Йододефіцитні захворювання щитовидної залози (ЩЗ) розвиваються в результаті дефіциту йоду (зниження споживання йоду нижче рекомендованих норм). За даними ВООЗ, в умовах дефіциту йоду живуть понад 2 млрд осіб, серед них у близько 700 млн виявлено ендемічний зоб.
Стани, спричинені дефіцитом йоду (ВОЗ):
- у період внутрішньоутробного розвитку: мимовільний аборт, мертвонародження, вроджені аномалії плода, підвищений ризик перинатальних летальних випадків, неврологічний кретинізм (характеризується розумовою відсталістю, глухонімотою, косоокістю), мікседематозний кретинізм (характеризується розумовою відсталістю);
- у період новонародженості: неонатальний гіпотиреоз;
- у дітей віком до 18 років: порушення розумового та фізичного розвитку;
- у дорослих: зоб та його ускладнення, йодіндукований тиреотоксикоз;
- у всіх вікових груп: зоб, гіпотиреоз, порушення когнітивних функцій.
Препарати йоду, які застосовують при захворюваннях ЩЗ
Згідно з АТС-класифікацією до препаратів йоду, що застосовуються при захворюваннях ЩЗ, належить калію йодид.
Механізм дії калію йодиду
Препарати йоду мають кілька механізмів дії на функцію ЩЗ. У пацієнтів з еутиреозом калію йодид знижує протеоліз тиреоглобуліну, тим самим знижуючи секрецію гормонів ЩЗ (зниження концентрації Т3 і Т4 в плазмі крові викликає тимчасове підвищення концентрації тиреотропного гормону). Калію йодид інгібує органіфікацію йоду в ЩЗ (перетворення йодиду, який активно концентрується в ЩЗ, під дією тиреоїдної пероксидази на органічний йод), тим самим зменшуючи біосинтез тиреоїдних гормонів (ефект Вольфа — Чайкова).
Калію йодид ефективний при підготовці до тиреоїдектомії, оскільки зменшує васкуляризацію ЩЗ та знижує ризик кровотечі після тиреоїдектомії. Препарат рекомендовано застосовувати через годину після введення тиреостатиків, щоб запобігти новому синтезу гормонів ЩЗ.
Калію йодид, згідно з настановою Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA), рекомендований при радіаційних надзвичайних ситуаціях (Torti J.F. et al., 2022). У разі ядерної катастрофи він може знизити ймовірність летального наслідку та захворювання на рак ЩЗ, викликаний впливом радіоактивного йоду. Препарат йоду блокує поглинання радіоактивного йоду в ЩЗ та насичує її нерадіоактивним йодом, запобігаючи поглинанню радіоактивних молекул (Torti J.F. et al., 2022).
Коли слід приймати препарати йоду?
Природними (натуральними) джерелами йоду є продукти рослинного, тваринного походження, питна вода та повітря. Нестача йоду в ґрунті призводить до зниження вмісту мікроелементу в продуктах харчування, тому рекомендується вводити до раціону харчування йодовану сіль, що забезпечує вживання людиною 150 мкг йоду на добу (Zimmermann M.B. et al., 2008).
Йод бере участь у синтезі гормонів ЩЗ, регуляції процесів росту, розвитку, обміну речовин у всіх органах та тканинах організму людини. В організмі міститься 20–50 мг йоду (за даними Управління дієтичних добавок (Office of Dietary Supplements — ODS) Національного інституту здоров'я (National Institutes of Health — NIH)), з них не менше 60% зосереджено в ЩЗ, 40% — у м'язах, яєчниках, крові. При йододефіциті вміст йоду може знизитися до 20 мкг.
Якщо людина не отримує добової норми йоду та у неї діагностовано йододефіцитні захворювання, лікар призначає калію йодид.
Добові норми йоду:
- для дітей віком до 6 років — 90 мкг;
- для дітей віком 6–12 років — 120 мкг;
- для дітей віком від 12 років і дорослих — 150 мкг;
- для жінок у період вагітності та годування грудьми — 250 мкг.
