0
UA | RU

АЗИТРО САНДОЗ® (AZITHRO SANDOZ®)

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Азитроміцин250 мг
№ UA/11332/01/01 від 15.10.2020
За рецептом
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 500 мг блістер № 3
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 500 мг блістер № 6
РечовинаКількість
Азитроміцин500 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат;
оболонка: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол 4000.
№ UA/11332/01/02 від 15.10.2020
За рецептом
РечовинаКількість
Азитроміцин100 мг/5 мл
№ UA/4764/02/01 від 12.06.2017
За рецептом
РечовинаКількість
Азитроміцин200 мг/5 мл
№ UA/4764/02/02 від 12.06.2017
За рецептом
РечовинаКількість
Азитроміцин200 мг/5 мл
Допоміжні речовини: сахароза, ксантанова камедь, гідроксипропілцелюлоза, натрію фосфат безводний, кремнію діоксид колоїдний безводний, аспартам (Е951), ароматизатор крем-карамель, титану діоксид (Е171).
№ UA/4764/02/02 від 12.06.2017
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

Азитро Сандоз, таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакодинаміка. Азитроміцин є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється у результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидів.

Механізм резистентності. Повна перехресна резистентність існує серед Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи метицилін-резистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитроміцину, до інших макролідів і лінкозамідів.

Поширеність набутої резистентності може бути різною залежно від місцевості і часу для виділених видів, тому локальна інформація про резистентність необхідна особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності можна звернутися за кваліфікованою порадою, якщо місцева поширеність резистентності є такою, коли ефективність препарату при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.

Спектр антимікробної дії азитроміцину

Зазвичай чутливі види
Аеробні грампозитивні бактерії

Staphylococcus aureus метицилінчутливий

Streptococcus pneumoniae пеніцилінчутливий

Streptococcus pyogenes

Аеробні грамнегативні бактерії

Haemophilus influenzae

Haemophilus parainfluenzae

Legionella pneumophila

Moraxella catarrhalis

Pasteurella multocida

Анаеробні бактерії

Clostridium perfringens

Fusobacterium spp.

Prevotella spp.

Porphyriomonas spp.

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis

Chlamydia pneumoniae

Mycoplasma pneumoniae

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою
Аеробні грампозитивні бактерії

Streptococcus pneumoniae з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилінрезистентний

Вродженорезистентні організми
Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis

Стафілококи MRSA, MRSE*

Анаеробні бактерії

Група бактероїдів Bacteroides fragilis

*Метицилінрезистентний золотистий стафілокок має дуже високу поширеність набутої стійкості до макролідів і був зазначений тут через рідкісну чутливість до азитроміцину.

Фармакокінетика. Біодоступність після перорального прийому становить близько 37%. Сmax у сироватці крові досягається через 2–3 год після прийому препарату.

При внутрішньому прийомі азитроміцин розподіляється по всьому організму. У фармакокінетичних дослідженнях показано, що концентрація азитроміцину в тканинах значно вища (в 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про сильне зв’язування препарату з тканинами.

Зв’язування з білками сироватки крові варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 12% при 0,5 мкг/мл до 52% при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Уявний об’єм розподілу в рівноважному стані (VVss) становив 31,1 л/кг.

Кінцевий період плазмового напіввиведення повністю відображає Т½ з тканин упродовж 2–4 днів.

Близько 12% в/в дози азитроміцину виводиться в незміненому вигляді з сечею упродовж наступних 3 днів. Особливо високі концентрації незмінного азитроміцину виявлені в жовчі людини. Також у жовчі виявлено 10 метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну та аглікону і розщеплення кладинози кон’югату. Порівняння результатів рідинної хроматографії та мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічно активними.

Азитро Сандоз, порошок для оральної суспензії. Фармакодинаміка. Азитроміцин є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється в результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидів. Це, зазвичай, призводить до бактеріостатичного ефекту.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємодії (PK/PD) . Ефективність суттєво залежить від співвідношення AUC до MIK збудника.

Механізм резистентності. Резистентність до азитроміцину може бути вродженою або набутою і пов’язана з трьома основними механізмами: альтерацією цільового сайту, альтерацією транспортування антибіотика та модифікацією антибіотика.

Повна перехресна резистентність існує серед Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи метицилін-резистентний золотистий стафілокок (Methicillin-resistant Staphylococcus aureus — MRSA), до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.

Контрольні показники чутливості. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (МІК, мг/л), встановлена Європейським комітетом з визначення чутливості до антибіотиків (European Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing — EUCAST) (Clinical breakpoint v.8.0, 01.01.2018), є такою:

Патоген Чутливий Резистентний
Staphylococcus spp. ≤1а мг/л >2a мг/л
Streptococcus spp. (групи A, B, C, G) ≤0,25a мг/л >0,5a мг/л
Streptococcus pneumoniae ≤0,25a мг/л >0,5a мг/л
Haemophilus influenzae ≤0,12b мг/л >4b мг/л
Moraxella catarrhalis ≤0,25а мг/л >0,5а мг/л
Neisseria gonorrhoeae ≤0,25 мг/л >0,5 мг/л
Campylobacter jejuni та coli Notec Notec
Kingella kingae 0,25d 0,25d
Viridans group streptococci IE IE
PK-PD (невидоспецифічні гранично допустимі значення МІК) IE IE

aЕритроміцин може використовуватися для визначення чутливості до азитроміцину, кларитроміцину та рокситроміцину.

