АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Мезатон. Механізм дії

Мезатон (INN — фенілефрин) — це симпатоміметичний амін прямої дії, який функціонує в якості α₁-адренергічного агоніста. Його хімічна структура пов’язана з адреналіном й ефедрином і має потужні вазоконстрикторні властивості при в/в введенні або нанесенні безпосередньо на слизові оболонки. Загальний вплив в/в Мезатону на серцевий викид і кінцеву перфузію, ймовірно, є більш складним і мінливим залежно від дози болюса й інфузії, обсягу, вихідного серцевого ритму, вегетативного тонусу і патології серця. Ці зміни пов’язані зі ступенем веноконстрикції, яка може тимчасово збільшити преднавантаження, звуження артерій, яке підвищить системний судинний опір і постнавантаження, а також з наявністю рефлекторної брадикардії, що призводить до загального змішаного впливу на серцевий викид залежно від популяції пацієнтів. Що стосується офтальмологічного введення, фенілефрин пов’язує α₁-рецептори, які іннервують м’яз райдужної оболонки, зумовлюючи скорочення гладких м’язів і подальше розширення зіниці, що може допомогти при фундоскопічних дослідженнях, впливі при певних операціях і лікуванні різних станів.

Шляхи введення

Найбільш поширені шляхи введення фенілефрину включають пероральний, місцевий, в/в, інтраназальний, офтальмологічний і ректальний. Рідше фенілефрин вводили в епідуральний простір, як доповнення до блокади периферичних нервів, у внутрішньокавернозний простір, в/м і п/ш. При в/в введенні фенілефрину доза зазвичай становить 50–100 мкг і часто потребує повторного введення препарату, оскільки у нього короткий початок дії (1–3 хв) і коротка тривалість дії (5–20 хв).
Крім того, дозування фенілефрину може здійснюватися за допомогою інфузії з урахуванням маси тіла, з типовими діапазонами доз 0,1–1,5 мкг/кг/хв. Незважаючи на класичне вчення про те, що всі вазоактивні препарати потребують центрального венозного доступу для уникнення некрозу в разі екстравазації тканини, фенілефрин продемонстрував свою безпеку й ефективність при введенні через периферичні в/в катетери при розведенні, виборі вен, проте в таких випадках доречним є проведення частого огляду місця введення і катетера.
Офтальмологічний розчин Мезатон має широкий діапазон концентрацій і додаткових компонентів залежно від бажаного ефекту. В Україні застосовують місцевий 2,5% або парентеральний 10% розчин фенілефрину. Склад 2,5% — найбільш часто застосовуваний для розширеного обстеження очного дна у дорослих і дітей, у якості допомоги при діагностиці таких станів, як епісклерит. 10% розчин застосовують для забезпечення прогіпертонічного впливу під час операцій.

Мезатон. Мідріатичний розчин

Офтальмологічний розчин 2,5% фенілефрину гідрохлориду показаний для розширення зіниці при іридоцикліті, передньому увеїті, синдромі «червоного ока», для комплексної терапії спазму акомодації у дітей, астенопії, діагностичного розширення зіниці при офтальмоскопії, диференціальної діагностики типу ін’єкції очного яблука, розширення зіниці при проведенні лазерних втручань на очному дні і вітреоретинальній хірургії, циклоплегії, застосовується з народження (інструкція МОЗ України; Lim J. et al., 2019). За межами України препарат застосовують інтраназально для вазоконстрикції слизової оболонки носа, зменшення кровотечі, пов’язаної з назотрахеальною інтубацією або ендоскопічною операцією на пазухах носа (Anderson B.J. et al. 2017; Howard L., Baombe J., 2019). Однак введення інтраназального 0,25% фенілефрину призводить до швидкого системного всмоктування, що сильно змінюється, пов’язаного з легким підвищенням артеріального тиску, є клінічно незначущим (Christensen L.K. et al., 2017). Розчин також рідко викликає артеріальну гіпертензію у пацієнтів з низькою масою тіла, у дітей грудного віку та хворих з гіпертонічною хворобою. Оскільки інші серцево-судинні ускладнення виникають нечасто, цей препарат широко застосовують у даної категорії хворих (інструкція МОЗ України).
Фенілефрину гідрохлорид є α₁-адренергічним агоністом, який застосовується в офтальмології головним чином через його мідріатичний ефект. Після місцевого нанесення на кон’юнктиву фенілефрин впливає безпосередньо на α-адренергічні рецептори ока, викликаючи скорочення дилатуючих м’язів зіниці і звуження артеріол в кон’юнктиві (Phenylephrine Ophthalmic Solution, 2019).
Розширення зіниці після місцевого застосування офтальмологічного розчину гідрохлориду фенілефрину продемонстровано в контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих і дітей з різними рівнями пігментації райдужної оболонки. Рух зіниці зазвичай спостерігається протягом 15 хв. Максимальний мідріаз настає через 20–90 хв, а відновлення нормального стану — через 3–8 год. Більш темна райдужна оболонка має тенденцію розширюватися повільніше, ніж світліша. Системна абсорбція достатньої кількості фенілефрину може привести до системних α-адренергічних ефектів, таких як підвищення артеріального тиску, яке може супроводжуватися рефлекторною, чутливою до атропіну брадикардією (Phenylephrine Ophthalmic Solution, 2019).

