Новини медицини та фармаціїАнтибіотикорезистентність: причини та шляхи розв'язання проблеми

Антибіотикорезистентність: причини та шляхи розв'язання проблеми

Інфекційні хвороби протягом усієї історії людства залишаються однією з головних загроз для здоров’я та життя. Десятиліттями антибіотики були ефективним засобом у боротьбі з бактеріальними інфекціями, зробивши багато з них виліковними, проте останніми роками ефективність антибіотикотерапії стала знижуватися у зв’язку з розвитком стійкості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів. Згідно з даними, опублікованими у 2022 р., стійкість патогенів до антибіотиків спричинила 1,27 млн випадків смерті у 2019 р. Експерти Організації Об’єднаних Націй (ООН) та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) попереджають, що за відсутності ефективних заходів протидії у 2025 р. значна частина антимікробних препаратів може втратити свою ефективність, а до 2050 р. антибіотикорезистентність може призвести до щорічної загибелі 10 млн осіб.

Цей тривожний прогноз поширення антибіотикорезистентності як побічної дії антибіотиків потребує розробки ефективних методів розв’язання цієї проблеми, підкреслює необхідність невідкладних та комплексних дій щодо попередження формування резистентних штамів. Вирішення цієї проблеми потребує консолідації зусиль фахівців різних галузей — мікробіології, фармакології, епідеміології, екології та організаторів охорони здоров’я на глобальному рівні. Своєчасне застосування заходів є критично важливим для захисту населення від загрози тяжких форм інфекцій, що важко виліковуються.

Антимікробні препарати: огляд та класифікація

Відкриття першого антибіотика — пеніциліну — в 1928 р. ознаменувало початок «ери антибіотиків». На сьогодні арсенал антибактеріальних препаратів налічує сотні молекул, що відрізняються за хімічною структурою, механізмом дії, спектром активності, фармакокінетичними властивостями та профілем безпеки.

Антимікробні лікарські засоби є хімічними речовинами, одержаними з біологічних джерел або шляхом синтетичного виробництва, які можуть знищувати або пригнічувати ріст і розмноження патогенних мікроорганізмів. Ця група препаратів включає 2 основні категорії:

антисептики/дезінфектанти — з невибірковою протимікробною дією;
антибіотики — препарати, що вибірково впливають на окремі види мікроорганізмів.

До основних класів антибіотиків належать:

Кожна група антимікробних засобів має унікальні характеристики, тому від лікарів потребується ретельний облік специфіки препаратів при призначенні терапії з метою максимізації ефективності та мінімізації ризиків. Поряд з численними терапевтичними перевагами застосування антимікробних засобів пов’язане з ризиками селекції та поширення стійких штамів мікроорганізмів. Антибіотикорезистентність — це серйозна проблема, для розв’язання якої необхідні раціональне застосування цієї групи препаратів, а також розробка нових молекул з інноваційними механізмами дії.

Основні механізми виникнення стійкості до антибіотиків

Розвиток стійкості патогенних бактерій до дії протимікробних препаратів є складним багатофакторним процесом, що має серйозні клінічні та епідеміологічні наслідки. Механізми розвитку антибіотикорезистентності можна розподілити на два основні типи:

природна резистентність — характеризується початковою нечутливістю бактерій до певних антибіотиків, яка зумовлена особливостями їх біології та генетичного виду. Цей тип стійкості вважається постійною видовою ознакою, що легко прогнозується і тривало зберігається. Наприклад, багато анаеробних бактерій стійкі до аміноглікозидів через відсутність у них дихальної системи, що є мішенню для дії цих препаратів;
набута антибіотикорезистентність — розвивається під селективною дією антимікробних засобів. При цьому серед бактеріальної популяції відбуваються відбір та розмноження штамів, що несуть генетичні зміни, які забезпечують їм стійкість до дії антибіотиків. Ключову роль в цьому процесі відіграють різні механізми, такі як модифікація мішеней дії препаратів, активне виведення ліків з бактеріальної клітини, інактивація антибіотиків ферментативним шляхом та інших.

Особливу небезпеку становлять так звані супербактерії — мультирезистентні мікроорганізми, які мають відразу кілька генів стійкості. Важливо відзначити, що навіть застосування дуже низьких концентрацій протимікробних речовин може спровокувати розвиток резистентності, підвищувати швидкість мутацій і спричиняти її поширення в наступних бактеріальних поколіннях.

Крім механізмів генетичної мінливості, на підвищення резистентності до антибіотиків впливає ряд соціально-адміністративних факторів:

надмірне та нераціональне застосування антимікробних препаратів у медичній практиці, особливо без відповідних показань або без проведення тестів на чутливість до антибіотиків;
поширення внутрішньолікарняних інфекцій, що зумовлюють мутації та природний відбір патогенів з формуванням більш стійких госпітальних штамів;
самолікування із застосуванням непотрібних, неправильно підібраних доз або невчасно відмінених антибактеріальних засобів.

Згідно з результатами масштабного європейського дослідження, поширеність резистентних штамів зростає одразу після застосування антибіотиків та продовжує підвищуватися протягом наступних 4 років. Цей тривожний факт підкреслює критичну необхідність раціонального застосування антимікробних препаратів та розробки нових антибактеріальних стратегій для стримування подальшого зростання глобальної загрози антибіотикорезистентності.

Шляхи вирішення проблеми антибіотикорезистентності

Відповідно до Глобального плану дій ВООЗ, ключовими стратегічними напрямами щодо розв’язання цієї проблеми є наступні:

Оптимізація застосування антимікробних препаратів — антибіотикотерапія повинна проводитися строго за показаннями з дотриманням режиму дозування. Також необхідно обмежити застосування антибіотиків у тваринництві як стимуляторів росту.
Просвітництво населення про раціональне застосування антибіотиків та альтернативні методи лікування — важливо інформувати про небезпеку самолікування із застосуванням непотрібних чи неправильно дозованих препаратів.
Інвестиції в розробку нових антибіотиків, особливо з огляду на загрозу «супербактерій».
Впровадження методів імунопрофілактики для зниження частоти інфекційних захворювань та формування популяційного імунітету.
Реалізація державних програм та економічних проєктів, спрямованих на протидію поширенню стійких мікроорганізмів.

Додаткову інформацію на цю тему можна прочитати на сайті Apteka.ua.