Калію йодид застосовують:
- для профілактики ендемічного зоба у людей, які мешкають у регіонах з дефіцитом йоду;
- для профілактики зоба після резекції ЩЗ;
- для нормалізації функцій ЩЗ при гіпертиреозі;
- для терапії при йододефіциті та дифузному еутиреоїдному зобі;
- у передопераційний період для підготовки до тиреоїдектомії при хворобі Грейвса. Після перорального застосування препарату в дозі 130 мг на добу досягається еутиреоз протягом 24 год (Chiapponi C. et al., 2021);
- при гіпертиреозі — калію йодид блокує вивільнення Т3 та Т4 із ЩЗ впродовж кількох годин;
- як додаткову терапію при хворобі Грейвса разом з антитиреоїдними препаратами;
- після призначення радіоактивного йоду при хворобі Грейвса (Jeronimo F. Torti et al., 2022).
Хвороба Грейвса є найчастішою причиною персистуючого гіпертиреозу у дорослих. Упродовж життя у близько 3% жінок та 0,5% чоловіків діагностують цю патологію (Burch H.B. et al., 2015).
Дифузний еутиреоїдний зоб розвивається частіше у віці до 20 років. У жінок він виникає у 2–3 рази частіше, ніж у чоловіків. Ризик розвитку дифузного еутиреоїдного зоба зростає у періоди підвищеної потреби в йоді (дитячий вік, пубертатний період, вагітність, годування грудьми).
Спосіб застосування
Для профілактики дефіциту йоду та ендемічного зоба рекомендовано:
- дорослим та дітям віком від 12 років — 100–200 мкг йоду на добу після їди;
- немовлятам та дітям віком від 12 років — 50–100 мкг йоду на добу;
- у період вагітності та годування грудьми — 200 мкг йоду на добу.
Для профілактики рецидивів після хірургічного лікування пацієнтам з еутиреоїдним зобом призначають 100–200 мкг йоду на добу.
При еутиреоїдному зобі рекомендують:
- дорослим — 300–500 мкг йоду на добу;
- немовлятам та дітям віком до 18 років — 100–200 мкг на добу.
У разі радіаційної аварії:
- немовлятам віком до 1 міс — 16 мг;
- дітям віком до 3 років — 32 мг;
- дітям віком 3–12 років — 62,5 мг;
- дітям віком 13–18 років, дорослим до 40 років, вагітним і жінкам, які годують грудьми — 125 мг (МОЗ України).
Рекомендовано прийняти препарат протягом 12 год до радіаційного викиду. Також допустимо прийняти калію йодид впродовж 6 год від початку впливу радіоактивного йоду. Екстрена профілактика препаратом здійснюється одноразово, якщо немає додаткових вказівок (Torti J.F. et al., 2022).
Викид радіоактивного йоду після ядерної катастрофи, наприклад, що сталася на атомній електростанції «Фукусіма-даїті» в Японії в 2011 р. і на Три-Майл-Айленд у Пенсільванії в 1979 р., підвищує ризик розвитку раку ЩЗ серед людей, які зазнали впливу радіації. Деякі групи населення особливо вразливі — вагітні та жінки в період годування грудьми, новонароджені (Sase Er. et al., 2021).
Протипоказання
Калію йодид протипоказаний при:
- підвищеній сенсибілізації до препарату чи його компонентів;
- маніфестному гіпертиреозі;
- латентному гіпотиреозі у дозі, що перевищує 150 мкг йоду на добу;
- аденомі ЩЗ;
- фокальних та дифузних явищах автономії ЩЗ, за винятком передопераційної йодотерапії з метою блокади ЩЗ за Пламером;
- злоякісних новоутвореннях ЩЗ;
- герпетиформному дерматиті (синдромі Дюрінга — Брока);
- аденоматозному зобі;
- нефриті та нефрозі;
- геморагічному діатезі;
- кропив'янці, фурункульозі, піодермії;
- туберкульозі легень.