Обмеження застосування

Одночасне застосування фенілефрину й атропіну може посилювати пресорні ефекти і викликати тахікардію у деяких пацієнтів. Фенілефрин може посилювати серцево-судинну депресорну дію інгаляційних анестетиків.
Передозування фенілефрину може викликати швидке підвищення артеріального тиску, як наслідок — головний біль, неспокій, нудоту, блювання і шлуночкову аритмію, а також вазоспазм (Karakawa R. et al., 2019). У цих випадках рекомендовано швидке введення швидкодіючого α-адренергічного блокуючого агента, такого як фентоламін. Фенілефрин, 2,5%, не призводить до клінічно значущих змін артеріального тиску або ЧСС (Phenylephrine Ophthalmic Solution, 2019).
Згідно з дослідженням мідріатичної ефективності 2,5% розчину фенілефрину очні краплі не втрачають своєї терапевтичної дії протягом 28 днів — 7 міс (Hanssens J.M. et al., 2018).

Застосування Мезатону для профілактики гіпотензії

Схвалена для парентерального застосування FDA (Food and Drug Administration) форма фенілефрину гідрохлориду призначена для підвищення артеріального тиску у дорослих хворих з клінічно значущою гіпотензією, яка обумовлена вазодилатацією при гіпотензії, шоці, судинній недостатності при передозуванні вазодилататорами, при проведенні анестезії в якості вазоконстриктора, у тому числі при кесаревому розтині (Fitzgerald J.P. et al., 2019). Однак хворі різного генетичного профілю виявляють різну прогіпертензивну чутливість до фенілефрину: наприклад, в осіб з геном EDN2, який зв’язується з рецепторами ендотеліну А, вазоконстрикція більш ефективна (Zhang Y. et al., 2019). Фенілефрин рідше застосовують як доповнення до нейроаксіальної/периферичної нервової блокади, для лікування пріапізму й інших станів, при яких місцеві судинозвужувальні ефекти і зниження кровотоку є бажаним ефектом (Matsumoto Y. et al., 2019). В умовах в/в введення фенілефрин є широко застосовуваним анестетичним вазопресором для пацієнтів з нормальною серцевою функцією і гіпотензією, вторинною щодо судинорозширювальної дії анестетиків або станів, які пов’язані з серцевим шоком. Також фенілефрин застосовують у дітей при опіках для підвищення артеріального тиску (Weis H.B. et al., 2019).
Фенілефрин у першу чергу є агоністом α₁-адренергічних рецепторів з мінімальною або без β-адренергічної активності; тому він ідеально підходить для підвищення середнього АТ. Це відбувається шляхом викликання венозної й артеріальної вазоконстрикції і збільшення переднавантаження серця. Гіпотензія під час загальної та нейроаксіальної анестезії залишається для анестезіолога однією з проблем, що виникають найчастіше, і повинна бути вирішена швидко, щоб уникнути тривалих станів гіпоперфузії. Під час будь-якої хірургічної процедури АТ може значно варіювати залежно від патології, дози анестезуючих препаратів, статусу, обсягу, ступеня хірургічної стимуляції та наявності інших препаратів, що модулюють АТ. Вазопресорні препарати з коротким початком, короткою тривалістю дії і передбачуваними дозозалежними реакціями, такі як фенілефрин, ідеально підходять для лікування хворих з гіпотензією в описаних випадках (Richards Е., Maani C.V., 2019).
Було показано, що фенілефрин ефективний для компенсації гіпотензії, яка часто виникає, пов’язаної зі спінальними анестетиками (60–70%) у хворих акушерського профілю. Препарат став кращим вазопресором у такій ситуації (Ngan Kee W.D., 2018; Orbach-Zinger S. et al., 2019). Також введення фенілефрину з метою профілактики гіпотензії давало можливість знизити загальну дозу деяких препаратів, наприклад, бупівакаїну як місцевого анестетика при кесаревому розтині (Zhang Y.F. et al., 2018).
Хоча фенілефрин не рекомендується в якості початкового лікування септичного шоку, він є прийнятною терапією в разі аритмії, пов’язаної із застосуванням норадреналіну, у випадках високого серцевого викиду з гіпотензією. Також препарат можна рекомендувати як комбінацію препаратів інотропної і вазопресорної дії, коли застосування вазопресорів в низьких дозах не спричиняло ефекту. Нейрогенний шок, вторинний по відношенню до гострої травми спинного мозку, може аналогічним чином викликати системне розширення судин, часто при збереженні серцевого викиду. Ці травми часто потребують більш високого цільового середнього АТ (85–90 мм рт. ст.) для забезпечення перфузії спинного мозку і зменшення вторинних ушкоджень, що робить фенілефрин розумним і безпечним вибором для підтримки гемодинаміки у таких хворих (Richards Е., Maani C.V., 2019).

