Киев
Нозологический справочник врача

Гангрена Фурньє

Визначення

Гангрена Фурньє — це рідкісна, але дуже агресивна форма некротичного фасциїту, яка уражує м’які тканини промежини, аногенітальної ділянки та зовнішніх статевих органів. Захворювання характеризується блискавичним перебігом, швидким поширенням інфекції фасціальними просторами та високим рівнем летального результату.

Захворювання названо на честь Альфреда Фурньє (Alfred Fournier) — французького дерматолога та венеролога, який у 1883 р. описав серію з 5 випадків блискавичного некротичного ураження зовнішніх статевих органів та промежини. Спочатку патологія розглядалася як ідіопатичний некротичний процес, проте надалі було встановлено її інфекційне походження.

Гангрена Фурньє становить <0,02% усіх госпіталізацій. Захворювання найчастіше діагностують у чоловіків. Співвідношення чоловіків та жінок — 10:1; чоловіки становлять близько 90% всіх випадків. Частота захворюваності серед чоловіків — 1,6:100 тис. населення. Найуразливіша вікова група — чоловіки 50–79 років, де показник становить 3,3:100 тис. населення.

У США найвища захворюваність зареєстрована у південно-східних штатах — 1,9:100 тис. населення. Загалом показники залишаються відносно стабільними як у США, так і інших країнах.

У жінок захворювання діагностують значно рідше, проте його перебіг більш тяжкий. Порівняно з чоловіками у жінок вдвічі частіше необхідна штучна вентиляція легень (ШВЛ) та проведення діалізу, відзначається більш тривала госпіталізація та вищий рівень летального результату (Leslie S.W. et al., 2025).

Причини гангрени Фурньє

Гангрена Фурньє розвивається внаслідок полімікробної аеробно-анаеробної синергічної інфекції, що уражує фасції, підшкірну клітковину промежини та аногенітальної ділянки.

При мікробіологічному дослідженні виділень з рани найчастіше діагностують змішану флору:

  • грампозитивні мікроорганізми: стрептококи групи А, золотистий стафілокок;
  • грамнегативні бактерії: кишкова, синьогнійна паличка.

Таке поєднання мікроорганізмів відбиває полімікробний характер інфекції та зумовлює її агресивний перебіг за рахунок синергічної дії патогенів.

Джерелом інфекції можуть бути різні анатомічні зони:

Пусковим механізмом патології нерідко стають локальні гнійно-запальні процеси, такі як:

Будь-яке пошкодження шкіри чи м’яких тканин промежини може створити вхідні ворота для інфекції. До провокувальних факторів належать:

  • хірургічні втручання в ділянці статевих органів та промежини;
  • травми мошонки чи промежини;
  • мікротравми та локальні шкірні дефекти.

Проникнення бактерій у підшкірні тканини ініціює інфекційний процес, який за несприятливих умов швидко поширюється фасціальними просторами з розвитком некрозу. Швидкість прогресування може досягати до 2,5 см/год, що пояснює блискавичний перебіг захворювання.

Синергічна дія бактерій призводить до продукції протеолітичних ферментів, колагеназ, гіалуронідаз, ендотоксинів та інших медіаторів запалення.

Ці фактори викликають руйнування міжклітинного матриксу та фасціальних структур, розвиток облітеруючого ендартеріїту та мікротромбози підшкірних судин. У результаті формується виражена ішемія тканин, яка збільшує вираженість некрозу тканин та створює умови для подальшого анаеробного розмноження мікроорганізмів.

У близько 25% випадків гангрени Фурньє встановити конкретне джерело інфекції не вдається. Такі випадки розглядаються як ідіопатичні (Boughanmi F. et al., 2021).

Зв’язок розвитку гангрени Фурньє з інгібіторами SGLT2

Відзначено можливий зв’язок між розвитком гангрени Фурньє та прийомом інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера-2 (Sodium-glucose co-transporter 2 — SGLT2), що застосовуються в терапії інсулінонезалежного цукрового діабету. Однак, ця асоціація залишається предметом дискусій.

За підозри гангрени Фурньє у пацієнтів, які приймають препарати цієї групи, слід негайно припинити застосування лікарського засобу, розпочати лікування основної інфекції.

Фактори ризику розвитку гангрени Фурньє

Гангрена Фурньє може розвиватися у раніше здорових осіб (26–30% випадків), проте найчастіше вона виникає на тлі ослабленого імунітету або тяжких форм супутніх захворювань.

