Респіраторні інфекції, що викликаються широким спектром вірусних та бактеріальних патогенів, є однією з найпоширеніших груп захворювань, з якими стикається лікар у своїй клінічній практиці. Ці інфекції уражують верхні та нижні відділи дихальних шляхів, викликаючи низку характерних симптомів.

Основні симптоми респіраторних інфекцій

Клінічна картина інфекцій, що поширюються повітряно-краплинним шляхом, може варіювати від легких до тяжких симптомів. Типовими проявами респіраторних інфекцій є:

  • кашель;
  • риніт;
  • головний біль,
  • біль у горлі;
  • загальна слабкість;
  • лихоманка.

Кашель є одним із найбільш поширених та характерних симптомів гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Патогенний мікроорганізм, потрапляючи в дихальні шляхи, викликає подразнення та запалення слизових оболонок. У відповідь на це організм запускає рефлекторний механізм кашлю, спрямований на видалення подразнювальних речовин, вірусів і слизу, що знижує ризик ускладнень.

Кашель при респіраторних інфекціях може відрізнятися за своїми клінічними характеристиками:

  • за тембром:
    • сухий, «гавкаючий», надсадний кашель — має грубий, хрипкий звук;
    • вологий, або «продуктивний» кашель — супроводжується виділенням мокротиння;
  • за перебігом:
    • гострий кашель — тривалістю до 3 тиж. Найбільш частими причинами гострого кашлю є ГРВІ, бронхіт, риносинусит, коклюш, а також загострення хронічного обструктивного захворювання легень та алергічний риніт;
    • підгострий кашель — тривалістю 3–8 тиж. Підгострий кашель, як правило, пов’язаний із тривалим запаленням бронхів після перенесеного раніше захворювання;
    • хронічний кашель — тривалістю понад 8 тиж. Хронічний кашель може бути симптомом рефлюксної хвороби, неастматичного бронхіту, непереносимості лікарських препаратів, обструктивного апное уві сні чи хронічного синуситу.

Принцип призначення препаратів при лікуванні кашлю

Основним критерієм призначення медикаментозної терапії є тип кашлю — сухий (непродуктивний) чи вологий (продуктивний). Також враховуються фізіологічний стан пацієнта (наприклад період вагітності) та вікові особливості.

Протикашльові засоби класифікуються за механізмом на дві основні групи:

  • центральної дії — декстрометорфан, глауцину гідробромід, бутамірат цитрат, окселадин цитрат. Препарати цієї групи виявляють виражений протикашльовий ефект, впливаючи безпосередньо на кашльовий центр у головному мозку. При цьому вони не пригнічують дихання, роботу шлунково-кишкового тракту та не викликають лікарської залежності;
  • периферичної дії — бітіодин, леводропропізин, пентоксиверин, преноксдіазин та ін. Препарати цієї групи знижують чутливість рецепторів слизової оболонки дихальних шляхів, блокують периферичні рецептори (місцевоанестезувальна дія) та чинять спазмолітичну дію. Це запобігає розвитку бронхоспазму.

Також для лікування кашлю застосовують експекторанти:

Механізм дії муколітиків ґрунтується на їх здатності до розрідження надмірно в’язкого секрету бронхів, а відхаркувальні препарати діють за рахунок збільшення обсягу та зниження в’язкості секрету, що полегшує виділення мокротиння при кашлі.

Окрему групу становлять комбіновані протикашльові препарати, що містять у складі кілька активних речовин з різними механізмами дії — муколітики, бронхолітики, деконгестанти та ін. Вони регулюють бронхіальну секрецію та відходження мокротиння, а також мають протизапальні та знеболювальні властивості.

Сухий кашель

Сухий, непродуктивний кашель, що не супроводжується виділенням мокротиння, зазвичай розвивається на початку захворювання і може варіювати від незначного покашлювання до виснажливих нападів спазматичного кашлю, що порушують сон. Основне завдання лікування — пригнічення кашльового рефлексу.

Протикашльові препарати центральної дії виявляють виражений протикашльовий ефект.

Продуктивний кашель

Вологий, продуктивний, кашель характеризується значним виділенням мокротиння. Основна терапевтична стратегія при цьому типі кашлю — забезпечення розрідження та полегшення відходження мокротиння. Для цього застосовують муколітичні препарати.

Також рекомендовані протикашльові препарати з периферичним механізмом дії — знижують чутливість рецепторів дихальних шляхів, блокують периферичні рецептори, чинять спазмолітичну дію.

Кашель у період вагітності

При лікуванні кашлю у вагітних потрібна особлива обережність, оскільки деякі лікарські засоби можуть негативно впливати на організм плода, що розвивається. Проте існують препарати, які можуть бути рекомендовані в цих випадках.

Що можна приймати вагітним від кашлю? Після ретельної оцінки співвідношення користь для матері/ризик для плода можна виділити карбоцистеїн та амброксол — дозволені у II–III триместр, сприяють розрідженню та полегшенню відходження мокротиння.

При сухому кашлі у вагітних, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, допустимо застосування протикашльового засобу центральної дії декстрометорфану. Однак з появою вологого, продуктивного, кашлю слід переходити на муколітичні препарати, більш безпечні для плода.

Також не рекомендується застосування комбінованих протикашльових засобів, оскільки вони можуть містити компоненти з недоведеною безпекою для плода.

Кашель у дітей

Щоб визначити, що допомагає від кашлю у дітей у кожному конкретному випадку, необхідно враховувати характер кашлю, а також вікові та фізіологічні особливості зростаючого організму.

Спазматичний кашель характеризується нападоподібним перебігом, його можна усунути протикашльовими засобами центральної дії, такими як декстрометорфан. Цей препарат виявляє виражений протикашльовий ефект, впливаючи на кашльовий центр у головному мозку, при цьому не пригнічує дихання та функції шлунково-кишкового тракту. Декстрометорфан дозволений до застосування у дітей віком від 4 років.

При вологому, продуктивному, кашлі, що супроводжується виділенням мокротиння, рекомендуються муколітичні препарати. Безпечними варіантами є засоби рослинного походження — на основі солодки, алтею та ін. Вони сприяють розрідженню та полегшенню відходження мокротиння з дихальних шляхів.

Глухий кашель у дитини може бути ознакою різних хвороб: інфекцій верхніх дихальних шляхів, бронхіальної астми, алергії. У цьому випадку потрібна консультація педіатра для виявлення причини та призначення адекватної терапії.

Додаткову інформацію на цю тему ви можете прочитати на сайті Apteka.ua.