bКлінічні дані щодо ефективності макролідів при респіраторних інфекціях, спричинених H. influenzae, суперечливі через високу швидкість спонтанного лікування. Якщо є необхідність у дослідженні ефективності будь-якого макроліду щодо цих інфекцій, слід керуватися епідеміологічними даними (ECOFF) для виявлення штамів з набутою стійкістю. Дані ECOFFs для кожного агента: азитроміцин — 4 мг/л, кларитроміцин — 32 мг/л, еритроміцин — 16 мг/л і телітроміцин — 8 мг/л. Наявних даних для встановлення ECOFF для рокситроміцину недостатньо.

сЕритроміцин може бути використаний для визначення чутливості до азитроміцину, кларитроміцину.

dЧутливість може бути визначена завдяки даним щодо чутливості до еритроміцину.

IE вказує на відсутність достатніх даних щодо того, що організм або група організмів є чутливими до азитроміцину. Зазначено MIК, але без супутньої категоризації щодо чутливості — S (чутливий), I (проміжна чутливість) або R (резистентний).

Резистентність. Поширеність набутої резистентності може відрізнятися географічно і з часом для окремих видів, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Якщо необхідно, слід отримати експертну консультацію, якщо локальна поширеність резистентності така, що користь азитроміцину є сумнівною. У разі серйозних інфекцій або неефективності терапії необхідно провести мікробіологічну діагностику з виявленням патогена і його чутливості до азитроміцину.

Спектр антимікробної дії азитроміцину

Зазвичай чутливі до азитроміцину:

аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae*, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis*;

інші бактерії: Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycobacterium avium, Mycoplasma pneumoniae.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою:

аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus*, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*;

інші бактерії: Ureaplasma urealyticum.

Мікроорганізми з вродженою резистентністю:

аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, стафілокок MRSA, метицилін-резистентний епідермальний стафілокок (Methicillin-Resistant Staphylococcus Epidermidis — MRSE), Streptococcus pneumoniae* ⃰(пеницилінрезистентний);

аеробні грамнегативні бактерії: Escherichia coli, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa;

анаеробні грамнегативні бактерії: Bacteroides fragilis-group.

*Клінічна ефективність проявляється у чутливих мікроорганізмів при лікуванні за затвердженими клінічними показаннями.

Фармакокінетика

Абсорбція. Сmax досягається через 2–3 год після прийому. Кінцевий період плазмового напіввиведення повністю відображає Т1/2 з тканин упродовж 2–4 днів. У пацієнтів літнього віку (>65 років) після 5-денного лікування спостерігалося дещо вище значення AUC, ніж в осіб віком до 40 років. Клінічна значущість є настільки малою, що немає необхідності в коригуванні дози.

Під час проведення досліджень на тваринах спостерігалися високі концентрації азитроміцину у фагоцитах, тоді як більш високі концентрації виявляли при активному фагоцитозі в експериментальних дослідженнях, ніж у нестимульованих фагоцитах. На тваринних моделях це призвело до підвищення концентрації азитроміцину в місці інфікування.

Нелінійність. Дані дослідження свідчать про нелінійну фармакокінетику азитроміцину в терапевтичній сфері.

Розподіл. Концентрації азитроміцину у тканинах значно вищі (у 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про сильне зв’язування препарату з тканинами. У тканинах-мішенях, таких як легені, мигдалеподібна та передміхурова залози, концентрація вище MIК90 очікуваних збудників спостерігається після разового прийому дози 500 мг.

Зв’язування з білками сироватки крові варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 12% при 0,5 мкг/мл до 52% при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Середній об’єм розподілу в рівноважному стані (VVss) становить 31,1 л/кг.

Виведення. Близько 12% введеної в/в дози азитроміцину виводяться в незміненому вигляді із сечею упродовж наступних 3 днів, здебільшого протягом перших 24 год. Після перорального введення азитроміцин виводиться головним чином із жовчю в незміненому вигляді. У жовчі людини було виявлено особливо високі концентрації незміненого азитроміцину, а також 10 метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну та аглікону і розщеплення кладинози кон’югату. Відповідні дослідження показують, що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічно активними.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний зв’язок

Порушення функції нирок. У пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) від 10 до 80 мл/хв фармакокінетичні параметри після прийому одноразової пероральної дози 1 г азитроміцину не змінювалися. У пацієнтів зі ШКФ <10 мл/хв спостерігалися статистично значущі відмінності в AUC0–120 (8,8 мкг год/мл проти 11,7 мкг год/мл), Cmax (1,0 мкг/мл проти 1,6 мкг/мл) і нирковому кліренсі (2,3 мл/хв/кг проти 0,2 мл/хв/кг) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Порушення функції печінки. Щодо пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості немає жодних даних про зміну фармакокінетики азитроміцину в сироватці крові порівняно з пацієнтами з нормальною печінковою функцією. У цих хворих покращується виведення азитроміцину з сечею, можливо, для компенсації зниження печінкового кліренсу.

