ТОРАСЕМІД (TORASEMIDUM) Діюча речовина

механізм діуретичної дії зумовлений ренальною реабсорбцією іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле; діуретичний ефект в основному пов´язаний із рівнем екскреції компонента з сечею, а не з концентрацією у крові; прискорює виведення з сечею натрію, хлору та води, але суттєво не впливає на рівень гломерулярної фільтрації, нирковий плазмотік, кислотно-лужний баланс; у випадку СН зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарду за рахунок зменшення пре- та постнавантаження, знижує АТ за рахунок зниження загального периферичного опору судин; цей вплив пояснюється нормалізацією порушеного електролітного балансу головним чином за рахунок зменшення підвищеної активності вільних іонів кальцію у клітинах м’язів артеріальних судин, що було виявлено у хворих, які страждають на АГ, знижує підвищену сприйнятливість судин до ендогенних вазопресорних речовин, катехоламінів.

лікування набряків та/або випотів, спричинених СН, якщо необхідне в/в застосування ЛЗ (у випадку набряку легенів внаслідок г. СН); лікування винятково хворих зі значним порушенням функцій нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв та/або концентрація креатиніну в сироватці крові понад 6 мл/дл); збереження залишкового діурезу у хворих з тяжким порушенням функції нирок, в умовах ГД в тому числі, якщо присутній будь-який залишковий діурез (понад 200 мл/24 год), при наявності набряків, випотів та/або підвищеного АТ; лікування набряків, спричинених застійною СН; есенціальна гіпертензія.

лікування розпочати із застосування добової дози 5 мг, що дорівнює ½ табл. препарату по 10 мг; ця доза вважається підтримуючою; якщо добова доза 5 мг є недостатньою, то застосовувати добову дозу 10 мг, яку призначати щоденно; залежно від тяжкості стану пацієнта добова доза може бути збільшена до 20 мг; табл. по 5 мг: есенціальна гіпертензія: лікування розпочати із застосування ½ табл. на добу, що еквівалентно 2,5 мг торасеміду; зниження АТ відбувається поступово, вже впродовж першого тижня лікування, та досягає максимального значення не пізніше 12 тижнів; якщо нормалізація АТ при щоденному застосуванні ½ табл. не відбувається через 12 тижнів лікування, то добова доза може бути підвищена до 1 табл., що еквівалентно 5 мг торасеміду; не слід перевищувати добову дозу, що дорівнює 1 табл., оскільки при цьому не очікується подальшого зниження АТ; табл. по 200 мг: слід розпочинати із застосування ¼ табл. препарату по 200 мг/добу, що еквівалентно 50 мг торасеміду; у випадку недостатнього сечовиділення дозу можна збільшити до ½ табл., що дорівнює 100 мг торасеміду; МДД - 1 табл. (200 мг торасеміду); р-н для ін’єкцій - розпочати із разової дози 2 мл (10 мг/добу), якщо ефект недостатній, разову дозу можна збільшити до 4 мл (20 мг), якщо ефект і в цьому випадку буде недостатній, можна застосувати короткочасну (впродовж не більше 3 діб) терапію із добовою дозою 8 мл (40 мг); при г. набряку легень починати з в/в введення разової дози 4 мл (20 мг), залежно від ефекту цю дозу можна повторити з інтервалом у 30 хв, МДД- 20 мл (100 мг); р-н для ін’єкцій вводити в/в, повільно; забороняється вводити р-н внутрішньоартерально; вводити лише чистий р-н; при тривалому застосуванні в/в введення треба якомога скоріше замінити на p/os, оскільки в/в застосування не рекомендується проводити понад 7 діб; р-н для інфузій - розпочинати із 5 мл/добу (50 мг), у випадку недостатнього сечовиділення дозу можна збільшити до 10 мл, а при необхідності - до 20 мл/добу (100 мг або 200 мг), МДД - 20 мл р-ну для інфузій (200 мг), повторну в/в інфузію можна проводити з інтервалом в 1 год, в/в інфузію проводити повільно, за допомогою перфузора, швидкість введення р-ну не має перевищувати 0,4 мл/хв (4 мг), при застосуванні р-ну для інфузій гарантується сумісність із такими р-нами як 0,9% р-н натрію хлориду або 5% р-н глюкози і, залежно від вимог, вміст амп. можна розбавити 30 мл або 125 мл, або 250 мл, або 500 мл цих р-нів.

гіперчутливість до торасеміду, похідних сульфонілсечовини або до будь-якого з компонентів препарату; ниркова недостатність, яка супроводжується анурією, порушенням сечовипускання, печінкова кома або прекома, артеріальна гіпотензія, гіповолемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія, г. порушення сечовипускання внаслідок гіпертрофії передміхурової залози, період годування груддю; нормальна або тільки незначною мірою порушена функція нирок (кліренс креатиніну понад 30 мл/хв та/або концентрація креатиніну в сироватці крові менше 3,5 мг/дл), оскільки при цьому виникає загроза надлишкового виведення води та електролітів; рідкісна спадкова непереносимість галактози, лактазна недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози.

посилення метаболічного алкалозу, спазми м’язів, підвищення концентрації сечової кислоти і глюкози в крові, а також холестерину і тригліцеридів, гіпокаліємія при супутній безкалієвій дієті, при блюванні, проносі, після надмірного застосування проносних засобів, а також у пацієнтів із хр. дисфункцією печінки, гіповолемія, гіпокаліємія та/або гіпонатріємія, тромбоемболічні ускладнення, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу і серцевої діяльності, у тому числі ішемія серця і мозку, аритмії, стенокардії, г. ІМ, синкопе, множинні розлади травної системи (відсутність апетиту, метеоризм, біль у шлунку, нудота, блювання, пронос, запор, панкреатит), підвищення концентрацій креатиніну і сечовини у крові, потяг до сечовиділення, зниження АТ, головний біль, астенія і сонливість, затримка сечі, надмірне розтягування сечового міхура, підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гама-глутаміл-транспептидази) у крові, АР (свербіж, екзантема, фотосенсибілізація, тяжкі шкірні реакції), реакції гіперчутливості (анафілактичний шок), зниження кількості тромбоцитів, еритроцитів та/або лейкоцитів як результат гемоконцентрації, головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування), сухість у роті, неприємні відчуття у кінцівках (парестезія), розлади зору, дзвін у вухах, втрата слуху, місцеві реакції після ін’єкцій.