Основні фактори ризику:

Патогенез гангрени Фурньє

Ключові патогенетичні механізми при гангрені Фурньє:

  • стрімке поширення інфекції фасціями;
  • тромбоз дрібних кровоносних судин;
  • ішемія тканин;
  • розвиток некрозу підшкірної клітковини та фасцій.

Інфекція поширюється переважно фасціями Дартоса, Коллеса, Скарпи. З огляду на анатомічну безперервність фасціальних просторів, процес може швидко поширюватися на передню черевну стінку (Leslie S.W. et al., 2025).

Симптоми гангрени Фурньє

Найчастіша скарга пацієнтів — біль у промежині, мошонці чи ділянці зовнішніх статевих органів.

На ранніх стадіях клінічні прояви можуть бути мінімальними, проте симптоми швидко прогресують. Важливою діагностичною ознакою є біль, який не відповідає видимим змінам шкіри — класичний симптом некротичної інфекції.

Слід проявляти особливу настороженість при будь-якій інфекції чи целюліті в ділянці промежини та мошонки, особливо якщо біль значно більш виражений, ніж очікується за даними огляду; відзначається швидке погіршення стану; фіксуються системні ознаки інтоксикації.

Ранні ознаки захворювання:

  • свербіж;
  • локальна болісність;
  • набряк;
  • еритема шкіри промежини, мошонки або статевих губ.

Ці прояви нерідко помилково сприймають за целюліт, бешиху, імпетиго.

На відміну від доброякісних інфекцій, при гангрені Фурньє межі ураження зазвичай нечіткі, а також можливі дифузний набряк, осередкова еритема, спорадичне формування пухирів.

З розвитком інфекції з’являються:

  • виражений набряк мошонки (один із найчастіших симптомів);
  • тахікардія;
  • гнійні виділення;
  • підшкірна крепітація;
  • гарячка.

Підшкірна крепітація свідчить про наявність газу в тканинах, часто внаслідок активності анаеробних газоутворювальних мікроорганізмів (наприклад клостридій). Шкіра може набувати синюшного відтінку, плямистого забарвлення, чорного кольору (ознака некрозу). Також характерний неприємний гнильний запах, зумовлений анаеробною бактеріальною активністю (Lewis G.D. et al., 2021).

Враховуючи те що інфекція поширюється фасціальними просторами, зона ураження може значно перевищувати видимі зміни шкіри.

На пізніх стадіях захворювання розвиваються ознаки тяжкого сепсису:

У тяжких випадках інфекція може поширюватися на передню черевну стінку та вище. При цьому яєчка, структури насіннєвого канатика, уретра та кавернозні тіла зазвичай залишаються інтактними, якщо не діагностовано первинне джерело інфекції.

Найчастіше захворювання має гострий та стрімкий перебіг. У середньому від перших симптомів до госпіталізації проходить близько 5 днів. Проте в окремих випадках процес може розвиватися поступово — протягом кількох днів або навіть тижнів.

Стадії клінічного перебігу гангрени Фурньє:

  1. Продромальний період (2—7 днів) — млявість, гарячка.
  2. Початкова локальна болісність — набряк шкіри над ураженою ділянкою.
  3. Значно виражений біль — прогресуюча еритема з больовим синдромом.
  4. Підшкірна крепітація — синюшний відтінок шкіри, ознаки газоутворення.
  5. Гнійні виділення та явна гангрена — ділянки некрозу, виражені ознаки руйнування тканин (Leslie S.W. et al., 2025).

Діагностика гангрени Фурньє

Діагноз гангрени Фурньє є насамперед клінічним. Він встановлюється на підставі характерної симптоматики та даних фізикального огляду. Однак ділянка промежини та зовнішніх статевих органів може оглядатися недостатньо ретельно, особливо:

  • у пацієнтів із деменцією;
  • ослаблених та осіб похилого віку;
  • пацієнтів із патологічним ожирінням;
  • хворих із порушенням свідомості;
  • осіб з параплегією або квадриплегією.

Рання діагностика гангрени Фурньє ускладнена — у ~40% пацієнтів початкові симптоми можуть бути маловираженими. Це є однією з причин збереженої високої летальності патології.