Показання АЗИТРО САНДОЗ

Азитро Сандоз, таблетки, вкриті плівковою оболонкою:

інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);

інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, позагоспітальна пневмонія);

інфекції шкіри та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози, акне вульгаріс (вугрі звичайні) середнього ступеня тяжкості;

інфекції, що передаються статевим шляхом: неускладнені генітальні інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis.

Азитро Сандоз, порошок для оральної суспензії

Для дозувань 100 мг/5 мл і 200 мг/5 мл:

інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);

інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, позагоспітальна пневмонія);

інфекції шкіри та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози.

Для дозування 200 мг/5 мл:

інфекції, що передаються статевим шляхом: неускладнений уретрит/цервіцит, спричинений Chlamydia trachomatis.

Застосування АЗИТРО САНДОЗ

Азитро Сандоз, таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Азитроміцин слід застосовувати у вигляді одноразової добової дози незалежно від прийому їжі. Таблетки ковтати не розжовуючи. У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні — з інтервалами у 24 год.

Дорослі та діти з масою тіла ≥45 кг. При інфекціях ЛОР-органів, дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) загальна доза азитроміцину становить 1500 мг (500 мг 1 раз на добу). Тривалість лікування — 3 дні.

При акне вульгаріс рекомендована загальна доза азитроміцину становить 6 г, яку слід приймати за такою схемою: по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, після чого — по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тиж. Дозу другого тижня слід приймати через 7 днів після першого прийому таблетки, а 8 наступних доз — з інтервалами в 7 днів.

При мігруючій еритемі загальна доза азитроміцину становить 3 г, яку слід приймати за такою схемою: 1 г (2 таблетки по 500 мг одноразово) у 1-й день, після чого — по 500 мг 1 раз на добу з 2-го по 5-й день.

При інфекціях, що передаються статевим шляхом, рекомендована доза азитроміцину становить 1000 мг (одноразово).

Пацієнти літнього віку. В осіб літнього віку немає необхідності в корекції дози. Оскільки пацієнти літнього віку можуть входити до груп ризику щодо порушень електричної провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Для пацієнтів із незначними порушеннями функцій нирок (ШКФ — 10–80 мл/хв) можна використовувати те ж саме дозування, що й для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок (ШКФ <10 мл/хв).

Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки. Досліджень, пов’язаних з лікуванням таких хворих із застосуванням азитроміцину, не проводили.

Діти. Препарат у даній лікарській формі застосовувати у дітей з масою тіла ≥45 кг.

Для дітей з масою тіла менше 45 кг рекомендується застосовувати Азитро Сандоз, порошок для оральної суспензії.

Азитро Сандоз, порошок для оральної суспензії. Дозування та тривалість лікування визначає лікар.

Суспензію приймати 1 раз на добу за 1 год до або через 2 год після їди, оскільки одночасний прийом може порушувати всмоктування азитроміцину.

Смакові відчуття після прийому суспензії можна поліпшити, якщо запити її фруктовим соком. У разі пропуску прийому 1 дози препарату наступну дозу слід прийняти якомога раніше, а подальші приймати з інтервалом у 24 год.

Дорослі пацієнти (застосовувати азитроміцин 200 мг/5 мл)

При інфекціях ЛОР-органів і дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) загальна доза азитроміцину становить 1500 мг: по 500 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить 3 дні.

При інфекціях, що передаються статевим шляхом, спричинених Chlamydia trachomatis, доза становить 1000 мг перорально одноразово.

При мігруючій еритемі загальна доза азитроміцину становить 3 г: у 1-й день слід прийняти 1 г, потім по 500 мг 1 раз на добу з 2-го по 5-й день. Тривалість лікування становить 5 днів.

Пацієнти літнього віку. Для осіб літнього віку немає необхідності в корекції дози.

Оскільки пацієнти літнього віку можуть входити до груп ризику щодо порушень провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes.

Діти. При інфекціях ЛОР-органів і дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) загальна доза азитроміцину становить 30 мг/кг маси тіла (10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу). Тривалість лікування — 3 дні.

При мігруючій еритемі загальна доза азитроміцину становить 60 мг/кг маси тіла: у 1-й день слід прийняти 20 мг/кг маси тіла, потім по 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу з 2-го по 5-й день. Тривалість лікування — 5 днів.

Було показано, що азитроміцин ефективний при лікуванні стрептококового фарингіту у дітей у вигляді одноразової дози в 10 мг/кг маси тіла або 20 мг/кг протягом 3 днів. При порівнянні цих двох доз у клінічних дослідженнях була виявлена подібна клінічна ефективність, хоча бактеріальна ерадикація була більш значною при добовій дозі в 20 мг/кг маси тіла. Однак зазвичай препаратом вибору у профілактиці фарингіту, спричиненого Streptococcus pyogenes, та ревматичного поліартриту, який виникає як вторинне захворювання, є пеніцилін.

Маса тіла 5–15 кг (застосовують азитроміцин 100 мг/5 мл).Залежно від маси тіла дитини рекомендується наведена нижче схема дозування.