Обережність при застосуванні

Найбільш поширені побічні реакції на введення розчину фенілефрину: нудота, блювання, головний біль і нервозність у хворих. Ізольована стимуляція α-рецептора фенілефрином може зумовити викликану барорецепторами рефлекторну брадикардію. Клініцистам слід розглянути застосування різних класів вазопресорних препаратів у хворих з брадикардією і гіпотензією. У пацієнтів певних груп, перш за все з гіповолемією із серцевою дисфункцією, фенілефрин може збільшувати постнавантаження більшою мірою, ніж переднавантаження, викликаючи зниження серцевого викиду і, можливо, загострення стенокардії, серцевої недостатності і легеневої гіпертензії.
Немає абсолютних протипоказань до застосування фенілефрину, крім гіперчутливості до препарату або будь-якого з його компонентів. Фенілефрин метаболізується до метабісульфіту натрію, який, у свою чергу, може викликати реакції алергічного типу, включаючи анафілактичні симптоми, менш тяжкі напади астми у схильних до цього пацієнтів. Загальна поширеність сульфітної чутливості невідома і, ймовірно, низька. Застосування фенілефрину потребує обережності у хворих з брадикардією, вегетативною дисфункцією, тяжкою серцевою дисфункцією і гіповолемією (Richards Е., Maani C.V., 2019).
У дослідженні GOLIATH доза фенілефрину визначалася як один із двох предикторів підвищення ризику розвитку інфаркту міокарда (Raychev R. et al., 2019).
Поза межами України OTC-комбінації крапель фенілефрину можуть мати концентрацію 0,12% і показані для лікування «червоних очей» або неускладненого кон’юнктивіту. Фенілефрин доступний у якості схваленого FDA деконгестанта, що відпускається без рецепта, у пероральних концентраціях до 10 мг, назальні розчини зазвичай варіюють в діапазоні 0,125–1%, фенілефрин міститься в якості добавки в різних безрецептурних кремах для лікування геморою (Richards Е., Maani C.V., 2019).

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ:

Мезатон краплі очні 25 мг/мл, Здоров'я ФК ТОВ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: phenylephrine;

1 мл розчину містить фенілефрину гідрохлорид у перерахуванні на 100% речовину — 25 мг;

допоміжні речовини: декаметоксин, макрогол (поліетиленгліколь 400), динатрію едетат (трилон Б), вода очищена.

Лікарська форма.

