Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia) — рослина-бур’ян, пилок якого є одним з найнебезпечніших аероалергенів. Тривала дія цього пилку викликає сенсибілізацію навіть у тих людей, у яких раніше алергічної реакції не відмічалося.

Назва рослини походить від комбінації латинських слів: artemisia перекладається як «полин», а folium означає «листок». Так, artemisiifolia буквально означає «з листям, подібним до полину». Листя амброзії полинолистної дійсно дуже схожі на листя полину. Вони мають розсічену форму, що нагадує пір’я птахів, з безліччю вузьких лінійних або ланцетних сегментів по обидва боки головної осі листа.

Пилок амброзії надзвичайно дрібний і легкий, він розноситься вітром на величезні відстані. Період цвітіння рослини триває з середини літа до пізньої осені, саме в цей час фіксується значне зростання кількості полінозів, спричинених пилком амброзії.

Амброзія — проблема європейського масштабу

Про такий масштаб проблеми свідчать дані Європейської мережі аероалергенів (The European Aeroallergen Network — EAN). Ця організація аналізує концентрацію рослинних алергенів у повітрі з більш ніж 600 спеціальних майданчиків по всій Європі та надалі використовує отримані дані для розрахунку тенденцій поширення пилку. Фахівці EAN відмічають постійне збільшення площ, заражених амброзією, у центральноєвропейській частині континенту, що значно впливає на здоров’я населення регіону.

Сезон цвітіння амброзії

Тривалість сезону цвітіння амброзії полинолистої в середньому становить 8 тиж. Він починається у середині липня і закінчується, коли температура повітря стає стабільно негативною. У цей часовий проміжок вивільняється величезна кількість пилку, який має виражений сенсибілізуючий потенціал. Одна доросла рослина за сезон цвітіння здатна випускати до мільярда пилкових частинок. Враховуючи той факт, що для розвитку алергії на амброзію достатньо 10 пилкових частинок в 1 кубічному метрі повітря, стає очевидною необхідність вживання термінових заходів щодо стримування поширення цього небезпечного бур’яну.

На відміну від пилку багатьох інших рослин, амброзія полинолистна вивільняє свій пилок практично безперервно протягом кількох місяців. Його концентрація підвищується не тільки в атмосфері, а й в середині житлових приміщень, що створює постійне навантаження на імунну систему осіб з полінозом.

Алергени в пилку амброзії

У складі пилку амброзії полинолистної виявлено та охарактеризовано 8 алергенних білків, які отримали спеціальні позначення Amb a.

Найбільш небезпечний алерген — Amb a 1. До нього чутливі понад 95% пацієнтів з алергією на пилок амброзії. Він належить до класу пектат-ліаз — ферментів, які розщеплюють складні вуглеводи в клітинних стінках рослин. Їх наявність у пилку, можливо, слугує для полегшення проростання пилкових зерен.

Інші ідентифіковані алергени виконують різні функції в пилкових частинках амброзії:

  • Amb a 4 — бере участь у захисних реакціях рослини;
  • Amb a 6 — транспортер ліпідів, необхідних для зростання пилкової трубки;
  • Amb a 8 — білок, пов’язаний із процесами росту клітин;
  • Amb a 11 — фермент для розщеплення білків;
  • Amb a 12 — фермент гліколізу;
  • Amb a 9 та Amb a 10 — білки, що зв’язують кальцій.

Рівень чутливості пацієнтів до перелічених вище алергенних білків варіює в діапазоні 10–50%, тобто деякі люди можуть реагувати тільки на певні компоненти пилку.

Крім білків Amb a, сильний алергенний вплив пилку амброзії чинять:

  • ендопептидаза — фермент, здатний розщеплювати більші молекули на дрібні фрагменти, полегшуючи їхнє потрапляння в організм людини;
  • флавоноїди — природні пігменти, що виступають у ролі ад’ювантів, додатково збільшуючи вираженість алергічної реакції.

Як розвивається алергія?