Маса тіла, кг Добова доза суспензії 100 мг/5 мл, мл Вміст азитроміцину в добовій дозі суспензії, мг
5 2,5 50
6 3 60
7 3,5 70
8 4 80
9 4,5 90
10–14 5 100

Маса тіла >15 кг (застосовують азитроміцин 200 мг/5 мл). Залежно від маси тіла дитини рекомендується наведена нижче схема дозування.

Маса тіла, кг Добова доза суспензії

200 мг/5 мл, мл

Вміст азитроміцину в добовій дозі суспензії, мг
15–24 5 200
25–34 7,5 300
35–44 10 400
≥45 12,5 500

Ниркова недостатність. У пацієнтів з незначними порушеннями функції нирок (ШКФ 10–80 мл/хв) можна застосовувати ту ж саму дозу, що й у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок (ШКФ <10 мл/хв).

Печінкова недостатність. Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам із тяжкими захворюваннями печінки.

Для приготування 20 мл суспензії (100 мг/5 мл або 200 мг/5 мл) потрібно:

 — ретельно струсити флакон, щоб порошок відділився від стінок і дна;

 — відкрити кришку флакона та помістити адаптер у горлечко флакона;

 — набрати у шприц (об’ємом 10 мл з розміткою по 0,25 мл) 10,5 мл питної води;

 — помістити кінчик шприца в адаптер;

 — додати зі шприца 10,5 мл води у флакон з порошком, струшуючи до отримання однорідної суспензії.

Для приготування 30 мл суспензії (200 мг/5 мл) за методом, описаним вище, у флакон необхідно додати 15 мл питної води.

ПЕРЕД КОЖНИМ ПРИЙОМОМ ДОБРЕ ЗБОВТАТИ.

Для відмірювання необхідної кількості суспензії за допомогою шприца, що додається, потрібно:

 — збовтати суспензію;

 — помістити кінчик шприца в адаптер;

 — перевернути флакон догори дном;

 — набрати необхідну кількість суспензії у шприц;

 — перевернути флакон у правильне положення, забрати шприц та закрити флакон кришкою.

Діти. Препарат у дозуванні 100 мг/5 мл застосовувати у дітей з масою тіла 5–15 кг.

Препарат у дозуванні 200 мг/5 мл застосовувати у дітей з масою тіла більше 15 кг та дорослих пацієнтів.

Протипоказання

Азитро Сандоз, таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Застосування препарату протипоказано хворим з підвищеною чутливістю до азитроміцину, еритроміцину, антибіотиків групи макролідів/кетолідів або будь-якої допоміжної речовини.

Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Азитро Сандоз, порошок для оральної суспензії. Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, до будь-якого макролідного або кетолідного антибіотика, а також до будь-якого іншого компонента препарату. Тяжкі порушення функції печінки. Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Побічна дія

у нижченаведеній таблиці вказані побічні реакції, визначені за допомогою клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження, при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину відповідно до класу систем та органів і частоти виникнення.

Побічні реакції класифіковані за частотою проявів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), у тому числі поодинокі випадки, частота невідома (не можна визначити з наявних даних).

Небажані реакції, можливо або ймовірно пов’язані з азитроміцином, на основі даних, отриманих у процесі клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження.

Клас систем та органів Побічні реакції Частота
Інфекції та інвазії Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання, риніт Нечасто
Псевдомембранозний коліт Частота невідома
З боку системи крові і лімфатичної системи

Лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія Нечасто
Тромбоцитопенія, гемолітична анемія Частота невідома
З боку імунної системи

Ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості Нечасто
Анафілактична реакція Частота невідома
З боку обміну речовин Анорексія Нечасто
З боку психіки Нервозність, безсоння Нечасто
Ажитація Рідко
Агресивність, неспокій, делірій, галюцинації Частота невідома
З боку нервової системи Головний біль Часто
Запаморочення, сонливість, дисгевзія, парестезія Нечасто
Непритомність, судоми, гіпестезія, психомоторна підвищена активність, аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравіс Частота невідома
З боку органа зору Порушення зору Нечасто
Нечіткість зору Частота невідома
З боку органа слуху Розлади з боку органа слуху, вертиго Нечасто
Порушення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах Частота невідома
З боку серця Пальпітація Нечасто
Тріпотіння/фібриляція шлуночків (torsade de pointes), аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, подовження інтервалу Q–T на ЕКГ Частота невідома
З боку судин Припливи Нечасто
Артеріальна гіпотензія Частота невідома
З боку респіраторної системи Диспное, носова кровотеча Нечасто
З боку травного тракту Діарея Дуже часто
Блювання, біль у животі, нудота Часто
Запор, метеоризм, диспепсія, гастрит, дисфагія, здуття, сухість у роті, відрижка, виразки в ротовій порожнині, гіперсекреція слини Нечасто
Панкреатит, зміна кольору язика Частота невідома
З боку гепатобіліарної системи Порушення функції печінки, холестатична жовтяниця Рідко
Печінкова недостатність (яка рідко призводила до летального наслідку), фульмінантний гепатит, некротичний гепатит Частота невідома
З боку шкіри та підшкірної клітковини Висипання, свербіж, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз Нечасто
Фоточутливість, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Рідко
Реакція на ліки у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром) (частота оцінювалася за допомогою «правила трьох») Дуже рідко
Синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема Частота невідома
З боку скелетно-м’язової системи Остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї Нечасто
Артралгія Частота невідома
З боку сечовидільної системи Дизурія, біль у нирках Нечасто
Гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Частота невідома
З боку репродуктивної системи та молочних залоз Маткова кровотеча, тестикулярні порушення Нечасто
Загальні порушення та місцеві реакції Набряк, астенія, нездужання, втома, набряк обличчя, біль у грудях, гіпертермія, біль, периферичний набряк Нечасто
Лабораторні показники Знижена кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів, підвищення рівня моноцитів, підвищення рівня нейтрофілів Часто
Підвищений рівень АсАТ, АлАТ, білірубіну крові, сечовини в крові, креатиніну в крові; зміни показників калію в крові, підвищення рівня ЛФ, хлориду, глюкози, тромбоцитів; зниження рівня гематокриту; підвищення рівня бікарбонату, відхилення від норми рівня натрію Нечасто
Ураження та отруєння Ускладнення після процедури Нечасто