Для підтвердження діагнозу, оцінки тяжкості стану та поширеності процесу рекомендовані лабораторні та інструментальні методи діагностики.

Лабораторні дослідження:

  • загальний аналіз крові (ЗАК): при гангрені Фурньє характерні лейкоцитоз, нейтрофільоз, можливе зрушення лейкоцитарної формули вліво;
  • біохімічний аналіз крові (БАК): гіпонатріємія, ознаки метаболічного ацидозу, показники ниркової дисфункції (підвищення креатиніну та сечовини), підвищення рівня лактату (маркер тканинної гіпоперфузії), підвищення С-реактивного білка (СРБ), прокальцитоніну (маркер бактеріальної інфекції та сепсису).

Також важливо провести:

  • оцінку газового складу артеріальної крові — оцінка оксигенації, визначення кислотно-лужного стану;
  • мікробіологічні дослідження — бакпосів крові, посів виділень з рани. Це потрібно для корекції антибактеріальної терапії.

Інструментальні методи діагностики

Основні ознаки гангрени Фурньє на ультразвуковому дослідженні (УЗД):

  • підшкірний газ;
  • потовщення стінок мошонки;
  • гіпоехогенні смуги рідини;
  • підвищена васкуляризація при кольоровому доплерівському дослідженні;
  • збільшення товщини м’яких тканин.

Наявність газу в мошонці вважається патогномонічною ознакою гангрени Фурньє. Характерні ультразвукові феномени — «бруківкова структура», ефект «снігової кулі», артефакти від газу. На УЗД можна діагностувати підшкірний газ до виникнення клінічно зумовленої крепітації.

Основні ознаки гангрени Фурньє на рентгенограмі:

  • підшкірний газ уздовж фасціальних площин;
  • відсутність газу на рентгенограмі не виключає діагноз.

Основні ознаки гангрени Фурньє на комп’ютерній томографії (КТ):

  • підшкірна емфізема;
  • потовщення фасцій;
  • інфільтрація жирової клітковини;
  • абсцеси;
  • скупчення рідини;
  • асиметричне ураження тканин.

За допомогою КТ можна визначити джерело інфекції, оцінити поширеність процесу, виключити внутрішньочеревні та заочеревинні хвороби, контролювати стан післяопераційної рани. Попри високу діагностичну цінність, КТ не має затримувати екстрене хірургічне втручання.

Наявність газу в м’яких тканинах має високу специфічність для гангрени Фурньє, але чутливість цієї ознаки обмежена (близько 49%), що пов’язано з труднощами візуалізації глибоко розташованого газу в тканинах.

Якщо клінічна картина типова, а пацієнт перебуває у тяжкому стані чи сепсисі, хірургічне лікування має бути розпочато негайно, без очікування результатів лабораторних чи інструментальних досліджень.

У сумнівних випадках бажано виконати діагностичну хірургічну ревізію, навіть якщо згодом вона виявиться надмірною, ніж відкладати втручання та допустити прогресування життєзагрозливої інфекції (Leslie S.W. et al., 2025).

Диференційна діагностика гангрени Фурньє

Диференційна діагностика гангрени Фурньє проводиться з низкою інфекційних, судинних, урологічних та дерматологічних захворювань, що супроводжуються болем, набряком та запальними змінами в ділянці промежини та зовнішніх статевих органів.

Урологічні захворювання:

  • ниркова коліка при сечокам’яній хворобі — характеризується вираженим болем, що іррадіює у пах, але без некротичних змін м’яких тканин;
  • епідидиміт — запалення придатка яєчка з локальною болісністю та набряком;
  • орхіт — запалення яєчка;
  • перекручування яєчка — гострий стан з різким болем та ішемією яєчка;
  • піонефроз — гнійне запалення нирки;
  • абсцес мошонки — обмежена гнійна освіта без швидкого фасціального поширення;
  • набряк мошонки може бути запального, травматичного або застійного походження.

Інфекційно-запальні захворювання м’яких тканин:

  • целюліт — поверхнева інфекція шкіри та підшкірної клітковини без фасціального некрозу;
  • бешиха — чітко відмежоване запалення шкіри з вираженою гіперемією;
  • піоміозит — гнійне запалення скелетних м’язів;
  • періанальний або періуретральний абсцес — локалізований гнійний процес;
  • газова гангрена (клостридіальний міонекроз) — переважне ураження м’язів із вираженим газоутворенням;
  • інвазивний кандидоз — грибкове ураження м’яких тканин;
  • мукормікоз — агресивна грибкова інфекція у імунокомпрометованих пацієнтів.