Краплі очні.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються в офтальмології. Мідріатичні і циклоплегічні засоби.

Код АТХ S01F В01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лікарський засіб має виражену стимулюючу дію на постсинаптичні α-адренорецептори, при цьому вплив на β-адренорецептори серця майже не виражений. Препарат проявляє вазоконстрикторну дію, подібну дії норадреналіну, але при цьому у нього практично відсутня хронотропна та інотропна дія на серце. Вазопресорний ефект препарату менш виражений, ніж у норадреналіну, але значно триваліший. При застосуванні у звичайних дозах не проявляє значного стимулюючого впливу на центральну нервову систему. Після інстиляції фенілефрин скорочує дилататор зіниці, тим самим спричиняє її розширення, і гладкі м'язи артеріол кон'юнктиви. Відсутній вплив на циліарний м'яз, тому мідріаз виникає без циклоплегії.

Фармакокінетика.

Фенілефрин легко проникає у тканини ока, розширення зіниці наступає протягом 10–60 хвилин після одноразового закапування. Мідріаз зберігається протягом 4–6 годин. Унаслідок значного скорочення дилататора зіниці через 30–45 хвилин після інстиляції у волозі передньої камери ока можуть виявлятися часточки пігменту з пігментного листка райдужної оболонки. Це явище необхідно диференціювати із проявами переднього увеїту або з наявністю формених елементів крові у волозі передньої камери.

Клінічні характеристики.

Показання.

Іридоцикліт, передній увеїт (з метою лікування та профілактики виникнення задніх синехій та зменшення ексудації з райдужної оболонки ока).
Діагностичне розширення зіниці під час офтальмоскопії та інші діагностичні процедури, необхідні для визначення стану заднього відрізка ока).
Проведення провокаційного тесту у пацієнтів з вузьким профілем кута передньої камери та підозрою на закритокутову глаукому.
Диференціальна діагностика типу ін'єкції очного яблука.
Розширення зіниці при проведенні лазерних втручань на очному дні та вітреоретинальній хірургії.
Синдром «червоного ока» (зменшення гіперемії та подразнення оболонок ока).
Комплексна терапія спазму акомодації у дітей шкільного віку.
Лікування та профілактика астенопії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента лікарського засобу.
Вузькокутова або закритокутова глаукома.
Значні порушення з боку серцево-судинної системи (хвороби серця, артеріальна гіпертензія, аневризма, тахікардія), особливо у пацієнтів літнього віку.
Інсулінозалежний цукровий діабет.
Тиреотоксикоз.
Гіпертиреоз.
Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення лікування інгібіторами МАО.
Додаткове розширення зіниці під час хірургічного втручання у хворих з порушенням цілісності очного яблука або при порушенні функції сльозовиділення.
Одночасне застосування з трициклічними антидепресантами, антигіпертензивними препаратами (у т.ч. β-блокаторами).
Вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Печінкова порфірія.

Протипоказано застосовувати:

новонародженим з низькою масою тіла;
новонародженим та немовлятам з кардіо- або цереброваскулярними розладами;
пацієнтам літнього віку з важкими артеріосклеротичними, серцево-судинними або цереброваскулярними захворюваннями.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Мідріатичний ефект фенілефрину підсилюється при місцевому застосуванні атропіну, а при місцевому застосуванні інших очних препаратів, що містять міотичні засоби, послаблюється. Препарат може пригнічувати здатність міотичних засобів зменшувати внутрішньоочний тиск.

Мідріатичний ефект фенілефрину підсилюється при місцевому застосуванні атропіну.

Антигіпертензивні лікарські засоби (у т. ч. β-адреноблокатори) протипоказано застосовувати одночасно з фенілефрином для місцевого застосування, оскільки можлива зворотна дія багатьох антигіпертензивних лікарських засобів, що може мати летальні наслідки, можлива артеріальна гіпертензія.

Інгібітори МАО. Протипоказане застосування фенілефрину під час застосування інгібіторів МАО та протягом 2 тижнів після припинення лікування інгібіторами МАО. Одночасне застосування з інгібіторами МАО протягом 21 дня після закінчення їх застосування слід здійснювати з обережністю, тому що можливий розвиток системних адренергічних ефектів.