Розвиток алергічної реакції на пилок амброзії полинолистної схематично можна описати так:

  • контакт з алергеном — вдихання, ковтання або потрапляння на шкіру або слизові оболонки;
  • активація імунної системи організму, що розпізнає чужорідні алергенні білки пилку як потенційну загрозу;
  • вивільнення біологічно активних речовин клітинами імунної системи;
  • розвиток алергічних симптомів — прояв реакції організму на гістамін та інші медіатори, що виділяються імунними клітинами.

Після первинної сенсибілізації до пилку амброзії у пацієнтів може розвинутися перехресна алергічна реакція на інші рослини та продукти харчування. Це пояснюється структурною подібністю алергенних молекул амброзії з молекулами, що знаходяться в інших джерелах. Причиною перехресної алергії є рослини (полин, ромашка та ін.), горіхи, фрукти (диня, кавун та ін.), продукти харчування (халва, мед та ін.).

Симптоми та діагностика

Алергія на амброзію проявляється цілим спектром неприємних симптомів, які значно погіршують якість життя пацієнта під час цвітіння бур’янів:

  • рясні водянисті виділення з носа, утруднення носового дихання, відчуття розпирання та тиску в носових проходах;
  • почервоніння очей, різкий свербіж, печіння і безперервна сльозотеча;
  • першіння та сухість у горлі;
  • постійне чхання;
  • сухий подразнювальний кашель;
  • висип на шкірі у вигляді пухирців, плям, що супроводжуються свербежем;
  • напади задухи через виражений набряк та спазми дихальних шляхів, анафілактичний шок (у тяжких випадках).

До діагностики алергії на амброзію належать:

  • збір докладного анамнезу — скарги, симптоми, тривалість захворювання, можливі провокуючі фактори, спадкова схильність до алергії;
  • шкірна проба — на передпліччя пацієнта наносять очищені алергенні білки з пилку амброзії, роблять невеликі проколи для проникнення в шкіру. Якщо через 15–20 хв розвивається шкірна реакція в місці нанесення алергену, це свідчить про позитивну шкірну реакцію і підтверджує наявність сенсибілізації;
  • аналіз крові на вміст імуноглобуліну Е (IgE) — антитіл, що виробляються при контакті з алергеном. Підвищений рівень загального та специфічного IgE до амброзії також свідчить про алергічну реакцію організму.

Лікування алергії на амброзію

Основу симптоматичної терапії алергії на амброзію становлять антигістамінні препарати:

  • системні (ІІІ покоління) — блокують дію гістаміну — одного із головних медіаторів алергічної реакції. Гістамін вивільняється опасистими клітинами та базофілами при контакті з алергеном, у цьому випадку — пилком амброзії. Сучасні лікарські засоби ІІІ покоління (дезлоратадин, левоцетиризин, фексофенадин та ін.) купірують симптоми алергії на амброзію, не викликають сонливості та не мають суттєвого впливу на працездатність пацієнта;
  • місцеві лікарські засоби від алергії на амброзію — випускають у формі крему, мазі, крапель, спреїв. Вони усувають симптоми в місці застосування, мінімізуючи системний вплив на організм та ризики розвитку небажаних ефектів.

У складних випадках, коли терапія антигістамінними засобами не дає належного результату, можливе застосування глюкокортикостероїдів. Вони пригнічують активність імунних клітин, що виробляють медіатори алергічної реакції, і тим самим усувають симптоми. Їх застосовують перорально, інтраназально, місцево, закапуючи в очі або наносячи на шкіру.

Для патогенетичного лікування алергії на пилок амброзії та запобігання її рецидивам застосовують алерген-специфічну імунотерапію. Вона заснована на контрольованому введенні очищених алергенів у дозах, що зростають, це дозволяє переналаштувати імунну систему таким чином, щоб вона перестала розпізнавати нешкідливі для організму компоненти пилку як загрозу.

Додаткову інформацію на цю тему ви можете прочитати на сайті Apteka.ua.