Дерматологічні та аутоімунні захворювання:

  • гангренозна піодермія — виразково-некротичне ураження шкіри;
  • синдром Стівенса — Джонсона — тяжке лікарсько-індуковане ураження шкіри та слизових оболонок;
  • токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла) — масивний епідермальний некроз;
  • васкуліт — запальне ураження судин зі шкірними проявами;
  • простий герпес — болісний висип з пухирцями.

Інфекції, що передаються статевим шляхом:

  • сифіліс — може супроводжуватися виразковими ураженнями;
  • паховий лімфогранульоматоз — хламідійна інфекція з ураженням пахвинних лімфовузлів;
  • гангренозний баланіт — некротичне запалення головки статевого члена;
  • гангренозний вульвіт — некротичне ураження зовнішніх статевих органів у жінок.

Судинні та системні стани:

  • тромбоз глибоких вен — набряк та біль, частіше в нижніх кінцівках;
  • синдром токсичного шоку — тяжкий системний стан з поліорганною недостатністю.

Ознаки, що дозволяють запідозрити гангрену Фурньє серед інших станів:

  • біль, невідповідний до фізикальних даних;
  • швидке прогресування симптомів;
  • наявність підшкірної крепітації;
  • ділянки некрозу та зміна кольору шкіри;
  • ознаки системної інтоксикації чи сепсису;
  • поширення фасціальними просторами (Leslie S.W. et al., 2025).

Лікування гангрени Фурньє

Гангрена Фурньє — це невідкладний хірургічний стан, при якому необхідні інтенсивна терапія та екстрене оперативне втручання. Більшість пацієнтів надходять у стані сепсису, нерідко — септичного шоку.

Антибактеріальна терапія

Лікування гангрени Фурньє починається негайно з призначення емпіричної антибіотикотерапії широкого спектра дії до отримання результатів бакпосіву.

Терапія повинна забезпечувати покриття:

  • грампозитивної мікрофлори (стафілококів, стрептококів);
  • грамнегативних бактерій (включно з кишковою мікрофлорою та псевдомонадами);
  • анаеробних мікроорганізмів (зокрема клостридій та бактероїдів);
  • за необхідності — грибкової мікрофлори.

Раніше призначали потрійну комбіновану схему (цефалоспорин III покоління + аміноглікозид + пеніцилін + метронідазол).

На сьогодні рекомендовано такі сучасні режими:

  • карбапенеми (іміпенем або меропенем) — 1 г внутрішньовенно кожні 6–8 год або ертапенем — 1 г внутрішньовенно 1 раз на добу;
  • або піперацилін / тазобактам — 3,375 г внутрішньовенно кожні 6 год або 4,5 г внутрішньовенно кожні 8 год;
  • + кліндаміцин 600–900 мг внутрішньовенно кожні 8 год (пригнічує продукцію бактеріальних токсинів);
  • + ванкоміцин 15–20 мг/кг маси тіла внутрішньовенно кожні 8–12 год. Замість ванкоміцину можно призначати даптоміцин, лінезолід.

За підозри грибкової інфекції — амфотерицин B, флуконазол. Альтернативні комбінації антибіотикотерапії: аміноглікозид або фторхінолон + метронідазол. При контакті з прісною або морською водою додавання доксицикліну (покриття Aeromonas hydrophila і Vibrio vulnificus).

Тривалість антибактеріальної терапії зазвичай становить щонайменше 14 днів із наступною корекцією за результатами бакпосіву.

Інтенсивна терапія:

  • агресивна інфузійна терапія (переважно збалансовані кристалоїди, наприклад, розчин Рінгера з лактатом);
  • корекція електролітних порушень;
  • контроль кислотно-лужного стану;
  • корекція гіперглікемії у пацієнтів із цукровим діабетом;
  • за необхідності — вазопресори для підтримки гемодинаміки.

Хірургічне лікування

Екстрена операція — основний та обов’язковий метод лікування гангрени Фурньє.

Основні засади хірургічного втручання:

  • негайна радикальна хірургічна санація;
  • широке висічення всіх некротизованих та нежиттєздатних тканин;
  • повторні ревізії рани за необхідності;
  • забезпечення адекватного дренування.