Трициклічні антидепресанти протипоказано застосовувати одночасно з фенілефрином. Вазопресорна дія адренергічних агентів може потенціюватися трициклічними антидепресантами (існує ризик виникнення серцевої аритмії, у тому числі і протягом кількох днів після припинення їх застосування), пропранололом, резерпіном, гуанетидином, метилдопою і м-холіноблокаторами.

Інгаляційний наркоз. Препарат може потенціювати пригнічення серцево-судинної діяльності при інгаляційному наркозі. Через підвищений ризик фібриляції шлуночків препарат з обережністю слід застосовувати під час загальної анестезії з анестетиками, такими як галотан (фторотан), що спричиняють підвищення чутливості міокарда до симпатоміметиків.

Серцеві глікозиди чи хінідин. Підвищений ризик виникнення аритмії.

Особливості застосування.

Фенілефрину гідрохлорид є лікарським засобом, що чинить адренергічну дію і використовується в офтальмології головним чином для досягнення мідріатичного ефекту. Препарат чинить незначну дію на циліарний м'яз ока, тому не спостерігається значного впливу на акомодацію, хоча розширення зіниці може зменшити глибину різкості і спричинити погіршення бачення.

Системний вплив можна мінімізувати, притискаючи пальцем внутрішній кут ока протягом 1 хвилини після закапування крапель (це блокує проходження крапель через носослізний канал до слизової оболонки носа та глотки, особливо рекомендується для немовлят, дітей та людей літнього віку).

Оскільки ефект розширення зіниці може тривати 1–3 години, у пацієнтів може виникати відчуття світлобоязні, тому до повного відновлення зору необхідно оберігати око (очі) від яскравого сонячного світла, включаючи використання сонцезахисних окулярів. Необхідно виключити напруження зору (читання, перегляд телепередач) до зникнення залишкових проявів мідріазу.

При кон'юнктивальній гіперемії та ураженнях епітелію рогівки можливе підвищення всмоктування і підсилення небажаних системних ефектів.

З метою уникнення загострення глаукоми необхідно оцінити кут передньої камери до застосування лікарського засобу. Щоб попередити неприємні відчуття при застосуванні фенілефрину, можна за кілька хвилин до інстиляції застосувати краплі з анестетиком.

Пацієнти літнього віку. Можливе виникнення реактивного міозу. Реактивний міоз спостерігався у пацієнтів літнього віку через день після застосування розчину фенілефрину, а повторне нанесення призводило до зниження розширення зіниці. З обережністю застосовувати пацієнтам з атеросклерозом судин головного мозку, із захворюваннями серцево-судинної системи, хронічною бронхіальною астмою, артеріальною гіпертензією або інсулін-контрольованим діабетом.

У зв'язку з вираженим впливом препарату на розширення зіниці можлива тимчасова поява плаваючих пігментних плям у внутрішньоочній рідині у пацієнтів літнього віку протягом 30–45 хвилин після інстиляції розчину фенілефрину в око.

Дитячий вік. Слід завжди застосовувати найменшу дозу, необхідну для отримання бажаного ефекту. Батьки повинні знати про те, що необхідно запобігати потраплянню препарату у рот чи на щоки дитини, а також про необхідність мити свої руки і руки та щоки дитини після введення. Загалом діти, а особливо немовлята, які мали низьку вагу при народженні, і недоношені новонароджені мають підвищений ризик розвитку системних побічних реакцій, включаючи тимчасове підвищення артеріального тиску, що підвищує ризик інтравентрикулярного крововиливу. Необхідно стежити за немовлям після інстиляції і забезпечити, при необхідності, проведення адекватних рятувальних дій.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не вивчалось. Застосування можливе, якщо прогнозована користь для матері перевищує ризик для плода або дитини. Під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Перед початком керування автомобілем або роботи з механізмами необхідно почекати, поки гострота зору повністю відновиться.

Спосіб застосування та дози.

При проведенні офтальмоскопії застосовувати одноразову інстиляцію 2,5% розчину. Як правило, для досягнення мідріазу досить введення 1 краплі 2,5% розчину препарату у кон'юнктивальний мішок. Максимальний мідріаз досягається через 15–30 хвилин і зберігається на достатньому рівні протягом 1–3 годин. У разі необхідності підтримки мідріазу протягом тривалого часу через 1 годину можлива повторна інстиляція.

