджень з аденоїдів дітей з аденоїдальною гіпертрофією були виділені 30 штамів Haemophilus influenzae. Після цього було відібрано 2 штами, які могли створювати більш сильні біоплівки. Потім досліджували вплив амброксолу на ці біоплівки (визначали за допомогою кристалічного фіолетового), а структуру біоплівок спостерігали за допомогою скануючого електронного мікроскопа. Кількість же життєздатних бактерій у біоплівках після обробки амброксолом визначали за кількістю бактерій, що виросли в бакпосіві. Було зафіксовано, що амброксол руйнує біоплівку Haemophilus influenzae і має бактерицидну активність in vitro (цей ефект залежав від дози) (Gao X. et al., 2014).

Ефективність таблеток амброксолу при фарингіті

Фарингіт, або біль у горлі ― широко поширений, в основному самообмежувальний стан, за якого більшість людей не звертаються за медичною допомогою. Полоскання горла, пиття теплих рідин і пероральні жарознижувальні або знеболювальні препарати є загальними підтримувальними методами лікування. Амброксол пастилки/таблетки продаються в багатьох країнах світу для зменшення вираженості болю. Тому місцева анестезувальна дія амброксолу, блокатора натрієвих каналів, може бути ефективною для полегшення симптомів запалення. Було проведено систематичний огляд. У результаті встановлено, що пастилки амброксолу більш ефективні протягом 3 год для локального зменшення вираженості болю у дорослих пацієнтів з фарингітом у порівнянні з плацебо-пастилками зі смаком м’яти. Загальні результати терапії частіше оцінювали як гарні або дуже гарні за 4-бальною шкалою Лайкерта в порівнянні з плацебо через 1, 2 або 3 доби. Більше 50% пацієнтів повідомили про ефективне зменшення вираженості болю («дуже добре» або «добре») через 1 добу. Побічні ефекти, що спостерігалися, виявлялися більш часто в групі амброксолу, але були слабкими або могли бути пов’язані із загальним станом, супутніми захворюваннями пацієнтів. Для дослідження всі добровольці були відібрані на підставі клінічної картини, щоб мінімізувати наявність стрептококової інфекції горла, і не отримували супутніх антибіотиків. Це відповідає рекомендаціям більшості європейських посібників. Однак розсмоктування пастилок зі смаком м’яти є популярним засобом для зменшення вираженості болю. І цілком імовірно, що льодяники зі смаком м’яти ― це не просто плацебо. І, ймовірно, вони зменшують вираженість болю за рахунок збільшення відтоку слини і зменшення сухості слизової оболонки порожнини рота. Таким чином, зроблено висновки, що амброксол більш ефективний для зменшення вираженості гострого болю в горлі (протягом 3 год), ніж льодяники зі смаком м’яти. Однак додаткові переваги застосування амброксолу після 3 год залишаються незрозумілими, враховуючи те, що більше 50% пацієнтів, що використовують пастилки зі смаком м’яти для полегшення болю, повідомили про високу або дуже високу їх ефективність через 1 добу. Амброксол є безпечним препаратом для окремих пацієнтів з переважно місцевими симптомами захворювання. Але для хворих із супутніми системними симптомами інші препарати можуть бути більш ефективними (Chenot J.F. et al., 2014).

Вплив амброксолу на зростання Candida albicans і утворення біоплівки

Як правило, початок розвитку кандидозу характеризується появою біоплівки Candida albicans, яка пов’язана з декількома захворюваннями, включаючи кандидоз порожнини рота у осіб молодого і літнього віку. Метою одного з досліджень було вивчення фунгіцидної активності in vitro, а також антибіоплівкової активності амброксолу проти зростання C. albicans. Була визначена мінімальна інгібуюча концентрація амброксолу, необхідна для пригнічення росту грибів, ― 1 мг в 1 мл розчину. Одночасно антибіоплівкову активність амброксолу оцінювали за допомогою флуоресцентної мікроскопії. У результаті дослідження було встановлено, що амброксол в концентрації 2 мг в 1 мл розчину виявляв більш високу фунгіцидну активність, ніж амброксол у концентрації 3 мг в 1 мл розчину тербінафіну (препарат порівняння) ― одного з найбільш поширених протигрибкових препаратів. Крім того, було встановлено, що амброксол ефективно інгібує утворення біоплівки C. albicans і виявляє фунгіцидну дію проти грибкових клітин, включених у попередньо сформовану біоплівку (Rene H.D. et al., 2014).

Висновок

Препарат Амброксол часто застосовують у якості муколітичного лікарського засобу при респіраторних захворюваннях, пов’язаних з підвищеним виробленням слизу, таких як гострий або хронічний бронхіт. Крім того, амброксол застосовується місцево (пастилки) для лікування фарингіту, пов’язаного з ГРВІ. Крім впливу амброксолу на регуляцію слизу і місцеву анестезуючу дію, існує широкий спектр фармакологічних протизапальних властивостей препарату, вони були продемонстровані in vitro і in vivo. Сюди належить: участь у захисті від окисного нітрозативного стресу, підвищення захисних сил організму, зниження рівня прозапальних цитокінів і метаболітів арахідонової кислоти, хемотаксису запальних клітин і перекисного окиснення ліпідів тканин (Beeh K.M. et al., 2008).
Протягом тривалого періоду часу амброксол застосовується в терапії захворювань дихальних шляхів. У 2002 р. були випущені таблетки амброксолу для розсмоктування в порожнині рота з метою зменшення вираженості болю в горлі (місцевий анестезувальний ефект препарату). Детальні дослідження амброксолу з використанням сучасних фармакологічних методів продемонстрували додаткові цікаві результати: було встановлено, що амброксол впливає на нейронні потенціалзалежні Na⁺, а також на Са²⁺ канали й ефективно зменшує вираженість хронічного запального і невропатичного болю у гризунів. Виникає питання: чи впливає амброксол безпосередньо на ЦНС, або ж його вплив можна пояснити тільки периферичною дією. Ця проблема була вирішена шляхом повторного вивчення фармакокінетики, а також токсикології амброксолу. Дійшли висновку, що навіть при найвищих клінічно застосовуваних дозах амброксол не має значного прямого впливу на ЦНС. При клінічно значущих концентраціях у плазмі крові амброксол або не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, або його концентрація в головному мозку занадто низька, щоб викликати відповідні ефекти. Анальгезивну ж дію амброксолу при системному введенні тваринам або при місцевому застосуванні у людей може бути пояснено індукованою амброксолом блокадою іонних каналів у периферичних нейронах (Weiser T., 2008).