Затримка оперативного втручання >12 год суттєво погіршує прогноз. Навіть додаткова відстрочка на 3 год може підвищити летальність пацієнта. Чим менше часу проходить від надходження пацієнта до операції, тим сприятливіший результат.

Хірургічна обробка рани включає радикальне видалення всіх некротизованих, інфікованих та нежиттєздатних тканин.

Основні засади:

  • пошарове розсічення шкіри та підшкірної клітковини;
  • висічення тканин до життєздатних структур, що добре кровопостачаються;
  • припинення обробки в момент, коли тканини перестають легко розшаровуватися;
  • адекватне дренування рани.

Зона некрозу часто перевищує видимі межі змін шкіри. Іноді необхідне висічення навіть візуально інтактної шкіри (особливо в ділянці мошонки) для запобігання передчасному закритті шкірного дефекту до повного очищення тканин, що глибо розташовані. Часто необхідне поетапне хірургічне лікування — у тяжких випадках виконують до 3 і більше послідовних санацій.

У чоловіків яєчка зазвичай не залучаються до процесу завдяки окремому кровопостачанню через насіннєвий канатик. При великому ураженні мошонки можливі наступні рішення:

  • тимчасове розміщення яєчок у підшкірних кишенях на медіальній поверхні стегна;
  • подальша реконструкція мошонки;
  • використання стегнового шкірно-фасціального клаптя (з метою мінімізації віддалених ускладнень).

При гангрені Фурньє кавернозні тіла статевого члена та уретра, як правило, зберігаються, хоча шкіра статевого члена може бути уражена (Boughanmi F. et al., 2021).

Вакуумна терапія ран (VAC)

Після санації та реконструктивних втручань часто призначають вакуумну терапію ран (Negative Pressure Wound Therapy — VAC).

Механізм дії VAC:

  • створення контрольованого негативного тиску;
  • зниження ексудації;
  • зменшення вираженості набряку;
  • стимуляція грануляції;
  • прискорення загоєння.

VAC-терапія полегшує підготовку рани до реконструктивного етапу.

Реконструктивна хірургія

Після формування здорової грануляційної тканини виконується реконструкція дефекту. Вибір методу залежить від обсягу ураження та може містити:

  • місцеві шкірні клапті;
  • розщеплені шкірні трансплантати;
  • комбіновані методи пластики;
  • експериментальні методи (включно з клітинними технологіями).

При значному ураженні промежини пацієнту можуть зробити відвідну колостомію. Показання до колостомії:

  • залучення аноректальної ділянки із поширенням на сфінктер;
  • перфорація прямої кишки;
  • великі рани прямої кишки;
  • виражений системний сепсис.

Додатковий метод лікування гангрени Фурньє — гіпербарична оксигенотерапія (ГБО). Її застосовують як ад’ювантний метод лікування після хірургічної санації. Потенційні ефекти: підвищення оксигенації тканин, ефективності антибіотикотерапії, стимуляція репарації, зниження захворюваності та, за деякими даними, зниження летального результату. ГБО ніколи не повинна затримувати хірургічне втручання та застосовується лише після стабілізації стану пацієнта (Leslie S.W. et al., 2025).

Ускладнення гангрени Фурньє

Гангрена Фурньє характеризується високою частотою ускладнень, зумовлених як тяжкістю септичного процесу, так і обсягом хірургічних втручань. Ускладнення можуть бути системними, функціональними та психосоціальними.

Системні ускладнення:

  • гостра ниркова недостатність;
  • гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС);
  • серцеві аритмії;
  • гостра чи декомпенсована серцева недостатність;
  • поліорганна недостатність;
  • бактеріємія;
  • ішемічний інсульт;
  • гостра артеріальна оклюзія нижніх кінцівок;
  • післяопераційний ілеус (парез кишечнику);
  • вторинні ранові інфекції;
  • інфікування реконструктивних ділянок;
  • при залученні до інфекційного процесу анального сфінктера можливий розвиток нетримання калу;
  • ускладнення колостоми;
  • інфекції сечовивідних шляхів;
  • затримка сечі внаслідок періуретрального набряку.

Функціональні ускладнення:

  • хронічний больовий синдром;
  • косметичний дефект промежини;
  • деформації зовнішніх статевих органів;
  • рубцеві зміни;
  • функціональні порушення статевих органів;
  • болісні ерекції у чоловіків.