Інформація про небажані реакції, які, можливо, пов’язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex, базується на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом або за частотою від тих, про які повідомляли при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії:

Клас систем та органів Побічні реакції Частота
З боку обміну речовин Анорексія Часто
З боку психіки Запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія Часто
Гіпестезія Рідко
З боку органа зору Погіршення зору Часто
З боку органа слуху Глухота Рідко
Погіршення слуху, дзвін у вухах Рідко
З боку серця Пальпітація Нечасто
З боку травного тракту Діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення Дуже часто
З боку гепатобіліарної системи Гепатит Рідко
З боку шкіри та підшкірної клітковини Висипання, свербіж Часто
Синдром Стівенса — Джонсона, фоточутливість Рідко
З боку скелетно-м’язової системи Артралгія Часто
Загальні порушення та місцеві реакції Підвищена втомлюваність Часто
Астенія, нездужання Рідко

Особливості застосування

Азитро Сандоз, таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Гіперчутливість. Як і у випадку з еритроміцином та іншими макролідними антибіотиками, повідомляли про рідкісні серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках — з летальним наслідком), дерматологічні реакції, у тому числі гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (у поодиноких випадках — з летальним наслідком) та реакцію на ліки у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром).

Деякі з цих реакцій, спричинених азитроміцином, викликали рецидивні симптоми і потребували тривалішого спостереження і лікування.

У разі виникнення алергічної реакції застосування азитроміцину слід припинити та призначити відповідну терапію. Лікарі повинні мати на увазі, що симптоми алергічної реакції можуть з’явитися знову після припинення симптоматичної терапії.

Порушення функції печінки. Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, застосування азитроміцину слід проводити з обережністю у пацієнтів із вираженим захворюванням печінки. Випадки блискавичного гепатиту, які потенційно призводять до небезпечної для життя печінкової недостатності, були зареєстровані при прийомі азитроміцину. Деякі пацієнти, можливо, вже мали захворювання печінки в анамнезі або, можливо, вживали інші гепатотоксичні лікарські засоби.

У разі появи ознак і симптомів порушення функції печінки, таких як швидко розвинена астенія, пов’язана з жовтяницею, темна сеча, схильність до кровотеч або печінкова енцефалопатія, печінкові проби/дослідження повинні бути проведені негайно. Прийом азитроміцину слід припинити при порушенні функції печінки.

У пацієнтів, які отримують похідні ерготаміну, ерготизм був спровокований одночасним введенням деяких макролідних антибіотиків. Дані, що стосуються можливої взаємодії між похідними ерготаміну та азитроміцином, відсутні. Однак через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин і похідні ріжків не слід приймати одночасно.

Суперінфекції. Як і у випадку з іншими антибіотиками, рекомендується проводити спостереження щодо ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими організмами, включаючи гриби.

При прийомі майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи азитроміцин, повідомляли про Clostridium difficile-асоційовану діарею (CDAD), серйозність якої варіювала від слабко вираженої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну флору у товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile.

C. difficile продукує токсини А і В, які зумовлюють розвиток CDAD.

Штами C. difficile, що продукують гіпертоксин, призводять до підвищеної частоти ускладнень і летальності, оскільки ці інфекції можуть не відповідати на антимікробну терапію і потребувати колектомії. Це слід брати до уваги всім пацієнтам з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідно уважно вести історію хвороби, оскільки про виникнення діареї повідомляли через 2 міс після застосування антибактеріальних засобів.

У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (ШКФ <10 мл/хв) спостерігалося збільшення на 33% системної експозиції з азитроміцином.

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу Q–T, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsade de pointes), відмічали при лікуванні іншими макролідними антибіотиками, включаючи азитроміцин. Оскільки перелічені вище обставини можуть призвести до підвищеного ризику для шлуночкової аритмії (включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу пірует), що може спричинити зупинку серця, азитроміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із поточними проаритмічними відхиленнями (особливо жінкам і пацієнтам літнього віку). До цієї групи належать пацієнти:

  • з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу Q–T;
  • які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал Q–T, наприклад, антиаритмічні препарати класів IA (хінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин;
  • з порушенням електролітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;
  • з клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Повідомляли про загострення симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Стрептококові інфекції. При лікуванні фарингіту/тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes, препаратом вибору, як правило, є пеніцилін, його також застосовують для профілактики при гострій ревматичній лихоманці. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції у ротоглотці, стосовно профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину.