Для проведення діагностичних процедур одноразова інстиляція 2,5% розчину використовується:

як провокаційний тест у пацієнтів з вузьким профілем кута передньої камери і підозрою на закритокутову глаукому. Якщо різниця між значеннями внутрішньоочного тиску до закапування і після розширення зіниці становить від 3 до 5 мм рт. ст., провокаційний тест вважається позитивним;
для диференціальної діагностики типу ін'єкції очного яблука: якщо через 5 хвилин після інстиляції відзначається звуження судин очного яблука, ін'єкція класифікується як поверхнева; при збереженні почервоніння ока необхідно ретельно обстежити пацієнта на наявність іридоцикліту або склериту, тому що це свідчить про розширення судин у більш глибоких шарах тканин ока;
при іридоцикліті, передньому увеїті використовується для лікування та запобігання розвитку задніх синехій; для зниження ексудації у передню камеру ока. З цією метою 1 краплю препарату інстилювати у кон'юнктивальний мішок хворого ока (очей) 2–3 рази на добу.

Комплексна терапія спазму акомодації та астенопії у дітей шкільного віку. При легкому ступені короткозорості застосовувати по 1 краплі 2,5% розчину препарату перед сном у дні високих зорових навантажень; при середньому ступені короткозорості — по 1 краплі 2,5% розчину 3 рази на тиждень перед сном, а у разі еметропії (відсутність міопії) — щодня незалежно від зорового навантаження.

Пацієнтам з далекозорістю, у яких спостерігається тенденція до виникнення спазму, застосовувати 2,5% розчин препарату у комбінації з 1 краплею 1% циклопентолату перед сном у період важких зорових навантажень, а у звичайний час застосовувати 3 рази на тиждень.

Застосування пацієнтам літнього віку. Немає необхідності коригувати дозу для пацієнтів літнього віку. Повторні інстиляції можуть давати менш виражений мідріаз.

При проведенні інстиляцій необхідно дотримуватись санітарно-гігієнічних правил, мити руки з милом, не торкатися носика крапельниці пальцями.

Діти.

У педіатричній практиці для проведення діагностичних процедур (офтальмоскопія, ретинографія) можна застосовувати лікарський засіб дітям з перших днів життя. Застосування недоношеним немовлятам можливе з обережністю після оцінки лікарем співвідношення «ризик — користь»: не більше 1 краплі в кожне око.

Передозування.

Навіть при місцевому застосуванні можливі прояви системної дії фенілефрину. Найчастіше це значне підвищення артеріального тиску, рефлекторна брадикардія.

Лікування: застосування α-адреноблокаторів. У випадку рефлекторної брадикардії слід застосовувати атропін (дітям — у дозі 0,01–0,02 мг/кг маси тіла).

Побічні реакції.

З боку імунної системи: гіперчутливість, алергічний кон'юнктивіт.

З боку органів зору: біль в очах, у деяких випадках спостерігається печіння (на початку застосування), реактивна гіперемія, затуманення зору, подразнення, алергічні реакції, відчуття дискомфорту, сльозотеча, збільшення внутрішньоочного тиску у пацієнтів з вузькокутовою або закритокутовою глаукомою, реактивний міоз (наступного дня після застосування; при цьому повторні інстиляції можуть давати менш виражений мідріаз, ніж напередодні; ефект частіше проявляється у пацієнтів літнього віку). У недоношених новонароджених можлива періорбітальна блідість.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцеві аритмії, у т. ч. шлуночкові, артеріальна гіпертензія, рефлекторна брадикардія, оклюзія коронарних артерій, емболія легеневої артерії, інфаркт міокарда.

З боку центральної нервової системи: головний біль, збудження, запаморочення, тремор, парестезія, безсоння.

Інші: блідість шкіри обличчя, слабкість, задишка, диспептичні явища.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Після реєстрації лікарського засобу повідомлення про підозрювані побічні реакції є важливою процедурою. Це дозволяє здійснювати моніторинг співвідношення «користь/ризик» при застосуванні лікарського засобу. Медичні працівники можуть повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Термін придатності.