Психосоціальні ускладнення:

  • депресія;
  • тривожні розлади;
  • зниження самооцінки;
  • соціальна ізоляція;
  • порушення сексуальної ідентичності та інтимних стосунків (Leslie S.W. et al., 2025).

Профілактика гангрени Фурньє

До профілактики гангрени Фурньє належать:

  • раннє лікування інфекцій статевих органів, сечостатевої системи, кишечнику, шкіри та м’яких тканин. Лікування хронічних захворювань, таких як цистит, простатит, фімоз; абсцесів, флегмон та інших станів, які можуть призвести до інфекційного некрозу тканин;
  • контроль факторів ризику: цукрового діабету, ожиріння та імунодефіциту;
  • гігієна статевих органів та промежини: регулярне миття ділянки статевих органів та промежини;
  • профілактика травм: уникати механічних пошкоджень в ділянці геніталій та промежини.

Поінформованість про важливість гігієни та звернення по медичну допомогу за перших ознак інфекції може запобігти розвитку гангрени Фурньє.

Прогноз гангрени Фурньє

Гангрена Фурньє належить до життєзагрозних станів. Летальність досягає до 40%, особливо при пізній діагностиці та відтермінуванні хірургічного лікування.

Ключовим прогностичним фактором є час до хірургічного втручання:

  • затримка діагностики та лікування гангрени Фурньє підвищує ймовірність летального випадку до 88%;
  • за допомогою ранньої агресивної хірургічної санації можна знизити рівень смертності у 2 рази.

Чинники, які значно підвищують ризик несприятливого результату:

  • цукровий діабет у стадії декомпенсації;
  • виражені серцево-судинні захворювання;
  • множинні супутні патологічні стани;
  • сепсис та септичний шок;
  • поширення інфекції на черевну стінку та в черевну порожнину;
  • хронічний алкоголізм;
  • термінальна ниркова або печінкова недостатність;
  • ожиріння (індекс маси тіла >30);
  • ВІЛ-інфекція;
  • жіноча стать;
  • грибкова інфекція;
  • затримка в діагностиці та оперативному лікуванні;
  • коагулопатії;
  • інфекції, спричинені множинно лікарсько-стійкими мікроорганізмами.

Прогностичні шкали гангрени Фурньє

Індекс ступеня тяжкості гангрени Фурньє (Fournier Gangrene Severity Index — FGSI).

Включає оцінку таких параметрів, як:

  • температура тіла;
  • частота серцевих скорочень;
  • частота дихання;
  • рівень натрію, калію, креатиніну, бікарбонату, гематокриту, лейкоцитів у плазмі крові.

FGSI >9 — летальний випадок >75%.

FGSI <9 — ймовірність виживання близько 78%.

Додатково встановлено, що гіперкальціємія та гіпомагніємія також асоційовані з найгіршим прогнозом.

Uludag FGSI (Uludag Fournier‘s gangrene scoring index — UFGSI) — модифікована шкала, яка додатково враховує:

  • вік пацієнта;
  • ступінь поширення ураження тканин.

UFGSI >9 — ймовірність летального випадку до 94%.

UFGSI <9 — ймовірність виживання близько 81%.

Загальні хірургічні шкали:

  • індекс супутніх захворювань Чарлсона з поправкою на вік (age-adjusted Charleston comorbidity index — ACCI) — враховує 19 супутніх захворювань із присвоєнням 1, 2, 3 чи 6 балів залежно від ступеня тяжкості. Вищий бал пов’язаний з підвищеним ризиком летального результату;
  • хірургічна шкала Апгар (sAPGAR) — з її допомогою лікар оцінює ризик післяопераційних ускладнень на підставі передбачуваної крововтрати, мінімальних середнього артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Нижчий бал відповідає вищому ризику ускладнень.

Хоча ACCI та sAPGAR не є специфічними для гангрени Фурньє, їх прогностичну цінність можна порівняти з FGSI та UFGSI.

Крім того, з несприятливим результатом асоційовані:

  • рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) >7% у пацієнтів із цукровим діабетом;
  • співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів (Nutrophil to lymphocyte ratio — NLR) >9;
  • низьке співвідношення лімфоцитів до С-реактивного білка (Leslie S.W. et al., 2025).
ГлавнаяКорзинаИзбранное