Інше. Безпека та ефективність для профілактики або лікування Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені.

Азитроміцин містить сполуки натрію. Слід дотримуватися обережності при застосуванні у пацієнтів, які застосовують натрійконтрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування грудьмию

Вагітність. Достатніх даних щодо застосування азитроміцину у вагітних немає. Під час досліджень репродуктивної токсичності на тваринах виявлено здатність азитроміцину проникати через плацентарний бар’єр, проте тератогенних ефектів не відмічали. Безпека азитроміцину не підтверджена стосовно використання діючої речовини у період вагітності. Тому азитроміцин слід призначати у період вагітності, лише якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Період годування грудьми. Повідомляли, що азитроміцин проникає у молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитроміцину у грудне молоко жінок, які годують грудьми, не проводили. Застосування азитроміцину у період годування грудьми можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Фертильність. Дослідження фертильності проводили на щурах; показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність цих даних стосовно людини невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Докази про те, що азитроміцин може впливати на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами, відсутні, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як делірій, галюцинації, запаморочення, сонливість, непритомність, судоми, які можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами.

Азитро Сандоз, порошок для оральної суспензії

Реакції підвищеної чутливості. Як і у випадку з еритроміцином та іншими макролідними антибіотиками, повідомлялося про виникнення рідкісних серйозних алергічних реакцій, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках — з летальним наслідком), дерматологічні реакції, у тому числі гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (у поодиноких випадках — з летальним наслідком), та реакцію на лікарські засоби у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром). Деякі з цих реакцій призводили до рецидивів і потребували більш тривалого періоду спостереження і лікування.

Якщо виникає алергічна реакція, застосування препарату необхідно припинити та розпочати відповідну терапію. Лікарі повинні усвідомлювати, що при припиненні симптоматичної терапії можуть виникнути симптоми алергії.

Печінка є основним шляхом метаболізму та виведення азитроміцину, тому пацієнтам з тяжкою патологією печінки не слід застосовувати препарат. Повідомлялося про випадки розвитку міастенічного синдрому та про загострення симптомів міастенії гравіс у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <10 мл/хв) слід з обережністю застосовувати азитроміцин, оскільки у таких хворих спостерігали підвищення його концентрації у плазмі крові на 33%. Повідомляли про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечне для життя порушення функцій печінки при прийомі азитроміцину (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.

Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки у разі розвитку ознак і симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, потемнінням сечі, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.

У разі виявлення порушення функції печінки застосування азитроміцину слід припинити.

У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків спричиняє швидкий розвиток ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріжками та азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Як і у разі застосування інших антибіотиків, слід проводити контроль щодо можливого прояву ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими мікроорганізмами, включаючи гриби.

При застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про випадки виникнення діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, у діапазоні від слабкої діареї до коліту з летальним наслідком.

Лікування антибактеріальними засобами змінює нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту C. difficile.

C. difficile продукують токсини А і В, які спричиняють розвиток діареї, пов’язаної з C. difficile.

Штами C. difficile, що продукують гіпертоксин, підвищують рівень захворюваності та летальності, оскільки ці інфекції можуть бути стійкими до антибактеріальної терапії і можуть стати причиною колектомії.

Можливість розвитку діареї, пов’язаної з C. difficile, слід враховувати при лікуванні всіх пацієнтів з діареєю, що виникла після застосування антибіотиків. Необхідно уважно аналізувати анамнез, оскільки повідомлялося, що пов’язана з C. difficile діарея може розвиватися через 2 міс після прийому антибактеріальних препаратів.

У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (ШКФ <10 мл/хв) спостерігалося збільшення системної експозиції з азитроміцином на 33% (див. Фармакокінетика).

Серцево-судинні розлади. Подовження серцевої реполяризації та інтервалу Q–T, яке підвищує ризик розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), спостерігалося при лікуванні макролідними антибіотиками, включаючи азитроміцин (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Оскільки стани, які супроводжуються підвищеним ризиком шлуночкових аритмій (включаючи torsade de pointes), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцин слід призначати з обережністю пацієнтам з проаритмічними станами (особливо хворим літнього віку і жінкам молодшого віку), зокрема пацієнтам:

— із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу Q–T;

— які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал Q–T, наприклад антиаритмічні препарати класів IA (хінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин;

— із порушенням електролітного обміну, особливо у разі гіпокаліємії і гіпомагніємії;

— із клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Дані епідеміологічних досліджень щодо вивчення ризику розвитку несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів варіюють. Деякі дослідження демонструють, що у рідкісних випадках існує ризик виникнення короткострокової аритмії, інфаркту міокарда та збільшення кількості летальних випадків внаслідок серцево-судинних захворювань, пов’язаних із застосуванням макролідів, у тому числі азитроміцину. Враховуючи ці дані, при призначенні азитроміцину необхідно аналізувати співвідношення користі застосування і ризиків.