2 роки. Термін зберігання розчину після розкриття флакона — 14 діб.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 5 мл у флаконі з кришкою-крапельницею у пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС».

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЕКС ГРУП».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»)

Україна, 08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЕКС ГРУП»)

Мезатон розчин для ін'єкцій 10 мг/мл, Здоров'я ФК ТОВ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Затверджено МОЗ Украiни від 2022-04-22 р. № 673. Р.п. № UA/0511/02/01

Склад

діюча речовина: phenylephrine;

1 мл розчину містить фенілефрину гідрохлориду 10 мг;

допоміжні речовини: гліцерин, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група

Адренергічні та допамінергічні препарати.

Код АТС

С01С А06.

Клінічні характеристики

Показання

Артеріальна гіпотензія.

Шок (травматичний, токсичний).

Судинна недостатність при передозуванні вазодилататорів.

Як вазоконстриктор при проведенні місцевої анестезії.

Протипоказання

Гіперчутливість до компонентів препарату. Усі види артеріальних гіпертензій, кардіосклероз, галотановий або циклопропановий наркоз, гіпертрофічна кардіоміопатія, феохромоцитома, фібриляція шлуночків, оклюзійні захворювання судин: артеріальна тромбоемболія, атеросклероз, облітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера), хвороба Рейно, схильність судин до спазмів при відмороженні, діабетичний ендартериїт, тиреотоксикоз, тахіаритмія, метаболічний ацидоз, гіперкапнія, гіпоксія, закритокутова глаукома, тяжкий стеноз устя аорти, гострий інфаркт міокарда, порфірія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, цукровий діабет. Пацієнти із захворюваннями передміхурової залози, у яких існує підвищений ризик затримки сечі. Одночасний прийом з інгібіторами МАО та протягом 14 діб після припинення їх застосування. Пацієнти літнього віку.

Спосіб застосування та дози

Препарат застосовують дорослим внутрішньовенно, внутрішньом'язово та підшкірно. Разова доза препарату при внутрішньовенному введенні при колапсі — 0,1–0,3–0,5 мл 1% розчину. При внутрішньовенному введенні разову дозу препарату розводять у 20 мл 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду, вводять повільно, струминно. При необхідності введення повторюють.

Препарат дозволяється вводити внутрішньовенно краплинно, для чого 1 мл 1% розчину Мезатону розчиняють у 250–500 мл 5% розчину глюкози.

При внутрішньом'язовому та підшкірному введенні разова доза для дорослих становить 0,3–1 мл 1% розчину.

При місцевій анестезії додають по 0,3–0,5 мл 1% розчину на 10 мл розчину анестетика.

Для запобігання «синдрому відміни», після тривалої інфузії препарату (повторного зниження артеріального тиску на відміну препарату) дозу слід зменшувати поступово.

Інфузію відновлюють, якщо систолічний артеріальний тиск знижується до 70–80 мм рт. ст.

Вищі дози для дорослих при внутрішньом'язовому і підшкірному введенні: разова — 10 мг, добова — 50 мг. Вища доза при внутрішньовенному введенні дорослим: разова — 5 мг, добова — 25 мг.

Побічні реакції

З боку серцево-судинної системи: напади стенокардії, брадикардія, підвищення або зниження артеріального тиску, тахікардія, шлуночкові аритмії (особливо при застосуванні у високих дозах), посилення серцебиття.

З боку нервової системи: головний біль, дратівливість, руховий неспокій, запаморочення, відчуття жаху, занепокоєння, слабкість, блідість шкіри обличчя, тремор, судоми, крововилив у мозок.

З боку травного тракту: нудота, блювання.

З боку дихальної системи: диспное.

Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж.

З боку органів зору: біль в очах, гіперемія кон'юнктиви, алергічна реакція з боку повік, мідріаз.

З боку сечовидільної системи: порушення сечовипускання, затримка сечі.

Інші: підвищена пітливість, гіперсалівація, відчуття поколювання та похолодання кінцівок, припливи, гіперглікемія.

Препарат чинить подразнювальну дію, можливі зміни у місці введення, некроз.