Повідомлялося про збільшення вираженості симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Безпека та ефективність застосування препарату для профілактики або лікування Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені.

При призначенні азитроміцину потрібно врахувати наступну інформацію

Азитроміцин у вигляді порошку для оральної суспензії не призначений для лікування тяжких інфекцій, коли необхідне швидке досягнення високої концентрації антибіотика в крові.

Азитроміцин не є препаратом першого вибору для емпіричного лікування інфекцій у районах, де поширеність резистентних ізолятів становить ≥10% (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

У районах з високою частотою резистентності до еритроміцину А дуже важливо враховувати зміни, що стосуються чутливості до азитроміцину та інших антибіотиків.

Як і для інших макролідів, показники стійкості Streptococcus pneumoniae (>30%) були високими у деяких європейських країнах (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ). Це слід брати до уваги при лікуванні інфекцій, спричинених Streptococcus pneumoniae.

Фарингіт/тонзиліт. Препаратом першого вибору для лікування фарингіту/тонзиліту, зумовленого Streptococcus pyogenes, та профілактики ревматичної атаки є пеніцилін.

Синусит. В основному азитроміцин не є препаратом першого вибору для лікування синуситу.

Гострий середній отит. В основному, азитроміцин не є препаратом першого вибору для лікування гострого середнього отиту.

Інфекції шкіри та м’яких тканин. Головний збудник інфекцій м’яких тканин — Staphylococcus aureus — часто є стійким до азитроміцину. Тому перед тим, як розпочати лікування інфекцій м’яких тканин азитроміцином, необхідно провести тест на чутливість.

Інфіковані опікові рани. Азитроміцин не показаний для лікування інфікованих опікових ран.

Хвороби, що передаються статевим шляхом. При захворюваннях, що передаються статевим шляхом, слід виключити супутню інфекцію, спричинену Т. pallidum.

Неврологічні або психіатричні захворювання. Азитроміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з неврологічними або психічними розладами.

Інформація щодо допоміжних речовин

Препарат містить сахарозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, дефіцитом сахарази-ізомальтази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

5 мл суспензії по 100 мг/5 мл та по 200 мг/5 мл містять 3,81 г та 3,7 г сахарози відповідно. Це слід враховувати при застосуванні препарату у хворих на цукровий діабет.

Аспартам є похідним фенілаланіну, що є небезпечним для хворих на фенілкетонурію.

Цей лікарський засіб містить 18,395 мг/5 мл натрію фосфату безводного. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Немає адекватних даних про застосування азитроміцину у вагітних. У дослідженнях репродуктивної токсичності у тварин тератогенного шкідливого впливу азитроміцину на плід не виявлено, однак препарат проникав крізь плаценту. Безпеку застосування азитроміцину під час вагітності не підтверджено. Тому азитроміцин призначають під час вагітності, тільки якщо користь перевищує ризик.

Період годування грудьми. Повідомлялося, що азитроміцин проникає у грудне молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитроміцину в грудне молоко людини, не проводилося. Тому рекомендується припинити годування грудьми у період лікування і ще 2 дні після закінчення лікування.

Фертильність. Дослідження фертильності проводили на щурах; показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність цих даних щодо людини невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Докази того, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами, відсутні, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

антациди. При вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину знижувалися на 25%. Не слід приймати одночасно азитроміцин і антациди.

Цетиризин. Сумісне застосування азитроміцину та 20 мг цетиризину протягом 5 днів не призводило до фармакокінетичної взаємодії у рівноважному стані, але значно змінювало інтервал Q–T.

Диданозин. Одночасне застосування 1200 мг/добу азитроміцину та 400 мг/добу диданозину у 6 ВІЛ-позитивних пацієнтів не впливало на фармакокінетику рівноважного стану диданозину.

Дигоксин та колхіцин (субстрати Р-глікопротеїну). Сумісне застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин, та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин і колхіцин, призводить до підвищення рівня субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Отже, при сумісному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові.

Зидовудин. 1000 мг азитроміцину як разова доза та 600 мг або 1200 мг азитроміцину як багаторазові дози не впливали на фармакокінетику та виведення із сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак застосування азитроміцину спричиняло підвищення концентрації фосфорильованого зидовудину в мононуклеарах периферичної крові. Клінічна значущість цих даних нез’ясована, але може бути корисною для пацієнтів.

Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не спричиняє індукції або інактивації печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболітний комплекс.

Похідні ріжків. З огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується.

Були проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і наступних препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається за участю цитохрому Р450.

Похідні ерготаміну. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, слід запобігати одночасному застосуванню азитроміцину з похідними ерготаміну.

Астемізол, альфентаніл. Немає даних щодо їх взаємодії з азитроміцином. Однак необхідна обережність при їх сумісному застосуванні з азитроміцином через відому взаємодію: посилення дії астемізолу та альфентанілу при їх сумісному застосуванні з макролідним антибіотиком — еритроміцином.

Аторвастатин. Одночасне застосування 10 мг/добу аторвастатину та 500 мг/добу азитроміцину не впливало на плазмову концентрацію аторвастатину (на основі аналізу інгібування HMG CoA-редуктази). Проте у постмаркетинговий період було зареєстровано випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовували азитроміцин зі статинами.