Передозування

Симптоми: шлуночкова екстрасистолія, короткі пароксизми шлуночкової тахікардії, відчуття тяжкості у голові або кінцівках, надмірне підвищення артеріального тиску.

Лікування: внутрішньовенно вводять a-адреноблокатори короткої дії (фентоламін). При порушенні серцевого ритму вводять b-адреноблокатори (пропранолол).

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Діти. Препарат не застосовують дітям.

Перед початком або під час терапії шокових станів обов'язкова корекція гіповолемії, гіпоксії, ацидозу та гіперкапнії.

Препарат застосовують з обережністю при наявності фібриляції передсердь, артеріальній гіпертензії у малому колі кровообігу, гіповолемії, шлуночковій аритмії.

У період лікування слід контролювати ЕКГ, артеріальний тиск, хвилинний об'єм крові, кровообіг у кінцівках та у місці ін'єкції. У хворих з артеріальною гіпертензією у разі медикаментозного колапсу досить підтримувати артеріальний тиск систоли на рівні нижче звичного на 30–40 мм рт. ст.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

При застосуванні препарату протипоказано керувати автотранспортом або працювати з іншими небезпечними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій

Знижує гіпотензивний ефект діуретиків та гіпотензивних лікарських засобів. Нейролептики, похідні фенотіазину знижують гіпертензивний ефект препарату. Інгібітори МАО, окситоцин, алкалоїди ріжків, трициклічні антидепресанти, метилфенідат, адреноміметики посилюють пресорний ефект та аритмогенність Мезатону. b-адреноблокатори зменшують кардіостимулюючу активність препарату. Застосування препарату на тлі попереднього прийому резерпіну може спричинити розвиток гіпертонічного кризу внаслідок виснаження запасів катехоламінів в адренергічних закінченнях та підвищення чутливості до адреноміметиків. Інгаляційні анестетики (у тому числі хлороформ, енфлуран, галотан, ізофлуран, метоксифлуран) збільшують ризик виникнення тяжких передсердних та шлуночкових аритмій, оскільки різко підвищують чутливість міокарда до симпатоміметиків. Ергометрин, ерготамін, метилергометрин, окситоцин, доксапрам збільшують вираженість вазоконстрикторного ефекту. Знижує антиангінальний ефект нітратів, які, у свою чергу, можуть знижувати пресорний ефект Мезатону і ризик виникнення артеріальної гіпотензії (одночасне застосування допускається залежно від досягнення необхідного терапевтичного ефекту). Тиреоїдні гормони збільшують (взаємно) ефективність препарату та пов'язаний з ним ризик виникнення коронарної недостатності (особливо при коронарному атеросклерозі).

Застосування Мезатону під час пологів для корекції артеріальної гіпотензії на тлі застосування засобів, що стимулюють пологову діяльність (вазопресину, ерготаміну, ергометрину, метилергометрину), може спричинити стійке підвищення артеріального тиску у післяпологовому періоді.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Мезатон — a₁-адреноміметик, незначно впливає на b-адренорецептори серця. Не є катехоламіном, оскільки містить лише одну гідроксильну групу в ароматичному ядрі. Чинить звуження артеріол та підвищення артеріального тиску (з можливою рефлекторною брадикардією). Порівняно з норепінефрином та епінефрином менш різко підвищує артеріальний тиск, але діє триваліше, оскільки менш схильний до дії катехол-о-метилтрансферази. Не чинить збільшення хвилинного об'єму крові. Дія розпочинається одразу після введення і триває протягом 5–20 хвилин після внутрішньовенного введення. При підшкірному введенні дія продовжується до 50 хвилин. При внутрішньом'язовому введенні — до 1–2 годин.

Фармакокінетика.

Після внутрішньом'язового введення швидко всмоктується у системний кровотік. Зв'язок з білками плазми крові низький. Практично повністю метаболізується у печінці. Виводиться нирками у вигляді метаболітів.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина.

Несумісність

Препарат небажано змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємкості.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 1 мл в ампулах, по 10 ампул у пачці.

По 10 ампул в блістері, по 1 блістеру, по 1 блістеру в пачці;

По 5 ампул в блістері, по 1 або 2 блістери в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС».

Місцезнаходження

Україна, м. Харків, вул. Воробйова, 8.