Карбамазепін. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Цизаприд. Цизаприд метаболізується в печінці ферментом CYP 3A4, а макроліди пригнічують даний фермент, тому одночасне застосування цизаприду може спричинити посилення пролонгування інтервалу Q–T.

Циметидин. У фармакокінетичному дослідженні впливу одноразової дози циметидину, прийнятої за 2 год до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину, жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не спостерігалося.

Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здоровим добровольцям. У постмаркетинговий період були отримані повідомлення про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину і пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’язок встановлено не було, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину.

Циклоспорин. У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які отримували пероральну дозу азитроміцину 500 мг/добу упродовж 3 днів, а потім одноразову пероральну дозу циклоспорину 10 мг/кг, було продемонстровано значне підвищення Сmax та AUC0-5 циклоспорину. Тому слід проявляти обережність при одночасному застосуванні цих препаратів. Якщо одночасне застосування цих препаратів є необхідним, слід контролювати рівень циклоспорину і відповідним чином коригувати дозу.

Ефавіренц. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавіренцу щоденно протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії.

Флуконазол. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і Т1/2 азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте спостерігалося клінічно незначне зниження Cmах (18%) азитроміцину.

Індинавір. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів.

Метилпреднізолон. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин суттєво не впливав на фармакокінетику метилпреднізолону.

Мідазолам. У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг/добу протягом 3 днів не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу, який застосовувався у вигляді одноразової дози 15 мг.

Нелфінавір. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраціях (750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значущих побічних явищ не спостерігалося, відповідно, немає потреби в регулюванні дози.

Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на концентрації цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія спостерігалася у пацієнтів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений.

Силденафіл. У здорових добровольців чоловічої статі не було отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.

Терфенадин. У фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. У деяких випадках не можна виключити можливість такої взаємодії повністю, однак немає даних про наявність такої взаємодії.

Теофілін. Відсутні дані щодо клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні азитроміцину і теофіліну у здорових добровольців.

Тріазолам. Одночасне застосування 14 здоровими добровольцями азитроміцину 500 мг у перший день і 250 мг другого дня з 0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники тріазоламу порівняно із застосуванням тріазоламу і плацебо.

Триметоприм/сульфаметоксазол. При одночасному застосуванні триметоприму/сульфаметоксазолу подвійної концентрації (160 мг/800 мг) протягом 7 днів з азитроміцином 1200 мг на 7-му добу не було виявлено суттєвого впливу на максимальні концентрації, загальну експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значення концентрацій азитроміцину в сироватці крові відповідали таким, які спостерігалися в інших дослідженнях.

Інші антибіотики. Потрібно враховувати потенційну перехресну резистентність між азитроміцином та іншими макролідними антибіотиками (наприклад еритроміцином), а також лінкоміцином та кліндаміцином при їх одночасному застосуванні. Не рекомендується одночасне застосування декількох лікарських засобів із цього класу.

Не було виявлено клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при сумісному застосуванні азитроміцину з доксорубіцином.

Препарати, що подовжують інтервал Q–T. Азитроміцин не слід призначати одночасно з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал Q–T (наприклад хінідином, циклофосфамідом, кетоконазолом, терфенадином, галоперидолом, літієм) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Передозування

побічні прояви, які розвиваються при прийомі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що виявлені при застосуванні звичайних терапевтичних доз, а саме: вони можуть включати діарею, нудоту, блювання, зворотну втрату слуху. У разі передозування при необхідності рекомендуються промивання шлунка, прийом активованого вугілля та проведення загальних симптоматичних і підтримувальних лікувальних заходів.

Умови зберігання

Азитро Сандоз, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, — при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Азитро Сандоз, порошок для оральної суспензії, — при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Готову суспензію зберігати при температурі не вище 25 °С протягом 5 днів.

4-46-АИГ-РЕЦ-0721

Інформація для спеціалістів сфери охорони здоров’я.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 06.08.2021 р.
© Компендіум 2021

Діагнози, при яких застосовують АЗИТРО САНДОЗ

Абсцес бартолінової залози МКХ N75.1
Абсцес легені МКХ J85.2
Вірусна пневмонія МКХ J12.9
Гостра респіраторна вірусна інфекція МКХ J06.9
Гострий алергічний бронхіт МКХ J20.9
Гострий бронхіт, спричинений іншими збудниками МКХ J20.8
Гострий ларингіт МКХ J04.0
Гострий сальпінгоофорит МКХ N70.0
Гострий трахеїт МКХ J04.1
Гострий фаринготонзиліт МКХ J03.9
Катаральний риніт МКХ J00
Ларинготрахеїт МКХ J04.2
Пневмонія МКХ J18.0
Пневмонія, викликана Streptococcus pneumoniae МКХ J13
Поліпозний риносинусит МКХ J32.8
Стрептококовий фарингіт МКХ J02.0
Фаринголарінгіт МКХ J02.9
Хламідійні інфекції нижніх відділів сечостатевого тракту МКХ A56.0
Хронічний тонзиліт МКХ J35.0
Часткова пневмонія неуточнена МКХ J18.1
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko